Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 1992 року

Тип: ООН Видавник: Організація Об'єднаних Націй Номер: 995_030 Прийнято: 1992-06-05 Чинна редакція від: 2010-10-29 Стан: in_force Rada ID: 995_030

---

Конвенція

про охорону біологічного різноманіття

від 1992 року

Конвенцію ратифіковано Законом № 257/94-ВР від 29.11.94

Додатково див. Нагойський протокол від 29.10.2010

Дата підписання:

05.06.1992

Дата ратифікації Україною:

29.11.1994

Дата набуття чинності для України:

07.02.1995

Вступ

Договірні Сторони, усвідомлюючи справжню цінність біологічного різноманіття, а також екологічне, генетичне, соціальне, економічне, наукове, виховне, культурне, рекреаційне і естетичне значення біологічного різноманіття і його компонентів,

усвідомлюючи також велике значення біологічного різноманіття для еволюції і збереження підтримуючих життя систем біосфери, підтверджуючи, що збереження біологічного різноманіття є спільною справою для всього людства, знов

підтверджуючи, що країни мають суверенні права на свої власні біологічні ресурси,

підтверджуючи також, що країни несуть відповідальність за збереження свого біологічного різноманіття і сталого використання своїх біологічних ресурсів,

будучи занепокоєні тим, що біологічне різноманіття суттєво зменшується внаслідок деяких видів людської діяльності,

усвідомлюючи загальну нестачу інформації і знань відносно біологічного різноманіття і пекучу потребу в розвитку наукового, технічного і організаційного потенціалу з метою забезпечення загального розуміння цієї проблеми, що служитиме основою для планування і впровадження відповідних заходів,

відзначаючи необхідність передбачити, запобігти і усунути причини значного зменшення або втрати біологічного різноманіття в їх основі,

відзначаючи також, що у тих випадках, коли існує загроза значного зменшення або втрати біологічного різноманіття, відсутність безперечних наукових фактів не повинна бути причиною відкладення заходів щодо запобігання або зведення до мінімуму такої загрози,

відзначаючи далі, що основною вимогою щодо збереження біологічного різноманіття є збереження in-situ екосистем і природних місць мешкання, підтримка і відновлення життєздатних популяцій видів у їх природних умовах, відзначаючи далі, що прийняття заходів ex-situ, віддаючи перевагу у країні походження, також має велике значення,

визнаючи велику і традиційну залежність багатьох місцевих общин і корінного населення, що зберігають традиційний спосіб життя, від біологічних ресурсів, і бажаність спільного користування на справедливій основі вигодами, пов'язаними з використанням традиційних знань, нововведень і практики, які мають відношення до збереження біологічного різноманіття і сталого використання його компонентів,

визнаючи також життєво важливу роль жінок у збереженні і використанні біологічного різноманіття і підтверджуючи необхідність повномаштабної участі жінок у проведенні і впровадженні на всіх рівнях політики, націленої на збереження біологічного різноманіття,

підкреслюючи значення і необхідність сприяння міжнародного, регіонального і глобального співробітництва між країнами і міжурядовими організаціями і неурядовим сектором у справі збереження біологічного різноманіття і сталого використання його компонентів,

визнаючи, що надання нових і додаткових фінансових ресурсів і забезпечення належного доступу до відповідних технологій дасть можливість розширити існуючі у світі можливості для вирішення проблеми втрати біологічного різноманіття,

визнаючи далі необхідность спеціального положення для того, щоб задовольнити потреби країн, що розвиваються, включаючи надання нових і додаткових фінансових ресурсів і забезпечення належного доступу до відповідних технологій,

відзначаючи у зв'язку з цим особливі умови найменш розвинутих країн і малих острівних країн, визнаючи, що збереження біологічного різноманіття потребує істотних капіталовкладень і що очікується одержання значної кількості екологічних, економічних і соціальних вигод від таких капіталовкладень,

визнаючи, що економічний і соціальний розвиток і викорінення бідності є першими і пріоритетними завданнями країн, що розвиваються,

усвідомлюючи, що збереження і використання біологічного різноманіття має вирішальне значення для задоволення потреб у продуктах харчування і охороні здоров'я, а також інших потреб зростаючого населення Землі і що доступ як до генетичних ресурсів, так і до технологій і їх спільне користування має важливе значення у вирішенні цих завдань,

відзначаючи, що в кінцевому результаті збереження і стале використання біологічного різноманіття підсилить дружні стосунки між країнами і буде сприяти зміцненню миру для всього людства,

бажаючи укріпити і доповнити існуючі міжнародні домовленості про збереження біологічного різноманіття і стале використання її компонентів, і

сповнені рішучості зберегти і стало використовувати біологічне різноманіття в інтересах теперішнього і майбутнього поколінь,

домовились, як нижче зазначено:

Стаття 1 — Цілі

Цілями цієї Конвенції, для досягнення яких слід виконувати відповідні її положення, є збереження біологічного різноманіття, стале використання його компонентів і спільне одержання на справедливій і рівній основі вигод, пов'язаних з використанням генетичних ресурсів і шляхом надання необхідного доступу до генетичних ресурсів і шляхом належної передачі відповідних технологій з урахуванням усіх прав на такі ресурси і технології, а також шляхом належного фінансування.

