Статут Організації Об'єднаних Націй (з поправками). Статут Міжнародного Суду Організації Об'єднаних Націй

Тип: ООН Видавник: Організація Об'єднаних Націй Номер: 995_010 Прийнято: 1945-06-26 Чинна редакція від: 2005-09-16 Стан: in_force Rada ID: 995_010

---

Офіційний переклад

_Офіційний переклад Статутів

надісланий листом МЗС

№ 72/14-612-91197 від 01.08.2025_

СТАТУТ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ

Дата вчинення:

26.06.1945

Дата набрання чинності для України:

24.10.1945

Преамбула

МИ, НАРОДИ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ, СПОВНЕНІ РІШУЧОСТІ

позбавити прийдешні покоління нещасть війни, яка двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе, і

знову утвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків та жінок і в рівність прав великих та малих націй, і

створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов’язань, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права, і

сприяти соціальному прогресу й поліпшенню умов життя при більшій свободі,

І ЗАРАДИ ЦИХ ЦІЛЕЙ

проявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди, і

об’єднати наші сили для підтримання міжнародного миру та безпеки, і

забезпечити прийняттям принципів і встановленням методів, щоб збройні сили використовувалися не інакше, як у спільних інтересах, і

використати міжнародний апарат для сприяння економічному й соціальному розвитку всіх народів,

ВИРІШИЛИ ОБ’ЄДНАТИ НАШІ ЗУСИЛЛЯ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЦИХ ЦІЛЕЙ.

Відповідно до цього наші уряди через представників, що зібралися в місті Сан-Франциско і пред’явили свої повноваження, визнані в належній формі, погодилися прийняти цей Статут Організації Об’єднаних Націй і цим засновують міжнародну організацію під назвою «Організація Об’єднаних Націй».

Розділ I. Цілі та Принципи

Стаття 1

Цілями Організації Об’єднаних Націй є:

1. Підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й для придушення актів агресії, або інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, залагоджування або вирішення міжнародних спорів або ситуацій, що можуть призвести до порушення миру;

2. Розвивати дружні відносини між націями на основі дотримання принципу рівноправності та самовизначення народів, а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення загального миру;

3. Здійснювати міжнародне співробітництво у сфері вирішення міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру й у заохоченні та розвиткові поваги до прав людини й основоположних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії, та

4. Бути центром для узгодження дій націй у досягненні цих загальних цілей.

Стаття 2

Для досягнення цілей, зазначених у статті 1, Організація та її Члени діють відповідно до таких принципів:

1. Організація заснована на принципі суверенної рівності всіх її Членів;

2. Усі Члени сумлінно виконують узяті на себе за цим Статутом зобов’язання, щоб забезпечити їм усім у сукупності права й переваги, що випливають із належності до складу Членів Організації;

3. Усі Члени вирішують свої міжнародні спори мирними засобами таким чином, щоб не наражати на загрозу міжнародний мир та безпеку і справедливість;

4. Усі Члени утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності, або політичної незалежності будь-якої держави, або будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об’єднаних Націй;

5. Усі Члени надають Організації Об’єднаних Націй всебічну допомогу у всіх діях, що вживаються нею відповідно до цього Статуту, і утримуються від надання допомоги будь-якій державі, проти якої Організація Об’єднаних Націй застосовує дії превентивного або примусового характеру;

6. Організація забезпечує, щоб держави, які не є її Членами, діяли відповідно до цих Принципів, оскільки це може виявитися необхідним для підтримання міжнародного миру та безпеки;

7. Цей Статут жодною мірою не дає Організації Об’єднаних Націй права на втручання у справи, які належать до внутрішньої компетенції будь-якої держави, і не вимагає від Членів представляти такі справи на вирішення у порядку цього Статуту; однак цей принцип не стосується застосування примусових заходів на підставі Розділу VII.

Розділ II. Члени організації

Стаття 3

Членами-засновниками Організації Об’єднаних Націй є держави, які, взявши участь у Конференції в Сан-Франциско зі створення Міжнародної Організації або раніше підписавши Декларацію Об’єднаних Націй від 1 січня 1942 року, підписали й ратифікували цей Статут відповідно до статті 110.

Стаття 4

1. Прийом у Члени Організації Об’єднаних Націй відкритий для всіх інших миролюбних держав, які візьмуть на себе зобов’язання, що містяться в цьому Статуті, і які, на думку Організації, можуть та бажають ці зобов’язання виконувати.

2. Прийом будь-якої такої держави в Члени Організації здійснюється рішенням Генеральної Асамблеї за рекомендацією Ради Безпеки.

Стаття 5

Якщо проти якого-небудь Члена Організації Об’єднаних Націй Радою Безпеки були застосовані дії превентивного або примусового характеру, Генеральна Асамблея має право, за рекомендацією Ради Безпеки, припиняти здійснення прав і привілеїв, що належать йому як Члену Організації. Здійснення цих прав і привілеїв може бути відновлене Радою Безпеки.

Стаття 6

Член Організації Об’єднаних Націй, що систематично порушує принципи, встановлені в цьому Статуті, може бути виключений з Організації Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки.

Розділ III. Органи

Стаття 7

1. Як головні органи Організації Об’єднаних Націй засновуються: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки, Міжнародний Суд та Секретаріат.

2. Допоміжні органи, які виявляться необхідними, можуть засновуватися відповідно до цього Статуту.

Стаття 8

Організація Об’єднаних Націй не встановлює жодних обмежень стосовно права чоловіків і жінок брати участь у будь-якій якості та на рівних умовах у її головних і допоміжних органах.

Розділ IV. Генеральна Асамблея

Склад

Стаття 9

1. Генеральна Асамблея складається з усіх Членів Організації Об’єднаних Націй.

2. Кожен Член Організації має не більше п’яти представників у Генеральній Асамблеї.

Функції та повноваження

Стаття 10

Генеральна Асамблея уповноважується обговорювати будь-які питання чи справи в межах цього Статуту, або які стосуються повноважень і функцій кожного з органів, передбачених цим Статутом, і, за винятками, передбаченими статтею 12, давати рекомендації Членам Організації Об’єднаних Націй чи Раді Безпеки, або і Членам Організації, і Раді Безпеки з будь-яких таких питань або справ.

Стаття 11

1. Генеральна Асамблея має повноваження розглядати загальні принципи співробітництва у справі підтримання міжнародного миру та безпеки, зокрема принципи, що визначають роззброєння та регулювання озброєнь, і робити відносно цих принципів рекомендації Членам Організації чи Раді Безпеки, або і Членам Організації, і Раді Безпеки.

2. Генеральна Асамблея має повноваження обговорювати будь-які питання, що стосуються підтримання міжнародного миру та безпеки, поставлені перед нею будь-яким Членом Організації або Радою Безпеки чи державою, що не є Членом Організації, відповідно до пункту 2 статті 35, і за винятками, передбаченими статтею 12, давати щодо будь-яких подібних питань рекомендації зацікавленій державі або державам, або Раді Безпеки, або і Раді Безпеки, і зацікавленій державі або державам. Будь-яке подібне питання, щодо якого необхідно розпочати дію, передається Генеральною Асамблеєю Раді Безпеки до або після обговорення.

3. Генеральна Асамблея може звертати увагу Ради Безпеки на ситуації, які могли б загрожувати міжнародному миру й безпеці.

4. Повноваження Генеральної Асамблеї, викладені в цій статті, не повинні обмежувати загального змісту статті 10.

Стаття 12

1. Коли Рада Безпеки виконує покладені на неї цим Статутом функції стосовно якого-небудь спору або ситуації, Генеральна Асамблея не може давати якихось рекомендацій, що стосуються цього спору або ситуації, якщо Рада Безпеки не запитає про це.

2. Генеральний Секретар, за згодою Ради Безпеки, повідомляє Генеральну Асамблею на кожній її сесії про всі питання, що стосуються підтримання міжнародного миру та безпеки, які перебувають на розгляді Ради Безпеки, і в такий самий спосіб повідомляє Генеральну Асамблею, а якщо Генеральна Асамблея не засідає, то Членів Організації Об’єднаних Націй, негайно, щойно Рада Безпеки припинить розгляд таких питань.

Стаття 13

1. Генеральна Асамблея організовує дослідження та надає рекомендації з метою:

a. сприяння міжнародному співробітництву в галузі політики й заохочення прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації;

b. сприяння міжнародному співробітництву в економічній, соціальній, культурній, освітній галузях, галузі охорони здоров’я, а також сприяння реалізації прав людини й основоположних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії.

2. Подальші обов’язки, функції та повноваження Генеральної Асамблеї стосовно питань, згаданих вище в пункті 1(b), викладені в розділах IX та X.

Стаття 14

З дотриманням положень статті 12, Генеральна Асамблея має повноваження рекомендувати заходи для мирного залагодження будь-якої ситуації, незалежно від її походження, яка, на думку Асамблеї, могла б порушити загальне благополуччя або дружні відносини між націями, включаючи ситуації, що виникають унаслідок порушення положень цього Статуту, і Цілей та Принципів Об’єднаних Націй.

Стаття 15

1. Генеральна Асамблея одержує та розглядає щорічні й спеціальні доповіді Ради Безпеки; ці доповіді повинні включати звіт про заходи щодо підтримання міжнародного миру та безпеки, які Рада Безпеки вирішила вжити, або вжила.

2. Генеральна Асамблея одержує та розглядає доповіді інших органів Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 16

Генеральна Асамблея виконує відносно міжнародної системи опіки ті функції, які покладені на неї на підставі Розділів XII та XIII, включаючи затвердження угод з опіки для територій, що не належать до числа стратегічних.

Стаття 17

1. Генеральна Асамблея розглядає та затверджує бюджет Організації.

2. Члени Організації несуть її витрати згідно з розподілом, установленим Генеральною Асамблеєю.

3. Генеральна Асамблея розглядає та затверджує будь-які фінансові й бюджетні угоди зі спеціалізованими установами, зазначеними в статті 57, і перевіряє адміністративні бюджети таких спеціалізованих установ для того, щоб надати рекомендації зацікавленим установам.

