Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1020 від 20 червня 2019 року про ринковий нагляд та відповідність продуктів, а також про внесення змін до Директиви 2004/42/ЄС та Регламенту (ЄС) № 765/2008 і Регламенту (ЄС) № 305/2011
Тип: Європарламент, Рада ЄС
Видавник: Європейський парламент
Номер: 984_012-19
Прийнято: 2019-06-20
Чинна редакція від: 2019-06-20
Стан: in_force
Rada ID: 984_012-19
25.06.2019
UA
Офіційний вісник Європейського Союзу
L 169/1
(До Розділу IV: Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею
Глава 4. Санітарні та фітосанітарні заходи)
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/1020
від 20 червня 2019 року
про ринковий нагляд та відповідність продуктів, а також про внесення змін до Директиви 2004/42/ЄС та Регламенту (ЄС) № 765/2008 і Регламенту (ЄС) № 305/2011
(Текст стосується ЄЕП)
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статті 33 та 114,
Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,
Після передання проекту законодавчого акта національним парламентам,
Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1).
Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-2),
Оскільки:
(1) Для гарантування вільного руху продуктів у Союзі необхідно забезпечити, щоб продукти відповідали гармонізаційному законодавству Союзу та, відповідно, виконували вимоги, що передбачають високий рівень захисту суспільних інтересів, як-от здоров’я і безпека в цілому, здоров’я і безпека на робочому місці, захист споживачів, захист довкілля, громадська безпека та захист будь-яких інших суспільних інтересів, що їх захищає таке законодавство. Неухильне дотримання таких вимог є неодмінною умовою належного захисту таких інтересів і створення умов, у яких на ринку Союзу зможе процвітати добросовісна конкуренція. Тому існує необхідність у встановленні правил для забезпечення дотримання таких вимог незалежно від того, вводяться продукти в обіг через офлайнові чи онлайнові засоби, та незалежно від того, вироблені вони в Союзі чи ні.
(2) Гармонізаційне законодавство Союзу охоплює велику частку продуктів виробництва. Невідповідні та небезпечні продукти створюють для громадян ризики та можуть викривляти конкуренцію з суб’єктами господарювання, які продають у Союзі продукти, що відповідають вимогам.
(3) Посилення єдиного ринку для товарів через удосконалення зусиль із запобігання введенню в обіг на ринку Союзу продуктів, що не відповідають вимогам, було визначено як пріоритет у Повідомленні Комісії від 28 жовтня 2015 року під назвою «Удосконалення єдиного ринку: більше можливостей для людей і бізнесу». Цього має бути досягнуто через посилення ринкового нагляду, забезпечення суб’єктів господарювання чіткими, прозорими і комплексними правилами, підвищення інтенсивності контролю відповідності та просування тіснішої транскордонної співпраці між правозастосовчими органами, і зокрема через співпрацю між митними органами.
(4) Рамки для ринкового нагляду, що їх встановлює цей Регламент, мають доповнювати і посилювати чинні положення гармонізаційного законодавства Союзу стосовно забезпечення відповідності продуктів та рамки для співпраці з організаціями, які представляють суб’єктів господарювання або кінцевих користувачів, для ринкового нагляду за продуктами та для контролю над такими продуктами, що надходять на ринок Союзу. Проте відповідно до принципу lex specialis цей Регламент необхідно застосовувати лише за відсутності спеціальних положень гармонізаційного законодавства Союзу з такою самою ціллю, характером або дією. Отже, відповідні положення цього Регламенту необхідно не застосовувати у сферах, охоплених такими спеціальними положеннями, які, наприклад, визначені у регламентах Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1223/2009 (-3), (ЄС) 2017/745 (-4) та (ЄС) 2017/746 (-5), включно з положеннями стосовно використання Європейської бази даних медичних виробів (EUDAMED), та (ЄС) 2018/858 (-6) .
(5) Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/95/ЄС (-7) встановлює загальні вимоги до безпечності для всіх споживчих продуктів та передбачає спеціальні зобов’язання і повноваження держав-членів стосовно небезпечних продуктів, а також передбачає обмін інформацією через Систему швидкого обміну інформацією (RAPEX) з такою метою. Органи ринкового нагляду повинні мати можливість вживати конкретніших заходів, які доступні їм у межах згаданої Директиви. Для досягнення вищого рівня безпечності споживчих продуктів необхідно підвищити ефективність передбачених у Директиві 2001/95/ЄС механізмів для обміну інформацією та для ситуацій, що вимагають швидкого втручання.
(6) Положення цього Регламенту про ринковий нагляд мають охоплювати продукти, що підпадають під гармонізаційне законодавство Союзу, перелічене в додатку I, у частині продуктів виробництва, інших ніж харчові продукти, корми, лікарські засоби для людей і тварин, продукти рослинного і тваринного походження, безпосередньо пов’язані з їх майбутньою репродукцією. Це забезпечить єдність засад для ринкового нагляду для таких продуктів на рівні Союзу та допоможе підвищити довіру споживачів та інших кінцевих користувачів до продуктів, що їх вводять в обіг на ринку Союзу. Нове гармонізаційне законодавство Союзу, яке буде ухвалюватися в майбутньому, має визначати, чи буде застосовуватися до такого законодавства цей Регламент.
(7) Статті 15-29 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 (-8) про встановлення рамки ринкового нагляду Співтовариства та контролю продуктів, що надходять на ринок Співтовариства, необхідно вилучити, а відповідні положення має бути замінено цим Регламентом. Зазначена рамка містить положення про контроль продуктів, що надходять на ринок Співтовариства, у статтях 27, 28 та 29 Регламенту (ЄС) № 765/2008, які застосовуються не лише до продуктів, охоплених рамкою ринкового нагляду, а й до всіх продуктів, якщо інше право Союзу не містить спеціальних положень щодо організації контролю продуктів, що надходять на ринок Союзу. Тому необхідно розширити сферу дії положень цього Регламенту щодо продуктів, що надходять на ринок Союзу, на всі продукти.
(8) Для раціоналізації і спрощення законодавчої бази та з одночасним переслідуванням цілей кращого регулювання, правила щодо контролю продуктів, що надходять на ринок Союзу, слід переглянути та інтегрувати в єдині законодавчі рамки для контролю продуктів на зовнішніх кордонах Союзу.
(9) Відповідальність за забезпечення дотримання гармонізаційного законодавства Союзу має лежати на державах-членах, а їхні органи ринкового нагляду необхідно зобов’язати забезпечувати повну відповідність такому законодавству. Тому необхідно, щоб держави-члени впровадили систематичні підходи для забезпечення дієвості ринкового нагляду та інших правозастосовчих заходів. У цьому зв’язку в усіх державах-членах необхідно додатково гармонізувати методологію і критерії для оцінювання ризиків, щоб забезпечити рівні умови для всіх суб’єктів господарювання.
(10) Для підтримки органів ринкового нагляду з метою посилення узгодженості у їхній діяльності стосовно застосування цього Регламенту необхідно запровадити дієву систему партнерських перевірок для тих органів ринкового нагляду, які бажають брати в ній участь.
(11) Певні терміни та їх означення, які наразі визначені у Регламенті (ЄС) № 765/2008, необхідно привести у відповідність до термінів та їх означень, які визначено в інших правових актах Союзу та, у відповідних випадках, відобразити архітектуру сучасних ланцюгів постачання. Термін «виробник» у цьому Регламенті не має звільняти виробників від будь-яких обов’язків, які вони можуть мати згідно із гармонізаційним законодавством Союзу, у якому застосовуються більш конкретні означення термінів, що можуть охоплювати будь-яку фізичну чи юридичну особу, яка вносить зміни до продукту, що його вже введено в обіг, у такий спосіб, що це може впливати на відповідність застосовному гармонізаційному законодавство Союзу, та вводить такий продукт в обіг на ринку, або будь-яку фізичну чи юридичну особу, яка вводить продукт в обіг під своїм найменуванням або торговою маркою.
(12) Від суб’єктів господарювання по всьому ланцюгу постачання очікують, що при наданні продуктів на ринку вони будуть діяти відповідально та у повній відповідності до застосовних правових вимог, аби забезпечити відповідність продуктів гармонізаційному законодавству Союзу. Цей Регламент не має обмежувати відповідні обов’язки згідно з ролями відповідних суб’єктів господарювання у процесі постачання і розповсюдження відповідно до спеціальних положень гармонізаційного законодавства Союзу, при цьому повна відповідальність за дотримання відповідності продукту вимогам гармонізаційного законодавства Союзу має і надалі залишатися за виробником.
(13) Проблеми глобального ринку та подальше ускладнення ланцюгів постачання, а також зростання обсягів продуктів, що їх пропонують для продажу онлайн кінцевим користувачам у Союзі, потребують посилення правозастосовчих заходів для забезпечення безпеки споживачів. Крім того, практичний досвід здійснення ринкового нагляду засвідчив, що такі ланцюги постачання інколи включають суб’єктів господарювання, новітня форма яких не дає змоги легко вписати їх у традиційні ланцюги постачання в рамках існуючих правових рамок. Зокрема, це стосується надавачів послуги фулфілменту, які виконують багато з функцій, аналогічних функціям імпортерів, проте їх зазвичай не можна віднести до імпортерів згідно з традиційним розумінням цього поняття у праві Союзу. Для забезпечення того, що органи ринкового нагляду можуть виконувати свої обов’язки дієво, та для уникнення прогалини у системі забезпечення дотримання вимог, доречно включити надавачів послуги фулфілменту до переліку суб’єктів господарювання, щодо яких органи ринкового нагляду можуть вживати правозастосовчих заходів. У результаті включення надавачів послуги фулфілменту до сфери дії цього Регламенту органи ринкового нагляду матимуть змогу краще виконувати свої функції стосовно нових форм господарської діяльності для забезпечення безпеки споживачів та належного функціонування внутрішнього ринку, зокрема і в тих випадках, у яких щодо одних продуктів суб’єкт господарювання діє як імпортер, а щодо інших - як надавач послуги фулфілменту.
(14) Сучасні ланцюги постачання охоплюють широке коло суб’єктів господарювання, і всі вони повинні підпадати під вимоги гармонізаційного законодавства Союзу, та при цьому мають бути враховані їхні відповідні ролі в ланцюгу постачання та міра, якою вони сприяють наданню продуктів на ринку Союзу. Тому необхідно, щоб цей Регламент застосовувався до суб’єктів господарювання, яких безпосередньо стосується гармонізаційне законодавство Союзу, перелічене в додатку I до цього Регламенту, як-от виробник виробу та наступний користувач згідно з означенням у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 (-9) та в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1272/2008 (-10), монтажник згідно з означенням у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2014/33/ЄС (-11), постачальник згідно з означенням у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1222/2009 (-12) або дилер згідно з означенням у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1369 (-13).
(15) Якщо продукт пропонують до продажу онлайн або через інші засоби дистанційного продажу, його необхідно вважати наданим на ринку тоді, коли його пропозиція продажу націлена на кінцевих користувачів у Союзі. Згідно із застосовними правилами Союзу щодо приватного міжнародного права, для встановлення того, чи націлена пропозиція на кінцевих користувачів у Союзі, для кожного окремого випадку необхідно проводити окремий аналіз. Пропозицію продажу слід вважати такою, що націлена на кінцевих користувачів у Союзі, якщо відповідний суб’єкт господарювання за допомогою будь-яких засобів спрямовує свою діяльність на державу-член. Для цілей аналізу кожного окремого випадку потрібно брати до уваги низку відповідних факторів, як-от географічні території, куди можливе відвантаження, доступні мови, які використовують для пропонування чи замовлення, або способи оплати. Що стосується продажів онлайн, то не є достатнім сам факт того, що вебсайти суб’єктів господарювання або посередників доступні в державі-члені, у якій кінцевий користувач має осідок чи проживає.
(16) Розвиток електронної комерції відбувається завдяки збільшенню кількості надавачів послуги інформаційного суспільства, які зазвичай через платформи за винагороду пропонують посередницькі послуги зі зберігання стороннього контенту без здійснення контролю такого контенту, а отже не діють від імені суб’єктів господарювання. Вилучення контенту стосовно невідповідних продуктів або, якщо це неможливо, обмеження доступу до невідповідних продуктів, що їх пропонують через їхні сервіси, не має обмежувати правила, встановлені у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2000/31/ЄС (-14). Зокрема, не слід покладати на надавачів послуги інформаційного суспільства загальний обов’язок здійснювати моніторинг інформації, яку вони передають чи зберігають, і так само не слід покладати на них загальний обов’язок активно збирати факти чи відстежувати обставини, що могли б свідчити про незаконну діяльність. Крім того, надавачі послуг хостингу не мають нести відповідальності у разі, якщо їм достеменно не відомо або вони не володіють інформацією про незаконну діяльність та якщо їм не відомо про факти чи обставини, на основі яких можна було б дійти висновку про незаконну діяльність.
(17) Навіть незважаючи на те, що цей Регламент не торкається питання захисту прав інтелектуальної власності, слід мати на увазі, що часто контрафактні продукти не відповідають вимогам, визначеним у гармонізаційному законодавстві Союзу, становлять ризики для здоров’я і безпеки кінцевих користувачів, викривляють конкуренцію, ставлять під загрозу суспільні інтереси та підтримують інші види незаконної діяльності. Тому держави-члени повинні продовжувати вживати дієвих заходів для запобігання надходженню контрафактних продуктів на ринок Союзу згідно з положеннями Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 608/2013 (-15).
(18) Більш справедливий єдиний ринок дасть змогу забезпечити рівні конкурентні умови для всіх суб’єктів господарювання та захист від недобросовісної конкуренції. Для цього необхідно посилювати заходи із забезпечення дотримання гармонізаційного законодавства Союзу. Належна співпраця між виробниками та органами ринкового нагляду є ключовим елементом, що дасть змогу здійснювати негайні втручання та коригувальні дії щодо продуктів. Важливо, щоб для конкретних продуктів існував відповідний суб’єкт господарювання з осідком у Союзі, аби органи ринкового нагляду могли адресувати йому запити, включно із запитами про надання інформації стосовно відповідності продукту гармонізаційному законодавству Союзу, та щоб такий суб’єкт господарювання міг співпрацювати з органами ринкового нагляду для забезпечення того, щоб у випадках невідповідності вживалися негайні коригувальні дії. Суб’єктами господарювання, які мають виконувати такі завдання, є виробник, імпортер, якщо виробник не має осідку в Союзі, уповноважений представник із дорученням виробника для такої цілі або надавач послуги фулфілменту з осідком у Союзі для продуктів, які він опрацьовує, якщо немає іншого суб’єкта господарювання, що має осідок у Союзі.
(19) Розвиток електронної комерції створює певні труднощі для органів ринкового нагляду стосовно забезпечення відповідності продуктів, що їх пропонують для продажу онлайн, та стосовно дієвого забезпечення дотримання гармонізаційного законодавства Союзу. Кількість суб’єктів господарювання, які пропонують продукти безпосередньо споживачам через електронні засоби, зростає. Тому суб’єкти господарювання із завданнями стосовно продуктів, що є предметом певного гармонізаційного законодавства Союзу, виконують важливу роль, слугуючи для органів ринкового нагляду контактним суб’єктом з осідком у Союзі та своєчасно виконуючи спеціальні завдання для забезпечення відповідності продуктів вимогам гармонізаційного законодавства Союзу на користь споживачів, інших кінцевих користувачів та бізнесів у межах Союзу.
(20) Обов’язки суб’єктів господарювання, які передбачають завдання стосовно продуктів, що є предметом гармонізаційного законодавства Союзу, не мають обмежувати існуючі обов’язки і відповідальність виробника, імпортера та уповноваженого представника згідно з відповідним гармонізаційним законодавством Союзу.
(21) Обов’язки за цим Регламентом, що вимагають від суб’єкта господарювання мати осідок у Союзі для введення продуктів в обіг на ринку Союзу, необхідно застосовувати до сфер, для яких визначено потребу в тому, щоб суб’єкт господарювання діяв як контактна точка з органами ринкового нагляду, з урахуванням ризик-орієнтованого підходу, беручи до уваги принцип пропорційності та з урахуванням високого рівня захисту кінцевих користувачів у Союзі.
(22) Крім того, такі обов’язки необхідно не застосовувати, якщо конкретні вимоги, визначені певними правовими актами стосовно продуктів, досягають тих самих результатів, а саме таких: Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2004 (-16), Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1223/2009, Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 167/2013 (-17), Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 168/2013 (-18), Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/28/ЄС (-19), Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/90/ЄС (-20), Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/1628 (-21), Регламент (ЄС) 2017/745, Регламент (ЄС) 2017/746, Регламент (ЄС) 2017/1369 та Регламент (ЄС) 2018/858.
Також необхідно брати до уваги ситуації, коли потенційні ризики або випадки невідповідності є малоймовірними, або у яких продуктами переважно торгують через традиційні ланцюги постачання, як-от, наприклад, визначені Директивою 2014/33/ЄС, Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/424 (-22) та Директивою Європейського Парламенту і Ради 2010/35/ЄС (-23).
(23) На продукті необхідно наводити контактну інформацію суб’єктів господарювання, які мають конкретні завдання стосовно продуктів, що є предметом гармонізаційного законодавства Союзу, з метою полегшення перевірок по всьому ланцюгу постачання.
(24) Суб’єктів господарювання необхідно зобов’язати до всебічної співпраці з органами ринкового нагляду та іншими компетентними органами, щоб забезпечити належне здійснення ринкового нагляду та надання змоги таким органам виконувати свої завдання. Це включає, якщо на те є запит від відповідних органів, надання контактної інформації суб’єктів господарювання, що мають завдання стосовно продуктів, які є предметом гармонізаційного законодавства Союзу, якщо вони такою інформацією володіють.
(25) Суб’єкти господарювання мають право на легкий доступ до високоякісної та комплексної інформації. Оскільки єдиний цифровий шлюз, створений Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1724 (-24), слугує єдиною точкою онлайнового доступу до інформації, він може бути використаний і для надання суб’єктам господарювання відповідної інформації про гармонізаційне законодавство Союзу. Утім, державам-членам необхідно запровадити процедури для надання доступу до контактних пунктів для продуктів, створених відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/515 (-25) , щоб у такий спосіб допомагати суб’єктам господарювання отримувати інформацію відповідно до їхніх потреб. Настанови з питань, що стосуються технічних специфікацій чи гармонізованих стандартів, або розробка конкретного продукту не мають бути частиною обов’язків держав-членів при наданні такої інформації.
(26) Органам ринкового нагляду має бути надано змогу домовлятися про ведення спільної діяльності з іншими органами або організаціями, що представляють суб’єктів господарювання чи кінцевих користувачів, для просування відповідності, виявлення невідповідності, підвищення обізнаності та надання інструкцій стосовно гармонізаційного законодавства Союзу для конкретних категорій продуктів, включно з продуктами, що їх пропонують для продажу онлайн.
(27) Держави-члени мають призначити власні органи ринкового нагляду. Цей Регламент не мав би перешкоджати державам-членам обирати компетентні органи для виконання завдань із ринкового нагляду. Для сприяння адміністративній допомозі та співпраці держави-члени також мають призначити єдиний контактний офіс. Єдині контактні офіси щонайменше мають представляти скоординовану позицію органів ринкового нагляду та органів, які відповідають за контроль продуктів, що надходять на ринок Союзу.
(28) Електронна комерція створює певні труднощі для органів ринкового нагляду в розрізі захисту здоров’я і безпеки кінцевих користувачів від невідповідних продуктів. Тому державам-членам необхідно забезпечити, щоб ринковий нагляд було організовано з однаковою дієвістю як для продуктів, що їх надають офлайн, так і для продуктів, що їх надають онлайн.
