Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

Тип: Закон України Видавник: Верховна Рада України Номер: 1533-III Прийнято: 2000-03-02 Чинна редакція від: 2026-01-01 Стан: in_force Rada ID: 1533-14

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 22, ст.171)

_Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 2213-III від 11.01.2001, ВВР, 2001, № 11, ст.47

№ 2980-III від 17.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.124

№ 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст.209

№ 1678-IV від 09.04.2004, ВВР, 2004, № 32, ст.385

№ 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18-19, ст.267

№ 2664-IV від 16.06.2005, ВВР, 2005, № 31, ст.420

№ 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96

№ 3428-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 26, ст.215

№ 3456-IV від 22.02.2006, ВВР, 2006, № 27, ст.234

№ 3483-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 32, ст.271

№ 424-V від 01.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст.67

№ 996-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.439

№ 1014-V від 11.05.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.442

№ 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року_

_Додатково див. Рішення Конституційного Суду

№ 10-рп/2008 від 22.05.2008_

_Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 309-VI від 03.06.2008, ВВР, 2008, № 27-28, ст.253

№ 799-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 18, ст.247

№ 884-VI від 15.01.2009, ВВР, 2009, № 24, ст.298_

_Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду

№ 9-рп/2009 від 28.04.2009_

_Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, № 38, ст.535

№ 1505-VI від 11.06.2009, ВВР, 2009, № 45, ст.690

№ 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471

№ 2388-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 37, ст.496

№ 2464-VI від 08.07.2010, ВВР, 2011, № 2-3, ст.11

№ 3277-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 44, ст.465

№ 3280-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 44, ст.466

№ 4719-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.97

№ 5067-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 24, ст.243

№ 5458-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 47, ст.659

№ 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80

№ 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712

№ 870-VII від 11.03.2014, ВВР, 2014, № 14, ст.258

№ 1166-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 20-21, ст.745

№ 1621-VII від 31.07.2014, ВВР, 2014, № 39, ст.2006

№ 245-VIII від 05.03.2015, ВВР, 2015, № 21, ст.140

№ 292-VIII від 07.04.2015, ВВР, 2015, № 24, ст.174

№ 889-VIII від 10.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.43

№ 922-VIII від 25.12.2015, ВВР, 2016, № 9, ст.89

№ 2148-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 40-41, ст.383

№ 2249-VIII від 19.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.43

№ 2462-VIII від 19.06.2018, ВВР, 2018, № 39, ст.285

№ 2745-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, № 30, ст.119

№ 341-IX від 05.12.2019, ВВР, 2020, № 13, ст.68

№ 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188

№ 540-IX від 30.03.2020, ВВР, 2020, № 18, ст.123

№ 553-IX від 13.04.2020, ВВР, 2020, № 19, ст.126

№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408

№ 1030-IX від 02.12.2020, ВВР, 2021, № 5, ст.37

№ 1217-IX від 05.02.2021, ВВР, 2021, № 19, ст.171

№ 1667-IX від 15.07.2021, ВВР, 2023, №№ 6-7, ст.18

№ 2010-IX від 26.01.2022, ВВР, 2023 , № 14, ст.32

№ 2220-IX від 21.04.2022

№ 2622-IX від 21.09.2022, ВВР, 2023, № 21, ст.85

№ 2849-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, №№ 47-50, ст.120

№ 3680-IX від 25.04.2024, ВВР, 2024, № 30, ст.214

№ 4017-IX від 10.10.2024, ВВР, 2025, №№ 11-14, ст.35

№ 4042-IX від 30.10.2024, ВВР, 2025, № 15, ст.37

№ 4219-IX від 15.01.2025

№ 4574-IX від 21.08.2025_

У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики" та "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення" у відповідному відмінку згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012

Матеріальна допомога по безробіттю, призначена відповідно до цього Закону до введення в дію Закону № 2505-IV від 25.03.2005 виплачується до закінчення строку її виплати або до припинення її виплати відповідно до статті 31 цього Закону відповідно до п. 22 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 2505-IV від 25.03.2005

У тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022

У тексті Закону слово "(професійно-технічної)" виключено згідно із Законом № 4574-IX від 21.08.2025

Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1 — Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
2) суб’єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик;

Пункт 3 статті 1 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Пункт 4 статті 1 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

5) страховик - Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
6) об’єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону;

Пункт 7 статті 1 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

8) страховий випадок - це подія, через яку:

застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

Абзац другий пункту 8 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 799-VI від 25.12.2008

застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття;

9) втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров’я, у зв’язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов’язок і військову службу);

Пункт 9 статті 1 в редакції Закону № 799-VI від 25.12.2008; додатково див. Рішення Конституційного Суду № 9-рп/2009 від 28.04.2009; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1505-VI від 11.06.2009, № 5458-VI від 16.10.2012, № 889-VIII від 10.12.2015

Пункт 10 статті 1 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

11) найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи;
12) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);
13) страховий ризик - обставини, внаслідок яких особи можуть втратити роботу і потребують матеріальної підтримки та соціальних послуг за цим Законом;

Статтю 1 доповнено пунктом 13 згідно із Законом № 799-VI від 25.12.2008

14) страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом;

Статтю 1 доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2464-VI від 08.07.2010

15) мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Статтю 1 доповнено пунктом 15 згідно із Законом № 2464-VI від 08.07.2010

Терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

Статтю 1 доповнено частиною другою згідно із Законом № 5067-VI від 05.07.2012

Стаття 2 — Принципи страхування на випадок безробіття

Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законом, та можливості добровільного страхування у випадках, передбачених законом;

Абзац третій статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 799-VI від 25.12.2008; в редакції Законів № 2464-VI від 08.07.2010, № 2148-VIII від 03.10.2017

цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;

солідарності та субсидування;

обов’язковості фінансування Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;

паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

Абзац дев’ятий статті 2 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Стаття 3 — Законодавство про страхування на випадок безробіття

1. Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про страхування на випадок безробіття, то застосовуються норми міжнародного договору.

