Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані
Тип: ООН
Видавник: Організація Об'єднаних Націй
Номер: 995_223
Прийнято: 1979-11-13
Чинна редакція від: 1999-11-30
Стан: in_force
Rada ID: 995_223
КОНВЕНЦІЯ
про транскордонне забруднення повітря на великі відстані
Угоду ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки № 231-X від 13.05.1980
Дата підписання:
13.11.79
Дата підписання від імені Української РСР:
14.11.79
Дата ратифікації:
13.05.80
Дата набрання чинності для Української РСР:
16.03.83
_Додатково див. Протоколи
від 28.09.1984
від 14.06.1994
від 24.06.1998
від 30.11.1999_
Сторони цієї Конвенції,
сповнені рішимості сприяти розвиткові зв'язків і співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища,
усвідомлюючи важливість діяльності Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй для зміцнення таких зв'язків і співробітництва, зокрема, в галузі боротьби з забрудненням повітря, включаючи перенесення забруднювачів повітря на великі відстані,
визнаючи вклад Європейської економічної комісії в багатостороннє здійснення відповідних положень Заключного акта Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі,
враховуючи положення глави Заключного акта Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі, яка стосується навколишнього середовища, - положень, що містять заклик до співробітництва в галузі боротьби з забрудненням повітря і його наслідками, включаючи перенесення забруднювачів повітря на великі відстані, а також до розроблення шляхом міжнародного співробітництва широкої програми моніторингу й оцінки перенесення забруднювачів повітря на великі відстані, починаючи з двоокису сірки, з можливим охопленням у подальшому інших забруднювачів,
беручи до уваги відповідні положення Декларації Конференції Організації Об'єднаних Націй з проблем оточуючого людину середовища і, зокрема, принцип 21, в якому висловлюється загальна переконаність у тому, що відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй і принципів міжнародного права держави мають суверенне право розробляти свої власні ресурси згідно зі своєю політикою в галузі навколишнього середовища і несуть відповідальність за забезпечення того, щоб діяльність у рамках їх юрисдикції чи контролю не завдавала шкоди навколишньому середовищу інших держав або районів за межами дії національної юрисдикції,
визнаючи існування можливих негативних наслідків - як у короткостроковому, так і в довгостроковому плані - забруднення повітря, включаючи транскордонне забруднення повітря,
висловлюючи стурбованість з приводу того, що очікуване згідно з прогнозами підвищення рівня викидів забруднювачів повітря в регіоні може посилити такі негативні наслідки,
визнаючи необхідність вивчення наслідків перенесення забруднювачів повітря на великі відстані і необхідність пошуків вирішень виявлених проблем,
підтверджуючи свою готовність посилити активне міжнародне співробітництво з метою розроблення відповідних національних заходів і шляхом обміну інформацією, консультацій, науково-дослідної діяльності і моніторингу координувати національні заходи по боротьбі з забрудненням повітря, включаючи транскордонне забруднення повітря на великі відстані,
погодилися про таке:
ВИЗНАЧЕННЯ
Стаття 1
Для цілей цієї Конвенції:
-
a) "забруднення повітря" означає введення людиною, прямо чи посередньо, речовин або енергії в повітряне середовище, що тягне за собою шкідливі наслідки такого характеру, як загроза здоров'ю людей, заподіяння шкоди живим ресурсам, екосистемам і матеріальним цінностям, а також заподіяння шкоди цінності ландшафту або завади іншим законним видам використання навколишнього середовища; визначення "забруднювачі повітря" розуміється відповідним чином;
-
b) "транскордонне забруднення повітря на великі відстані" означає забруднення повітря, фізичне джерело якого знаходиться повністю або частково в межах території, що перебуває під національною юрисдикцією однієї держави, і негативний вплив якого проявляється на території, що перебуває під юрисдикцією іншої держави, на такій відстані, що в цілому неможливо визначити частку окремих джерел чи груп джерел викидів.
ОСНОВОПОЛОЖНІ ПРИНЦИПИ
Стаття 2
Договірні Сторони, належно враховуючи відповідні факти і проблеми, висловлюють рішимість оберігати людину й оточуюче її середовище від забруднення повітря і прагнутимуть обмежувати і, наскільки це можливо, поступово скорочувати і відвертати забруднення повітря, включаючи його транскордонне забруднення на великі відстані.