Голосування

Стаття 18

1. Кожен Член Генеральної Асамблеї має один голос.

2. Рішення Генеральної Асамблеї з важливих питань приймаються більшістю у дві третини присутніх членів Асамблеї, що беруть участь у голосуванні. Ці питання включають: рекомендації щодо підтримання міжнародного миру та безпеки, вибори непостійних членів Ради Безпеки, вибори членів Економічної і Соціальної Ради, вибори членів Ради з Опіки, відповідно до пункту 1(c) статті 86, прийом нових Членів до Організації Об’єднаних Націй, призупинення прав і привілеїв Членів Організації, виключення з Організації її Членів, питання, що відносяться до функціонування системи опіки, і бюджетні питання.

3. Рішення з інших питань, включаючи визначення додаткових категорій питань, що підлягають вирішенню більшістю у дві третини голосів, приймаються простою більшістю тих, які присутні та беруть участь у голосуванні.

Стаття 19

Член Організації Об’єднаних Націй, у якого виникає заборгованість по сплаті Організації грошових внесків, позбавляється права голосу в Генеральній Асамблеї, якщо сума його заборгованості дорівнює або перевищує суму внесків, що підлягали сплаті ним за два повні попередні роки. Проте Генеральна Асамблея може дозволити такому Члену Організації брати участь у голосуванні, якщо вона визнає, що прострочення платежу відбулося через незалежні від нього обставини.

Процедура

Стаття 20

Генеральна Асамблея збирається на чергові щорічні сесії та на такі спеціальні сесії, яких можуть вимагати обставини. Спеціальні сесії скликаються Генеральним Секретарем на вимогу Ради Безпеки або більшості Членів Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 21

Генеральна Асамблея встановлює свої власні правила процедури. Вона обирає свого Голову на кожну сесію.

Стаття 22

Генеральна Асамблея має повноваження засновувати такі допоміжні органи, які вона вважатиме за необхідні для здійснення своїх функцій.

Розділ V. Рада Безпеки

Склад

Стаття 23

1. Рада Безпеки складається з п’ятнадцяти Членів Організації Об’єднаних Націй. Китайська Республіка, Франція, Союз Радянських Соціалістичних Республік, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки є постійними членами Ради Безпеки. Генеральна Асамблея обирає десять інших Членів Організації Об’єднаних Націй як непостійних членів Ради Безпеки, приділяючи, зокрема, належну увагу насамперед ступеню участі Членів Організації Об’єднаних Націй в підтриманні міжнародного миру та безпеки та у досягненні інших цілей Організації, а також справедливому географічному розподілу.

2. Непостійні члени Ради Безпеки обираються на дворічний термін. При перших виборах непостійних членів, після збільшення Ради Безпеки з одинадцяти до п’ятнадцяти, два із чотирьох додаткових членів обираються на термін в один рік. Член Ради Безпеки, що вибуває, не підлягає негайному переобранню.

3. Кожен член Ради Безпеки має одного представника.

Функції та повноваження

Стаття 24

1. Для забезпечення швидких і ефективних дій Організації Об’єднаних Націй її Члени покладають на Раду Безпеки головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки та погоджуються з тим, що при виконанні обов’язків, які випливають із цієї відповідальності, Рада Безпеки діє від їхнього імені.

2. При виконанні цих обов’язків Рада Безпеки діє відповідно до Цілей та Принципів Організації Об’єднаних Націй. Конкретні повноваження, надані Раді Безпеки для виконання цих обов’язків, викладені в Розділах VI, VII, VIII та XII.

3. Рада Безпеки подає на розгляд Генеральній Асамблеї щорічні доповіді і, в міру потреби, спеціальні доповіді.

Стаття 25

Члени Організації Об’єднаних Націй погоджуються, відповідно до цього Статуту, підкорятися рішенням Ради Безпеки й виконувати їх.

Стаття 26

З метою сприяння встановленню й підтриманню міжнародного миру та безпеки з найменшим відволіканням світових людських сил і економічних ресурсів для справи озброєння, Рада Безпеки відповідає за формулювання, за допомогою Військово-Штабного Комітету, зазначеного в статті 47, планів створення системи регулювання озброєнь для подання на розгляд Членам Організації Об’єднаних Націй.

Голосування

Стаття 27

1. Кожен член Ради Безпеки має один голос.

2. Рішення Ради Безпеки з процедурних питань вважаються прийнятими, якщо за них подано голоси дев’яти членів Ради.

3. Рішення Ради Безпеки з усіх інших питань вважаються прийнятими, якщо за них подано голоси дев’яти членів Ради, включаючи голоси, які збігаються, всіх постійних членів Ради. Причому сторона, що бере участь у спорі, повинна утриматися від голосування при ухваленні рішення на підставі Розділу VI та на підставі пункту 3 статті 52.

Процедура

Стаття 28

1. Рада Безпеки організується таким чином, щоб вона могла функціонувати безперервно. Для цього кожен член Ради Безпеки повинен бути завжди представлений у місці перебування Організації Об’єднаних Націй.

2. Рада Безпеки збирається на періодичні засідання, на яких кожен із її членів може за своїм бажанням бути представлений членом уряду або якимось іншим спеціально призначеним представником.

3. Рада Безпеки може проводити засідання в таких місцях, відмінних від місця перебування Організації, які, на її думку, найкраще сприятимуть її роботі.

Стаття 29

Рада Безпеки може засновувати такі допоміжні органи, які вона вважатиме необхідними для виконання своїх функцій.

Стаття 30

Рада Безпеки встановлює власні правила процедури, включаючи порядок обрання свого Голови.

Стаття 31

Будь-який Член Організації Об’єднаних Націй, що не є членом Ради Безпеки, може взяти участь, без права голосу, в обговоренні будь-якого питання, внесеного до Ради Безпеки, у всіх тих випадках, коли Рада Безпеки вважає, що інтереси цього Члена Організації Об’єднаних Націй спеціально порушені.

Стаття 32

Будь-який Член Організації Об’єднаних Націй, що не є членом Ради Безпеки, або будь-яка держава, що не є Членом Організації, якщо вони є сторонами у спорі, який розглядається Радою Безпеки, запрошуються взяти участь, без права голосу, в обговоренні, що стосується цього спору. Рада Безпеки ставить такі умови для участі держави, що не є Членом Організації, які вона вважає справедливими.

Розділ VI. Мирне вирішення спорів

Стаття 33

1. Сторони, що беруть участь у будь-якому спорі, продовження якого могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру та безпеки, повинні насамперед намагатися вирішити спір шляхом переговорів, розслідування, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод чи інших мирних засобів на власний вибір.

6. Рада Безпеки, коли вважає за необхідне, вимагає від сторін вирішення їхнього спору за допомогою таких засобів.

Стаття 34

Рада Безпеки має повноваження розслідувати будь-який спір або будь-яку ситуацію, що може призвести до міжнародних незгод або викликати спір, для визначення того, чи не може продовження цього спору або ситуації загрожувати підтриманню міжнародного миру та безпеки.

Стаття 35

1. Будь-який Член Організації Об’єднаних Націй може довести до відома Ради Безпеки або Генеральної Асамблеї наявність будь-якого спору або ситуації, що має характер, визначений статтею 34.

2. Держава, що не є Членом Організації Об’єднаних Націй, може довести до відома Ради Безпеки або Генеральної Асамблеї будь-який спір, в якому вона є стороною, якщо вона відносно цього спору заздалегідь візьме на себе зобов’язання мирного вирішення спорів, передбачені в цьому Статуті.

3. Вирішення Генеральною Асамблеєю справ, які доведено до її відома на підставі цієї статті, відбувається з урахуванням положень статей 11 та 12.

Стаття 36

1. Рада Безпеки має повноваження на будь-якій стадії спору, що має характер, визначений статтею 33, або ситуації подібного характеру, рекомендувати належну процедуру або методи врегулювання.

2. Рада Безпеки бере до уваги будь-яку процедуру для вирішення цього спору, що вже була прийнята сторонами.

3. Надаючи рекомендації на підставі цієї статті, Рада Безпеки бере також до уваги, що спори юридичного характеру повинні, як загальне правило, передаватися сторонами в Міжнародний Суд відповідно до положень Статуту Суду.

Стаття 37

1. Якщо сторони у спорі, що має характер, визначений статтею 33, не вирішують його за допомогою зазначених у цій статті засобів, вони передають його в Раду Безпеки.

2. Якщо Рада Безпеки вважає, що продовження цього спору насправді могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру та безпеки, то вона вирішує, чи діяти їй на підставі статті 36 або рекомендувати такі умови вирішення спору, які вона вважатиме за доцільні.

Стаття 38

Без шкоди для положень статей 33-37 Рада Безпеки має повноваження, якщо всі сторони-учасники будь-якого спору про це просять, надавати сторонам рекомендації з метою мирного вирішення цього спору.

Розділ VII. Дії щодо загрози миру, порушень миру та актів агресії

Стаття 39

Рада Безпеки визначає існування будь-якої загрози миру, будь-якого порушення миру або акту агресії та надає рекомендації, або вирішує те, які дії варто вжити відповідно до статей 41 та 42 для підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки.

Стаття 40

Щоб запобігти погіршенню ситуації, Рада Безпеки має повноваження, перш ніж надавати рекомендації або вирішити про вжиття заходів, передбачених статтею 39, зажадати від зацікавлених сторін виконання тих тимчасових заходів, які вона вважатиме за необхідні або бажані. Такі тимчасові заходи не повинні завдавати шкоди правам, вимогам або позиції зацікавлених сторін. Рада Безпеки належним чином ураховує невиконання цих тимчасових заходів.

Стаття 41

Рада Безпеки має повноваження вирішувати, які заходи, не пов’язані з використанням збройних сил, повинні вживатися для виконання її рішень, і вона може зажадати від Членів Організації Об’єднаних Націй застосування цих заходів. Ці заходи можуть включати повне або часткове припинення економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо або інших засобів сполучення, а також розрив дипломатичних відносин.