3. Нормативно-правові акти щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття розробляються, реєструються і застосовуються відповідно до законодавства України.

4. З питань, що регулюються цим Законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів діють виключно на підставах, у межах та у спосіб, передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Стаття 4 — Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття

1. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 799-VI від 25.12.2008, № 2464-VI від 08.07.2010; в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3680-IX від 25.04.2024

Частину другу статті 4 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08.07.2010

3. Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтю 5 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08.07.2010

Стаття 6 — Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги

1. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

2. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону мають також:

молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних;

одинока мати (батько), яка (який) здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, та один з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновитель, опікун, піклувальник дитини з інвалідністю підгрупи А, які відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" мають право на призначення надбавки на догляд за дитиною у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.

Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 662-IV від 03.04.2003, № 3428-IV від 09.02.2006, № 1014-V від 11.05.2007; в редакції Законів № 799-VI від 25.12.2008, № 5067-VI від 05.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2745-VIII від 06.06.2019; в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

3. Члени особистого селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Частина третя статті 6 в редакції Закону № 2464-VI від 08.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017

Частину четверту статті 6 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08.07.2010

5. Працюючі пенсіонери у разі звернення до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням, профілактичні заходи відповідно до статті 7-1 цього Закону.

Статтю 6 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 799-VI від 25.12.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2464-VI від 08.07.2010; в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

Стаття 7 — Види забезпечення та соціальні послуги

1. Видами забезпечення за цим Законом є:

допомога по безробіттю;

Абзац другий частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2220-IX від 21.04.2022

Абзац третій частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Абзац четвертий частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Абзац п’ятий частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 2505-IV від 25.03.2005

допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Порядок надання зазначених допомог визначається Кабінетом Міністрів України.

Частину першу статті 7 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

2. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є:

професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у закладах професійної, фахової передвищої та вищої освіти, на підприємствах, в установах, організаціях;

профорієнтація;

індивідуальне планування працевлаштування;

пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт та інших робіт тимчасового характеру для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

інші послуги, пов’язані із працевлаштуванням, передбачені законодавством;

послуги для роботодавців;

надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зокрема таких, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, компенсацій відповідно до статті 26 Закону України "Про зайнятість населення";

сприяння зайнятості зареєстрованих безробітних відповідно до статті 26-1 Закону України "Про зайнятість населення";

надання роботодавцям - суб’єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27 Закону України "Про зайнятість населення";

надання одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності відповідно до статті 27 Закону України "Про зайнятість населення";

надання ваучера для підтримання конкурентоспроможності деяких категорій громадян шляхом: перепідготовки за робітничою професією; підготовки за спеціальністю для здобуття ступеня магістра на основі ступеня бакалавра або магістра, здобутих за іншою спеціальністю; підготовки на наступному рівні освіти (крім третього (освітньо-наукового/освітньо-творчого) рівня вищої освіти); спеціалізації та підвищення кваліфікації за професіями і спеціальностями відповідно до статті 30 Закону України "Про зайнятість населення";

здійснення заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб відповідно до статті 24 -1 Закону України "Про зайнятість населення";

надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України "Про зайнятість населення";

інші програми сприяння зайнятості населення, які запроваджуються окремими рішеннями Кабінету Міністрів України;

інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

У разі потреби для проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа:

направляється до закладів охорони здоров’я для проходження попереднього медичного, наркологічного та психіатричного оглядів відповідно до законодавства;

забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, за погодженням з правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Частина друга статті 7 в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008, № 799-VI від 25.12.2008; із змінами, внесеними згідно із Законами № 5067-VI від 05.07.2012, № 245-VIII від 05.03.2015, № 2745-VIII від 06.06.2019, № 341-IX від 05.12.2019, № 2220-IX від 21.04.2022; в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

Стаття 7-1 — Профілактика настання страхових випадків

При виникненні страхового ризику Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття може здійснювати заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків, у межах коштів, передбачених бюджетом Фонду на такі цілі.

До профілактичних заходів належать:

фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи;

фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв’язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи;

інші профілактичні заходи, визначені правлінням Фонду.

Порядок здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків, затверджується правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення.

Частина третя статті 7-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 341-IX від 05.12.2019

Щодо осіб, які отримують допомогу по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України "Про зайнятість населення", не застосовуються профілактичні заходи, визначені у частині другій цієї статті.

Частина четверта статті 7-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5067-VI від 05.07.2012

Закон доповнено статтею 7-1 згідно із Законом № 799-VI від 25.12.2008

Розділ II. УПРАВЛІННЯ СТРАХУВАННЯМ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

Стаття 8 — Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

1. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2464-VI від 08.07.2010

2. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

3. Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про зайнятість населення", цим Законом, іншими законами у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.

Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2464-VI від 08.07.2010

4. Фонд не може провадити будь-яку діяльність, крім передбаченої цим Законом та статутом Фонду.

5. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

6. Усі застраховані особи є членами Фонду.

Стаття 9 — Статут Фонду

У статуті Фонду повинно бути зазначено:

найменування та місцезнаходження Фонду;

напрями діяльності Фонду;

права, обов’язки і відповідальність Фонду;

органи управління Фондом, їх права, обов’язки і відповідальність;

порядок прийняття рішень правлінням Фонду; перелік питань, рішення з яких приймаються правлінням Фонду двома третинами від загальної кількості голосів та обов’язковою більшістю голосів від кожної сторони;

порядок обрання, повноваження і відповідальність голови правління Фонду та його заступників, підстави та порядок позбавлення їх повноважень;

права, обов’язки та відповідальність членів правління Фонду, порядок їх призначення або обрання (делегування), підстави і порядок позбавлення їх повноважень та відкликання, у тому числі за рішенням органу державного нагляду;

Абзац дев’ятий статті 9 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Абзац десятий статті 9 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Абзац одинадцятий статті 9 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Абзац дванадцятий статті 9 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Абзац тринадцятий статті 9 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

порядок внесення змін до статуту Фонду;

інші положення, які стосуються діяльності Фонду.

Стаття 10 — Управління Фондом

1. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

2. Управління Фондом здійснює правління Фонду. До складу правління Фонду входять по 5 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов’язки на громадських засадах.

Абзац перший частини другої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5067-VI від 05.07.2012

Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок та репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців. Порядок обрання (делегування) таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно.

Абзац другий частини другої статті 10 в редакції Закону № 4719-VI від 17.05.2012

3. Не може представляти сторону особа, яка не є громадянином України або має судимість за вчинення умисного кримінального правопорушення, корупційного кримінального правопорушення та кримінального правопорушення, пов’язаного з корупцією, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку, а також особа, яка звільнена з останнього місця роботи (служби) з підстав, передбачених пунктами 7-7 -3 частини першої статті 36, пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пунктів 5 та 6 частини першої) і 45 Кодексу законів про працю України, пунктами 3, 4, 4 -1 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу", пунктами 6 і 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", пунктами 3, 3 -1, 5 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пунктами 3-3 -2 частини першої статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами.

Частина третя статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами № 889-VIII від 10.12.2015, № 720-IX від 17.06.2020, № 1030-IX від 02.12.2020; в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

4. Строк повноважень членів правління Фонду становить шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління Фонду.

Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова правління Фонду має двох заступників, які разом з головою представляють сторони.

5. Правління Фонду проводить свої засідання відповідно до затвердженого плану, але не рідше ніж один раз на квартал.

Засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому присутні від кожної сторони не менше ніж дві третини її представників.

Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загальної чисельності членів правління.

6. Функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, входить до складу правління Фонду.

Статтю 10 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 5067-VI від 05.07.2012

7. Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою. Постанови правління Фонду підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційній веб-сторінці Фонду протягом п’яти робочих днів після їх прийняття.

Статтю 10 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 870-VII від 11.03.2014

Стаття 11 — Повноваження правління Фонду

1. Правління Фонду:

визначає перспективні та поточні завдання Фонду;

обирає голову правління Фонду та його заступників;

затверджує статут Фонду;

вносить Міністрові - керівникові центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, у разі порушення керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, або його заступниками законодавства обґрунтоване подання про звільнення;

Абзац п'ятий частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 341-IX від 05.12.2019

схвалює проект річного бюджету фонду та подає в установленому порядку центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, для внесення на затвердження Кабінету Міністрів України;

Абзац шостий статті 11 в редакції Закону № 1621-VII від 31.07.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 341-IX від 05.12.2019

заслуховує звіт про виконання бюджету Фонду;

вносить центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, пропозиції щодо розміру частини єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовується на страхування на випадок безробіття;

Абзац восьмий частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 341-IX від 05.12.2019

вирішує інші питання відповідно до статуту Фонду.

Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2505-IV від 25.03.2005, № 2388-VI від 01.07.2010, № 2464-VI від 08.07.2010, № 5462-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Статтю 12 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Розділ III. НАГЛЯД У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

Статтю 13 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Стаття 14 — Державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття

1. Державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснюють центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах праці, трудових відносин, зайнятості населення та трудової міграції, державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Абзац перший частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 341-IX від 05.12.2019

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, здійснює державний нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у частині забезпечення відповідності чинному законодавству рішень правління Фонду, у тому числі погодження структури органів цього Фонду, граничної чисельності працівників, схем їх посадових окладів, видатків на адміністративно-господарські витрати Фонду.

Абзац другий частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 341-IX від 05.12.2019

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, має право безперешкодно здійснювати в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчої дирекції Фонду перевірки з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від Фонду необхідні для виконання повноважень копії або витяги з документів.

Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у разі виявлення порушень прав застрахованих осіб вживають заходів відповідно до визначених законом повноважень.

Частина перша статті 14 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012

Зміни до частини першої статті 14 див. в Законі № 5067-VI від 05.07.2012

2. Метою державного нагляду є контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття.

3. Страхувальники та страховик зобов’язані надавати посадовим особам органу державного нагляду документи, необхідні для здійснення ними контролю.

4. Рахункова палата здійснює державний зовнішній фінансовий контроль (аудит) за надходженням та використанням коштів Фонду.