(29) При здійсненні ринкового нагляду продуктів, що їх пропонують для продажу онлайн, органи ринкового нагляду стикаються з численними труднощами, серед яких відстеження продуктів, що їх пропонують для продажу онлайн, ідентифікація відповідальних суб’єктів господарювання або оцінювання ризиків чи випробувань через відсутність фізичного доступу до продуктів. Додатково до вимог, що їх запроваджує цей Регламент, держав-членів заохочують використовувати додаткові настанови та найкращі практики для здійснення ринкового нагляду та для комунікаційної роботи з бізнесом і споживачами.
(30) Необхідно приділити особливу увагу певним новітнім технологіям з урахуванням того, що споживачі дедалі більше використовують під’єднані пристрої у своєму щоденному житті. У зв’язку з цим у регулятивні рамки Союзу необхідно включити нові ризики, що дадуть змогу забезпечувати безпеку кінцевих користувачів.
(31) В еру безперервного розвитку цифрових технологій необхідно досліджувати нові рішення, які дали б змогу сприяти дієвому ринковому нагляду в межах Союзу.
(32) Щоб гарантувати правильне застосування гармонізаційного законодавства Союзу до продуктів, необхідний комплексний і дієвий ринковий нагляд. З огляду на те, що для суб’єктів господарювання контроль може бути тягарем, органам ринкового нагляду необхідно організовувати та проводити інспекційні заходи на основі ризик-орієнтованого підходу з урахуванням інтересів таких суб’єктів господарювання та з полегшенням згаданого тягаря до тієї міри, якою він є необхідним для здійснення дієвого і результативного контролю. Крім того, компетентним органам держави-члена необхідно здійснювати ринковий нагляд із тим самим рівнем піклування незалежно від того, чи невідповідність певного продукту стосується території такої держави-члена або імовірного впливу на ринок іншої держави-члена. Комісія має встановити однакові умови для певних видів інспекційної діяльності, що здійснюється органами ринкового нагляду стосовно продуктів чи категорій продуктів, які становлять конкретні ризики або серйозно порушують застосовне гармонізаційне законодавство Союзу.
(33) При здійсненні своїх обов’язків органи ринкового нагляду стикаються з нестачами різного характеру, як-от ресурсів, координаційних механізмів та повноважень стосовно невідповідних продуктів. Це призводить до непослідовного забезпечення застосування гармонізаційного законодавства Союзу та до більш жорсткого ринкового нагляду в певних державах-членах порівняно з іншими, що потенційно створює нерівні умови для бізнесів, а також зумовлює потенційну непропорційність у рівні безпечності продукту по всьому Союзу.
(34) Для забезпечення того, що гармонізаційне законодавство Союзу щодо продуктів застосовується правильно, органам ринкового нагляду необхідно мати спільний набір повноважень для проведення розслідувань та забезпечення виконання, який давав би змогу посилити співпрацю між органами ринкового нагляду та застосовувати більш суворі заходи стримування до суб’єктів господарювання, які свідомо порушують гармонізаційне законодавство Союзу. Такі повноваження мають бути достатньо потужними, щоб долати правозастосовчі виклики, що постають перед гармонізаційним законодавством Союзу, враховувати особливості електронної комерції та цифрового середовища, а також запобігати використанню суб’єктами господарювання прогалин у правозастосовчій системі шляхом переміщення в держави-члени, органи ринкового нагляду яких не мають достатнього оснащення для боротьби з незаконними практиками. Зокрема, повноваження мають гарантувати, що для забезпечення примусового застосування однаковою мірою в усіх державах-членах компетентні органи можуть здійснювати між собою обмін інформацією та доказами.
(35) Цей Регламент має не обмежувати свободу держав-членів обирати систему правозастосування, яку вони вважають належною. Держави-члени мають бути вільними у виборі того, чи можуть їхні органи ринкового нагляду проводити розслідування та правозастосування безпосередньо в рамках власних повноважень, шляхом звернення до інших органів публічної влади або шляхом звернення до компетентних судів.
(36) Органам ринкового нагляду необхідно надати можливість відкривати розслідування за власною ініціативою, якщо їм стає відомо про введення в обіг невідповідних продуктів.
(37) Органам ринкового нагляду необхідно мати доступ до всіх потрібних доказів, даних та інформації стосовно предмету розслідування для визначення факту порушення застосовного гармонізаційного законодавства Союзу, та особливо для визначення відповідального суб’єкта господарювання, незалежно від того, хто володіє такими доказами, даними або інформацією, та незалежно від того, де такий володілець розташований і в якому форматі зберігає докази. Органам ринкового нагляду необхідно мати змогу подавати до суб’єктів господарювання, включно з тими, які входять у цифровий ланцюг доданої вартості, запити про надання необхідних доказів, даних та інформації.
(38) Органам ринкового нагляду необхідно мати змогу проводити потрібні інспектування на місці, а також необхідно мати повноваження заходити до будь-яких приміщень, на земельні ділянки чи у транспортні засоби, що їх відповідний суб’єкт господарювання використовує для цілей, пов’язаних із торговельною, діловою, кустарною чи професійною діяльністю.
(39) Органам ринкового нагляду необхідно мати змогу вимагати від представника чи відповідального члена персоналу суб’єкта господарювання надання пояснень, фактів, інформації чи документів, що стосуються предмету інспектування на місці, та фіксувати відповіді, надані таким відповідним представником або відповідальним членом персоналу.
(40) Органам ринкового нагляду необхідно мати змогу перевіряти продукти, які планується надавати на ринку, на відповідність гармонізаційному законодавству Союзу та отримувати докази невідповідності. Тому їм необхідно надати повноваження придбавати продукти та, якщо докази не можуть бути отримані іншим чином, придбавати продукти під прикриттям.
(41) У органів ринкового нагляду має бути змога припиняти невідповідність швидко та дієво, особливо у цифровому середовищі, зокрема у випадках, коли суб’єкт господарювання, який здійснює продаж продукту, приховує свою особу або переміщується в межах території Союзу чи у третю країну для уникнення примусового забезпечення дотримання вимог до продуктів. У випадках існування ризику серйозної та непоправної шкоди для кінцевих користувачів через невідповідність, у органів ринкового нагляду має бути змога вживати належним чином обґрунтованих та пропорційних заходів, якщо не існуватиме інших засобів для запобігання такій шкоді або її пом’якшення, включно з можливістю вимагати вилучення контенту з онлайнових інтерфейсів чи відображення попередження, якщо необхідно. Якщо такі запити виконувати не будуть, у відповідних органів мають бути повноваження вимагати від надавачів послуги інформаційного суспільства обмеження доступу до онлайнового інтерфейсу. Необхідно забезпечити вжиття таких заходів відповідно до принципів, встановлених у Директиві 2000/31/ЄС.
(42) Імплементація цього Регламенту та здійснення повноважень для його застосування також мають відповідати іншому праву Союзу та національному праву, як наприклад Директиві 2000/31/ЄС, а також застосовним процедурним запобіжникам і принципам фундаментальних прав. Такі імплементація та здійснення повноважень також мають бути пропорційними та адекватними у світлі характеру та загальної фактичної чи потенційної шкоди, що її може бути завдано порушенням. Компетентним органам необхідно брати до уваги всі факти та обставини справи, а також обирати найбільш належні заходи, зокрема такі, які є необхідними для усунення порушень, що їх охоплює цей Регламент. Такі заходи мають бути пропорційними, дієвими і стримувальними. Державам-членам необхідно залишити свободу визначати умови та обмеження для здійснення повноважень з виконання обов’язків у національному праві. Якщо, наприклад, відповідно до національного права для входу до приміщення фізичних осіб та юридичних осіб вимагається попередній дозвіл від судового органу відповідної держави-члена, то повноваження на вхід до таких приміщень мають використовуватися лише після того, як такий дозвіл було отримано.
(43) Органи ринкового нагляду діють в інтересах суб’єктів господарювання, кінцевих користувачів та громадськості для забезпечення того, щоб суспільні інтереси, охоплені відповідним гармонізаційним законодавством Союзу щодо продуктів, були дотримані й захищалися шляхом належних заходів із забезпечення дотримання встановлених вимог, та щоб відповідність такому законодавству була забезпечена по всьому ланцюгу постачання шляхом належних перевірок з урахуванням того факту, що для перевірки відповідності продуктів відповідному гармонізаційному законодавству Союзу самі лише адміністративні перевірки в багатьох випадках не можуть замінити фізичні та лабораторні перевірки. Як наслідок, органам ринкового нагляду необхідно забезпечити ведення своєї діяльності з високим рівнем прозорості та робити доступною для громадськості будь-яку інформацію, яку вони вважають належною для захисту інтересів кінцевих користувачів у Союзі.
(44) Цей Регламент не має обмежувати функціонування RAPEX відповідно до Директиви 2001/95/ЄС.
(45) Цей Регламент не має обмежувати запобіжну процедуру, передбачену галузевим гармонізаційним законодавством Союзу на виконання статті 114(10) Договору про функціонування Європейського Союзу. З метою забезпечення однакового рівня захисту по всьому Союзу держави-члени мають право вживати заходів щодо продуктів, які становлять ризик для здоров’я та безпеки або інших аспектів охорони суспільних інтересів. Від них також вимагається повідомляти про такі заходи інші держави-члени та Комісію, а Комісія з метою забезпечення функціонування внутрішнього ринку може висловлювати свою позицію щодо національних заходів, що обмежують вільний рух продуктів.
(46) Обмін інформацією між органами ринкового нагляду та використання доказів і результатів розслідування необхідно здійснювати з дотриманням принципу конфіденційності. Інформацію необхідно опрацьовувати відповідно до застосовного національного права із забезпеченням того, щоб розслідування не були скомпрометовані, та щоб репутація суб’єктів господарювання не постраждала.
(47) Якщо для цілей цього Регламенту необхідно опрацьовувати персональні дані, таке опрацювання необхідно виконувати відповідно до права Союзу про захист персональних даних. Будь-яке опрацювання персональних даних згідно з цим Регламентом повинно відповідати Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 (-26) та Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1725 (-27) у застосовних випадках.
(48) Щоб забезпечити дієвість та послідовність випробувань по всьому Союзу при здійсненні ринкового нагляду стосовно певних продуктів чи певних категорій або груп продуктів чи стосовно конкретних ризиків, що стосуються категорії чи групи продуктів, Комісія має мати змогу призначати власні випробувальні потужності або публічні випробувальні потужності держави-члена як випробувальні потужності Союзу. Усі випробувальні потужності Союзу необхідно акредитувати відповідно до вимог Регламенту (ЄС) № 765/2008. Для уникнення конфлікту інтересів, випробувальні потужності Союзу мають надавати послуги винятково органам ринкового нагляду, Комісії, Мережі Союзу для відповідності продуктів вимогам («Мережа») та іншим урядовим або міжурядовим установам.
(49) Державам-членам необхідно забезпечити безперебійну доступність належних фінансових ресурсів, достатніх для укомплектування персоналом та обладнанням органів ринкового нагляду. Дієвий ринковий нагляд вимагає стабільних ресурсів, та їх рівень має бути достатнім для покриття правозастосовчих потреб у будь-який момент. Державам-членам необхідно мати можливість доповнювати державне фінансування шляхом стягнення з відповідних суб’єктів господарювання витрат, виниклих у зв’язку зі здійсненням ринкового нагляду стосовно продуктів, що їх було визнано невідповідними.
(50) Необхідно запровадити механізми взаємної допомоги, оскільки для ринку товарів Союзу є імперативним, щоб органи ринкового нагляду держав-членів ефективно співпрацювали між собою. Органи мають діяти добросовісно, і як загальний принцип вони мають приймати запити про взаємну допомогу, зокрема якщо такі запити стосуються доступу до документації щодо декларації про відповідність вимогам ЄС, документації щодо декларації про експлуатаційні характеристики та технічної документації.
(51) Необхідно, щоб держави-члени призначили органи, відповідальні за застосування митного законодавства, а також будь-які інші органи національного права здійснювати контроль продуктів, що надходять на ринок Союзу.
(52) Дієвим способом забезпечення того, що небезпечні чи невідповідні продукти не вводять в обіг у Союзі, могло б стати виявлення таких продуктів до їх випуску для вільного обігу. У органів, які відповідають за контроль продуктів, що надходять на ринок Союзу, є загальне розуміння торговельних потоків на зовнішніх кордонах Союзу, а тому на них необхідно покласти обов’язок проводити належний контроль на основі оцінювання ризику, щоб зробити ринок безпечнішим місцем, на якому гарантується вищий рівень захисту суспільних інтересів. Держави-члени мають призначати конкретні органи, які мають відповідати за належні документальні та, якщо необхідно, фізичні чи лабораторні перевірки продуктів до їх випуску для вільного обігу. Однакового застосування гармонізаційного законодавства Союзу щодо продуктів можна досягнути лише через систематичну співпрацю та обмін інформацією між органами ринкового нагляду та іншими органами, призначеними як органи, відповідальні за контроль продуктів, що надходять на ринок Союзу. Такі органи мають отримувати достатньо заздалегідь від органів ринкового нагляду всю необхідну інформацію стосовно невідповідних продуктів або інформацію про суб’єктів господарювання, якщо було виявлено вищий ризик невідповідності. У свою чергу органи, відповідальні за контроль продуктів, що надходять митну територію Союзу, мають своєчасно інформувати органи ринкового нагляду про випуск продуктів для вільного обігу та про результати контролю, якщо така інформація має значення для забезпечення застосування гармонізаційного законодавства Союзу щодо продуктів. Крім того, якщо Комісії стає відомо про серйозний ризик, що його становить імпортований продукт, вона має інформувати держави-члени про такий ризик для забезпечення скоординованих та більш дієвих заходів контролю відповідності та правозастосування на перших пунктах пропуску до Союзу.
(53) Імпортерам необхідно нагадати, що статті 220, 254, 256, 257 та 258 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 (-28) передбачають, що продукти, що надходять на ринок Союзу, які потребують подальшого оброблення, щоб прийти у відповідність до застосовного гармонізаційного законодавства Союзу, повинні бути поміщені під належну митну процедуру, яка дає змогу імпортеру виконати таке оброблення. Загалом необхідно, щоб випуск для вільного обігу не розглядався як підтвердження відповідності праву Союзу, оскільки такий випуск не завжди супроводжується повною перевіркою відповідності.
(54) Необхідно створити електронні інтерфейси, що уможливлять автоматичне передавання даних, щоб забезпечити використання середовища Єдиного вікна ЄС для митниці та в такий спосіб оптимізувати і зменшити тягар щодо обміну даними між митними органами та органами ринкового нагляду. Митні органи та органи ринкового нагляду мають сприяти у визначені даних для такого передавання. Необхідно обмежити додатковий тягар для митних органів, а інтерфейси мають бути максимально автоматизовані та зручні у використанні.
(55) На базі Комісії необхідно створити Мережу, зосереджену на структурованій координації і співпраці між правозастосовчими органами держав-членів та Комісією, а також на оптимізації поширення практик ринкового нагляду по всьому Союзу, щоб сприяти проведенню спільних правозастосовчих заходів державами-членами, як-от спільних розслідувань. Ця структура адміністративної підтримки має уможливити накопичення ресурсів та ведення комунікаційно-інформаційної системи для взаємодії між державами-членами та Комісією, що у свою чергу має допомагати в посиленні заходів із примусового застосування гармонізаційного законодавства Союзу щодо продуктів та сприяти стримуванню порушень. Участь груп адміністративної співпраці (ADCOs) у роботі Мережі не має унеможливлювати участі інших подібних груп, задіяних у зусиллях з адміністративної співпраці. Комісія має забезпечити необхідну адміністративну і фінансову підтримку Мережі.
(56) Між державами-членами та Комісією має існувати дієвий, швидкий та точний обмін інформацією. Існує низка інструментів, серед яких інформаційно-комунікаційна система для ринкового нагляду (ICSMS) та RAPEX, що уможливлюють координацію між органами ринкового нагляду в Союзі. Ці інструменти в поєднанні з інтерфейсом для передавання даних із ICSMS до RAPEX потребують обслуговування та подальшої розробки для розкриття їх повного потенціалу та допомоги в підвищенні рівня співпраці та обміну інформацією між державами-членами та Комісією.
(57) У цьому контексті для цілей збору інформації про правозастосування гармонізаційного законодавства Союзу щодо продуктів ICSMS необхідно оновити та зробити доступною для Комісії, єдиних контактних офісів, митних органів та органів ринкового нагляду. Крім того, необхідно розробити електронний інтерфейс, щоб уможливити ефективний обмін інформацією між національними системами митних органів та органів ринкового нагляду. Що стосується випадків подання запитів про взаємну допомогу, єдині контактні офіси мають надавати будь-яку підтримку, яка є необхідною для співпраці між відповідними органами. Тому в ICSMS мають бути функції, що уможливлюють автоматичне відправлення повідомлень єдиним контактним офісам про недотримання кінцевих термінів. Якщо секторальним законодавством уже передбачене використання систем для співпраці та обміну даними, як-от EUDAMED для медичних виробів, такі системи необхідно продовжувати використовувати, якщо це доцільно.
(58) Загалом, ICSMS необхідно використовувати для обміну інформацією, яку вважають корисною для органів ринкового нагляду. Вона може включати перевірки, проведені у контексті проектів ринкового нагляду, незалежно від результату випробувань. Обсяг даних для внесення до ICSMS необхідно збалансувати для уникнення завеликого тягаря, щоб зусилля із внесення даних не перевищували зусилля на фактичні перевірки, і при цьому щоб дані були достатньо повними для покращення дієвості та результативності з боку органів. Тому до ICSMS необхідно також вносити дані щодо простіших перевірок, а не лише щодо лабораторних випробувань. Утім, немає потреби включати короткі візуальні перевірки. Як правило, ті перевірки, які документують окремо, необхідно вносити в ICSMS.
(59) Держави-члени заохочуються використовувати ICSMS для взаємодії між митними органами та органами ринкового нагляду як альтернативу національним системам. Вона не має заміняти Систему Співтовариства з управління ризиками (CRMS), що її використовують митні органи. Ці дві системи можуть працювати паралельно, адже вони виконують різні, проте доповняльні ролі: ICSMS сприяє комунікації між митними органами та органами ринкового нагляду для оперативного опрацювання митних декларацій з метою забезпечення безпечності і відповідності продуктів, а CRMS використовують для управління загальними ризиками та їх контролю на митниці.
(60) Шкода, завдана невідповідними продуктами, є важливою інформацією для органів ринкового нагляду. Тому ICSMS має містити відповідні поля для даних, щоб органи ринкового нагляду могли вносити доступні повідомлення, отримані у процесі проведення розслідувань, що даватиме змогу виконувати статистичні оцінювання в подальшому.
(61) Комісії необхідно мати змогу обмінюватися інформацією щодо ринкового нагляду з регуляторними органами третіх країн або міжнародними організаціями в рамках угод, укладених між Союзом та третіми країнами або міжнародними організаціями, з метою забезпечення відповідності продуктів до їх експорту на ринок Союзу.
(62) Для досягнення вищого ступеня відповідності застосовному гармонізаційному законодавству Союзу щодо продуктів із одночасним забезпеченням ефективного розподілення ресурсів та результативного за витратами контролю продуктів, що надходять на ринок Союзу, Комісії необхідно мати змогу схвалювати спеціальні системи перед експортного контролю. Продукти, що є предметом таких схвалених систем, могли б у рамках оцінювання ризиків з боку органів, які відповідають за контроль продуктів, що надходять на ринок Союзу, користатися вищим рівнем довіри порівняно з іншими продуктами, які не є предметом передекспортного контролю.
(63) Комісія має оцінювати цей Регламент у світлі цілей, що їх він переслідує, та з урахуванням нових технологічних, економічних, комерційних та правових розробок. На виконання пункту 22 Міжінституційної угоди від 13 квітня 2016 року про краще законотворення (-29), таке оцінювання, виконане з огляду на дієвість, ефективність, актуальність, узгодженість та додану вартість, має слугувати як основа для оцінювання впливу для варіантів подальших дій, особливо в частині сфери дії цього Регламенту, застосування та забезпечення дотримання положень щодо завдань суб’єктів господарювання, що вводять в обіг продукти, та систем передекспортного контролю продуктів.
