ЧиннийЗакон

Про банки і банківську діяльність

Номер: 2121-III
Видавник: Верховна Рада України
Прийнято: 07 груд. 2000 р.
Редакція: 25 бер. 2026 р.

Markdown Текст JSON (метадані) На rada.gov.ua

Про банки і банківську діяльність

Тип: Закон України Видавник: Верховна Рада України Номер: 2121-III Прийнято: 2000-12-07 Чинна редакція від: 2026-03-25 Стан: in_force Rada ID: 2121-14

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про банки і банківську діяльність

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст.30)

_Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 2740-III від 20.09.2001, ВВР, 2002, № 5, ст.30

№ 249-IV від 28.11.2002, ВВР, 2003, № 1, ст. 2

№ 485-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.104

№ 835-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 35, ст.270

№ 914-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.322

№ 1294-IV від 20.11.2003, ВВР, 2004, № 13, ст.181

№ 1828-IV від 22.06.2004, ВВР, 2004, № 38, ст.473

№ 2631-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, № 26, ст.358

№ 3127-IV від 29.11.2005, ВВР, 2006, № 8, ст.90

№ 3163-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.100

№ 3201-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 13, ст.110

№ 3205-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 14, ст.118

№ 3273-IV від 22.12.2005, ВВР, 2006, № 16, ст.134

№ 3541-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст.296

№ 133-V від 14.09.2006, ВВР, 2006, № 43, ст.414

№ 358-V від 16.11.2006, ВВР, 2007, № 2, ст.15

№ 532-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 10, ст.90

№ 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.440

№ 639-VI від 31.10.2008, ВВР, 2009, № 14, ст.181 - зміни діють до 1 січня 2011 року, крім змін, внесених підпунктом 2 пункту 7 розділу II Закону № 639-VI від 31.10.2008, які діють до 1 січня 2012 року згідно із Законом № 2856-VI від 23.12.2010

№ 661-VI від 12.12.2008, ВВР, 2009, № 15, ст.190

№ 1533-VI від 23.06.2009, ВВР, 2009, № 52, ст.763

№ 1617-VI від 24.07.2009, ВВР, 2010, № 2-3, ст.11

№ 2258-VI від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст.392

№ 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471

№ 2478-VI від 09.07.2010, ВВР, 2010, № 49, ст.570

№ 2510-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.20

№ 2522-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.26

№ 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, № 19-20, ст.142

№ 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 23, ст.160

№ 2856-VI від 23.12.2010, ВВР, 2011, № 29, ст.272

№ 3011-VI від 04.02.2011, ВВР, 2011, № 35, ст.345

№ 3024-VI від 15.02.2011, ВВР, 2011, № 36, ст.362

№ 3265-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 43, ст.448

№ 3385-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 45, ст.493

№ 3394-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 47, ст.533

№ 3795-VI від 22.09.2011, ВВР, 2012, № 21, ст.197

№ 4452-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, № 50, ст.564_

_Зміни до статті 76 див. в Законі

№ 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208_

_Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 4841-VI від 24.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.117

№ 5042-VI від 04.07.2012, ВВР, 2013, № 26, ст.264

№ 5080-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 29, ст.337

№ 5178-VI від 06.07.2012, ВВР, 2013, № 39, ст.517

№ 5248-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 36, ст.473

№ 5410-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 42, ст.586

№ 5463-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 4, ст.61

№ 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178

№ 401-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.707

№ 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712

№ 1166-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 20-21, ст.745

№ 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.816

№ 1261-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 28, ст.937

№ 1323-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, № 34, ст.1166

№ 1507-VII від 17.06.2014, ВВР, 2014, № 31, ст.1060

№ 1586-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 33, ст.1162

№ 1587-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1129

№ 1588-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 36, ст.1183

№ 1698-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 47, ст.2051

№ 1700-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 49, ст.2056

№ 1702-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 50-51, ст.2057

№ 78-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.41

№ 80-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 5, ст.37

№ 218-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.122

№ 541-VIII від 18.06.2015, ВВР, 2015, № 32, ст.315

№ 629-VIII від 16.07.2015, ВВР, 2015, № 43, ст.386

№ 772-VIII від 10.11.2015, ВВР, 2016, № 1, ст.2

№ 794-VIII від 12.11.2015, ВВР, 2016, № 6, ст.55

№ 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44

№ 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.50

№ 928-VIII від 25.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.54

№ 1404-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст.542

№ 1414-VIII від 14.06.2016, ВВР, 2016, № 32, ст.555

№ 1734-VIII від 15.11.2016, ВВР, 2017, № 1, ст.2

№ 1736-VIII від 15.11.2016, ВВР, 2016, № 48, ст.816_

Додатково див. Закон № 1801-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 3, ст.31

_Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 1983-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 25, ст.289

№ 2210-VIII від 16.11.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.38

№ 2246-VIII від 07.12.2017, ВВР, 2018, № 3-4, ст.26

№ 2258-VIII від 21.12.2017, ВВР, 2018, № 9, ст.50

№ 2269-VIII від 18.01.2018, ВВР, 2018, № 12, ст.68

№ 2277-VIII від 06.02.2018, ВВР, 2018, № 11, ст.58

№ 2473-VIII від 21.06.2018, ВВР, 2018, № 30, ст.239

№ 2475-VIII від 03.07.2018, ВВР, 2018, № 36 ст.272

№ 2478-VIII від 03.07.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.368

№ 2491-VIII від 05.07.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.369

№ 2621-VIII від 22.11.2018, ВВР, 2019, № 2, ст.9

№ 78-IX від 12.09.2019, ВВР, 2019, № 41, ст.232

№ 79-IX від 12.09.2019, ВВР, 2019, № 44, ст.277

№ 112-IX від 19.09.2019, ВВР, 2019, № 42, ст.237

№ 122-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 44, ст.278

№ 132-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.299

№ 263-IX від 31.10.2019, ВВР, 2020, № 2, ст.5

№ 322-IX від 03.12.2019, ВВР, 2020, № 6, ст.37

№ 324-IX від 03.12.2019, ВВР, 2020, № 11, ст.63

№ 361-IX від 06.12.2019, ВВР, 2020, № 25, ст.171

№ 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188

№ 540-IX від 30.03.2020, ВВР, 2020, № 18, ст.123

№ 590-IX від 13.05.2020, ВВР, 2020, № 40, ст.314

№ 591-IX від 13.05.2020, ВВР, 2020, № 39, ст.294

№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408

№ 738-IX від 19.06.2020_

_Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду

№ 6-р(II)/2020 від 24.06.2020_

_Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 1150-IX від 28.01.2021, ВВР, 2021, № 23, ст.197

№ 1349-IX від 19.03.2021, ВВР, 2021, № 24, ст.205 - вводиться в дію з 14.07.2021

№ 1539-IX від 15.06.2021, ВВР, 2021, № 34, ст.274

№ 1587-IX від 30.06.2021, ВВР, 2023, № 6, ст.16

№ 1591-IX від 30.06.2021, ВВР, 2023, №№ 10-11, ст.26 - вводиться в дію з 01.08.2022

№ 1882-IX від 16.11.2021, ВВР, 2023, № 5, ст.13

№ 1953-IX від 14.12.2021, ВВР, 2023, № 3-4, ст.10

№ 2120-IX від 15.03.2022

№ 2154-IX від 24.03.2022

№ 2180-IX від 01.04.2022

№ 2182-IX від 01.04.2022 - діє на період дії правового режиму воєнного стану

№ 2465-IX від 27.07.2022, ВВР, 2023, №№ 18-19, ст.81

№ 2510-IX від 15.08.2022, ВВР, 2023, № 22, ст.89

№ 2516-IX від 15.08.2022

№ 2571-IX від 06.09.2022

№ 2654-IX від 06.10.2022

№ 2881-IX від 12.01.2023, ВВР, 2023, № 58, ст.180

№ 2888-IX від 12.01.2023, ВВР, 2023, № 59, ст.182

№ 2970-IX від 20.03.2023, ВВР, 2023, № 62, ст.206

№ 3111-IX від 29.05.2023, ВВР, 2023, № 73, ст.259

№ 3156-IX від 10.06.2023, ВВР, 2023, № 79, ст.277

№ 3249-IX від 13.07.2023, ВВР, 2023, № 84, ст.314

№ 3257-IX від 14.07.2023, ВВР, 2023, № 87, ст.317

№ 3295-IX від 09.08.2023, ВВР, 2023, № 89, ст.334

№ 3498-IX від 22.11.2023, ВВР, 2023, № 135, ст.789

№ 3585-IX від 22.02.2024, ВВР, 2024, №№ 15-18, ст.74

№ 3587-IX від 22.02.2024, ВВР, 2024, № 13, ст.66

№ 3706-IX від 09.05.2024, ВВР, 2024, № 30, ст.222

№ 3983-IX від 19.09.2024, ВВР, 2025, № 6, ст.13

№ 3994-IX від 08.10.2024, ВВР, 2025, № 9, ст.20

№ 4017-IX від 10.10.2024, ВВР, 2025, №№ 11-14, ст.35 - зміни в частині реалізації повноважень Національного банку України набирають чинності з 1 січня 2025 року

№ 4174-IX від 19.12.2024, ВВР, 2025, № 28, ст.89

№ 4465-IX від 03.06.2025

№ 4466-IX від 03.06.2025, ВВР, 2025, № 39, ст.169_

У тексті Закону слова "спостережна рада банку", "правління (рада директорів)" та "служба внутрішнього аудиту" у всіх відмінках замінено відповідно словами "рада банку", "правління" та "підрозділ внутрішнього аудиту" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014

У тексті Закону слова "аудиторський висновок" в усіх відмінках замінити словами "аудиторський звіт" у відповідному відмінку згідно із Законом № 2258-VIII від 21.12.2017

У тексті Закону слова "економічні нормативи" у всіх відмінках замінено словами "пруденційні нормативи" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1953-IX від 14.12.2021

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1 — Предмет та мета Закону

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Метою цього Закону є правове забезпечення захисту законних інтересів вкладників та інших клієнтів банків, сталого розвитку і стабільності банківської системи, а також створення сприятливих умов для розвитку економіки України і належного конкурентного середовища на фінансовому ринку.

Частина друга статті 1 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 2 — Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

Визначення терміна "андеррайтинг" виключено на підставі Закону № 5042-VI від 04.07.2012

асоційована особа - чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011

афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;

банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги;

Визначення терміна в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021

Визначення терміна "банк-оболонка" статті 2 виключено на підставі Закону № 361-IX від 06.12.2019

банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків;

Термін із змінами, внесеними згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006

банківська група - група юридичних осіб:

які мають спільного контролера, що складається з материнського банку, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або

що складається з материнського банку, який є контролером, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або

які мають спільного контролера, що складається з двох або більше українських фінансових установ та/або компаній, для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, їх українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною, або

що складається з небанківської фінансової установи або компанії, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, яка є контролером, її однієї або декількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною.

Банківська холдингова компанія та надавач супровідних послуг, який має спільного контролера з учасниками банківської групи, належать до складу такої банківської групи.

Абзац шостий визначення терміна "банківська група" частини першої статті 2 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024

Абзац сьомий визначення терміна "банківська група" виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Переважна діяльність у групі є банківською, якщо сукупне середньоарифметичне значення активів банків (банку) - учасників (учасника) банківської групи за останні чотири звітні квартали становить 50 і більше відсотків сукупного розміру середньоарифметичних значень активів усіх фінансових установ, що належать до цієї групи, за зазначений період. Розрахунок переважної діяльності банківської групи здійснюється щороку станом на 1 січня.

Після того, як групу було визначено банківською на підставі переважної діяльності та частка сукупних активів банків (банку) у сукупному розмірі активів установ, що належать до цієї групи, зменшилася і становить від 40 до 50 відсотків, група продовжує вважатися банківською протягом трьох років з моменту такого зменшення.

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Законів № 1587-VII від 04.07.2014, № 218-VIII від 02.03.2015, № 629-VIII від 16.07.2015

банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

банківська ліцензія - запис у Державному реєстрі банків про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;

Термін із змінами, внесеними згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів;

банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;

банківська холдингова компанія - фінансова холдингова компанія, в якій переважною діяльністю фінансових установ, що є її дочірніми та асоційованими компаніями, є банківська діяльність;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011

видача банківської ліцензії - внесення Національним банком України до Державного реєстру банків запису про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;

Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

відкликання банківської ліцензії - виключення Національним банком України з Державного реєстру банків запису про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;

Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить визначені Національним банком України відомості про банки та їх відокремлені підрозділи, а також філії та представництва іноземних банків в Україні;

Визначення терміна в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

дочірня компанія - юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією);

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011

вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;

Визначення терміна "державна реєстрація банку" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011

ділова репутація - відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи;

Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

достатність внутрішнього капіталу - величина капіталу, визначена банком/відповідальною особою банківської групи згідно з вимогами Національного банку України, достатня для покриття всіх суттєвих ризиків, притаманних банку/банківській групі, та дотримання встановлених Національним банком України вимог;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014

достатність внутрішньої ліквідності - обсяг ліквідності, визначений банком/відповідальною особою банківської групи згідно з вимогами Національного банку України, достатній для покриття всіх суттєвих ризиків, пов’язаних з ліквідністю, притаманних банку/банківській групі, та дотримання встановлених Національним банком України вимог;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014

пруденційні нормативи - показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для банків;

Визначення терміна "ідентифікація особи" статті 2 виключено на підставі Закону № 485-IV від 06.02.2003

іноземний - пов'язаний з громадянином або юридичною особою будь-якої країни, крім України;

інспекційна перевірка банку - форма здійснення банківського нагляду уповноваженими Національним банком України особами за місцезнаходженням банку та/або за його межами шляхом віддаленого доступу до документів, інформації та систем автоматизації банківських операцій з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023

істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;

Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015

власний капітал - власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань;

Визначення терміна в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021

Визначення терміна "капітал підписний" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011

капітал приписний - сума грошових коштів у вільно конвертованій валюті, надана іноземним банком філії для її акредитації;

Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006

капітал статутний - сплачена грошовими внесками учасників банку вартість акцій, паїв банку в розмірі, визначеному статутом;

Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

регулятивний капітал - сума капіталу 1 рівня, який складається з основного капіталу 1 рівня та додаткового капіталу 1 рівня, та капіталу 2 рівня;

Визначення терміна в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021

керівники юридичної особи (крім банку) - керівник підприємства, установи, одноосібний виконавчий орган або члени колегіального виконавчого органу юридичної особи та члени ради (наглядової ради, спостережної ради) юридичної особи;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017

клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;

ключовий учасник юридичної особи, у тому числі ключовий учасник у структурі власності банку (далі - ключовий учасник юридичної особи/ключовий учасник у структурі власності банку) - будь-яка фізична особа, яка володіє часткою у статутному капіталі (акціями) такої юридичної особи, юридична особа, яка володіє часткою (пакетом акцій) у розмірі 2 і більше відсотків у статутному капіталі такої юридичної особи, і при цьому:

1) якщо юридична особа має більше ніж 20 учасників - фізичних осіб, ключовими учасниками вважаються 20 учасників - фізичних осіб, частки яких є найбільшими;
2) якщо однакові за розміром частки (пакети акцій) у статутному капіталі юридичної особи належать більше ніж 20 учасникам - фізичним особам, ключовими учасниками вважаються всі фізичні особи, які володіють часткою (пакетом акцій) у розмірі 2 і більше відсотків у статутному капіталі такої юридичної особи;
3) вважається, що публічна компанія не має ключових учасників;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

коефіцієнт левериджу - співвідношення капіталу 1 рівня до сукупних активів та позабалансових зобов’язань;

Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

колективна придатність - наявність у членів ради банку, членів правління банку спільних/сукупних знань, навичок, професійного та управлінського досвіду в обсязі, необхідному (достатньому) для розуміння всіх аспектів діяльності банку, адекватної оцінки ризиків, на які банк може наражатися, прийняття виважених рішень, а також для забезпечення ефективного управління та контролю за діяльністю банку в цілому з урахуванням функцій, покладених на такий орган законом, статутом банку та його внутрішніми документами;

Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

комбінований буфер капіталу - сукупний розмір буферів капіталу: буфера консервації, контрциклічного буфера, буфера системної важливості, буфера системного ризику;

Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

компанія, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, - юридична особа, частка доходу якої від реалізації фінансових послуг за результатами попереднього звітного року становить 50 і більше відсотків загального обсягу чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011

контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

конфлікт інтересів - наявні та потенційні суперечності між особистими інтересами і посадовими чи професійними обов'язками особи, що можуть вплинути на добросовісне виконання нею своїх повноважень, об'єктивність та неупередженість прийняття рішень;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014

кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент;

Визначення терміна "кредитний реєстр Національного банку України" виключено на підставі Закону № 1953-IX від 14.12.2021

кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань;

Визначення терміна із змінами, внесеними згідно із Законом № 2277-VIII від 06.02.2018

ланцюг володіння корпоративними правами юридичної особи - інформація про склад ключовиx учасників юридичної особи, яка включає інформацію про ключовиx учасників першого і кожного наступного рівня володіння корпоративними правами юридичної особи;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015

ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

Визначення терміна із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012

Визначення терміна "ліквідатор" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012

Визначення терміна "ліквідаційна маса" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012

материнський банк - український банк, який не є дочірньою компанією іншого українського банку або банківської холдингової компанії та серед дочірніх та/або асоційованих компаній якого є банк та/або інша фінансова установа, та/або компанія, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Визначення терміна "мораторій" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012

Визначення терміна "неплатоспроможність банку" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012

нормативи достатності капіталу - співвідношення основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу до сукупної експозиції під ризиком;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

нормативно-правові акти Національного банку України - нормативно-правові акти, що видаються Національним банком України у межах його повноважень на виконання цього та інших законів України;

Визначення терміна "підрозділ банку" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Визначення терміна "представництво банку" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011

професійне судження - вмотивований, об’єктивний, неупереджений та обґрунтований висновок та/або оцінка Національного банку України щодо фактів, подій, обставин, осіб, що ґрунтується на знаннях і досвіді службовців Національного банку України, на комплексному та всебічному аналізі інформації та документів, поданих до Національного банку України в межах передбачених законодавством процедур та отриманих Національним банком України, у тому числі в результаті здійснення ним банківського регулювання та нагляду, а також на інформації з офіційних джерел;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

профіль ризику банку - результат оцінки рівня ризиків банку на певну дату до врахування заходів для мінімізації ризиків, а також з урахуванням таких заходів, у розрізі кожного з видів ризику та в агрегованому вигляді;

Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

публічна компанія - юридична особа, створена у формі публічного акціонерного товариства, яка відповідає вимогам, визначеним Національним банком України;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015; в редакції Закону № 738-IX від 19.06.2020

реорганізація банку - злиття, приєднання, виділ, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступникам, прийняття його майна правонаступником;

Визначення терміна із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

рівень володіння корпоративними правами юридичної особи - відносини щодо володіння корпоративними правами юридичної особи між такою юридичною особою та її учасниками. Якщо всі учасники юридичної особи є фізичними особами, така юридична особа має лише один рівень володіння корпоративними правами;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015

розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011

розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи;

споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі;

системно важливий банк - банк, що відповідає критеріям, встановленим Національним банком України, діяльність якого впливає на стабільність банківської системи;

Визначення терміна "системоутворюючий банк" замінено визначенням терміна "системно важливий банк" згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014

структура власності юридичної особи - система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити:

1) всіх ключових учасників (включаючи публічні компанії) і контролерів такої юридичної особи;
2) всіх ключових учасників кожної юридичної особи, яка існує у ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;
3) всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у такій юридичній особі;
4) відносини контролю щодо цієї юридичної особи між усіма особами, зазначеними у пунктах 1-3 цього визначення;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015

Визначення терміна "тимчасова адміністрація" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012

Визначення терміна "тимчасовий адміністратор" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012

уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення;

учасники банку - засновники банку, акціонери банку і пайовики кооперативного банку;

Визначення терміна "учасники банку" статті 2 в редакції Закону № 133-V від 14.09.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017

учасники банківської групи - банки, інші фінансові установи, компанії, для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, банківські холдингові компанії, надавачі супровідних послуг, які мають спільного контролера;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3994-IX від 08.10.2024

Визначення терміна "філія банку" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Визначення терміна "фінансова холдингова група" виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011

учасник юридичної особи - особа, яка володіє корпоративними правами цієї юридичної особи;

Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015

фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

Статтю 2 доповнено визначенням згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009

Терміни "асоційована компанія", "залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню", "Кредитний реєстр Національного банку України", "материнська компанія", "фінансова холдингова компанія", "надавач супровідних послуг", "споживач фінансових послуг", "фінансова послуга", "фінансова установа" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

Статтю 2 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1953-IX від 14.12.2021 з урахуванням змін, внесених Законом № 3498-IX від 22.11.2023, із змінами, внесеними згідно із Законом № 3994-IX від 08.10.2024

Термін "андеррайтинг" у цьому Законі вживається у значенні, визначеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 5042-VI від 04.07.2012; в редакції Закону № 738-IX від 19.06.2020

Термін "інформаційно-комунікаційні технології" у цьому Законі вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про Національну програму інформатизації".

Статтю 2 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Стаття 3 — Сфера застосування

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків.

Статтю 3 доповнено частиною згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006

Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону.

Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов'язана з функціонуванням банків.

Відносини, що виникають під час застосування процедури тимчасової адміністрації та ліквідації емітента іпотечних облігацій, цей Закон регулює в частині, що не суперечить Закону України "Про іпотечні облігації".

Статтю 3 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3265-VI від 21.04.2011

Частину шосту статті 3 виключено на підставі Закону № 1507-VII від 17.06.2014

Відносини, що виникають при прийнятті, набранні чинності, виконанні, припиненні дії адміністративних актів у сфері банківської діяльності, регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та іншими законами, що регулюють діяльність на ринку фінансових послуг та на платіжному ринку.

Статтю 3 доповнено частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Стаття 4 — Банківська система України

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.

Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого.

Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через пруденційні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк України визначає системно важливі банки відповідно до таких критеріїв: розміру банку, ступеня фінансових взаємозв'язків, напрямів діяльності.

Статтю 4 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливими банками з урахуванням специфіки їх діяльності.

Частина статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 401-VII від 04.07.2013, № 1586-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 738-IX від 19.06.2020

Текст статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Стаття 5 — Економічна незалежність банків

Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

Стаття 6 — Організаційно-правова форма банку

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку.

Частина перша статті 6 в редакції Закону № 133-V від 14.09.2006; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1617-VI від 24.07.2009, № 2210-VIII від 16.11.2017

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частина друга статті 6 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012

Законодавство про акціонерні товариства застосовується до банків з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Статтю 6 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

У разі суперечності норм цього Закону нормам інших законодавчих актів (включаючи кодекси) норми цього Закону мають перевагу.

Статтю 6 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Стаття 7 — Державні банки

Стаття 7 в частині, що стосується банків, 100 відсотків акцій яких придбані державою відповідно до статті 41 -1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до набрання чинності Законом № 2491-VIII від 05.07.2018, набирає чинності з 30 квітня 2019 року - див. пункт 3 розділу II Закону № 2491-VIII від 05.07.2018

Державний банк - це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк може існувати лише у формі акціонерного товариства.

Положення цього Закону поширюються на державні банки з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею. Положення інших законів України застосовуються до державних банків в частині, що не суперечить цій статті.

Єдиним акціонером державного банку є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Орган, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку (далі - вищий орган).

Іншими органами управління державного банку є наглядова рада державного банку та правління державного банку.

Рішення вищого органу оформлюються актами Кабінету Міністрів України, проекти яких готуються і вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, і не підлягають погодженню з іншими заінтересованими органами.

Статут державного банку затверджується вищим органом та має відповідати вимогам законів України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та нормативно-правових актів Національного банку України.

До виключної компетенції вищого органу належить прийняття рішень щодо:

1) визначення основних (стратегічних) напрямів діяльності державного банку та затвердження звітів про їх виконання;
2) схвалення стратегії розвитку державного банку, затвердженої наглядовою радою державного банку;
3) внесення змін до статуту державного банку;
4) збільшення або зменшення статутного капіталу державного банку;
5) призначення та припинення повноважень членів наглядової ради державного банку в порядку та з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею;
6) затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладаються з членами наглядової ради державного банку, обрання особи, уповноваженої на підписання цивільно-правових договорів з членами наглядової ради державного банку;
7) встановлення розміру винагороди членів наглядової ради державного банку, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат;
8) затвердження положення про винагороду членів наглядової ради державного банку, вимоги до якого встановлюються Національним банком України;
9) затвердження звіту про винагороду членів наглядової ради державного банку, вимоги до якого встановлюються Національним банком України;
10) затвердження річного звіту державного банку;
11) затвердження заходів за результатами розгляду звіту наглядової ради державного банку, в тому числі про виконання стратегії розвитку державного банку;
12) покриття збитків та розподілу прибутку;
13) затвердження розміру річних дивідендів;
14) затвердження положення про наглядову раду державного банку;
15) зміни типу акціонерного товариства, у формі якого існує державний банк;
16) емісії акцій, їх дроблення або консолідації;
17) викупу державним банком акцій власної емісії;
18) анулювання або продажу викуплених акцій державного банку;
19) реорганізації державного банку, обрання комісії з реорганізації державного банку;
20) ліквідації державного банку, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії, ліквідатора) державного банку, затвердження ліквідаційного балансу;
21) встановлення критеріїв відбору зовнішнього аудитора державного банку;
22) надання згоди на вчинення значного правочину за поданням наглядової ради державного банку;
23) надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про акціонерні товариства", з урахуванням положень статті 52 цього Закону;
24) затвердження порядку щорічного оцінювання ефективності діяльності наглядової ради, включаючи критерії оцінювання виконання стратегії та/або бізнес-плану розвитку державного банку та результатів такого оцінювання.

Частину сьому статті 7 доповнено пунктом 24 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органам управління державним банком. Вищий орган не має права приймати рішення з питань діяльності державного банку, що не належать до його виключної компетенції. Вищий орган не бере участі в поточному управлінні державним банком.

Вищий орган має право отримувати будь-яку інформацію про фінансово-господарську діяльність державного банку, необхідну для здійснення його повноважень, з урахуванням положень цього Закону щодо банківської таємниці.

Наглядова рада є колегіальним органом управління державного банку, що в межах своєї компетенції здійснює управління державним банком, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу державного банку з метою виконання стратегії розвитку державного банку. Наглядова рада державного банку, діючи в інтересах державного банку відповідно до цього Закону, здійснює захист прав вкладників, кредиторів та держави як акціонера. На наглядову раду та правління державного банку поширюються положення статті 37 цього Закону щодо колективної придатності та щодо ефективного управління та контролю за діяльністю банку.

Частина десята статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Наглядова рада державного банку складається з дев’яти членів, з яких шість членів є незалежними, а три члени є представниками держави.

Члени наглядової ради державного банку повинні відповідати вимогам цієї статті, а також вимогам до керівника банку, встановленим статтею 42 цього Закону. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів. Не може бути членом наглядової ради державного банку особа, яка має не погашену або не зняту в установленому законодавством порядку судимість та/або яка піддавалася адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Частина дванадцята статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Незалежним членом наглядової ради державного банку не може бути особа, яка:

1) є або протягом останніх п’яти років була керівником (крім незалежного члена наглядової ради) цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь;

Пункт 1 частини тринадцятої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

2) є або протягом останніх трьох років була працівником цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь;
3) є пов’язаною особою (крім незалежного члена наглядової ради) цього державного банку;

Пункт 3 частини тринадцятої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

4) отримує або протягом останніх трьох років отримувала від цього державного банку або юридичних осіб, у яких цей державний банк має істотну участь, істотні доходи, крім доходів у вигляді винагороди за виконання функцій члена наглядової ради (при цьому істотними є доходи, що перевищують 5 відсотків сукупного річного доходу такої особи за відповідний рік);
5) є власником істотної участі, керівником, посадовою особою та/або членом ради чи іншого органу управління, працівником іншого банку, зареєстрованого в Україні, або особою, яка має можливість впливати на прийняття рішень із основних напрямів діяльності та/або здійснює значний вплив на управління та діяльність іншого банку, зареєстрованого в Україні;

Пункт 5 частини тринадцятої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

6) є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (згідно з переліком, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції");
7) є або протягом останніх двох років була службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище (під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, розуміються особи, зазначені у примітці до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції");

Пункт 7 частини тринадцятої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2888-IX від 12.01.2023

8) є зовнішнім аудитором цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь, або була ним протягом будь-якого періоду за останніх три роки, що передували її призначенню до наглядової ради цього державного банку;
9) бере участь у зовнішньому аудиті цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь, як аудитор, який працює у складі аудиторської організації, або брала участь у такому аудиті протягом будь-якого періоду за останніх три роки, що передували її призначенню до наглядової ради цього державного банку;
10) має або мала протягом останнього року істотні господарські та/або цивільно-правові відносини з цим державним банком або юридичною особою, у якій цей державний банк має істотну участь, або є кінцевим (бенефіціарним) власником чи посадовою особою юридичної особи, яка має або мала такі відносини (при цьому істотними є господарські та/або цивільно-правові відносини, в результаті яких особа отримала або має право отримати доходи, кредит або позику у сумі, що перевищує 5 відсотків доходів такої особи за попередній звітний рік);
11) є членом виконавчого органу юридичної особи, членом наглядової ради якої є будь-який керівник цього державного банку;
12) є близькою особою з особами, зазначеними у пунктах 1-11 цієї частини, якщо призначення та перебування цієї особи на посаді члена наглядової ради державного банку призведе до конфлікту інтересів (термін "близька особа" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання корупції").

Представником держави у наглядовій раді державного банку не може бути особа, яка:

1) є або протягом останніх п’яти років була керівником (крім члена наглядової ради) цього державного банку або його дочірнього підприємства, філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу;

Пункт 1 частини чотирнадцятої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2154-IX від 24.03.2022

2) зазначена у пунктах 5, 6 і 8-11 частини тринадцятої цієї статті;

Пункт 2 частини чотирнадцятої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

3) є близькою особою з особами, зазначеними у пунктах 1-2 цієї частини, якщо призначення та перебування цієї особи на посаді члена наглядової ради державного банку призведе до конфлікту інтересів (термін "близька особа" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання корупції");
4) є пов’язаною особою (крім члена наглядової ради - представника держави) цього державного банку;

Частину чотирнадцяту статті 7 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

5) є або протягом останніх трьох років була працівником цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь;

Частину чотирнадцяту статті 7 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2154-IX від 24.03.2022

6) отримує або протягом останніх трьох років отримувала від цього державного банку або юридичних осіб, у яких цей державний банк має істотну участь, істотні доходи, крім доходів у вигляді винагороди за виконання функцій члена наглядової ради (при цьому істотними є доходи, що перевищують 5 відсотків сукупного річного доходу такої особи за відповідний рік).

Частину чотирнадцяту статті 7 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2154-IX від 24.03.2022

Один представник держави у наглядовій раді державного банку призначається вищим органом за поданням Президента України, один - за поданням Кабінету Міністрів України та один - за поданням профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності.

Для визначення претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку Кабінет Міністрів України утворює конкурсну комісію, до складу якої входять один представник від Президента України, три - від Кабінету Міністрів України та один - від профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності. Вимоги до членів конкурсної комісії визначає Кабінет Міністрів України.