Стаття 2 — Вживання термінів

Для цілей цієї Конвенції:

"Біологічне різноманіття" означає різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами і різноманіття екосистем.

"Біологічні ресурси" включають генетичні ресурси, організми або їх частини, популяції або будь-які інші біотичні компоненти екосистем, які мають фактичну або потенційну користь або цінність для людства.

"Біотехнологія" означає будь-який вид технології, пов'язаний з використанням біологічних систем, живих організмів або їх похідних для виготовлення або зміцнення продуктів, або процесів з метою їх конкретного вживання.

"Країна походження генетичних ресурсів" означає країну, яка володіє цими генетичними ресурсами в умовах in-situ.

"Країна, яка надає генетичні ресурси" означає країну, яка надає генетичні ресурси, зібрані з джерел in-situ, включаючи популяції як диких, так і акліматизованих видів, або одержані з джерел ex-situ, незалежно від того, виникають вони з цієї країни чи ні.

"Одомашнені або культивовані види" означають види, на процес еволюції яких має вплив людина з метою задоволення своїх потреб.

"Екосистема" означає динамічний комплекс угрупувань рослин, тварин і мікроорганізмів, а також їх неживого навколишнього середовища, взаємодіючих як єдине функціональне ціле.

"Збереження ex-situ" означає збереження компонентів біологічного різноманіття поза їх природних місць мешкання.

"Генетичний матеріал" означає будь-який матеріал рослинного, тваринного, мікробного або іншого походження, який містить функціональні одиниці спадковості.

"Генетичні ресурси" означають генетичний матеріал, який має фактичну або потенційну цінність.

"Місце мешкання" означає тип місцевості або місце природного мешкання того або іншого організму чи популяції.

"Умови in-situ" означають умови, в яких існують генетичні ресурси в рамках екосистем і природних місць мешкання, а у випадку акліматизованих або культивованих видів - у тому середовищі, в якому вони набули свої характерні ознаки.

"Територія, що охороняється" означає географічно позначену територію, яка виділяється, регулюється і використовується для досягнення конкретних природоохоронних цілей.

"Регіональна організація економічної інтеграції" означає організацію створену суверенними країнами даного регіону, якій її країни-члени передали повноваження з питань, що регулюються цією Конвенцією, і яка належним чином уповноважена відповідно до її внутрішніх процедур підписувати, ратифікувати, приймати, схвалювати Конвенцію або приєднуватися до неї.

"Стале використання" означає використання компонентів біологічного різноманіття таким чином і такими темпами, які не приводять у довгостроковій перспективі до вичерпання біологічного різноманіття, тим самим зберігаючи її властивість задовольнити потреби теперішнього і майбутнього поколінь і відповідати її сподіванням.

"Технологія" включає біотехнологію.

Стаття 3 — Принцип

Згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй і принципів міжнародного права країни мають суверенне право розробляти свої власні ресурси відповідно до своєї політики в галузі навколишнього середовища і несуть відповідальність за забезпечення того, щоб діяльність в рамках їх юрисдикції або під контролем не завдавала шкоди навколишньому середовищу інших країн або районів за межами дії національної юрисдикції.

Стаття 4 — Сфера юрисдикції

При умові дотримування прав інших держав і якщо в цій Конвенції явно не передбачено інше, положення цієї Конвенції застосовуються до кожної Договірної Сторони:

• a) у тому, що стосується компонентів біологічного різноманіття у межах її національної юрисдикції; і

• b) у тому, що стосується процесів і діяльності, незалежно від місця прояви їх наслідків, що здійснюються під юрисдикцією або контролем, як у межах її національної юрисдикції, так і за межами національної юрисдикції.

Стаття 5 — Співробітництво

Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо і доцільно, співробітничає з іншими Договірними Сторонами напряму або, якщо це доречно, через компетентні міжнародні організації, стосовно районів, які за межами національної юрисдикції, та з інших питань, які мають взаємний інтерес, у цілях збереження і сталого використання біологічного різноманіття.

Стаття 6 — Загальні заходи щодо збереження і сталого використання

Кожна Договірна Сторона відповідно до її конкретних умов і можливостей:

• a) розробляє національні стратегії, плани чи програми збереження і сталого використання біологічного різноманіття або адаптує з цією метою існуючі стратегії, плани або програми, які відображають, зокрема, викладені в цій Конвенції заходи, що відносяться до відповідної Договірної Сторони; і

• b) передбачає, наскільки це можливо і доцільно, заходи щодо збереження і сталого використання біологічного різноманіття у відповідних секторальних або міжсекторальних планах, програмах і політиці.