Стаття 3
У рамках цієї Конвенції Договірні Сторони шляхом обміну інформацією, консультацій, науково-дослідної діяльності і моніторингу розроблять щонайскоріше політику і стратегію як засоби боротьби з викидами забруднювачів повітря, беручи до уваги зусилля, що їх вже докладається на національному і міжнародному рівнях.
Стаття 4
Договірні Сторони обмінюються інформацією і розглядають свою політику, наукову діяльність і технічні заходи, спрямовані на боротьбу, в міру можливості, з викидами забруднювачів повітря, які можуть мати негативні наслідки, сприяючи, таким чином, зменшенню забруднення повітря, включаючи транскордонне забруднення повітря на великі відстані.
Стаття 5
На відповідну вимогу на ранній стадії проводяться консультації між, з одного боку, Договірними Сторонами, на які фактично поширюються несприятливі наслідки транскордонного забруднення повітря на великі відстані або які є під значним риском настання таких наслідків, і з другого - Договірними Сторонами, в межах яких і під юрисдикцією яких виникає чи може виникнути значна частка транскордонного забруднення повітря на великі відстані в зв'язку з провадженою або передбачуваною ними діяльністю.
РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ ПОВІТРЯ
Стаття 6
Беручи до уваги статті 2 - 5, проваджені дослідження, обмін інформацією і моніторинг та їх результати, вартість і ефективність місцевих та інших заходів і з метою боротьби з забрудненням повітря, яке, зокрема, пов'язане з новими або реконструйованими підприємствами, кожна Договірна Сторона зобов'язується розробляти якнайкращу політику і стратегію, включаючи системи регулювання якості повітря і як їх складову частину - заходи по боротьбі з його забрудненням, сумісні зі збалансованим розвитком, зокрема шляхом використання найкращої існуючої й економічно прийнятної технології та маловідхідної і безвідхідної технології.
ДОСЛІДЖЕННЯ І РОЗРОБКИ
Стаття 7
Договірні Сторони, виходячи із своїх потреб, приступлять до проведення і співробітничатимуть у проведенні досліджень і/або розробок у таких питаннях:
-
a) існуюча і пропонована технологія скорочення викидів сполук сірки та інших основних забруднювачів повітря, включаючи техніко-економічні обгрунтування і наслідки для навколишнього середовища;
-
b) апаратура та інші засоби спостереження і вимірювання рівня викидів і концентрації забруднювачів повітря в атмосфері;
-
c) вдосконалені моделі для поліпшення розуміння транскордонного перенесення забруднювачів повітря на великі відстані;
-
d) дія сполук сірки та інших основних забруднювачів повітря на здоров'я людей і навколишнє середовище, включаючи сільське господарство, лісове господарство, матеріали, водні та інші природні екосистеми і видимість, маючи на увазі створення наукової основи для встановлення співвідношень доза/ефект з метою охорони навколишнього середовища;
-
e) економічна, соціальна й екологічна оцінка альтернативних заходів для досягнення цілей у галузі охорони навколишнього середовища, включаючи зменшення транскордонного забруднення повітря на великі відстані;
-
f) програми навчання і підготовки кадрів, пов'язані з екологічними аспектами забруднення сполуками сірки та іншими основними забруднювачами повітря.
ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ
Стаття 8
У рамках Виконавчого органу, про який йдеться в статті 10, і на двосторонній основі Договірні Сторони, виходячи із своїх спільних інтересів, здійснюють обмін наявною інформацією в таких питаннях:
-
a) дані про викиди за періоди часу, що підлягають погодженню, застережених забруднювачів повітря, починаючи з двоокису сірки, які виходять з площ за сіткою погоджених розмірів, або дані про потоки застережених забруднювачів повітря, починаючи з двоокису сірки, через відрізки національних кордонів і за періоди, що підлягають погодженню;
-
b) основні зміни в національній політиці і в загальному промисловому розвитку, а також їх потенціальні наслідки, які могли б спричинитися до істотних змін у транскордонному забрудненні повітря на великі відстані;
-
c) техніка і технологія для зменшення забруднення повітря, яке має відношення до транскордонного забруднення повітря на великі відстані;
-
d) передбачувані витрати на боротьбу з викидами сполук сірки та інших основних забруднювачів повітря в національному масштабі;
-
e) метеорологічні і фізико-хімічні дані, які стосуються процесів, що відбуваються в ході перенесення;
-
f) фізико-хімічні та біологічні дані, які стосуються наслідків транскордонного забруднення повітря на великі відстані, і міра шкоди*, яку, згідно з цими даними, може бути заподіяно транскордонним забрудненням повітря на великі відстані;
-
Ця конвенція не містить положень про відповідальність держав за заподіяну шкоду.