У роботі конкурсної комісії можуть брати участь з правом дорадчого голосу представники міжнародних фінансових організацій.

Конкурсна комісія перевіряє претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку на відповідність вимогам, встановленим цим Законом.

Претенденти на посади незалежних членів наглядової ради державного банку визначаються шляхом конкурсного відбору в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До конкурсного відбору допускаються виключно кандидати, відібрані на умовах відкритого конкурсу компанією з добору персоналу, визначеною Кабінетом Міністрів України у встановленому ним порядку з числа тих, що мають міжнародний досвід надання послуг з добору керівного складу банків не менш як 10 років. Компанія з добору персоналу подає конкурсній комісії список кандидатів для проведення відбору та підготовки подання вищому органу. Залучення компанії з добору персоналу здійснюється на платній основі за рахунок коштів державного банку та/або інших джерел, не заборонених законодавством.

Незалежні члени наглядової ради державного банку призначаються вищим органом на підставі подання конкурсної комісії протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідного подання. Члени наглядової ради державного банку вступають на посаду після їх погодження Національним банком України відповідно до статті 42 цього Закону.

Частина двадцять перша статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

До виключної компетенції наглядової ради державного банку належить прийняття рішень з питань, визначених частиною сьомою статті 39 цього Закону, а також:

Абзац перший частини двадцять другої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

1) надання згоди на вчинення значного правочину або винесення цього питання на розгляд вищого органу;
2) надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про акціонерні товариства", з урахуванням положень статті 52 цього Закону;
3) затвердження положення про правління державного банку;
4) розгляд звіту правління державного банку та затвердження заходів за результатами його розгляду;
5) розгляд висновків зовнішнього та внутрішнього аудиту та затвердження заходів за результатами їх розгляду;
6) затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління державного банку;
7) прийняття рішень про утворення комітетів наглядової ради державного банку та затвердження положень про них;
8) прийняття рішень з інших питань, віднесених статутом державного банку до виключної компетенції наглядової ради державного банку.

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради державного банку, не можуть вирішуватися іншими органами управління державного банку, крім винесення на розгляд вищого органу питання щодо надання згоди на вчинення значного правочину відповідно до пункту 1 частини двадцять другої цієї статті.

Після визначення вищим органом основних (стратегічних) напрямів діяльності державного банку наглядова рада державного банку повинна забезпечити розроблення та затвердити стратегію розвитку державного банку і передати її на схвалення вищому органу в порядку, встановленому статутом та положенням про наглядову раду державного банку. Стратегія розвитку державного банку передбачає досягнення визначених вищим органом основних (стратегічних) напрямів діяльності державного банку та містить очікувані показники результатів діяльності державного банку. Стратегія розвитку державного банку має бути спрямована на збільшення ринкової вартості державного банку у довгостроковій перспективі з урахуванням ринкових умов. Вищий орган відмовляє у схваленні стратегії розвитку державного банку у разі невідповідності стратегії визначеним вищим органом основним (стратегічним) напрямам діяльності державного банку або наявності суттєвих недоліків, що можуть перешкодити ефективному виконанню стратегії. У разі несхвалення стратегії розвитку державного банку вищий орган повертає її наглядовій раді державного банку на доопрацювання із зазначенням конкретних зауважень та заперечень. У разі повторного несхвалення стратегії розвитку державного банку вищий орган має право припинити повноваження всього складу наглядової ради державного банку, при цьому підстави несхвалення стратегії розвитку державного банку повинні бути опубліковані вищим органом.

Строк повноважень наглядової ради державного банку становить три роки.

Вищий орган зобов’язаний розпочати конкурсний відбір претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення строку повноважень наглядової ради державного банку. У разі якщо після закінчення строку повноважень наглядової ради державного банку вищим органом не прийнято рішення про призначення нового складу наглядової ради державного банку, наглядова рада державного банку продовжує виконувати свої повноваження до призначення її нового складу. Повторне призначення особи на посаду незалежного члена наглядової ради державного банку не вимагає проходження такою особою конкурсного відбору. Особа не може займати посаду члена наглядової ради державного банку більше ніж два строки поспіль.

З членами наглядової ради державного банку укладаються цивільно-правові договори, якими передбачаються права, обов’язки та умови роботи членів наглядової ради державного банку, у тому числі розмір їх винагороди. Розмір винагороди незалежних членів наглядової ради державного банку, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат, встановлюється вищим органом з урахуванням пропозицій конкурсної комісії, наданих під час конкурсного відбору претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку. Витрати на оплату роботи членів наглядової ради державного банку несе державний банк.

Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою державного банку з числа її незалежних членів.

Засідання наглядової ради державного банку є правомочним за присутності не менше шести її членів. Рішення наглядової ради державного банку приймаються простою більшістю голосів членів, які присутні на засіданні та мають право голосу, якщо для прийняття відповідного рішення статутом державного банку не встановлюється більша кількість голосів. Порядок скликання і проведення засідань, голосування, прийняття та оформлення рішень наглядової ради державного банку визначається статутом державного банку і положенням про наглядову раду державного банку.

Члени наглядової ради державного банку самостійно і на власний розсуд приймають рішення щодо голосування з усіх питань порядку денного засідання наглядової ради державного банку. Члени наглядової ради державного банку повинні сумлінно виконувати покладені на них обов’язки, діяти в інтересах державного банку та уникати конфлікту інтересів.

Незалежні члени і представники держави у наглядовій раді державного банку мають рівні права та обов’язки, крім випадків, встановлених цією статтею. Члени наглядової ради державного банку мають право отримувати будь-яку інформацію (у тому числі інформацію, що становить банківську таємницю) про державний банк з урахуванням положень цього Закону щодо банківської таємниці.

Наглядова рада державного банку в обов’язковому порядку утворює комітет з питань аудиту, комітет з питань ризиків та комітет з питань призначень та винагород посадовим особам. Комітети наглядової ради державного банку з питань ризиків та з питань призначень та винагород посадовим особам очолюють незалежні члени наглядової ради державного банку. Більшість членів зазначених комітетів мають становити незалежні члени наглядової ради державного банку. Комітет наглядової ради державного банку з питань аудиту складається виключно з незалежних членів наглядової ради державного банку. Наглядова рада державного банку може утворювати також інші комітети. Порядок утворення і діяльності комітетів наглядової ради державного банку визначається статутом державного банку, положенням про наглядову раду державного банку та положеннями про її комітети.

Повноваження члена наглядової ради державного банку можуть бути припинені достроково виключно з таких підстав:

1) невиконання стратегії та/або бізнес-плану розвитку державного банку, що підтверджується результатами щорічного оцінювання, яке проводиться в порядку, визначеному вищим органом;
2) повторне несхвалення вищим органом стратегії розвитку державного банку, затвердженої наглядовою радою державного банку;
3) встановлення факту невідповідності члена наглядової ради державного банку вимогам, встановленим частиною тринадцятою або чотирнадцятою цієї статті;
4) на вимогу не менше ніж п’яти членів наглядової ради державного банку або Національного банку України в разі, якщо член наглядової ради державного банку неналежним чином виконує свої посадові обов’язки або не відповідає кваліфікаційним вимогам;

Пункт 4 частини тридцять третьої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

5) подання членом наглядової ради державного банку особистої письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням, за умови, що така заява подається не пізніше ніж за два тижні до припинення повноважень;
6) подання членом наглядової ради державного банку особистої письмової заяви про припинення повноважень у зв’язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
7) набрання законної сили вироком або рішенням суду, яким члена наглядової ради державного банку засуджено до покарання, що виключає можливість виконання обов’язків члена наглядової ради;
8) набрання щодо члена наглядової ради державного банку законної сили судовим рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;
9) смерть члена наглядової ради державного банку, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім або оголошення померлим;
10) запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації в державному банку або початок процедури ліквідації державного банку;
11) відкликання Президентом України представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Президента України, відкликання Кабінетом Міністрів України представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Кабінету Міністрів України, та відкликання профільним Комітетом Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності, представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності.

Рішення про дострокове припинення повноважень члена наглядової ради державного банку з підстав, передбачених пунктами 1-4 частини тридцять третьої цієї статті, приймається вищим органом, при цьому рішення про дострокове припинення повноважень з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини тридцять третьої цієї статті, приймається лише щодо всього складу наглядової ради державного банку. Повноваження члена наглядової ради державного банку достроково припиняються з підстав, передбачених пунктами 5-11 частини тридцять третьої цієї статті, з настанням відповідних обставин, без рішення вищого органу.

У разі дострокового припинення повноважень незалежного члена або всього складу наглядової ради державного банку конкурсна комісія зобов’язана протягом одного місяця визначити претендентів на заміщення вакантних посад незалежних членів наглядової ради державного банку із числа кандидатів, відібраних компанією з добору персоналу під час проведення попереднього конкурсу відповідно до частин шістнадцятої - двадцятої цієї статті. У разі неможливості визначити претендентів на заміщення вакантних посад незалежних членів наглядової ради державного банку із числа кандидатів, попередньо відібраних компанією з добору персоналу відповідно до частини двадцятої цієї статті, вищий орган зобов’язаний розпочати новий конкурсний відбір претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку відповідно до частин шістнадцятої - двадцятої цієї статті.

У разі дострокового припинення повноважень представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Президента України, Кабінету Міністрів України або профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності, відповідний суб’єкт подання протягом одного місяця вносить подання на нового представника держави у наглядовій раді державного банку.

Вищий орган має право у будь-який час тимчасово відсторонити на строк не більше шести місяців члена наглядової ради державного банку від виконання його повноважень виключно з таких підстав:

1) на вимогу не менше ніж п’яти членів наглядової ради державного банку в разі якщо член наглядової ради неналежним чином виконує свої посадові обов’язки або в разі виникнення обґрунтованої підозри щодо невідповідності вимогам, встановленим частиною тринадцятою або чотирнадцятою цієї статті;
2) вручення члену наглядової ради державного банку повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення;

Пункт 2 частини тридцять сьомої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020

3) на вимогу Президента України про відсторонення від виконання повноважень представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Президента України, на вимогу Кабінету Міністрів України про відсторонення від виконання повноважень представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Кабінету Міністрів України, або на вимогу профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності, про відсторонення від виконання повноважень представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності.

Виконавчим органом державного банку, що здійснює поточне управління діяльністю державного банку, є правління державного банку. Голова та члени правління державного банку призначаються та звільняються з посади наглядовою радою державного банку за пропозицією комітету наглядової ради державного банку з питань призначень та винагород посадовим особам. Комітет наглядової ради державного банку з питань призначень та винагород посадовим особам визначає кандидатів на заміщення посад голови та членів правління державного банку за результатами конкурсного відбору, який проводиться в порядку, визначеному наглядовою радою державного банку. Конкурс на посаду голови або члена правління державного банку оголошується не менш як за три місяці до закінчення строку повноважень відповідно голови або члена правління державного банку. Строк повноважень голови та членів правління державного банку визначається статутом державного банку та не може перевищувати п’ять років із правом призначення на новий строк за результатами конкурсного відбору. Повноваження правління державного банку визначаються статутом державного банку. Порядок скликання і проведення засідань, голосування, прийняття і оформлення рішень правління державного банку визначається статутом державного банку та положенням про правління державного банку. Голова та члени правління державного банку повинні сумлінно виконувати покладені на них обов’язки, діяти в інтересах державного банку та уникати конфлікту інтересів. Голова та члени правління державного банку повинні відповідати кваліфікаційним вимогам.

Частина тридцять восьма статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Суб’єкт управління державного банку зобов’язаний здійснювати моніторинг наявних або потенційних загроз національній безпеці України та у випадку їх виявлення вживати заходів для нейтралізації їх впливу на діяльність банку. Перелік конкретних заходів визначається суб’єктом управління або за його рішенням керівником банку з урахуванням його повноважень та може включати, зокрема, визначення виключним місцем виконання обов’язків керівника, заступників керівника, членів колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), членів наглядової ради, інших посадових осіб державного банку адресу місцезнаходження такого банку та встановлення особливого режиму роботи зазначених осіб. У випадку прийняття рішення про визначення відповідних заходів зазначені особи зобов’язані невідкладно прибути за адресою місцезнаходження такого банку для виконання повноважень.

Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2182-IX від 01.04.2022 - діє на період дії правового режиму воєнного стану

Порушення керівником, заступниками керівника, членами колегіального виконавчого органу (особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), членами наглядової ради, іншими посадовими особами державного банку положень частини тридцять дев’ятої цієї статті є підставою для дострокового припинення повноважень (звільнення) таких посадових осіб, та розірвання контракту (цивільно-правового договору) з такими особами незалежно від строку дії такого контракту (цивільно-правового договору) та без виплат відповідних компенсаційних платежів (у випадку якщо такі платежі передбачені укладеними контрактами (цивільно-правовими договорами) або колективним договором, що діє у державному банку).

Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2182-IX від 01.04.2022 - діє на період дії правового режиму воєнного стану

Національний банк України погоджує на посади голову та членів правління державного банку відповідно до статті 42 цього Закону. Голова правління державного банку вступає на посаду після його погодження Національним банком України.

Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Фінансова звітність державного банку підлягає обов’язковій перевірці аудиторською фірмою відповідно до положень статті 70 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, має право отримувати будь-яку інформацію про фінансово-господарську діяльність державного банку, у тому числі інформацію, що становить банківську таємницю, необхідну для здійснення моніторингу діяльності державного банку та стану виконання стратегії розвитку державного банку.

Між державним банком та Кабінетом Міністрів України може укладатися рамкова угода про взаємодію, якою врегульовуються питання взаємодії між державним банком, Кабінетом Міністрів України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Від імені державного банку рамкову угоду про взаємодію підписують голова наглядової ради державного банку та голова правління державного банку. Рамкова угода про взаємодію підлягає опублікуванню на офіційних веб-сайтах державного банку та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Державний банк не повинен надавати необґрунтовані переваги окремим клієнтам або вчиняти правочини з клієнтами на умовах, що не є поточними ринковими умовами.

На державний банк не поширюється обов’язок складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до Господарського кодексу України.

У разі набуття державою права власності на 100 відсотків акцій банку положення цієї статті починають застосовуватися до такого банку через один рік після набуття державою права власності на 100 відсотків акцій банку. Члени наглядової ради такого банку, обрані до початку застосування до нього положень цієї статті, здійснюють свої повноваження протягом строку, на який вони були обрані, якщо їх повноваження не були припинені відповідно до закону, але не більше трьох років з моменту призначення.

У разі часткового або повного відчуження державою належних їй акцій державного банку такий банк втрачає статус державного на наступний день після такого відчуження. З дня втрати банком статусу державного положення цієї статті не застосовуються до такого банку, при цьому статут та внутрішні положення такого банку застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, іншим законам України та нормативно-правовим актам Національного банку України. Акціонери зобов’язані привести статут та діяльність банку, що втратив статус державного, у відповідність з вимогами цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Наглядова рада банку, що втратив статус державного, зобов’язана протягом одного місяця з дня втрати банком статусу державного скликати загальні збори акціонерів з метою приведення статуту та діяльності банку у відповідність з вимогами цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Наглядова рада та правління банку, що втратив статус державного, продовжують здійснювати свої повноваження до припинення їх повноважень у встановленому законом порядку.

Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 532-V від 22.12.2006, № 3024-VI від 15.02.2011, № 4452-VI від 23.02.2012, № 5248-VI від 18.09.2012, № 5463-VI від 16.10.2012, № 1507-VII від 17.06.2014; в редакції Закону № 2491-VIII від 05.07.2018

Стаття 7-1 — Продаж, найм (оренда) належного державним банкам, банкам з державною часткою майна (активів)

Продаж, передача в найм (оренду) майна (активів) державних банків, банків з державною часткою, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій належать державі, здійснюється на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів в електронній торговій системі згідно з вимогами законодавства щодо відчуження та передачі в найм (оренду) майна господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або іншій юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є держава (в тому числі майна державних акціонерних товариств, 100 відсотків акцій у статутному капіталі яких перебувають у державній власності), з урахуванням вимог, визначених цією статтею. Особливості порядку проведення електронних аукціонів з продажу, передачі в найм (оренду) такого майна, активів встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Положення цієї статті не застосовується:

1) до правочинів, що укладаються з валютними цінностями, депозитними сертифікатами Національного банку України та цінними паперами;
2) до правочинів з майном (активами), визначених Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Закон доповнено статтею 7-1 згідно із Законом № 4465-IX від 03.06.2025

Стаття 8 — Кооперативні банки

Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить цьому Закону.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), рада банку та правління банку. Органи управління кооперативного банку утворюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону.

Частина шоста статті 8 в редакції Закону № 2465-IX від 27.07.2022

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону.

Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з пов'язаними особами, не поширюються на операції кооперативного банку.

Стаття 9 — Банківський нагляд на консолідованій основі

Банківський нагляд на консолідованій основі - це нагляд, що здійснюється Національним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному Національним банком України порядку.

Національний банк України з метою здійснення нагляду на консолідованій основі має право визначати в межах банківської групи підгрупи, що складаються принаймні з двох учасників банківської групи, та здійснювати за ними нагляд на субконсолідованій основі.

Критерії визначення таких підгруп встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банківська група, підгрупи банківської групи, учасники банківської групи зобов’язані дотримуватися вимог, встановлених Національним банком України відповідно до цього Закону.

Національний банк України має право визначати умови, за яких на учасника банківської групи не поширюються вимоги, встановлені Національним банком України відповідно до цього Закону, у тому числі щодо врахування звітності учасників банківської групи під час складання консолідованої/субконсолідованої звітності, розрахунку нормативів банківської групи/підгрупи банківської групи, враховуючи, зокрема, розмір активів учасників банківської групи, співвідношення їхніх активів до консолідованих активів банківської групи, характер їхньої діяльності та взаємовідносин з іншими учасниками банківської групи.

Національний банк України має право встановлювати вимоги до банківської групи та/або підгруп банківської групи на консолідованій та субконсолідованій основі щодо:

1) організації ефективної системи корпоративного управління;
2) організації комплексної, адекватної та ефективної системи внутрішнього контролю, що включає систему управління ризиками та внутрішній аудит;
3) наявності облікових процедур, інформаційних систем, необхідних для забезпечення виконання вимог на консолідованій основі;
4) складання та порядку подання консолідованої та субконсолідованої звітності;
5) достатності капіталу:

мінімальні вимоги щодо достатності основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу;

підвищені вимоги щодо достатності основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу згідно з частиною двадцять п’ятою цієї статті;

вимоги щодо комбінованого буфера капіталу;

вимоги щодо достатності внутрішнього капіталу;

6) достатності ліквідності:

мінімальні значення нормативів ліквідності;

підвищені значення нормативів ліквідності згідно з частиною двадцять п’ятою цієї статті;

вимоги щодо достатності внутрішньої ліквідності;

7) пруденційних нормативів кредитного ризику, інвестування;

Пункт 7 частини шостої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3994-IX від 08.10.2024

8) лімітів та обмежень стосовно певних видів діяльності, у тому числі щодо діяльності на території інших держав;
9) порядку подання необхідної звітності та інформації;
10) розроблення планів підтримання достатності капіталу та достатності ліквідності, безперервної діяльності, фінансування у кризових ситуаціях, відновлення діяльності.

Національний банк України визначає для банківської групи та/або підгруп банківської групи:

1) порядок розрахунку основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу та їх достатності;
2) вимоги щодо оцінки достатності внутрішнього капіталу та внутрішньої ліквідності;
3) вимоги щодо формування та порядку розрахунку буферів капіталу/комбінованого буфера капіталу, значення буферів капіталу.

Національний банк України має право встановлювати для банківської групи та/або підгруп банківської групи коефіцієнт левериджу, визначати його значення та порядок розрахунку.

Національний банк України визначає порядок, строки та умови погодження або надання дозволу на включення окремих складових основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня до капіталу банківської групи, а також визначає перелік інформації та документів, які необхідно подати для отримання такого погодження або надання дозволу.

Статтю 9 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Відповідальна особа банківської групи має право включати до капіталу банківської групи та/або підгруп банківської групи визначені Національним банком України окремі складові основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня, за умови відсутності відмови або отримання дозволу Національного банку України.

Статтю 9 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Контролер банківської групи протягом 30 календарних днів з дати створення банківської групи зобов’язаний забезпечити подання відповідальною особою банківської групи до Національного банку України повідомлення про створення банківської групи, документів та інформації згідно з переліком та у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України за результатами розгляду таких документів приймає у визначеному ним порядку рішення про визнання банківської групи або про відмову у визнанні банківської групи протягом трьох місяців з дня отримання повідомлення про створення банківської групи.

Статтю 9 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Датою створення банківської групи є дата, з якої група юридичних осіб відповідає визначенню терміна "банківська група", наведеному у цьому Законі.

Статтю 9 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Юридична або фізична особа, яка має намір стати контролером банківської групи, через визначену нею уповноважену особу зобов’язана повідомити про це Національний банк України та надати Національному банку України відомості про таку банківську групу, у тому числі структуру власності банківської групи та види діяльності її учасників, у порядку, встановленому Національним банком України.

У разі виявлення банківської групи, яка не ідентифікована контролером банківської групи або ідентифікована ним не в повному складі, Національний банк України у визначені ним строки та порядку ідентифікує таку банківську групу та приймає рішення про визнання банківської групи або про визнання зміни структури власності банківської групи.

Частина чотирнадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України має право вимагати від контролера банку, банківської групи, учасників банківської групи, інших юридичних та фізичних осіб подання інформації та копій документів, необхідних для ідентифікації банківської групи. Контролер банку, банківської групи, учасники банківської групи, інші юридичні та фізичні особи зобов’язані надати Національному банку України на його письмову вимогу та в установлений ним строк відповідну інформацію та копії документів.

Небанківські фінансові установи, які є учасниками банківської групи, підлягають нагляду з боку Національного банку України в межах нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі відповідно до цього Закону.

Керівник банківської холдингової компанії, його заступники, члени виконавчого органу, члени наглядової ради, головний бухгалтер повинні відповідати вимогам до керівників банків, установленим цим Законом.

Банківська група зобов’язана визначити серед учасників банківської групи відповідальну особу банківської групи - банк, спроможний забезпечити виконання вимог, установлених Національним банком України до банківської групи, та погодити її з Національним банком України. У банківській групі, до складу якої входить материнський банк, відповідальною особою є цей материнський банк.

Погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи здійснюється протягом одного місяця, а під час визнання банківської групи - протягом трьох місяців з дня отримання заяви про погодження відповідальної особи банківської групи, у порядку, визначеному Національним банком України. До такої заяви додаються документи, визначені нормативно-правовим актом Національного банку України.

Частина дев'ятнадцята статті 9 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

До погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи або в разі, якщо за висновком Національного банку України відповідальна особа, визначена банківською групою, не спроможна забезпечити виконання функцій відповідальної особи, відповідальною особою є банк - учасник банківської групи з найбільшим значенням активів за останній звітний період (квартал).

Учасник банківської групи не пізніше 10 робочих днів після зміни своєї структури власності та/або видів діяльності зобов’язаний повідомити про це відповідальну особу банківської групи.

Відповідальна особа банківської групи зобов’язана повідомити Національний банк України про зміну структури власності банківської групи та/або видів діяльності її учасників, про припинення існування банківської групи та надати відомості, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку України, не пізніше 30 календарних днів з дня настання таких змін.

Частина двадцять друга статті 9 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України приймає рішення про визнання зміни структури власності банківської групи або про відмову у визнанні зміни структури власності, про припинення визнання банківської групи або про відмову у припиненні визнання банківської групи на підставі відповідної заяви та доданих до неї документів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України. Строк прийняття Національним банком України відповідного рішення становить 45 робочих днів з дня подання заяви.

Статтю 9 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України має право продовжити строк прийняття рішень, передбачених цією статтею, але не більш як на 30 робочих днів, у разі потреби перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття таких рішень. Про таке продовження строку Національний банк України повідомляє відповідальну особу банківської групи не менше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку для прийняття рішення, передбаченого цією статтею.

Статтю 9 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України має право вимагати від відповідальної особи банківської групи інформацію щодо учасників банківської групи, необхідну для здійснення банківського нагляду на консолідованій основі. Відповідальна особа банківської групи зобов’язана надавати Національному банку України на його вимогу та в установлений ним строк відповідну інформацію.

Відповідальна особа банківської групи зобов’язана забезпечити дотримання банківською групою та підгрупами банківської групи вимог, установлених Національним банком України відповідно до цього Закону.

Відповідальна особа банківської групи складає консолідовану/ субконсолідовану звітність на основі звітності учасників банківської групи/підгруп банківської групи у порядку, визначеному Національним банком України.

Учасники банківської групи зобов’язані подавати відповідальній особі банківської групи звіти, інформацію та документи, необхідні для підготовки консолідованих звітів, та забезпечувати виконання вимог щодо нагляду на консолідованій основі.

Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи у статутному капіталі юридичної особи, що не є фінансовою установою, не повинна перевищувати 15 відсотків регулятивного капіталу банківської групи.

Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи у статутному капіталі всіх юридичних осіб, які не є фінансовими установами, не повинна перевищувати 60 відсотків регулятивного капіталу банківської групи.

Національний банк України за результатами оцінки банківської групи, проведеної ним під час нагляду на консолідованій основі в порядку та спосіб, визначені Національним банком України, має право:

1) встановлювати підвищені вимоги щодо достатності капіталу та підвищені значення пруденційних нормативів;

Пункт 1 частини статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3994-IX від 08.10.2024

2) вимагати від відповідальної особи банківської групи, її керівників, контролера банківської групи вжиття заходів, спрямованих на усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України, підтримання на достатньому рівні капіталу та ліквідності для покриття усіх суттєвих ризиків банківської групи та/або підгруп банківської групи, поліпшення якості корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками.

Національний банк України здійснює контроль за операціями між учасниками банківської групи, а також за операціями між учасниками банківської групи та пов’язаними з ними особами.

Відповідальна особа банківської групи зобов’язана забезпечити проведення щорічної аудиторської перевірки річної консолідованої фінансової звітності банківської групи аудиторською фірмою та подати результати такої перевірки до Національного банку України в установленому ним порядку. Вимоги щодо проведення щорічної аудиторської перевірки учасниками банківської групи визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України має право вимагати від відповідальної особи банківської групи розширення предмета аудиторської перевірки в порядку та обсягах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідальна особа банківської групи має право укладати договори на проведення щорічної аудиторської перевірки річної консолідованої фінансової звітності банківської групи з однією аудиторською фірмою не більше ніж сім років поспіль.

Аудиторська фірма (аудитор), що здійснює аудиторську перевірку річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої фінансової звітності банківської групи та/або надає інші аудиторські послуги, зобов’язана (зобов’язаний) письмово повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та/або надання інших аудиторських послуг порушення банківського законодавства, а також про будь-які події чи факти, що можуть становити суттєву загрозу безпеці та надійності учасника банківської групи або всієї банківської групи, про сумніви щодо їх можливості продовжувати діяльність на безперервній основі не пізніше наступного дня після їх виявлення.

Аудиторська фірма (аудитор) на вимогу Національного банку України зобов’язана (зобов’язаний) надати Національному банку України робочі документи з питань аудиту річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої фінансової звітності банківської групи.

Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2522-VI від 09.09.2010, № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 3394-VI від 19.05.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Статтю 10 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011

Статтю 11 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011

Статтю 12 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011

Стаття 13 — Банківські спілки та асоціації

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.

Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки).

Розділ II. СТВОРЕННЯ, ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВ

Глава 2. СТВОРЕННЯ БАНКІВ

Стаття 14 — Учасники банків

Учасниками банку можуть бути учасники цивільних відносин. Держава Україна може бути учасником банку в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Частина перша статті 14 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017

Засновники банку та власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий/майновий стан.

Частина друга статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Вимоги щодо ділової репутації та фінансового/майнового стану засновників банку, власників істотної участі в банку та осіб, які набувають або збільшують істотну участь у банку, встановлюються Національним банком України.

Частина третя статті 14 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 2210-VIII від 16.11.2017

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, громадські об’єднання, політичні партії, релігійні та благодійні організації.

Частина четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 5080-VI від 05.07.2012, № 2210-VIII від 16.11.2017

Інститути спільного інвестування можуть бути засновниками банку та власниками істотної участі у банку лише за умови, що такий інститут спільного інвестування є корпоративним інвестиційним фондом та більш як 75 відсотків акцій такого фонду і більш як 75 відсотків акцій (часток) компанії з управління активами такого фонду прямо та/або опосередковано належать одній особі або групі асоційованих осіб.

Статтю 14 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 5080-VI від 05.07.2012; в редакції Законів № 629-VIII від 16.07.2015, № 2210-VIII від 16.11.2017

Стаття 15 — Найменування банку

Банк має повне найменування українською та іноземною мовою (іноземними мовами), а також може мати скорочене найменування українською та іноземною мовою (іноземними мовами). Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку.

Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Банк може мати печатку зі своїм повним найменуванням.

Частина друга статті 15 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів "Україна", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України. Додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України має право лише державний банк.

Частина четверта статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2491-VIII від 05.07.2018

Національний банк України має право відмовити у використанні банком запропонованого найменування за наведених у цій статті підстав.

Відокремлений підрозділ банку використовує найменування лише того банку, відокремленим підрозділом якого він є. До назви відокремленого підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього відокремленого підрозділу.

Частина шоста статті 15 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Стаття 16 — Статут банку

Статут банку повинен відповідати вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про акціонерні товариства", цього Закону та інших законів України.

Частина перша статті 16 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021

Статут банку обов'язково має містити таку інформацію про банк:

Абзац перший частини другої статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

1) найменування банку, у тому числі скорочене (за наявності);

Пункт 1 частини другої статті 16 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021

2) його місцезнаходження;
3) організаційно-правову форму;
4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;
5) розмір, порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальна вартість та загальна кількість;

Пункт 5 частини другої статті 16 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;
7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону;
8) порядок внесення змін до статуту банку;

Пункт 8 частини другої статті 16 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку;
10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;
11) положення про аудиторську перевірку банку;
12) положення про внутрішній аудит банку.

Пункт 12 частини другої статті 16 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Банк має право подати проект статуту банку до Національного банку України для отримання висновку щодо відповідності проекту статуту вимогам законодавства України. Національний банк України розглядає проект статуту банку в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України.

Статтю 16 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Банк подає до Національного банку України документи для погодження змін до статуту банку, пов’язаних із збільшенням статутного капіталу, виключно після повної сплати учасниками внесків до статутного капіталу.

Частина статті 16 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021

Банк подає документи для погодження змін до статуту банку, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу, виключно після повної сплати учасниками внесків до статутного капіталу.

Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України.

Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Національний банк України приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні на підставі відповідної заяви та доданих до неї документів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України. Строк прийняття Національним банком України відповідного рішення становить один місяць з дня подання заяви. Національний банк України має право продовжити цей строк, але не більш як на 30 робочих днів, у разі потреби перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття такого рішення. Про таке продовження строку Національний банк України повідомляє особу не менше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку для прийняття рішення, передбаченого частинами п’ятою і шостою цієї статті.

Частина статті 16 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України залишає заяву про погодження змін до статуту банку без руху з підстав, у порядку і строки, визначені частиною шостою статті 17 цього Закону.

Статтю 16 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Слова та цифру "Глава 3 Державна реєстрація та ліцензування банків" виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 17 — Створення та державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Назва статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, створюється у порядку, визначеному законодавством України, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частина перша статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, подає документи для проведення її державної реєстрації виключно після погодження Національним банком України статуту цієї юридичної особи.