Статтю 14 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 4042-IX від 30.10.2024

Стаття 15 — Засоби нагляду

1. Якщо в результаті дій з боку страхувальника або страховика сталося порушення законодавства, орган державного нагляду у сфері страхування на випадок безробіття вказує на допущені порушення, встановлює строк для їх усунення. У разі якщо протягом цього строку страхувальник або страховик не усуне порушення, незаконне рішення скасовується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, з наступним відшкодуванням збитків за рахунок страхувальника або страховика, які допустили порушення. Рішення органу державного нагляду може бути оскаржено страхувальником або страховиком протягом 30 календарних днів в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або до адміністративного суду.

Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 341-IX від 05.12.2019, № 4017-IX від 10.10.2024

2. Орган державного нагляду може вимагати скликання позачергового засідання правління Фонду. Якщо ця вимога не виконується, орган державного нагляду може сам скликати та провести засідання правління Фонду.

Частину третю статті 15 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

4. З ініціативи органу державного нагляду може призначатися проведення аудиторської перевірки діяльності Фонду.

Розділ IV. КОШТИ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

Стаття 16 — Бюджет Фонду, джерела коштів Фонду та їх використання

1. Бюджет Фонду - план формування фінансових ресурсів за рахунок частки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших не заборонених законом надходжень та їх використання для забезпечення виконання завдань і функцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення".

Порядок складання та виконання бюджету Фонду встановлюється правлінням Фонду.

2. Джерелами формування коштів Фонду є:

1) страхові внески страхувальників;
2) суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України "Про зайнятість населення", інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;
3) кошти державного бюджету, що спрямовуються до Фонду у випадках, установлених законом;
4) доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду;
5) благодійні внески підприємств, установ, організацій;
6) інші надходження відповідно до законодавства України.

3. Кошти бюджету Фонду використовуються на:

1) виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону, фінансування заходів, передбачених статтею 7-1 цього Закону;
2) здійснення заходів відповідно до Закону України "Про зайнятість населення";
3) фінансування витрат Пенсійного фонду України, пов’язаних із достроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті 20 цього Закону та статті 49 Закону України "Про зайнятість населення";
4) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, матеріальне та соціально-побутове забезпечення його працівників; організацію роботи правління Фонду, розвиток та функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції;
5) формування резерву коштів Фонду.

4. Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку.

5. До коштів страхування на випадок безробіття застосовується казначейське обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

6. З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду формується резерв коштів Фонду.

Порядок формування та використання резерву коштів Фонду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

7. Компенсації, допомоги, інші виплати суб’єктам господарювання, передбачені статтями 7 та 7-1 цього Закону, Законом України "Про зайнятість населення", надаються з урахуванням положень частин третьої та четвертої статті 20 Закону України "Про зайнятість населення".

Частина сьома статті 16 набирає чинності 29.01.2023

Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2980-III від 17.01.2002, № 2664-IV від 16.06.2005, № 424-V від 01.12.2006, № 799-VI від 25.12.2008, № 2289-VI від 01.06.2010, № 2464-VI від 08.07.2010, № 3277-VI від 21.04.2011; в редакції Закону № 5067-VI від 05.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 922-VIII від 25.12.2015; в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

Стаття 17 — Страхові внески

Назва статті 17 в редакції Закону № 2464-VI від 08.07.2010

1. Кошти, що надходять на страхування на випадок безробіття від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати:

Абзац перший частини першої статті 17 в редакції Закону № 2464-VI від 08.07.2010

1) виплату застрахованим особам забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону;
2) створення резерву коштів Фонду у розмірі суми, необхідної для виплати допомоги по безробіттю в розрахунку не менш як на п’ять календарних днів;

Пункт 2 частини першої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3277-VI від 21.04.2011

2-1) здійснення відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" заходів щодо сприяння зайнятості населення;

Частину першу статті 17 доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом № 5067-VI від 05.07.2012

3) покриття витрат Фонду у зв’язку із:

відшкодуванням Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із достроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті 20 цього Закону;

фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління, матеріальне та соціально-побутове забезпечення її працівників; організацію роботи правління Фонду, розвиток та функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції;

Азац третій пункту 3 частини першої статті 17 в редакції Закону № 5067-VI від 05.07.2012

4) фінансування заходів, передбачених статтею 7-1 цього Закону.

Частину першу статті 17 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 799-VI від 25.12.2008

2. На порядок використання Фондом коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, бюджетне законодавство не поширюється.

На відносини у сфері здійснення контролю за своєчасністю подання та достовірністю поданих роботодавцем відомостей щодо отримання коштів Фонду та дотримання порядку їх використання не поширюється дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3277-VI від 21.04.2011

Частину статті 17 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08.07.2010

Статтю 18 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08.07.2010

Статтю 19 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08.07.2010

Стаття 20 — Відносини з цільовими страховими фондами та органами виконавчої влади

Назва статті 20 в редакції Закону № 884-VI від 15.01.2009

1. Фонд у своїй діяльності співпрацює з іншими страховими фондами, що здійснюють загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у проведенні заходів, пов’язаних з виплатою забезпечення та наданням соціальних послуг, і має право в кожному конкретному випадку приймати спільні рішення щодо фінансування цих заходів.

