Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування
Тип: Закон України
Видавник: Верховна Рада України
Номер: 2478-VIII
Прийнято: 2018-07-03
Чинна редакція від: 2022-08-01
Стан: in_force
Rada ID: 2478-19
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 46, ст.368)
_Із змінами, внесеними згідно із Законом
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):
- 1) статтю 543 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
"5. Ліквідація солідарного боржника - юридичної особи, смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов’язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання";
- 2) частину третю статті 554 викласти в такій редакції:
"3. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки";
- 3) у статті 559:
частину першу викласти в такій редакції:
"1. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання. У разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов’язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов’язання";
у частині третій слова "якщо поручитель не поручився за нового боржника" замінити словами "якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов’язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу";
частину четверту викласти в такій редакції:
"4. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання";
доповнити частиною п’ятою такого змісту:
"5. Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням таким боржником зобов’язання";
4) у частині першій статті 584 слова "строк виконання зобов’язання, забезпеченого заставою" замінити словами "строк (термін) виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов’язання";
5) статтю 593 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"4. Припинення основного зобов’язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов’язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред’явлення вимоги";
- 6) у статті 1056-1:
у частині третій слова "кредитором" та "кредитора" замінити відповідно словами "кредитодавцем" та "кредитодавця";
частини четверту і шосту викласти в такій редакції:
"4. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов’язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов’язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника".
"6. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований";
- 7) у статті 1281:
частину першу доповнити словами "та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб";
частини другу і третю викласти в такій редакції:
"2. Кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину";
8) в абзаці другому частини другої статті 1282 слово "накладає" замінити словом "звертає";
9) у статті 1297:
у назві слова "на нерухоме майно" виключити;
частину першу викласти в такій редакції:
"1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно".
2. У Законі України "Про заставу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 47, ст. 642; 2004 р., № 11, ст. 140; 2010 р., № 46, ст. 539):
1) у частині першій статті 12 слова "виконання зобов’язання, забезпеченого заставою" замінити словами "(термін) виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, тa/або посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов’язання";
2) у частині другій статті 13 слова "транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації" та слова "транспортних засобів" виключити.
3. У статті 34 Закону України "Про дорожній рух" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 31, ст. 338; 2009 р., № 10-11, ст. 137):
частину першу після слів "які є підставою для здійснення реєстрації" доповнити словами "а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна";
частину дев’яту доповнити реченням такого змісту: "У разі наявності будь-яких обтяжень, реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється виключно за умови надання згоди на це обтяжувачем (обтяжувачами)".
4. У статті 55 Закону України "Про нотаріат" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383; 2004 р., № 11, ст. 140; 2016 р., № 1, ст. 9):
частину першу після слів "що підлягає реєстрації" доповнити словами та цифрами "крім випадків, встановлених статтею 38 Закону України "Про іпотеку";
у частині другій слова "іншого нерухомого майна перевіряється відсутність" замінити словами "іншого нерухомого майна, транспортних засобів перевіряється відсутність будь-якої";
у частині третій слова "на переведення боргу на набувача" замінити словами "на укладення такої угоди".
5. У статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами):
частину другу доповнити пунктом 5 такого змісту:
"5) містити прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податку клієнта банку - фізичної особи або серію та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, або для фізичних осіб - нерезидентів), або найменування та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань клієнта банку - юридичної особи";
частину третю викласти в такій редакції:
"Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) у відповідному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, іноземним консульським установам для вчинення такими особами нотаріальних дій з охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя. Довідки щодо рухомого майна померлих клієнтів, що перебуває на збереженні та/або у заставі банку в якості закладу, щодо наявності індивідуального банківського сейфа та/або договорів про надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа надаються банком державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, іноземним консульським установам для вчинення такими особами нотаріальних дій з охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя".
Пункт 6 розділу I втратив чинність на підставі Закону № 1591-IX від 30.06.2021
7. У Законі України "Про іпотеку" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 313 із наступними змінами):
- 1) статтю 4 доповнити частиною другою такого змісту:
"Іпотекодержатель зобов’язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов’язанням, забезпеченим іпотекою";
- 2) статтю 5 після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:
"У разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об’єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору".
У зв’язку з цим частини п’яту - сьому вважати відповідно частинами шостою - восьмою;
3) у частині третій статті 35 слова та цифри "статтею 12 цього Закону" замінити словами "цим Законом та/або іпотечним договором";
4) частину четверту статті 36 замінити чотирма новими частинами такого змісту:
"У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються:
умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;
порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки;
прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов’язання:
боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя;
боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов’язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.
Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов’язанням:
за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем);
за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі)";
- 5) у статті 37:
після частини першої доповнити двома новими частинами такого змісту:
"Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі".
У зв’язку з цим частини другу - п’яту вважати відповідно частинами четвертою - сьомою;
6) частину п’яту статті 38 доповнити реченням такого змісту: "При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається";
7) у статті 39:
частину першу викласти в такій редакції:
"У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються:
загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності);
спосіб реалізації предмета іпотеки;
пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;
початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах)";
після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
"У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій".
У зв’язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами третьою - п’ятою;
- 8) у статті 49:
у частині першій слово "придбати" замінити словами "залишити за собою", а слово "придбання" - словами "залишення за собою";
частини другу і третю викласти в такій редакції:
"Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих самих умовах других прилюдних торгів, що мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах. У разі оголошення других прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною других прилюдних торгів. Якщо іпотекодержатель не скористався таким правом, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах.
У разі оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною третіх прилюдних торгів у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті".
8. Статтю 11 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 38, ст. 509; 2014 р., № 5, ст. 62; 2017 р., № 2, ст. 25) доповнити частиною сьомою такого змісту:
"7. Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян надається на запит банку або іншої фінансової установи, що має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", або бюро кредитних історій у порядку та обсязі, встановлених Міністерством юстиції України, за наявності письмової згоди фізичної особи, якої стосуються відомості, зазначені в актових записах цивільного стану".
9. У частині першій статті 24 Закону України "Про Рахункову палату" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 36, ст. 360; 2017 р., № 2, ст. 25) слова "Заробітна плата" замінити словами "Посадовий оклад".
10. Частину четверту статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 1, ст. 9, № 47, ст. 800) доповнити пунктом 7 такого змісту:
"7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем".
II. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.
2. Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
3. Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей та тимчасової окупації території України, дозволяється посвідчувати будь-які зміни до договору застави та/або іпотечного договору, укладеного та посвідченого в установленому законодавством України порядку на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької, Луганської областей до початку проведення антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей та тимчасової окупації території України, за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору на території України, крім території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької, Луганської областей.
4. Кабінету Міністрів України до дня введення в дію цього Закону:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, зокрема щодо забезпечення надання банкам та фінансовим установам, що мають ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", доступу для отримання інформації в електронному вигляді до таких реєстрів:
Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, включаючи невід’ємні архівні складові, у тому числі Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек;
Єдиного реєстру довіреностей.
5. Національному банку України та Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до дня введення в дію цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Президент України
П.ПОРОШЕНКО
м. Київ
3 липня 2018 року
№ 2478-VIII