Частина друга статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Особа, уповноважена засновником (засновниками) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї юридичної особи подає до Національного банку України разом із заявою про погодження статуту такі документи:

Абзац перший частини третьої статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

1) протоколи зборів засновників та установчих зборів, договір про створення банку або рішення про створення державного банку;
2) статут банку;
3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідних для ідентифікації самого засновника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;
4) документи, визначені Національним банком України, що містять інформацію про:

відповідність ділової репутації засновника, а для засновника - юридичної особи - також і членів виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, установленим Національним банком України вимогам;

відповідність фінансового стану засновника - юридичної особи, майнового стану засновника - фізичної особи, а також фінансового/майнового стану всіх осіб, які здійснюватимуть опосередковане володіння істотною участю в юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, установленим Національним банком України вимогам;

наявність у засновника (засновників) достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу, джерела походження таких коштів;

Пункт 4 частини третьої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

5) документи, що засвідчують повну сплату засновниками внесків до статутного капіталу;
6) відомості про структуру власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та засновника, що набуває істотної участі в ній, відповідно до вимог Національного банку України;
7) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про асоційованих осіб засновника - фізичної особи;
8) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких засновник - фізична особа є керівником та/або контролером;

8-1) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про пов’язаних із банком осіб, що відповідають ознакам, передбаченим частиною першою статті 52 цього Закону;

Частину третю статті 17 доповнено пунктом 8-1 згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015

9) копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;
10) висновок (попередній висновок) Антимонопольного комітету України стосовно концентрації та/або дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законодавством України;

Пункт 10 частини третьої статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

11) копію платіжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Особа, уповноважена засновником (засновниками) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї юридичної особи додатково подає до Національного банку України встановлені частиною другою статті 34-1 цього Закону документи щодо засновників - іноземних юридичних осіб та встановлені частиною третьою статті 34-1 цього Закону документи щодо засновників - фізичних осіб - іноземців.

Частина четверта статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Особа, уповноважена засновником (засновниками) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження набуття істотної участі в цій юридичній особі зобов’язана подати до Національного банку України встановлений частинами першою - третьою статті 34-1 цього Закону пакет документів щодо засновників - власників істотної участі в цій юридичній особі та щодо осіб, які мають намір опосередковано володіти істотною участю в такій юридичній особі.

Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України залишає заяву про погодження статуту без руху у разі, якщо юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, подала неповний пакет документів, необхідних для погодження статуту, або така заява подана з порушенням установлених законодавством вимог. У такому разі Національний банк України протягом 15 робочих днів з дня одержання заяви про погодження статуту надсилає відповідній юридичній особі повідомлення в письмовій формі (паперовій або електронній) про залишення заяви про погодження статуту без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства, порядку і строку усунення таких недоліків, а також порядку і строків оскарження рішення про залишення заяви без руху.

Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

У разі усунення юридичною особою, яка має намір здійснювати банківську діяльність, виявлених недоліків у строк, встановлений Національним банком України, заява вважається поданою в день її первинного подання, а строк розгляду заяви продовжується на строк залишення такої заяви без руху.

Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України приймає рішення про погодження статуту або про відмову в погодженні статуту на підставі заяви та доданих до неї документів, визначених цією статтею. Строк прийняття Національним банком України відповідного рішення становить три місяці з дня подання заяви про погодження статуту. Національний банк України одночасно з розглядом питання про погодження статуту розглядає питання про погодження або заборону набуття істотної участі в юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, відповідно до статей 34, 34-1 цього Закону. Погодження набуття істотної участі в юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, є умовою для погодження Національним банком України статуту такої юридичної особи.

Частина статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021; в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України має право продовжити строк прийняття рішень, передбачених частиною восьмою цієї статті, але не більш як на 30 робочих днів, у разі потреби перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття таких рішень. Про таке продовження строку Національний банк України повідомляє заявника не менше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку для прийняття відповідного рішення.

Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України має право вимагати, а засновник (засновники) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, а також особи, які набудуть істотну участь у цій юридичній особі після її державної реєстрації, інші особи, які мали або мають правовідносини з особою, якої стосується запит, зобов’язані надати Національному банку України додаткову інформацію, документи та пояснення, необхідні для уточнення/перевірки наданих відповідно до вимог цієї статті документів/інформації та/або для підтвердження виконання встановлених законодавством України вимог.

Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України має право вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Засновник (засновники) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, а також особи, які набудуть істотну участь у цій юридичній особі після її державної реєстрації, зобов’язані надати Національному банку України документи, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України, що підтверджують відповідність їх фінансового/майнового стану та ділової репутації встановленим законодавством України вимогам.

Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Засновнику (засновникам) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, забороняється відчужувати та обтяжувати зобов’язаннями належні йому (їм) акції (паї) такої юридичної особи, а власникам опосередкованої істотної участі в такій юридичній особі забороняється відчужувати належну їм участь у ній до видачі цій юридичній особі банківської ліцензії. Правочин, вчинений з порушенням цієї заборони, є нікчемним. Національний банк України письмово інформує юридичну особу, яка має намір здійснювати банківську діяльність, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня після дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.

Частина статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Частину статті 17 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Забороняється здійснювати банківську діяльність без банківської ліцензії.

Частина статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частина статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 18 — Підстави для відмови в погодженні статуту юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Національний банк України має право відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту, у разі якщо:

1) у встановлений Національним банком України строк не усунуто недоліки, що були підставою для залишення заяви про погодження статуту без руху;

Пункт 1 частини першої статті 18 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

2) документи містять недостовірну інформацію;
3) документи не відповідають вимогам та/або містять інформацію/відомості, що свідчать про порушення законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;
4) ділова репутація засновника, а для засновника - юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради, та/або хоча б однієї особи, через яку здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в юридичній особі, що має намір здійснювати банківську діяльність, не відповідає вимогам, встановленим Національним банком України;
5) фінансовий стан засновника - юридичної особи та/або майновий стан засновника - фізичної особи, та/або фінансовий/майновий стан хоча б однієї особи, через яку здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в юридичній особі, що має намір здійснювати банківську діяльність, не відповідає вимогам, встановленим Національним банком України;
6) засновник не мав власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу та/або джерела походження таких коштів є непідтвердженими;
7) структура власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або особи, що набуває істотну участь у такій юридичній особі, не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України;
8) сплачений статутний капітал юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не відповідає вимогам щодо мінімального розміру статутного капіталу, встановленим статтею 31 цього Закону;
9) хоча б одній особі, яка набуде істотну участь у юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, після її державної реєстрації заборонено набуття істотної участі відповідно до статей 34, 34-1 цього Закону.

Національний банк України не має права відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту з інших підстав, крім зазначених у цій статті.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відмову у погодженні статуту з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, заявник має право подати до Національного банку України нову заяву про погодження статуту не менше ніж через три місяці з дня прийняття Національним банком України рішення про відмову у погодженні статуту та за умови усунення причин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Статтю 18 доповнено частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Стаття 18 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 19 — Банківська ліцензія

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для отримання банківської ліцензії подає Національному банку України разом із заявою про видачу банківської ліцензії такі документи:

Пункт 1 частини другої статті 19 виключено на підставі Закону № 5410-VI від 02.10.2012

Пункт 2 частини другої статті 19 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

3) копії зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (для банку, що створюється у формі акціонерного товариства);

Пункт 3 частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5463-VI від 16.10.2012, № 2210-VIII від 16.11.2017

Зміни до пункту 3 частини другої статті 19 див. в Законі № 5042-VI від 04.07.2012

4) відомості про кількісний склад наглядової ради, правління;

Пункт 4 частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

5) відомості та документи, визначені Національним банком України, що доводять:

наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління, у тому числі голови правління;

відповідність керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, головної посадової особи банку, відповідальної за управління ризиками, - головного ризик-менеджера, головної посадової особи банку, відповідальної за здійснення контролю за дотриманням норм (комплаєнс), - головного комплаєнс-менеджера кваліфікаційним вимогам;

відповідність наглядової ради та правління банку вимогам щодо колективної придатності, встановленим Національним банком України;

наявність банківського обладнання, комп’ютерної техніки, інформаційних систем та інших інформаційних ресурсів, необхідних для досягнення цілей банку, приміщень, що відповідають вимогам, установленим Національним банком України, організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, а також забезпечення здійснення внутрішнього контролю, у тому числі управління ризиками;

Пункт 5 частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

6) копії внутрішніх положень банку, що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;
7) стратегію банку та бізнес-план на три роки, складені згідно з вимогами, встановленими Національним банком України;

Пункт 7 частини другої статті 19 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

8) копію платіжного документа про внесення плати за видачу банківської ліцензії, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана подати Національному банку України для отримання банківської ліцензії одночасно всі документи та інформацію, визначені цим Законом.

Національний банк України має право вимагати, а засновник (засновники) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, власники істотної участі в ній, інші особи, які мали або мають правовідносини з особою, якої стосується запит, зобов’язані надати Національному банку України додаткову інформацію, документи та пояснення, що є необхідними для уточнення/перевірки наданих відповідно до вимог цієї статті документів/інформації та/або для підтвердження виконання встановлених законодавством України вимог.

Статтю 19 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана повідомляти Національний банк України в установленому ним порядку про будь-які суттєві зміни в інформації та/або документах, поданих нею до Національного банку України з метою отримання банківської ліцензії.

Статтю 19 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана забезпечити особам з інвалідністю та іншим маломобільним групам населення доступність банківських та інших фінансових послуг, у тому числі доступ до приміщень, у яких здійснюється обслуговування клієнтів банку.

Статтю 19 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України залишає заяву про надання банківської ліцензії без руху, якщо юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, подала неповний пакет документів, необхідних для надання банківської ліцензії, або така заява подана з порушенням установлених законодавством вимог. У такому разі Національний банк України протягом 15 робочих днів з дня одержання заяви надсилає відповідній юридичній особі повідомлення в письмовій формі (паперовій або електронній) про залишення заяви про надання банківської ліцензії без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства, порядку і строку усунення таких недоліків, а також порядку і строків оскарження рішення про залишення заяви без руху.

Статтю 19 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України приймає рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні на підставі заяви та доданих до неї документів, визначених цим Законом. Строк прийняття Національним банком України відповідного рішення становить три місяці з дня отримання заяви про видачу банківської ліцензії. Національний банк України має право продовжити цей строк, але не більш як на 30 робочих днів, у разі потреби перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття такого рішення. Про таке продовження строку Національний банк України повідомляє заявника не менше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку для прийняття рішення, передбаченого цією частиною.

Частина статті 19 в редакції Законів № 1587-IX від 30.06.2021, № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України одночасно або до прийняття рішення про надання банківської ліцензії у строк, визначений частиною дев’ятою цієї статті, розглядає питання та приймає рішення про погодження або відмову в погодженні на посади керівників, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту новоствореного банку відповідно до вимог нормативно-правового акта Національного банку України.

Статтю 19 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України протягом двох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу банківської ліцензії:

вносить відповідний запис до Державного реєстру банків;

надає банку витяг з Державного реєстру банків про видачу банківської ліцензії.

Частина статті 19 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності після видачі їй банківської ліцензії.

Частина статті 19 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України розміщує інформацію про видані банківські ліцензії на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України у визначеному ним порядку.

Частина статті 19 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Керівники банку, головний ризик-менеджер, головний комплаєнс-менеджер, керівник підрозділу внутрішнього аудиту та особи, які мають істотну участь у банку, зобов’язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус або мають істотну участь у банку, відповідати вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 639-VI від 31.10.2008; в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 19-1 — Підстави для відмови у видачі банківської ліцензії

Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі якщо:

1) у встановлений Національним банком України строк не усунуто недоліки, що були підставою для залишення заяви про видачу ліцензії без руху;

Пункт 1 частини першої статті 19-1 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

2) документи, подані для видачі банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;
3) документи, подані для видачі банківської ліцензії, не відповідають вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України;
4) юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, звернулася із заявою про видачу банківської ліцензії після спливу річного терміну з дня її державної реєстрації;
5) хоча б один із керівників юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або її головний ризик-менеджер, та/або її головний комплаєнс-менеджер, та/або керівник її підрозділу внутрішнього аудиту не відповідає кваліфікаційним вимогам;

Пункт 5 частини першої статті 19-1 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

5-1) організація корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками, юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не відповідає обсягам та складності видів діяльності, які ця юридична особа має намір здійснювати як банк згідно зі стратегією та/або бізнес-планом;

Частину першу статті 19-1 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

6) не призначені як мінімум три члени правління, у тому числі голова правління;

Пункт 6 частини першої статті 19-1 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

7) відсутні банківське обладнання, комп’ютерна техніка, інформаційні системи та інші інформаційні ресурси, приміщення, що відповідають вимогам, установленим Національним банком України;

Пункт 7 частини першої статті 19-1 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

8) відсутні організаційна структура та/або спеціалісти, необхідні для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, а також для забезпечення здійснення внутрішнього контролю, у тому числі управління ризиками, відповідно до вимог законодавства;

Частину першу статті 19-1 доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

9) структура управління, у тому числі організаційна, та здійснення операційної діяльності юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, або банківської групи, до складу якої входитиме така юридична особа, може перешкоджати ефективному здійсненню нагляду Національним банком України;

Частину першу статті 19-1 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

10) стратегія банку, бізнес-план, фінансові показники, зокрема рівень достатності капіталу, не обґрунтовані та/або не реалістичні (зокрема, складені на підставі нереалістичних даних і включають припущення та можливі прогнози, які неможливо підтвердити розрахунками), та/або свідчать про те, що юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не зможе здійснювати таку діяльність відповідно до вимог законодавства України.

Частину першу статті 19-1 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі невиконання її засновником (засновниками) та/або власниками істотної участі вимог частини десятої статті 17 цього Закону.

Частина друга статті 19-1 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

У разі прийняття Національним банком України рішення про відмову у видачі банківської ліцензії з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, має право подати до Національного банку України нову заяву про видачу банківської ліцензії не менше ніж через три місяці з дня прийняття Національним банком України рішення про відмову у видачі банківської ліцензії та за умови усунення причин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Статтю 19-1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України зобов'язаний звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи у разі невиконання юридичною особою, яка має намір здійснювати банківську діяльність, протягом року з дня державної реєстрації вимог частини першої статті 19 цього Закону.

Закон доповнено статтею 19-1 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011

Статтю 20 виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012

Статтю 21 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Статтю 22 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Глава 4. ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ БАНКУ

Назва глави 4 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Стаття 23 — Порядок відкриття відокремлених підрозділів банку на території України

Банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України.

Частина перша статті 23 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Банк зобов’язаний забезпечити відповідність діяльності відокремленого підрозділу вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Статтю 23 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Банк зобов’язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу та про зміни в діяльності відокремленого підрозділу банку у визначених Національним банком України випадках.

Частина третя статті 23 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку та про зміни в їх діяльності до Державного реєстру банків на підставі повідомлення банку.

Частина четверта статті 23 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.

Вимоги до повідомлення банку про відкриття відокремленого підрозділу та про зміни в діяльності відокремленого підрозділу, порядок включення відомостей про відокремлені підрозділи банку та зміни в їх діяльності до Державного реєстру банків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Частина шоста статті 23 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій на користь або за дорученням клієнтів, якщо інформація про відкриття банком свого відокремленого підрозділу містить неправдиві відомості чи діяльність такого відокремленого підрозділу не відповідає вимогам цього Закону та нормативно-правовим актам Національного банку України.

Частину восьму статті 23 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Частину дев'яту статті 23 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Частину десяту статті 23 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 23 в редакції Законів № 358-V від 16.11.2006, № 3024-VI від 15.02.2011

Стаття 24 — Порядок відкриття філій та представництв іноземних банків в Україні

1. Іноземні банки мають право відкривати філії та представництва в Україні.

2. Іноземний банк має право на відкриття філії в Україні за таких умов:

1) до держави, в якій зареєстровано іноземний банк, відсутні суттєві застереження з боку відповідних міжнародних органів щодо виконання нею міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;
2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, з урахуванням отриманої Національним банком України інформації в цілому відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду, у тому числі в частині забезпечення ефективного нагляду на консолідованій основі;
3) законодавство держави, в якій зареєстровано іноземний банк, за оцінкою Національного банку України, здійсненою в установленому ним порядку, не містить положень, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію між Національним банком України та наглядовими/контролюючими органами такої держави та/або перешкоджати Національному банку України у здійсненні ним наглядових повноважень щодо такої філії іноземного банку;
4) мінімальний розмір приписного капіталу філії на момент її акредитації є не меншим 120 мільйонів гривень;
5) наявність письмового зобов’язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов’язань, які виникли у зв’язку з діяльністю його філії на території України.

3. Національний банк України здійснює акредитацію філій та представництв іноземних банків на території України в порядку та на умовах, визначених цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

4. Державна реєстрація філії, представництва іноземного банку проводиться відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

5. Державна реєстрація філії, представництва іноземного банку проводиться після акредитації такої філії, представництва Національним банком України.

6. Для акредитації філії іноземного банку подаються:

1) заява іноземного банку про відкриття філії із зазначенням її місцезнаходження на території України;

Пункт 1 частини шостої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку в державі його походження;
3) рішення уповноваженого органу іноземного банку про відкриття філії;
4) положення про філію, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;
5) відомості, що доводять відповідність керівника і головного бухгалтера, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту філії іноземного банку вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації, встановленим Національним банком України;
6) копія статуту іноземного банку;
7) підтверджена незалежним аудитором фінансова звітність іноземного банку за три останні роки;
8) письмовий дозвіл на відкриття філії іноземного банку в Україні, виданий державним або іншим уповноваженим контролюючим органом держави, в якій зареєстровано іноземний банк, або письмове запевнення іноземного банку про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу;
9) повідомлення уповноваженого наглядового органу іноземної держави про здійснення нагляду за діяльністю іноземного банку;
10) письмове зобов’язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов’язань, які виникають у зв’язку з діяльністю його філії на території України;
11) документи, що підтверджують внесення коштів у розмірі приписного капіталу філії;
12) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію філії іноземного банку, що встановлюється Національним банком України;
13) копії внутрішніх положень (їх перелік), що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;
14) відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень відповідно до вимог, встановлених Національним банком України;
15) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, встановленими Національним банком України;
16) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію іноземного банку;
17) відомості, визначені Національним банком України, щодо власників істотної участі в іноземному банку.

Національний банк України залишає заяву іноземного банку про відкриття філії без руху, якщо такий іноземний банк подав неповний пакет документів, необхідних для акредитації філії, або така заява подана з порушенням установлених законодавством вимог. У такому разі Національний банк України протягом 15 робочих днів з дня одержання такої заяви надсилає іноземному банку повідомлення в письмовій формі (паперовій або електронній) про залишення його заяви про відкриття філії без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства, а також порядку і строку усунення таких недоліків.

Частину шосту статті 24 доповнено абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

У разі усунення іноземним банком виявлених недоліків у строк, встановлений Національним банком України, така заява вважається поданою в день її первинного подання, а строк розгляду заяви продовжується на строк залишення її без руху.

Частину шосту статті 24 доповнено абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

7. Діяльність філії іноземного банку повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України здійснює регулювання діяльності та встановлює пруденційні нормативи для філій іноземних банків відповідно до вимог законодавства України.

Частина сьома статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3994-IX від 08.10.2024

8. Національний банк України має право відмовити в акредитації філії іноземного банку з таких підстав:

1) у встановлений Національним банком України строк не усунуто недоліки, що були підставою для залишення заяви про акредитацію філії іноземного банку без руху, та/або документи/інформація, що міститься в поданих документах, не відповідають вимогам цього Закону та/або нормативно-правових актів Національного банку України та/або містять недостовірну інформацію;

Пункт 1 частини восьмої статті 24 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

2) банківське обладнання, комп’ютерна техніка, інформаційні системи та інші інформаційні ресурси, приміщення філії не відповідають установленим Національним банком України вимогам;
3) відсутні організаційна структура та/або спеціалісти, необхідні для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг відповідно до встановлених Національним банком України вимог;
4) кандидатури керівника та/або головного бухгалтера, та/або головного ризик-менеджера, та/або головного комплаєнс-менеджера, та/або керівника підрозділу внутрішнього аудиту філії не відповідають вимогам цього Закону та/або нормативно-правових актів Національного банку України щодо професійної придатності та ділової репутації;
5) структура управління, у тому числі організаційна, та здійснення операційної діяльності іноземного банку та/або банківської групи, до складу якої він входить, може мати негативні наслідки для клієнтів філії та/або може перешкоджати ефективному здійсненню нагляду Національним банком України;
6) ділова репутація та/або фінансовий стан іноземного банку та/або ділова репутація та/або фінансовий/майновий стан власників істотної участі в іноземному банку не відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;
7) структура власності іноземного банку не відповідає вимогам щодо прозорості, встановленим Національним банком України;
8) законодавство держави, в якій зареєстровано іноземний банк, за оцінкою Національного банку України, здійсненою в установленому ним порядку, містить положення, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію між Національним банком України та наглядовими/контролюючими органами такої держави та/або перешкоджати Національному банку України у здійсненні ним наглядових повноважень щодо такої філії іноземного банку;
9) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, з урахуванням отриманої Національним банком України інформації не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

9. Національний банк України приймає рішення про акредитацію або відмову в акредитації філії іноземного банку на підставі заяви іноземного банку про відкриття філії та доданих до неї документів, визначених цим Законом та нормативно-правовим актом Національного банку України. Строк прийняття Національним банком України відповідного рішення становить три місяці з дня подання заяви іноземного банку про відкриття філії. Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав, а також відомостей, передбачених частиною п’ятою статті 56 Закону України "Про Національний банк України".

Національний банк України одночасно або до прийняття рішення про акредитацію філії іноземного банку у строк, визначений цією частиною, розглядає питання та приймає рішення про погодження або відмову в погодженні на посади керівника, головного бухгалтера, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера та керівника підрозділу внутрішнього аудиту філії іноземного банку відповідно до вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України.

Національний банк України має право продовжити строки, передбачені цією частиною, але не більш як на 30 робочих днів, у разі потреби перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття такого рішення. Про таке продовження строку Національний банк України повідомляє філію іноземного банку не менше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку для прийняття рішення, передбаченого цією частиною.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відмову в акредитації філії іноземного банку з підстав, передбачених пунктом 1 частини восьмої цієї статті (щодо неусунення у встановлений Національним банком України строк недоліків, що були підставою для залишення заяви про акредитацію філії іноземного банку без руху), іноземний банк має право подати до Національного банку України нову заяву про акредитацію філії не менше ніж через три місяці з дня прийняття Національним банком України рішення про відмову в акредитації філії іноземного банку та за умови усунення причин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Частина дев'ята статті 24 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

10. Іноземний банк у разі прийняття Національним банком України рішення про акредитацію філії цього банку подає документи для проведення державної реєстрації створення такої філії відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і протягом п’яти робочих днів з дня державної реєстрації повідомляє про це Національний банк України.

11. Національний банк України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення про державну реєстрацію філії іноземного банку вносить запис про право філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності до Державного реєстру банків.

12. Внесення запису про філію іноземного банку до Державного реєстру банків є підставою для здійснення такою філією банківської діяльності.

13. Філія іноземного банку здійснює свою діяльність відповідно до вимог, встановлених законами України для банків.

14. Національний банк України має право ініціювати процедуру ліквідації філії іноземного банку з підстав та у порядку, передбачених законодавством України.

15. Для акредитації представництва іноземного банку подаються такі документи:

1) заява іноземного банку про акредитацію представництва за підписом уповноваженої особи;

Пункт 1 частини п'ятнадцятої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку;
3) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;
4) довіреність керівнику представництва від іноземного банку на здійснення представницьких функцій;
5) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію представництва, що встановлюється Національним банком України.

Національний банк України залишає заяву іноземного банку про акредитацію представництва без руху, якщо такий іноземний банк подав неповний пакет документів, необхідних для акредитації представництва, або така заява подана з порушенням установлених законодавством вимог. У такому разі Національний банк України протягом 15 робочих днів з дня одержання такої заяви надсилає іноземному банку повідомлення в письмовій формі (електронній або паперовій) про залишення його заяви без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства, порядку і строку усунення таких недоліків, а також порядку і строків оскарження рішення про залишення заяви без руху.

Частину п'ятнадцяту статті 24 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

У разі усунення іноземним банком виявлених недоліків у строк, установлений Національним банком України, така заява вважається поданою у день її первинного подання, а строк розгляду заяви продовжується на строк залишення її без руху.

Частину п'ятнадцяту статті 24 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України може відмовити в акредитації представництва іноземного банку в разі порушення порядку акредитації, неусунення у встановлений Національним банком України строк недоліків, що були підставою для залишення заяви іноземного банку про акредитацію представництва без руху, недостовірності або невідповідності документів та/або інформації, що міститься в поданих документах, вимогам цього Закону та/або нормативно-правових актів Національного банку України або перевищення повноважень щодо сфери діяльності представництва.

Абзац дев'ятий частини п'ятнадцятої статті 24 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

У разі прийняття Національним банком України рішення про відмову в акредитації представництва іноземного банку з підстави неусунення недоліків, що були підставою для залишення заяви іноземного банку про акредитацію представництва без руху, іноземний банк має право подати до Національного банку України нову заяву про акредитацію представництва не менше ніж через три місяці з дня прийняття Національним банком України рішення про відмову в акредитації представництва іноземного банку та за умови усунення причин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Частину п'ятнадцяту статті 24 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Рішення про акредитацію або відмову в акредитації представництва іноземного банку Національний банк України приймає на підставі заяви іноземного банку про акредитацію представництва та доданих до неї документів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України. Строк прийняття Національним банком України відповідного рішення становить один місяць з дня подання заяви іноземного банку про акредитацію представництва. Цей строк може бути продовжений на умовах та в порядку, визначених частиною дев’ятою цієї статті.

Абзац одинадцятий частини п'ятнадцятої статті 24 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

Іноземний банк у разі прийняття Національним банком України рішення про акредитацію представництва цього банку подає документи для проведення державної реєстрації створення такого представництва відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і протягом п’яти робочих днів з дня державної реєстрації повідомляє про це Національний банк України.

Національний банк України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення про державну реєстрацію представництва іноземного банку вносить запис про таке представництво до Державного реєстру банків.

Національний банк України має право ініціювати процедуру ліквідації представництва іноземного банку з підстав та у порядку, визначених Національним банком України.

Іноземний банк зобов’язаний повідомляти Національний банк України про зміни документів або відомостей, зазначених у пунктах 4-6, 14-17 частини шостої та пунктах 3 і 4 частини п’ятнадцятої цієї статті. Внесення змін підтверджується відповідними документами.

Офіційні документи, що подаються до Національного банку України, повинні бути легалізовані у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

16. Національний банк України має право вимагати, а філія/представництво іноземного банку зобов’язані надати додаткову інформацію, документи та пояснення, необхідні для уточнення/перевірки наданих відповідно до вимог цієї статті документів/інформації та/або для підтвердження виконання встановлених законодавством України вимог.

Статтю 24 доповнено частиною шістнадцятою згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Стаття 24 в редакції Закону № 358-V від 16.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 4452-VI від 23.02.2012, № 1587-IX від 30.06.2021; в редакції Закону № 3257-IX від 14.07.2023

Стаття 25 — Дочірні банки, філії і представництва українського банку на території інших держав

Українські банки мають право створювати (у тому числі шляхом придбання) дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав після отримання дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред'являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв'язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави.

Частина перша статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011

Національний банк України має право вимагати, а банк зобов’язаний надати додаткову інформацію, документи та пояснення, необхідні для уточнення/перевірки наданих відповідно до вимог цієї статті документів/інформації та/або для підтвердження виконання встановлених законодавством України вимог.

Частина друга статті 25 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України має право відмовити банку в наданні дозволу на створення дочірнього банку, філії чи представництва банку на території іншої держави:

1) у разі невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку України, установлених для створення дочірніх банків, філій чи представництв банків на території України;

1-1) якщо у встановлений Національним банком України строк не усунуто недоліки, що були підставою для залишення заяви про надання дозволу на створення дочірнього банку без руху;

Частину третю статті 25 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

2) якщо банківський нагляд у цій державі, з урахуванням отриманої Національним банком України інформації, не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду;
3) якщо законодавство цієї держави, за оцінкою Національного банку України, здійсненою в установленому ним порядку, містить положення, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію між Національним банком України та наглядовими/контролюючими органами такої держави та/або перешкоджати Національному банку України у здійсненні ним наглядових повноважень щодо філії, представництва чи дочірнього банку.

Статтю 25 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України приймає рішення про надання дозволу на створення дочірнього банку, філії чи представництва банку на території іншої країни або про відмову в наданні такого дозволу на підставі заяви банку та доданих до неї документів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України. Строк прийняття Національним банком України відповідного рішення становить два місяці з дня подання банком відповідної заяви. Національний банк України має право продовжити цей строк, але не більш як на 30 робочих днів, у разі потреби перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття такого рішення. Про таке продовження строку Національний банк України повідомляє банк не менше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку для прийняття рішення, передбаченого цією частиною.

Статтю 25 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України залишає заяву про надання дозволу на створення дочірнього банку, філії чи представництва банку на території іншої країни без руху, якщо банк подав неповний пакет документів, необхідних для отримання дозволу на створення дочірнього банку, філії чи представництва банку на території іншої країни, або така заява подана з порушенням установлених законодавством вимог. У такому разі Національний банк України протягом 15 робочих днів з дня одержання такої заяви надсилає банку повідомлення в письмовій формі (електронній або паперовій) про залишення його заяви без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства, порядку і строку усунення таких недоліків, а також порядку і строків оскарження рішення про залишення заяви без руху.

Статтю 25 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

У разі усунення банком виявлених недоліків у строк, встановлений Національним банком України, така заява вважається поданою у день її первинного подання, а строк розгляду заяви продовжується на строк залишення її без руху.

Статтю 25 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Дочірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави.

Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію.

Українські банки зобов'язані забезпечити подання дочірнім банком, філією банку, створеними на території інших держав, звітів та інформації материнському банку, Національному банку України відповідно до вимог Національного банку України щодо здійснення нагляду на консолідованій основі.

Статтю 25 доповнено частиною згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011

Національний банк України має право вимагати від українського банку зменшення участі в капіталі дочірнього банку, закриття дочірнього банку, філії банку, створених на території інших держав, у разі неотримання ним інформації, необхідної для здійснення нагляду на консолідованій основі, або якщо нагляд за дочірніми банками або філією українського банку, створеними на території інших держав, який здійснюється органом нагляду іншої держави, є неефективним, зокрема не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

Статтю 25 доповнено частиною згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011

Глава 5. РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКУ

Стаття 26 — Способи реорганізації банку

Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку.

Частина перша статті 26 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012

Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення.

Частина друга статті 26 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання.

Стаття 26 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009

Стаття 27 — Умови реорганізації банку

Частину першу статті 27 виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012

Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України, за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

Частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається.

Статтю 27 доповнено частиною згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009

Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку.

Частина четверта статті 27 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009

Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації, та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не відповідатимуть визначеним цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам щодо пруденційних нормативів діяльності, управління банком, а також вимогам, яким має відповідати юридична особа для отримання банківської ліцензії.