Стаття 7 — Визначення і моніторинг

Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо і доцільно, зокрема для цілей статей 8-10:

• a) визначає компоненти біологічного різноманіття, які мають важливе значення для її збереження і сталого використання, з урахуванням орієнтовного переліку категорій, наведеного у Додатку 1;

• b) шляхом вибору зразків та інших методів здійснює моніторинг компонентів біологічного різноманіття, визначених згідно підпунктом a) вище, приділяючи особливу увагу тим, які потребують прийняття негайних заходів щодо збереження, а також тим, які відкривають найбільші можливості для сталого використання;

• c) визначає процеси і категорії діяльності, які мають або ймовірні справляти значний несприятливий вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття, і здійснює моніторинг їх наслідків шляхом відбору зразків та інших методик; і

• d) збирає і систематизує тим або іншим чином дані, одержані в результаті діяльності визначення і моніторингу згідно з підпунктами a), b) і c) вище.

Стаття 8 — Збереження in-situ

Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо і доцільно:

• a) встановлює систему охоронних територій або територій, в яких необхідно приймати спеціальні заходи для збереження біологічного різноманіття;

• b) розробляє, при необхідності, керівні принципи відбору, встановлення і раціонального використання охоронних територій або територій, у яких необхідно приймати спеціальні заходи для збереження біологічного різноманіття;

• c) регулює або раціонально використовує біологічні ресурси, які мають важливе значення для збереження біологічного різноманіття в охоронних територіях або за їх межами, для забезпечення їх збереження і сталого використання;

• d) сприяє захисту екосистеми, природних місць мешкання і збереженню життєздатних популяцій видів у природних умовах;

• e) заохочує екологічно обґрунтований і сталий розвиток у зонах, що межують з охоронними територіями, з метою сприяння збереженню цих територій;

• f) приймає заходи щодо реабілітації і відновлення деградованих екосистем і сприяє відновленню видів, які є під загрозою, зокрема, шляхом розробки і здійснення планів та інших стратегій раціонального використання;

• g) встановлює або підтримує заходи регулювання, контролю або обмеження ризику, пов'язаного з використанням і звільненням живих організмів, видозмінених в результаті біотехнології, які можуть викликати шкідливі екологічні наслідки, що здатні впливати на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також небезпеки здоров'ю людини;

• h) запобігає впровадженню чужорідних видів, які загрожують екосистемам, місцям мешкання або видам, контролює або знищує такі чужорідні види;

• i) докладає зусиль щодо забезпечення умов, необхідних для сумісності існуючих способів використання із збереженням біологічного різноманіття і сталим використанням його компонентів;

• j) відповідно до свого національного законодавства забезпечує повагу, збереження і підтримку знань, нововведень і практики корінних і місцевих общин, які зберігають традиційний спосіб життя, що мають значення для збереження і сталого використання біологічного різноманіття, сприяє їх більш широкому застосуванню за схваленням і участю носіїв таких знань, нововведень практики, а також заохочує спільне користування на справедливій основі вигодами, які виходять із використанням таких знань, нововведень і практики;

• k) розробляє і здійснює необхідні законодавчі нормативи і/або інші регулюючі положення щодо охорони видів і популяцій, які знаходяться під загрозою;

• l) у випадках, коли відповідно до статті 7 виявлено факт значного несприятливого впливу на біологічне різноманіття, регламентує чи регулює відповідні процеси і категорії діяльності;

• m) співробітничає у наданні фінансової та іншої підтримки щодо заходів збереження in-situ, викладених у підпунктах a) - l) вище, зокрема, у країнах, що розвиваються.

Стаття 9 — Збереження ex-situ

Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо і доцільно, і в першу чергу, у цілях доповнення заходів in-situ:

• a) приймає заходи щодо збереження ex-situ компонентів біологічного різноманіття, переважно у країні походження таких компонентів;

• b) встановлює і підтримує умови для збереження і дослідження ex-situ рослин, тварин і мікроорганізмів, переважно у країні походження генетичних ресурсів;

• c) приймає заходи для відновлення і реабілітації видів, які перебувають під загрозою, і для їх реінтродукції у місцях їх природного мешкання при наявності відповідних умов;

• d) регламентує і регулює зібрання біологічних ресурсів з природних місць мешкання з метою збереження ex-situ, таким чином, щоб не завдавати загрози екосистемам і популяціям видів in-situ, за виключенням випадків, коли вимагається прийняття спеціальних тимчасових заходів ex-situ відповідно до підпункту c) вище; і

• e) співпрацює у наданні фінансової та іншої підтримки щодо заходів збереження ex-situ, викладених у підпунктах a) - d) вище, а також у створенні і підтримці умов для збереження ex-situ в країнах, що розвиваються.