Абзац перший частини першої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2464-VI від 08.07.2010

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи, з метою реалізації завдань, покладених на них відповідно до цього Закону та Закону України "Про зайнятість населення", взаємодіють з податковими органами, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, іншими центральними органами виконавчої влади, Державною прикордонною службою України шляхом обміну відповідною інформацією про отримані особами, зареєстрованими в установленому порядку як безробітні, доходи від здійснення підприємницької діяльності, роботи за кордоном, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами (договорами), ведення особистого селянського господарства, проведення інших заходів по виконанню цього Закону

Частину першу статті 20 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 884-VI від 15.01.2009; із змінами, внесеними згідно із Законами № 5067-VI від 05.07.2012, № 5462-VI від 16.10.2012, № 406-VII від 04.07.2013, № 341-IX від 05.12.2019, № 440-IX від 14.01.2020

Частина перша статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 884-VI від 15.01.2009

2. Виплата пенсій особам, які достроково вийшли на пенсію відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", у період до досягнення ними пенсійного віку здійснюється в установленому законодавством України порядку Пенсійним фондом України за рахунок коштів, що відшкодовуються Фондом.

Розділ V. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

Стаття 21 — Обчислення страхового стажу

1. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Частина перша статті 21 в редакції Закону № 2464-VI від 08.07.2010

2. Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3483-IV від 23.02.2006; в редакції Законів № 2464-VI від 08.07.2010, № 1217-IX від 05.02.2021

3. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала страхуванню на випадок безробіття або добровільно брала участь у системі страхування на випадок безробіття, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі коли зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за такою формулою:

ТП = Св : В,

де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;

Св - сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;

В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

Статтю 21 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2464-VI від 08.07.2010; в редакції Закону № 5067-VI від 05.07.2012

4. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом, а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню згідно з цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

Частина четверта статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017

5. Строк проходження служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової служби) до запровадження страхування на випадок безробіття для цієї категорії осіб прирівнюється до страхового стажу у разі звільнення зі служби за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію за умови реєстрації в установленому порядку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом місяця - з дня взяття на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, для інших осіб - з дня звільнення.

Статтю 21 доповнено частиною згідно із Законом № 799-VI від 25.12.2008; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1357-IX від 30.03.2021, № 2622-IX від 21.09.2022

Стаття 22 — Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю

1. Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж сім місяців за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Абзац перший частини першої статті 22 в редакції Закону № 5067-VI від 05.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна. Поважними причинами є:

Абзац перший частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

навчання у закладах професійної, фахової передвищої та вищої освіти, клінічній ординатурі, асистентурі-стажуванні, аспірантурі, докторантурі з денною або дуальною формою здобуття освіти;

Абзац третій частини першої статті 22 в редакції Закону № 2745-VIII від 06.06.2019

строкова військова служба;

здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

Абзац п’ятий частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3483-IV від 23.02.2006, № 2249-VIII від 19.12.2017

періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску;

Частину першу статті 22 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 245-VIII від 05.03.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2462-VIII від 19.06.2018

позбавлення особистої свободи особи, стосовно якої згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

Частину першу статті 22 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2010-IX від 26.01.2022

інші поважні причини, передбачені законодавством України.

2. Застрахованим особам, зазначеним у частині першій цієї статті та в абзаці першому частини третьої статті 23 цього Закону, тривалість виплати допомоги по безробіттю визначається залежно від страхового стажу:

до 3 років - 180 календарних днів;

від 3 до 6 років - 210 календарних днів;

від 6 до 12 років - 240 календарних днів;

від 12 до 18 років - 270 календарних днів;

від 18 до 24 років - 300 календарних днів;

від 24 до 30 років - 330 календарних днів;

понад 30 років - 360 календарних днів.

Частина друга статті 22 в редакції Закону № 5067-VI від 05.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законами № 245-VIII від 05.03.2015, № 889-VIII від 10.12.2015, № 1030-IX від 02.12.2020, № 1667-IX від 15.07.2021; в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

3. Для осіб, зазначених в абзаці другому частини другої статті 6 цього Закону та в абзаці восьмому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 120 календарних днів.

Працівники та гіг-спеціалісти юридичних осіб, що перебувають у статусі резидента Дія Сіті згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", після звільнення чи припинення гіг-контракту мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Для осіб, зазначених у частині першій статті 30 Закону України "Про зайнятість населення", виплата допомоги по безробіттю здійснюється протягом строку, визначеного для проходження підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Частину третю статті 22 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 4219-IX від 15.01.2025

Частина третя статті 22 в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

4. Для осіб передпенсійного віку (за два роки до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Вік набуття права на пенсію визначається Пенсійним фондом України на дату реєстрації особи в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, залежно від наявного страхового стажу, обчисленого на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за період до запровадження реєстру - на підставі трудової книжки або інших документів, що підтверджують стаж.

Підтвердження наявного страхового стажу та віку виходу на пенсію для осіб передпенсійного віку (за два роки до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування") здійснюється Пенсійним фондом України за зверненням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у порядку обміну інформацією, визначеному Пенсійним фондом України та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

У разі якщо страховий стаж, визначений за даними обміну інформацією, є недостатнім для призначення допомоги по безробіттю відповідно до цієї частини, зареєстрований безробітний може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України для підтвердження наявності страхового стажу.