Стаття 42

Якщо Рада Безпеки вважатиме, що заходи, передбачені в статті 41, можуть виявитися недостатніми або вже виявилися недостатніми, вона має повноваження вжити такі дії повітряними, морськими або сухопутними силами, які виявляться необхідними для підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки. Такі дії можуть включати демонстрацію сили, блокаду й інші операції повітряних, морських або сухопутних сил Членів Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 43

1. Усі Члени Організації для того, щоб зробити свій внесок у справу підтримання міжнародного миру та безпеки, зобов’язуються надавати в розпорядження Ради Безпеки на її вимогу й відповідно до особливої угоди або угод необхідні для підтримання міжнародного миру та безпеки збройні сили, допомогу й відповідні засоби обслуговування, включаючи право проходу.

2. Така угода або угоди визначають чисельність і рід військ, ступінь їхньої готовності, їхнє загальне розташування та характер надаваних засобів обслуговування і допомоги.

3. Переговори про укладення угоди або угод проводяться в якомога коротший термін з ініціативи Ради Безпеки. Вони проводяться між Радою Безпеки та Членами Організації Об’єднаних Націй або між Радою Безпеки та групами Членів Організації і підлягають ратифікації державами, що підписали їх, відповідно до їхніх конституційних процедур.

Стаття 44

Коли Рада Безпеки вирішує застосувати силу, то перш ніж зажадати від Члена Організації, не представленого в Раді, надання збройних сил на виконання зобов’язань, прийнятих ним на підставі статті 43, вона запрошує цього Члена Організації, якщо він цього побажає, взяти участь у рішеннях Ради Безпеки щодо використання контингентів збройних сил цього Члена Організації.

Стаття 45

З метою забезпечення для Організації Об’єднаних Націй можливості вживати термінові військові заходи Члени Організації повинні тримати в стані негайної готовності контингенти національних військово-повітряних сил для спільних міжнародних примусових дій. Чисельність і ступінь готовності цих контингентів і плани їхніх спільних дій визначаються Радою Безпеки за допомогою Військово-Штабного Комітету в межах, зазначених в особливій угоді або угодах, згаданих у статті 43.

Стаття 46

Плани застосування збройних сил складаються Радою Безпеки за допомогою Військово-Штабного Комітету.

Стаття 47

1. Військово-Штабний Комітет створюється для того, щоб давати поради й надавати допомогу Раді Безпеки з усіх питань, що стосуються військових потреб Ради Безпеки в справі підтримання міжнародного миру та безпеки, використання військ, наданих у її розпорядження, і командування ними, а також регулювання озброєнь і можливого роззброювання.

2. Військово-Штабний Комітет складається з Начальників Штабів постійних членів Ради Безпеки або їхніх представників. Будь-який Член Організації Об’єднаних Націй, не представлений постійно в Комітеті, запрошується Комітетом співробітничати з ним, якщо ефективне здійснення обов’язків Комітету вимагає участі цього Члена Організації в роботі Комітету.

3. Військово-Штабний Комітет, перебуваючи в підпорядкуванні Ради Безпеки, відповідає за стратегічне керівництво будь-якими збройними силами, наданими в розпорядження Ради Безпеки. Питання, що ставляться командуванню такими силами, повинні бути розроблені пізніше.

4. Військово-Штабний Комітет може, з дозволу Ради Безпеки й після консультування з належними регіональними органами, засновувати свої регіональні підкомітети.

Стаття 48

1. Дії, які потрібні для виконання рішень Ради Безпеки з метою підтримання міжнародного миру та безпеки, вживаються всіма Членами Організації Об’єднаних Націй або деякими з них, залежно від того, як це визначить Рада Безпеки.

2. Такі рішення виконуються Членами Організації безпосередньо, а також шляхом їхніх дій у відповідних міжнародних установах, членами яких вони є.

Стаття 49

Члени Організації повинні об’єднуватися для надання взаємної допомоги в проведенні заходів, рішення про які ухвалене Радою Безпеки.

Стаття 50

Якщо Рада Безпеки вживає превентивних або примусових заходів проти будь-якої держави, будь-яка інша держава, незалежно від того, чи є вона Членом Організації, яка зазнає особливих економічних проблем, що виникли здійснення зазначених згаданих вище заходів, має право консультуватися з Радою Безпеки на предмет вирішення таких проблем.

Стаття 51

Цей Статут жодним чином не обмежує невід’ємне право на індивідуальну або колективну самооборону у разі збройного нападу на Члена Організації, до того часу, поки Рада Безпеки не здійснить заходів, необхідних для підтримання міжнародного миру та безпеки. Заходи, вжиті Членами Організації Об’єднаних Націй при здійсненні цього права на самооборону, негайно повідомляються Раді Безпеки і жодним чином не зачіпають повноваження і відповідальність Ради Безпеки відповідно до цього Статуту щодо вжиття в будь-який час таких дій, які вона вважатиме необхідними для підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки.

Розділ VIII. Регіональні угоди

Стаття 52

1. Цей Статут жодним чином не перешкоджає існуванню регіональних угод або органів для вирішення питань, що стосуються підтримання міжнародного миру й безпеки, які відповідають регіональним діям, за умови, що такі угоди або органи та їхня діяльність сумісні з Цілями й Принципами Організації Об’єднаних Націй.

2. Члени Організації Об’єднаних Націй, що укладають такі угоди або створюють такі органи, повинні докласти всіх зусиль для досягнення мирного вирішення місцевих спорів за допомогою таких регіональних угод або таких регіональних органів до передачі цих спорів до Ради Безпеки.

3. Рада Безпеки повинна заохочувати розвиток мирного вирішення місцевих спорів за допомогою таких регіональних угод чи таких регіональних органів або з ініціативи зацікавлених держав, або за своєю власною ініціативою.

4. Ця стаття жодним чином не заперечує застосування статей 34 і 35.

Стаття 53

1. Рада Безпеки використовує, де це доречно, такі регіональні угоди або органи для примусових дій під її керівництвом. Проте жодні примусові дії не вживаються, відповідно до регіональних угод або регіональними органами, без повноважень від Ради Безпеки, за винятком заходів проти будь-якої ворожої держави, як вона визначена в пункті 2 цієї статті, передбачених згідно зі статтею 107 або в регіональних угодах, спрямованих проти поновлення агресивної політики з боку будь-якої такої держави до того часу, коли на Організацію, на прохання зацікавлених Урядів, може бути покладена відповідальність за запобігання подальшій агресії з боку такої держави.

2. Термін «ворожа держава», як він застосований у пункті 1 цієї статті, застосовується до будь-якої держави, що протягом Другої світової війни була ворогом будь-якої з держав, які підписали цей Статут.

Стаття 54

Рада Безпеки повинна бути завжди повністю поінформована про діяльність, що здійснюється або планується в рамках регіональних угод чи регіональними органами з метою підтримання міжнародного миру та безпеки.

Розділ IX. Міжнародне економічне і соціальне співробітництво

Стаття 55

З метою створення умов стабільності та благополуччя, необхідних для мирних і дружніх відносин між націями, що ґрунтуються на повазі принципу рівноправності та самовизначення народів, Організація Об’єднаних Націй сприяє:

a. підвищенню рівня життя, повній зайнятості населення, а також умовам економічного й соціального прогресу та розвитку;

b. вирішенню міжнародних проблем в економічній, соціальній галузях, галузі охорони здоров’я і подібних проблем; міжнародному співробітництву в галузі культури та освіти;

c. загальній повазі та дотриманню прав людини та основоположних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії.

Стаття 56

Усі Члени зобов’язуються здійснювати спільні й самостійні дії в співробітництві з Організацією для досягнення цілей, зазначених у статті 55.

Стаття 57

1. Різні спеціалізовані установи, створені міжурядовими угодами й наділені широкою міжнародною відповідальністю, визначеною в їхніх установчих актах, в економічній, соціальній, культурній, освітній галузях, галузі охорони здоров’я та інших подібних галузях, мають бути пов’язані з Організацією Об’єднаних Націй відповідно до положень статті 63.

2. Такі установи, поставлені зазначеним чином у зв’язок з Організацією Об’єднаних Націй, іменуються далі спеціалізованими установами.

Стаття 58

Організація надає рекомендації з узгодження політики й діяльності спеціалізованих установ.

Стаття 59

Організація, у разі потреби, виявляє ініціативу в тому, щоб зацікавлені держави розпочали переговори про створення будь-яких нових спеціалізованих установ, необхідних для виконання цілей, зазначених у статті 55.

Стаття 60

Відповідальність за виконання функцій Організації, зазначених у цьому Розділі, покладається на Генеральну Асамблею і, під керівництвом Генеральної Асамблеї, на Економічну і Соціальну Раду, якій для цієї мети надаються повноваження, зазначені в Розділі X.

Розділ X. Економічна і Соціальна Рада

Склад

Стаття 61

1. Економічна і Соціальна Рада складається з п’ятдесяти чотирьох Членів Організації, що обираються Генеральною Асамблеєю.

2. З дотриманням положень пункту 3 вісімнадцять членів Економічної і Соціальної Ради обираються щороку строком на три роки. Член Ради, що вибуває, може бути переобраний негайно.

3. Під час перших виборів після збільшення кількості членів Економічної і Соціальної Ради з двадцяти семи до п’ятдесяти чотирьох, на додаток до членів, що обираються замість дев’яти членів, строк повноважень яких минає наприкінці цього року, обираються двадцять сім додаткових членів. Із цих двадцяти семи додаткових членів строк повноважень дев’яти членів, обраних таким чином, закінчується наприкінці першого року, а строк повноважень інших дев’яти членів - наприкінці другого року, відповідно до постанови Генеральної Асамблеї.

4. Кожен член Економічної і Соціальної Ради має одного представника.

Функції та повноваження

Стаття 62

1. Економічна і Соціальна Рада може здійснювати дослідження і готувати доповіді з міжнародних питань в економічній, соціальній, культурній, освітній галузях, галузі охорони здоров’я і подібних питань, або спонукати до цього інших, а також може надавати щодо будь-якого із цих питань рекомендації Генеральній Асамблеї, Членам Організації Об’єднаних Націй та зацікавленим спеціалізованим установам.