Частина п'ята статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.

Частину сьому статті 27 виключено на підставі Закону № 1617-VI від 24.07.2009

Стаття 28 — Рішення про реорганізацію

Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:

1) угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання;
2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;

Пункт 3 частини першої статті 28 виключено на підставі Закону № 2465-IX від 27.07.2022

4) призначення аудиторської фірми;

Пункт 4 частини першої статті 28 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

5) строки проведення реорганізації;
6) склад наглядової ради та правління банку після реорганізації.

Пункт 6 частини першої статті 28 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Реорганізація розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації, який крім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для погодження статуту нового банку або для погодження змін до статуту існуючого банку.

Частина друга статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011

Частину третю статті 28 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Частину четверту статті 28 виключено на підставі Закону № 1617-VI від 24.07.2009

Стаття 29 — Угода про злиття або приєднання

Угода про злиття або приєднання укладається банками, що реорганізуються шляхом злиття або приєднання, у письмовій формі.

Угода про злиття або приєднання містить положення, що регулюють питання, визначені у статті 28 цього Закону.

Угода про злиття або приєднання набирає законної сили з моменту затвердження її більшістю у дві третини голосів акціонерів (учасників) на загальних зборах кожного з банків.

Розділ III. КАПІТАЛ, УПРАВЛІННЯ, ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

Глава 6. КАПІТАЛ, ФОНДИ ТА РЕЗЕРВИ БАНКУ

Стаття 30 — Структура регулятивного капіталу банку

Регулятивний капітал банку є сумою:

1) капіталу 1 рівня, який складається з основного капіталу 1 рівня та додаткового капіталу 1 рівня, складовою якого є, зокрема, інструмент з умовами списання/конверсії;
2) капіталу 2 рівня.

Національний банк України визначає:

1) порядок розрахунку основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня, їх складові та вирахування;
2) вимоги до складових основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня, у тому числі до джерел їх формування, а також умови їх включення до капіталу банку;
3) вимоги щодо мінімального розміру регулятивного капіталу;
4) порядок, строки та умови погодження або надання дозволу банку на включення окремих складових основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня до капіталу такого банку.

Пункт 4 частини другої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України приймає рішення про надання банку дозволу на включення окремих складових капіталу основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня до капіталу такого банку або про відмову у наданні такого дозволу на підставі заяви та доданих до неї документів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України. Строк прийняття Національним банком України відповідного рішення становить три місяці з дня подання банком відповідної заяви. Національний банк України має право продовжити цей строк, але не більш як на 30 робочих днів, у разі потреби перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття такого рішення. Про таке продовження строку Національний банк України повідомляє банк не менше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку для прийняття рішення, передбаченого цією частиною.

Статтю 30 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Банк має право включати до капіталу банку окремі складові основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня з визначених Національним банком України відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті, за умови:

відсутності відмови або отримання дозволу Національного банку України;

дотримання встановлених Національним банком України вимог.

Особа, яка надає банку кошти для формування складових основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня, зобов’язана надати Національному банку України документи та інформацію, що підтверджують джерела їх походження, згідно з вимогами, встановленими Національним банком України.

Частина п'ята статті 30 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України має право вимагати, а особа, яка надає банку кошти для формування основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня, зобов’язана надати додаткову інформацію, документи та пояснення, необхідні для уточнення/перевірки наданих відповідно до вимог цієї статті документів/інформації та/або для підтвердження виконання встановлених законодавством України вимог.

Статтю 30 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Інструмент з умовами списання/конверсії є капітальним інструментом банку, зобов’язання за яким є безстроковими та у разі настання події, визначеної у договорі/проспекті емісії, припиняються (повністю чи частково) шляхом списання або обміну на прості акції додаткової емісії банку. Зобов’язання щодо сплати процентів/доходу за інструментом з умовами списання/конверсії припиняються відповідно до умов, визначених у договорі/проспекті емісії. Такі особи для підтвердження їх відповідності встановленим вимогам зобов’язані подати до Національного банку України документи, визначені його нормативно-правовим актом.

Частина сьома статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Банк має право відновити (повністю або частково) списані зобов’язання за основною сумою інструменту з умовами списання/конверсії після отримання відповідного дозволу Національного банку України, умови та порядок надання якого визначає Національний банк України.

Національний банк України приймає рішення про надання або відмову в наданні банку дозволу на викуп, погашення, дострокове погашення інструменту з умовами списання/конверсії та субординованого боргу на підставі заяви банку та доданих до неї документів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України. Строк прийняття Національним банком України такого рішення становить три місяці з дня подання банком відповідної заяви. Національний банк України має право продовжити цей строк, але не більш як на 30 робочих днів, у разі потреби перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття такого рішення. Про таке продовження строку Національний банк України повідомляє банк не менше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку для прийняття рішення, передбаченого цією частиною.

Статтю 30 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Особа, яка є власником інструменту/інструментів з умовами конверсії, та особа, яка прямо та/або опосередковано володіє істотною участю в цій особі, яка в разі конверсії такого інструменту/інструментів набуватиме/збільшуватиме прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами істотну участь у банку, повинна (повинні) на момент включення та протягом усього часу включення такого інструменту/інструментів до додаткового капіталу 1 рівня відповідати вимогам до ділової репутації та фінансового/майнового стану осіб, які набувають/збільшують істотну участь у банку, встановленим цим Законом і нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк має право здійснити викуп, погашення, дострокове погашення інструменту з умовами списання/конверсії та субординованого боргу після отримання відповідного дозволу Національного банку України, умови та порядок надання якого визначаються Національним банком України.

Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1533-VI від 23.06.2009, № 1617-VI від 24.07.2009, № 3024-VI від 15.02.2011, № 1586-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 з урахуванням змін, внесених Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Стаття 31 — Мінімальний розмір статутного капіталу

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, а також мінімальний розмір статутного капіталу банку не може бути меншим 200 мільйонів гривень.

Частина перша статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014

Національний банк України має право встановлювати для окремих банків та юридичних осіб, які мають намір здійснювати банківську діяльність, диференційований мінімальний розмір статутного капіталу, але не нижче розміру, передбаченого цією статтею.

Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 133-V від 14.09.2006, № 1533-VI від 23.06.2009; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 591-IX від 13.05.2020

Стаття 32 — Порядок формування та збільшення статутного капіталу банку

Назва статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог цього Закону, законодавства України та установчих документів банку.

Формування та збільшення статутного капіталу банку здійснюються за рахунок грошових внесків, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" протягом строку їх дії. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривні, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривні. Наявність збитків у банку не є перешкодою для збільшення статутного капіталу банку.

Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 639-VI від 31.10.2008 - зміни діють до 1 січня 2012 року згідно із Законом № 2856-VI від 23.12.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2269-VIII від 18.01.2018, № 2621-VIII від 22.11.2018; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел, а також за рахунок коштів, використання яких для формування статутного капіталу заборонено законом.

Частина третя статті 32 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, до видачі їй банківської ліцензії має право витрачати кошти, що вносяться засновником (засновниками) для формування її статутного капіталу, виключно з метою підготовки до здійснення нею банківської діяльності.

Частина четверта статті 32 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021

Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії.

Частина п'ята статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами № 133-V від 14.09.2006, № 3024-VI від 15.02.2011, № 629-VIII від 16.07.2015

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Частина шоста статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015

У разі зменшення загального обсягу вкладів (депозитів) у банківській системі на п'ять і більше відсотків у строк до шести календарних місяців за рішенням Національного банку України запроваджується (скасовується) спрощена процедура реєстрації випуску акцій, погодження Національним банком України змін до статуту банку, державної реєстрації змін до статуту банку. Відповідно до спрощеної процедури:

дата подання рішення про капіталізацію банку та змін до статуту банку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається датою реєстрації випуску акцій;

дата подання змін до статуту банку на погодження Національному банку України та для реєстрації державному реєстратору вважається відповідно датою їх погодження Національним банком України та датою реєстрації державним реєстратором;

дата подання документів для реєстрації випуску акцій банку вважається датою реєстрації випуску акцій банку.

Статтю 32 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014

Дата подання належних документів до Національного банку України, державного реєстратора, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначається за відміткою відповідного державного органу про прийняття документів (реєстраційним індексом).

Статтю 32 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014

Антимонопольний комітет України у випадках, передбачених частиною сьомою цієї статті, надає висновок та/або дозвіл на концентрацію не пізніше п'яти робочих днів з дня подання банком відповідних документів.

Статтю 32 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014

Стаття 33 — Акції банку та паї банку

Банки здійснюють емісію власних акцій відповідно до законодавства України про господарські товариства та цінні папери з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Банк не має права придбавати власні акції (паї), якщо це може призвести до порушення банком вимог щодо достатності капіталу, передбачених частиною першою статті 35 цього Закону.

Банк, що має намір придбати власні акції (паї) у розмірі менше 3 відсотків статутного капіталу, зобов’язаний письмово повідомити про це Національний банк України за 15 календарних днів до вчинення правочинів.

Національний банк України має право заборонити банку придбання власних акцій (паїв), якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку. Порядок, строки та умови прийняття такого рішення визначаються Національним банком України.

Частина четверта статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Банк має право зменшити номінальну вартість власних акцій (паїв), придбати власні акції (паї) у розмірі, що дорівнює або перевищує 3 відсотки статутного капіталу, з урахуванням розміру власних акцій (паїв), що знаходяться у власності банку, після отримання дозволу Національного банку України відповідно до вимог та порядку, встановлених Національним банком України. Перелік документів, які банк має подати для отримання такого дозволу, умови та порядок його надання визначаються нормативно-правовим актом Національного банку України. Національний банк України приймає рішення про надання або відмову у наданні такого дозволу на підставі заяви банку та доданих до неї документів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України. Строк прийняття Національним банком України відповідного рішення становить три місяці з дня подання банком відповідної заяви.

Частина п'ята статті 33 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

Правочин з придбання власних акцій (паїв), вчинений банком без погодження Національного банку України або всупереч його забороні, є нікчемним. Національний банк України інформує банк, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня після дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.

Банк здійснює емісію власних акцій у порядку, встановленому законодавством про ринки капіталу та організовані товарні ринки. Банку дозволяється виступати посередником щодо купівлі-продажу власних акцій або паїв.

Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 5042-VI від 04.07.2012, № 2210-VIII від 16.11.2017, № 738-IX від 19.06.2020; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 34 — Істотна участь та структура власності банку

Особа, яка має намір набути істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу банку чи правом голосу за акціями (паями) у статутному капіталі банку та/або незалежно від формального володіння справляти значний вплив на управління або діяльність банку, зобов’язана повідомити про свої наміри цей банк і Національний банк України з одночасним поданням до Національного банку України повного пакета документів, визначених цим Законом і нормативно-правовими актами Національного банку України, для погодження набуття або збільшення істотної участі у банку.

Набуття або збільшення істотної участі у банку без погодження Національного банку України не допускається, крім випадків, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України, у яких допускається наступне погодження фактично набутої або збільшеної істотної участі у банку.

У визначених Національним банком України випадках особа зобов’язана звернутися до Національного банку України за погодженням набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення у строки та порядку, встановлені Національним банком України. Національний банк України до прийняття відповідного рішення має право тимчасово заборонити використання такій особі права голосу щодо відповідних акцій (паїв) банку у визначеному статтею 73 цього Закону порядку.

У разі якщо зазначений у частинах першій і третій цієї статті банк має ліцензію на провадження професійної діяльності на ринках капіталу, Національний банк України інформує Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про осіб, які мають намір набути або збільшити істотну участь у такому банку або звернутися до Національного банку України за погодженням набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення.

Особа, яка має намір передати істотну участь у банку будь-якій іншій особі або зменшити таку участь настільки, що її частка у статутному капіталі банку або право голосу виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї статті, або передати контроль над банком іншій особі, зобов’язана повідомити про свої наміри цей банк та Національний банк України в установленому ним порядку.

Національний банк України має право заборонити власнику істотної участі у банку на строк до шести місяців відчужувати акції (паї) банку, що йому належать, та/або частку у статутному капіталі (пакет акцій) юридичної особи, через яку така особа володіє істотною участю у банку, якщо до банку застосовано захід впливу у вигляді віднесення банку до категорії проблемних або обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов’язаними з банком особами.

Структура власності банку повинна відповідати вимогам Національного банку України щодо прозорості. Банк зобов’язаний щороку подавати до Національного банку України відомості про свою структуру власності, а також повідомляти Національний банк України про всі зміни структури власності банку згідно з вимогами, в порядку і строки, установлені Національним банком України. Власники істотної участі у банку та ключові учасники у структурі власності банку зобов’язані протягом 10 робочих днів з дня настання відповідних змін надавати банку інформацію та документи, необхідні для формування відомостей про структуру власності банку.

Частина сьома статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

У разі виявлення банком чи Національним банком України невідповідності власника істотної участі вимогам щодо ділової репутації власник істотної участі може звернутися до Національного банку України у встановленому його нормативно-правовими актами порядку з клопотанням про незастосування до нього ознаки небездоганної ділової репутації та/або надати додаткові документи/пояснення про його відповідність вимогам.

Статтю 34 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України розглядає клопотання про незастосування до власника істотної участі ознаки небездоганної ділової репутації та приймає відповідне рішення протягом 30 робочих днів з дня отримання відповідного клопотання. Національний банк України має право продовжити цей строк, але не більш як на 30 робочих днів, у разі перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття такого рішення. Про таке продовження строку Національний банк України повідомляє власника істотної участі не менше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку для прийняття рішення, передбаченого цим абзацом.

Статтю 34 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Банк зобов’язаний повідомляти Національний банк України про факти набуття або збільшення істотної участі у цьому банку, а також про факти зменшення істотної участі особи в цьому банку настільки, що розмір участі такої особи у цьому банку виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї статті, протягом трьох робочих днів з дня, коли йому стало про це відомо.

Банк зобов’язаний оприлюднювати інформацію про структуру своєї власності та всі зміни у структурі власності в обсязі та порядку, визначених Національним банком України.

Власник істотної участі в банку зобов’язаний повідомляти Національний банк України про всі зміни в інформації, яку він надає згідно з цим Законом, в обсязі та порядку, встановлених Національним банком України.

Національний банк України має право у визначеному ним порядку встановлювати наявність значного чи вирішального впливу на управління або діяльність юридичної особи, у тому числі банку, та визнавати особу власником істотної участі в банку. Ознаки наявності значного чи вирішального впливу на управління або діяльність юридичної особи, у тому числі банку, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

У разі виявлення невідповідності ділової репутації та/або фінансового/майнового стану власника істотної участі у банку вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України та/або якщо у Національного банку України є підстави вважати, що володіння такою особою істотною участю у банку може створити суттєві загрози належному управлінню банком, інтересам вкладників та інших кредиторів банку чи негативно вплинути на його фінансовий стан, Національний банк України має право тимчасово заборонити такому власнику істотної участі у банку використання права голосу. Національний банк України розміщує відповідне рішення на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня після його прийняття.

Набуття істотної участі у банку не повинно здійснюватися за рахунок непідтверджених джерел, а також за рахунок коштів або майна, використання яких для формування статутного капіталу заборонено законом.

Забороняється набувати та/або збільшувати істотну участь у банку особі, до якої застосовано санкції іноземними державами (крім держав, що здійснили або здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України") або міждержавними об’єднаннями, або міжнародними організаціями та/або застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції".

Статтю 34 доповнено частиною згідно із Законом № 3111-IX від 29.05.2023

Стаття 34 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 5042-VI від 04.07.2012, № 1702-VII від 14.10.2014, № 78-VIII від 28.12.2014, № 1983-VIII від 23.03.2017, № 2269-VIII від 18.01.2018, № 738-IX від 19.06.2020; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 34-1 — Порядок погодження набуття або збільшення істотної участі в банку

Особа, яка має намір набути істотну участь у банку або збільшити її з перевищенням граничних значень, визначених частиною першою статті 34 цього Закону (далі - заявник), подає до Національного банку України:

1) заяву про намір набуття або збільшення істотної участі у банку;

Пункт 1 частини першої статті 34-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

2) документи та відомості, визначені Національним банком України, необхідні для ідентифікації:

заявника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

всіх юридичних осіб, у яких заявник та особи, які здійснюватимуть володіння істотною участю у банку, є власниками істотної участі та/або керівниками;

асоційованих осіб кожної фізичної особи, яка володітиме істотною участю в банку;

3) документи та відомості, визначені Національним банком України, для оцінки відповідності ділової репутації заявника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку, установленим Національним банком України вимогам;
4) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують відповідність фінансового/майнового стану заявника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль за істотною участю у банку, у тому числі про наявність власних коштів для набуття або збільшення істотної участі у банку та джерела їх походження, установленим Національним банком України вимогам;
5) схематичне зображення структури власності банку з урахуванням набуття або збільшення істотної участі у банку;
6) висновок (попередній висновок) Антимонопольного комітету України стосовно концентрації та/або дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законодавством України;
7) копію договору або іншого документа (його проекту), на підставі якого набуватиметься або збільшуватиметься істотна участь у банку;
8) бізнес-план банку на три роки, складений відповідно до встановлених Національним банком України вимог (подається, якщо внаслідок набуття або збільшення істотної участі особа самостійно або спільно з іншими особами набуває контроль над банком).

Іноземна юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає до Національного банку України такі документи:

1) копія рішення уповноваженого органу управління іноземної юридичної особи про участь у банку в Україні;
2) письмовий дозвіл на участь іноземної юридичної особи у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом держави, в якій зареєстровано головний офіс іноземної юридичної особи, якщо законодавством цієї держави вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземної юридичної особи про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу.

Фізична особа - іноземець, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає до Національного банку України письмовий дозвіл на участь у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом держави, в якій вона має постійне місце проживання, якщо законодавством цієї держави вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу.

Особи, які мають намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов’язані надати Національному банку України документи, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України, що підтверджують відповідність свого фінансового/майнового стану та ділової репутації встановленим Національним банком України вимогам.

Національний банк України залишає заяву про намір набуття/збільшення істотної участі в банку без руху, якщо заявник подав неповний пакет документів, необхідних для погодження набуття або збільшення істотної участі в банку, або така заява подана з порушенням установлених законодавством вимог. У такому разі Національний банк України протягом 15 робочих днів з дня одержання такої заяви надсилає особі, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, повідомлення в письмовій формі (паперовій або електронній) про залишення її заяви без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства, порядку і строку усунення таких недоліків, а також порядку і строків оскарження рішення про залишення заяви без руху.

Статтю 34-1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

У разі усунення такою особою виявлених недоліків у строк, встановлений Національним банком України, заява вважається поданою в день її первинного подання, а строк розгляду заяви продовжується на строк залишення її без руху.

Статтю 34-1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України погоджує набуття або збільшення істотної участі іноземною юридичною особою та фізичною особою - іноземцем за таких умов:

1) держава, в якій зареєстрована/має постійне місце проживання іноземна особа, на належному рівні забезпечує виконання міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, що набуває або збільшує істотну участь, з урахуванням отриманої Національним банком України інформації в цілому відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду, у тому числі в частині забезпечення ефективного нагляду на консолідованій основі;
3) законодавство держави, в якій зареєстрована/має постійне місце проживання іноземна особа, за оцінкою Національного банку України, здійсненою в установленому ним порядку, не містить положень, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію між Національним банком України та наглядовими/контролюючими органами такої держави та/або перешкоджати Національному банку України у здійсненні ним наглядових повноважень.

Національний банк України розглядає документи, подані для погодження набуття або збільшення істотної участі у банку, та приймає рішення за результатами такого розгляду протягом п’яти місяців з дня отримання відповідної заяви та доданих до неї документів у визначеному Національним банком України порядку. Вимоги до оформлення документів, що подаються до Національного банку України, визначаються Національним банком України. Національний банк України за результатами розгляду документів приймає рішення про погодження чи про заборону набуття або збільшення істотної участі у банку. Національний банк України має право продовжити строк прийняття відповідного рішення, але не більш як на 30 робочих днів, у разі потреби перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття такого рішення. Про таке продовження строку Національний банк України повідомляє особу не менше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку для прийняття рішення, передбаченого цією частиною.

Частина статті 34-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3983-IX від 19.09.2024; в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

Для погодження набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення особа подає до Національного банку України документи, визначені цією статтею. Національний банк України за результатами розгляду таких документів приймає рішення про погодження чи про відмову у погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банку.

Національний банк України має право заборонити особі набувати або збільшувати істотну участь у банку або відмовити в погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення, у разі якщо:

1) документи містять недостовірну інформацію або не відповідають вимогам законів України та/або нормативно-правових актів Національного банку України, не розкрито Національному банку України (приховано від Національного банку України) інформацію, що має істотне значення для вирішення питання про погодження набуття або збільшення істотної участі у банку;

Пункт 1 частини десятої статті 34-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

1-1) у встановлений Національним банком України строк не усунуто недоліки, що були підставою для залишення без руху заяви про набуття або збільшення істотної участі у банку або про погодження набутої/збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення;

Частину десяту статті 34-1 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

2) ділова репутація особи, а для юридичної особи - також членів її виконавчого органу та/або наглядової ради, хоча б одного з власників істотної участі в юридичній особі та/або хоча б однієї особи, через яку здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль за істотною участю у банку, не відповідає вимогам, установленим Національним банком України;
3) фінансовий стан юридичної особи та/або майновий стан фізичної особи або хоча б однієї особи, через яку здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку, не відповідає вимогам, установленим Національним банком України;
4) особа не має достатньо власних коштів для набуття або збільшення істотної участі у банку або не підтвердила відповідність джерел походження таких коштів вимогам, установленим Національним банком України;
5) набуття або збільшення особою істотної участі у банку загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку або суперечитиме антимонопольному законодавству України, або може призвести до погіршення фінансового стану банку;
6) структура власності юридичної особи та/або структура власності банку після набуття або збільшення істотної участі не відповідає/не відповідатиме вимогам щодо прозорості, установленим Національним банком України;
7) набуття або збільшення особою істотної участі в банку може негативно вплинути на забезпечення належного управління банком;
8) набуття або збільшення особою істотної участі у банку може перешкоджати здійсненню Національним банком України ефективного банківського нагляду;
9) не виконана хоча б одна з умов, зазначених у частині п’ятій цієї статті;
10) до особи застосовано санкції іноземними державами (крім держав, що здійснили або здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України") або міждержавними об’єднаннями, або міжнародними організаціями та/або застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції".

Частину десяту статті 34-1 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 3111-IX від 29.05.2023

У разі прийняття Національним банком України рішення про заборону особі набувати або збільшувати істотну участь у банку або про відмову в погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення з підстави, передбаченої пунктом 1-1 частини восьмої цієї статті, заявник має право подати до Національного банку України нову заяву про набуття або збільшення істотної участі у банку або про погодження набутої/збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення не менше ніж через три місяці з дня прийняття Національним банком України рішення про заборону особі набувати або збільшувати істотну участь у банку або про відмову в погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення та за умови усунення причин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Статтю 34-1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення, повідомляє заявника в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з дотриманням вимог законодавства України) про рішення, прийняте за результатами розгляду пакета документів, та надає (надсилає) копію такого рішення. У рішенні про заборону набуття або збільшення істотної участі, а також у рішенні про відмову у погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення зазначаються підстави прийняття такого рішення.

Частину тринадцяту статтю 34-1 виключено на підставі Закону № 4017-IX від 10.10.2024

Особа, якій Національний банк України погодив набуття або збільшення істотної участі у банку, має право на реалізацію свого наміру протягом шести місяців з дня отримання погодження. Цей строк може бути продовжений Національним банком України за обґрунтованим клопотанням такої особи, але не більше ніж на шість місяців. У разі спливу строку для реалізації наміру щодо набуття або збільшення істотної участі у банку особа зобов’язана повторно погодити таке набуття або збільшення у порядку, встановленому цією статтею.

Особа зобов’язана повідомити банк про погодження Національним банком України набуття або збільшення істотної участі у ньому та надати банку інформацію про свою структуру власності та розмір істотної участі у банку.

Національний банк України має право скасувати рішення про погодження набуття або збільшення істотної участі та вимагати відчуження відповідних акцій (паїв) банку, у разі якщо виявлено, що документи, подані для такого погодження, містять недостовірну інформацію, яка вплинула або могла вплинути на прийняття Національним банком України рішення про погодження набуття або збільшення істотної участі у банку.

Національний банк України розміщує інформацію про прийняті рішення про погодження або заборону набуття або збільшення істотної участі у банках, про погодження набутої/збільшеної істотної участі або про відмову у погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банках на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня з дня їх прийняття.

Закон доповнено статтею 34-1 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 34-2 — Наслідки порушення порядку набуття або збільшення істотної участі у банку

Правочин, внаслідок вчинення якого особа набула або збільшила істотну участь у банку без погодження Національного банку України, у тому числі всупереч забороні Національного банку України, крім випадків, у яких допускається наступне погодження фактично набутої або збільшеної істотної участі згідно з частиною другою статті 34 цього Закону, є нікчемним. Національний банк України письмово інформує банк, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України протягом двох робочих днів з дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.

Частина перша статті 34-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

У разі якщо особа не звернулася до Національного банку України за погодженням фактично набутої або збільшеної істотної участі у банку у випадках та строки, визначені Національним банком України, або Національний банк України відмовив такій особі в погодженні набутої або збільшеної істотної участі в банку, Національний банк України має право тимчасово заборонити такому власнику істотної участі використання права голосу та/або вимагати відчуження відповідних акцій (паїв) банку.

Правочин, вчинений особою за наявності заборони Національного банку України відчужувати акції (паї) банку, що належать такій особі, та/або частку у статутному капіталі (пакет акцій) юридичної особи, через яку така особа володіє істотною участю у банку, є нікчемним. Національний банк України письмово інформує банк, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.

Закон доповнено статтею 34-2 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Частина третя статті 32 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 35 — Достатність капіталу та леверидж

Банк та кожний власник істотної участі зобов’язані на постійній основі підтримувати рівень капіталу банку, достатній для одночасного дотримання:

1) мінімальних значень нормативів достатності основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу, встановлених Національним банком України;
2) підвищених значень нормативів достатності основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу, встановлених Національним банком України згідно з частиною десятою статті 67 цього Закону;
3) комбінованого буфера капіталу;
4) рівня достатності внутрішнього капіталу.

Національний банк України визначає:

1) складові та порядок розрахунку нормативів достатності основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу;
2) складові сукупної експозиції під ризиком та порядок їх розрахунку;
3) вимоги щодо оцінки банком достатності внутрішнього капіталу.

Національний банк України має право встановлювати коефіцієнт левериджу, визначати його значення та порядок розрахунку.

Банк зобов’язаний на постійній основі дотримуватися значення коефіцієнта левериджу, встановленого Національним банком України.

Банку забороняється виплачувати дивіденди, розподіляти прибуток у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведуть до недотримання рівня капіталу, необхідного для забезпечення вимог, установлених цією статтею.

Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 133-V від 14.09.2006; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 35-1 — Буфери капіталу. Комбінований буфер капіталу

Національний банк України встановлює для банків вимоги щодо формування, значень та порядку розрахунку таких буферів капіталу:

буфера консервації;

контрциклічного буфера;

буфера системної важливості - для системно важливих банків.

Національний банк України також має право встановлювати для банків вимоги щодо формування, значень та порядку розрахунку буфера системного ризику.

Банки зобов’язані дотримуватися вимог щодо буферів капіталу, встановлених Національним банком України.

Національний банк України встановлює вимоги щодо дотримання банками комбінованого буфера капіталу та визначає порядок його розрахунку.

Національний банк України повідомляє банки про встановлення вимог щодо формування буферів капіталу та їх значень у встановленому ним порядку.

Закон доповнено статтею 35-1 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 35-2 — Достатність ліквідності

Банк зобов’язаний на постійній основі підтримувати рівень ліквідності, достатній для забезпечення своєчасного та повного виконання своїх зобов’язань у разі настання строку їх погашення і одночасного дотримання:

1) мінімальних значень нормативів ліквідності, установлених Національним банком України;
2) підвищених значень нормативів ліквідності, установлених Національним банком України згідно з частиною десятою статті 67 цього Закону;
3) рівня достатності внутрішньої ліквідності.

Пункт 3 частини першої статті 35-2 набирає чинності з 05.08.2024

Національний банк України визначає вимоги щодо оцінки банком достатності внутрішньої ліквідності.

Частина друга статті 35-2 набирає чинності з 05.08.2024

Закон доповнено статтею 35-2 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 36 — Резервний та інші фонди банку

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.

У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.

Банки зобов’язані формувати інші фонди відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Частина четверта статті 36 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Глава 7. УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Стаття 37 — Органи управління та контролю банку

Вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку.

Частина перша статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017

Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.

Банк зобов’язаний створити наглядову раду (далі - рада банку), що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку. Рада банку не бере участі в поточному управлінні банком.

Частина третя статті 37 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017

Частину четверту статті 37 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Частину п'яту статті 37 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Члени ради та правління банку несуть відповідальність за діяльність банку у межах своєї компетенції.

Частина шоста статті 37 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Рада банку та правління банку повинні мати колективну придатність, яка відповідає розміру банку, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних банком операцій, організаційній структурі та профілю ризику банку, а також враховує особливості діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк.

Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України у встановленому ним порядку визначає наявність у ради банку та правління банку колективної придатності та здійснює оцінку забезпечення ними ефективного управління та контролю за діяльністю банку з урахуванням розміру банку, складності, обсягів, видів, характеру здійснюваних банком операцій, організаційної структури та профілю ризику банку, а також особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк. Критерії оцінки колективної придатності ради банку та правління банку та забезпечення ними ефективного управління та контролю за діяльністю банку визначаються Національним банком України.

Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України має право надати загальним зборам учасників банку та/або раді банку письмові рекомендації щодо підвищення радою банку та/або правлінням банку ефективності управління та контролю за діяльністю банку, якщо за результатами проведеної оцінки Національний банк України має підстави вважати, що в межах повноважень зазначених органів не забезпечується ефективне управління та контроль за діяльністю банку.

Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Загальні збори учасників банку та/або рада банку зобов’язані протягом двох місяців з дня отримання від Національного банку України письмових рекомендацій щодо підвищення радою банку та/або правлінням банку ефективності управління та контролю за діяльністю банку повідомити Національний банк України про заходи, яких вжито або буде вжито для виконання наданих рекомендацій.

Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України має право вимагати зміни персонального складу ради банку та/або правління банку, якщо встановить, що колективна придатність ради банку та/або правління банку не відповідає критеріям, визначеним Національним банком України, або якщо загальними зборами учасників банку та/або радою банку не вжито заходів для вдосконалення діяльності ради банку та/або правління банку з метою забезпечення ними ефективного управління та контролю за діяльністю банку.

Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Банк зобов’язаний на вимогу Національного банку України вжити заходів для зміни персонального складу ради банку та/або правління банку.

Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Частину тринадцяту статті 37 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 37 в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014

Стаття 38 — Загальні збори учасників банку

До виключної компетенції загальних зборів учасників банку належить вирішення питань, віднесених законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів акціонерного товариства. Крім зазначених питань, до компетенції загальних зборів учасників банку статутом банку можуть бути віднесені також інші питання, крім тих, які законом або статутом віднесені до виключної компетенції ради банку.