(64) Необхідно забезпечити захист фінансових інтересів Союзу через пропорційні заходи по всьому витратному циклу, включно із запобіганням, виявленням та розслідуванням порушень, поверненням втрачених, помилково сплачених чи неправильно використаних коштів та, у відповідних випадках, застосуванням адміністративних та фінансових санкцій.
(65) Розмаїття санкцій у Союзі є однією з основних причин неадекватності стримування та нерівномірності захисту. Правила про встановлення санкцій, і зокрема грошових штрафів, належать до національної юрисдикції, а тому їх необхідно визначати в національному праві.
(66) Для забезпечення однакових умов імплементації цього Регламенту, на Комісію необхідно покласти виконавчі повноваження щодо такого: визначення однакових умов для перевірок та критеріїв для визначення частоти проведення перевірок, а також кількості зразків для перевірки певних продуктів чи категорій продуктів, стосовно яких було неодноразово виявлено конкретні ризики або серйозні порушення гармонізаційного законодавства Союзу; визначення процедур для призначення випробувальних потужностей Союзу; встановлення еталонних параметрів і методик для перевірок на основі загального аналізу ризиків на рівні Союзу; визначення детальної інформації для статистичних даних, що охоплюють контроль, проведений призначеними органами стосовно продуктів, що підпадають під право Союзу; визначення детальної інформації щодо імплементаційних заходів для інформаційно-комунікаційної системи та визначення даних стосовно поміщення продуктів під митну процедуру «випуск для вільного обігу», що має передаватися митними органами; та схвалення спеціальних систем передекспортного контролю для продуктів та відкликання таких схвалень. Такі повноваження необхідно здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (-30).
(67) 3 огляду на те, що ціль цього Регламенту, а саме: вдосконалення функціонування внутрішнього ринку шляхом посилення ринкового нагляду за продуктами, охопленими гармонізаційним законодавством Союзу, - не може бути достатньою мірою досягнута державами-членами зважаючи на потребу в дуже високій мірі співпраці, взаємодії та узгодженості дій усіх компетентних органів у всіх державах-членах, але з огляду на її масштаб і наслідки, її може бути краще досягнуто на рівні Союзу, Союз може ухвалити інструменти згідно з принципом субсидіарності, як встановлено у статті 5 Договору про Європейський Союз. Відповідно до принципу пропорційності, визначеного в зазначеній статті, цей Регламент не виходить за межі того, що є необхідним для досягнення зазначеної цілі.
(68) Цей Регламент поважає фундаментальні права та дотримується принципів, визнаних, зокрема, Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу та присутніх у конституційних традиціях держав-членів. Відповідно, цей Регламент слід тлумачити й застосовувати з дотриманням таких прав і принципів, включно з тими, що стосуються свободи і плюралізму засобів масової інформації. Зокрема, цей Регламент має на меті забезпечити повне дотримання захисту споживачів, свободи підприємництва, свободи вияву поглядів та свободи інформації, прав власності та захисту персональних даних,
УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:
ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1 — Предмет
1. Цей Регламент покликаний удосконалити функціонування внутрішнього ринку шляхом посилення ринкового нагляду щодо продуктів, охоплених гармонізаційним законодавством Союзу, зазначеним у статті 2, для забезпечення того, щоб на ринку Союзу надавалися лише продукти, що відповідають вимогам і виконують вимоги, які передбачають високий рівень захисту суспільних інтересів, як-от здоров’я і безпека в цілому, здоров’я і безпека на робочому місці, захист споживачів, захист довкілля і громадська безпека, а також будь-які інші суспільні інтереси, що їх охороняє зазначене законодавство.
2. Цей Регламент встановлює правила та процедури для суб’єктів господарювання стосовно продуктів, що є предметом певного гармонізаційного законодавства Союзу, та встановлює засади для співпраці із суб’єктами господарювання.
3. У цьому Регламенті також передбачено засади для здійснення контролю продуктів, що надходять на ринок Союзу.
Стаття 2 — Сфера застосування
1. Цей Регламент застосовують до продуктів, які є предметом гармонізаційного законодавства Союзу, переліченого в додатку I («гармонізаційне законодавство Союзу»), якщо відсутні спеціальні положення з такою самою ціллю в гармонізаційному законодавстві Союзу, яке регулює окремі аспекти ринкового нагляду та правозастосування в більш конкретний спосіб.
2. Статті 25-28 застосовують до продуктів, охоплених правом Союзу, якщо у праві Союзу відсутні спеціальні положення щодо організації контролю продуктів, що надходять на ринок Союзу.
3. Застосування цього Регламенту не перешкоджає органам ринкового нагляду застосовувати конкретніші заходи, як передбачено у Директиві 2001/95/ЄС.
4. Цей Регламент не обмежує положення статей 12-15 Директиви 2000/31/ЄС.
Стаття 3 — Терміни та означення
Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:
(1) «надання на ринку» означає будь-яке платне або безоплатне постачання продукту для розповсюдження, споживання чи використання на ринку Союзу в процесі здійснення комерційної діяльності;
(2) «введення в обіг» означає перше надання продукту на ринку Союзу;
(3) «ринковий нагляд» означає діяльність, яку провадять органи ринкового нагляду, і заходи, яких вони вживають, для забезпечення того, щоб продукти відповідали вимогам, установленим у застосовному гармонізаційному законодавстві Союзу, та для забезпечення захисту суспільних інтересів, які охоплені таким законодавством;
(4) «орган ринкового нагляду» означає орган, призначений державою-членом згідно зі статтею 10 як такий, що відповідає за здійснення ринкового нагляду на території такої держави-члена;
(5) «орган-заявник» означає орган ринкового нагляду, що подає запит про надання взаємної допомоги;
(6) «запитуваний орган» означає орган ринкового нагляду, що отримує запит про надання взаємної допомоги;
(7) «невідповідність» означає будь-який випадок недотримання вимог, встановлених гармонізаційним законодавством Союзу або цим Регламентом;
(8) «виробник» означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, яка виготовляє продукт або замовляє проектування чи виготовлення продукту та реалізовує такий продукт під своїм найменуванням або під своєю торговельною маркою;
(9) «імпортер» означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, що має осідок на території Союзу, яка вводить в обіг на ринку Союзу продукт із третьої країни;
(10) «розповсюджувач» означає будь-яку відмінну від виробника або імпортера фізичну чи юридичну особу в ланцюзі постачання, яка надає продукт на ринку;
(11) «надавач послуги фулфілменту» означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, яка у ході комерційної діяльності пропонує принаймні дві з таких послуг: складування, пакування, адресування та відвантаження, без набуття права власності на відповідні продукти, за виключенням поштових послуг згідно з означенням у пункті 1 статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 97/67/ЄС (-31), послуг доставляння посилок згідно з означенням у пункті 2 статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/644 (-32), а також будь-яких інших поштових послуг чи послуг вантажного перевезення;
(12) «уповноважений представник» означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що має осідок на території Союзу, яка отримала письмове доручення від виробника діяти від його імені щодо визначених завдань на виконання обов’язків виробника згідно з відповідним гармонізаційним законодавством Союзу або згідно з вимогами цього Регламенту;
(13) «суб’єкт господарювання» означає виробника, уповноваженого представника, імпортера, розповсюджувача, надавача послуги фулфілменту або будь-яку іншу фізичну чи юридичну особу, яка має обов’язки у зв’язку з виробництвом продуктів, наданням їх на ринку чи введенням їх в експлуатацію згідно з відповідним гармонізаційним законодавством Союзу;
(14) «надавач послуги інформаційного суспільства» означає надавача послуги, як її означено в пункті (b) статті 1(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/1535 (-33);
(15) «онлайновий інтерфейс» означає будь-яке програмне забезпечення, включно з вебсайтом, частиною вебсайту чи програмою, яке експлуатує суб’єкт господарювання чи яке експлуатується від його імені, та яке слугує для надання доступу кінцевим користувачам до продуктів суб’єкта господарювання;
(16) «коригувальна дія» означає будь-яку дію, що вчиняється суб’єктом господарювання для виправлення будь-якого випадку невідповідності на вимогу органу ринкового нагляду або за власною ініціативою суб’єкта господарювання;
(17) «добровільний захід» означає коригувальну дію, якої не вимагав орган ринкового нагляду;
(18) «ризик» означає комбінацію імовірності виникнення небезпеки внаслідок заподіяння шкоди та ступеня тяжкості такої шкоди;
(19) «продукт, що становить ризик» означає продукт, що має потенціал завдання шкоди здоров’ю і безпеці людей у цілому, здоров’ю й безпеці на робочому місці, захисту споживачів, захисту довкілля, громадській безпеці та іншим суспільним інтересам, що їх охороняє застосовне гармонізаційне законодавство Союзу, такою мірою, що виходить за межі того, що вважають розумним і прийнятним або у зв’язку з використанням за призначенням такого продукту, або за нормальних чи розумно передбачуваних умов використання відповідного продукту, з урахуванням тривалості використання та, у застосовних випадках, вимог до його введення в експлуатацію, встановлення й технічного обслуговування;
(20) «продукт, що становить серйозний ризик» означає продукт, що становить ризик, для якого, на основі оцінювання ризику та беручи до уваги нормальне й передбачуване використання продукту, комбінацію ймовірності виникнення небезпеки внаслідок заподіяння шкоди та ступеня тяжкості такої шкоди вважають такою, що вимагатиме швидкого реагування з боку органів ринкового нагляду, включно з випадками, коли наслідки від ризику проявляються не одразу;
(21) «кінцевий користувач» означає фізичну особу, що мешкає у Союзі, або юридичну особу, що має осідок у Союзі, якій було надано продукт або як споживачу для цілей, не пов’язаних із її торговельною діяльністю, підприємницькою діяльністю, ремеслом чи професією, або як професійному кінцевому користувачу для використання у процесі здійснення промислової чи професійної діяльності;
(22) «відкликання» означає будь-який захід, спрямований на забезпечення повернення продукту, який уже було надано кінцевому користувачу;
(23) «вилучення з обігу» означає будь-який захід, спрямований на запобігання наданню на ринку продукту в ланцюгу постачання;
(24) «митні органи» означає митні органи, як означено в пункті 1 статті 5 Регламенту (ЄС) № 952/2013;
(25) «випуск для вільного обігу» означає процедуру, встановлену в статті 201 Регламенту (ЄС) № 952/2013;
(26) «продукти, що надходять на ринок Союзу» означає продукти з третіх країн, призначені для введення в обіг у Союзі або для особистого використання чи споживання на митній території Союзу та поміщені під митну процедуру «випуску для вільного обігу».
ГЛАВА II
ЗАВДАННЯ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 4 — Завдання суб’єктів господарювання стосовно продуктів, що є предметом певного гармонізаційного законодавства Союзу
1. Незважаючи на зобов’язання, визначені у застосовному гармонізаційному законодавстві Союзу, продукт, що підпадає під дію зазначеного у параграфі 5 законодавства, може бути введений в обіг лише у разі, якщо є суб’єкт господарювання з осідком у Союзі, який стосовно такого продукту відповідає за виконання завдань, визначених у параграфі 3.
2. Для цілей цієї статті, під суб’єктом господарювання, про якого йдеться у параграфі 1, мається на увазі будь-що з такого:
(a) виробник, що має осідок у Союзі;
(b) імпортер, якщо виробник не має осідку в Союзі;
(c) уповноважений представник, який має письмове доручення від виробника, що призначив уповноваженого представника виконувати від імені виробника завдання, визначені у параграфі 3;
(d) надавач послуги фулфілменту, що має осідок у Союзі, стосовно продуктів, якими він займається, якщо жоден інший суб’єкт господарювання, згаданий у пунктах (a), (b) та (c), не має осідку в Союзі.
3. Без обмеження будь-яких обов’язків суб’єктів господарювання згідно із застосовним гармонізаційним законодавством Союзу, суб’єкт господарювання, зазначений у параграфі 1, виконує такі завдання:
(a) якщо гармонізаційне законодавство Союзу, що застосовується до продукту, передбачає декларацію про відповідність вимогам ЄС або декларацію про експлуатаційні характеристики та технічну документацію, він перевіряє, щоб декларацію про відповідність вимогам ЄС або декларацію про експлуатаційні характеристики та технічну документацію було складено, зберігає декларацію про відповідність чи декларацію про експлуатаційні характеристики, щоб вони були доступні для надання органам ринкового нагляду протягом періоду, встановленого таким законодавством, та забезпечує, щоб така документація була доступна таким органам за їхнім запитом;
(b) у відповідь на обґрунтований запит органу ринкового нагляду надає такому органу всю інформацію й документацію, що є необхідною для підтвердження відповідності продукту, мовою, яку такий орган може легко зрозуміти;
(c) за наявності причин вважати, що відповідний продукт становить ризик, інформує органи ринкового нагляду про такі причини;
(d) співпрацює з органами ринкового нагляду, зокрема, у відповідь на обґрунтований запит забезпечує, щоб було вжито необхідних негайних коригувальних дій для виправлення будь-якого випадку невідповідності вимогам, встановленим у застосовному гармонізаційному законодавстві Союзу стосовно відповідного продукту, або, якщо це неможливо, для пом’якшення ризиків, що їх становить такий продукт, якщо цього вимагають органи ринкового нагляду або за власною ініціативою, якщо суб’єкт господарювання, зазначений у параграфі 1, вважатиме чи матиме причини вважати, що відповідний продукт становить ризик.
4. Без обмеження відповідних обов’язків суб’єктів господарювання згідно із застосовним гармонізаційним законодавством Союзу, на продукті або на його паюванні, на посилці чи в супровідному документі обов’язково зазначають найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торгову марку, а також контактні дані, включно з поштовою адресою, суб’єкта господарювання, зазначеного у параграфі 1.
5. Цю статтю застосовують щодо продуктів, що підпадають під дію регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 305/2011 (-34), (ЄС) 2016/425 (-35) та (ЄС) 2016/426 (-36), а також директив Європейського Парламенту і Ради 2000/14/ЄС (-37), 2006/42/ЄС (-38), 2009/48/ЄС (-39), 2009/125/ЄС (-40), 2011/65/ЄС (-41), 2013/29/ЄС (-42), 2013/53/ЄС (-43), 2014/29/ЄС (-44), 2014/30/ЄС (-45), 2014/31/ЄС (-46), 2014/32/ЄС (-47), 2014/34/ЄС (-48), 2014/35/ЄС (-49), 2014/53/ЄС (-50) та 2014/68/ЄС (-51).
Стаття 5 — Уповноважений представник
1. Для цілей пункту (c) статті 4(2), виробник доручає уповноваженому представнику виконувати завдання, перелічені у статті 4(3), незважаючи на будь-які інші завдання, доручені згідно з відповідним гармонізаційним законодавством Союзу.
2. Уповноважений представник виконує завдання, визначені в дорученні. За запитом органів ринкового нагляду уповноважений представник надає копію доручення мовою Союзу, визначеною органом ринкового нагляду.
3. Уповноважені представники повинні мати належні засоби, щоб мати змогу виконувати покладені на них завдання.
Стаття 6 — Дистанційні продажі
Продукти, що їх пропонують до продажу онлайн або через інші засоби дистанційного продажу, вважаються наданими на ринку, якщо їх пропозиція націлена на кінцевих користувачів у Союзі. Пропозицію продажу вважають націленою на кінцевих користувачів у Союзі, якщо відповідний суб’єкт господарювання за допомогою будь-яких засобів спрямовує свою діяльність на державу-член.
Стаття 7 — Обов’язок співпрацювати
1. Суб’єкти господарювання повинні співпрацювати з органами ринкового нагляду над діями з усунення або пом’якшення ризиків, що їх становлять продукти, які такі суб’єкти господарювання надають на ринку.
2. Надавачі послуг інформаційного суспільства повинні співпрацювати з органами ринкового нагляду за запитом органів ринкового нагляду та в конкретних випадках, щоб сприяти вжиттю будь-яких заходів, спрямованих на усунення або, якщо це неможливо, пом’якшення ризиків, що їх становлять продукти, які пропонуються чи були запропоновані до продажу онлайн через їхні сервіси.
ГЛАВА III
НАДАННЯ ДОПОМОГИ СУБ’ЄКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА СПІВПРАЦЯ З НИМИ
Стаття 8 — Інформація для суб’єктів господарювання
1. Відповідно до Регламенту (ЄС) 2018/1724 Комісія забезпечує, щоб портал «Твоя Європа» (Your Europe) надавав користувачам легкий доступ онлайн до інформації про вимоги до продуктів та про права, обов’язки і правила, що виникли на підставі гармонізаційного законодавства Союзу
2. Держави-члени запроваджують процедури для безкоштовного надання суб’єктам господарювання на їхній запит інформації, що стосується національної транспозиції та імплементації гармонізаційного законодавства Союзу, яке застосовується до продуктів. З цією метою застосовують статті 9(1), (4) та (5) Регламенту (ЄС) 2019/515.
Стаття 9 — Ведення спільної діяльності для просування відповідності
1. Органи ринкового нагляду можуть домовитися з іншими відповідними органами або з організаціями, що представляють суб’єктів господарювання чи кінцевих користувачів, про ведення спільної діяльності, спрямованої на просування відповідності, виявлення невідповідності, підвищення обізнаності та надання інструкцій стосовно гармонізаційного законодавства Союзу для конкретних категорій продуктів, особливо для таких категорій продуктів, щодо яких часто ставало відомо про те, що вони становлять серйозний ризик, включно з продуктами, що їх пропонують для продажу онлайн.
2. Відповідний орган ринкового нагляду та сторони, зазначені в параграфі 1, повинні забезпечити, щоб досягнута домовленість про спільну діяльність не призводила до недобросовісної конкуренції між суб’єктами господарювання та не впливала на об’єктивність, незалежність і неупередженість сторін.
3. Орган ринкового нагляду може використовувати будь-яку інформацію, отриману в результаті веденої спільної діяльності, під час будь-якого розслідування стосовно невідповідності, яке такий орган проводить.
4. Відповідний орган ринкового нагляду повинен оприлюднити інформацію про домовленість щодо спільної діяльності, включно з назвами залучених сторін, та повинен внести інформацію про таку домовленість в інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34. На запит держави-члена, заснована згідно зі статтею 29 Мережа надає допомогу в оформленні домовленості про спільну діяльність.
ГЛАВА IV
ОРГАНІЗАЦІЯ, ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОРГАНІВ РИНКОВОГО НАГЛЯДУ ТА ЄДИНИЙ КОНТАКТНИЙ ОФІС
Стаття 10 — Призначення органів ринкового нагляду та єдиного контактного офісу
1. Держави-члени організовують та здійснюють ринковий нагляд відповідно до положень цього Регламенту.
2. Для цілей параграфа 1 цієї статті, кожна держава-член призначає один чи більше органів ринкового нагляду на своїй території. Кожна держава-член повідомляє Комісію та інші держави-члени про призначені органи ринкового нагляду та про сфери компетенції кожного з таких органів із використанням інформаційно-комунікаційної системи, зазначеної у статті 34.
3. Кожна держава-член призначає єдиний контактний офіс.
4. Єдиний контактний офіс повинен відповідати щонайменше за представлення узгодженої позиції органів ринкового нагляду та органів, призначених згідно зі статтею 25(1), та за повідомлення інформації про національні стратегії, визначені у статті 13. Єдиний контактний офіс також повинен надавати допомогу при співпраці між органами ринкового нагляду в різних державах-членах, як визначено у главі VI.