Стаття 10 — Стале використання компонентів біологічного різноманіття

Кожна Договірна Сторона, настільки це можливо і доцільно:

• a) передбачає розгляд питань збереження і сталого використання біологічних ресурсів у процесі прийняття рішень на національному рівні;

• b) приймає заходи щодо використання біологічних ресурсів для запобігання або зведення до мінімуму несприятливого впливу на біологічне різноманіття;

• c) захищає і заохочує традиційні способи використання біологічних ресурсів відповідно до встановлених культурних звичаїв, які сумісні з вимогами щодо збереження або сталого використання;

• d) надає місцевому населенню підтримку у розробці і впровадженні заходів щодо виправлення становища у деградованих районах, у яких зменшилось біологічне різноманіття;

• e) заохочує співробітництво між урядовими органами і приватним сектором своєї країни у розробці методів сталого використання біологічних ресурсів.

Стаття 11 — Заходи заохочення

Кожна Договірна Сторона приймає, настільки це можливо і доцільно, оправдані з економічної і соціальної точок зору заходи, які сприяють збереженню і сталому використанню компонентів біологічного різноманіття.

Стаття 12 — Дослідження і підготовка кадрів

Договірні Сторони з урахуванням особливих потреб країн, що розвиваються:

• a) розробляють і виконують програми науково-технічного навчання і підготовки кадрів для здійснення заходів щодо визначення, збереження і сталого використання біологічного різноманіття і його компонентів та надають підтримку такому навчанню і підготовці кадрів для задоволення специфічних потреб країн, що розвиваються;

• b) сприяють і заохочують дослідження, які сприяють збереженню і сталому використанню біологічного різноманіття, особливо у країнах, що розвиваються, зокрема, відповідно до рішень Конференції Сторін, які приймаються на основі рекомендацій Допоміжного органу по науковим, технічним і технологічним консультаціям; і

• c) відповідно до положень статей 16, 18 і 20 сприяють використанню наукових результатів, одержаних під час досліджень біологічного різноманіття, при розробці методів збереження і сталого використання біологічних ресурсів та співробітничають у використанні таких ресурсів.

Стаття 13 — Освіта та підвищення просвіти громадськості

Договірні Сторони:

• a) сприяють розумінню важливого значення біологічного різноманіття і потрібних для цього заходів, а також його пропаганді засобами масової інформації і включення цих питань до навчальних програм; і

• b) співробітничають, у відповідних випадках, з іншими країнами і міжнародними організаціями у розробці навчальних програм і програм у галузі підвищення знань громадськості з питань збереження і сталого використання біологічного різноманіття.

Стаття 14 — Оцінка впливу і зведення до мінімуму несприятливих наслідків

1. Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо і доцільно:

• a) вводить відповідні процедури, які потребують проведення екологічної експертизи своїх пропонованих проектів, які ймовірні спричинити значний несприятливий вплив на біологічне різноманіття, з метою уникнення або зведення до мінімуму таких наслідків, і, якщо це доцільно, забезпечує можливості для участі у таких процедурах;

• b) приймає відповідні заходи для забезпечення належного обліку екологічних наслідків своїх програм і політики, які ймовірні спричинити значний несприятливий вплив на біологічне різноманіття;

• c) сприяє на основі взаємності повідомленню, обміну інформацією і проведенню консультацій про діяльність в рамках її юрисдикції або під її контролем, яка ймовірна причинити суттєвий несприятливий вплив на біологічне різноманіття в інших країнах або районах за межами національної юрисдикції, за допомогою заохочення укладення, у відповідних випадках, двосторонніх, регіональних або багатосторонніх угод;

• d) у випадку неминучої або серйозної небезпеки або шкоди, джерела яких знаходяться під її юрисдикцією або контролем, для біологічного різноманіття у районі під юрисдикцією інших країн або у районах за межами національної юрисдикції, негайно повідомляє країни, які можуть зазнати такої небезпеки або шкоди, а також приймає заходи щодо запобігання або зведення до мінімуму такої небезпеки або шкоди; і

• e) сприяє національним заходам у випадку негайного реагування на діяльність або події, які викликані природними або іншими причинами, що являють серйозну і неминучу загрозу біологічному різноманіттю, і заохочує міжнародне співробітництво як доповнення таких національних зусиль і, де це доцільно і узгоджено із зацікавленими країнами або регіональними організаціями економічної інтеграції, розробляє спільні плани на випадок надзвичайних обставин.

2. Конференція Сторін розглядає на основі проведених досліджень питання про відповідальність і виправлення положення, включаючи відновлення і компенсацію за шкоду, нанесену біологічному різноманіттю, за винятком тих випадків, коли така відповідальність є цілком внутрішньою справою.

Стаття 15 — Доступ до генетичних ресурсів

1. Визнаючи суверенні права країн на свої природні ресурси, право визначати доступ до генетичних ресурсів належить національним урядам і регулюється національним законодавством.