2. Вона може надавати рекомендації з метою заохочення поваги і дотримання прав людини та основоположних свобод для всіх.

3. Вона може готувати для подання до Генеральної Асамблеї проекти конвенцій з питань, що належать до її компетенції.

4. Вона може скликати, відповідно до встановлених Організацією Об’єднаних Націй правил, міжнародні конференції з питань, що входять до її компетенції.

Стаття 63

1. Економічна і Соціальна Рада може укладати з будь-якою із зазначених у статті 57 установ угоди, що визначають умови, на яких відповідна установа буде пов’язана з Організацією Об’єднаних Націй. Такі угоди підлягають затвердженню Генеральною Асамблеєю.

2. Вона може координувати діяльність спеціалізованих установ за допомогою консультацій з ними та рекомендацій таким установам, а також за допомогою рекомендацій Генеральній Асамблеї і Членам Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 64

1. Економічна і Соціальна Рада може вживати належних заходів для одержання від спеціалізованих установ регулярних доповідей. Вона може укладати угоди із Членами Організації Об’єднаних Націй та зі спеціалізованими установами з метою одержання від них доповідей про заходи, здійснені ними на виконання її власних рекомендацій та рекомендацій Генеральної Асамблеї з питань, що належать до її компетенції.

2. Вона може повідомляти Генеральній Асамблеї свої зауваження щодо цих доповідей.

Стаття 65

Економічна і Соціальна Рада може представляти інформацію Раді Безпеки і повинна допомагати Раді Безпеки на її прохання.

Стаття 66

1. Економічна і Соціальна Рада здійснює такі функції, які належать до її компетенції, у зв’язку з виконанням рекомендацій Генеральної Асамблеї.

2. Вона, за схваленням Генеральної Асамблеї, може виконувати роботи на прохання Членів Організації та на прохання спеціалізованих установ.

3. Вона повинна виконувати такі інші функції, які перелічені в інших частинах цього Статуту або які можуть бути покладені на неї Генеральною Асамблеєю.

Голосування

Стаття 67

1. Кожний член Економічної і Соціальної Ради має один голос.

2. Рішення Економічної і Соціальної Ради приймаються більшістю голосів членів, що присутні й беруть участь у голосуванні.

Процедура

Стаття 68

Економічна і Соціальна Рада створює комісії в економічній і соціальній галузях та з просування прав людини, а також такі інші комісії, які можуть знадобитися для виконання її функцій.

Стаття 69

Економічна і Соціальна Рада запрошує будь-якого Члена Організації Об’єднаних Націй брати участь без права голосу в обговоренні нею будь-якого питання, що становить особливий інтерес для цього Члена.

Стаття 70

Економічна і Соціальна Рада може проводити заходи для участі без права голосу представників спеціалізованих установ в обговоренні питань у Раді та у створених нею комісіях, а також для участі своїх представників в обговоренні питань у спеціалізованих установах.

Стаття 71

Економічна і Соціальна Рада може проводити належні заходи для консультації з неурядовими організаціями, зацікавленими в питаннях, що належать до її компетенції. Такі заходи можуть проводитися з міжнародними організаціями і, у разі потреби, з національними організаціями після консультації із зацікавленим Членом Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 72

1. Економічна і Соціальна Рада встановлює свої власні правила процедури, включаючи порядок обрання свого Голови.

2. Економічна і Соціальна Рада скликається, у разі потреби, відповідно до своїх правил, які повинні включати положення про скликання засідань на вимогу більшості її членів.

Розділ XI. Декларація щодо несамоврядних територій

Стаття 73

Члени Організації Об’єднаних Націй, які несуть або беруть на себе відповідальність за управління територіями, народи яких ще не досягли повного самоврядування, визнають той принцип, що інтереси населення цих територій мають першочергове значення, і як священний обов’язок беруть зобов’язання максимально сприяти добробуту населення цих територій у рамках системи міжнародного миру й безпеки, встановленої цим Статутом, і з цією метою:

a. забезпечувати, дотримуючись належної поваги до культури зазначених народів, їхній політичний, економічний і соціальний прогрес, прогрес у галузі освіти, справедливе поводження з ними й захист їх від зловживань;

b. розвивати самоврядування, враховувати належним чином політичні прагнення цих народів і допомагати їм у прогресивному розвитку їхніх вільних політичних інститутів відповідно до специфічних обставин, властивих кожній території та її народам, а також до їхніх різних щаблів розвитку;

c. зміцнювати міжнародний мир і безпеку;

d. сприяти розвитку творчих заходів, заохочувати дослідження та співробітничати один з одним і, коли й де це доречно, зі спеціалізованими міжнародними організаціями заради практичного досягнення викладених у цій статті соціальних, економічних і наукових цілей;

e. регулярно передавати Генеральному Секретареві для інформації та з таким обмеженням, яке може знадобитися з міркувань безпеки та конституційного порядку, статистичну та іншу інформацію спеціального характеру, що стосується економічних і соціальних умов, а також умов освіти на територіях, за які вони несуть відповідальність, крім тих територій, на які поширюється дія Розділів XII та XIII.

Стаття 74

Члени Організації Об’єднаних Націй також погоджуються, що їхня політика стосовно територій, на які поширюється дія цього Розділу, повинна ґрунтуватися, не менш, ніж стосовно їхніх метрополій, на загальному принципі добросусідства, з належним урахуванням інтересів і добробуту решти світу, в соціальних та економічних справах і торгівлі.

Розділ XII. Міжнародна система опіки

Стаття 75

Організація Об’єднаних Націй створює під своїм керівництвом міжнародну систему опіки для управління і спостереження за тими територіями, які можуть бути включені в неї подальшими окремими угодами. Ці території іменуються далі територіями під опікою.

Стаття 76

Основні завдання системи опіки відповідно до Цілей Організації Об’єднаних Націй, викладених в статті 1 цього Статуту, полягають у тому, щоб:

a. зміцнювати міжнародний мир і безпеку;

b. сприяти політичному, економічному й соціальному прогресу населення територій під опікою, його поступу в галузі освіти і його прогресивному розвитку в напрямі до самоврядування або незалежності, що може виявитися відповідним до конкретних обставин кожної території та її народів, вільно висловлених бажань цих народів, і як це може бути передбачено умовами кожної угоди про опіку;

c. заохочувати дотримання прав людини й основоположних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови, релігії, а також заохочувати визнання взаємозалежності народів світу; та

d. забезпечувати рівне ставлення до Членів Організації Об’єднаних Націй та їхніх громадян у галузі соціальних, економічних і торговельних питань, а також рівне ставлення до них у здійсненні правосуддя без шкоди для досягнення вищевикладених завдань і за умови дотримання положень статті 80.

Стаття 77

1. Система опіки поширюється на такі території з перелічених нижче категорій, які можуть бути включені до неї угодами про опіку:

a. території, що нині перебувають під мандатом;

b. території, які можуть бути відокремлені від ворожих держав у результаті Другої світової війни;

c. території, добровільно включені в систему опіки державами, відповідальними за управління ними.

2. Питання про те, які з територій перелічених вище категорій повинні бути включені в систему опіки і на яких умовах, буде предметом подальшої угоди.

Стаття 78

Система опіки не поширюється на країни, які стали Членами Організації Об’єднаних Націй, відносини між якими повинні ґрунтуватися на повазі до принципу суверенної рівності.

Стаття 79

Умови опіки для кожної території, що підлягає включенню в систему опіки, у тому числі всі зміни і поправки, визначаються угодами безпосередньо зацікавлених держав, включаючи країни-мандатарії, у тому випадку, якщо території перебувають під мандатом одного із Членів Організації Об’єднаних Націй, і затверджуються, як передбачено в статтях 83 та 85.

Стаття 80

1. За винятком випадків, про які може бути домовлено в окремих угодах про опіку, укладених відповідно до статей 77, 79 та 81, що включають кожну територію в систему опіки, і до укладення таких угод ніщо в цьому Розділі не повинно тлумачитися як зміна якимось чином будь-яких прав будь-яких держав чи будь-яких народів або умов існуючих міжнародних домовленостей, учасниками яких можуть бути відповідно Члени Організації Об’єднаних Націй.

2. Пункт 1 цієї статті не повинен тлумачитися як такий, що дає підстави для затримки або відстрочки переговорів і укладення угод про включення підмандатних та інших територій у систему опіки, як це передбачено в статті 77.

Стаття 81

Угода про опіку в кожному випадку повинна включати умови, на яких буде управлятися територія під опікою, а також визначати владу, що буде здійснювати управління територією під опікою. Така влада, що далі називається керуючою владою може бути однією або більше державами чи Організацією як такою.

Стаття 82

У будь-якій угоді про опіку може визначатися стратегічний район або райони, які можуть включати частину або всю територію під опікою, на яку поширюється угода, без шкоди для будь-якої особливої угоди або угод, укладених на підставі статті 43.

Стаття 83

1. Усі функції Організації Об’єднаних Націй, що стосуються стратегічних районів, включаючи затвердження умов угод про опіку та змін або поправок до них, здійснюються Радою Безпеки.

2. Основні цілі, викладені в статті 76, застосовуються до народу кожного зі стратегічних районів.

3. Рада Безпеки, дотримуючись положень угод про опіку та без шкоди для вимог безпеки, користується допомогою Ради з Опіки для виконання тих функцій Організації Об’єднаних Націй, відповідно до системи опіки, які стосуються політичних, економічних і соціальних питань, а також питань у галузі освіти в стратегічних районах.

Стаття 84

Обов’язком керуючої влади є забезпечення того, щоб територія під опікою відігравала свою роль у підтриманні міжнародного миру й безпеки. Із цією метою керуюча влада може використати добровільні сили, засоби обслуговування та допомогу території під опікою при виконанні зобов’язань, взятих щодо цього керуючою владою перед Радою Безпеки, а також для місцевої оборони і підтримання закону й порядку в межах території під опікою.