5. Щоб здійснювати ринковий нагляд за продуктами, що надаються онлайн та офлайн, з однаковою дієвістю для всіх каналів розповсюдження, держави-члени повинні забезпечити, щоб у їхніх органів ринкового нагляду та єдиних контактних офісів були необхідні ресурси, включно з достатніми бюджетними та іншими ресурсами, як-от достатня кількість компетентного персоналу, експертні знання, процедури та інші засоби для належного виконання їхніх обов’язків.
6. Якщо на території держави-члена є більше ніж один орган ринкового нагляду, така держава-член повинна забезпечити, щоб відповідні обов’язки таких органів були чітко визначені та щоб були запроваджені належні комунікаційно-координаційні механізми, що давали б змогу таким органам тісно співпрацювати та результативно виконувати свої обов’язки.
Стаття 11 — Діяльність органів ринкового нагляду
1. Органи ринкового нагляду здійснюють свою діяльність для забезпечення:
(a) результативного ринкового нагляду в межах своєї території над продуктами, що надаються онлайн та офлайн, стосовно продуктів, що підпадають під дію гармонізаційного законодавства Союзу;
(b) вжиття суб’єктами господарювання належних і пропорційних коригувальних дій стосовно відповідності такому законодавству і цьому Регламенту;
(c) вжиття належних і пропорційних заходів, якщо суб’єкту господарювання не вдалося вжити коригувальних дій.
2. Органи ринкового нагляду здійснюють свої повноваження та виконують свої обов’язки незалежно, неупереджено та об’єктивно.
3. Органи ринкового нагляду в рамках своєї діяльності, визначеної в параграфі 1 цієї статті, проводять належні перевірки характеристик продуктів у відповідному обсязі шляхом проведення перевірки документів та, у відповідних випадках, фізичних і лабораторних перевірок на основі відповідних зразків, визначають пріоритетність своїх ресурсів і дій для забезпечення результативного ринкового нагляду та враховують у своїй роботі національну стратегію ринкового нагляду, зазначену у статті 13.
При вирішенні того, які перевірки виконувати, щодо яких типів продуктів та в якому обсязі, органи ринкового нагляду повинні дотримуватися ризик-орієнтованого підходу з урахуванням таких чинників:
(a) імовірної небезпеки та невідповідності, пов’язаних із продуктами, та, за наявності, їх виникнення на ринку;
(b) діяльності та операцій, що перебувають під контролем суб’єкта господарювання;
(c) попередніх даних щодо випадків невідповідності для суб’єкта господарювання;
(d) якщо доцільно, профілювання ризику, що виконується органами, призначеними згідно зі статтею 25(1);
(e) скарг споживачів та іншої інформації, отриманої від інших органів, суб’єктів господарювання, засобів масової інформації та з інших джерел, що можуть свідчити про невідповідність.
4. Комісія після проведення консультацій із Мережею може ухвалити імплементаційні акти для визначення єдиних умов для проведення перевірок, критеріїв для визначення частоти проведення перевірок та кількості зразків для перевірки стосовно певних продуктів чи категорій продуктів, щодо яких було неодноразово виявлено конкретні ризики чи серйозні порушення застосовного гармонізаційного законодавство Союзу, для забезпечення високого рівня захисту здоров’я і безпеки або інших суспільних інтересів, що їх захищає таке законодавство. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2).
5. Якщо суб’єкти господарювання надають протоколи випробування або сертифікати, які засвідчують відповідність їхніх продуктів гармонізаційному законодавству Союзу, видані органом з оцінювання відповідності, акредитованим згідно з Регламентом (ЄС) № 765/2008, органи ринкового нагляду звертають належну увагу на такі протоколи або сертифікати.
6. Докази, використані органом ринкового нагляду в одній державі-члені, можуть бути використані під час розслідувань для перевірки відповідності продукту, що проводяться органами ринкового нагляду в іншій державі-члені, без будь-яких додаткових формальних вимог.
7. Органи ринкового нагляду повинні запровадити такі процедури у зв’язку з продуктами, які є предметом гармонізаційного законодавства Союзу:
(a) процедури опрацювання скарг чи повідомлень щодо питань, пов’язаних із ризиками чи невідповідністю;
(b) процедури перевірки того, що суб’єкти господарювання дійсно вжили коригувальних дій, яких вони мали вжити.
8. Для забезпечення зв’язку та координації з партнерами в інших державах-членах, органи ринкового нагляду повинні брати активну участь у роботі груп адміністративної співпраці (ADCOs), зазначених у статті 30(2).
9. Без обмеження будь-якої запобіжної процедури згідно із застосовним гармонізаційним законодавством Союзу, органи ринкового нагляду в одній державі-члені вважають продукти, визнані невідповідними на підставі рішення органу ринкового нагляду в іншій державі-члені, так само невідповідними, якщо відповідний орган ринкового нагляду на підставі власного розслідування та з урахуванням інформації, якщо така є, наданої суб’єктом господарювання, не дійшов протилежної думки.
Стаття 12 — Партнерські перевірки
1. Для посилення послідовності у здійсненні діяльності з ринкового нагляду у сфері застосування цього Регламенту, для органів ринкового нагляду, які бажають брати участь у виконанні партнерських перевірок, організовують можливість здійснення партнерських перевірок.
2. Мережа розробляє методику та робочий план для здійснення партнерських перевірок серед органів ринкового нагляду, що бажають брати участь у такій діяльності. При напрацюванні методики та робочого плану, Мережа бере до уваги принаймні кількість та розмір органів ринкового нагляду в державах-членах, чисельність доступного персоналу та інших ресурсів для здійснення партнерських перевірок, а також інші відповідні критерії.
3. Партнерські перевірки повинні охоплювати найкращі практики, розроблені певними органами ринкового нагляду, що можуть бути корисними для інших органів ринкового нагляду, а також інші відповідні аспекти, пов’язані з дієвістю діяльності з ринкового нагляду.
4. Результати партнерських перевірок надають Мережі.
Стаття 13 — Національні стратегії ринкового нагляду
1. Кожна держава-член складає комплексну національну стратегію ринкового нагляду принаймні кожні чотири роки. Кожна держава-член складає першу таку стратегію до 16 липня 2022 року. Національна стратегія повинна сприяти застосуванню послідовного, комплексного та інтегрованого підходу до ринкового нагляду та дотриманню гармонізаційного законодавства Союзу на території держави-члена. Під час складання національної стратегії ринкового нагляду до уваги повинні бути взяті всі сектори, охоплені гармонізаційним законодавством Союзу, та всі стадії ланцюга постачання продукту, включно з ланцюгами імпорту та цифрового постачання. Також повинні бути взяті до уваги пріоритети, визначені в робочій програмі Мережі.
2. Національна стратегія ринкового нагляду повинна включати принаймні такі елементи, якщо вони не порушують діяльність із ринкового нагляду:
(a) доступну інформацію про випадки невідповідності продуктів, зокрема, з урахуванням перевірок і контролю, зазначених у статтях 11(3) та 25(3) відповідно, та, якщо застосовно, ринкових тенденцій, що можуть вплинути на частку випадків невідповідності для категорій продуктів, а також імовірні загрози й ризики, пов’язані з новітніми технологіями;
(b) сфери, визначені державами-членами як пріоритетні для правозастосування гармонізаційного законодавства Союзу;
(c) заплановані заходи правозастосування для зменшення невідповідності в таких сферах, які було визначено як пріоритетні, включно із, за доцільності, мінімальними рівнями контролю, передбаченими для категорій продуктів, які демонструють значні рівні невідповідності;
(d) оцінювання співпраці з органами ринкового нагляду в інших державах-членах, як зазначено у статті 11(8) та главі VI.
3. Держави-члени передають Комісії та іншим державам-членам свої національні стратегії ринкового нагляду через інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34. Кожна держава-член публікує стислий виклад своєї стратегії.
ГЛАВА V
ПОВНОВАЖЕННЯ І ЗАХОДИ У СФЕРІ РИНКОВОГО НАГЛЯДУ
Стаття 14 — Повноваження органів ринкового нагляду
1. Держави-члени надають своїм органам ринкового нагляду повноваження здійснювати ринковий нагляд, розслідування та правозастосування, які є необхідними для застосування цього Регламенту та для застосування гармонізаційного законодавства Союзу.
2. Органи ринкового нагляду виконують повноваження, визначені в цій статті, дієво й результативно, із дотриманням принципу пропорційності, в обсязі, у якому виконання таких повноважень відповідає предмету, меті заходів та характеру, а також загальній фактичній чи потенційній шкоді внаслідок випадку невідповідності. Повноваження надають і виконують відповідно до права Союзу та національного права, включно з дотриманням Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу, а також відповідно до принципів національного права щодо свободи вияву поглядів та свободи і плюралізму засобів масової інформації із застосовними процедурними запобіжниками та відповідно до правил Союзу щодо захисту даних, зокрема Регламенту (ЄС) 2016/679.
3. Під час надання повноважень згідно з параграфом 1 держави-члени можуть встановити, що повноваження у відповідних випадках виконують одним із таких способів:
(a) безпосередньо органами ринкового нагляду в рамках їхніх власних повноважень;
(b) шляхом залучення інших органів публічної влади відповідно до розподілу повноважень та інституційно-адміністративної організації відповідної держави-члена;
(c) за заявою до судів, уповноважених видавати необхідне рішення про затвердження наданих повноважень, зокрема, у відповідних випадках, шляхом подання апеляції, якщо заяву щодо надання необхідного рішення не було задоволено.
4. Повноваження, надані органам ринкового нагляду згідно з параграфом 1, повинні включати принаймні такі:
(a) повноваження вимагати від суб’єктів господарювання надання відповідних документів, технічних специфікацій, даних чи інформації про відповідність та технічні аспекти продукту, включно з доступом до вбудованого програмного забезпечення, якщо такий доступ є необхідним для оцінювання відповідності продукту застосовному гармонізаційному законодавству Союзу, у будь-якій формі чи форматі та незалежно від носія зберігання чи місця, де такі документи, технічні специфікації, дані чи інформація зберігаються, а також знімати чи отримувати їхні копії;
(b) повноваження вимагати від суб’єктів господарювання надання відповідної інформації про ланцюг постачання, про детальні характеристики мережі розповсюдження, про кількість продуктів на ринку та про інші моделі продукту, що мають такі самі технічні характеристики, що й відповідний продукт, якщо це важливо для встановлення відповідності застосовним вимогам згідно з гармонізаційним законодавством Союзу;
(c) повноваження вимагати від суб’єктів господарювання надання відповідної інформації, необхідної для цілей встановлення прав власності на вебсайти, на яких розміщена відповідна інформація, пов’язана з предметом розслідування;
(d) повноваження проводити виїзні інспектування та фізичні перевірки продуктів без попередження;
(e) повноваження заходити до будь-яких приміщень, на земельні ділянки чи у транспортні засоби, що їх відповідний суб’єкт господарювання використовує для цілей, пов’язаних із торговельною, діловою, кустарною чи професійною діяльністю, з метою виявлення невідповідності та отримання доказів;
(f) повноваження розпочинати розслідування за власною ініціативою органів ринкового нагляду для виявлення та припинення випадків невідповідності;
(g) повноваження вимагати від суб’єктів господарювання вжиття належних дій для припинення випадків невідповідності або для усунення ризику виникнення випадків невідповідності;
(h) повноваження вживати належних заходів, якщо суб’єкт господарювання не вживає належних коригувальний дій або якщо ситуація невідповідності чи ризику триває, включно з повноваженнями забороняти чи обмежувати надання продукту на ринку або наказувати, щоб продукт було вилучено з обігу або відкликано;
(i) повноваження застосовувати санкції відповідно до статті 41;
(j) повноваження придбавати зразки продукту, зокрема під прикриттям, для інспектування таких зразків, також і шляхом зворотної розробки, для виявлення невідповідності та отримання доказів;
(k) та якщо для усунення серйозного ризику відсутні дієві засоби, також повноваження:
(i) вимагати вилучення контенту, що стосується відповідного продукту, з онлайнового інтерфейсу, або вимагати чіткого відображення попередження для кінцевих користувачів у момент їхнього доступу до онлайнового інтерфейсу; або
(ii) якщо запит згідно з пунктом (i) не виконано, вимагати від надавачів послуги інформаційного суспільства обмежити доступ до онлайнового інтерфейсу, включно з надсиланням запиту до відповідної третьої сторони про вжиття таких заходів.
5. Органи ринкового нагляду можуть використовувати будь-яку інформацію, документи, факти, заяви чи будь-які розвідки як докази для цілей своїх розслідувань, незалежно від формату чи носія їх зберігання.
Стаття 15 — Покриття витрат органами ринкового нагляду
1. Держави-члени можуть дозволити своїм органам ринкового нагляду вимагати від відповідного суб’єкта господарювання покриття сукупності витрат, що виникли у них у зв’язку з випадками невідповідності.
2. Витрати, зазначені у параграфі 1 цієї статті, можуть включати витрати на проведення випробувань, витрати на вжиття заходів відповідно до статті 28(1) та (2), витрати на зберігання та витрати на дії щодо продуктів, які виявилися невідповідними та вимагали коригувальних дій до їх випуску для вільного обігу або їх введення в обіг.
Стаття 16 — Заходи з ринкового нагляду
1. Органи ринкового нагляду повинні вживати належних заходів, якщо за використання відповідно до його цільового призначення або на умовах, які можуть бути розумно передбачені, та за належного встановлення й обслуговування продукт, що підпадає під дію гармонізаційного законодавства Союзу:
(a) може загрожувати життю чи безпеці користувачів; або
(b) не відповідає застосовному гармонізаційному законодавству Союзу.
2. Якщо органи ринкового нагляду встановлюють факти, зазначені в пункті (a) або (b) параграфа 1, вони повинні без затримки вимагати від відповідного суб’єкта господарювання вжиття належних і пропорційних коригувальних дій, спрямованих на припинення випадку невідповідності або усунення ризику протягом періоду, який вони встановлять.
3. Для цілей параграфа 2, коригувальні дії, вжиття яких можуть вимагати від суб’єкта господарювання, можуть включати, між іншим:
(a) приведення продукту у відповідність, включно з усуненням формальної невідповідності, як визначено застосовним гармонізаційним законодавством Союзу, або шляхом забезпечення того, що продукт більше не становить ризику;
(b) запобігання введенню продукту в обіг;
(c) негайне вилучення з обігу або відкликання продукту та попередження громадськості про пов’язаний ризик;
(d) знищення продукту або приведення його у непридатний для використання стан;
(e) нанесення на продукт відповідних попереджень про ризики, які він може становити; такі попередження повинні бути чітко сформульовані та легко зрозумілі, викладені мовою чи мовами, визначеними державою-членом, у якій такий продукт вводиться в обіг;
(f) визначення попередніх умов для введення відповідного продукту в обіг;
(g) негайне попередження кінцевих користувачів про ризики в належній формі, включно з публікацією спеціальних попереджень мовою чи мовами, визначеними державою-членом, у якій такий продукт вводиться в обіг.
4. Коригувальні дії, зазначені в пунктах (e), (f) та (g) параграфа 3, можуть вимагатися лише у випадках, коли продукт здатен становити ризик лише за певних умов або лише для певних кінцевих користувачів.
5. Якщо суб’єкт господарювання не вживає коригувальних дій, зазначених у параграфі 3, або якщо невідповідність чи ризик, зазначені в параграфі 1, тривають, органи ринкового нагляду забезпечують вилучення з обігу чи відкликання продукту або заборону чи обмеження на введення його в обіг, а також інформують про це громадськість, Комісію та інші держави-члени.
6. Інформацію згідно з параграфом 5 цієї статті передають Комісії та іншим державам-членам через інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34. Передання такої інформації також вважається виконанням вимоги подання повідомлення в рамках застосовних запобіжних процедур згідно з гармонізаційним законодавством Союзу.
7. Якщо національний захід вважається обґрунтованим відповідно до застосовної запобіжної процедури, або якщо жоден орган ринкового нагляду іншої держави-члена не дійшов висновку про протилежне, як зазначено у статті 11(9), компетентні органи ринкового нагляду в іншій державі-члені повинні вжити необхідних заходів щодо невідповідного продукту і повинні внести відповідну інформацію в інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34.
Стаття 17 — Використання інформації, професійна та комерційна таємниця
Органи ринкового нагляду повинні вести свою діяльність із високим рівнем прозорості та повинні робити доступною для громадськості будь-яку інформацію, яку вони вважають належною для захисту інтересів кінцевих користувачів. Органи ринкового нагляду повинні поважати принципи конфіденційності та професійної і комерційної таємниці, а також повинні захищати персональні дані відповідно до положень права Союзу та національного права.
Стаття 18 — Процедурні права суб’єктів господарювання
1. Будь-який захід, рішення чи наказ, вжиті чи ухвалені органами ринкового нагляду відповідно до гармонізаційного законодавства Союзу або цього Регламенту, повинні містити чіткі підстави, на яких вони ґрунтуються.
2. Будь-які такі заходи, рішення чи накази без затримки надсилають відповідним суб’єктам господарювання, яких одночасно повинні поінформувати про засоби правового захисту, доступні згідно з правом відповідної держави-члена, та про граничні строки для таких засобів.
3. Перед вжиттям заходу або ухваленням рішення чи наказу, про які йдеться у параграфі 1, суб’єкти господарювання повинні отримати можливість висловити свою позицію протягом відповідного періоду, що становить не менше ніж 10 робочих днів, окрім випадків, якщо неможливо надати суб’єкту господарювання таку можливість через невідкладність вжиття заходу або ухвалення рішення чи наказу з огляду на необхідність захисту здоров’я і безпеки або з інших підстав, пов’язаних із суспільними інтересами, що охоплені відповідним гармонізаційним законодавством Союзу.
Якщо захід вживають або рішення чи наказ ухвалюють без надання можливості суб’єкту господарювання висловити свою позицію, таку можливість надають якомога скоріше після вжиття заходу або ухвалення рішення чи наказу, а орган ринкового нагляду невідкладно після того відповідним чином переглядає такі захід, рішення чи наказ.
Стаття 19 — Продукти, що становлять серйозний ризик
1. Органи ринкового нагляду забезпечують вилучення з обігу або відкликання продуктів, що становлять серйозний ризик, якщо для усунення серйозного ризику немає інших дієвих засобів, або забезпечують заборону введення їх в обіг. Органи ринкового нагляду невідкладно інформують Комісію про такі дії відповідно до статті 20.
2. Рішення про те, чи продукт становить серйозний ризик, повинно ґрунтуватися на результатах належного оцінювання ризиків, яке враховує характер небезпеки та ймовірність її виникнення. Можливість досягнення вищих рівнів безпечності та наявність інших продуктів, що становлять менший ризик, не повинні бути підставою для того, щоб вважати, що продукт становить серйозний ризик.
Стаття 20 — Система швидкого обміну інформацією
1. Якщо орган ринкового нагляду вживає або має намір вжити захід відповідно до статті 19 та вважає, що причини, які призвели до вжиття такого заходу, або наслідки такого заходу виходять за межі території його держави-члена, він негайно повідомляє про такий захід Комісію відповідно до параграфа 4 цієї статті. Орган ринкового нагляду також без затримки повідомляє Комісію про зміни в будь-якому такому заході або про його відкликання.
2. Якщо продукт, який становить серйозний ризик, надано на ринку, органи ринкового нагляду негайно інформують Комісію про будь-які добровільні заходи, вжиті суб’єктом господарювання й повідомлені ним органу ринкового нагляду.
3. Інформація, яку надають відповідно до параграфів 1 та 2, повинна охоплювати всі наявні дані, зокрема дані, необхідні для ідентифікації продукту, дані про походження і ланцюг постачання продукту, ризик у зв’язку з продуктом, характер ужитого національного заходу, тривалість його застосування і будь-які добровільні заходи, вжиті суб’єктами господарювання.