- g) національна, субрегіональна та регіональна політика і стратегія в галузі боротьби з викидами сполук сірки та інших основних забруднювачів повітря.
ЗДІЙСНЕННЯ І ДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК СПІЛЬНОЇ ПРОГРАМИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ Й ОЦІНКИ ПОШИРЕННЯ ЗАБРУДНЮВАЧІВ ПОВІТРЯ НА ВЕЛИКІ ВІДСТАНІ В ЄВРОПІ
Стаття 9
Договірні Сторони надають важливого значення необхідності виконання існуючої "Спільної програми спостереження й оцінки поширення забруднювачів повітря на великі відстані в Європі" (нижче йменованої ЄМЕП) і в тому, що стосується дальшого розвитку цієї програми, погоджуються підкреслити:
-
a) бажаність приєднання Договірних Сторін до ЄМЕП, яка на першому етапі грунтується на моніторингу двоокису сірки та її похідних, і її повного здійснення;
-
b) необхідність використання порівнянних або стандартизованих процедур для моніторингу, коли це можливо;
-
c) бажаність того, щоб програма моніторингу грунтувалася на системі як національних, так і міжнародних програм. Створення станцій моніторингу і збирання даних здійснюється під національною юрисдикцією країн, в яких розташовані ці станції;
-
d) бажаність розроблення механізму спільної програми моніторингу навколишнього середовища на основі і з урахуванням існуючих і майбутніх національних, субрегіональних, регіональних та інших міжнародних програм;
-
e) необхідність обміну даними про викиди за періоди, що підлягають погодженню, застережених забруднювачів повітря, починаючи з двоокису сірки, які виходять з площ за сіткою погоджених розмірів, або про потоки застережених забруднювачів повітря, починаючи з двоокисиду сірки, через відрізки національних кордонів і за періоди, що підлягають погодженню. Метод, включаючи модель, для визначення потоків, а також метод, включаючи модель, для визначення перенесення забруднювачів повітря на основі викидів з площі погоджених розмірів повідомляються і періодично переглядаються з метою вдосконалення методів і моделей;
-
f) готовність продовжувати обмін національними даними про загальні викиди погоджених забруднювачів повітря, починаючи з двоокису сірки, і періодичне оновлення цих даних;
-
g) необхідність надання метеорологічних і фізико-хімічних даних, які стосуються процесів, що відбуваються при перенесенні;
-
h) необхідність моніторингу хімічних компонентів в інших середовищах, таких, як вода, грунт і рослинність, а також аналогічної програми моніторингу для реєстрації впливу на здоров'я людей і навколишнє середовище;
-
i) бажаність розширення національних мереж ЄМЕП, з тим щоб вони могли функціонувати з метою контролю і спостереження.
ВИКОНАВЧИЙ ОРГАН
Стаття 10
1. Представники Договірних Сторін утворюють у рамках Старших радників урядів країн ЄЕК з проблем навколишнього середовища Виконавчий орган цієї Конвенції і проводять наради як такі не рідше одного разу на рік.
2. Виконавчий орган:
-
a) стежить за виконанням цієї Конвенції;
-
b) створює, в разі необхідності, робочі групи для розгляду питань, пов'язаних з виконанням і розвитком даної Конвенції, які з цією метою готують відповідні дослідження та іншу документацію і подають рекомендації на розгляд Виконавчого органу;
-
c) виконують такі інші функції, які можуть стати потрібними відповідно до положень цієї Конвенції.
3. Виконавчий орган використовує керівний орган ЄМЕП як невід'ємну частину механізму виконання цієї Конвенції, зокрема, в тому, що стосується збирання даних і наукового співробітництва.
4. При здійсненні своїх функцій Виконавчий орган, коли він вважає це доцільним, використовує також інформацію, одержувану від інших відповідних міжнародних організацій.
СЕКРЕТАРІАТ
Стаття 11
Виконавчий секретар Європейської економічної комісії виконує для Виконавчого органу такі секретаріатські функції:
-
a) скликання і підготовка нарад Виконавчого органу;
-
b) направлення Договірним Сторонам доповідей та іншої інформації, одержаної відповідно до положень цієї Конвенції;
-
c) виконання функцій, встановлених Виконавчим органом.