Стаття 85

1. Функції Організації Об’єднаних Націй щодо угод про опіку для всіх районів, не віднесених до числа стратегічних, включаючи затвердження умов угод про опіку та змін або поправок до них, здійснюються Генеральною Асамблеєю.

2. Рада з Опіки, що діє під керівництвом Генеральної Асамблеї, допомагає Генеральній Асамблеї у виконанні цих функцій.

Розділ XIII. Рада з Опіки

Склад

Стаття 86

1. Рада з Опіки складається з таких Членів Організації Об’єднаних Націй:

a. тих Членів, які управляють територіями під опікою;

b. тих Членів, поіменованих у статті 23, які не управляють територіями під опікою;

c. такої кількості інших Членів, обраних Генеральною Асамблеєю на трирічний строк, яка може виявитися необхідною для забезпечення того, щоб загальна кількість членів Ради з Опіки розподілялася порівну між Членами Організації Об’єднаних Націй, що управляють і не управляють територіями під опікою.

2. Кожний Член Ради з Опіки призначає одну особливо кваліфіковану особу, що буде його представником у Раді з Опіки.

Функції та повноваження

Стаття 87

Генеральна Асамблея та, під її керівництвом, Рада з Опіки, виконуючи свої функції, мають право:

a. розглядати звіти, подані керуючою владою;

b. приймати петиції й розглядати їх, консультуючись із керівною владою;

c. забезпечувати періодичні візити до відповідних територій під опікою в погоджені з керуючою владою строки;

d. вживати згадані та інші дії відповідно до умов угод про опіку.

Стаття 88

Рада з Опіки розробляє анкету щодо політичного, економічного і соціального прогресу населення кожної території під опікою, а також його прогресу в галузі освіти, а керуюча влада кожної території під опікою, що належить до компетенції Генеральної Асамблеї, представляє щорічну доповідь Генеральній Асамблеї на основі цієї анкети.

Голосування

Стаття 89

1. Кожен член Ради з Опіки має один голос.

2. Рішення Ради з Опіки приймаються більшістю голосів членів, що присутні і беруть участь у голосуванні.

Процедура

Стаття 90

1. Рада з Опіки приймає свої власні правила процедури, включаючи порядок обрання свого Голови.

2. Засідання Ради з Опіки скликаються, у разі потреби, відповідно до її правил процедури, які повинні передбачати скликання засідань на вимогу більшості її членів.

Стаття 91

Рада з Опіки користується у відповідних випадках допомогою Економічної і Соціальної Ради та спеціалізованих установ з тих питань, у яких вони відповідно зацікавлені.

Розділ XIV. Міжнародний Суд

Стаття 92

Міжнародний Суд є головним судовим органом Організації Об’єднаних Націй. Він діє відповідно до Статуту, що додається, який ґрунтується на Статуті Постійної Палати Міжнародного Правосуддя і становить невід’ємну частину цього Статуту.

Стаття 93

1. Усі Члени Організації Об’єднаних Націй є ipso facto учасниками Статуту Міжнародного Суду.

2. Держава, яка не є Членом Організації Об’єднаних Націй, може стати учасницею Статуту Міжнародного Суду на умовах, які визначаються в кожному окремому випадку Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки.

Стаття 94

1. Кожен Член Організації зобов’язується виконати рішення Міжнародного Суду в будь-якій справі, в якій він є стороною.

2. У випадку, якщо якась сторона у справі не виконає зобов’язання, покладене на неї рішенням Суду, інша сторона може звернутися до Ради Безпеки, яка може, якщо вважатиме це необхідним, надати рекомендації або ухвалити рішення про вжиття заходів для приведення рішення у виконання.

Стаття 95

Ніщо в цьому Статуті не перешкоджає Членам Організації Об’єднаних Націй доручати вирішення своїх розбіжностей іншим судам на підставі вже існуючих угод або таких, які можуть бути укладені в майбутньому.

Стаття 96

1. Генеральна Асамблея або Рада Безпеки можуть запитувати від Міжнародного Суду консультативний висновок з будь-якого юридичного питання.

2. Інші органи Організації Об’єднаних Націй і спеціалізовані установи, яким Генеральна Асамблея може дати в будь-який час дозвіл на це, також можуть запитувати консультативні висновки Суду з юридичних питань, що виникають у рамках їхньої сфери діяльності.

Розділ XV. Секретаріат

Стаття 97

Секретаріат складається з Генерального Секретаря і такого персоналу, що може знадобитися для Організації. Генеральний Секретар призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки. Генеральний Секретар є головною адміністративною посадовою особою Організації.

Стаття 98

Генеральний Секретар діє в цій якості на всіх засіданнях Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки, Економічної і Соціальної Ради та Ради з Опіки, і виконує такі інші функції, які покладаються на нього цими органами. Генеральний Секретар представляє Генеральній Асамблеї щорічний звіт про роботу Організації.

Стаття 99

Генеральний Секретар має право доводити до відома Ради Безпеки будь-які питання, які, на його думку, можуть загрожувати підтриманню міжнародного миру й безпеки.

Стаття 100

1. При виконанні своїх обов’язків Генеральний Секретар і персонал не повинні запитувати або одержувати вказівки від будь-якого уряду або влади, сторонньої для Організації. Вони повинні утримуватися від будь-яких дій, що могли б позначитися на їхньому становищі як міжнародних посадових осіб, відповідальних тільки перед Організацією.

2. Кожен Член Організації зобов’язується поважати виключно міжнародний характер обов’язків Генерального Секретаря і персоналу та не намагатися чинити на них вплив при виконанні ними своїх обов’язків.

Стаття 101

1. Персонал призначається Генеральним Секретарем відповідно до правил, установлених Генеральною Асамблеєю.

2. Відповідний персонал виділяється для постійної роботи у Економічній і Соціальній Раді, Раді з Опіки і, у разі потреби, і інших органах Організації Об’єднаних Націй. Цей персонал становить частину Секретаріату.

3. При прийомі на службу і визначенні умов служби варто керуватися, головним чином, необхідністю забезпечити високий рівень працездатності, компетентності та доброчесності. Належну увагу необхідно приділяти важливості добору персоналу на якомога ширшій географічній основі.

Розділ XVI. Різні положення

Стаття 102

1. Кожен договір і кожна міжнародна угода, укладені будь-яким Членом Організації Об’єднаних Націй після набрання чинності цим Статутом, повинні бути за першої нагоди зареєстровані в Секретаріаті і ним опубліковані.

2. Жодна зі сторін будь-якого такого договору або такої міжнародної угоди, не зареєстрованих відповідно до пункту 1 цієї статті, не може посилатися на такий договір або угоду в жодному з органів Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 103

У випадку, коли зобов’язання Членів Організації Об’єднаних Націй за цим Статутом суперечать їхнім зобов’язанням за якоюсь іншою міжнародною угодою, переважну силу мають зобов’язання за цим Статутом.

Стаття 104

Організація користується на території кожного зі своїх Членів такою правоздатністю, яка може бути необхідною для виконання її функцій та досягнення її цілей.

Стаття 105

1. Організація користується на території кожного зі своїх Членів такими привілеями та імунітетами, які необхідні для досягнення її цілей.

2. Представники Членів Організації Об’єднаних Націй та її посадові особи також користуються привілеями й імунітетами, які необхідні для незалежного виконання ними своїх функцій, пов’язаних з діяльністю Організації.

3. Генеральна Асамблея може надавати рекомендації для визначення деталей застосування пунктів 1 і 2 цієї статті, а також може пропонувати Членам Організації Об’єднаних Націй конвенції з цією метою.

Розділ XVII. Заходи щодо безпеки у перехідний період

Стаття 106

До набрання чинності такими згаданими у статті 43 особливими угодами, які, на думку Ради Безпеки, дають їй можливість почати здійснення своїх обов’язків відповідно до статті 42, учасники Декларації Чотирьох Держав, підписаної в Москві 30 жовтня 1943 року, і Франція повинні відповідно до положень пункту 5 цієї Декларації консультуватися один з одним і, у разі потреби, з іншими Членами Організації Об’єднаних Націй з метою таких спільних дій від імені Організації, які можуть виявитися необхідними для підтримання міжнародного миру й безпеки.

Стаття 107

Ніщо в цьому Статуті не позбавляє юридичної сили дії, здійснені або санкціоновані в результаті Другої світової війни відповідальними за такі дії урядами, стосовно будь-якої держави, яка протягом Другої світової війни була ворогом будь-якої з держав, які підписали цей Статут, а також не перешкоджає таким діям.

Розділ XVIII. Поправки

Стаття 108

Поправки до цього Статуту набирають чинності для всіх Членів Організації Об’єднаних Націй після їх прийняття двома третинами голосів членів Генеральної Асамблеї та ратифікації відповідно до їхніх відповідних конституційних процедур двома третинами Членів Організації, включаючи всіх постійних членів Ради Безпеки.

Стаття 109

1. З метою перегляду цього Статуту може бути проведена Генеральна конференція Членів Організації Об’єднаних Націй у дату і в місці, які мають бути визначені двома третинами голосів членів Генеральної Асамблеї та голосами будь-яких дев’яти членів Ради Безпеки. Кожен Член Організації має один голос на цій конференції.

2. Будь-які зміни до цього Статуту, рекомендовані двома третинами голосів учасників конференції, набирають чинності після ратифікації відповідно до їхніх конституційних процедур двома третинами Членів Організації Об’єднаних Націй, включаючи всіх постійних членів Ради Безпеки.

3. Якщо така конференція не відбудеться до десятої щорічної сесії Генеральної Асамблеї після набрання чинності цим Статутом, пропозиція скликати таку конференцію включається до порядку денного цієї сесії Генеральної Асамблеї, і конференція проводиться, якщо це буде вирішено простою більшістю голосів членів Генеральної Асамблеї та голосами будь-яких семи членів Ради Безпеки.

Розділ XIX. Ратифікація та підписання

Стаття 110

1. Цей Статут підлягає ратифікації державами, які підписали його, відповідно до їхніх конституційних процедур.

2. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Уряду Сполучених Штатів Америки, який сповіщатиме про здачу на зберігання кожної ратифікаційної грамоти всі держави, які підписали цей Статут, а також Генерального Секретаря Організації, коли він буде призначений.