4. Для цілей параграфів 1, 2 і 3 цієї статті використовують Систему швидкого обміну інформацією (RAPEX), передбачену у статті 12 Директиви 2001/95/ЄС. Параграфи 2, 3 і 4 статті 12 згаданої Директиви застосовують mutatis mutandis.
5. Комісія надає та підтримує інтерфейс даних між RAPEX та інформаційно-комунікаційною системою, зазначеною у статті 34, щоб уникнути введення даних двічі.
Стаття 21 — Випробувальні потужності Союзу
1. Випробувальні потужності Союзу мають на меті сприяти вдосконаленню лабораторних спроможностей та забезпеченню надійності й послідовності випробувань для реалізації цілей ринкового нагляду в межах Союзу.
2. Для цілей параграфа 1 Комісія може призначити публічну випробувальну потужність держави-члена виконувати роль випробувальної потужності Союзу для певних категорій продуктів або конкретних ризиків, пов’язаних із категорією продуктів.
Комісія також може призначити одну з власних випробувальних потужностей виконувати роль випробувальної потужності Союзу для певних категорій продуктів або конкретних ризиків, пов’язаних із категорією продуктів, або ж продуктів, для яких випробувальна спроможність відсутня або не є достатньою.
3. Випробувальні потужності Союзу повинні бути акредитовані відповідно до Регламенту (СС) № 765/2008.
4. Призначення випробувальних потужностей Союзу не впливає на свободу органів ринкового нагляду, Мережі та Комісії обирати випробувальні потужності для реалізації власної діяльності.
5. Призначені випробувальні потужності Союзу надають свої послуги винятково органам ринкового нагляду, Мережі, Комісії та іншим урядовим або міжурядовим установам.
6. Випробувальні потужності Союзу в рамках сфери своєї компетенції виконують таку діяльність:
(a) проведення випробувань продуктів на запит органів ринкового нагляду, Мережі або Комісії;
(b) надання незалежних технічних або наукових консультацій за запитом Мережі;
(c) розробка нових методик і методів аналізу.
7. Діяльність, зазначена у параграфі 6 цієї статті, здійснюється за винагороду, і її може фінансувати Союз відповідно до статті 36(2).
8. Випробувальні потужності Союзу можуть отримувати фінансування від Союзу згідно зі статтею 36(2) на підвищення своєї випробувальної спроможності або на створення нової випробувальної спроможності для певних категорій продуктів або для конкретних ризиків, пов’язаних із категорією продуктів, для яких випробувальна спроможність відсутня або не є достатньою.
9. Комісія ухвалює імплементаційні акти для визначення процедур призначення випробувальних потужностей Союзу. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2).
ГЛАВА VI
ТРАНСКОРДОННА ВЗАЄМНА ДОПОМОГА
Стаття 22 — Взаємна допомога
1. Між органами ринкового нагляду держав-членів та між органами ринкового нагляду і Комісією та відповідними агентствами Союзу повинні існувати ефективна співпраця та обмін інформацією.
2. Якщо орган ринкового нагляду не має змоги завершити своє розслідування через недоступність певної інформації навіть попри всі належні зусилля для отримання такої інформації, він може подати обґрунтований запит до органу ринкового нагляду іншої держави-члена, у якій доступ до такої інформації може бути забезпечено у примусовому порядку. У такому разі запитуваний орган невідкладно, але у будь-якому випадку протягом 30 днів, надає органу-заявнику будь-яку інформацію, яку запитуваний орган вважає відповідною для встановлення факту невідповідності продукту.
3. Запитуваний орган проводить належні розслідування або вживає будь-яких інших заходів, які є належними для збору запитуваної інформації. За необхідності, такі розслідування проводять із допомогою інших органів ринкового нагляду.
4. Орган-заявник залишається відповідальним за будь-яке ініційоване ним розслідування, крім випадків, якщо запитуваний орган надає згоду перебрати відповідальність на себе.
5. У належним чином обґрунтованих випадках запитуваний орган може відмовити у виконанні запиту на надання інформації згідно з параграфом 2, якщо:
(a) орган-заявник недостатньо обґрунтував, що запитувана інформація є необхідною для встановлення факту невідповідності;
(b) запитуваний орган на підставі обґрунтованих причин підтвердить, що виконання запиту суттєво порушить виконання ним своєї діяльності.
Стаття 23 — Запити на вжиття правозастосовчих заходів
1. Якщо припинення невідповідності продукту вимагає заходів у межах юрисдикції іншої держави- члена та якщо такі заходи не є результатом виконання вимог статті 16(7), орган-заявник може подати до запитуваного органу в такій іншій державі-члені належним чином обґрунтований запит на вжиття правозастосовчих заходів.
2. Запитуваний орган повинен невідкладно вжити всіх належних і необхідних правозастосовчих заходів із використанням повноважень, наданих йому на підставі цього Регламенту, для припинення випадку невідповідності через реалізацію повноважень, встановлених у статті 14, та будь-яких додаткових повноважень, наданих йому за національним правом.
3. Запитуваний орган інформує орган, який надіслав запит, про заходи, зазначені у параграфі 2, що їх було вжито або які планується вжити.
Запитуваний орган може відмовити у виконанні запиту на вжиття правозастосовчих заходів у будь-якій з таких ситуацій:
(a) запитуваний орган дійшов висновку, що орган-заявник не надав достатньої інформації;
(b) запитуваний орган вважає, що запит суперечить гармонізаційному законодавству Союзу;
(c) запитуваний орган на підставі обґрунтованих причин підтвердить, що виконання запиту суттєво порушить виконання ним своєї діяльності.
Стаття 24 — Процедура для подання запитів на взаємну допомогу
1. Перш ніж подавати запит згідно зі статтею 22 або 23, орган-заявник докладає зусиль для проведення усіх розумно можливих розслідувань.
2. Із поданням запиту згідно зі статтею 22 чи 23 орган-заявник надає всю наявну інформацію, яка дасть змогу запитуваному органу виконати запит, включно з будь-якими необхідними доказами, що можуть бути отримані лише в державі-члені органу-заявника.
3. Запити згідно зі статтями 22 і 23 та всі повідомлення щодо них повинні надаватися з використанням електронних стандартних форм через інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34.
4. Зв’язок повинен відбуватися безпосередньо між двома залученими органами ринкового нагляду або через єдині контактні офіси відповідних держав-членів.
5. Про робочі мови, що їх використовують для запитів згідно зі статтями 22 і 23 та для всіх пов’язаних із ними повідомлень, відповідні органи ринкового нагляду домовляються між собою.
6. Якщо відповідні органи ринкового нагляду не дійшли згоди щодо робочих мов, запити згідно зі статтями 22 і 23 подаються офіційною мовою держави-члена органу-заявника, а відповіді на такі запити надсилаються офіційною мовою держави-члена запитуваного органу. У такому разі орган-заявник та запитуваний орган самостійно організовують письмовий переклад запитів, відповідей та інших отриманих документів від іншого органу.
7. Інформаційно-комунікаційна система, зазначена у статті 34, повинна надавати залученим єдиним контактним офісам структуровану інформацію про випадки взаємної допомоги. Використовуючи таку інформацію, єдині контактні офіси надають будь-яку підтримку, що є необхідною для полегшення надання допомоги.
ГЛАВА VII
ПРОДУКТИ, ЩО НАДХОДЯТЬ НА РИНОК СОЮЗУ
Стаття 25 — Контроль продуктів, що надходять на ринок Союзу
1. Держави-члени призначають митні органи, один чи більше органів ринкового нагляду або будь-який інший орган на своїй території як органи, відповідальні за контроль продуктів, що надходять на ринок Союзу.
Кожна держава-член повідомляє Комісію та інші держави-члени про органи, призначені згідно з першим підпараграфом, та про сфери їхньої компетенції через інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34.
2. Органи, призначені згідно з параграфом 1, повинні мати необхідні повноваження й ресурси для належного виконання своїх завдань, як зазначено у згаданому параграфі.
3. Продукти, що підпадають під право Союзу, які планується помістити під митну процедуру «випуск для вільного обігу», повинні проходити контроль з боку органів, призначених відповідно до параграфа 1 цієї статті. Вони проводять такий контроль на основі аналізу ризиків відповідно до статей 46 та 47 Регламенту (ЄС) № 952/2013 та, у відповідних випадках, на основі ризик-орієнтованого підходу, зазначеного у другому підпараграфі статті 11(3) цього Регламенту.
4. Обмін пов’язаною з ризиками інформацією здійснюється між:
(a) органами, призначеними згідно з параграфом 1 цієї статті, відповідно до статті 47(2) Регламенту (ЄС) № 952/2013; та
(b) митними органами згідно зі статтею 46(5) Регламенту (ЄС) № 952/2013.
Якщо стосовно продуктів, що підпадають під право Союзу, які або перебувають на тимчасовому зберіганні, або поміщені під іншу митну процедуру ніж «випуск для вільного обігу», у митних органів на першому пункті пропуску є причини вважати, що такі продукти не відповідають застосовному праву Союзу або що вони становлять ризик, вони повинні передати всю відповідну інформацію компетентній митниці призначення.
5. Органи ринкового нагляду повинні надати органам, призначеним згідно з параграфом 1, інформацію про категорії продуктів або про суб’єктів господарювання, якщо виявлено вищий ризик невідповідності.
6. До 31 березня кожного року держави-члени подають Комісії детальні статистичні дані, що охоплюють контроль, виконаний протягом попереднього календарного року органами, що їх було призначено згідно з параграфом 1, стосовно продуктів, які підпадають під право Союзу. Такі статистичні дані повинні охоплювати кількість втручань у сфері контролю таких продуктів у частині безпечності й відповідності продуктів.
До 30 червня кожного року Комісія складає звіт із підсумком інформації, наданої державами-членами за попередній календарний рік, а також готує аналіз поданих даних. Звіт публікують в інформаційно-комунікаційній системі, зазначеній у статті 34.
7. Якщо Комісії стає відомо про серйозний ризик, що його становлять імпортовані з третьої країни продукти, які підпадають під право Союзу, вона рекомендує відповідній державі-члену вжити належних заходів з ринкового нагляду.
8. Після консультацій з Мережею Комісія може ухвалити імплементаційні акти, що встановлюють еталонні параметри й методики для перевірки на основі загального аналізу ризиків на рівні Союзу, з метою забезпечення послідовного застосування права Союзу, посилення контролю за продуктами, що надходять на ринок Союзу, а також забезпечення дієвого та єдиного рівня такого контролю. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2).
9. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких додатково визначає деталі даних, які повинні надаватися згідно з параграфом 6 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2).
Стаття 26 — Призупинення випуску для вільного обігу
1. Органи, призначені згідно зі статтею 25(1), призупиняють випуск продукту для вільного обігу, якщо під час контролю згідно зі статтею 25(3) було встановлено, що:
(a) до продукту не додано документацію, яка вимагається за правом Союзу, що застосовується до такого продукту, або існують розумні сумніви в достовірності, точності або повноті такої документації;
(b) продукт не містить знаків чи марковань відповідно до права Союзу, що застосовується до такого продукту;
(c) на продукт нанесено знак СЕ або інше марковання, яке вимагається за правом Союзу, що застосовується до такого продукту, і їх було нанесено у неправильний або оманливий спосіб;
(d) назва, зареєстроване комерційне найменування або зареєстрована торгова марка та контактні дані й поштова адреса суб’єкта господарювання, на якого покладено завдання стосовно продукту, що є предметом певного гармонізаційного законодавства Союзу, не зазначені або не можуть бути ідентифіковані відповідно до статті 4(4); або
(e) з будь-якої іншої причини, якщо існує привід вважати, що продукт не відповідає праву Союзу, яке застосовується до такого продукту, або що він становить серйозний ризик для здоров’я, безпеки, довкілля або будь-яких інших суспільних інтересів, зазначених у статті 1.
2. Органи, призначені згідно зі статтею 25(1), повинні негайно повідомляти органи ринкового нагляду про будь-яке призупинення випуску, зазначене у параграфі 1 цієї статті.
3. Якщо органи ринкового нагляду мають достатні підстави вважати, що продукт не відповідає праву Союзу, яке застосовується до такого продукту, або становить серйозний ризик, вони повинні подати запит до органів, призначених згідно зі статтею 25(1), щодо призупинення процесу випуску такого продукту для вільного обігу.
4. Повідомлення згідно з параграфом 2 та запити згідно з параграфом 3 цієї статті можуть здійснюватися через інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34, включно через використання електронних інтерфейсів між такою системою і системами, що їх використовують митні органи, якщо такі існують.
Стаття 27 — Випуск для вільного обігу
Якщо випуск продукту для вільного обігу було призупинено відповідно до статті 26, такий продукт може бути випущений для вільного обігу в разі, якщо всі інші вимоги та формальності стосовно такого випуску було виконано та якщо виконано бодай одну з таких вимог:
(a) протягом чотирьох робочих днів з моменту призупинення органи, призначені згідно зі статтею 25(1), не отримали запиту від органів ринкового нагляду про те, що призупинення необхідно продовжити;
(b) органи ринкового нагляду поінформували органи, призначені згідно зі статтею 25(1), про схвалення ними випуску для вільного обігу.
Випуск для вільного обігу не повинен розглядатися як підтвердження відповідності праву Союзу.
Стаття 28 — Відмова у випуску для вільного обігу
1. Якщо органи ринкового нагляду дійдуть висновку, що продукт становить серйозний ризик, вони вживають заходів для заборони введення такого продукту в обіг та вимагають від органів, призначених згідно зі статтею 25(1), не випускати такий продукт для вільного обігу. Також вони вимагають від таких органів включити таке попередження в систему опрацювання митних даних та, у відповідних випадках, у комерційний інвойс, що супроводжує продукт, а також у будь-який інший відповідний супровідний документ:
«Небезпечний продукт. Випуск для вільного обігу не дозволено. Регламент (ЄС) № 2019/1020».
Органи ринкового нагляду негайно вносять таку інформацію до інформаційно-комунікаційної системи, зазначеної у статті 34.
2. Якщо органи ринкового нагляду дійдуть висновку, що продукт не може бути введений в обіг, оскільки він не відповідає праву Союзу, що застосовується до такого продукту, вони вживають заходів для заборони введення такого продукту в обіг та вимагають від органів, призначених згідно зі статтею 25(1), не випускати такий продукт для вільного обігу. Також вони вимагають від таких органів включити таке попередження в систему опрацювання митних даних та, у відповідних випадках, у комерційний інвойс, що супроводжує продукт, а також у будь-який інший відповідний супровідний документ:
«Продукт не відповідає вимогам. Випуск для вільного обігу не дозволено. Регламент (ЄС) № 2019/1020».
Органи ринкового нагляду негайно вносять таку інформацію до інформаційно-комунікаційної системи, зазначеної у статті 34.
3. Якщо продукт, зазначений у параграфі 1 або 2, після цього задекларовано для митної процедури, іншої ніж випуск для вільного обігу, та за умови, що органи ринкового нагляду не заперечують, попередження, що вимагаються параграфом 1 або 2, також повинні бути додані на таких самих умовах, що вимагаються параграфом 1 або 2, до документів, які використовують у зв’язку з такою процедурою.
4. Органи, призначені згідно зі статтею 25(1), можуть знищити чи в інший спосіб привести у непридатний для використання стан продукт, що становить ризик для здоров’я і безпеки кінцевих користувачів, якщо відповідний орган вважає, що такі дії є необхідними та пропорційними. Витрати на такий захід несе фізична або юридична особа, яка задекларувала продукт для вільного обігу.
Статті 197 та 198 Регламенту (ЄС) № 952/2013 застосовують відповідно.
ГЛАВА VIII
КООРДИНАЦІЯ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ТА МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ
Стаття 29 — Мережа Союзу для відповідності продуктів вимогам
1. Цим засновується Мережа Союзу для відповідності продуктів вимогам («Мережа»).
2. Мережа має на меті слугувати як платформа для структурованої координації і співпраці між правозастосовчими органами держав-членів та Комісією, а також для оптимізації поширення практик ринкового нагляду по всьому Союзу, щоб досягнути кращої дієвості ринкового нагляду.
Стаття 30 — Склад та функціонування Мережі
1. До складу Мережі входять представники від кожної держави-члена, включно з представником від кожного єдиного контактного офісу, зазначеного у статті 10, та необов’язково - національний експерт, голови груп адміністративної співпраці і представники від Комісії.
2. Для забезпечення однакового застосування гармонізаційного законодавства Союзу засновуються окремі чи спільні групи адміністративної співпраці. До складу груп адміністративної співпраці входять національні органи ринкового нагляду та, якщо доцільно, представники єдиних контактних офісів.
Засідання груп адміністративної співпраці призначені лише для представників органів ринкового нагляду та Комісії.
Залежно від предмету обговорення до участі в засіданнях груп адміністративної співпраці можуть бути запрошені відповідні стейкхолдери, як-от організації, що представляють інтереси галузі, малих та середніх підприємств (МСП), споживачів, випробувальних лабораторій, органів з оцінювання відповідності і стандартизації на рівні Союзу.
3. Комісія надає підтримку та сприяє співпраці між органами ринкового нагляду через Мережу, а також бере участь у засіданнях Мережі, її підгруп та груп адміністративної співпраці.
4. Мережа проводить засідання з регулярною періодичність та, якщо необхідно, за обґрунтованим запитом Комісії або держави-члена.
5. Мережа може створювати постійні й тимчасові підгрупи для розгляду конкретних питань і завдань.
6. Мережа може запрошувати брати участь у засіданнях як спостерігачів або подавати письмові матеріали експертів та інших сторонніх осіб, включно з організаціями, що представляють інтереси галузі, малих та середніх підприємств (МСП), споживачів, випробувальні лабораторії, органи з оцінювання відповідності і стандартизації на рівні Союзу.
7. Мережа докладає всіх можливих зусиль для досягнення консенсусу. Рішення, ухвалені Мережею, з юридичної точки зору вважаються незобов’язальними рекомендаціями.
8. Мережа встановлює свій власний внутрішній регламент роботи.
Стаття 31 — Роль і завдання Мережі
1. При виконанні завдань, визначених у параграфі 2, Мережа займається загальними горизонтальними питаннями ринкового нагляду з метою сприяння співпраці між єдиними контактними офісами, а також співпраці з Комісією.
2. Мережа має такі завдання:
(a) підготовка, ухвалення та моніторинг реалізації власної робочої програми;
(b) сприяння виявленню спільних пріоритетів для діяльності з ринкового нагляду та міжсекторальний обмін інформацією про оцінювання продуктів, включно з оцінюванням ризиків, методами і результатами випробувань, останніми науковими розробками й новими технологіями, новітніми ризиками та іншими аспектами, що є важливими для здійснення діяльності з контролю та для реалізації національних стратегій ринкового нагляду і передбачених ними заходів;
(c) координація груп адміністративної співпраці та їхньої діяльності;
(d) організація спільних міжсекторальних проектів щодо ринкового нагляду і випробувань та визначення їхніх пріоритетів;
(e) обмін досвідом та найкращими практиками, зокрема стосовно реалізації національних стратегій ринкового нагляду;
(f) сприяння організації навчальних програм та обміну персоналу;
(g) у співпраці з Комісією, організація інформаційних кампаній та добровільних програм взаємних візитів між органами ринкового нагляду;
(h) обговорення питань, що виникають стосовно механізмів транскордонної взаємної допомоги;
(i) сприяння розробленню настанов для забезпечення ефективного та однакового застосування цього Регламенту;
(j) надання пропозицій стосовно фінансування діяльності, зазначеної у статті 36;
(k) сприяння запровадженню однакових адміністративних практик стосовно ринкового нагляду в державах-членах;
(l) надання рекомендацій та допомоги Комісії з питань, що стосуються подальшого розвитку RAPEX та інформаційно-комунікаційної системи, зазначеної у статті 34;
(m) сприяння співпраці та обміну досвідом і найкращими практиками між органами ринкового нагляду та органами, що відповідають за контроль на зовнішніх кордонах Союзу;
(n) сприяння та полегшення співпраці з іншими відповідними мережами і групами з метою дослідження можливостей щодо використання нових технологій для цілей ринкового нагляду та простежуваності продуктів;
(o) регулярне оцінювання національних стратегій ринкового нагляду. Перше таке оцінювання повинно відбутися до 16 липня 2024 року;
(p) вирішення будь-яких інших питань у зв’язку з діяльністю Мережі, що мають на меті сприяти результативному здійсненню ринкового нагляду в межах Союзу.