2. Кожна Договірна Сторона намагається створити умови для полегшення доступу до генетичних ресурсів у цілях екологічно безпечного використання іншими Договірними Сторонами і не створювати обмежень, які суперечать цілям цієї Конвенції.

3. Для цілей цієї Конвенції до генетичних ресурсів, які надаються Договірною Стороною, як зазначено у цій статті і статтях 16 і 19, відносяться лише ті, які надаються Договірними Сторонами, що є країнами походження таких ресурсів, або сторонами, які одержали ці генетичні ресурси відповідно до цієї Конвенції.

4. Доступ, у випадку його надання, забезпечується на взаємно узгоджених умовах і регулюється положеннями цієї статті.

5. Доступ до генетичних ресурсів регулюється на основі попередньої обґрунтованої згоди Договірної Сторони, яка надає такі ресурси, якщо ця Сторона не вирішить інше.

6. Кожна Договірна Сторона намагається готувати і проводити наукові дослідження, основані на генетичних ресурсах, які надані іншими Договірними Сторонами, з повною їх участю і, коли це можливо, у таких Договірних Сторонах.

7. Кожна Договірна Сторона приймає належні законодавчі, адміністративні або політичні заходи і відповідно до статей 16 і 19 і, при необхідності, через механізм фінансування, встановлений згідно з статтями 20 і 21, у цілях спільного використання на справедливій і рівній основі результатів досліджень і розробок, а також вигод від комерційного або іншого застосування генетичних ресурсів з Договірною Стороною, яка надає такі ресурси. Таке спільне використання здійснюється на взаємно узгоджених умовах.

Стаття 16 — Доступ до технології та її передача

1. Кожна Договірна Сторона, визначаючи, що технологія включає біотехнологію і що як доступ до технології, так і передача між Договірними Сторонами є важливими елементами досягнення цілей цієї Конвенції, зобов'язується відповідно до положень цієї статті надавати і/або полегшувати іншим Договірним Сторонам доступ до технологій, які мають відношення до збереження і сталого використання біологічного різноманіття або використовують генетичні ресурси і не завдають значної шкоди навколишньому середовищу, а також передачу їм таких технологій.

2. Як зазначено у пункті 1 вище, доступ до технології і її передача країнам, що розвиваються, забезпечуються і/або полегшуються на справедливих і найбільш сприятливих умовах, в тому числі на пільгових і поступливих умовах, якщо досягнуто взаємної домовленості, і, при необхідності, відповідно до механізму фінансування, встановленого згідно з статтями 20 і 21. У випадку технології, обумовленої патентами та іншими правами інтелектуальної власності, такий доступ і передача забезпечуються на умовах, які враховують достатню і ефективну охорону прав інтелектуальної власності і відповідають їй. Цей пункт вживається відповідно до пунктів 3, 4 і 5 нижче.

3. Кожна Договірна Сторона приймає відповідні законодавчі, адміністративні або політичні заходи з тим, щоб Договірним Сторонам, зокрема, розвиваючим країнам, які надають генетичні ресурси, забезпечувався доступ до технології, яка передбачає використання цих ресурсів, і передавалась ця технологія на взаємно узгоджених умовах, включаючи технологію, яка захищається патентами та іншими правами інтелектуальної власності, і, при необхідності, на основі положень статей 20 і 21 і відповідно до норм міжнародного права, а також згідно з пунктами 4 і 5 нижче.

4. Кожна Договірна Сторона приймає відповідні законодавчі, адміністративні або політичні заходи для того, щоб приватний сектор полегшував доступ до технологій, згаданих у пункті 1 вище, спільну розробку і передачу цих технологій в інтересах як урядових установ, так і приватного сектору у країнах, що розвиваються, і у зв'язку з цим виконує зобов'язання, викладені у пунктах 1, 2 і 3 вище.

5. Договірні Сторони, визначаючи, що патенти та інші права інтелектуальної власності можуть впливати на впровадження цієї Конвенції, співробітничають у цій галузі, керуючись національним законодавством і нормами міжнародного права, з метою забезпечення, щоб ці права сприяли і не суперечили її цілям.

Стаття 17 — Обмін інформацією

1. Договірні Сторони сприяють обміну інформацією з усіх загальнодоступних джерел відносно збереження і сталого використання біологічного різноманіття з урахуванням особливих потреб країн, що розвиваються.

2. Такий обмін інформацією включає обмін результатами технічних, наукових і соціально-економічних досліджень, а також інформацією про програми професійної підготовки і обстежень, спеціальними знаннями, місцевими і традиційними знаннями, як такими, і у поєднанні з технологіями, зазначеними у пункті 1 статті 16. Крім того, він включає, коли це можливо, репатріацію інформації.

Стаття 18 — Науково-технічне співробітництво

1. Договірні Сторони сприяють міжнародному науково-технічному співробітництву у галузі збереження і сталого використання біологічного різноманіття, при необхідності, через відповідні міжнародні і національні установи.