3. Цей Статут набирає чинності після здачі на зберігання ратифікаційних грамот Китайською Республікою, Францією, Союзом Радянських Соціалістичних Республік, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Сполученими Штатами Америки і більшістю інших держав, які підписали цей Статут. Після цього Уряд Сполучених Штатів Америки складає протокол про здачу на зберігання ратифікаційних грамот, копії якого будуть розіслані всім державам, які підписали цей Статут.

4. Держави, які підписали цей Статут і ратифікують його після набрання ним чинності, стануть Членами-засновниками Організації Об’єднаних Націй з дати здачі ними на зберігання своїх відповідних ратифікаційних грамот.

Стаття 111

Цей Статут, англійський, іспанський, китайський, російський та французький тексти якого є рівно автентичними, зберігається в архіві Уряду Сполучених Штатів Америки. Цей Уряд надсилає належним чином засвідчені копії Статуту Урядам інших держав, які його підписали.

На посвідчення чого представники Урядів Організації Об’єднаних Націй підписали цей Статут.

Учинено в місті Сан-Франциско двадцять шостого дня червня, тисяча дев’ятсот сорок п’ятого року.

Поправки до Статей 23, 27, 61, 109

Поправки до статей 23, 27 і 61 Статуту були прийняті Генеральною Асамблеєю 17 грудня 1963 року та набули чинності 31 серпня 1965 року. Додаткова поправка до статті 61 була прийнята 20 грудня 1971 року та набула чинності 24 вересня 1973 року. Поправка до статті 109, прийнята Генеральною Асамблеєю 20 грудня 1965 року, набула чинності 12 червня 1968 року.

Поправка до статті 23 розширює склад Ради Безпеки з одинадцяти до п’ятнадцяти членів. Згідно з оновленою статтею 27, рішення Ради Безпеки з процедурних питань приймаються, якщо за них подано дев’ять голосів (раніше - сім), а з усіх інших питань - дев’ять голосів (раніше - сім), включаючи голоси, які збігаються, всіх постійних членів Ради Безпеки.

Поправка до статті 61, що набула чинності 31 серпня 1965 року, збільшила кількість членів Економічної і Соціальної Ради з вісімнадцяти до двадцяти семи. Наступна поправка до цієї ж статті, що набула чинності 24 вересня 1973 року, ще більше розширила склад Ради - з двадцяти семи до п’ятдесяти чотирьох членів.

Поправка до статті 109, яка стосується першого пункту тієї статті, передбачає, що Генеральна конференція держав-членів з метою перегляду Статуту може бути скликана у дату та в місці, які мають бути визначені двома третинами голосів членів Генеральної Асамблеї та голосами будь-яких дев’яти (раніше - семи) членів Ради Безпеки. Пункт 3 статті 109, який стосується розгляду можливості скликання такої конференції під час десятої щорічної сесії Генеральної Асамблеї, збережено в оригінальному вигляді з посиланням на "голосування будь-яких семи членів Ради Безпеки", оскільки цей пункт було реалізовано у 1955 році Генеральною Асамблеєю під час її десятого чергового засідання, а також Радою Безпеки.

СТАТУТ МІЖНАРОДНОГО СУДУ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ

Стаття 1

Міжнародний Суд, заснований Статутом Організації Об’єднаних Націй як головний судовий орган Організації Об’єднаних Націй, утворюється і діє відповідно до положень цього Статуту.

Розділ I. ОРГАНІЗАЦІЯ СУДУ

Стаття 2

Суд складається з колегії незалежних суддів, обраних незалежно від їх громадянства, з числа осіб з високими моральними якостями, які мають кваліфікацію, необхідну у їхніх країнах для призначення на найвищі судові посади, або є юристами з визнаним авторитетом в галузі міжнародного права.

Стаття 3

1. Суд складається з п’ятнадцяти членів, причому в його складі не може бути двох громадян однієї держави.

2. Особа, яка для цілей членства в Суді може вважатися громадянином більш ніж однієї держави, вважатиметься громадянином тієї держави, в якій вона зазвичай користується своїми громадянськими і політичними правами.

Стаття 4

1. Члени Суду обираються Генеральною Асамблеєю та Радою Безпеки зі списку осіб, висунутих національними групами в Постійній палаті третейського суду, відповідно до таких положень.

2. Щодо членів Організації Об’єднаних Націй, які не представлені в Постійній палаті третейського суду, то кандидати висуваються національними групами, призначеними з цією метою їх урядами, з дотриманням умов, установлених для членів Постійної палати третейського суду статтею 44 Гаазької Конвенції 1907 року про мирне врегулювання міжнародних спорів.

3. Умови, за яких держава, що є стороною цього Статуту, але не є членом Організації Об’єднаних Націй, може брати участь в обранні членів Суду, за відсутності спеціальної угоди, визначаються Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки.

Стаття 5

1. Не пізніше як за три місяці до дати виборів, Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй надсилає письмове звернення до членів Постійної палати третейського суду, які представляють держави-сторони цього Статуту, а також до членів національних груп, призначених відповідно до пункту 2 статті 4, із запрошенням у встановлений строк подати, через національні групи, кандидатури осіб, які можуть взяти на себе обов’язки членів Суду.

2. Жодна група не може висунути більше чотирьох кандидатів, з яких не більше двох можуть бути її громадянами. Кількість кандидатів, висунутих групою, ні в якому разі не може перевищувати більш ніж удвічі кількість місць, що підлягають заповненню.

Стаття 6

Перед внесенням таких кандидатур кожній національній групі рекомендується запитати думку своїх вищих судових органів, шкіл права, а також національних академій та національних відділень міжнародних академій, що займаються вивченням права.

Стаття 7

1. Генеральний Секретар складає в алфавітному порядку список всіх осіб, чиї кандидатури були висунуті. Крім випадку передбаченого у пункті 2 статті 12, тільки особи, внесені в цей список, можуть бути обрані.

2. Генеральний Секретар подає цей список Генеральній Асамблеї і Раді Безпеки.

Стаття 8

Генеральна Асамблея і Рада Безпеки приступають до виборів членів Суду незалежно одна від одної.

Стаття 9

Під час кожних виборів виборці повинні мати на увазі, що не тільки кожна обрана окремо особа повинна мати необхідну кваліфікацію, але і склад суддів в цілому повинен забезпечити представництво основних форм цивілізації та провідних правових систем світу.

Стаття 10

1. Обраними вважаються кандидати, які дістали абсолютну більшість голосів і в Генеральній Асамблеї, і в Раді Безпеки.

2. Будь-яке голосування в Раді Безпеки, як з метою виборів суддів, так і з метою призначення членів погоджувальної комісії, передбаченої статтею 12, проводиться без будь-яких відмінностей між постійними і непостійними членами Ради Безпеки.

3. У разі, якщо більше ніж один громадянин однієї держави отримує абсолютну більшість голосів як у Генеральній Асамблеї, так і в Раді Безпеки, вважатиметься обраною лише старша за віком особа.

Стаття 11

Якщо після першого засідання, скликаного з метою виборів, одне або кілька місць залишаться не заміщеними, проводиться друге, а в разі потреби, і третє засідання.

Стаття 12

1. Якщо після третього засідання одне або кілька місць залишаться не заміщеними, то в будь-який час, на вимогу або Генеральної Асамблеї, або Ради Безпеки, може бути скликана погоджувальна комісія в складі шести членів, трьох за призначенням Генеральної Асамблеї і трьох за призначенням Ради Безпеки, для обрання, абсолютною більшістю голосів, по одній особі на кожне вільне місце та подання до Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки для їх відповідного затвердження.

2. Якщо погоджувальна комісія одноголосно погоджується на будь-яку особу, яка відповідає встановленим вимогам, її можна включити до списку, навіть якщо вона не була внесена до списку кандидатів, передбаченого статтею 7.

3. Якщо погоджувальна комісія переконається, що вибори не можуть відбутися, ті члени Суду, які вже були обрані, протягом строку, встановленого Радою Безпеки, повинні заповнити вакантні місця шляхом вибору з числа кандидатів, які отримали голоси або в Генеральній Асамблеї, або в Раді Безпеки.

4. В разі, коли голоси суддів розподіляться порівну, то голос старшого за віком має перевагу.

Стаття 13

1. Члени Суду обираються строком на дев’ять років і можуть бути переобрані; проте терміни повноважень п’яти суддів, обраних на перших виборах, закінчуються через три роки, а терміни повноважень ще п’яти суддів - через шість років.

2. Судді, терміни повноважень яких мають завершитися наприкінці вищезазначених початкових періодів у три та шість років, обираються шляхом жеребкування, яке проводить Генеральний секретар одразу після завершення перших виборів.

3. Члени Суду продовжують виконувати свої обов’язки аж до заміщення їхніх місць. Навіть після заміщення вони зобов’язані закінчити розпочаті справи.

4. В разі відставки члену Суду, його заява про відставку має бути подана Президенту Суду для передачі Генеральному секретарю. Після одержання останнім заяви місце вважається вакантним.

Стаття 14

Вакантні місця заміщуються за тим самим порядком, що й під час перших виборів, з урахуванням такого положення: Генеральний секретар протягом одного місяця після появи вакансії має надіслати запрошення, передбачені статтею 5, а дату виборів визначає Рада Безпеки.

Стаття 15

Член Суду, обраний замість члена, строк повноважень якого ще не закінчився, залишається на посаді до закінчення строку повноважень свого попередника.

Стаття 16

1. Жоден член Суду не може виконувати політичні або адміністративні функції, а також займатися будь-якою іншою професійною діяльністю.

2. Будь-які сумніви з цього питання вирішуються за рішенням Суду.

Стаття 17

1. Жоден член Суду не може виступати агентом, радником чи адвокатом у жодній справі.

2. Жоден член не може брати участь у розгляді справи, у якій він раніше виступав агентом, радником або адвокатом однієї зі сторін, або був членом національного чи міжнародного суду, або комісії з розслідування, або у будь-якій іншій якості.