Стаття 32 — Роль і завдання груп адміністративної співпраці
1. При виконанні завдань, визначених у параграфі 2, групи адміністративної співпраці розглядають конкретні питання, що стосуються ринкового нагляду та конкретних секторальних аспектів.
2. Групи адміністративної співпраці мають такі завдання:
(a) сприяння однаковому застосуванню гармонізаційного законодавства Союзу в межах сфери їхньої компетенції з метою підвищення дієвості ринкового нагляду по всьому внутрішньому ринку;
(b) посилення комунікації між органами ринкового нагляду і Мережею та поглиблення взаємної довіри між органами ринкового нагляду;
(c) створення і координація спільних проектів, як-от щодо спільної транскордонної діяльності у сфері ринкового нагляду;
(d) розроблення спільних практик і методологій для дієвого ринкового нагляду;
(e) забезпечення взаємної поінформованості про національні методи та діяльність у сфері ринкового нагляду, а також розроблення і просування найкращих практик;
(f) визначення питань спільного інтересу стосовно ринкового нагляду та подання пропозицій щодо запровадження спільних підходів;
(g) сприяння проведенню спеціалізованого секторального оцінювання продуктів, як-от оцінювання ризиків, методів і результатів випробувань, останніх наукових розробок та інших аспектів, що є важливими для здійснення діяльності з контролю.
Стаття 33 — Роль і завдання Комісії
Комісія має такі завдання:
(a) надання підтримки Мережі, її підгрупам та групам адміністративної співпраці через виконавчий секретаріат, який забезпечує технічну й логістичну підтримку;
(b) ведення і надання єдиним контактним офісам та головам груп адміністративної співпраці актуального переліку голів груп адміністративної, співпраці включно з їхньою контактною інформацією;
(c) надання підтримки Мережі в підготовці та моніторингу реалізації її робочої програми;
(d) підтримка функціонування контактних пунктів для продуктів, на які державами-членами було покладено завдання згідно з гармонізаційним законодавством Союзу;
(e) у консультації з Мережею визначення потреби в додатковій випробувальній спроможності та надання пропозицій щодо рішень для такої мети відповідно до статті 21;
(f) реалізація інструментів міжнародної співпраці, зазначених у статті 35;
(g) надання підтримки у створенні окремих чи спільних груп адміністративної співпраці;
(h) розробка і підтримка функціонування інформаційно-комунікаційної системи, зазначеної у статті 34, включно з інтерфейсом, зазначеним у статті 34(7), а також інтерфейсом із національними базами даних у сфері ринкового нагляду, та надання інформації для громадськості через таку систему;
(i) надання допомоги Мережі у виконанні підготовчих або допоміжних робіт у зв’язку з провадженням діяльності з ринкового нагляду, пов’язаної із застосуванням гармонізаційного законодавства Союзу, як-от досліджень, програм, оцінювань, порівняльних аналізів, спільних взаємних візитів та програм візитів, обміну персоналом, науково-дослідних робіт, лабораторної роботи, перевірки професійної придатності, міжлабораторних випробувань та роботи з оцінювання відповідності;
(j) підготовка і надання підтримки в реалізації кампаній Союзу з питань ринкового нагляду та подібної діяльності;
(k) організація спільних проектів з ринкового нагляду і випробувань та спільних навчальних програм, сприяння обміну персоналом між органами ринкового нагляду та, у відповідних випадках, з органами ринкового нагляду третіх країн чи з міжнародними організаціями, а також організація інформаційних кампаній та добровільних програм взаємних візитів між органами ринкового нагляду;
(l) здійснення діяльності, яку провадять за програмами технічної допомоги, співпраця з третіми країнами і просування та посилення ролі політик і систем Союзу у сфері ринкового нагляду серед заінтересованих сторін у Союзі та на міжнародному рівні;
(m) сприяння розбудові науково-технічних експертних знань для здійснення адміністративної співпраці у сфері ринкового нагляду;
(n) дослідження, за запитом Мережі або за власною ініціативою, будь-якого питання, що охоплює застосування цього Регламенту, та видавання настанов, рекомендацій та інформації про найкращі практики для заохочення послідовного застосування цього Регламенту.
Стаття 34 — Інформаційно-комунікаційна система
1. Комісія створює та в подальшому розвиває й підтримує інформаційно-комунікаційну систему для збору, опрацювання і зберігання інформації у структурованій формі з питань, що стосуються застосування і дотримання гармонізаційного законодавства Союзу, з метою вдосконалення обміну даними між державами-членами, включно з метою подання запитів на надання інформації, щоб забезпечити комплексний огляд діяльності, результатів і тенденцій у сфері ринкового нагляду. До такої системи мають доступ Комісія, органи ринкового нагляду, єдині контактні офіси та органи, призначені згідно зі статтею 25(1). Комісія розробляє та підтримує інтерфейс для доступу широкої громадськості до системи для надання кінцевим користувачам інформації про діяльність у сфері ринкового нагляду.
2. Комісія продовжуватиме розробку та підтримку електронних інтерфейсів між системою, зазначеною в параграфі 1, та національними системами ринкового нагляду.
3. Єдині контактні офіси вносять до інформаційно-комунікаційної системи таку інформацію:
(a) дані про органи ринкового нагляду в їхній державі-члені та сфери компетенції таких органів відповідно до статті 10(2);
(b) дані про органи, призначені згідно зі статтею 25(1);
(c) національну стратегію ринкового нагляду, складену їхньою державою-членом згідно зі статтею 13, та результати перегляду й оцінювання стратегії ринкового нагляду.
4. Стосовно продуктів, наданих на ринку, щодо яких було проведено поглиблену перевірку відповідності, без обмеження статті 12 Директиви 2001/95/ЄС та статті 20 цього Регламенту, та, якщо застосовно, стосовно продуктів, що надходять на ринок Союзу, щодо яких на їхній території було призупинено процес випуску для вільного обігу відповідно до статті 26 цього Регламенту, органи ринкового нагляду повинні вносити до інформаційно-комунікаційної системи інформацію про таке:
(a) заходи відповідно до статті 16(5), вжиті органом ринкового нагляду;
(b) звіти про випробування, проведені ними;
(c) коригувальні дії, вжиті відповідними суб’єктами господарювання;
(d) наявні повідомлення про поранення (травми), спричинені відповідним продуктом;
(e) будь-які заперечення з боку держави-члена згідно із застосовною запобіжною процедурою, передбаченою гармонізаційним законодавством Союзу, що застосовується до певного продукту, та будь-які подальші заходи;
(f) за наявності, невиконання уповноваженими представниками вимог статті 5(2);
(g) за наявності, невиконання виробниками вимог статті 5(1).
5. Органи ринкового нагляду можуть вносити в інформаційно-комунікаційну систему будь-яку додаткову інформацію, що стосується проведених ними перевірок та отриманих результатів випробувань, виконаних ними самостійно або виконаних за їхнім запитом, якщо вони вважають таку інформацію корисною.
6. Митні органи можуть вивантажувати з національних митних систем інформацію про продукти, поміщені під митну процедуру «випуск для вільного обігу» в частині примусового застосування гармонізаційного законодавства Союзу, та передавати її до інформаційно-комунікаційної системи, якщо вони вважають таку інформацію відповідною для цілей забезпечення дотримання гармонізаційного законодавства Союзу та для цілей мінімізації ризику.
7. Комісія повинна розробити електронний інтерфейс, що дасть змогу передавати дані між національними митними системами та інформаційно-комунікаційною системою. Такий інтерфейс повинен бути введений у дію протягом чотирьох років з дати ухвалення відповідного імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 8.
8. Комісія ухвалює імплементаційні акти з метою визначення детальних імплементаційних положень для параграфів 1-7 цієї статті, зокрема щодо опрацювання даних, що буде застосовуватися до даних, зібраних згідно з параграфом 1 цієї статті, та визначення обсягу даних для передавання відповідно до параграфів 6 та 7 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2).
Стаття 35 — Міжнародна співпраця
1. Для вдосконалення дієвості ринкового нагляду в Союзі Комісія може співпрацювати з регуляторними органами третіх країн чи з міжнародними організаціями або обмінюватися з ними інформацією, пов’язаною з ринковим наглядом, у рамках угод, укладених між Союзом та третіми країнами чи міжнародними організаціями. Будь-які такі угоди повинні ґрунтуватися на засадах взаємності, включно з положеннями про конфіденційність згідно із застосовними в Союзі правилами, та забезпечувати, щоб будь-який обмін інформацією відповідав праву Союзу, що застосовується до подібних операцій.
2. Співпраця та обмін інформацією можуть стосуватися, між іншим, такого:
(a) методів оцінювання ризиків, які використовуються, та результатів випробування продуктів;
(b) скоординованого відкликання продукту або інших подібних дій;
(c) заходів, вжитих органами ринкового нагляду згідно зі статтею 16.
3. Комісія може схвалити спеціальну систему передекспортного контролю продуктів, що його мають проводити треті країни для продуктів безпосередньо перед їх вивезенням до Союзу для перевірки того, що продукти відповідають вимогам гармонізаційного законодавства Союзу, що застосовуються до таких продуктів. Схвалення може бути надане стосовно одного чи більше продуктів, стосовно однієї чи більше категорій продуктів або стосовно продуктів чи категорій продуктів, вироблених певними виробниками.
4. Комісія готує та веде перелік таких продуктів або категорій продуктів, стосовно яких було надане схвалення, зазначене в параграфі 3, та робить такий перелік доступним для громадськості.
5. Схвалення згідно з параграфом 3 може бути надане третій країні лише після виконання таких умов:
(a) третя країна володіє дієвою системою перевірки відповідності продуктів, призначених для вивезення до Союзу, та контроль, що його проводять у такій третій країні, є достатньо дієвим і ефективним, щоб ним можна було замінити чи завдяки йому зменшити імпортний контроль;
(b) аудит, проведений у Союзі та, якщо доцільно, у третій країні, засвідчує, що продукти, що їх вивозять із третьої країни до Союзу, виконують вимоги, встановлені у гармонізаційному законодавстві Союзу.
6. Якщо було надане таке схвалення, зазначене в параграфі 3, оцінювання ризику, яке застосовують до імпортного контролю таких продуктів або категорій продуктів, що надходять на ринок Союзу, повинне включати надані схвалення.
Однак органи, призначені згідно зі статтею 25(1), можуть здійснювати контроль таких продуктів або категорій продуктів, що надходять на ринок Союзу, зокрема з метою забезпечення того, що передекспортнии контроль, якни проводять у третій країні, є дієвим для визначення відповідності гармонізаційному законодавству Союзу.
7. У схваленні, зазначеному в параграфі 3, повинен бути вказаний компетентний орган третьої країни, який відповідає за здійснення передекспортного контролю, і такий компетентний орган повинен бути стороною всіх контактів із Союзом.
8. Компетентний орган, зазначений у параграфі 7, повинен забезпечувати офіційну перевірку продуктів до їх надходження в Союз.
9. Якщо за результатами контролю продуктів, що надходять на ринок Союзу, зазначеного в параграфі 3 цієї статті, виявлено значну невідповідність, органи ринкового нагляду повинні негайно повідомити про це Комісію через інформаційно-комунікаційну систему, зазначену у статті 34, та адаптувати рівень контролю таких продуктів.
10. Комісія ухвалює імплементаційні акти про схвалення кожної спеціальної системи передекспортного контролю продуктів, зазначеної в параграфі 3 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2).
11. Комісія здійснює регулярний моніторинг правильного функціонування схвалення, наданого згідно з параграфом 3 цієї статті. Комісія ухвалює імплементаційні акти про відкликання такого схвалення, якщо виявиться, що продукти, що надходять на ринок Союзу, у значній кількості випадків не відповідають гармонізаційному законодавству Союзу. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 43(2). Комісія негайно інформує про це відповідну третю країну.
12. Система передекспортного контролю продуктів повинна проходити оцінювання відповідно до статті 42(4).
ГЛАВА IX
ФІНАНСОВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 36 — Фінансування діяльності
1. Союз фінансує виконання завдань Мережі, зазначених у статті 31, та партнерські перевірки, зазначені у статті 12.
2. Союз може фінансувати такі види діяльності у зв’язку із застосуванням цього Регламенту:
(a) функціонування контактних пунктів для продуктів;
(b) створення і функціонування випробувальних потужностей Союзу, зазначених у статті 21;
(c) розроблення інструментів міжнародної співпраці, зазначених у статті 35;
(d) складання та оновлення матеріалів для настанов з ринкового нагляду;
(e) надання Комісії технічних чи наукових експертних знань з метою допомоги Комісії в реалізації адміністративної співпраці у сфері ринкового нагляду;
(f) виконання національних стратегій ринкового нагляду, зазначених у статті 13;
(g) кампанії з ринкового нагляду та пов’язана діяльність у державах-членах та в Союзі, включно з ресурсами та обладнанням, IT-інструментами та навчанням;
(h) виконання підготовчих або допоміжних робіт у зв’язку з провадженням діяльності з ринкового нагляду, пов’язаної із застосуванням гармонізаційного законодавства Союзу, як-от досліджень, програм, оцінювань, настанов, порівняльних аналізів, спільних взаємних візитів та програм візитів, обміну персоналом, науково-дослідних робіт, навчальної діяльності, лабораторної роботи, перевірки професійної придатності, міжлабораторних випробувань та роботи з оцінювання відповідності;
(i) діяльність, яку провадять за програмами надання технічної допомоги, співпраця з третіми країнами і просування та посилення ролі політик і систем Союзу у сфері ринкового нагляду серед заінтересованих сторін у Союзі та на міжнародному рівні.
3. Союз забезпечує фінансування електронного інтерфейсу, зазначеного у статті 34(7), включно з розробкою інформаційно-комунікаційної системи, зазначеної у статті 34, що дасть змогу отримувати автоматичні потоки електронних даних від національних митних систем.
4. Союз забезпечує фінансування електронних інтерфейсів, зазначених у статті 34(2), що уможливить обмін даними між інформаційно-комунікаційною системою, зазначеною у статті 34, та національними системами ринкового нагляду.
5. Фінансова допомога Союзу на діяльність, пов’язану з підтримкою цього Регламенту, повинна надаватися відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) 2018/1046 (-52) або прямо, або шляхом надання завдань з виконання бюджету органам, переліченим у пункті (c) статті 62(1) зазначеного Регламенту.
6. Бюджетний орган щороку визначає суми асигнувань для видів діяльності, зазначених у цьому Регламенті, у межах чинних фінансових рамок.
7. Асигнування, визначені бюджетним органом на фінансування діяльності з ринкового нагляду, можуть покривати видатки на підготовчу роботу, моніторинг, контроль, аудит та оцінювання, які є необхідними для належного управління видами діяльності, визначеними в цьому Регламенті, та для досягнення їхніх цілей. Такі видатки повинні включати витрати на проведення досліджень, організацію засідань експертів, інформаційно-комунікаційну діяльність, включно з корпоративною комунікаційною роботою з просування політичних пріоритетів Союзу тією мірою, якою вони стосуються загальних цілей діяльності з ринкового нагляду, витрати на інформаційно-технологічні мережі з акцентом на опрацюванні інформації та обміні інформацією, разом з усіма іншими витратами Комісії на технічно-адміністративну підтримку.
Стаття 37 — Захист фінансових інтересів Союзу
1. Комісія вживає належних заходів для забезпечення того, щоб при здійсненні діяльності, що фінансується згідно з цим Регламентом, були захищені фінансові інтереси Союзу шляхом застосування запобіжних заходів проти шахрайства, корупції та будь-яких інших незаконних дій, шляхом дієвого контролю, та щоб у разі виявлення порушень відбувалося стягнення неправильно сплачених сум, а у відповідних випадках - шляхом застосування дієвих, пропорційних і стримувальних адміністративних і фінансових санкцій.
2. Комісія або її представники та Рахункова палата мають повноваження проводити аудит - на підставі документів, та виїзні інспектування - усіх бенефіціарів грантів, підрядників і субпідрядників, які отримують кошти Союзу згідно з цим Регламентом.
3. Європейське бюро боротьби із шахрайством (OLAF) може проводити розслідування, у тому числі виїзні контролі та інспектування, відповідно до положень і процедур, установлених у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 883/2013 (-53) та Регламенті Ради (Євратом, ЄС) № 2185/96 (-54) з метою встановлення фактів шахрайства, корупції або будь-якої незаконної діяльності, що негативно впливають на фінансові інтереси Союзу у зв’язку з грантовою угодою або грантовим рішенням чи договором, що фінансується згідно з цим Регламентом.
4. Без обмеження параграфів 1, 2 і 3, угоди про співпрацю з третіми країнами та міжнародними організаціями, договори, грантові угоди і грантові рішення, що є результатом імплементації цього Регламенту, повинні містити положення, які чітко уповноважують Комісію, Рахункову Палату та OLAF проводити такі аудит і розслідування згідно з їхніми відповідними компетенціями.
ГЛАВА X
ЗМІНИ
Стаття 38 — Зміни до Директиви 2004/42/ЄС
Статті 6 та 7 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/42/ЄС (-55) вилучити.
Стаття 39 — Внесення змін до Регламенту (ЄС) № 765/2008
1. До Регламенту (ЄС) № 765/2008 внести такі зміни:
(1) назву викласти у такій редакції:
«Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 від 9 липня 2008 року про встановлення вимог до акредитації та про скасування Регламенту (ЄЕС) № 339/93»;
(2) у статті 1 параграфи 2 та 3 вилучити;
(3) у статті 2 пункти 1, 2, 14, 15, 17, 18 та 19 вилучити;
(4) главу III, що містить статті 15-29, вилучити;
(5) до параграфа 1 статті 32 внести такі зміни:
(a) пункт (c) викласти у такій редакції:
«(c) складання та оновлення матеріалів для настанов у сфері акредитації, повідомлення Комісії про органи з оцінювання відповідності та оцінювання відповідності;»;
(b) пункти (d) та (e) вилучити;
(c) пункти (f) та (g) викласти в такій редакції:
«(f) виконання підготовчих або допоміжних робіт у зв’язку з провадженням діяльності з оцінювання відповідності, у сфері метрології та акредитації, пов’язаних з імплементацією законодавства Співтовариства, таких як дослідження, програми, оцінення, настанови, порівняльні аналізи, взаємні спільні візити, науково-дослідні роботи, розроблення та ведення баз даних, навчальні заходи, лабораторні роботи, перевірка професійної придатності, міжлабораторні випробування та робота з оцінювання відповідності;
(g) діяльність, яку провадять за програмами технічної допомоги, співпраця з третіми країнами і просування та посилення ролі європейських політик і систем щодо оцінювання відповідності й акредитації серед заінтересованих сторін у Співтоваристві та на міжнародному рівні.»
2. Покликання на вилучені положення Регламенту (ЄС) № 765/2008 необхідно тлумачити як покликання на положення цього Регламенту і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної у додатку III цього Регламенту.