У разі якщо рада банку не сформована у складі, мінімально необхідному відповідно до законодавства України, правління банку має право прийняти рішення про винесення на розгляд загальних зборів акціонерів банку будь-якого питання, яке законом або статутом віднесене до виключної компетенції ради банку. Загальні збори акціонерів банку мають право розглянути таке питання та прийняти рішення щодо нього.

Національний банк України має право вимагати позачергового скликання загальних зборів учасників банку, а також винесення питання на розгляд вищого органу державного банку.

Рішення загальних зборів учасників банку/рішення єдиного учасника банку не має юридичної сили, якщо воно прийнято:

1) з використанням права голосу особами, яким Національний банк України тимчасово заборонив використання права голосу на загальних зборах учасників банку та/або висунув вимогу про відчуження акцій (паїв) банку;
2) з використанням права голосу за акціями, набутими внаслідок вчинення правочину, який є нікчемним.

Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014; текст статті 38 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2491-VIII від 05.07.2018; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 39 — Рада банку

Членами ради банку можуть бути незалежні члени ради банку (далі - незалежні директори), учасники банку та представники учасників банку. Обрання членів ради банку здійснюється в порядку кумулятивного голосування, крім банку з одним акціонером.

Кількісний склад ради банку визначається статутом банку, але не може становити менше п’яти осіб.

Члени ради банку не можуть входити до складу правління банку, а також обіймати інші посади в цьому банку на умовах трудового договору (контракту) або надавати послуги цьому банку відповідно до цивільно-правового договору.

Член ради банку не може бути керівником, посадовою особою та/або членом ради банку чи іншого органу управління іншого банку, зареєстрованого в Україні, крім випадків, передбачених законодавством України.

Рада банку не менш як на одну третину має складатися з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше трьох осіб.

Незалежні директори повинні відповідати вимогам, установленим законом щодо незалежності членів наглядової ради акціонерного товариства. Національний банк України має право визначати додаткові вимоги до незалежних директорів банків. Банк зобов’язаний забезпечувати контроль за відповідністю незалежних директорів вимогам цього Закону та інших законів України, а також нормативно-правових актів Національного банку України, а в разі виявлення невідповідності - забезпечити заміну таких незалежних директорів.

До виключної компетенції ради банку належать такі функції:

1) затвердження та контроль за реалізацією стратегії банку, бізнес-плану, планів підтримання достатності капіталу та достатності ліквідності, відновлення діяльності банку, фінансування банку в кризових ситуаціях, забезпечення безперервної діяльності банку;
2) забезпечення організації ефективного корпоративного управління відповідно до принципів (кодексу) корпоративного управління, затверджених загальними зборами учасників банку;
3) затвердження та контроль за виконанням бюджету банку, у тому числі фінансування підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс) та внутрішнього аудиту;
4) затвердження та контроль за реалізацією стратегії та оперативного плану управління проблемними активами банку;
5) забезпечення функціонування та контроль за ефективністю комплексної та адекватної системи внутрішнього контролю банку, у тому числі системи управління ризиками, внутрішнього аудиту;
6) затвердження та контроль за дотриманням стратегій і політик управління ризиками, декларації схильності до ризиків, переліку лімітів (обмежень) щодо ризиків банку;
7) затвердження та контроль за дотриманням кодексу поведінки (етики), політики запобігання, виявлення та управління конфліктами інтересів у банку;
8) запровадження та контроль за функціонуванням механізму конфіденційного повідомлення про неприйнятну поведінку у банку та реагування на такі повідомлення;
9) визначення джерел капіталізації та іншого фінансування банку;
10) визначення кредитної політики банку;
11) затвердження організаційної структури банку, а також структури підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту;
12) затвердження внутрішніх положень про правління банку, про комітети ради банку, про структурні підрозділи з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту, про інші структурні підрозділи, підпорядковані безпосередньо раді банку, які повинні включати, зокрема, порядок звітування перед радою банку;
13) призначення та припинення повноважень голови та членів правління банку, призначення та звільнення головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту;
14) здійснення контролю за діяльністю правління банку, підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту та внесення рекомендацій щодо її вдосконалення;
15) здійснення щорічної оцінки ефективності діяльності правління банку загалом та кожного члена правління банку зокрема, підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту, оцінки відповідності членів правління банку, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту кваліфікаційним вимогам, оцінки відповідності колективної придатності правління банку розміру банку, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних банком операцій, організаційній структурі та профілю ризику банку з урахуванням особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк, а також вжиття заходів з удосконалення механізмів діяльності правління банку та підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту за результатами такої оцінки;
16) визначення порядку роботи та планів роботи підрозділу внутрішнього аудиту;
17) визначення аудиторської фірми для проведення зовнішнього аудиту, у тому числі для проведення щорічної аудиторської перевірки фінансової звітності, затвердження умов договору, що укладається з аудиторською фірмою, встановлення розміру оплати послуг;
18) розгляд висновку зовнішнього аудиту банку та підготовка рекомендацій загальним зборам учасників банку для прийняття рішення щодо висновку зовнішнього аудиту;
19) контроль за усуненням недоліків, виявлених Національним банком України та іншими органами державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку, підрозділом внутрішнього аудиту та аудиторською фірмою за результатами проведення зовнішнього аудиту;
20) прийняття рішень щодо створення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб, утворення філій і представництв банку на території інших держав, затвердження їх статутів і положень, а також щодо участі банку в юридичних особах, що становить 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;
21) затвердження умов трудових договорів (контрактів), що укладаються з членами правління банку, керівником та працівниками підрозділу внутрішнього аудиту, головним ризик-менеджером, головним комплаєнс-менеджером, встановлення розміру їхньої винагороди;
22) контроль за своєчасністю надання (опублікування) банком достовірної інформації щодо його діяльності відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України;
23) затвердження та контроль за дотриманням порядку здійснення операцій із пов’язаними з банком особами, який, зокрема, має містити вимоги щодо виявлення та контролю за операціями із пов’язаними з банком особами;
24) визначення політики винагород в банку відповідно до вимог, встановлених Національним банком України, здійснення контролю за її реалізацією;
25) здійснення щорічної оцінки ефективності діяльності ради банку загалом та кожного члена ради банку зокрема, комітетів ради банку, оцінки відповідності колективної придатності ради банку розміру банку, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних банком операцій, організаційній структурі та профілю ризику банку з урахуванням особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк, а також вжиття заходів для вдосконалення механізмів діяльності ради банку за результатами такої оцінки;
26) здійснення інших повноважень, віднесених до компетенції наглядової ради Законом України "Про акціонерні товариства" та статутом банку.

Голова та члени ради банку під час виконання своїх функціональних обов’язків мають право ознайомлюватися з документами та інформацією з питань діяльності банку, включаючи всі підрозділи банку незалежно від країни їх місцезнаходження, та афілійованих осіб банку, право доступу до системи автоматизації банківських операцій та право отримувати інформацію від керівників і працівників банку з питань, що виникають під час виконання ними функціональних обов’язків.

Рада системно важливого банку зобов’язана утворити такі постійно діючі комітети:

комітет з питань аудиту (аудиторський комітет);

комітет з управління ризиками;

комітет з питань винагород.

Головою комітету з питань аудиту (аудиторського комітету), комітету з управління ризиками та комітету з питань винагород системно важливого банку призначається незалежний директор.

Рада системно важливого банку має право утворювати й інші комітети.

Рада банку, що не визначений Національним банком України системно важливим, має право утворювати постійні чи тимчасові комітети. До складу комітету з питань аудиту (аудиторського комітету), комітету з питань винагород (у разі їх утворення) має входити хоча б один незалежний директор. Головою комітету з управління ризиками (у разі його утворення) призначається незалежний директор.

Голова ради банку не може бути головою комітету з питань аудиту (аудиторського комітету), комітету з управління ризиками.

Рада банку зобов’язана у визначеному нею порядку вживати заходів для запобігання виникненню конфліктів інтересів у банку та сприяти їх врегулюванню.

Рада банку зобов’язана забезпечувати підтримання дієвих відносин з Національним банком України.

Національний банк України має право вимагати припинення повноважень члена ради банку, якщо він неналежним чином виконує свої функції.

Національний банк України має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.

Банк зобов’язаний щороку, не пізніше 30 квітня, та на вимогу Національного банку України надавати Національному банку України в межах його повноважень щодо здійснення банківського нагляду інформацію про питання, що розглядалися на засіданні (засіданнях) ради банку, у тому числі щодо стану реалізації стратегії, бізнес-плану, планів підтримання достатності капіталу та достатності ліквідності, стратегії та оперативного плану управління проблемними активами банку, та прийняті щодо них рішення, а також список членів ради банку, присутніх на засіданні (засіданнях) ради банку.

Статутом банку до виключної компетенції ради банку можуть бути віднесені й інші питання.

Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами № 218-VIII від 02.03.2015, № 2210-VIII від 16.11.2017; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 40 — Правління банку

Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення.

Заступники голови правління банку входять до складу правління банку за посадою.

Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

Голова правління банку має право брати участь у засіданнях ради банку з правом дорадчого голосу. Голова правління не може очолювати структурні підрозділи банку.

До компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов’язаних з керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та ради банку.

Частина п'ята статті 40 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017

Правління банку зобов’язане утворити такі постійно діючі комітети:

1) кредитний комітет;
2) комітет з питань управління активами та пасивами.

Статтю 40 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Правління банку має право утворювати й інші комітети.

Статтю 40 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Одна й та сама особа не може одночасно виконувати функції голови кредитного комітету та головного ризик-менеджера або головного комплаєнс-менеджера.

Статтю 40 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Правління банку зобов’язане інформувати раду банку про виявлені в діяльності банку порушення законодавства, внутрішніх положень банку (якщо такі порушення належать до визначеної законом компетенції ради банку) та про рівень ризиків, що виникають під час діяльності банку, несвоєчасне або неналежне виконання пов’язаними з банком особами зобов’язань перед банком.

Статтю 40 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 40 в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014

Стаття 41 — {Статтю 41 виключено на підставі Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

Стаття 42 — Керівники банків

Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер банку.

Частина перша статті 42 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Керівники банку повинні відповідати кваліфікаційним вимогам. Кваліфікаційними вимогами є вимоги щодо ділової репутації та професійної придатності, щодо керівників державного банку - також вимоги, визначені статтею 7 цього Закону, а щодо незалежного директора банку - також вимоги щодо незалежності.

Частина друга статті 42 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Керівники банку повинні мати бездоганну ділову репутацію.

Професійна придатність керівника банку визначається як сукупність знань, професійного та управлінського досвіду особи, необхідних для належного виконання посадових обов’язків керівника банку з урахуванням бізнес-плану та стратегії банку, а також функціонального навантаження та сфери відповідальності конкретного керівника банку.

Керівники банку повинні мати вищу освіту.

Голова правління банку повинен мати досвід роботи у банківському та/або фінансовому секторі не менше п’яти років у сукупності, у тому числі на керівних посадах - не менше трьох років.

Члени правління банку повинні мати досвід роботи у банківському та/або фінансовому секторі у сукупності не менше трьох років.

Не менше половини членів ради банку, включаючи голову ради банку, повинні мати досвід роботи у банківському та/або фінансовому секторі не менше трьох років.

Частина восьма статті 42 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Головний бухгалтер банку та його заступники повинні мати досвід роботи за фахом у банківському та/або фінансовому секторі у сукупності не менше п’яти років - для головного бухгалтера, двох років - для заступників головного бухгалтера.

Частина дев'ята статті 42 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Кваліфікаційні вимоги до керівників банку встановлюються Національним банком України.

Національний банк України у встановленому ним порядку погоджує на посади керівників банку (кандидатури на посади керівників банку). Національний банк України відмовляє у погодженні керівника банку (кандидатури на посаду керівника банку), якщо він не відповідає або не доведе Національному банку України свою відповідність кваліфікаційним вимогам.

Частина одинадцята статті 42 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України приймає рішення про погодження або відмову в погодженні на посаду керівника банку на підставі заяви та доданих до неї документів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України. Строк прийняття Національним банком України такого рішення становить 45 робочих днів з дня отримання відповідної заяви, а якщо в рамках такого погодження розглядається питання про можливість незастосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації - 90 робочих днів з дня подання клопотання, до якого додаються документи, визначені нормативно-правовим актом Національного банку України. Національний банк України має право продовжити ці строки, але не більш як на 30 робочих днів, у разі потреби перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття такого рішення. Про таке продовження строку Національний банк України повідомляє банк не менше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку для прийняття рішення, передбаченого цією частиною.

Статтю 42 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

У разі виявлення банком чи Національним банком України невідповідності керівника банку вимогам щодо ділової репутації банк може звернутися до Національного банку України у встановленому його нормативно-правовими актами порядку з клопотанням про незастосування до такого керівника виявленої ознаки небездоганної ділової репутації та/або надати додаткові документи/пояснення про його відповідність вимогам щодо бездоганної ділової репутації.

Статтю 42 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України розглядає клопотання про незастосування до керівника ознаки небездоганної ділової репутації та приймає відповідне рішення протягом 30 робочих днів з дня отримання відповідного клопотання. Національний банк України має право продовжити цей строк, але не більш як на 30 робочих днів, у разі потреби перевірки достовірності поданих документів/інформації та/або отримання додаткових документів/інформації, необхідних для прийняття такого рішення. Про таке продовження строку Національний банк України повідомляє банк не менше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку для прийняття рішення, передбаченого цим абзацом.

Статтю 42 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Голова правління банку, головний бухгалтер банку, голова та члени ради банку вступають на посаду після їх погодження Національним банком України.

Частина статті 42 в редакції Закону № 590-IX від 13.05.2020; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України залишає заяву про погодження керівників банку без руху, якщо заявник подав неповний пакет документів, необхідних для погодження керівників банку, або такі заява/документи подані з порушенням установлених законодавством вимог. У такому разі Національний банк України протягом 15 робочих днів з дня одержання такої заяви надсилає банку повідомлення в письмовій формі (паперовій або електронній) про залишення його заяви без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства, порядку і строку усунення таких недоліків, а також порядку і строків оскарження рішення про залишення заяви без руху.

Статтю 42 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

У разі усунення банком виявлених недоліків у строк, встановлений Національним банком України, заява про погодження керівників банку вважається поданою в день її первинного подання, а строк розгляду заяви продовжується на строк залишення її без руху.

Статтю 42 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Банк зобов’язаний подати до Національного банку України документи для погодження керівників банку не пізніше одного місяця з дня їх призначення (обрання) на посади. Банк має право звернутися до Національного банку України для попереднього погодження кандидатів на посади керівників банку до їх призначення (обрання) на посади.

Частина статті 42 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Керівники банку протягом усього часу обіймання відповідних посад повинні відповідати кваліфікаційним вимогам. Банк повинен самостійно перевіряти відповідність керівників банку кваліфікаційним вимогам та забезпечувати контроль такої відповідності на постійній основі.

Частина статті 42 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України має право вимагати припинення повноважень будь-якого з керівників банку, якщо він не відповідає кваліфікаційним вимогам та/або якщо керівник банку не забезпечує належного виконання своїх посадових обов’язків, що призвело до порушення вимог законодавства, виявленого під час здійснення банківського нагляду у порядку, визначеному цим Законом. Банк зобов’язаний на вимогу Національного банку України вжити заходів для припинення повноважень такого керівника банку, а також обрання/призначення іншої особи на відповідну посаду, якщо це вимагається законодавством України.

Частина статті 42 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Керівник банку, стосовно якого Національний банк України висунув вимогу про припинення повноважень у зв’язку з відмовою у його погодженні, зобов’язаний утриматися від вчинення дій, прийняття рішень та припинити виконання покладених на нього посадових обов’язків з моменту отримання банком відповідної письмової вимоги Національного банку України.

Статтю 42 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Голові, членам правління банку та головному бухгалтеру банку забороняється займати посади в інших юридичних особах (крім посад у контролері банку, юридичних особах, які мають спільного з банком контролера, спілках, асоціаціях, громадських/благодійних організаціях, фондах, основною метою створення та діяльності яких не є отримання прибутку; посад, пов’язаних із здійсненням викладацької, наукової та творчої діяльності).

Частина статті 42 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4465-IX від 03.06.2025

Національний банк України має право безоплатно одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших осіб інформацію, необхідну для визначення відповідності керівників банку (кандидатів на відповідні посади) кваліфікаційним вимогам. Органи та особи, які отримали такий запит Національного банку України, зобов’язані надати відповідну інформацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту Національного банку України.

Керівники банку зобов’язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.

Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.

Керівники банку зобов’язані запобігати виникненню конфліктів інтересів у банку та сприяти їх врегулюванню. Керівники банку зобов’язані утримуватися від вчинення дій та/або прийняття рішень, якщо це може призвести до виникнення конфлікту інтересів та/або перешкоджати належному виконанню такими особами своїх посадових обов’язків в інтересах банку.

Статтю 42 доповнено частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Керівники банку зобов’язані відмовитися від участі у прийнятті рішень, якщо конфлікт інтересів не дає їм змоги повною мірою виконувати свої обов’язки в інтересах банку, його вкладників та учасників. У таких випадках керівник банку, який є членом колегіального органу, не має права голосу під час прийняття таким органом рішення та не враховується під час визначення кворуму відповідного колегіального органу.

Статтю 42 доповнено частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 42 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2478-VI від 09.07.2010, № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Законів № 1587-VII від 04.07.2014, № 2210-VIII від 16.11.2017

Стаття 43 — Обов'язки щодо захисту інтересів банку

При виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних.

Зокрема, керівники банку зобов'язані:

1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків;
2) приймати рішення в межах наданих повноважень;
3) не використовувати службове становище у власних інтересах;
4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Частину другу статті 43 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009

Стаття 44 — Внутрішній контроль та управління ризиками

Банк створює комплексну, адекватну та ефективну систему внутрішнього контролю, що включає систему управління ризиками та внутрішній аудит, згідно з вимогами, установленими Національним банком України.

Система внутрішнього контролю банку має забезпечувати:

1) досягнення банком довгострокових цілей, зокрема прибутковості його діяльності;
2) здійснення банківської діяльності з урахуванням ризиків;
3) відповідність діяльності банку законодавству України та внутрішньобанківським документам;
4) достовірність фінансової, управлінської, статистичної звітності банку;
5) чіткий розподіл обов’язків, функцій та повноважень між радою банку та правлінням банку, а також між підрозділами банку.

Внутрішній контроль банку здійснюється його підрозділами на трьох рівнях:

бізнес-підрозділи та підрозділи підтримки діяльності банку - перший рівень;

підрозділ з управління ризиками та підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс) - другий рівень;

підрозділ внутрішнього аудиту - третій рівень.

Система управління ризиками банку має забезпечувати виявлення, вимірювання, моніторинг, контроль, звітування та пом’якшення всіх суттєвих ризиків у діяльності банку з урахуванням розміру банку, складності, обсягів, видів, характеру здійснюваних банком операцій, організаційної структури та профілю ризику банку, особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк.

Банк впроваджує адекватні та ефективні процеси для оцінки та підтримання на постійній основі достатності внутрішнього капіталу та достатності внутрішньої ліквідності.

Банк зобов’язаний згідно з вимогами Національного банку України на постійній основі здійснювати оцінку достатності внутрішнього капіталу та достатності внутрішньої ліквідності для покриття всіх суттєвих ризиків банку. Банк зобов’язаний згідно з вимогами Національного банку України розробляти та подавати до Національного банку України плани підтримання достатності капіталу та достатності ліквідності, забезпечення безперервної діяльності банку, фінансування банку в кризових ситуаціях, відновлення діяльності банку. Банк зобов’язаний доопрацювати, оновити такі плани на письмову вимогу Національного банку України у визначені ним строки.

Частина шоста статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Банк утворює постійно діючі підрозділ з управління ризиками та підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс) і забезпечує незалежне, об’єктивне та ефективне виконання цими підрозділами своїх обов’язків.

Підрозділ з управління ризиками та підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс) діють на підставі положень, що затверджуються радою банку, і підпорядковуються головному ризик-менеджеру та головному комплаєнс-менеджеру відповідно. Головний ризик-менеджер та головний комплаєнс-менеджер підпорядковуються раді банку та звітують перед нею.

Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності та ділової репутації головного ризик-менеджера та головного комплаєнс-менеджера встановлюються Національним банком України. Головний ризик-менеджер та головний комплаєнс-менеджер вступають на посаду після їх погодження Національним банком України.

Національний банк України у встановленому його нормативно-правовим актом порядку приймає рішення про погодження або відмову в погодженні кандидатів на посади головного ризик-менеджера та головного комплаєнс-менеджера у строки, визначені частиною дванадцятою статті 42 цього Закону. Національний банк України залишає заяву про погодження або відмову в погодженні на посаду головного ризик-менеджера та головного комплаєнс-менеджера без руху з підстав, у порядку і строки, визначені частиною шістнадцятою статті 42 цього Закону.

Статтю 44 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України розглядає клопотання про незастосування до головного ризик-менеджера та головного комплаєнс-менеджера ознак небездоганної ділової репутації та приймає відповідне рішення у строки, визначені частиною чотирнадцятою статті 42 цього Закону.

Статтю 44 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Банк має право покласти на головного комплаєнс-менеджера функції відповідального працівника банку за проведення фінансового моніторингу.

Національний банк України має право вимагати заміни головного ризик-менеджера та головного комплаєнс-менеджера, якщо їх професійна придатність та/або ділова репутація не відповідають встановленим Національним банком України кваліфікаційним вимогам. Банк зобов’язаний на вимогу Національного банку України вжити заходів для заміни відповідної особи.

Банк зобов’язаний погоджувати з Національним банком України рішення про звільнення головного ризик-менеджера та головного комплаєнс-менеджера, крім випадків звільнення таких осіб за власним бажанням, за згодою сторін або у зв’язку із закінченням строку трудового договору (контракту).

Національний банк України у встановленому його нормативно-правовим актом порядку приймає рішення про погодження звільнення з посади головного ризик-менеджера та головного комплаєнс-менеджера на підставі заяви банку та доданих до неї документів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України. Строк прийняття Національним банком України відповідного рішення становить 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви банку.

Статтю 44 доповнено частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Стаття 44 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 4452-VI від 23.02.2012; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 45 — Внутрішній аудит банку

Банк утворює постійно діючий підрозділ внутрішнього аудиту.

Частина перша статті 45 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Підрозділ внутрішнього аудиту здійснює свою діяльність відповідно до міжнародних стандартів професійної практики внутрішнього аудиту, якими є документи (вимоги), прийняті Радою з міжнародних стандартів внутрішнього аудиту (International Internal Audit Standards Board - IIASB) та схвалені Наглядовою радою професійної практики (International Professional Practices framework oversight council - IPPFOC).

Статтю 45 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України встановлює вимоги до професійної підготовки працівників підрозділу внутрішнього аудиту.

Підрозділ внутрішнього аудиту діє на підставі положення, затвердженого радою банку. Керівник підрозділу внутрішнього аудиту підпорядковується та звітує перед радою банку.

Частина четверта статті 45 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Організація та порядок роботи підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються централізовано материнським банком для своїх дочірніх компаній. У дочірніх компаніях банку функції внутрішнього аудиту може виконувати підрозділ внутрішнього аудиту материнського банку.

Підрозділ внутрішнього аудиту здійснює такі функції:

1) оцінює ефективність організації корпоративного управління в банку, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками, та їх відповідність розміру банку, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних банком операцій, організаційній структурі та профілю ризику банку з урахуванням особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк;

Пункт 1 частини шостої статті 45 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

2) перевіряє процеси управління банком, у тому числі щодо оцінки достатності капіталу та достатності ліквідності;

Пункт 2 частини шостої статті 45 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

3) перевіряє дотримання керівниками та працівниками банку вимог законодавства і внутрішніх положень банку;

Пункт 3 частини шостої статті 45 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

4) оцінює інформаційно-технічне забезпечення управління та проведення операцій;
5) перевіряє правильність ведення і достовірність бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
6) перевіряє фінансово-господарську діяльність банку;
7) перевіряє відповідність кваліфікаційним вимогам та виконання професійних обов'язків працівниками банку;
8) виявляє та перевіряє випадки перевищення повноважень посадовими особами банку і виникнення конфлікту інтересів у банку;
9) перевіряє достовірність та вчасність надання інформації органам державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку;
10) інші функції, пов'язані із здійсненням нагляду за діяльністю банку.

Підрозділ внутрішнього аудиту проводить оцінку видів діяльності банку, виконання яких забезпечується шляхом залучення юридичних та фізичних осіб на договірній основі (аутсорсинг).

Підрозділ внутрішнього аудиту за результатами проведених перевірок готує та подає раді банку звіти і пропозиції щодо усунення виявлених порушень.

Банк зобов'язаний у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України, подавати Національному банку України звіт про роботу підрозділу внутрішнього аудиту та інші документи за результатами внутрішнього аудиту.

Національний банк України погоджує кандидатуру керівника підрозділу внутрішнього аудиту. Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності та ділової репутації керівника підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються Національним банком України.

Частина десята статті 45 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України приймає рішення про погодження або відмову у погодженні на посаду керівника підрозділу внутрішнього аудиту у строки, визначені частиною дванадцятою статті 42 цього Закону. Національний банк України залишає заяву про погодження на посаду керівника підрозділу внутрішнього аудиту без руху з підстав, у порядку і строки, визначені частиною шістнадцятою статті 42 цього Закону.

Статтю 45 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Керівник підрозділу внутрішнього аудиту вступає на посаду після погодження його кандидатури Національним банком України. Національний банк України має право вимагати заміни керівника підрозділу внутрішнього аудиту, якщо його професійна придатність та/або ділова репутація не відповідають установленим Національним банком України кваліфікаційним вимогам. Банк зобов’язаний на вимогу Національного банку України вжити заходів для заміни такої особи.

Статтю 45 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Керівнику підрозділу внутрішнього аудиту забороняється займати посади в інших банках.

Рішення про звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту приймає рада банку.

Частина статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Банк зобов’язаний погодити з Національним банком України рішення про звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту, крім випадків звільнення такої особи за власним бажанням, за згодою сторін або у зв’язку із закінченням строку трудового договору (контракту).

Статтю 45 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України у встановленому його нормативно-правовим актом порядку приймає рішення про погодження звільнення з посади керівника підрозділу внутрішнього аудиту на підставі заяви банку та доданих до неї документів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України. Строк прийняття Національним банком України такого рішення становить 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви банку.

Статтю 45 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Керівник підрозділу внутрішнього аудиту має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.

Працівники підрозділу внутрішнього аудиту під час виконання своїх функціональних обов'язків мають право на ознайомлення з документами, інформацією, письмовими поясненнями з питань діяльності банку, включаючи всі підрозділи банку незалежно від країни їх місцезнаходження, та афілійованих компаній банку, право на доступ до системи автоматизації банківських операцій та на отримання письмових пояснень від керівників і працівників банку з питань, що виникають під час проведення перевірки та за її результатами.

Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із Законами № 914-IV від 05.06.2003, № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014

Стаття 46 — Обов’язки щодо інформування Національного банку України

Банк зобов’язаний надати Національному банку України протягом 10 робочих днів:

з дня затвердження загальними зборами учасників банку - зміни до основних напрямів діяльності банку;

з дня затвердження радою банку - стратегію банку та бізнес-план банку/зміни до них;

з дня затвердження радою банку - стратегію та оперативний план управління проблемними активами банку/зміни до них".

Правління банку зобов’язане протягом трьох робочих днів інформувати Національний банк України про:

1) припинення повноважень/звільнення керівника (керівників) банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера із зазначенням підстав такого звільнення та про кандидатури для призначення на ці посади (за наявності);
2) зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів;
3) втрати на суму, що перевищує 15 відсотків власного капіталу банку;
4) падіння рівня власного капіталу банку нижче рівня регулятивного капіталу;
5) наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
6) припинення банківської діяльності;
7) повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення керівнику банку, фізичній особі - власнику істотної участі або представнику юридичної особи - власника істотної участі;
8) виявлені факти щодо власника істотної участі, які свідчать про його невідповідність установленим Національним банком України вимогам щодо ділової репутації та/або фінансового/майнового стану, а також про виявлені факти, які свідчать, що володіння такою особою істотною участю у банку становить загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку.

Рада банку зобов’язана протягом трьох робочих днів з моменту виявлення інформувати Національний банк України про:

1) конфлікт (конфлікти) інтересів у банку;
2) підтверджені факти неприйнятної поведінки у банку;
3) недоліки в діяльності ради банку, правління банку, а також підрозділу з управління ризиками, підрозділу контролю за дотриманням норм (комплаєнс) та підрозділу внутрішнього аудиту;
4) виявлені факти стосовно керівників банку, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, які свідчать про їх невідповідність установленим Національним банком України кваліфікаційним вимогам, а також про наявність інформації, яка може свідчити/свідчить про можливий негативний вплив на забезпечення виконання такими особами своїх функцій.

Національний банк України має право визначити перелік іншої інформації, що є важливою для цілей банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, а також для перевірки банків з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, про яку банк та власник істотної участі зобов’язані інформувати Національний банк України.

Частина четверта статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 4452-VI від 23.02.2012, № 245-VII від 16.05.2013; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Глава 8. ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

Стаття 47 — Види діяльності банку

Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

Частина перша статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2473-VIII від 21.06.2018, № 1953-IX від 14.12.2021

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Частина друга статті 47 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

До банківських послуг належать:

1) залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню, від необмеженого кола осіб;

Пункт 1 частини третьої статті 47 в редакції Закону № 1953-IX від 14.12.2021 з урахуванням змін, внесених Законом № 3498-IX від 22.11.2023

2) відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу);

Пункт 2 частини третьої статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1983-VIII від 23.03.2017; в редакції Закону № 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022

3) надання коштів та банківських металів у кредит за рахунок залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від власного імені, на власних умовах та на власний ризик.

Пункт 3 частини третьої статті 47 в редакції Закону № 1953-IX від 14.12.2021 з урахуванням змін, внесених Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Частина четверта статті 47 в редакції Закону № 5178-VI від 06.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законами № 401-VII від 04.07.2013, № 738-IX від 19.06.2020

Банк має право надавати також такі фінансові послуги:

1) фінансовий лізинг;
2) факторинг;
3) надання гарантій;
4) торгівля валютними цінностями;
5) фінансові послуги, що надаються в межах професійної діяльності на ринках капіталу, передбачених частиною другою статті 41 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";
6) фінансові платіжні послуги.

Статтю 47 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1953-IX від 14.12.2021

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з комерційними агентами агентських договорів. Перелік фінансових послуг, які банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, визначається Національним банком України. Банк зобов’язаний повідомити Національний банк України про укладені ним агентські договори у порядку, встановленому законодавством України. Національний банк України веде реєстр комерційних агентів банків та встановлює вимоги до них. Комерційний агент має право надавати фінансові послуги від імені банку після внесення відомостей про такого комерційного агента до відповідного реєстру, який веде Національний банк України. Національний банк України встановлює вимоги до комерційних агентів. Банк має право укладати агентський договір з особою, яка відповідає встановленим Національним банком України вимогам.

Частина статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021; в редакції Закону № 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022

Частину статті 47 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011

Банк надає фізичним та юридичним особам послуги з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі та безготівковій формі з одночасним зарахуванням валютних цінностей на їхні рахунки відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".