3. Будь-які сумніви з цього питання вирішуються за рішенням Суду.

Стаття 18

1. Жоден член Суду не може бути звільнений, якщо інші члени одноголосно не вважатимуть, що він припинив відповідати встановленим вимогам.

2. Про це Секретар Суду офіційно повідомляє Генерального секретаря.

3. Після одержання цього повідомлення місце вважається вакантним.

Стаття 19

Члени Суду під час виконання ними посадових обов’язків користуються дипломатичними привілеями та імунітетами.

Стаття 20

Кожний член Суду зобов’язаний до вступу на посаду зробити під час відкритого засідання Суду урочисту заяву, що він виконуватиме свої обов’язки неупереджено і сумлінно.

Стаття 21

1. Суд обирає Президента та Віцепрезидента терміном на три роки. Вони можуть бути переобрані.

2. Суд призначає свого Секретаря і може вжити заходів для призначення таких інших посадових осіб, які можуть бути необхідними.

Стаття 22

1. Місцезнаходженням Суду є м. Гаага. Водночас це не перешкоджає Суду проводити засідання і здійснювати свої функції в іншому місці, якщо Суд вважатиме це за доцільне.

2. Президент і Секретар Суду проживають за місцезнаходженням Суду.

Стаття 23

1. Суд засідає постійно, за винятком судових канікул, строки і тривалість яких встановлюються Судом.

2. Члени Суду мають право на періодичну відпустку, час і тривалість якої встановлюються Судом, враховуючи відстань між Гаагою та місцем постійного проживання кожного судді.

3. Члени Суду зобов’язані, за винятком випадків відпустки або неможливості бути присутніми через хворобу чи інші серйозні причини, про які належним чином повідомлено Президента, постійно перебувати у розпорядженні Суду.

Стаття 24

1. Якщо з якихось особливих причин член Суду вважає, що він не повинен брати участь в ухваленні рішення у конкретній справі, то він повідомляє про це Президента Суду.

2. Якщо Президент вважає, що, з огляду на особливі причини, один із членів Суду не повинен брати участь у розгляді конкретної справи, то він відповідним чином повідомляє його про це.

3. Якщо в такому випадку член Суду і Президент не дійдуть згоди, питання вирішується за рішенням Суду.

Стаття 25

1. Суд засідає у повному складі за винятком випадків, коли цим Статутом прямо передбачено інше.

2. За умови, якщо кількість суддів, які входять до складу Суду, не зменшиться при цьому до щонайменше одинадцяти, Регламент Суду передбачає можливість звільнення одного або більше суддів, залежно від обставин і за черговістю, від участі в засіданнях.

3. Суд вважається сформованим за наявності кворуму у складі дев’яти суддів.

Стаття 26

1. Суд може час від часу утворювати одну або кілька палат, що складаються з трьох або більше суддів, відповідно до рішення Суду, для розгляду певних категорій справ, наприклад, трудових спорів і справ, що стосуються транзиту та зв’язку.

2. Суд може в будь-який час утворити палату для розгляду окремої справи. Кількість суддів, які утворюють таку палату, визначається Судом за погодженням зі сторонами.

3. Справи розглядаються і вирішуються палатами, передбаченими цією статтею, якщо цього вимагають сторони.

Стаття 27

Рішення, винесене будь-якою з палат, передбачених у статтях 26 та 29, вважається таким, що винесене Судом.

Стаття 28

Палати, згадані у статтях 26 та 29, можуть, за згодою сторін, засідати і здійснювати свої функції в іншому місці, крім м. Гаага.

Стаття 29

З метою пришвидшення розгляду справ Суд щорічно утворює палату у складі п’яти суддів, яка, за клопотанням сторін, може розглядати і вирішувати справи за спрощеною процедурою. Крім того, для заміни суддів, які не можуть брати участь у засіданні, обираються інші двоє суддів.

Стаття 30

1. Суд встановлює правила, які визначають порядок виконання ним своїх функцій. Суд, зокрема, встановлює правила процедури.

2. Регламент Суду можуть передбачати участь асесорів у засіданнях Суду або будь-якої з його палат без права голосу.

Стаття 31

1. Судді, які є громадянами кожної зі сторін, зберігають право брати участь у розгляді справи в Суді.

2. Якщо до складу Суду входить суддя, який перебуває в громадянстві однієї зі сторін, будь-яка інша сторона може обрати особу, яка буде виконувати функції судді. Ця особа обирається переважно з кола осіб, які були висунуті у якості кандидатів, в порядку, передбаченому в статтях 4 і 5.

3. Якщо до складу суду не входить жоден із суддів, який є громадянином сторін, то кожна з цих сторін може обрати суддю в порядку, передбаченому в пункті 2 цієї статті.

4. Положення цієї статті застосовуються до випадків, передбачених у статтях 26 і 29. У таких випадках Президент просить одного або, якщо необхідно, двох членів Суду зі складу палати поступитися своїм місцем членам Суду, які мають громадянство залучених сторін, або, у разі відсутності таких чи неможливості бути присутніми, то суддям, спеціально обраним сторонами.

5. Якщо кілька сторін мають спільний інтерес, то вони, для цілей попередніх положень, вважаються однією стороною. Будь-які сумніви щодо цього положення врегульовуються за рішенням Суду.

6. Судді, обрані відповідно до пунктів 2, 3 і 4 цієї статті, повинні відповідати вимогам, передбаченим у статтях 2, 17 (частина 2), 20 та 24 цього Статуту. Вони беруть участь в ухваленні рішень на умовах повної рівності зі своїми колегами.

Стаття 32

1. Члени Суду одержують річну заробітну плату.

2. Президент отримує спеціальну річну надбавку.

3. Віце-президент отримує спеціальну надбавку за кожний день, коли він виконує обов’язки Президента.

4. Судді, обрані в порядку відповідно до статті 31, які не є членами Суду, отримують винагороду за кожний день виконання своїх обов’язків.

5. Ці заробітні плати, надбавки і винагороди встановлюються Генеральною Асамблеєю. Вони не можуть бути зменшені протягом терміну повноважень.

6. Заробітна плата Секретаря Суду встановлюється Генеральною Асамблеєю за пропозицією Суду.

7. Правила, прийняті Генеральною Асамблеєю, визначають умови, за яких членам Суду і його Секретарю можуть бути призначені пенсії за вислугу років, а також умови, за яких членам і Секретарю Суду відшкодовуються дорожні витрати.

8. Зазначені вище заробітні плати, надбавки і винагороди звільняються від оподаткування.

Стаття 33

Витрати Суду покриваються Організацією Об’єднаних Націй у порядку, визначеному Генеральною Асамблеєю.

Розділ II. КОМПЕТЕНЦІЯ СУДУ

Стаття 34

1. Сторонами в справах, які розглядає Суд, можуть бути тільки держави.

2. Суд, на основі та відповідно до свого Регламенту, може запитувати в міжнародних організацій інформацію, що має відношення до справ, які він розглядає, та отримує таку інформацію, надану цими організаціями з їхньої власної ініціативи.

3. Якщо справа, яку розглядає Суд, стосується питання щодо тлумачення установчого документа міжнародної організації або міжнародної конвенції, укладеної на його підставі, Секретар Суду повідомляє відповідну міжнародну організацію та надсилає їй копії всіх письмових матеріалів провадження.

Стаття 35

1. Суд відкритий для держав-учасниць цього Статуту.

2. Умови, на яких Суд відкритий для інших держав, за винятком спеціальних положень, що містяться в чинних договорах, визначаються Радою Безпеки, але в жодному разі такі умови не можуть ставити сторони в нерівне становище перед Судом.

3. Якщо держава, яка не є членом Організації Об’єднаних Націй, є стороною у справі, Суд визначає суму, яку ця сторона повинна внести для покриття витрат Суду. Це положення не застосовується, якщо така держава взяла на себе частину витрат Суду.

Стаття 36

1. Юрисдикція Суду поширюється на всі справи, які передаються йому сторонами, а також усі питання, спеціально передбачені в Статуті Організації Об’єднаних Націй або в чинних договорах і конвенціях.

2. Держави, що є сторонами цього Статуту, можуть у будь-який час заявити, що вони визнають як обов’язкову ipso facto юрисдикцію Суду щодо будь-якої іншої держави, яка приймає таке ж зобов’язання, у всіх спорах, що стосуються:

• a) тлумачення договору;

• b) будь-якого питання міжнародного права;

• c) встановлення факту, який, якщо буде доведений, становитиме порушення міжнародного зобов’язання;

• d) характеру або обсягу відшкодування, яке має бути надане за порушення міжнародного зобов’язання.

3. Зазначені вище заяви можуть бути зроблені безумовно, або за умови взаємності з боку кількох чи певних держав, або на певний строк.

4. Такі заяви здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй, який надсилає їх копії сторонам Статуту та Секретарю Суду.

5. Заяви, зроблені відповідно до статті 36 Статуту Постійної палати міжнародного правосуддя, які залишаються чинними, вважаються - сторонами цього Статуту - як визнання обов’язкової юрисдикції Міжнародного Суду ООН на той період, який залишився до закінчення їхньої дії, і відповідно до їхніх умов.

6. У разі виникнення спору щодо того, чи має Суд юрисдикцію, це питання вирішується за рішенням Суду.

Стаття 37

Якщо договір або конвенція, що є чинними, передбачає передачу справи до трибуналу, заснованого Лігою Націй, або до Постійної палати міжнародного правосуддя, така справа, між сторонами цього Статуту, передається на розгляд Міжнародного Суду ООН.

Стаття 38

1. Суд, завдання якого полягає у вирішенні відповідно до міжнародного права спорів, що передаються до нього, застосовує:

• a) міжнародні конвенції, загальні чи спеціальні, що встановлюють норми, прямо визнані сторонами спору;

• b) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної як право;

• c) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

• d) з урахуванням положень статті 59, судові рішення та доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних країн як допоміжні засоби для визначення норм права.

2. Це положення не обмежує повноваження Суду вирішувати справу ex aequo et bono, якщо сторони на це погодяться.