Стаття 40 — Зміни до Регламенту (ЄС) № 305/2011
У статті 56(1) Регламенту (ЄС) № 305/2011, перший підпараграф замінити на таке:
«1. Якщо органи ринкового нагляду однієї держави-члена мають достатні підстави вважати, що будівельний виріб, на який поширюється дія гармонізованого стандарту або для якого було видано Європейське технічне оцінювання, не досягає задекларованої ефективності та становить ризик для виконання базових вимог до будівельних робіт, охоплених цим Регламентом, вони повинні виконати стосовно відповідного виробу оцінювання з охопленням відповідних вимог, встановлених у цьому Регламенті. Відповідні суб’єкти господарювання повинні співпрацювати з органами ринкового нагляду мірою необхідності.»
ГЛАВА XI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 41 — Санкції
1. Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних у разі порушень цього Регламенту та гармонізаційного законодавства Союзу, переліченого в додатку II, що встановлює обов’язки для суб’єктів господарювання, та вживають усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб їх було імплементовано згідно з національним правом.
2. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.
3. Держави-члени повинні повідомити Комісію про такі положення до 16 жовтня 2021 року, якщо вони не повідомили такі положення раніше, і повинні без затримки повідомляти її про будь-які подальші зміни, що впливають на них.
Стаття 42 — Оцінювання, перегляд та настанови
1. До 31 грудня 2026 року та кожні п’ять років після цього Комісія проводить оцінювання цього Регламенту у світлі цілей, які він переслідує, та надає звіт стосовно них Європейському Парламенту, Раді та Європейському економічно-соціальному комітету.
2. У звіті повинно бути оцінено, наскільки цей Регламент досягає своєї мети, зокрема у частині зменшення кількості невідповідних продуктів на ринку Союзу, забезпечення ефективного і результативного дотримання і застосування гармонізаційного законодавства Союзу в межах Союзу, вдосконалення співпраці між компетентними органами та посилення контролю продуктів, що надходять на ринок Союзу, з одночасним взяттям до уваги впливу на бізнес та особливо на МСП. Додатково, повинно бути оцінено сферу дії цього Регламенту, дієвість системи партнерських перевірок та діяльності з ринкового нагляду, що отримує фінансування Союзу, у світлі вимог політик і права Союзу та можливостей подальшого вдосконалення співпраці між органами ринкового нагляду та митних органів.
3. До 16 липня 2023 року Комісія готує звіт про оцінювання імплементації статті 4. Цей звіт, зокрема, повинен оцінювати сферу дії статті, її вплив та її витрати і вигоди. У відповідних випадках, звіт повинен супроводжуватися законодавчою пропозицією.
4. Протягом чотирьох років після першого схвалення спеціальної системи передекспортного контролю продуктів, зазначеної у статті 35(3), Комісія повинна провести оцінювання її впливу та економічної доцільності.
5. Для сприяння імплементації цього Регламенту Комісія складає настанови щодо практичного виконання статті 4 для цілей органів ринкового нагляду та суб’єктів господарювання.
Стаття 43 — Процедура комітету
1. Комісії допомагає комітет. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.
2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.
Якщо комітет не надає жодного висновку, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акта стосовно виконавчих повноважень, зазначених у статті 11(4), статті 21(9), статті 25(8), статті 35(10) та статті 35(11) цього Регламенту, та застосовується третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.
Стаття 44 — Набуття чинності та застосування
Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Він застосовується з 16 липня 2021 року. Статті 29, 30, 31, 32, 33 та 36 застосовуються з 1 січня 2021 року.
Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.
Вчинено у Брюсселі 20 червня 2019 року.
За Європейський Парламент
Президент
A. TAJANI
За Раду
Президент
G. CIAMBA
(-1) OВ С 283, 10.08.2018, с. 19.
(-2) Позиція Європейського Парламенту від 17 квітня 2019 року (ще не опублікована в Офіційному віснику) та рішення Ради від 14 червня 2019 року.
(-3) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1223/2009 від 30 листопада 2009 року про косметичні продукти (OВ L 342, 22.12.2009, с. 59).
(-4) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/745 від 5 квітня 2017 року про медичні вироби, про внесення змін до Директиви 2001/83/ЄС, Регламенту (ЄС) № 178/2002 та Регламенту (ЄС) № 1223/2009, а також про скасування Директиви Ради 90/385/ЄЕС та Директиви Ради 93/42/ЄЕС (OВ L 117, 05.05.2017, с. 1).
(-5) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/746 від 5 квітня 2017 року про медичні вироби для діагностики in vitro та про скасування Директиви 98/79/ЄС та Рішення Комісії 2010/227/ЄС (OB L 117, 05.05.2017, с. 176).
(-6) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/858 від 30 травня 2018 року про затвердження автомобільних транспортних засобів та їх причепів, а також систем, компонентів та окремих технічних одиниць, призначених для таких автомобільних транспортних засобів, та ринковий нагляд щодо них, про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 715/2007 та Регламенту (ЄС) № 595/2009, а також про скасування Директиви 2007/46/ЄС (OB L 151, 14.06.2018, с. 1).
(-7) Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/95/ЄС від 3 грудня 2001 року про загальну безпечність продуктів (OB L 11, 15.01.2002, с. 4).
(-8) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 від 9 липня 2008 року щодо вимог до акредитації та ринкового нагляду у сфері реалізації продуктів та про скасування Регламенту (ЄЕС) № 339/93 (OB L 218, 13.08.2008, с. 30).
(-9) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 від 18 грудня 2006 щодо реєстрації, оцінювання, авторизації та обмеження реалізації хімічних речовин (REACH), створення Європейського хімічного агентства, внесення змін до Директиви 1999/45/ЄС та про скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 793/93 та Регламенту Комісії (ЄС) № 1488/94, а також Директиви Ради 76/769/ЄЕС та директив Комісії 91/155/ЄЕС, 93/67/ЄЕС, 93/105/ЄС та2000/21/ЄС (OB L 396, 30.12.2006, с. 1).
(-10) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1272/2008 від 16 грудня 2008 року про класифікацію, маркування та пакування речовин і сумішей, про внесення змін та про скасування директив 67/548/ЄЕС та 1999/45/ЄС, та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1907/2006 (OB L 353, 31.12.2008, с. 1).
(-11) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/33/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів (OB L 96, 29.03.2014, с. 251).
(-12) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1222/2009 від 25 листопада 2009 року про маркування шин щодо ефективності споживання пального та інших суттєвих параметрів (OB L 342, 22.12.2009, с. 46).
(-13) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1369 від 4 липня 2017 року про встановлення рамки для енергетичного маркування та скасування Директиви 2010/30/ЄС (OB L 198, 28.07.2017, с. 1).
(-14) Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/31/ЄС від 8 червня 2000 року про деякі правові аспекти послуг інформаційного суспільства, зокрема електронної комерції, на внутрішньому ринку («Директива про електронну комерцію») (OB L 178, 17.07.2000, с. 1).
(-15) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 608/2013 від 12 червня 2013 року щодо забезпечення митними органами дотримання прав інтелектуальної власності та про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 1383/2003 (OB L 181, 29.06.2013, с. 15).
(-16) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2004 від 31 березня 2004 року про мийні засоби (OB L 104, 08.04.2004, с. 1).
(-17) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 167/2013 від 5 лютого 2013 року про затвердження сільськогосподарських і лісогосподарських транспортних засобів та ринковий нагляд щодо них (OB L 60, 02.03.2013, с. 1).
(-18) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 168/2013 від 15 січня 2013 року про затвердження дво- і триколісних транспортних засобів і квадрициклів та ринковий нагляд щодо них (OB L 60, 02.03.2013, с. 52).
(-19) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/28/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку вибухових речовин для цивільного застосування та нагляду за ними (OB L 96, 29.03.2014, с. 1).
(-20) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/90/ЄС від 23 липня 2014 року про морське обладнання та про скасування Директиви Ради 96/98/ЄС (OB L 257, 28.08.2014, с. 146).
(-21) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/1628 від 14 вересня 2016 року про вимоги щодо гранично допустимих викидів газоподібних і твердих забруднюючих речовин та про затвердження типу для двигунів внутрішнього згоряння позашляхових мобільних машин і механізмів, про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1024/2012 та Регламенту (ЄС) № 167/2013, а також про внесення змін та про скасування Директиви 97/68/ЄС (OB L 252, 16.09.2016, с. 53).
(-22) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/424 від 9 березня 2016 року про канатні дороги та скасування Директиви 2000/9/ЄС (OB L 81, 31.03.2016, с. 1).
(-23) Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/35/ЄС від 16 червня 2010 року про пересувне обладнання, що працює під тиском, та скасування директив Ради 76/767/ЄЕС, 84/525/ЄЕС, 84/526/ЄЕС, 84/527/ЄЕС та 1999/36/ЄС (OB L 165, 30.06.2010, с. 1).
(-24) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1724 від 2 жовтня 2018 року про встановлення єдиного цифрового шлюзу для надання доступу до інформації, процедур та служб підтримки та до служб вирішення проблем, а також про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1024/2012 (OB L295, 21.11.2018, с. 1).
(-25) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/515 від 19 березня 2019 року про взаємне визнання товарів, що їх законно реалізовують в іншій державі-члені, та про скасування Регламенту (ЄС) № 764/2008 (OB L 91, 29.03.2019, с. 1).
(-26) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних) (OB L 119, 04.05.2016, с. 1).
(-27) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1725 від 23 жовтня 2018 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних установами, органами, офісами та агентствами Союзу, та про вільний рух таких даних, а також про скасування Регламенту (ЄС) № 45/2001 та Рішення № 1247/2002/ЄС (OB L 295, 21.11.2018, с. 39).
(-28) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 від 9 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу (OB L 269, 10.10.2013, с. 1).
(-29) OB L 123, 12.05.2016, с. 1.
(-30) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про правила і загальні принципи щодо механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (OB L 55, 28.02.2011, с. 13).
(-31) Директива Європейського Парламенту і Ради 97/67/ЄС від 15 грудня 1997 року про спільні правила розвитку внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства та покращення якості обслуговування (OB L 15, 21.01.1998, с. 14).
(-32) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/644 від 18 квітня 2018 року про послуги транскордонного доставляння посилок(OB L 112, 02.05.2018, с. 19).
(-33) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/1535 від 9 вересня 2015 року про встановлення порядку надання інформації у сфері технічних регламентів та правил стосовно послуг інформаційного суспільства (OB L 241, 17.09.2015, с. 1).
(-34) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 305/2011 від 9 березня 2011 року про встановлення гармонізованих умов для реалізації будівельних виробів та скасування Директиви Ради 89/106/ЄЕС (OB L 88, 04.04.2011, с. 5).
(-35) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/425 від 9 березня 2016 року про засоби індивідуального захисту та скасування Директиви Ради 89/686/ЄЕС (OB L 81, 31.03.2016, с. 51).
(-36) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/426 від 9 березня 2016 року про прилади, що працюють на газоподібному паливі, та про скасування Директиви 2009/142/ЄС (OB L 81, 31.03.2016, с. 99).
(-37) Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/14/ЄС від 8 травня 2000 року про наближення законодавств держав-членів щодо шумового випромінювання у довкілля від обладнання, що використовується поза приміщеннями (OB L 162, 03.07.2000, с. 1).
(-38) Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/42/ЄС від 17 травня 2006 року про машини і механізми, та про внесення змін до Директиви 95/16/ЄС (OB L 157, 09.06.2006, с. 24).
(-39) Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/48/ЄС від 18 червня 2009 року про безпечність іграшок (OB L 170, 30.06.2009, с. 1).
(-40) Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/125/ЄС від 21 жовтня 2009 року про рамки для встановлення вимог до екодизайну для пов’язаних з енергоспоживанням продуктів (OB L 285, 31.10.2009, с. 10).
(-41) Директива Європейського Парламенту і Ради 2011/65/ЄС від 8 червня 2011 року про обмеження використання певних шкідливих речовин в електричному та електронному обладнанні (OB L 174, 01.07.2011, с. 88).
(-42) Директива Європейського Парламенту і Ради 2013/29/ЄС від 12 червня 2013 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку піротехнічних виробів (OB L 178, 28.06.2013, с. 27).
(-43) Директива Європейського Парламенту і Ради 2013/53/ЄС від 20 листопада 2013 року про прогулянкові судна і водні мотоцикли та про скасування Директиви 94/25/ЄС (OB L 354, 28.12.2013, с. 90).
(-44) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/29/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку простих посудин, що працюють під тиском (OB L 96, 29.03.2014, с. 45).
(-45) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/30/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо електромагнітної сумісності (OB L 96, 29.03.2014, с. 79).
(-46) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/31/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку неавтоматичних зважувальних інструментів (OB L 96, 29.03.2014, с. 107).
(-47) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/32/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку вимірювальних інструментів (OB L 96, 29.03.2014, с. 149).
(-48) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/34/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах (OB L 96, 29.03.2014, с. 309).
(-49) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/35/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку електричного обладнання, призначеного для використання у мережах з певними межами зміни напруги (OB L 96, 29.03.2014, с. 357).
(-50) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/53/ЄС від 16 квітня 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку радіообладнання та про скасування Директиви 1999/5/ЄС (OB L 153, 22.05.2014, с. 62).
(-51) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/68/ЄС від 15 травня 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку обладнання, що працює під тиском (OB L 189, 27.06.2014, с. 164).
(-52) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) 2018/1046 від 18 липня 2018 року про фінансові правила, що застосовуються до загального бюджету Союзу, про внесення змін до регламентів (ЄС) № 1296/2013, (ЄС) № 1301/2013, (ЄС) № 1303/2013, (ЄС) № 1304/2013, (ЄС) № 1309/2013, (ЄС) № 1316/2013, (ЄС) № 223/2014, (ЄС) № 283/2014, та Рішення № 541/2014/ЄС, а також про скасування Регламенту (ЄС, Євратом) № 966/2012 (OB L 193, 30.07.2018, с. 1).
(-53) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 883/2013 від 11 вересня 2013 року щодо розслідувань, які проводить Європейське бюро боротьби із шахрайством (ОLАF), та про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1073/1999 та Регламенту Ради № 1074/1999 (OB L 248, 18.09.2013, с. 1).
(-54) Регламент Ради (Євратом, ЄС) № 2185/96 від 11 листопада 1996 року про виїзні перевірки й інспекції, які проводить Комісія для захисту фінансових інтересів Європейських Співтовариств від шахрайства та інших порушень (OB L 292, 15.11.1996, с. 2).
(-55) Директива Європейського Парламенту і Ради 2004/42/ЄС від 21 квітня 2004 року про обмеження викидів летких органічних сполук внаслідок використання органічних розчинників у деяких видах фарб, лаків і засобів повторного поверхневого оброблення транспортних засобів та про внесення змін до Директиви 1999/13/ЄС (OB L 143, 30.04.2004, с. 87).