ПОПРАВКИ ДО КОНВЕНЦІЇ
Стаття 12
1. Будь-яка Договірна Сторона може пропонувати поправки до цієї Конвенції.
2. Тексти пропонованих поправок подаються в письмовій формі Виконавчому секретареві Європейської економічної комісії, який пересилає їх усім Договірним Сторонам. Виконавчий орган обговорює запропоновані поправки на своїй наступній щорічній нараді при умові, що такі поправки надіслано Виконавчим секретарем Європейської економічної комісії Договірним Сторонам щонайменше за дев'яносто днів до цього.
3. Поправка до цієї Конвенції приймається на основі консенсусу представників Договірних Сторін і набирає чинності для Договірних Сторін, які прийняли її, на дев'яностий день після дати здачі двома третинами Договірних Сторін на зберігання депозитарієві своїх документів про прийняття. Пізніше ця поправка набирає чинності для всякої іншої Договірної Сторони на дев'яностий день після здачі на зберігання цією Договірною Стороною свого документа про прийняття даної поправки.
ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ
Стаття 13
При виникненні спору між двома або кількома Договірними Сторонами цієї Конвенції щодо тлумачення або застосування Конвенції вони шукають вирішення шляхом переговорів або будь-яким іншим методом врегулювання спорів, прийнятним для Сторін у спорі.
ПІДПИСАННЯ
Стаття 14
1. Цю Конвенцію відкрито для підписання у Відділенні Організації Об'єднаних Націй в Женеві з 13 по 16 листопада 1979 року в зв'язку з проведенням Наради на високому рівні по охороні навколишнього середовища в рамках Європейської економічної комісії державами - членами Європейської економічної комісії, а також державами, що мають консультативний статус при Європейській економічній комісії відповідно до пункту 8 резолюції 36 (IV) Економічної і Соціальної Ради від 28 березня 1947 року, і регіональними економічними інтеграційними організаціями, які створені суверенними державами - членами Європейської економічної комісії і мають компетенцію щодо ведення переговорів, укладення і застосування міжнародних угод у питаннях, охоплюваних цією Конвенцією.
2. У питаннях, що належать до їх компетенції, такі регіональні економічні інтеграційні організації від свого власного імені користуються тими правами і виконують ті обов'язки, які визначено цією Конвенцією для їх держав-членів. У таких випадках держави - члени цих організацій не користуються такими правами в індивідуальному порядку.
РАТИФІКАЦІЯ, ПРИЙНЯТТЯ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ І ПРИЄДНАННЯ
Стаття 15
1. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню.
2. Цю Конвенцію відкрито для приєднання з 17 листопада 1979 року держав і організацій, згаданих у пункті 1 статті 14.
3. Документи про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй, який виконує функції депозитарія.
НАБРАННЯ ЧИННОСТІ
Стаття 16
1. Ця Конвенція набирає чинності на дев'яностий день після дати здачі на зберігання двадцять четвертого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.
2. Для кожної Договірної Сторони, яка ратифікує, приймає чи затверджує цю Конвенцію або приєднується до неї після здачі на зберігання двадцять четвертого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, Конвенція набирає чинності на дев'яностий день після дати здачі на зберігання такою Договірною Стороною свого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.
ВИХІД
Стаття 17
У будь-який час після скінчення п'яти років з дня набрання цією Конвенцією чинності щодо тієї чи іншої Договірної Сторони ця Договірна Сторона може вийти з Конвенції шляхом подачі письмового повідомлення про це депозитарієві. Всякий такий вихід з Конвенції набирає чинності на дев'яностий день після дати одержання повідомлення депозитарієм.
АВТЕНТИЧНІ ТЕКСТИ
Стаття 18
Оригінал цієї Конвенції, англійський, російський і французький тексти якої є цілком автентичними, здається на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію.
Складено в Женеві тринадцятого листопада одна тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ятого року.
Конвенцію підписано від імені Української РСР 14 листопада 1979 року.
Ратифіковано Президією Верховної Ради Української РСР 13 травня 1980 року.
Ратифікаційну грамоту УРСР здано на зберігання Генеральному секретареві ООН 5 червня 1980 року.
Конвенція відповідно до пункту 1 статті 16 набрала для УРСР чинності 16 березня 1983 року.