До статті 47 включено частину згідно із Законом № 2473-VIII від 21.06.2018

Частину статті 47 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011

Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо:

Пункт 1 частини дев'ятої статті 47 виключено на підставі Закону № 1953-IX від 14.12.2021

Пункт 2 частини дев'ятої статті 47 виключено на підставі Закону № 1953-IX від 14.12.2021

Пункт 3 частини статті 47 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

4) зберігання цінностей (у тому числі щодо обліку і зберігання цінних паперів та інших коштовностей, конфіскованих (заарештованих) на користь держави та/або визнаних безхазяйними) або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;

Пункт 4 частини статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2491-VIII від 05.07.2018

5) здійснення операцій з готівкою, інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;

Пункт 5 частини дев'ятої статті 47 в редакції Закону № 1953-IX від 14.12.2021 з урахуванням змін, внесених Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Пункт 6 частини статті 47 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг;
8) надання послуг адміністратора за випуском облігацій відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Частину статті 47 доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020

Частину статті 47 виключено на підставі Закону № 2473-VIII від 21.06.2018

Банк має право надавати платіжні послуги, та послуги, що є допоміжними до платіжних послуг, відповідно до Закону України "Про платіжні послуги" з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.

Статтю 47 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4465-IX від 03.06.2025

Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Банк має право розпочати новий вид діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) за умови виконання встановлених Національним банком України вимог щодо цього виду діяльності або послуги, якщо такі передбачені.

Частина тринадцята статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1953-IX від 14.12.2021

Банк зобов’язаний повідомити Національний банк України про початок нового виду діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) у випадках, згідно з вимогами та в порядку, встановленими Національним банком України.

Частина чотирнадцята статті 47 в редакції Закону № 1953-IX від 14.12.2021

Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших пруденційних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк. Банк зобов’язаний під час розкриття інформації про процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги споживачам фінансових послуг дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Частина статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги, якщо інше не передбачено законом.

Частина статті 47 в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023

Стаття 47 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1533-VI від 23.06.2009, № 2510-VI від 09.09.2010; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Стаття 48 — Обмеження щодо діяльності банків

Банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Статтю 48 доповнено новою частиною першою згідно із Законом№ 629-VIII від 16.07.2015

Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.

Статтю 48 доповнено новою частиною другою згідно із Законом№ 629-VIII від 16.07.2015

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків власного капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:

Абзац перший частини п'ятої статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;
2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;
3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього;
4) майно, належне банку на праві довірчої власності.

Частину п'яту статті 48 доповнено пунктом 4 згідно із Законом№ 132-IX від 20.09.2019

Банкам забороняється здійснювати без відображення в зобов’язаннях та активах банку операції шляхом залучення коштів фізичних осіб з метою їх прямого розміщення в кредити.

Статтю 48 доповнено частиною шостою згідно із Законом№ 1736-VIII від 15.11.2016

Стаття 49 — Кредитні операції

Як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також:

1) здійснення операцій на ринках капіталу від свого імені;

Пункт 1 частини першої статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020

2) надання гарантій і порук та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

Пункт 2 частини першої статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1953-IX від 14.12.2021

3) факторинг;

Пункт 3 частини першої статті 49 в редакції Закону № 1953-IX від 14.12.2021

4) лізинг.

Частина перша статті 49 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. В рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до внесених у консорціум коштів.

Банк зобов'язаний мати структурний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.

Частина третя статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011

Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів, акцій інших банків та надання субординованого боргу банкам. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку України.

Частина четверта статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015

Банкам забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов’язаними з банком особами.

Статтю 49 доповнено новою частиною згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015

Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Частину статті 49 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011

{Тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, зупинено дію частини восьмої статті 49 (щодо права банку видавати бланкові кредити) - див. пункт 13 розділу VII} Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання пруденційних нормативів.

Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Банк використовує інформацію з Кредитного реєстру для оцінки кредитного ризику.

Статтю 49 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом № 2277-VIII від 06.02.2018

Стаття 50 — Обмеження щодо участі банків у юридичних особах

Банк має право придбати акції (частки, паї) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за умови попереднього отримання письмового дозволу Національного банку України на таке придбання у визначеному ним порядку.

Банк має право придбати акції (частки, паї) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, без отримання письмового дозволу Національного банку України у разі, якщо:

1) акції (частки, паї) у юридичній особі набуваються у зв’язку з реалізацією банком права заставодержателя та/або в рахунок погашення заборгованості перед банком за здійсненими банківськими операціями, наданими фінансовими послугами, за умови що банк не утримуватиме їх більше одного року;
2) акції набуваються банком за договором андеррайтингу, за умови що банк не утримуватиме їх більше одного року.

Банк зобов’язаний відчужити акції (частки, паї), набуті відповідно до частини другої цієї статті, протягом одного року з дня набуття права власності на них або до закінчення цього строку звернутися до Національного банку України за отриманням письмового дозволу на подальше їх утримання у власності банку.

Національний банк України приймає рішення про надання або відмову у наданні банку письмового дозволу, необхідність одержання якого встановлена частинами першою і третьою цієї статті, на підставі заяви банку та доданих до неї документів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України. Строк прийняття Національним банком України відповідного рішення становить 45 календарних днів з дня отримання заяви банку.

Статтю 50 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Банку забороняється набувати участь у юридичній особі, якщо законом або статутом цієї особи передбачена повна відповідальність учасника за зобов’язаннями такої юридичної особи.

Пряма та/або опосередкована участь банку у статутному капіталі будь-якої юридичної особи не може перевищувати 15 відсотків регулятивного капіталу банку. Сукупні інвестиції банку у статутні капітали юридичних осіб не можуть перевищувати 60 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.

Вимоги частини п’ятої цієї статті не застосовуються у разі, якщо:

1) акції (частки, паї) та інші цінні папери набуті банком у власність у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та/або в рахунок погашення заборгованості перед банком за здійсненими банківськими операціями, наданими фінансовими послугами, і банк не утримує їх більше одного року;
2) інвестиція здійснюється у статутний капітал банку - учасника банківської групи;
3) цінні папери придбані банком за договором андеррайтингу та утримуються у власності банку не більше одного року;
4) акції та інші цінні папери придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Стаття 50 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 3394-VI від 19.05.2011, № 1323-VII від 05.06.2014, № 79-IX від 12.09.2019; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 51 — Розрахункові банківські операції

Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Частину третю статті 51 виключено на підставі Закону № 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022

Частину четверту статті 51 виключено на підставі Закону № 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022

Частину п'яту статті 51 виключено на підставі Закону № 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022

При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Під час оплати за договорами, укладеними підприємствами, утвореними у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державними, казенними, комунальними підприємствами, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірніми підприємствами, а також підприємствами, господарськими товариствами, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднаннями таких підприємств (господарських товариств), банки перевіряють наявність звіту про результати здійснення процедури закупівлі та інших документів, що підтверджують виконання такими підприємствами та господарськими товариствами вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Статтю 51 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3205-IV від 15.12.2005; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2289-VI від 01.06.2010, № 922-VIII від 25.12.2015 - щодо введення в дію зміни див. пункт 1 розділу IX Закону № 922-VIII від 25.12.2015

Стаття 52 — Пов’язані з банком особи

Для цілей цього Закону пов’язаними з банком особами є:

1) контролери банку;
2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;
3) керівники банку, керівник підрозділу внутрішнього аудиту, головний ризик-менеджер, головний комплаєнс-менеджер, керівники та члени комітетів ради банку та правління банку;

Пункт 3 частини першої статті 52 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;
5) власники істотної участі у споріднених та афілійованих особах банку;

Пункт 5 частини першої статті 52 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;
7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;
8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;
9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині.

Пункт 9 частини першої статті 52 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Особа вважається пов’язаною з банком з моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов’язаною з банком відповідно до вимог цієї статті.

Статтю 52 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Банк зобов’язаний з’ясовувати пов’язаність особи до встановлення договірних відносин та/або проведення з такою особою операції, яка може змінити обсяг операцій банку з пов’язаними особами та/або може бути здійснена не на поточних ринкових умовах. Банк зобов’язаний здійснювати постійний моніторинг проведених банком операцій, що можуть змінити обсяг операцій банку з пов’язаними особами.

Статтю 52 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Банк зобов’язаний визначати пов’язаних осіб, зазначених у частині першій цієї статті. Банк зобов’язаний визначати пов’язаних осіб, зазначених у пункті 9 частини першої цієї статті, із застосуванням ознак, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій і наявності інших зв’язків із банком. Банк зобов’язаний враховувати у своїй діяльності визначення особи пов’язаною з банком з наступного робочого дня після такого визначення.

Статтю 52 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Банк зобов’язаний подавати Національному банку України інформацію про пов’язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов’язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у частині першій цієї статті, якщо вони не визначені пов’язаними особами самим банком. Національний банк України має право визначати пов’язаними з банком осіб із застосуванням ознак, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України, у випадках, передбачених цією статтею, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв’язків із банком. Національний банк України перед розглядом питання щодо визначення особи пов’язаною з банком запитує у банку інформацію та пояснення про причини невизначення особи пов’язаною з банком. Національний банк України за наявності ознак, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України, у встановлені ним порядку і строки приймає рішення щодо визначення особи пов’язаною з банком. Рішення Національного банку України щодо визначення особи пов’язаною з банком набирає чинності з дня доведення його до відома банку у порядку, визначеному Національним банком України. Національний банк України в день прийняття такого рішення доводить до відома банку інформацію про прийняте рішення в письмовій формі (паперовій або електронній) з дотриманням вимог законодавства. Банк зобов’язаний враховувати у своїй діяльності рішення Національного банку України про визначення особи пов’язаною з банком з наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення Національного банку України.

Частина шоста статті 52 в редакції Законів № 1587-IX від 30.06.2021, № 4017-IX від 10.10.2024

Особа, визначена рішенням Національного банку України пов’язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов’язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов’язаною з банком особою.

Угоди, що здійснюються з пов’язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами.

Угоди, укладені банком із пов’язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення.

Поточними ринковими умовами не вважаються, зокрема:

1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов’язань, ніж вимагається від інших клієнтів;
2) придбання у пов’язаної з банком особи майна низької якості чи за завищеною ціною;
3) здійснення інвестиції в цінні папери пов’язаної з банком особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство;
4) оплата товарів і послуг пов’язаної з банком особи за цінами вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані;
5) продаж пов’язаній з банком особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі;
6) нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком пов’язаним із банком особам, які є меншими, ніж звичайні;
7) нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від пов’язаних із банком осіб, які є більшими, ніж звичайні;
8) передача у користування пов’язаній з банком особі майна, плата за яке є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від особи, яка не є пов’язаною, або отримання від пов’язаної з банком особи майна у користування за завищеною платою.

Частину десяту статті 52 доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для:

1) погашення цією особою будь-яких зобов’язань перед пов’язаною з банком особою;
2) придбання активів пов’язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою, та/або товару (крім об’єктів нерухомого майна та транспортних засобів), що реалізується (продається) цією особою фізичній особі;

Пункт 2 частини одинадцятої статті 52 в редакції Закону № 4465-IX від 03.06.2025

3) придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов’язаною з банком особою або права на які має пов’язана з банком особа.

Частина одинадцята статті 52 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України здійснює контроль за операціями банків із пов’язаними з банком особами.

Національний банк України має право встановлювати обмеження на операції банків із пов’язаними з банком особами.

Стаття 52 в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015

Стаття 53 — Забезпечення конкуренції у банківській системі

Банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди.

Частину другу статті 53 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Банку забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.

Факти недобросовісної конкуренції щодо надання банком тих чи інших банківських послуг або здійснення операцій є підставою для заборони цьому банку подальшого надання таких послуг або здійснення операцій.

Стаття 54 — Достовірність реклами

Банкам забороняється поширення реклами у будь-якій формі, що містить неправдиву інформацію про їх діяльність у сфері банківських послуг.

Національний банк України має право застосувати заходи впливу до банків та інших осіб, які порушують вимоги цієї статті.

Глава 9. ВІДНОСИНИ БАНКУ З КЛІЄНТАМИ

Стаття 55 — Регулювання відносин банку з клієнтом

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Статтю 55 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 661-VI від 12.12.2008

У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов’язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтю 55 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом№ 1736-VIII від 15.11.2016

Стаття 56 — Право клієнта на інформацію

Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

1) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;
2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;
3) перелік послуг, що надаються банком;
4) ціну банківських послуг;
5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг;
6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків;

Статтю 56 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 639-VI від 31.10.2008 - зміни діють не пізніше ніж до 1 січня 2011 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; у частину першу статті 56 включено пункт 6 згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011

7) інформацію, обов’язковість надання якої передбачена законом.

Частину першу статті 56 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019

Банк зобов’язаний мати власний веб-сайт та розміщувати на ньому інформацію, визначену законами, нормативно-правовими актами Національного банку України, а також нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Банк несе відповідальність за актуальність та достовірність інформації, розміщеної на його веб-сайті.

Статтю 56 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017

Банк розміщує на своєму веб-сайті відомості про боржників, які є пов’язаними з банком особами, що прострочили виконання зобов’язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком на строк понад 180 днів, а також вимоги банку до таких боржників. Відомості про таких боржників містять таку інформацію:

1) для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, розмір простроченого зобов’язання, кількість днів прострочення;
2) для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розмір простроченого зобов’язання, кількість днів прострочення.

Статтю 56 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Банк зобов’язаний щомісяця оновлювати відомості, зазначені у частині третій цієї статті, станом на перший робочий день місяця, наступного за звітним, упродовж усього часу, протягом якого боржник - фізична особа, яка є пов’язаною з банком особою, прострочив виконання зобов’язання перед банком. Опублікування таких відомостей не потребує отримання на це згоди боржника - фізичної особи, яка є пов’язаною з банком особою. Банк видаляє відомості, зазначені у частині третій цієї статті, про боржників, які є пов’язаними з банком особами, які станом на день оновлення відомостей виконали свої зобов’язання перед таким банком або їх зобов’язання припинені.

Статтю 56 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України має право визначати мінімальний обсяг інформації, яка повинна надаватися споживачу фінансових послуг щодо кожного виду банківської послуги, якщо такий мінімальний обсяг інформації не встановлений законом.

Статтю 56 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019

Стаття 57 — Гарантування вкладів фізичних осіб

Вклади фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців) у банках гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України.

Стаття 57 із змінами, внесеними згідно із Законами № 358-V від 16.11.2006, № 4452-VI від 23.02.2012; в редакції Закону № 2180-IX від 01.04.2022

Стаття 58 — Відповідальність банку за своїми зобов'язаннями

Банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках.

Частина друга статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4452-VI від 23.02.2012, № 78-VIII від 28.12.2014; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Статтю 58 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012

Пов’язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Статтю 58 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Законів № 4452-VI від 23.02.2012, № 218-VIII від 02.03.2015

Пов’язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов’язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов’язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Частина статті 58 в редакції Законів № 4452-VI від 23.02.2012, № 218-VIII від 02.03.2015

Стаття 59 — Арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках

Арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

У випадках, встановлених законом, кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку вимоги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, здобутими злочинним шляхом, та доданих до неї копій звернення прокурора та ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту.

Забороняється накладати арешт на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Порядок стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку встановлюється Національним банком України.

Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Стаття 59 в редакції Закону № 2631-IV від 02.06.2005; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3541-IV від 15.03.2006, № 2258-VI від 18.05.2010, № 2677-VI від 04.11.2010, № 4452-VI від 23.02.2012, № 772-VIII від 10.11.2015, № 1404-VIII від 02.06.2016, № 1983-VIII від 23.03.2017; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Глава 10. БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ ТА КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 60 — Банківська таємниця

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

Пункт 1 частини другої статті 60 в редакції Закону № 997-V від 27.04.2007

2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини;

Пункт 2 частини другої статті 60 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

3) фінансово-економічний стан клієнтів;
4) інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку;

Пункт 4 частини другої статті 60 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;
9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності;

Частину другу статті 60 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 1734-VIII від 15.11.2016

10) інформація про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних цінностей;

Частину другу статті 60 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

11) інформація про банки чи клієнтів банків, що збирається від банків під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

Частину другу статті 60 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

12) інформація про банки чи клієнтів банків, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави;

Частину другу статті 60 доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

13) рішення Національного банку України про застосування заходів впливу, крім рішень про накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частину другу статті 60 доповнено пунктом 13 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Частину третю статті 60 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Частину четверту статті 60 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Положення частин першої і другої цієї статті не поширюються:

на інформацію, що підлягає обов’язковому опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов’язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України;

на відомості про боржників, які є пов’язаними з банком особами, що прострочили виконання зобов’язань (за основною сумою та процентами) перед банком на строк понад 180 днів, а також про вимоги банків до таких боржників, а щодо банку, процедура ліквідації якого розпочата відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", - на відомості про всіх боржників, які, за даними бухгалтерського обліку банку, прострочили виконання зобов’язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком незалежно від строку прострочення.

Частина статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Інформація з системи депозитарного обліку, що знаходиться у володінні Національного банку України та банків як учасників депозитарної системи України, не є банківською таємницею. Розкриття та захист інформації, що міститься в системі депозитарного обліку, здійснюється Національним банком України та банками на підставі та в порядку, встановлених законом про депозитарну систему України.

Частина статті 60 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.

Статтю 60 доповнено частиною згідно із Законом № 3163-IV від 01.12.2005

Положення інших законів України щодо обсягу та порядку розкриття інформації, що становить банківську таємницю, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтю 60 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 61 — Зобов’язання щодо збереження банківської таємниці

Банки та Національний банк України зобов’язані забезпечувати збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;
2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;
3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;
4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Керівники та службовці банку, Національного банку України при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків, Національного банку України зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб інформацію, що становить банківську таємницю, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що становить банківську таємницю, зобов’язані забезпечувати збереження такої інформації, не розголошувати її та не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання інформації, що становить банківську таємницю, несуть кримінальну та іншу відповідальність згідно з законом.

Особи, винні в розголошенні інформації, що становить банківську таємницю, та/або її використанні на свою користь чи на користь третіх осіб, що заподіяло банку чи його клієнту збитки, зобов’язані відшкодувати заподіяні збитки та моральну шкоду відповідно до закону.

Обмеження щодо отримання інформації, що становить банківську таємницю, передбачені статтями 62 і 62-2 цього Закону, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених Національним банком України осіб, які в межах повноважень, наданих законом, здійснюють функції банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, нагляду на ринках небанківських фінансових послуг, захисту прав споживачів фінансових послуг, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Частина шоста статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Обмеження щодо отримання інформації, що становить банківську таємницю, передбачені статтями 62 і 62-2 цього Закону, не поширюються на працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення ними функцій і повноважень, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення заходів щодо підготовки до запровадження процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, попередньо кваліфікованим особам, приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні у процесі здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Зазначені особи зобов’язані забезпечувати збереження банківської таємниці.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право у порядку, передбаченому статтею 8 Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", надавати регуляторам ринків капіталу іноземних держав, які є підписантами Багатостороннього меморандуму про взаєморозуміння щодо консультування та співробітництва і обміну інформацією (Multilateral Memorandum of Understanding Concerning Consultation and Cooperation and the Exchange of Information - MMoU) Міжнародної організації комісій з цінних паперів (International Organization of Securities Commissions - IOSCO), інформацію, що становить банківську таємницю, отриману від банків у порядку, передбаченому цим Законом. Надана (отримана) інформація може бути використана виключно з метою державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках капіталу та/або виконання Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку встановлених законом функцій, у тому числі у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Частина дев’ята статті 61 в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024

Стаття 61 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 3795-VI від 22.09.2011, № 218-VIII від 02.03.2015; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 62 — Порядок розкриття банками банківської таємниці

Окремі положення статті 62 набирають чинності з 01.01.2022

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, щодо яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження;
2) за рішенням суду;
3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, органам Національної поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Національному агентству з питань запобігання корупції, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів контрагента, єдиний ідентифікатор Національного банку України (код ID НБУ) надавача платіжних послуг контрагента, найменування надавача платіжних послуг контрагента;

Пункт 3 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1150-IX від 28.01.2021, № 3295-IX від 09.08.2023, № 3498-IX від 22.11.2023

3-1) органам Антимонопольного комітету України, голові його територіального відділення на їхні запити (письмову вимогу) щодо банківських рахунків клієнта та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента; ідентифікаційні дані клієнта (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), що були використані при реєстрації в електронному кабінеті для доступу до системи дистанційного обслуговування, інформацію щодо IP-адрес та пристроїв, що використовуються клієнтом для реєстрації в системі, дистанційного обслуговування, ідентифікаційні дані уповноважених осіб клієнта (прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків), які мають право вчиняти дії, отримувати послуги банку від імені цього клієнта з наданням документів, що підтверджують повноваження таких осіб; інформацію про вчинення клієнтом (уповноваженою особою клієнта) таких правочинів: отримання у банку кредиту (копію кредитного договору, відомості про наявність та вид забезпечення такого кредиту, перелік та вид активів, що є предметом застави, майнової поруки за таким кредитом), ідентифікаційні дані інших осіб (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), які виступають поручителями чи гарантами за таким кредитом, інформацію про обставини отримання клієнтом банківської гарантії (документи, на підставі яких її отримано) та відповідну копію такої гарантії;

Частину першу статті 62 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 3295-IX від 09.08.2023

4) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:
а) на його запит щодо наявності банківських рахунків/електронних гаманців;

Підпункт "а" пункту 4 частини першої статті 62 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023

б) у випадках та в обсязі, визначених Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Порядок розкриття такої інформації встановлюється Національним банком України;
в) на його запит щодо дотримання резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;
г) на його запит - щодо операцій за рахунками електронних резидентів (е-резидентів), а саме відомості на визначену дату або за визначений період часу про операції зарахування коштів на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані та номер рахунку контрагента;

Пункт 4 частини першої статті 62 доповнено підпунктом "г" згідно із Законом № 2654-IX від 06.10.2022

ґ) на його запит відповідно до статті 44 -1 Податкового кодексу України;

Пункт 4 частини першої статті 62 доповнено підпунктом "ґ" згідно із Законом № 2970-IX від 20.03.2023

д) на його запит у випадках, встановлених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України;

Пункт 4 частини першої статті 62 доповнено підпунктом "д" згідно із Законом № 2970-IX від 20.03.2023

е) у випадках та в обсязі, визначених статтею 39 -3 Податкового кодексу України;

Пункт 4 частини першої статті 62 доповнено підпунктом "е" згідно із Законом № 2970-IX від 20.03.2023

5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит у випадках, встановлених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";
6) органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям - на їхні запити з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", - щодо банківських рахунків/електронних гаманців клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків/електронних гаманців, номери рахунків/електронних гаманців, залишок коштів/електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях, операції списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

Пункт 6 частини першої статті 62 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023

7) Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку - у випадках самостійного подання банком інформації про банк як емітент та звітних даних відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також у разі проведення відповідно до статті 34 Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків" розслідування стосовно особи, яка є клієнтом банку, на запит Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо банківських рахунків такого клієнта та операцій, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та щодо конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, дату відкриття та/або закриття рахунку, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки (включаючи інформацію про дату таких операцій та розмір сум, що підлягали нарахуванню та/або списанню), ідентифікаційні дані бенефіціара за рахунком умовного зберігання (ескроу) (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку, для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

Пункт 7 частини першої статті 62 в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024

8) іншим банкам - на їхні запити у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";
9) центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, з метою здійснення верифікації та моніторингу державних виплат - на його запит щодо банківських рахунків/електронних гаманців фізичних осіб, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичних осіб, які звернулися за призначенням державних виплат, операцій списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці і залишки за такими рахунками/електронними гаманцями на визначену дату або за конкретний проміжок часу;

Пункт 9 частини першої статті 62 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023

10) особам, зазначеним власником рахунку (вкладу)/електронного гаманця у відповідному розпорядженні банку, у разі смерті такого власника рахунку (вкладу)/електронного гаманця - на їхній запит щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлого власника та залишку коштів/електронних грошей на рахунках (вкладах)/електронних гаманцях;

Пункт 10 частини першої статті 62 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023

11) нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, консульським установам (для вчинення такими особами нотаріальних дій із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку у спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя) - на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлої особи та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна такої особи, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такою особою; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування померлому бенефіціару;

Пункт 11 частини першої статті 62 в редакції Законів № 2888-IX від 12.01.2023, № 4174-IX від 19.12.2024

11-1) нотаріусам (для вжиття заходів з метою встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин) - на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна таких осіб, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такими особами; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування бенефіціарам, які визнані безвісно відсутніми або зниклими безвісти за особливих обставин;

Частину першу статті 62 доповнено пунктом 11-1 згідно із Законом № 4174-IX від 19.12.2024

12) держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

Частину першу статті 62 доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 2571-IX від 06.09.2022

13) арбітражним керуючим - на їхні запити стосовно боржників, щодо яких арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією, в порядку, встановленому статтею 12 -1 Кодексу України з процедур банкрутства, - щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретного клієнта (юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця) про наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання клієнту в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа.

Частину першу статті 62 доповнено пунктом 13 згідно із Законом № 3249-IX від 13.07.2023

Вимоги до форми та змісту запиту на отримання інформації, що становить банківську таємницю, у тому числі до запитів органів державної влади, їх посадових і службових осіб, встановлюються Національним банком України.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, юридичним та фізичним особам для забезпечення виконання ними своїх функцій або для надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону. Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, суду, третейському суду, міжнародному комерційному арбітражу, нотаріусу, посадовим особам органів місцевого самоврядування та іноземним консульським установам, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником у яких він є, в Україні або за кордоном.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій, а також при здійсненні валютного нагляду, у тому числі в разі запровадження Національним банком України заходів захисту відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".

Банк має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, особі (у тому числі уповноваженій діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов’язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації.

На виконання положень Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків" банк має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, особам, заінтересованим у придбанні пакета акцій банку, відібраним радником з продажу, учасникам конкурсу, відповідно до укладених банком договорів.

Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3983-IX від 19.09.2024

Положення частини другої цієї статті не поширюються на випадки надання банками інформації:

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - у випадках, передбачених законом;

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - про відкриття та закриття рахунків платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу України, щодо виявлених фактів володіння фізичною (юридичною) особою - резидентом України часткою в іноземній юридичній особі відповідно до статті 39 -2 Податкового кодексу України, а також у випадках, передбачених статтею 39 -3 Податкового кодексу України;

Абзац третій частини статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2970-IX від 20.03.2023

органам державної виконавчої служби або приватним виконавцям - про відкриття та закриття рахунків/електронних гаманців фізичних осіб відповідно до статті 9 Закону України "Про виконавче провадження";

Абзац четвертий частини статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2888-IX від 12.01.2023

Рахунковій палаті та Національному агентству з питань запобігання корупції - про відкриття та закриття рахунків політичних партій, місцевих організацій політичних партій, які в установленому порядку набули статусу юридичної особи, відповідно до статті 14 Закону України "Про політичні партії в Україні".

Державний банк надає інформацію, що становить банківську таємницю, членам наглядової ради такого державного банку, а також центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, в обсязі, необхідному для здійснення моніторингу діяльності державного банку та стану виконання стратегії розвитку державного банку.

Стаття 62 із змінами, внесеними згідно із Законами № 249-IV від 28.11.2002, № 835-IV від 22.05.2003, № 1294-IV від 20.11.2003, № 3163-IV від 01.12.2005, № 1617-VI від 24.07.2009, № 2258-VI від 18.05.2010, № 2677-VI від 04.11.2010, № 2756-VI від 02.12.2010, № 3024-VI від 15.02.2011, № 4452-VI від 23.02.2012, № 5042-VI від 04.07.2012, № 5463-VI від 16.10.2012, № 406-VII від 04.07.2013, № 1166-VII від 27.03.2014, № 1170-VII від 27.03.2014, № 1261-VII від 13.05.2014, № 1588-VII від 04.07.2014, № 1698-VII від 14.10.2014, №1700-VII від 14.10.2014, № 1702-VII від 14.10.2014, № 218-VIII від 02.03.2015, № 772-VIII від 10.11.2015, № 794-VIII від 12.11.2015, № 901-VIII від 23.12.2015, № 911-VIII від 24.12.2015, № 1404-VIII від 02.06.2016, № 1983-VIII від 23.03.2017, № 2277-VIII від 06.02.2018, № 2473-VIII від 21.06.2018, № 2478-VIII від 03.07.2018, № 2491-VIII від 05.07.2018, № 78-IX від 12.09.2019, № 263-IX від 31.10.2019, № 322-IX від 03.12.2019, № 324-IX від 03.12.2019, № 440-IX від 14.01.2020, № 738-IX від 19.06.2020; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 62-1 — {Статтю 62-1 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021; /-зміни до статті 62-1, прийняті Законом України № 1591-IX від 30.06.2021, внести неможливо-/}

Стаття 62-2 — Порядок розкриття банківської таємниці Національним банком України

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається Національним банком України у встановленому ним порядку:

1) на запит відповідної фізичної особи;
2) на запит відповідної юридичної особи щодо інформації про таку особу, яка міститься в документах, переданих Національному банку України на зберігання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до статті 52 -1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
3) за рішенням суду.

Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, інформацію, що становить банківську таємницю, щодо банків, участь у капіталізації яких бере держава.

Національний банк України має право надавати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про банки чи клієнтів банків, що збирається під час здійснення банківського або валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, перевірки банку з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, і становить банківську таємницю, у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частина третя статті 62-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Національний банк України має право надавати банкам доступ до інформації з Кредитного реєстру, що становить банківську таємницю, в обсязі, визначеному статтею 67-1 цього Закону. Національний банк України має право надавати іншим кредитодавцям, визначеним статтею 27 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", доступ до інформації з Кредитного реєстру, що становить банківську таємницю.

Частина четверта статті 62-2 в редакції Закону № 1953-IX від 14.12.2021 з урахуванням змін, внесених Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Національний банк України має право розкривати органам державної влади інформацію, що становить банківську таємницю та зібрану під час виконання ним його функцій, якщо така інформація може свідчити про правопорушення та/або використовуватися для запобігання, виявлення, припинення, розслідування правопорушень, притягнення винних осіб до відповідальності за їх вчинення.

Національний банк України має право надавати органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям для примусового виконання свої рішення про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу, які відповідно до цього Закону є виконавчими документами та містять інформацію, що становить банківську таємницю. У такому разі органи державної виконавчої служби мають право розкривати одержану від Національного банку України інформацію, що становить банківську таємницю, учасникам виконавчого провадження та особам, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, інформацію про банки, що становить банківську таємницю, зібрану під час проведення банківського нагляду, у випадках, передбачених Митним кодексом України.

Частина сьома статті 62-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022

Національний банк України має право у порядку інформаційної взаємодії надавати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку документи та інформацію, що становлять банківську таємницю, необхідні для отримання банком ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а також необхідні для здійснення державного нагляду за діяльністю такого банку на ринках капіталу.

Частина восьма статті 62-2 в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024

Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надавати інформацію, отриману під час здійснення нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, а також отримувати від органу банківського нагляду іншої держави таку інформацію. Національний банк України має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, отриману ним від органу банківського нагляду іншої держави, виключно за згодою такого органу.

Національний банк України для забезпечення виконання покладених на нього функцій та/або захисту своїх законних інтересів має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, зібрану під час виконання ним його функцій, юридичним та фізичним особам відповідно до укладених між такими особами та Національним банком України договорів.

Національний банк України для забезпечення виконання покладених на нього функцій та/або захисту своїх законних інтересів має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, зібрану під час виконання ним його функцій, судовим, правоохоронним та/або контролюючим органам інших держав.