Частина четверта статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5067-VI від 05.07.2012, № 245-VIII від 05.03.2015; в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

5. Допомога по безробіттю призначається з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, не може перевищувати тривалості, визначеної частинами другою - четвертою цієї статті.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

Частина п'ята статті 22 в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

Частину шосту статті 22 виключено на підставі Закону № 2622-IX від 21.09.2022

Частину сьому статті 22 виключено на підставі Закону № 2220-IX від 21.04.2022

Частину восьму статті 22 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Частину дев’яту статті 22 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

10. Допомога по безробіттю виплачується не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць у порядку, встановленому відповідно до частини сьомої статті 23 цього Закону.

Статтю 22 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 292-VIII від 07.04.2015

Частину одинадцяту статті 22 виключено на підставі Закону № 2220-IX від 21.04.2022

Стаття 23 — Розмір допомоги по безробіттю

1. Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:

до 3 років - 50 відсотків;

від 3 до 6 років - 55 відсотків;

від 6 до 12 років - 60 відсотків;

від 12 до 18 років - 65 відсотків;

від 18 до 24 років - 70 відсотків;

від 24 до 30 років - 75 відсотків;

понад 30 років - 80 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

перша половина строку тривалості виплати допомоги по безробіттю - 100 відсотків;

у подальшому - 50 відсотків.

Для особи, страховий стаж якої становить не менше 15 років і яка протягом 15 років, що передували місяцю надання статусу зареєстрованого безробітного, не отримувала допомогу по безробіттю, під час визначення розміру допомоги по безробіттю відсотки до середньої заробітної плати (доходу), встановлені цією частиною, збільшуються на 10 відсоткових пунктів.

Частина перша статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VIII від 05.03.2015; в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

2. Внутрішньо переміщеним особам після надходження документів та відомостей про страховий стаж, заробітну плату (дохід) рішення про призначення допомоги по безробіттю переглядається відповідно до законодавства.

Статтю 23 доповнено новою частиною згідно із Законом № 245-VIII від 05.03.2015

3. Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше семи місяців або звільнені з останнього місця роботи (служби) з підстав, передбачених пунктами 7-7 -3 частини першої статті 36, пунктами 3, 4, 7 і 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пунктів 5 та 6 частини першої) і 45 Кодексу законів про працю України, пунктами 3, 4, 4 -1 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу", пунктами 6 і 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", пунктами 3, 3 -1, 5 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пунктами 3-3 -2 частини першої статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, мають право на призначення допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Особи, зазначені у частині третій статті 22 цього Закону, мають право на призначення допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Частина статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3483-IV від 23.02.2006; в редакції Законів № 5067-VI від 05.07.2012, № 2622-IX від 21.09.2022

4. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи (служби) за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін, призначається відповідно до частин першої та третьої цієї статті, і її виплата починається з 31-го календарного дня.

Допомога по безробіттю особам, яких було звільнено з останнього місця роботи (служби) з підстав, передбачених пунктами 7-7 -3 частини першої статті 36, пунктами 3, 4, 7 і 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пунктів 5 та 6 частини першої) і 45 Кодексу законів про працю України, пунктами 3, 4, 4 -1 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу", пунктами 6 і 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", пунктами 3, 3 -1, 5 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пунктами 3-3 -2 частини першої статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, призначається відповідно до частин першої та третьої цієї статті, і її виплата починається з 61-го календарного дня.

Якщо після звільнення з попереднього місця роботи (служби) з причин, зазначених в абзаці другому цієї частини, застрахована особа перебувала у трудових відносинах (займалася іншими видами зайнятості) менше ніж 60 календарних днів, призначення допомоги по безробіттю такій особі здійснюється без урахування підстави звільнення з останнього місця роботи (служби) (припинення інших видів зайнятості).

Частина статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 799-VI від 25.12.2008; додатково див. Рішення Конституційного Суду № 9-рп/2009 від 28.04.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1505-VI від 11.06.2009; в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

5. У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Допомога по безробіттю не може перевищувати півтора розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом.

Абзац другий частини п'ятої статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

Частина статті 23 в редакції Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Частину шосту статті 23 виключено на підставі Закону № 2220-IX від 21.04.2022

7. Порядок надання допомоги по безробіттю визначається Кабінетом Міністрів України.

Частина сьома статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 341-IX від 05.12.2019, в редакції Закону № 2220-IX від 21.04.2022

Статтю 24 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Статтю 25 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Статтю 26 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Статтю 27 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Статтю 28 виключено на підставі Закону № 2505-IV від 25.03.2005

Стаття 29 — Допомога на поховання

1. Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі 75 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Частина перша статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

2. У разі смерті безробітного, що є особою з інвалідністю, або особи, яка перебувала на його утриманні, за вибором осіб, які здійснювали поховання, виплачується допомога на поховання за цим Законом або допомога на поховання чи відшкодування витрат на поховання за іншими законодавчими актами.

Статтю 29 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3483-IV від 23.02.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017

Стаття 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3483-IV від 23.02.2006

Статтю 30 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Стаття 31 — Припинення, відкладення, призупинення виплати допомоги по безробіттю та скорочення її тривалості

1. Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:

1) закінчення строку її виплати;
2) припинення реєстрації безробітного відповідно до статті 45 Закону України "Про зайнятість населення".

2. Виплата допомоги по безробіттю призупиняється на період призначення безробітній жінці допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.

3. Виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надаються вихідна допомога або інші виплати у разі звільнення з останнього місця роботи (служби) чи закінчення строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

Якщо вихідну допомогу або інші компенсаційні виплати було виплачено одноразово, виплата допомоги по безробіттю відкладається не більше ніж на 30 календарних днів з дня звільнення, а у разі здійснення таких виплат щомісяця - до закінчення періоду їх виплати.

4. Тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:

1) звільнення з останнього місця роботи (служби) за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 30 календарних днів - з дня призначення);
2) звільнення з останнього місця роботи (служби) з підстав, передбачених пунктами 7-7 -3 частини першої статті 36, пунктами 3,4, 7 і 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пунктів 5 та 6 частини першої) і 45 Кодексу законів про працю України, пунктами 3, 4, 4 -1 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу", пунктами 6 і 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", пунктами 3, 3 -1, 5 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пунктами 3-3 -2 частини першої статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами (на 60 календарних днів - з дня призначення);
3) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю (на 90 календарних днів - з дня виявлення відповідного факту);
4) недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню (на 15 календарних днів);
5) перереєстрації безробітного, якщо попередню реєстрацію припинено у зв’язку з невідвідуванням без поважних причин (непідтвердження без поважних причин наміру перебування у статусі зареєстрованого безробітного) територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, більше 30 робочих днів (на 30 календарних днів);
6) припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (на 30 календарних днів).

5. Виплата допомоги по безробіттю призупиняється:

1) на період, необхідний для здійснення перевірки достовірності відомостей, поданих безробітним для призначення виплати, але не більше ніж на 15 робочих днів, у разі надходження від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової та бюджетної політики, повідомлення про встановлення невідповідності поданих безробітним відомостей та документів.

У разі непідтвердження обставин, що стали підставою для призупинення виплати, виплата допомоги по безробіттю поновлюється з дати її призупинення;

2) на період участі в громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру або в умовах воєнного стану - у суспільно корисних роботах.

Виплата допомоги по безробіттю поновлюється після припинення участі безробітного в громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру або в умовах воєнного стану - у суспільно корисних роботах.

Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2505-IV від 25.03.2005, № 3483-IV від 23.02.2006, № 107-VI від 28.12.2007, № 799-VI від 25.12.2008, № 884-VI від 15.01.2009, № 1276-VI від 16.04.2009, № 5067-VI від 05.07.2012, № 889-VIII від 10.12.2015, № 2745-VIII від 06.06.2019, № 1030-IX від 02.12.2020; в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

Розділ VI. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ

Статтю 32 виключено на підставі Закону № 799-VI від 25.12.2008

Статтю 33 виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Розділ VII. ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

Стаття 34 — Права, обов’язки та відповідальність Фонду

1. Фонд має право:

користуватися в установленому порядку відомостями Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, необхідними для забезпечення виконання покладених на нього функцій;

перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду;

отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки;

стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону;

стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою;

стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу;

вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про страхування на випадок безробіття.

Частина перша статті 34 в редакції Закону № 2464-VI від 08.07.2010

2. Фонд зобов’язаний:

Абзац другий частини другої статті 34 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08.07.2010

виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом;

вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду;

контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю;

Абзац п’ятий частини другої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2464-VI від 08.07.2010

щорічно складати звіт про результати своєї діяльності та подавати його Кабінету Міністрів України;

інформувати застрахованих осіб про результати своєї роботи через медіа.

3. Бюджет Фонду, зміни до нього, звіт про виконання бюджету Фонду в розрізі статей витрат протягом п’яти робочих днів після їх затвердження підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційній веб-сторінці Фонду і протягом двох тижнів обов’язковій публікації в офіційних друкованих виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Інформація про час і місце публічного представлення звіту оприлюднюється разом із звітом про виконання бюджету Фонду.

Статтю 34 доповнено частиною згідно із Законом № 996-V від 27.04.2007; в редакції Закону № 870-VII від 11.03.2014

4. Фонд несе відповідальність відповідно до законодавства України за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання забезпечення, передбаченого цим Законом.

Стаття 35 — Права, обов’язки та відповідальність роботодавця

1. Роботодавець має право:

брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до цього Закону і статуту Фонду;

на судовий захист своїх прав.

2. Роботодавець зобов’язаний:

1) під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних, зазначених у пункті 2 цієї частини, надавати посадовим особам територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки;

Підпункт 1 частини другої статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5067-VI від 05.07.2012

2) подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про:

Абзац перший підпункту 2 частини другої статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5067-VI від 05.07.2012

прийняття на роботу працівників;

розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників;

Абзац третій підпункту 2 частини другої статті 35 в редакції Закону № 5067-VI від 05.07.2012

виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю;

використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами.

Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3456-IV від 22.02.2006; в редакції Закону № 2464-VI від 08.07.2010

3. Достовірність зазначених у документах даних перевіряється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Абзац перший частини третьої статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2464-VI від 08.07.2010, № 5067-VI від 05.07.2012

Роботодавець несе відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання обов’язків, визначених частиною другою цієї статті.

Роботодавцеві забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому зашкодити цій особі або членам її сім’ї реалізувати своє право на забезпечення та отримання соціальних послуг відповідно до цього Закону.

4. Із роботодавця утримуються:

сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;

незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу;

незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Стаття 36 — Права, обов’язки та відповідальність застрахованих осіб

1. Застраховані особи мають право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до цього Закону.

Застраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, мають право на захист своїх прав у порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

Абзац другий частини першої статті 36 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

2. Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України така особа зобов’язана повідомити про це територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому особа зареєстрована як безробітна.

Частину другу статті 36 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 884-VI від 15.01.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

3. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Абзац перший частини третьої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Абзац другий частини третьої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

Абзац третій частини третьої статті 36 виключено на підставі Закону № 2220-IX від 21.04.2022

4. Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов’язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.

Стаття 37 — Виплата недоодержаної суми допомоги по безробіттю у разі смерті безробітного

Назва статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

1. Суми допомоги по безробіттю, що належать безробітному відповідно до цього Закону і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю, виплачуються непрацездатним особам, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Абзац перший частини першої статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

Такими непрацездатними особами є:

діти, які не досягли 18 років, учні та студенти (курсанти, слухачі, стажисти) очної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8 років;

неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти.

2. Батькам, дружині (чоловіку), а також членам сім’ї, які проживали разом з безробітним на день його смерті, сума недоодержаного матеріального забезпечення на випадок безробіття виплачується і в тому разі, якщо вони не належать до кола непрацездатних осіб, які перебували на утриманні померлого.

3. У разі звернення кількох осіб за належною до виплати сумою допомоги по безробіттю вона ділиться між ними порівну.

Частина третя статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

4. Виплата здійснюється у разі, якщо звернення за належною до виплати сумою допомоги по безробіттю надійшло не пізніше 6 місяців після смерті безробітного.

Частина четверта статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

5. Порядок виплати недоодержаної суми допомоги по безробіттю встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтю 37 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

Стаття 38 — Відповідальність за порушення цього Закону

1. Роботодавець несе відповідальність за:

порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення;

несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом;

подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду.

2. За порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду накладається штраф у розмірі наданої Фондом суми, використаної з порушенням.

3. Своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи стягуються із страхувальника в дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

Частина третя статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3277-VI від 21.04.2011

4. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Частина четверта статті 38 в редакції Закону № 3277-VI від 21.04.2011

5. Право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його заступники, керівники територіальних органів та їх заступники.

Частина п’ята статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3456-IV від 22.02.2006, № 799-VI від 25.12.2008; в редакції Закону № 2464-VI від 08.07.2010

Стаття 39 — Вирішення спорів

Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

Стаття 39 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

Розділ VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.

Пункт 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022

2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Установити, що:

функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи;

Абзац другий пункту 3 розділу VIII в редакції Закону № 5067-VI від 05.07.2012

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є правонаступником державного фонду сприяння зайнятості населення, що ліквідується;

організаційну роботу щодо формування першого правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та наглядової ради, а також проведення їх перших засідань здійснює Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення, створений відповідно до статті 17 Закону України "Про зайнятість населення".

Абзац п’ятий пункту 3 розділу VIII виключено на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012

3-1. Установити, що громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, соціальні послуги та матеріальне забезпечення, передбачені цим Законом, здійснюються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету м. Севастополя.

Розділ VIII доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 1166-VII від 27.03.2014

3-2. Установити, що на період дії карантину та/або виникнення надзвичайної ситуації, та/або введення надзвичайного стану Кабінет Міністрів України визначає:

особливості щодо відвідування будинків (приміщень, споруд), де розміщуються територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції;

особливості щодо врахування вимог до наявності підходящої роботи під час надання статусу зареєстрованого безробітного;

особливості щодо порядку реєстрації, перереєстрації безробітних;

допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного;

виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації (телефонний зв’язок, електронні засоби тощо).

Розділ VIII доповнено пунктом 3-2 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020; із змінами, внесеними згідно із Законом № 553-IX від 13.04.2020; в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

Кабінет Міністрів України визначає перелік видів забезпечення, соціальних послуг, компенсацій та допомоги у сферах зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також особливості їх надання;

Кабінет Міністрів України визначає особливості реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а також особливості призначення, припинення, відкладення, скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку;

Кабінет Міністрів України затверджує бюджет Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та приймає інші рішення, передбачені цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", без погодження (схвалення) правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів. Безробітним, строк виплати допомоги по безробіттю яких на дату набрання чинності цим Законом перевищує 90 днів, виплата допомоги по безробіттю припиняється через 30 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом;

для осіб передпенсійного віку (за рік до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів;

допомога по безробіттю призначається з першого дня після дня надання статусу безробітного;

виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним, який перебуває на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів;

призначення допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам або особам, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, які не мають документів про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюється на підставі відомостей, наявних у:

Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування;

інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України;

Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;

податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік;

до отримання відомостей стосовно осіб, зазначених в абзаці дев’ятому цього пункту, допомога по безробіттю призначається їм у мінімальному розмірі, а загальна тривалість виплати такої допомоги не може перевищувати 90 календарних днів; після надходження необхідних відомостей розмір допомоги по безробіттю переглядається відповідно до законодавства;

максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року;

виплата допомоги по безробіттю припиняється з підстав, визначених статтею 31 цього Закону, а також з 31 календарного дня від дня перетину зареєстрованим безробітним державного кордону України у разі безперервного перебування ним за кордоном понад 30 календарних днів;

вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені частиною четвертою статті 31 цього Закону, не застосовуються.

Розділ VIII доповнено пунктом 3-3 згідно із Законом № 2220-IX від 21.04.2022; в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022

4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ

2 березня 2000 року

№ 1533-III