ДОДАТОК I
Список гармонізаційного законодавства Союзу
1. Директива Ради 69/493/ЄЕС від 15 грудня 1969 року про наближення законодавств держав-членів стосовно скла кришталевого (OB L 326, 29.12.1969, с. 36);
2. Директива Ради 70/157/ЄЕС від 6 лютого 1970 року про наближення законодавств держав-членів стосовно допустимого рівня шуму та випускної системи автомобільних транспортних засобів (OB L 42, 23.02.1970, с. 16);
3. Директива Ради 75/107/ЄЕС від 19 грудня 1974 року про наближення законодавств держав-членів стосовно пляшок, що використовуються як мірні ємності (OB L 42, 15.02.1975, с. 14);
4. Директива Ради 75/324/ЄЕС від 20 травня 1975 року про наближення законодавств держав-членів стосовно аерозольних розпилювачів (OB L 147, 09.06.1975, с. 40);
5. Директива Ради 76/211/ЄЕС від 20 січня 1976 року про наближення законодавств держав-членів стосовно приготування певних фасованих продуктів за масою чи за об’ємом (OB L 46, 21.02.1976, С. 1);
6. Директива Ради 80/181/ЄЕС від 20 грудня 1979 року про наближення законодавств держав-членів стосовно одиниць вимірювання та про скасування Директиви 71/354/ЄЕС (OB L 39, 15.02.1980, с. 40);
7. Директива Ради 92/42/ЄЕС від 21 травня 1992 року про вимоги до ефективності нових водонагрівальних котлів на рідкому або газоподібному паливі (OB L 167, 22.06.1992, с. 17);
8. Директива Європейського Парламенту і Ради 94/11/ЄС від 23 березня 1994 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень держав-членів стосовно маркування матеріалів, використаних як основні компоненти взуття для продажу споживачу (OB L 100, 19.04.1994, с. 37);
9. Директива Європейського Парламенту і Ради 94/62/ЄС від 20 грудня 1994 року про паювання і відходи паювання (OB L 365, 31.12.1994, с. 10);
10. Директива Європейського Парламенту і Ради 98/70/ЄС від 13 жовтня 1998 року стосовно якості бензинового і дизельного палива та про внесення змін до Директиви Ради 93/12/ЄЕС (OB L 350, 28.12.1998, с. 58);
11. Директива Європейського Парламенту і Ради 98/79/ЄС від 27 жовтня 1998 року про медичні вироби для діагностики in vitro (OB L 331, 07.12.1998, с. 1);
12. Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/14/ЄС від 8 травня 2000 року про наближення законодавств держав-членів щодо шумового випромінювання у довкілля від обладнання, що використовується поза приміщеннями (OB L 162, 03.07.2000, с. 1);
13. Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/53/ЄС від 18 вересня 2000 року про транспортні засоби з відпрацьованим ресурсом (OB L 269, 21.10.2000, с. 34);
14. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2003/2003 від 13 жовтня 2003 року про добрива (OB L 304, 21.11.2003, с. 1);
15. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2004 від 31 березня 2004 року про мийні засоби (OB L 104, 08.04.2004, с. 1);
16. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 850/2004 від 29 квітня 2004 року про стійкі органічні забруднювачі та про внесення змін до Директиви 79/117/ЄЕС (OB L 158, 30.04.2004, с. 7);
17. Директива Європейського Парламенту і Ради 2004/42/ЄС від 21 квітня 2004 року про обмеження викидів летких органічних сполук внаслідок використання органічних розчинників у деяких видах фарб, лаків і засобів повторного поверхневого оброблення транспортних засобів та про внесення змін до Директиви 1999/13/ЄС (OB L 143, 30.04.2004, с. 87);
18. Директива Європейського Парламенту і Ради 2005/64/ЄС від 26 жовтня 2005 року про затвердження типу автомобільних транспортних засобів щодо їх придатності до повторного використання, перероблюваності та відновлюваності, а також про внесення змін до Директиви Ради 70/156/ЄЕС (ОВL 310, 25.11.2005, с. 10);
19. Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/42/ЄС від 17 травня 2006 року про машини і механізми, та про внесення змін до Директиви 95/16/ЄС (OB L 157, 09.06.2006, с. 24);
20. Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/40/ЄС від 17 травня 2006 року стосовно викидів із систем кондиціонування повітря автомобільних транспортних засобів та про внесення змін до Директиви Ради 70/156/ЄЕС (OB L 161, 14.06.2006, с. 12);
21. Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/66/ЄС від 6 вересня 2006 року про батареї і акумулятори та про відпрацьовані батареї і акумулятори, а також про скасування Директиви 91/157/ ЄЕС (OB L 266, 26.09.2006, с. 1);
22. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 від 18 грудня 2006 року щодо реєстрації, оцінювання, авторизації та обмеження реалізації хімічних речовин (КЕАСН), створення Європейського хімічного агентства, внесення змін до Директиви 1999/45/ЄС та про скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 793/93 та Регламенту Комісії (ЄС) № 1488/94, а також Директиви Ради 76/769/ЄЕС та директив Комісії 91/155/ЄЕС, 93/67/ЄЕС, 93/105/ЄС та 2000/21/ЄС (OB L 396, 30.12.2006, с. 1);
23. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 715/2007 від 20 червня 2007 року про затвердження типу автомобільних транспортних засобів щодо викидів від легкових пасажирських і комерційних транспортних засобів (Євро-5 та Євро-6) та про доступ до інформації про ремонт і технічне обслуговування транспортного засобу (OB L 171, 29.06.2007, с. 1);
24. Директива Європейського Парламенту і Ради 2007/45/ЄС від 5 вересня 2007 року про встановлення правил щодо номінальних кількостей для фасованих продуктів, скасування директив Ради 75/106/ ЄЕС та 80/232/ЄЕС, та про внесення змін до Директиви Ради 76/211/ЄЕС (OB L 247, 21.09.2007, с. 17);
25. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1272/2008 від 16 грудня 2008 року про класифікацію, маркування та пакування речовин і сумішей, про внесення змін та про скасування директив 67/548/ЄЕС та 1999/45/ЄС, та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1907/2006 (OB L 353, 31.12.2008, с. 1);
26. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 78/2009 від 14 січня 2009 року про затвердження типу автомобільних транспортних засобів щодо захисту пішоходів та інших вразливих учасників дорожнього руху, про внесення змін до Директиви 2007/46/ЄС та про скасування Директиви 2003/102/ЄС та Директиви 2005/66/ЄС (OB L 35, 04.02.2009, с. 1);
27. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 79/2009 від 14 січня 2009 року про затвердження типу автомобільних транспортних засобів на водневому паливі, та про внесення змін до Директиви 2007/46/ЄС (OB L 35, 04.02.2009, с. 32);
28. Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/34/ЄС від 23 квітня 2009 року стосовно загальних положень для вимірювальних інструментів та методів метрологічного контролю (OB L 106, 28.04.2009, с. 7);
29. Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/48/ЄС від 18 червня 2009 року про безпечність іграшок (OB L 170, 30.06.2009, с. 1);
30. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 595/2009 від 18 червня 2009 року про затвердження типу автомобільних транспортних засобів і двигунів щодо викидів від вантажних транспортних засобів (Євро-VI) та про доступ до інформації про ремонт і технічне обслуговування транспортного засобу, та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 715/2007 та Директиви 2007/46/ ЄС, а також про скасування директив 80/1269/ЄЕС, 2005/55/ЄС та 2005/78/ЄС (OB L 188, 18.07.2009, с. 1);
31. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 661/2009 від 13 липня 2009 року стосовно вимог до затвердження типу для загальної безпечності автомобільних транспортних засобів, їх причепів, а також систем, компонентів та окремих технічних одиниць, призначених для таких автомобільних транспортних засобів (OB L 200, 31.07.2009, с. 1);
32. Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/125/ЄС від 21 жовтня 2009 року про рамки для встановлення вимог до екодизайну для пов’язаних з енергоспоживанням продуктів (OB L 285, 31.10.2009, с. 10);
33. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1005/2009 від 16 вересня 2009 року про речовини, що шкодять озоновому шару (OB L 286, 31.10.2009, с. 1);
34. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1222/2009 від 25 листопада 2009 року про маркування шин щодо ефективності споживання пального та інших суттєвих параметрів (OB L 342, 22.12.2009, с. 46);
35. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1223/2009 від 30 листопада 2009 року про косметичні продукти (OB L 342, 22.12.2009, с. 59);
36. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 66/2010 від 25 листопада 2009 року про екомарковання ЄС (OB L 27, 30.01.2010, с. 1);
37. Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/35/ЄС від 16 червня 2010 року про пересувне обладнання, що працює під тиском, та скасування директив Ради 76/767/ЄЕС, 84/525/ЄЕС, 84/526/ ЄЕС, 84/527/ЄЕС та 1999/36/ЄС (OB L 165, 30.06.2010, с. 1);
38. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 305/2011 від 9 березня 2011 року про встановлення гармонізованих умов для реалізації будівельних виробів та скасування Директиви Ради 89/106/ЄЕС (OB L 88, 04.04.2011, с. 5);
39. Директива Європейського Парламенту і Ради 2011/65/ЄС від 8 червня 2011 року про обмеження використання певних шкідливих речовин в електричному та електронному обладнанні (OB L 174, 01.07.2011, с. 88);
40. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1007/2011 від 27 вересня 2011 року про назви текстильних волокон і відповідне етикетування та маркування складу волокон текстильних виробів та скасування Директиви Ради 73/44/ЄЕС та директив Європейського Парламенту і Ради 96/73/ЄС та 2008/121/ЄС (OB L 272, 18.10.2011, с. 1);
41. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 528/2012 від 22 травня 2012 року стосовно надання на ринку та використання біоцидних продуктів (OB L 167, 27.06.2012, с. 1);
42. Директива Європейського Парламенту і Ради 2012/19/ЄС від 4 липня 2012 року про відпрацьоване електричне та електронне обладнання (WEEE) (OB L 197, 24.07.2012, с. 38);
43. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 167/2013 від 5 лютого 2013 року про затвердження сільськогосподарських і лісогосподарських транспортних засобів та ринковий нагляд щодо них (OB L 60, 02.03.2013, с. 1);
44. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 168/2013 від 15 січня 2013 року про затвердження дво- і триколісних транспортних засобів і квадрициклів та ринковий нагляд щодо них (ОВLбО, 02.03.2013, с. 52);
45. Директива Європейського Парламенту і Ради 2013/29/ЄС від 12 червня 2013 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку піротехнічних виробів (OB L 178, 28.06.2013, с. 27);
46. Директива Європейського Парламенту і Ради 2013/53/ЄС від 20 листопада 2013 року про прогулянкові судна і водні мотоцикли та про скасування Директиви 94/25/ЄС (OB L 354, 28.12.2013, с. 90);
47. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/28/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку вибухових речовин для цивільного застосування та нагляду за ними (OB L 96, 29.03.2014, с. 1);
48. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/29/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку простих посудин, що працюють під тиском (OB L 96, 29.03.2014, с. 45);
49. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/30/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо електромагнітної сумісності (OB L 96, 29.03.2014, с. 79);
50. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/31/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку неавтоматичних зважувальних інструментів (OB L 96, 29.03.2014, с. 107);
51. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/32/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку вимірювальних інструментів (OB L 96, 29.03.2014, с. 149);
52. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/33/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів (OB L 96, 29.03.2014, с. 251);
53. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/34/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах (OB L 96, 29.03.2014, с. 309);
54. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/35/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку електричного обладнання, призначеного для використання у мережах з певними межами зміни напруги (OB L 96, 29.03.2014, с. 357);
55. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/40/ЄС від 3 квітня 2014 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо виробництва, представлення та продажу тютюнових виробів і супутніх продуктів та про скасування Директиви 2001/37/ЄС (OB L 127, 29.04.2014, с. 1);
56. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/53/ЄС від 16 квітня 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку радіообладнання та про скасування Директиви 1999/5/ЄЄ (OB L 153, 22.05.2014, с. 62);
57. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/68/ЄС від 15 травня 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку обладнання, що працює під тиском (OB L 189, 27.06.2014, с. 164);
58. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/90/ЄС від 23 липня 2014 року про морське обладнання та про скасування Директиви Ради 96/98/ЄС (OB L 257, 28.08.2014, с. 146);
59. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 517/2014 від 16 квітня 2014 року про фторовані парникові гази та скасування Регламенту (ЄС) № 842/2006 (OB L 150, 20.05.2014, с. 195);
60. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 540/2014 від 16 квітня 2014 року про рівень звукового тиску від автомобільних транспортних засобів та замінних глушильних систем, про внесення змін до Директиви 2007/46/ЄС та про скасування Директиви 70/157/ЄЕС (OB L 158, 27.05.2014, с. 131);
61. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/424 від 9 березня 2016 року про канатні дороги та про скасування Директиви 2000/9/ЄС (OB L 81, 31.03.2016, с. 1);
62. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/425 від 9 березня 2016 року про засоби індивідуального захисту та скасування Директиви Ради 89/686/ЄЕС (OB L 81, 31.03.2016, с. 51);
63. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/426 від 9 березня 2016 року про прилади, що працюють на газоподібному паливі, та про скасування Директиви 2009/142/ЄС (OB L 81, 31.03.2016, с. 99);
64. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/1628 від 14 вересня 2016 року про вимоги щодо гранично допустимих викидів газоподібних і твердих забруднюючих речовин та про затвердження типу для двигунів внутрішнього згоряння позашляхових мобільних машин і механізмів, про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1024/2012 та Регламенту (ЄС) № 167/2013, а також про внесення змін та про скасування Директиви 97/68/ЄС (OB L 252, 16.09.2016, с. 53);
65. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/745 від 5 квітня 2017 року про медичні вироби, внесення змін до Директиви 2001/83/ЄС, Регламенту (ЄС) № 178/2002 та Регламенту (ЄС) № 1223/2009, а також про скасування Директиви Ради 90/385/ЄЕС та Директиви Ради 93/42/ЄЕС (ОВL 117, 05.05.2017, с. 1);
66. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/746 від 5 квітня 2017 року про медичні вироби для діагностики in vitro та про скасування Директиви 98/79/ЄС та Рішення Комісії 2010/227/ ЄС (OB L 117, 05.05.2017, с. 176);
67. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/852 від 17 травня 2017 року про ртуть, та про скасування Регламенту (ЄС) № 1102/2008 (OB L 137, 24.05.2017, с. 1);
68. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1369 від 4 липня 2017 року про встановлення рамки для енергетичного маркування та скасування Директиви 2010/30/ЄС (OB L 198, 28.07.2017, с. 1);
69. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/858 від 30 травня 2018 року про затвердження автомобільних транспортних засобів та їх причепів, а також систем, компонентів та окремих технічних одиниць, призначених для таких автомобільних транспортних засобів, та ринковий нагляд щодо них, про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 715/2007 та Регламенту (ЄС) № 595/2009, а також про скасування Директиви 2007/46/ЄС (OB L 151, 14.06.2018, с. 1);
70. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1139 від 4 липня 2018 року про спільні правила у галузі цивільної авіації та про створення Агентства авіаційної безпеки Європейського Союзу, та про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2111/2005, (ЄС) № 1008/2008, (ЄС) № 996/2010, (ЄС) № 376/2014 та директив Європейського Парламенту і Ради 2014/30/ЄС та 2014/53/ЄС, а також про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 552/2004 та (ЄС) № 216/2008 та Регламенту Ради (ЄЕС) № 3922/91 (OB L 212, 22.08.2018, с. 1), у частині проектування, виробництва та введення в обіг повітряних суден, вказаних у пунктах (a) та (b) статті 2(1) зазначеного Регламенту, якщо йдеться про безпілотні літальні апарати та їх двигуни, повітряні гвинти, частини та обладнання для дистанційного контролю.
ДОДАТОК II
Список гармонізаційного законодавства Союзу без положень про санкції
1. Директива Ради 69/493/ЄЕС від 15 грудня 1969 року про наближення законодавств держав-членів стосовно скла кришталевого (OB L 326, 29.12.1969, с. 36);
2. Директива Ради 70/157/ЄЕС від 6 лютого 1970 року про наближення законодавств держав-членів стосовно допустимого рівня шуму та випускної системи автомобільних транспортних засобів (OB L 42, 23.02.1970, с. 16);
3. Директива Ради 75/107/ЄЕС від 19 грудня 1974 року про наближення законодавств держав-членів стосовно пляшок, що використовуються як мірні ємності (OB L 42, 15.02.1975, с. 14);
4. Директива Ради 75/324/ЄЕС від 20 травня 1975 року про наближення законодавств держав-членів стосовно аерозольних розпилювачів (OB L 147, 09.06.1975, с. 40);
5. Директива Ради 76/211/ЄЕС від 20 січня 1976 року про наближення законодавств держав-членів стосовно приготування певних фасованих продуктів за масою чи за об’ємом (OB L 46, 21.02.1976, С. 1);
6. Директива Ради 92/42/ЄЕС від 21 травня 1992 року про вимоги до ефективності нових водонагрівальних котлів на рідкому або газоподібному паливі (OB L 167, 22.06.1992, с. 17);
7. Директива Європейського Парламенту і Ради 94/11/ЄС від 23 березня 1994 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень держав-членів стосовно маркування матеріалів, використаних як основні компоненти взуття для продажу споживачу (OB L 100, 19.04.1994, с. 37);
8. Директива Європейського Парламенту і Ради 94/62/ЄС від 20 грудня 1994 року про паювання і відходи паювання (OB L 365, 31.12.1994, с. 10);
9. Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/14/ЄС від 8 травня 2000 року про наближення законодавств держав-членів щодо шумового випромінювання у довкілля від обладнання, що використовується поза приміщеннями (OB L 162, 03.07.2000, с. 1);
10. Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/53/ЄС від 18 вересня 2000 року про транспортні засоби з відпрацьованим ресурсом (OB L 269, 21.10.2000, с. 34);
11. Директива Європейського Парламенту і Ради 2005/64/ЄС від 26 жовтня 2005 року про затвердження типу автомобільних транспортних засобів щодо їх придатності до повторного використання, перероблюваності та відновлюваності, а також про внесення змін до Директиви Ради 70/156/ЄЕС (ОВL 310, 25.11.2005, с. 10);
12. Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/40/ЄС від 17 травня 2006 року стосовно викидів із систем кондиціонування повітря автомобільних транспортних засобів та про внесення змін до Директиви Ради 70/156/ЄЕС (OB L 161, 14.06.2006, с. 12);
13. Директива Європейського Парламенту і Ради 2007/45/ЄС від 5 вересня 2007 року про встановлення правил щодо номінальних кількостей для фасованих продуктів, скасування директив Ради 75/106/ ЄЕС та 80/232/ЄЕС, та про внесення змін до Директиви Ради 76/211/ЄЕС (OB L 247, 21.09.2007, с. 17);
14. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1222/2009 від 25 листопада 2009 року про маркування шин щодо ефективності споживання пального та інших суттєвих параметрів (OB L 342, 22.12.2009, с. 46);
15. Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/35/ЄС від 16 червня 2010 року про пересувне обладнання, що працює під тиском, та скасування директив Ради 76/767/ЄЕС, 84/525/ЄЕС, 84/526/ ЄЕС, 84/527/ЄЕС та 1999/36/ЄС (OB L 165, 30.06.2010, с. 1);
16. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 305/2011 від 9 березня 2011 року про встановлення гармонізованих умов для реалізації будівельних виробів та скасування Директиви Ради 89/106/ЄЕС (OB L 88, 04.04.2011, с. 5);
17. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1007/2011 від 27 вересня 2011 року про назви текстильних волокон і відповідне етикетування та маркування складу волокон текстильних виробів та скасування Директиви Ради 73/44/ЄЕС та директив Європейського Парламенту і Ради 96/73/ЄС та 2008/121/ЄС (OB L 272, 18.10.2011, с. 1);
18. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/90/ЄС від 23 липня 2014 року про морське обладнання та про скасування Директиви Ради 96/98/ЄС (OB L 257, 28.08.2014, с. 146);
19. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 540/2014 від 16 квітня 2014 року про рівень звукового тиску від автомобільних транспортних засобів та замінних глушильних систем, про внесення змін до Директиви 2007/46/ЄС та про скасування Директиви 70/157/ЄЕС (OB L 158, 27.05.2014, с. 131).
ДОДАТОК III
Кореляційна таблиця
Регламент (ЄС) № 765/2008
Цей Регламент
Стаття 1 — (2)
Стаття 1 — (1)
Стаття 1 — (3)
Стаття 1 — (3)
Стаття 2 — , пункт 1
Стаття 3 — , пункт 1
Стаття 2 — , пункт 2
Стаття 3 — , пункт 2
Стаття 2 — , пункт 14
Стаття 3 — , пункт 22
Стаття 2 — , пункт 15
Стаття 3 — , пункт 23
Стаття 2 — , пункт 17
Стаття 3 — , пункт 3
Стаття 2 — , пункт 18
Стаття 3 — , пункт 4
Стаття 2 — , пункт 19
Стаття 3 — , пункт 25
Стаття 15 — (1) та (2)
Стаття 2 — (1)
Стаття 15 — (3)
Стаття 2 — (3)
Стаття 15 — (4)
Стаття 15 — (5)
Стаття 2 — (2)
Стаття 16 — (1)
Стаття 10 — (1)
Стаття 16 — (2)
Стаття 16 — (5)
Стаття 16 — (3)
Стаття 16 — (4)
Стаття 17 — (1)
Стаття 10 — (2)
Стаття 17 — (2)
Стаття 34 — (1), останнє речення, та стаття 34(3), пункт (a)
Стаття 18 — (1)
Стаття 10 — (6)
Стаття 18 — (2), пункт (a)
Стаття 11 — (7), пункт (a)
Стаття 18 — (2), пункт (b)
Стаття 18 — (2), пункт (c)
Стаття 11 — (7), пункт (b)
Стаття 18 — (2) пункт (d)
Стаття 18 — (3)
Статті 10(5) та 14(1)
Стаття 18 — (4)
Стаття 14 — (2)
Стаття 18 — (5)
Стаття 13
Стаття 18 — (6)
Стаття 31 — (2), пункт (о)
Стаття 19 — (1) перший підпараграф
Стаття 11 — (3)
Стаття 19 — (1) другий підпараграф
Стаття 14 — (4), пункти (a), (b), (e) та (j)
Стаття 19 — (1) третій підпараграф
Стаття 11 — (5)
Стаття 19 — (2)
Стаття 16 — (3), пункт (g)
Стаття 19 — (3)
Стаття 18 — (2)
Стаття 19 — (4)
Стаття 11 — (2)
Стаття 19 — (5)
Стаття 17
Стаття 20 — (1)
Стаття 19 — (1)
Стаття 20 — (2)
Стаття 19 — (2)
Стаття 21 — (1)
Стаття 18 — (1)
Стаття 21 — (2)
Стаття 18 — (2)
Стаття 21 — (3)
Стаття 18 — (3)
Стаття 21 — (4)
Стаття 22 — (1)
Стаття 20 — (1)
Стаття 22 — (2)
Стаття 20 — (2)
Стаття 22 — (3)
Стаття 20 — (3)
Стаття 22 — (4)
Стаття 20 — (4)
Стаття 23 — (1) та (3)
Стаття 34 — (1)
Стаття 23 — (2)
Стаття 34 — (4)
Стаття 24 — (1)
Стаття 22 — (1)
Стаття 24 — (2)
Стаття 22 — (2)-(5)
Стаття 24 — (3)
Стаття 24 — (4)
Стаття 25 — (1)
Стаття 25 — (2), пункт (a)
Стаття 31 — (2), пункт (f) та стаття 33(1), пункти (i) та (k)
Стаття 25 — (2), пункт (b)
Стаття 31 — (2), пункти (g) та (m), а також стаття 33(1), пункти (i) та (k)
Стаття 25 — (3)
Стаття 26
Стаття 27 — (1), перше речення
Стаття 25 — (2)
Стаття 27 — (1), друге речення
Стаття 25 — (3)
Стаття 27 — (2)
Стаття 25 — (4)
Стаття 27 — (3), перший підпараграф
Стаття 26 — (1)
Стаття 27 — (3), другий підпараграф
Стаття 26 — (2)
Стаття 27 — (4)
Стаття 27 — (5)
Стаття 28 — (1)
Стаття 27 — , перший параграф, пункт (a)
Стаття 28 — (2)
Стаття 27 — , перший параграф, пункт (b)
Стаття 29 — (1)
Стаття 28 — (1)
Стаття 29 — (2)
Стаття 28 — (2)
Стаття 29 — (3)
Стаття 28 — (3)
Стаття 29 — (4)
Стаття 28 — (4)
Стаття 29 — (5)
Стаття 25 — (5)
Стаття 32 — (1), пункт (d)
Стаття 32 — (1), пункт (e)
Стаття 36 — (2), пункт (e)
Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua. Оригінальний текст перекладу
Джерело: https://eur-lex.europa.eu/. Текст англійською мовою