Національний банк України має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, суду для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником яких він є.

Главу 10 доповнено статтею 62-2 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Глава 11. ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ, ФІНАНСУВАННЮ ТЕРОРИЗМУ ТА ФІНАНСУВАННЮ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗБРОЇ МАСОВОГО ЗНИЩЕННЯ

Назва глави 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014

Стаття 63 — Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2258-VI від 18.05.2010; в редакції Закону № 1702-VII від 14.10.2014

Статтю 64 виключено на підставі Закону № 361-IX від 06.12.2019

Статтю 65 виключено на підставі Закону № 1702-VII від 14.10.2014

Глава 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 249-IV від 28.11.2002; в редакції Закону № 485-IV від 06.02.2003

Розділ IV. РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД

Глава 12. ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ

Стаття 66 — Форми регулювання банківської діяльності

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банку (банків);

Абзац четвертий статті 66 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
4) нагляд за діяльністю банків;
5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових пруденційних нормативів;
2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;
3) встановлення вимог до визначення (розрахунку) банками розміру ризиків, притаманних їхній діяльності;

Абзац одинадцятий статті 66 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

4) визначення процентної політики;
5) рефінансування банків;
6) кореспондентських відносин;
7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;
9) імпорту та експорту капіталу.

Стаття 67 — Мета, організація, підстави та обсяг нагляду

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, ключових учасників у структурі власності банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону.

Частина друга статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

При здійсненні банківського нагляду та нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення Національний банк України має право застосовувати професійне судження.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Професійне судження формується Національним банком України з урахуванням таких принципів:

рівноцінності сутності та форми (оцінка правочинів, операцій, обставин та подій з точки зору їх суті та форми);

співмірності (пропорційності) (урахування обставин та умов конкретної ситуації, щодо якої формується професійне судження та приймається відповідне рішення (зокрема, розмір банку, складність, обсяг, види, характер здійснюваних ним операцій, організаційна структура банку, профіль ризику банку, особливості діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу), діяльність банківської групи, до складу якої входить банк, фінансовий стан банку та власників істотної участі в ньому);

обґрунтованого сумніву (здійснення додаткової/поглибленої перевірки/аналізу правочинів, операцій, обставин та/або подій, щодо яких формується професійне судження та приймається відповідне рішення, за наявності обґрунтованого сумніву щодо них);

комплексного аналізу (дослідження всіх обставин та умов конкретної ситуації при формуванні професійного судження та прийнятті відповідного рішення).

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Професійне судження може застосовуватися Національним банком України під час будь-якої оцінки осіб, правочинів, операцій, обставин, подій (як за якісними, так і за кількісними показниками), що здійснюється Національним банком України в межах виконання покладених на нього наглядових функцій (зокрема, оцінки фінансового стану банку, ризиків, притаманних його діяльності, життєздатності бізнес-моделі банку, адекватності капіталу та ліквідності банку ризикам, на які наражається або може наражатися банк, якості корпоративного управління в банку, ефективності систем управління ризиками та внутрішнього контролю, у тому числі у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, впливу ризиків і стрес-факторів на ефективне, надійне та розсудливе управління банком, фінансову стабільність і захист інтересів вкладників та інших кредиторів банку).

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Документи, у яких викладене професійне судження, мають бути підписані/затверджені/погоджені/схвалені Головою Національного банку України або уповноваженим(и) на такі дії службовцем(ями) Національного банку України.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Рішення Правління Національного банку України та Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури, прийняті із застосуванням професійного судження, можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3156-IX від 10.06.2023

Документ, у якому викладене професійне судження, крім рішень Правління Національного банку України та Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури, може бути переглянутий у встановленому Національним банком України порядку Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури за зверненням особи, якої він стосується. Особа має право клопотати про перегляд відповідного документа протягом 15 робочих днів з дня його отримання.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3156-IX від 10.06.2023

Національний банк України у визначеному ним порядку має право визначати величину ризиків у діяльності банку.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України за результатами оцінки банку, проведеної ним під час банківського нагляду в порядку та спосіб, визначені Національним банком України, з урахуванням оцінки фінансового стану та бізнес-моделі банку, ризиків, притаманних його діяльності, якості корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками, має право:

1) встановлювати для банку підвищені значення пруденційних нормативів;
2) вимагати від банку, його керівників, власників істотної участі вжиття заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану банку, підтримання на достатньому рівні капіталу та ліквідності для покриття всіх суттєвих ризиків його діяльності, підвищення якості корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками;
3) вимагати перегляду політики винагород в банку.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Банк зобов’язаний подати план заходів щодо виконання вимог Національного банку України, який має відповідати вимогам Національного банку України, та забезпечити його виконання у визначені строки.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

У разі погіршення фінансового стану банку, що становить загрозу для його вкладників та інших кредиторів, Національний банк України має право встановити обмеження щодо діяльності такого банку.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів, у тому числі від державних органів іноземних держав, та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновника (засновників) банку, ключових учасників у структурі власності банку та осіб, які набувають або збільшують істотну участь у банку осіб, що є власниками інструментів з умовами конверсії, та осіб, що прямо та/або опосередковано володіють істотною участю в цих особах, їхньої ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуються для формування статутного капіталу банку, складових основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня та/або для набуття або збільшення істотної участі у банку, а також іншу інформацію, яка є необхідною для виконання Національним банком України функцій державного регулювання та нагляду.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Державні органи та інші особи зобов'язані протягом 20 днів з дня отримання запиту Національного банку України надати йому відповідну інформацію.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, відповідальних осіб банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

Частина статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3394-VI від 19.05.2011, № 4452-VI від 23.02.2012; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Частину шістнадцяту статті 67 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Частину сімнадцяту статті 67 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Частину вісімнадцяту статті 67 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право користуватися послугами інших, у тому числі іноземних юридичних та фізичних осіб, установ, за окремими угодами.

Частина дев'ятнадцята статті 67 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи банківського нагляду інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.

Частина статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Частина статті 67 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Національний банк України у межах безвиїзного нагляду має право:

1) письмово вимагати від банку копії документів, а також письмові пояснення з питань його діяльності;
2) уповноважувати службовця (службовців) Національного банку України на здійснення нагляду за діяльністю банку, про що повідомляє банк протягом двох робочих днів з дня визначення такого уповноваженого службовця (службовців).

Частина статті 67 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021

У межах здійснення нагляду за діяльністю банків днем початку адміністративного провадження за ініціативою Національного банку України є день складення ним документа, в якому зафіксовані обставини, що можуть бути підставою для прийняття Національним банком України індивідуального акта щодо банку або іншої особи, яка охоплюється наглядовою діяльністю Національного банку України. Документи, в яких фіксуватимуться такі обставини, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Банк зобов'язаний надавати на письмову вимогу Національного банку України відповідну інформацію та копії документів.

Частина статті 67 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Уповноважений службовець Національного банку України має право:

1) вільного доступу у робочий час до всіх приміщень банку;
2) вільного доступу до інформації банку щодо його діяльності і щодо проведення ним будь-яких операцій, а також до всіх документів банку, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, у паперовій та в електронній формах;
3) вільного доступу до систем автоматизації банківських операцій;
4) виготовляти та вилучати (виносити за межі банку) копії документів, у тому числі копії документів, що свідчать про порушення законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України;
5) бути присутнім на загальних зборах учасників банку, засіданнях ради банку, правління банку та комітетів банку.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Керівники банку зобов’язані забезпечити уповноваженому службовцю Національного банку України вільний доступ у робочий час до всіх приміщень банку, доступ у режимі перегляду до всіх інформаційних систем банку та консультаційну підтримку з питань функціонування таких систем, а також забезпечити надання інформації, документів та письмових пояснень з питань діяльності банку, у тому числі щодо проведення банком будь-яких операцій. Банк зобов’язаний завчасно (не пізніше ніж за один робочий день) інформувати уповноваженого службовця Національного банку України про проведення загальних зборів учасників банку, засідань ради банку, правління банку та комітетів банку, обов’язкове утворення яких передбачено цим Законом, з наданням інформації про питання, які плануються до розгляду, та створити умови для його участі у таких зборах/засіданнях.

Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Частину статті 67 виключено на підставі Закону № 590-IX від 13.05.2020

При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав.

Абзац перший частини статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Абзац другий частини статті 67 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Абзац третій частини статті 67 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України під час здійснення нагляду співпрацює з іншими державними органами, які здійснюють регулювання ринків фінансових послуг в Україні, та з відповідними органами нагляду за фінансовими установами іноземних держав. Співпраця відбувається на підставі укладених договорів, меморандумів чи в інших формах.

Статтю 67 доповнено частиною згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011

Стаття 67-1 — Кредитний реєстр

Банк подає та отримує інформацію до/з Кредитного реєстру Національного банку України (далі - Кредитний реєстр) відповідно до цього Закону та Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України у встановленому ним порядку надає банкам доступ до інформації з Кредитного реєстру станом на день звернення про кредитні операції боржника (та/або його пов’язаних осіб), загальна заборгованість, зобов’язання з кредитування, за гарантіями та/або акредитивами яких дорівнюють або перевищують порогове значення, методика визначення якого встановлюється Національним банком України, але не менше 10 розмірів мінімальної місячної заробітної плати (або еквівалента цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на перший робочий день місяця, наступного за звітним). Така інформація надається банку лише щодо боржників (та/або їх пов’язаних осіб), які є боржниками (та/або їх пов’язаними особами) цього банку, або за наявності документально підтвердженого звернення особи щодо наміру здійснити кредитну операцію з цим банком та включає:

1) відомості, що ідентифікують боржника, а саме:
а) для фізичних осіб - резидентів - прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
б) для юридичних осіб - резидентів - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи;
в) для фізичних осіб - нерезидентів - прізвище та ім’я (додатково зазначається по батькові за наявності у фізичної особи - нерезидента), дата народження, ідентифікаційний номер, який вони мають у країні постійного місця проживання, якщо це передбачено законодавством цієї країни, або серія і номер паспорта чи іншого документа, що його замінює;
г) для юридичних осіб - нерезидентів - повне найменування, ідентифікаційний код чи реєстраційний номер відповідно до вимог законодавства, місце реєстрації юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи;
2) інформацію про умови кредитної операції та виконання зобов’язань за кредитною операцією:
а) вид кредиту/наданого фінансового зобов’язання;
б) номер кредитного договору;
в) дата укладення кредитного договору;
г) загальна сума кредиту/сума наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;
ґ) заборгованість за кредитною операцією/залишок фінансового зобов’язання;
д) вид валюти зобов’язання;
е) кінцева дата погашення кредиту/дії наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;
є) розмір простроченої заборгованості;
ж) кількість днів прострочення;
з) клас та скоригований клас боржника;
и) фактори, які має враховувати банк при коригуванні класу боржника відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України;
і) інформація про списання кредиту з балансу банку;
ї) інформація про подання відомостей про кредитну операцію Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень;
й) коментар боржника щодо інформації, розміщеної стосовно нього у Кредитному реєстрі, з якою він не згоден (за наявності);
3) інформацію про належність боржника до пов’язаних з банком осіб;
4) інформацію про забезпечення виконання зобов’язань за кредитною операцією, у тому числі порукою (дата укладення договору про забезпечення виконання зобов’язання, вид та сума забезпечення);
5) іншу інформацію про боржника - юридичну особу, а саме:
а) вид економічної діяльності боржника, період, за який визначено вид економічної діяльності;
б) належність боржника до групи юридичних осіб, що перебувають під спільним контролем, визначена відповідно до законодавства;
в) перелік юридичних осіб, які входять до групи юридичних осіб, що перебувають під спільним контролем, яку банк аналізує для визначення розміру кредитного ризику;
г) ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, яка входить до групи юридичних осіб, що перебувають під спільним контролем, статус участі боржника у групі (материнська компанія чи учасник);
ґ) клас групи, визначений на підставі консолідованої/комбінованої фінансової звітності; належність боржника до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик (визначена відповідно до законодавства);
д) перелік юридичних осіб, які входять до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик;
е) ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, яка входить до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик;
є) відомості, що ідентифікують власників, які володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи:

для фізичних осіб - власників - прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), місце реєстрації;

для юридичних осіб - власників - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

ж) факт проходження аудиту фінансової звітності боржника або консолідованої/комбінованої фінансової звітності групи, до складу якої входить боржник;
з) наявність статусу компанії спеціального призначення відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Національний банк України надає банкам, що беруть участь у реалізації державних програм з підтримки кредитування, на їхній запит інформацію з Кредитного реєстру про кредити боржників та їх пов’язаних осіб, надані в межах таких програм.

Національний банк України у встановленому ним порядку надає банкам доступ до інформації з Кредитного реєстру про будь-які кредитні операції боржника, необхідної для виконання ними вимог Національного банку України щодо управління банками кредитним ризиком. Така інформація надається банку лише щодо боржників (та/або їх пов’язаних осіб), які є боржниками (та/або їх пов’язаними особами) цього банку та включає відомості про:

1) найнижчий скоригований клас боржника та фактори відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, використані банком при його визначенні, без урахування інформації з Кредитного реєстру;
2) входження боржника до групи пов’язаних контрагентів або групи контрагентів під спільним контролем, зміни у складі цих груп;
3) пов’язаність боржника з банком;
4) загальну заборгованість боржника за всіма кредитними операціями;
5) загальну заборгованість групи пов’язаних контрагентів або групи контрагентів під спільним контролем за всіма кредитними операціями;
6) наявність прострочення виконання зобов’язань хоча б за однією кредитною операцією;
7) максимальну кількість днів прострочення;
8) ознаки високого кредитного ризику та подій дефолту.

Національний банк України надає банкам доступ до Кредитного реєстру в режимі реального часу на безоплатній основі.

Банк зобов’язаний використовувати інформацію, отриману з Кредитного реєстру, з метою управління кредитним ризиком.

Главу 12 доповнено статтею 67-1 згідно із Законом № 2277-VIII від 06.02.2018; в редакції Закону № 1953-IX від 14.12.2021 з урахуванням змін, внесених Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Глава 13. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЗВІТНІСТЬ ТА АУДИТ

Стаття 68 — Загальні засади ведення бухгалтерського обліку і звітності в банках

Банки зобов’язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частина перша статті 68 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021

Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Частину третю статті 68 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 69 — Звітність банків, банківських груп

Назва статті 69 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Окремі положення статті 69 набирають чинності з 04.08.2022

Банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.

Відповідальна особа банківської групи зобов’язана подавати до Національного банку України консолідовану та субконсолідовану звітність, а також статистичну звітність.

Частина друга статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3394-VI від 19.05.2011, № 1587-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України встановлює для банків, банківських груп: перелік, форми звітності або вимоги до форм, перелік показників та порядок їх формування, періодичність та строки подання звітності, порядок подання та оприлюднення фінансової звітності (річної фінансової звітності, річної консолідованої фінансової звітності, проміжної фінансової звітності, консолідованої проміжної фінансової звітності), консолідованої та субконсолідованої звітності.

Частина третя статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1587-VII від 04.07.2014, № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024

Національний банк України має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності від банків та банківських груп.

Частина четверта статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011

Кожний власник істотної участі в банку, який є юридичною особою, зобов'язаний подати Національному банку України у встановлений ним строк річний звіт про свою діяльність. Звіт повинен містити:

Абзац перший частини п'ятої статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011

1) види діяльності, які здійснює юридична особа;
2) інформацію щодо суб'єктів господарювання, в яких особа має участь, що перевищує 10 відсотків, зокрема: найменування та місцезнаходження юридичної особи, розмір частки, що знаходиться у власності цієї особи, види діяльності;

Пункт 2 частини п'ятої статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011

3) баланс та звіт про фінансові результати цієї особи на кінець останнього фінансового року, перевірені аудитором (аудиторською фірмою).

Пункт 3 частини п'ятої статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Національний банк України має право вимагати від власників істотної участі у банку та ключових учасників у структурі власності банку подання інших періодичних звітів, інших документів чи інформації з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану банку та забезпечення дотримання положень цього Закону.

Частина шоста статті 69 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Частину сьому статті 69 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Частину восьму статті 69 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Частину дев'яту статті 69 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Банк зобов’язаний не пізніше 30 квітня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським звітом, а також іншу інформацію в обсязі та порядку, визначених Національним банком України, шляхом розміщення на власному веб-сайті та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством України.

Частина статті 69 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Національний банк України має право визначати перелік інших показників та іншої інформації щодо діяльності банку, які підлягають оприлюдненню, та встановлювати вимоги щодо обсягу та порядку їх оприлюднення.

Частина статті 69 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Банк самостійно або на вимогу Національного банку України протягом одного місяця з дня оприлюднення та/або виявлення факту недостовірності фінансової звітності зобов’язаний спростувати опубліковану недостовірну фінансову звітність, річну консолідовану фінансову звітність, проміжну фінансову звітність, консолідовану проміжну фінансову звітність у такий самий спосіб, у який вона була поширена.

Частина статті 69 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021

Голова правління та головний бухгалтер банку несуть відповідальність, установлену законодавством України, у разі оприлюднення недостовірної (неповної) фінансової звітності, а також недотримання порядку спростування такої звітності.

Частина статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Відповідальна особа банківської групи зобов’язана не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати аудиторський звіт та перевірену аудиторською фірмою річну консолідовану звітність банківської групи у складі та порядку, визначених Національним банком України, шляхом розміщення на власному веб-сайті та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством України.

Статтю 69 доповнено частиною згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Законів № 629-VIII від 16.07.2015, № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 70 — Зовнішній аудит банку

Банк зобов'язаний забезпечити проведення щорічної перевірки фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності аудиторською фірмою відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Частина перша статті 70 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2258-VIII від 21.12.2017

Право на проведення аудиторської перевірки банку має аудиторська фірма, внесена до Реєстру аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, що ведеться відповідно до закону, до розділу суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

Частина друга статті 70 в редакції Законів № 2258-VIII від 21.12.2017, № 1587-IX від 30.06.2021

Частину третю статті 70 виключено на підставі Закону № 2258-VIII від 21.12.2017

Частину четверту статті 70 виключено на підставі Закону № 2258-VIII від 21.12.2017

Банк та аудиторська фірма зобов'язані надавати Національному банку України на його вимогу пояснення, у тому числі письмові, з питань зовнішнього аудиту банку.

Національний банк України має право вимагати від банку розширення предмета аудиторської перевірки в порядку та обсягах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк має право укладати договори про проведення щорічної перевірки річної фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо його фінансово-господарської діяльності з однією аудиторською фірмою не більше ніж сім років поспіль.

Частина сьома статті 70 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Банк зобов'язаний у порядку та за вимогами, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку України, надати Національному банку України аудиторський звіт та інші документи за результатами аудиту.

Аудиторська фірма зобов’язана не пізніше наступного робочого дня після виявлення письмово повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та/або надання інших аудиторських послуг порушення банком банківського законодавства, суттєву загрозу або сумніви щодо можливості банку продовжувати діяльність на безперервній основі.

Частина дев'ята статті 70 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Керівники банку зобов'язані забезпечити умови для здійснення зовнішнього аудиту банку відповідно до вимог законодавства України та на вимогу аудиторської фірми надати звіти про проведені Національним банком України перевірки банку та звіти зовнішнього і внутрішнього аудиту банку.

Аудиторська фірма на вимогу Національного банку України зобов'язана надати Національному банку України та уповноваженим ним особам робочі документи аудиторської фірми з питань аудиту банку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Аудиторська фірма не несе відповідальності за розкриття Національному банку України інформації у випадках, визначених у цій статті.

Стаття 70 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Глава 14. ІНСПЕКЦІЙНІ ПЕРЕВІРКИ БАНКІВ

Стаття 71 — Інспекційні перевірки банків

Кожний банк є об'єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами.

Частина перша статті 71 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Частина друга статті 71 в редакції Закону № 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк України зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до її початку.

Частина третя статті 71 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Банки зобов'язані забезпечити уповноваженим Національним банком України особам умови для проведення інспекційної перевірки та вільний доступ у робочий час до всіх приміщень банку.

Частина четверта статті 71 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Керівники та працівники банку зобов’язані забезпечити безоплатне надання уповноваженим Національним банком України особам доступу в режимі перегляду до всіх інформаційних систем банку, необхідних для проведення перевірок, вибірки та вивантаження необхідної інформації для її подальшого аналізу, консультаційної підтримки з питань функціонування таких систем, а також інформації, документів та письмових пояснень з питань діяльності банку, у тому числі шляхом віддаленого доступу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Керівники банку зобов’язані забезпечити безоплатне надання уповноваженим Національним банком України особам інформації, копій документів, у тому числі тих, що зберігаються в інформаційних системах банку, у порядку, встановленому Національним банком України.

Частина п'ята статті 71 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014; в редакції Законів № 1587-IX від 30.06.2021, № 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022, № 2516-IX від 15.08.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обгрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.

Національний банк України повідомляє банк про проведення позапланової інспекційної перевірки не пізніше дня початку її проведення.

Статтю 71 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Уповноважені Національним банком України особи мають право одержувати, у тому числі шляхом віддаленого доступу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, від банку інформацію, документи та їх копії, письмові пояснення з питань діяльності банку, вилучати (виносити за межі банку) письмові пояснення, а також виготовляти та вилучати (виносити за межі банку) копії документів, у тому числі тих, що свідчать про порушення законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Частина статті 71 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Витребування від банків інформації, документів та їх копій, пояснень з питань діяльності банку, запрошення керівників та працівників банку для надання пояснень з питань діяльності банку, ініціювання проведення зустрічей, вчинення інших дій, необхідних для проведення інспекційної перевірки, здійснюються на підставі оформлених відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України запитів уповноважених Національним банком України осіб. У такому запиті зазначаються строк для вчинення банком відповідних дій, який визначається з урахуванням строку проведення інспекційної перевірки, зазначеного у розпорядчому акті Національного банку України про її проведення, а також інші вимоги щодо виконання запиту.

Статтю 71 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Не допускається надання матеріалів перевірки третім особам у разі, якщо в матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства, крім надання матеріалів перевірки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Частина статті 71 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012

У ході перевірки банку уповноважені Національним банком України особи мають право перевіряти будь-яку звітність афілійованої та спорідненої особи банку щодо взаємовідносин з банком з метою визначення впливу відносин з цією особою на стан банку. Для цілей перевірки афілійовані та споріднені особи сприяють Національному банку України відповідно до положень цієї статті у тому самому порядку, що застосовується до банків.

Частина статті 71 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011

Уповноважені Національним банком України особи мають право під час проведення інспекційної перевірки бути присутніми на загальних зборах учасників банку, засіданнях ради банку, правління банку та комітетів банку.

Статтю 71 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Керівники банку зобов’язані завчасно інформувати уповноважених Національним банком України осіб про проведення загальних зборів учасників банку, засідань ради банку, правління банку та комітетів банку, обов’язкове утворення яких передбачено цим Законом, з наданням інформації про питання, які плануються до розгляду, та забезпечувати можливість участі зазначених осіб у таких зборах/засіданнях.

Статтю 71 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Національний банк України має право залучати працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі в інспекційних перевірках проблемного банку.

Статтю 71 доповнено частиною згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012

Стаття 72 — Перевірка осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України

Національний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, зобов’язані надавати уповноваженим Національним банком України особам на їхній запит, оформлений відповідно до вимог нормативно-правового акта Національного банку України, затребувану інформацію, у тому числі шляхом віддаленого доступу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, у визначений такими особами строк.

Частина перша статті 72 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3498-IX від 22.11.2023, № 4017-IX від 10.10.2024

До осіб, які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку України, належать власники істотної участі у банку, ключові учасники у структурі власності банку та учасники банківських груп, небанківських фінансових груп, учасниками яких є банки, материнські компанії банків, юридичні особи, які мають спільного з банками контролера.

Частина друга статті 72 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Об'єктом перевірки Національного банку України може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.

Національний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, за їх місцезнаходженням та/або шляхом віддаленого доступу до документів, інформації та систем автоматизації з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Статтю 72 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Уповноважені Національним банком України особи мають право під час проведення інспекційної перевірки учасника банківської групи бути присутніми на засіданнях його колегіальних органів.

Статтю 72 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Керівники учасника банківської групи зобов’язані завчасно інформувати уповноважених Національним банком України осіб про проведення засідань колегіальних органів такого учасника з наданням інформації про питання, які плануються до розгляду, та забезпечувати можливість участі зазначених осіб у таких засіданнях.

Статтю 72 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Глава 14-1. ЗАХОДИ ВПЛИВУ

Розділ IV доповнено назвою глави 14-1 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 73 — Заходи впливу

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського, валютного законодавства, законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, законодавства з питань захисту критичної інфраструктури, кіберзахисту та інформаційної безпеки, законодавства про віртуальні активи, нормативно-правових актів, вимог та/або рішень Національного банку України, прийнятих відповідно до статей 66 і 67 цього Закону, здійснення ризикової діяльності, що становить загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування до банків чи власників істотної участі у банках санкцій іноземними державами (крім держав, що здійснили або здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України") або міждержавними об’єднаннями, або міжнародними організаціями та/або застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, невиконання та/або неналежного виконання рішень про застосування заходів впливу, передбачених цією статтею (крім штрафу), та/або з метою забезпечення стабільності банківської системи у зв’язку з позбавленням/обмеженням права особи, до якої застосовано санкції, розпоряджатися активами, законодавства про захист прав споживачів фінансових/платіжних послуг, у тому числі порушення встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки, законодавства про рекламу фінансових послуг та на платіжному ринку), Національний банк України має право застосувати заходи впливу адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози, до яких належать:

Абзац перший частини першої статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1882-IX від 16.11.2021, № 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022, з урахуванням змін, внесених Законом № 1953-IX від 14.12.2021; в редакції Закону № 2516-IX від 15.08.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3111-IX від 29.05.2023; в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

1) письмове застереження;
2) скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку;
3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов’язується сплатити визначене грошове зобов’язання та/або вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування системи управління ризиками тощо. За невиконання або неналежне виконання банком умов письмової угоди Національний банк України має право застосувати інші заходи впливу, передбачені цією частиною;
4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
5) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов’язаними з банком особами;
6) заборона надання бланкових кредитів;
7) накладення штрафів на:

банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу. Зазначене обмеження максимальної суми штрафу не застосовується у разі накладення на банк штрафу за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також штрафу за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку. Максимальний розмір штрафу за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення не може перевищувати 7950 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Максимальний розмір штрафу за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку (крім штрафу за порушення вимог законодавства про захист прав споживачів на платіжному ринку), не може перевищувати 5 відсотків обсягу операцій, проведених з порушенням вимог законодавства;

Абзац другий пункту 7 частини першої статті 73 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024

власників істотної участі у банку за невиконання прийнятих на себе зобов’язань про надання необхідної фінансової допомоги банку в рамках вжиття заходів з метою приведення діяльності проблемного банку у відповідність із вимогами законодавства у розмірі від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку з порушенням вимог статей 34, 34-1 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі у банку, в розмірі до 10 відсотків:

номінальної вартості придбаних акцій (паїв) банку, якщо особа набула або збільшила пряму істотну участь у банку;

номінальної вартості акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого особа набула або збільшила істотну участь у банку, якщо особа набула або збільшила опосередковану істотну участь у банку.

Штраф за порушення порядку набуття або збільшення істотної участі у банку накладається на особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку, або на будь-яку з осіб у структурі власності банку, через яку така особа набула або збільшила істотну участь у банку;

8) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі у банку права голосу (тимчасова заборона права голосу);
9) вимога до власника істотної участі у банку про відчуження акцій (паїв) банку у випадках, передбачених статтями 34-1 і 34-2 цього Закону та частиною восьмою цієї статті;
10) відсторонення посадової особи банку від посади;
11) віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних;
12) відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Прийняття рішення щодо застосування конкретного заходу впливу із переліку заходів впливу, визначених частиною першою цієї статті, є виключною компетенцією Національного банку України, визначеною законом.

Рішення Національного банку України про застосування заходу впливу обов’язково має містити:

відомості про встановлені обставини (факти);

кількісні, якісні оцінки та висновки Національного банку України, включаючи висновки про наявність ознак провадження банком ризикової діяльності, що становить загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та обґрунтування адекватності застосування відповідного заходу впливу, що ґрунтуються на встановлених обставинах (фактах);

відомості про результати розгляду пояснень/заперечень банку або іншої особи, яка стала об’єктом перевірки Національного банку України та щодо якої прийнято таке рішення (у разі наявності);

відомості, передбачені частиною п’ятою статті 56 Закону України "Про Національний банк України".

Частину третю статті 73 доповнено абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Національний банк України у разі розгляду питань про застосування заходів впливу запрошує у визначеному ним порядку для надання пояснень/заперечень уповноважену особу (уповноважених осіб) банку або іншу особу, яка стала об’єктом перевірки Національного банку України та щодо якої має бути прийнято таке рішення. Запрошення надсилається у порядку та спосіб, визначені Національним банком України, не менше ніж за два робочі дні до дати розгляду питання про застосування заходу впливу. Неявка запрошеної особи не перешкоджає розгляду питання Національним банком України та прийняття рішення по суті.

Частина четверта статті 73 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

Тимчасова заборона права голосу застосовується шляхом заборони використання права голосу:

власнику прямої істотної участі у банку - щодо належних йому акцій (паїв) банку;

власнику опосередкованої істотної участі у банку - щодо акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого така особа володіє опосередкованою істотною участю у банку.

Тимчасова заборона права голосу передбачає заборону акціонеру (учаснику) банку голосувати на загальних зборах учасників банку та будь-яким чином брати участь в управлінні банком. У разі застосування тимчасової заборони права голосу Національний банк України визначає кількість акцій (паїв), права за якими обмежуються.

Тимчасова заборона права голосу може бути застосована додатково до інших заходів впливу, передбачених частиною першою цієї статті.

У разі застосування тимчасової заборони права голосу Національний банк України визначає спосіб та строк усунення порушення. У разі неусунення порушення у визначений строк Національний банк України має право вимагати відчуження відповідних акцій (паїв) банку.

Національний банк України у разі застосування тимчасової заборони права голосу та/або вимоги щодо відчуження акцій (паїв) банку може заборонити особі збільшувати участь у цьому банку.

У разі застосування тимчасової заборони права голосу таке право голосу щодо відповідних акцій (паїв) банку, а також право брати участь в управлінні банком переходять до довіреної особи, призначеної Національним банком України.

Національний банк України не має права призначати довіреною особою службовця Національного банку України, особу, яка є пов’язаною особою з банком, для якого Національний банк України призначає довірену особу, особу, яка має або може мати реальний чи потенційний конфлікт інтересів, або якщо не минуло три роки з дня звільнення особи з посади, у тому числі з посади у Національному банку України, та/або втрати нею відповідного статусу.

Довірена особа зобов’язана протягом усього часу, упродовж якого вона зберігає свій статус, відповідати вимогам, установленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України щодо бездоганної ділової репутації.

Довірена особа зобов’язана під час голосування на загальних зборах учасників банку або в межах іншої участі в управлінні банком діяти в інтересах кваліфікованого та зваженого управління банком, керуючись принципом забезпечення та захисту інтересів банку, його вкладників та інших кредиторів, і повідомляти Національний банк України про прийняті нею рішення/вчинені дії в день їх прийняття/вчинення.