Розділ III. СУДОЧИНСТВО

Стаття 39

1. Офіційними мовами Суду є французька та англійська. Якщо сторони погоджуються, що справа розглядатиметься французькою мовою, рішення виноситься французькою. Якщо сторони погоджуються, що справа розглядатиметься англійською мовою, рішення виноситься англійською.

2. За відсутності згоди щодо мови розгляду кожна сторона має право у своїх письмових поданнях використовувати мову на свій розсуд; рішення Суду виноситься французькою та англійською мовами. У такому випадку Суд одночасно визначає, який із двох текстів має переважну силу.

3. Суд, на вимогу будь-якої зі сторін, може надати дозвіл на використання іншої мови, крім французької або англійської, цією стороною.

Стаття 40

1. Справи розглядаються Судом, залежно від обставин, або на підставі повідомлення про спеціальну угоду, або на підставі письмового позову, адресованого Секретарю. У будь-якому випадку мають бути зазначені предмет спору та сторони.

2. Секретар негайно повідомляє про позов всіх зацікавлених осіб.

3. Він також інформує членів Організації Об’єднаних Націй через Генерального секретаря, а також інші держави, які мають право виступати перед Судом.

Стаття 41

1. Суд має повноваження вказувати, якщо вважатиме, що обставини цього вимагають, будь-які тимчасові заходи, які слід вжити для збереження відповідних прав будь-якої із сторін.

2. До ухвалення остаточного рішення, повідомлення про запропоновані заходи негайно доводиться до відома сторін та Ради Безпеки.

Стаття 42

1. Сторони мають бути представлені агентами.

2. Вони можуть користуватися допомогою радників або адвокатів у Суді.

3. Агенти, радники і адвокати сторін у Суді користуються привілеями та імунітетами, необхідними для незалежного виконання своїх обов’язків.

Стаття 43

1. Процедура складається з двох частин: письмової та усної.

2. Письмове провадження полягає у поданні до Суду та сторонам меморандумів, контр-меморандумів і, за потреби, відповідей, а також усіх документів і матеріалів на підтримку цих позицій.

3. Ці подання здійснюються через Секретаря, у порядку й у строки, встановлені Судом.

4. Засвідчена копія кожного документа, поданого однією стороною, надсилається іншій стороні.

5. Усне провадження полягає у заслуховуванні Судом свідків, експертів, агентів, радників і адвокатів.

Стаття 44

1. Для вручення всіх повідомлень особам, окрім агентів, радників і адвокатів, Суд звертається безпосередньо до уряду тієї держави, на території якої має бути вручено повідомлення.

2. Це ж положення застосовується щоразу, коли необхідно здійснити дії для збирання доказів на місці.

Стаття 45

Слухання проводиться під головуванням Президента або, якщо він не може головувати, - Віце-президента; якщо жоден із них не може головувати, головування здійснює старший суддя, присутній на засіданні.

Стаття 46

Слухання в Суді є відкритим, якщо тільки Суд не вирішить інакше або якщо сторони не вимагатимуть проведення слухання без допуску громадськості.

Стаття 47

1. На кожному слуханні складається протокол, який підписується Секретарем та Президентом.

2. Лише ці протоколи вважаються автентичними.

Стаття 48

Суд видає накази щодо ведення справи, визначає форму та строки, у які кожна сторона повинна завершити виклад своїх аргументів, а також здійснює всі організаційні заходи, пов’язані зі збором доказів.

Стаття 49

Суд може, навіть до початку слухання, вимагати від агентів подання будь-якого документа або надання будь-яких пояснень. Про будь-яку відмову офіційно робиться відмітка.

Стаття 50

Суд може в будь-який час доручити будь-якій особі, органу, бюро, комісії або іншій організації, яку він обере, провести розслідування або надати експертний висновок.

Стаття 51

Під час слухання всі відповідні запитання свідкам і експертам ставляться на умовах, визначених Судом у правилах процедури, згаданих у статті 30.

Стаття 52

Після отримання Судом доказів і свідчень у строки, визначені для цього, він має право відмовити у прийнятті будь-яких подальших усних або письмових доказів, які одна зі сторін бажає надати, у разі, якщо інша сторона не дала на це згоди.

Стаття 53

1. Якщо одна зі сторін не з’являється до Суду або не захищає свою позицію, інша сторона може звернутися до Суду із запитом ухвалити рішення на її користь.

2. Суд повинен, перш ніж ухвалити таке рішення, переконатися не тільки в наявності у нього юрисдикції відповідно до статей 36 і 37, а також і в тому, що позов є фактично і юридично обґрунтованим.

Стаття 54

1. Коли агенти, радники та адвокати завершили виклад справи під контролем Суду, Президент оголошує слухання закритими.

2. Суд виходить для ухвалення рішення.

3. Наради Суду відбуваються таємно і залишаються конфіденційними.

Стаття 55

1. Всі питання вирішуються більшістю голосів присутніх суддів.

2. У разі рівності голосів, Президент або суддя, який виконує його обов’язки, має вирішальний голос.

Стаття 56

1. В рішенні повинні бути наведені підстави, на яких воно ґрунтується.

2. В рішенні вказуються імена суддів, які брали участь в його ухваленні.

Стаття 57

Якщо рішення, в цілому або в частині, не виражає одностайної думки суддів, то кожний суддя має право подати свою окрему думку.

Стаття 58

Рішення підписується Президентом і Секретарем Суду. Воно оголошується під час відкритого засідання Суду після належного повідомлення агентів.

Стаття 59

Рішення Суду обов’язкове лише для сторін у справі, і лише щодо цієї конкретної справи.

Стаття 60

Рішення остаточне і не підлягає оскарженню. У разі спору щодо змісту або обсягу рішення Суд надає його тлумачення на запит будь-якої із сторін.

Стаття 61

1. Заява про перегляд рішення може бути подана лише на підставі виявлення такого факту, який за своїм характером може мати вирішальне значення і який на момент винесення рішення не був відомий ані Суду, ані стороні, яка просить про перегляд, за умови, що така необізнаність не була наслідком недбалості.

2. Провадження у справі про перегляд відкривається рішенням Суду, в якому прямо зазначається наявність нового факту, визнається, що він має такий характер, який дає підставу для перегляду справи, і оголошується про прийнятність позову з цієї підстави.

3. Суд може вимагати попереднього виконання умов рішення перед тим, як прийняти провадження про перегляд.

4. Позов про перегляд повинен бути поданий не пізніше ніж через шість місяців з моменту виявлення нового факту.

5. Позов про перегляд не може бути поданий після закінчення десяти років з дня винесення рішення.

Стаття 62

1. Якщо держава вважає, що вона має інтерес юридичного характеру, на який може вплинути рішення у справі, вона може подати до Суду запит про допуск до участі у справі.

2. Рішення щодо такого запиту ухвалюється Судом.

Стаття 63

1. Якщо у справі постає питання щодо тлумачення конвенції, учасниками якої є також держави, не залучені до цієї справи, Секретар Суду негайно повідомляє всі такі держави.

2. Кожна з повідомлених держав має право втручатися у провадження; однак, якщо вона скористається цим правом, тлумачення, що міститься в рішенні, буде обов’язковим для неї в такій самій мірі.

Стаття 64

Якщо Суд не вирішить інакше, кожна сторона несе свої власні витрати.

Розділ IV. КОНСУЛЬТАТИВНІ ВИСНОВКИ

Стаття 65

1. Суд може надавати консультативні висновки з будь-якого юридичного питання, на запит будь-якого органу, що уповноважений робити такі запити відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй або згідно з цим Статутом.

2. Питання, щодо яких запитується консультативний висновок Суду, подаються на розгляд Суду шляхом письмового запиту, що містить чітке формулювання питання, щодо якого вимагається висновок; до нього додаються всі документи, що можуть служити роз’ясненням питання.

Стаття 66

1. Секретар негайно повідомляє про запит про надання консультативного висновку всі держави, які мають право виступати перед Судом.

2. Секретар також надсилає спеціальне і безпосереднє повідомлення будь-якій державі, яка має право виступати перед Судом, або міжнародній організації, яку Суд, або, якщо Суд не засідає, Президент вважає такою, що може надати інформацію з цього питання, про те, що Суд буде готовий прийняти у встановлений Президентом строк письмові позиції або заслухати на відкритому засіданні, призначеному з цією метою, усну позиції з цього питання.

3. Якщо будь-яка така держава, яка має право виступати перед Судом, не отримає спеціальне повідомлення, згадане в пункті 2 цієї статті, то вона може висловити бажання подати письмову позицію або бути заслуханою; Суд ухвалює рішення з цього питання.

4. Державам і організаціям, які подали письмові чи усні позиції або і ті, й інші, дозволяється висловити свої зауваження щодо заяв, зроблених іншими державами чи організаціями, у формі, обсязі та в межах строків, що визначаються Судом або, якщо він не засідає, Президентом - у кожному конкретному випадку. Відповідно, Секретар у належний строк передає такі письмові позиції державам і організаціям, які подали аналогічні заяви.

Стаття 67

Суд виносить свої консультативні висновки у відкритому засіданні, попередньо повідомивши Генерального секретаря та представників держав-членів Організації Об’єднаних Націй, інших держав і міжнародних організацій, які безпосередньо зацікавлені.

Стаття 68

При здійсненні своїх консультативних функцій Суд, крім зазначеного, керується положеннями цього Статуту, що застосовуються у спорах, у тій мірі, в якій Суд визнає їх застосовними.

Розділ V. ПОПРАВКИ

Стаття 69

Зміни до цього Статуту вносяться за процедурою, передбаченою Статутом Організації Об’єднаних Націй для внесення змін до цього Статуту, з урахуванням будь-яких положень, які Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки може прийняти щодо участі держав, які є сторонами цього Статуту, але не є членами Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 70

Суд має повноваження пропонувати такі зміни до цього Статуту, які вважатиме за необхідне, шляхом письмових повідомлень Генеральному секретарю для розгляду відповідно до положень статті 69.

Текст Статутів українською та англійською мовами додано до Листа Міністерства закордонних справ України № 72/14-612-91197 від 01.08.2025