2. Кожна Договірна Сторона сприяє науково-технічному співробітництву з іншими Договірними Сторонами, особливо з країнами, що розвиваються, у впровадженні цієї Конвенції, зокрема, за допомогою розробки і здійснення національної політики. Для сприяння такому співробітництву особливу увагу слід приділяти розвитку і зміцненню національних можливостей шляхом розвитку людських ресурсів і встановлення відповідних установ.

3. Конференція Сторін на своїй першій зустрічі визначає шляхи встановлення механізму посередництва у цілях заохочення і полегшення науково-технічного співробітництва.

4. Договірні Сторони відповідно до національного законодавства і політики заохочують і розробляють форми співробітництва у галузі встановлення і використання технологій, включаючи місцеві і традиційні технології, відповідно до цілей цієї Конвенції. Для цього Договірні Сторони також заохочують співробітництво у галузі підготовки кадрів та обміну спеціалістами.

5. Договірні Сторони за взаємною згодою, домовленістю сприяють встановленню спільних науково-дослідних програм і спільних підприємств для розробки технологій, які мають відношення до цілей цієї Конвенції.

Стаття 19 — Застосування біотехнології і розподіл пов'язаних з нею вигод

1. Кожна Договірна Сторона приймає відповідні законодавчі, адміністративні або політичні заходи щодо забезпечення ефективної участі у діяльності проведення біотехнологічних досліджень тих Договірних Сторін, особливо розвиваючих країн, які надають генетичні ресурси для таких досліджень, і, коли це можливо, у таких Договірних Сторонах.

2. Кожна Договірна Сторона приймає всі можливі заходи, які б сприяли забезпеченню пріоритетного доступу на справедливій і рівноправній основі Договірним Сторонам, особливо країнам, що розвиваються, до результатів і вигод, які виходять із біотехнологій, заснованих на генетичних ресурсах, наданих цими Договірними Сторонами. Такий доступ здійснюється на взаємно узгоджених умовах.

3. Сторони розглядають необхідність і умови прийняття заходів, можливо, у формі протоколу, включаючи, зокрема, попередню обґрунтовану згоду, по розробці відповідних процедур у галузі безпечної передачі, використання і застосування будь-яких живих видозмінених організмів, які є результатом біотехнології і здатні спричинити негативний вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття.

4. Кожна Договірна Сторона безпосередньо або за вимогою будь-якої фізичної або юридичної особи, яка є під її юрисдикцією, що надає організми, зазначені у пункті 3 вище, забезпечує передачу будь-якої наявної інформації про правила використання і техніки безпеки, визначених такою Договірною Стороною під час роботи з такими організмами, а також будь-яку наявну інформацію про потенціально шкідливий вплив відповідних конкретних організмів тієї Договірної Сторони, в яку ввозяться ці організми.

Стаття 20 — Фінансові ресурси

1. Кожна Договірна Сторона зобов'язується, по мірі своїх можливостей, забезпечувати фінансову підтримку і стимули стосовно тих видів діяльності на національному рівні, які націлені на досягнення цілей цієї Конвенції відповідно зі своїми національними планами, пріоритетами і програмами.

2. Сторони, які є розвиненими країнами, надають нові і додаткові фінансові ресурси з тим, щоб дати можливість Сторонам, які є країнами, що розвиваються, покривати узгоджені повні додаткові витрати, які вони будуть нести під час впровадження заходів щодо виконання зобов'язань за цією Конвенцією, і одержувати вигоди від здійснення її положень; такі витрати узгоджуються між Стороною, яка є країною, що розвивається, і організаційною структурою, як зазначено у статті 21, відповідно до заходів, стратегій, програмних пріоритетів і критеріїв доступу, а також вказаним переліком додаткових витрат, які встановлюються Конференцією Сторін. Інші Сторони, включаючи країни, які знаходяться у процесі переходу до ринкової економіки, можуть добровільно брати на себе зобов'язання Сторін, які є розвиненими країнами. Для цілей цієї статті Конференція Сторін на своїй першій зустрічі встановлює перелік Сторін, які є розвиненими країнами, та інших Сторін, які добровільно беруть на себе зобов'язання Сторін, які є розвиненими країнами. Конференція Сторін періодично переглядає перелік і, при необхідності, вносить до нього поправки.

Будуть заохочуватися також внески інших країн та з інших джерел на добровільній основі. При впровадженні цих зобов'язань необхідно враховувати потребу у передбаченні, адекватності і своєчасному надходженні фондів і важливість спільного несення ноші витрат приймаючими участь у фінансуванні Сторонами, включеними до переліку.

3. Сторони, які є розвиненими країнами, можуть також надавати, а Сторони, які є країнами, що розвиваються, користуватися фінансовими ресурсами по двостороннім регіональним і багатостороннім каналам для впровадження цієї Конвенції.