Національний банк України має право надавати довіреній особі завдання щодо голосування на загальних зборах учасників банку, а саме перелік питань порядку денного загальних зборів із зазначенням того, як і за яке (проти якого) рішення потрібно проголосувати, та вказівки щодо участі в управлінні банком. Довірена особа під час голосування на загальних зборах учасників банку та участі в управлінні банком повинна діяти саме так, як передбачено відповідними завданнями та вказівками (у разі їх отримання від Національного банку України). Дії довіреної особи, вчинені всупереч наданим Національним банком України завданням щодо голосування на загальних зборах учасників банку та вказівкам щодо участі в управлінні банком, не мають юридичної сили.

Національний банк України надсилає копію прийнятого рішення про тимчасову заборону/відновлення права голосу депозитарній установі, яка обслуговує рахунок у цінних паперах відповідного акціонера, не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття такого рішення.

Вимога до власника істотної участі у банку щодо відчуження акцій (паїв) банку реалізується шляхом:

щодо власника прямої істотної участі у банку - відчуження належних власнику істотної участі акцій (паїв) банку;

щодо власника опосередкованої істотної участі у банку - відчуження акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого особа набула або збільшила істотну участь у банку, або частки у статутному капіталі (пакета акцій) юридичної особи, через яку така особа набула або збільшила істотну участь у банку.

Продаж акцій (паїв) банку на вимогу Національного банку України потребує отримання особою, яка має намір набути істотну участь у банку або збільшити її до рівнів, визначених у частині першій статті 34 цього Закону, погодження Національного банку України на набуття або збільшення істотної участі у банку, а у визначених законом випадках - дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію.

У разі невиконання власником істотної участі у банку у визначений Національним банком України строк вимоги щодо відчуження акцій (паїв) банку Національний банк України звертається до суду з позовом про примусове відчуження акцій (паїв) банку.

Особу, яку рішенням Національного банку України було відсторонено від посади або якій тимчасово заборонено право голосу, може бути поновлено на посаді або відновлено право голосу після усунення виявлених порушень на підставі рішення Національного банку України або за рішенням суду.

Національний банк України в разі порушення відповідальною особою банківської групи, іншими учасниками банківської групи вимог цього Закону, нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикової діяльності, яка становить загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, наявності структури банківської групи, що унеможливлює здійснення нагляду на консолідованій основі, має право застосувати заходи впливу адекватно вчиненому порушенню, передбачені частиною першою цієї статті, та/або будь-які із зазначених нижче:

1) установлення для банківської групи лімітів та обмежень щодо здійснення окремих видів операцій та/або діяльності;
2) заборона проведення операцій між банком та іншими учасниками банківської групи;
3) вимога до банку щодо відчуження часток участі у статутному капіталі дочірніх компаній, асоційованих компаній, які є членами банківської групи, розірвання угод, на підставі яких, за відсутності формального володіння, здійснюється вирішальний вплив на управління та/або діяльність цих осіб.

Національний банк України в разі порушення небанківськими фінансовими установами, що входять до складу банківської групи, вимог цього Закону, нормативно-правових актів Національного банку України має право звернутися до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка здійснює нагляд за такими особами, щодо застосування до таких осіб адекватних заходів впливу.

Частина двадцять перша статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1953-IX від 14.12.2021

У разі отримання від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повідомлення про вчинення банком порушення, застосування заходу впливу за яке віднесено до компетенції Національного банку України, а також пропозиції, передбаченої частиною одинадцятою статті 49 Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", Національний банк України інформує Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про результати розгляду отриманого повідомлення/пропозиції на її запит.

Статтю 73 доповнено частиною двадцять другою згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024

Стаття 73 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 3394-VI від 19.05.2011, № 4452-VI від 23.02.2012, № 1586-VII від 04.07.2014, № 1702-VII від 14.10.2014, № 218-VIII від 02.03.2015, № 629-VIII від 16.07.2015, № 2473-VIII від 21.06.2018, № 361-IX від 06.12.2019, № 590-IX від 13.05.2020, № 1349-IX від 19.03.2021 - вводиться в дію з 14.07.2021; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Стаття 74 — Порядок застосування заходів впливу

Порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 цього Закону, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України, чинними на момент прийняття рішення Національного банку України про застосування заходів впливу.

Частина перша статті 74 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, встановлюється законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Заходи впливу, встановлені статтею 73 цього Закону, можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Частина третя статті 74 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021

Днем виявлення порушення є день складення Національним банком України документа, в якому зафіксовані обставини, що можуть бути підставою для застосування Національним банком України заходу впливу до банку або іншої особи, яка охоплюється наглядовою діяльністю Національного банку України. День складення Національним банком України такого документа є днем початку адміністративного провадження у відповідній адміністративній справі.

Статтю 74 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Заходи впливу до банків, філій іноземних банків за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Рішення Національного банку України про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу за порушення законодавства, зазначеного у частині першій статті 73 цього Закону, є виконавчим документом та набирає законної сили з дня доведення його до відома особи у порядку, визначеному Національним банком України. У разі невиконання такого рішення у визначений Національним банком України строк воно передається Національним банком України до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

Частина статті 74 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Інформація про застосовані Національним банком України до банків, філій іноземних банків заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, оприлюднюється шляхом розміщення на сторінці офіційного інтернет-представництва Національного банку України у встановленому законом та нормативно-правовими актами Національного банку України порядку.

Статтю 74 доповнено частиною згідно із Законом № 361-IX від 06.12.2019

Стаття 74 в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015

Розділ V. ПРОБЛЕМНИЙ ТА НЕПЛАТОСПРОМОЖНИЙ БАНК. ЛІКВІДАЦІЯ БАНКУ

Глава 15. КРИТЕРІЇ ВІДНЕСЕННЯ БАНКУ ДО ПРОБЛЕМНИХ ТА НЕПЛАТОСПРОМОЖНИХ

Стаття 75 — Віднесення банку до категорії проблемних

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк протягом 30 календарних днів поспіль допустив порушення мінімального значення хоча б одного нормативу достатності капіталу, встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України, - два і більше разів;

Пункт 1 частини першої статті 75 в редакції Законів № 1586-VII від 04.07.2014, № 590-IX від 13.05.2020, № 1587-IX від 30.06.2021

Пункт 2 частини першої статті 75 виключено на підставі Закону № 590-IX від 13.05.2020

Пункт 3 частини першої статті 75 виключено на підставі Закону № 590-IX від 13.05.2020

4) банк протягом 30 календарних днів поспіль допустив порушення значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються:

Абзац перший пункту 4 частини першої статті 75 із змінами, внесеними згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів;

щодекади - два і більше разів;

щомісячно - один раз;

Пункт 4 частини першої статті 75 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Пункт 4 частини першої статті 75 в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014

Пункт 4-1 частини першої статті 75 виключено на підставі Закону № 590-IX від 13.05.2020

Пункт 5 частини першої статті 75 виключено на підставі Закону № 590-IX від 13.05.2020

6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов’язаними з банком особами.

Пункт 6 частини першої статті 75 в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України має право не відносити банк до категорії проблемних у разі прийняття рішення, передбаченого частиною третьою статті 76 цього Закону.

Статтю 75 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через кореспондентський рахунок та/або рахунок умовного зберігання (ескроу) у Національному банку України.

Частина статті 75 в редакції Законів № 629-VIII від 16.07.2015, № 1587-IX від 30.06.2021

Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов’язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.

Частина статті 75 в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015

Проблемний банк у строк до 120 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Частина шоста статті 75 із змінами, внесеними згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи робочих днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Частина сьома статті 75 із змінами, внесеними згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Національний банк України має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у будь-який час протягом 120 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних.

Частина восьма статті 75 в редакції Закону № 590-IX від 13.05.2020

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 120 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Частина дев’ята статті 75 із змінами, внесеними згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Стаття 76 — Віднесення банку до категорії неплатоспроможних

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з таких підстав:

Абзац перший частини першої статті 76 із змінами, внесеними згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 120 днів з дня визнання його проблемним;

Пункт 1 частини першої статті 76 із змінами, внесеними згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

2) зменшення значення хоча б одного нормативу достатності капіталу на 50 і більше відсотків від мінімального значення, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

Пункт 2 частини першої статті 76 в редакції Законів № 590-IX від 13.05.2020, № 1587-IX від 30.06.2021

Пункт 3 частини першої статті 76 виключено на підставі Закону № 590-IX від 13.05.2020

Пункт 4 частини першої статті 76 виключено на підставі Закону № 629-VIII від 16.07.2015

5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов’язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов’язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов’язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;

Частину першу статті 76 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015

6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку;

Частину першу статті 76 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015; в редакції Закону № 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022

7) відмова банку, віднесеного до категорії проблемних, у проведенні перевірки, а саме недопуск уповноважених Національним банком України осіб до інформаційних систем та/або приміщень банку.

Частину першу статті 76 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Національний банк України має право прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі, якщо банк не виконав у встановлений договором або визначений законодавством України строк свої зобов’язання перед вкладниками та іншими кредиторами через недостатність коштів.

Частина друга статті 76 в редакції Закону № 590-IX від 13.05.2020

Національний банк України має право прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі повторного виникнення підстав, з яких банк було віднесено до категорії проблемних, якщо такі підстави виникли протягом 60 днів з дня прийняття Національним банком України рішення про визнання діяльності банку, віднесеного до категорії проблемних, такою, що відповідає законодавству. Положення цієї частини не обмежують право або обов’язок Національного банку України протягом зазначеного строку прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних з інших підстав, встановлених статтями 75 і 76 цього Закону.

Статтю 76 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Національний банк України за наявності підстав, визначених частиною першою цієї статті, приймає рішення про віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних у будь-який час незалежно від строку перебування банку в категорії проблемних.

Частина статті 76 в редакції Закону № 590-IX від 13.05.2020

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних:

1) повідомляє про це рішення банк, учасників банку та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та особам, які провадять клірингову діяльність;

Пункт 1 частини статті 76 із змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020

2) оприлюднює повний текст рішення з обґрунтуванням його прийняття на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та надає для опублікування в газеті "Голос України" або "Урядовий кур’єр" інформацію про оприлюднення повного тексту рішення. З дня оприлюднення повного тексту рішення на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України банк, учасники банку, вкладники, інші кредитори та контрагенти банку вважаються повідомленими про прийняте Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Частина статті 76 в редакції Закону № 590-IX від 13.05.2020

Розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

Частина статті 76 в редакції Закону № 590-IX від 13.05.2020

Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності та інформації до Кредитного реєстру в установленому Національним банком України порядку.

Частина статті 76 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1586-VII від 04.07.2014, № 2277-VIII від 06.02.2018

Банківський нагляд за перехідним банком, створеним відповідно до частини вісімнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", здійснюється Національним банком України у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Статтю 76 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014

Національний банк України поновлює банківський нагляд за банком у день отримання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення повноважень куратора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з приведенням діяльності банку у відповідність із вимогами банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності. Національний банк України не проводить перевірок цього банку з питань дотримання банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за період здійснення у банку тимчасової адміністрації.

Частина статті 76 в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021

Зміни до статті 76 див. в Законі № 4652-VI від 13.04.2012

Глава 16. ЛІКВІДАЦІЯ БАНКУ

Стаття 77 — Відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку

Банк може бути ліквідований:

1) за рішенням власників банку;
2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо:

1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;
2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;
3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Частину другу статті 77 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014 з урахуванням змін, внесених Законом № 78-VIII від 28.12.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:

1) повідомляє про це банк, учасників банку та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та особам, які провадять клірингову діяльність;

Пункт 1 частини п'ятої статті 77 із змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020

2) оприлюднює повний текст рішення з обґрунтуванням його прийняття на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та надає для опублікування в газеті "Голос України" або "Урядовий кур’єр" інформацію про оприлюднення повного тексту рішення. З дня оприлюднення повного тексту рішення на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України банк, учасники банку, вкладники, інші кредитори та контрагенти банку вважаються повідомленими про прийняте Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина п’ята 77 в редакції Закону № 590-IX від 13.05.2020

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

Статтю 77 доповнено новою частиною згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк як юридична особа ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частина восьма статті 77 із змінами, внесеними згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звіту про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.

Частина дев’ята статті 77 із змінами, внесеними згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Стаття 78 — Ліквідація банку з ініціативи власників

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії.

Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розділ V із змінами, внесеними згідно із Законами № 2740-III від 20.09.2001, № 1828-IV від 22.06.2004, № 3127-IV від 29.11.2005, № 3201-IV від 15.12.2005, № 3273-IV від 22.12.2005, № 639-VI від 31.10.2008, № 1617-VI від 24.07.2009, № 2856-VI від 23.12.2010, № 3011-VI від 04.02.2011, № 3024-VI від 15.02.2011, № 3385-VI від 19.05.2011, № 4841-VI від 24.05.2012; в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012

Розділ VI. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Стаття 79 — Оскарження рішень Національного банку України

/{Окреме положення частини першої статті 79, а саме „які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України“, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2020 від 24.06.2020} Банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових та службових осіб./

Особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень:

не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;

не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;

не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.

Застосування положень цієї статті та/або відшкодування шкоди, завданої учаснику (учасникам) банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку, відповідно до статті 79-1 цього Закону не звільняє такого учасника (учасників) від цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності за свої дії.

Стаття 79 в редакції Закону № 590-IX від 13.05.2020

Стаття 79-1 — Відшкодування шкоди, завданої учаснику банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку

У разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта) Національного банку України, зазначеного у частині другій статті 79 цього Закону, особа, яка була учасником банку на момент прийняття такого рішення (індивідуального акта), має право на відшкодування шкоди, заподіяної таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, встановленому законом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

Обов’язок доказування завданої шкоди та її розміру покладається на учасника банку.

Відшкодування упущеної вигоди здійснюється у розмірі доходів, які учасник банку міг би реально одержати, але прийняте рішення (індивідуальний акт) Національного банку України стало єдиною і достатньою причиною, яка позбавила цього учасника можливості їх отримати. Упущена вигода відшкодовується лише у разі, якщо така вигода не була врахована під час оцінки реальних збитків (вартості акцій).

Реальні збитки визначаються у розмірі вартості акцій банку на день прийняття рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних/відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (далі у цій статті - день врегулювання).

Вартість акцій визначається у розмірі суми, яку б покупець, який володіє усією необхідною інформацією та даними, сплатив би на день врегулювання за акції банку з урахуванням майбутніх перспектив банку, враховуючи реальний фінансовий стан банку (у тому числі його регулятивний капітал, ліквідність та якість активів), бізнес-модель банку та його структуру, а також ринкові умови (у тому числі доступність ліквідності і вартість фінансування) та макроекономічну ситуацію.

Вартість акцій визначається у звіті про стан фінансово-господарської діяльності банку, що складається міжнародно визнаною аудиторською фірмою, яка відповідає критеріям, визначеним Національним банком України. Така оцінка фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій призначається судом, який розглядає справу про відшкодування завданої шкоди.

Суд покладає обов’язок з укладення договору з визначеною ним аудиторською фірмою про проведення оцінки фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій на Національний банк України.

Позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму витрат, пов’язаних з проведенням оцінки фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій.

Звіт аудиторської фірми про стан фінансово-господарської діяльності банку не може бути відхилений судом.

Звіт аудиторської фірми про стан фінансово-господарської діяльності банку прирівнюється до висновку експертизи, призначеної відповідно до процесуального законодавства України. Такий звіт підлягає опублікуванню на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Вартість акцій визначається, ґрунтуючись на розсудливій та реалістичній оцінці відповідно до міжнародних стандартів оцінки з урахуванням особливостей функціонування банків (включаючи вимоги до регулятивного капіталу, дотримання яких необхідне для продовження діяльності банку).

У разі якщо фінансовий стан банку на день врегулювання, визначений аудиторською фірмою, свідчить, що розмір зобов’язань банку перевищував розмір активів банку, вважається, що банк не міг діяти безперервно (не мав перспектив продовжити діяльність) та матеріальна шкода не завдана. Якщо за результатами аудиту/оцінки встановлено, що розмір активів банку перевищував розмір зобов’язань банку, таке перевищення не є достатнім доказом того, що матеріальна шкода завдана.

До процедури визначення вартості акцій та особи, яка проводитиме оцінку, не застосовуються положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та статті 9 Закону України "Про акціонерні товариства".

Частина тринадцята статті 79-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3111-IX від 29.05.2023

Під час оцінки фінансово-господарської діяльності банку на день врегулювання до уваги береться інформація/дані, відомі станом на день проведення такої оцінки, включаючи інформацію/дані, отримані після прийняття рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних/відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

З метою проведення аналізу фінансово-господарського стану банку на день врегулювання аудиторська фірма застосовує міжнародні стандарти фінансової звітності у частині, яка застосовується щодо банків.

У разі якщо законодавство встановлювало спеціальний режим для реструктуризації або рекапіталізації банків на обмежений період часу для стабілізації банківської та фінансової систем, відповідність банку таким зменшеним регуляторним вимогам протягом такого обмеженого періоду, а також незастосування санкцій за порушення вимог до регулятивного капіталу та/або інших вимог і показників не можуть вважатися достатнім доказом позитивної вартості акцій.

З метою уникнення безпідставного збагачення учасників банку у результаті врахування фінансової підтримки (ліквідності, поповнення капіталу, гарантій тощо) банку, наданої/внесеної державою (Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Міністерством фінансів України) до/після дати врегулювання, оцінка вартості акцій повинна базуватися на таких припущеннях:

1) у день врегулювання банк повинен негайно сплатити/повернути будь-яку фінансову підтримку, включаючи стабілізаційні кредити, рефінансування або інші кредити, надані Національним банком України як кредитором останньої інстанції, а фінансовий стан банку повинен оцінюватися з урахуванням фінансових втрат банку, які він зазнав би внаслідок здійснення таких платежів. У разі якщо для здійснення виплат банк був би вимушений продавати свої активи, а також за відсутності будь-яких інших ринкових індикаторів до вартості таких активів застосовуються коригуючі коефіцієнти для майна/гарантій, які є прийнятними для забезпечення виконання зобов’язань за кредитом для екстреної підтримки ліквідності, та порядок їх врахування, встановлений Національним банком України на день врегулювання;
2) після дня врегулювання жодна підтримка ліквідністю (крім доступу до стандартних інструментів регулювання ліквідності Національного банку України), поповнення капіталу, гарантії, програми викупу активів чи інша форма державної підтримки не будуть надаватися державними органами (включаючи Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб). У разі якщо у реальності така підтримка була надана, оцінка майбутніх перспектив та показників банку повинна здійснюватися, базуючись на припущенні, що така підтримка не надавалася.

Будь-який платіж, отриманий учасником (учасниками) банку у процесі ліквідації банку або внаслідок виконання плану врегулювання, зменшує на відповідну суму розмір завданих реальних збитків.

Відшкодування шкоди здійснюється виключно у грошовій формі. Відшкодування шкоди в інший спосіб, зокрема відшкодування в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості тощо), не допускається.

Закон доповнено статтею 79-1 згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020

Розділ VI із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012

Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Національний банк України має право встановлювати перехідні строки виконання передбачених цим Законом норм, які не повинні перевищувати загальних строків, передбачених цим Законом, якщо це дозволить банкам досягнути відповідності з вимогами цього Закону.

Банки, створені до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом двох років привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону.

Протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом Національний банк України зобов'язаний переоформити ліцензії банкам відповідно до класифікації операцій, передбачених цим Законом.

До процедури створення банку, надання ліцензії на здійснення банківських операцій, що почалися і не завершилися до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються положення цього Закону.

Процедура ліквідації банку, розпочата до дня набрання чинності цим Законом, завершується згідно з порядком, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими відповідно до цього Закону.

2. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України та Національному банку України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

4. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 25, ст. 281; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 20, ст. 276, № 47, ст. 644, № 48, ст. 656; 1993 р., № 10, ст. 76, № 11, ст. 83, № 19, ст. 209, № 24, ст. 272, № 26, ст. 277, № 29, ст. 307, ст. 308; 1994 р., № 12, ст. 60, № 27, ст. 222; 1995 р., № 14, ст. 90, ст. 93, № 21, ст. 154; 1996 р., № 3, ст. 11, № 7, ст. 28; 1997 р., № 3, ст. 7, № 4, ст. 24, № 8, ст. 63; 1998 р., № 10, ст. 36, № 14, ст. 61, № 26, ст. 149; 1999 р., № 37, ст. 334; 2000 р., № 35, ст. 282);

пункт 11 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 50, ст. 436);

статтю 62 Закону України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238; 2000 р., № 42, ст. 351);

Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 25, ст. 282; Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 52, ст. 467).

5. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" стаття 62 цього Закону застосовується з урахуванням того, що банки, які беруть участь у процедурі фінансової реструктуризації, мають право надавати інформацію, що містить банківську таємницю стосовно боржника, його поручителя (майнового поручителя), пов’язаних осіб боржника, без їхньої згоди іншим учасникам процедури фінансової реструктуризації, а також органам, що забезпечують проведення процедури фінансової реструктуризації (спостережній раді, секретаріату, арбітражному комітету (арбітру) відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

Розділ VII доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 1414-VIII від 14.06.2016

6. На період дії планів реструктуризації, затверджених відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію", Національний банк України не застосовує заходів впливу за порушення таких пруденційних нормативів: норматив короткострокової ліквідності, норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, нормативи інвестування, а також за порушення лімітів валютної позиції, якщо таке порушення сталося внаслідок участі банку у процедурі фінансової реструктуризації відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

Розділ VII доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 1414-VIII від 14.06.2016

Пункт 7 розділу VII виключено на підставі Закону № 112-IX від 19.09.2019

8. У разі здійснення банком реструктуризації зобов’язань боржника відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" банк може встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні, нижчому за собівартість банківських послуг у цьому банку.

Розділ VII доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 1414-VIII від 14.06.2016

9. У період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

Розділ VII доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020

10. Тимчасово, у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), положення статті 69 цього Закону щодо строків оприлюднення річної фінансової звітності, річної консолідованої фінансової звітності банку разом із аудиторським звітом за 2019 рік не застосовуються у 2020 році. Така звітність може бути оприлюднена банками до 30 квітня 2020 року, а після зазначеної дати оприлюднюється в строки, встановлені пунктом 7 розділу VII Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Розділ VII доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020

11. Тимчасово, у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), положення статті 69 цього Закону щодо строків оприлюднення річної консолідованої звітності банківської групи разом із аудиторським звітом за 2019 рік не застосовуються у 2020 році. Така звітність може бути оприлюднена відповідальною особою банківської групи до 1 червня 2020 року, а після зазначеної дати оприлюднюється протягом 30 робочих днів після оприлюднення річної фінансової звітності, річної консолідованої фінансової звітності банку разом із аудиторським звітом за 2019 рік".

Розділ VII доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020

12. Тимчасово, протягом визначеного підрозділом 9 -4 "Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування, банк (уповноважений банк України) має право надавати банківські послуги з відкриття та ведення поточних рахунків із спеціальним режимом використання для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування в порядку, визначеному підрозділом 9 -4 "Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Розділ VII доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 1539-IX від 15.06.2021

13. Тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зупинити дію частини восьмої статті 49 цього Закону (щодо права банку видавати бланкові кредити).

Розділ VII доповнено пунктом 13 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023

13-1. Установити, що Національний банк України не відносить банк до категорії проблемних або неплатоспроможних з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 75, пунктом 2 частини першої статті 76 цього Закону, за умови що банк:

протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, подав до Національного банку України програму капіталізації/план реструктуризації, складені відповідно до вимог та в порядку, встановлених Національним банком України, у тому числі програму капіталізації/план реструктуризації, складені за результатами оцінки стійкості банку, та

забезпечує виконання погоджених Національним банком України програми капіталізації/плану реструктуризації у визначені в них строки, у тому числі якщо закінчення таких строків припадає на період після припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Банк, який на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" відповідає критеріям віднесення його до категорії проблемних або неплатоспроможних, визначеним пунктом 1 частини першої статті 75, пунктом 2 частини першої статті 76 цього Закону, подає до Національного банку України програму капіталізації/план реструктуризації протягом 30 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Дія цього пункту в частині невіднесення банку до категорії неплатоспроможних з підстави, визначеної пунктом 2 частини першої статті 76 цього Закону, не поширюється на банк, щодо якого Національним банком України на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" прийнято рішення про віднесення його до категорії проблемних.

Розділ VII доповнено пунктом 13-1 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

Пункт 14 розділу VII виключено на підставі Закону № 3706-IX від 09.05.2024

15. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі якщо до банку, визначеного Національним банком України системно важливим, та/або до будь-якого власника (власників) істотної участі у ньому застосовано, у тому числі до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури виведення з ринку банку в умовах воєнного стану", санкції іноземними державами (крім держав, що здійснили або здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України") або міждержавними об’єднаннями, або міжнародними організаціями та/або застосовано санкцію (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції", що становить (становлять) загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи через позбавлення/обмеження права особи, до якої застосовано санкцію (санкції), розпоряджатися активами, Національний банк України зобов’язаний прийняти рішення про виведення з ринку системно важливого банку. У разі прийняття такого рішення системно важливий банк виводиться з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з урахуванням особливостей, установлених пунктом 23 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного закону.

Особа, яка зазнала шкоди, збитків внаслідок виведення з ринку системно важливого банку з підстав, визначених цим пунктом, має право на відшкодування завданої шкоди, збитків у передбаченому нормами міжнародного права порядку виключно за рахунок коштів держави (держав), що здійснила (здійснили) або здійснює (здійснюють) збройну агресію проти України у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України". При цьому задоволення вимог кредиторів банку здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розділ VII доповнено пунктом 15 згідно із Законом № 3111-IX від 29.05.2023

16. Установити, що положення частин другої - четвертої статті 79 цього Закону застосовуються до процедур оскарження рішення Національного банку України про виведення з ринку системно важливого банку з підстав, визначених пунктом 15 цього розділу.

Розділ VII доповнено пунктом 16 згідно із Законом № 3111-IX від 29.05.2023

17. Установити, що положення частини шостої статті 30 цього Закону застосовуються до зобов’язань за основною сумою інструменту з умовами списання/конверсії, що списуються банком з 5 серпня 2024 року.

Розділ VII доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 - набирає чинності з 5 серпня 2024 року

18. Тимчасово, до 31 грудня 2024 року, банки-резиденти мають право здійснювати для клієнтів операції з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі.

Такі операції здійснюються за таких умов:

банками-нерезидентами, в яких відкрито кореспондентські рахунки банків-резидентів у російських рублях та/або білоруських рублях, в односторонньому порядку прийнято рішення про конвертацію (обмін) російських рублів та/або білоруських рублів, які знаходяться на таких кореспондентських рахунках, на іншу валюту;

банками-нерезидентами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, не можуть бути банки-резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь та/або банки, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції";

продаж (обмін) російських рублів та/або білоруських рублів може бути здійснений за заявою клієнта банку один раз щодо кожного з видів валюти - російських рублів та білоруських рублів.

Розділ VII доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023

19. Установити, що на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, з метою вжиття заходів для реалізації повноважень, визначених Законом України "Про санкції", щодо виявлення і розшуку активів фізичних та юридичних осіб, зазначених у відповідних рішеннях Ради національної безпеки і оборони України та до яких застосовано санкцію у виді блокування активів відповідно до Закону України "Про санкції" (далі - особа, до якої застосовано санкції), а також активів, щодо яких особа, до якої застосовано санкції, може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, має право на запит цього органу отримувати інформацію, що становить банківську таємницю, від:

1) Національного банку України - щодо найменування та коду банку:

у якому відкрито рахунки, на яких обліковуються кошти особи, до якої застосовано санкції;

клієнтом якого є особа, до якої застосовано санкції;

клієнтом якого є юридична особа, кінцевим бенефіціарним власником якої/власником істотної участі в якій є особа, до якої застосовано санкції, та/або щодо якої особа, до якої застосовано санкції, може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження нею;

2) банку - щодо банківських рахунків/електронних гаманців клієнтів, операцій, проведених на користь або за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме: відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та щодо конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про наявність рахунків/електронних гаманців, рахунків умовного зберігання (ескроу), рахунків, відкритих клієнтом банку на ім’я третіх осіб, рахунків, відкритих третіми особами на ім’я клієнта банку, рахунків у банківських металах, номери рахунків/електронних гаманців, залишок коштів/електронних грошей, банківських металів, операції списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; для юридичних осіб - нерезидентів - повне найменування, країна реєстрації), номер рахунку/електронного гаманця контрагента, код банку контрагента, наявність коштів на рахунках умовного зберігання (ескроу), призначених для перерахування клієнту банку, наявність договорів про зберігання цінностей або надання клієнту в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, перелік рухомого майна, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад, інформацію стосовно осіб, які мають право розпоряджатися рахунками клієнтів (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), документи, що підтверджують повноваження представника).

Розділ VII доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 3587-IX від 22.02.2024

20. Тимчасово, на період дії режиму експортного забезпечення, запровадженого Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 19 -2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", банк протягом трьох робочих днів, наступних за днем завершення розрахунків за операцією з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, до яких застосовано режим експортного забезпечення, надає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформацію про таке завершення в обсязі та порядку, встановлених підпунктом 97.3 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Розділ VII доповнено пунктом 20 згідно із Законом № 3706-IX від 09.05.2024

21. Установити, що:

1) на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом двох років з дня припинення чи скасування воєнного стану банк на запит центрального органу виконавчої влади, що здійснює захист прав та інтересів України під час урегулювання спорів за участю іноземного суб’єкта та України, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України, розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, визначену у запиті цього органу. Отримана інформація може бути використана лише у спорі/справі, пов’язаній з державою-агресором, іноземною юридичною особою або юридичною особою, учасником (засновником, акціонером) та/або кінцевим бенефіціарним власником якої є держава, що здійснює збройну агресію проти України, або її резиденти;
2) на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом двох років з дня припинення чи скасування воєнного стану Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, що здійснює захист прав та інтересів України під час урегулювання спорів за участю іноземного суб’єкта та України, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України, інформацію, що становить банківську таємницю, про банки та клієнтів банків, отриману Національним банком України під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Отримана інформація може бути використана лише у спорі/справі, пов’язаній з державою-агресором, іноземною юридичною особою або юридичною особою, учасником (засновником, акціонером) та/або кінцевим бенефіціарним власником якої є держава, що здійснює збройну агресію проти України, або її резиденти;
3) на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом п’яти років з дня припинення чи скасування воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що здійснює захист прав та інтересів України під час урегулювання спорів за участю іноземного суб’єкта та України, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України, з метою забезпечення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів та розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, отриману від банків та Національного банку України відповідно до цього пункту, представникам України у справах, іншим учасникам справи та їхнім представникам, суддям (арбітрам) у справі, їхнім помічникам та адміністративному персоналу (секретаріату арбітражу або канцелярії суду тощо), експертам.

Розділ VII доповнено пунктом 21 згідно із Законом № 4466-IX від 03.06.2025

22. Процедури продажу, передачі в найм (оренду) майна (активів) державних банків, банків з державною часткою, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій належать державі, розпочаті (щодо яких оприлюднено оголошення про продаж, передачу в найм (оренду) до дати набрання чинності положеннями статті 7-1 цього Закону, завершуються відповідно до законодавства, що діяло на момент початку відповідних процедур.

Розділ VII доповнено пунктом 22 згідно із Законом № 4465-IX від 03.06.2025

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ

7 грудня 2000 року

№ 2121-III