4. Здатність Сторін, які є країнами, що розвиваються, ефективно виконувати свої зобов'язання до Конвенції буде залежати від ефективного виконання Сторонами, які є розвиненими країнами, своїх зобов'язань щодо Конвенції, пов'язаних з фінансовими ресурсами і передачею технології, і буде у повній мірі визначатися тим фактом, що соціально-економічний розвиток і викорінення бідності є важливими пріоритетами Сторін, які є розвиваючими країнами.

5. У своїх діях, пов'язаних з фінансуванням і передачею технології, Сторони у повній мірі враховують конкретні потреби і особливе положення найменш розвинених країн.

6. Договірні Сторони також приймають до уваги особливі умови, які є результатом залежності від розподілу і місцезнаходження біологічного різноманіття у країнах, що розвиваються, які є Сторонами, зокрема, в малих острівних країнах.

7. До уваги також враховується особливе положення країн, що розвиваються, включаючи ті з них, які найбільш уразливі з екологічної точки зору, такі як країни з засушливими і напівзасушливими зонами, прибережними і гірськими районами.

Стаття 21 — Механізм фінансування

1. Для надання Сторонам, які є країнами, що розвиваються, фінансових ресурсів на безоплатній або пільговій основі для цілей цієї Конвенції встановлюється відповідний механізм, основні елементи якого викладені у цій статті. Для цілей цієї Конвенції цей механізм функціонує під керівництвом і з урахуванням рекомендацій Конференції Сторін та підзвітне їй. Діяльність механізму здійснюється за допомогою тієї організаційної структури, про яку, Конференція Сторін, можливо, прийме рішення на її першій зустрічі. Для цілей цієї Конвенції Конференція Сторін визначає міри, стратегію, програмні пріоритети і критерії, які регулюють доступ до таких ресурсів і їх використання. Внески вносяться з урахуванням необхідності забезпечити передбачене, адекватне і своєчасне надходження фінансових фондів, як зазначено у статті 20, що відповідає потребам у ресурсах, обсяги яких періодично визначаються Конференцією Сторін, а також важливість спільного несення ноші витрат приймаючими участь у фінансуванні Сторонами, включеними до переліку, як зазначено у пункті 2 статті 20.

Добровільні внески можуть також надходити від Сторін, які є розвиненими країнами, а також від інших країн та з інших джерел.

Механізм діє на основі демократичної і відкритої системи управління.

2. Відповідно до цілей цієї Конвенції Конференція Сторін на своєму першому засіданні визначає міри, стратегію і програмні пріоритети, а також докладні критерії і керуючі принципи, які регулюють доступ до фінансових ресурсів і їх використання, включаючи здійснюємий на регулярній основі контроль такого використання і його оцінку. Після консультації з відповідною організаційною структурою, якій доручено управління діяльністю механізму фінансування, Конференція Сторін приймає рішення відносно заходів, які необхідні для виконання положень пункту 1 вище.

3. Конференція Сторін переглядає ефективність механізму фінансування, встановленого відповідно до цієї статті, включаючи критерії і провідні принципи, як зазначено у пункті 2 вище, не раніше, ніж через два роки після вступу в силу цієї Конвенції, а потім на регулярній основі з урахуванням результатів такого перегляду вона приймає, при необхідності, відповідні заходи, націлені на підвищення ефективності діяльності механізму.

4. Договірні Сторони переглядають питання про зміцнення наявних фінансових установ у цілях надання фінансових ресурсів для збереження і сталого використання біологічного різноманіття.

Стаття 22 — Зв'язок з іншими міжнародними конвенціями

1. Положення цієї Конвенції не порушують права і обов'язки будь-якої Договірної Сторони, які виходять із будь-якої діючої міжнародної угоди, за винятком випадків, коли в результаті виконання цих прав і зобов'язань спричиняється серйозна шкода і загроза біологічному різноманіттю.

2. У тому, що стосується морського середовища, Договірні Сторони виконують положення цієї Конвенції, не вступаючи у протиріччя щодо прав і зобов'язань країн, передбачених морським правом.

Стаття 23 — Конференція Сторін

1. Цим встановлюється Конференція Сторін. Перше засідання Конференції Сторін скликається Виконавчим директором Програми Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища не пізніше, ніж через один рік після вступу цієї Конвенції в силу.

Після цього звичайні засідання проводяться з періодичністю, яку Конференція Сторін встановить на першому засіданні.

2. Позачергові засідання Конференції Сторін скликаються у випадках, коли Конференція вважає це необхідним або за письмовим проханням будь-якої з Сторін, при умові, що на протязі шести місяців після направлення секретаріатом прохання на їх адресу, це прохання підтримується не менше, ніж третиною Сторін.

3. Конференція Сторін консенсусом узгоджує і приймає свої правила процедури і правила процедури будь-яких допоміжних органів, які вона може встановити, а також фінансові правила, що регулюють фінансування секретаріату. На кожному черговому засіданні вона затверджує бюджет на фінансовий період до наступного чергового засідання.

4. Конференція Сторін наглядає за впровадженням цієї Конференції і з цією метою:

• a) встановлює форму і періодичність передачі інформації, що подається на розгляд відповідно до статті 26, і розглядає таку інформацію, а також звіти, що подаються будь-яким допоміжним органом;

• b) розглядає наукові, технічні і технологічні рекомендації щодо біологічного різноманіття, що подаються відповідно до статті 25;

• c) розглядає і приймає, при необхідності, протоколи відповідно до статті 28;

• d) розглядає і приймає, при необхідності, поправки до цієї Конвенції і її додатків відповідно до статей 29 і 30;

• e) розглядає поправки до будь-якого протоколу, а також до будь-яких додатків до нього, і, при наявності відповідного рішення, рекомендує їх прийняття Сторонам цього протоколу;

• f) розглядає і приймає, при необхідності, відповідно до статті 30 додаткові додатки до цієї Конвенції;

• g) встановлює такі допоміжні органи, зокрема, для консультацій з науково-технічних питань, які вважають необхідними для впровадження цієї Конвенції;

• h) встановлює через секретаріат зв'язок з виконавчими органами конвенцій, які розглядають питання, охоплені цією Конвенцією, з метою відпрацювання відповідних форм співробітництва з ними; і

• i) розглядає і приймає будь-які допоміжні заходи, які можуть стати потрібними для досягнення цілей цієї Конвенції з урахуванням досвіду, набутого в процесі її здійснення.

5. Організація Об'єднаних Націй, її спеціальні установи і Міжнародне агентство з атомної енергетики, а також будь-яка країна, яка не є Стороною цієї Конвенції, можуть бути представлені на засіданнях Конференції Сторін як спостерігачі. Будь-які інші органи або установи, урядові або неурядові, які мають досвід у галузях щодо збереження і сталого використання біологічного різноманіття, які поінформували секретаріат про своє бажання бути представленими, як спостерігачі, на засіданні Конференції Сторін, можуть бути допущеними, якщо проти цього не суперечитиме не менше однієї третини присутніх на засіданні Сторін. Доступ і участь спостерігачів регулюються правилами процедури, які прийняті Конференцією Сторін.

Стаття 24 — Секретаріат

1. Цим встановлюється секретаріат. Його функції:

• a) організація і обслуговування засідань Конференції Сторін, як зазначено у статті 23;

• b) виконання функцій, покладених на нього будь-яким протоколом;

• c) підготовка звітів щодо виконання його функцій відповідно до цієї Конвенції і подання їх Конференції Сторін;

• d) координація діяльності з іншими відповідними міжнародними органами і, зокрема, укладення таких адміністративних і договірних угод які можуть бути потрібними для ефективного виконання його функцій; і

• e) виконання таких інших функцій, які можуть бути визначені Конференцією Сторін.

2. На своєму першому засіданні Конференція Сторін визначає секретаріат з тих існуючих компетентних міжнародних організацій, які висловили своє бажання виконувати функції секретаріату відповідно до цієї Конвенції.

Стаття 25 — Допоміжний орган з наукових, технічних і технологічних консультацій

1. Цим встановлюється допоміжний орган щодо надання наукових, технічних і технологічних консультацій з метою забезпечення Конференції Сторін і, при необхідності, інших її допоміжних органів своєчасними консультаціями у зв'язку з впровадженням цієї Конвенції. Цей орган є відкритим для участі всіх Сторін і має багатогалузевий характер. До нього входять представники уряду, які компетентні у відповідній галузі знань. Він регулярно подає Конференції Сторін звіти з усіх аспектів своєї роботи.

2. Під керівництвом і відповідно до провідних принципів, викладених Конференцією Сторін, і за її запитом цей орган:

• a) забезпечує науково-технічними оцінками стан біологічного різноманіття;

• b) готує наукові і технічні оцінки наслідків типів заходів, прийнятих відповідно до положень цієї Конвенції;

• c) визначає нові, ефективні і найсучасніші технології і "ноу-хау" у галузі збереження і сталого використання біологічного різноманіття і надає рекомендації стосовно шляхів і засобів розробки і/або передачі таких технологій;

• d) надає консультації з наукових програм і міжнародного співробітництва у галузі досліджень і розробок, пов'язаних із збереженням і сталим використанням біологічного різноманіття; і

• e) надає відповіді на питання з наукового, технічного, технологічного і методологічного характеру, які можуть бути поставлені перед органом Конференції Сторін і її допоміжними органами.

3. Функції, стосунки, організація і характер діяльності органу можуть надалі визначатися Конференцією Сторін.

Стаття 26 — Звіти

Кожна Договірна Сторона з періодичністю, визначеною Конференцією Сторін, надає Конференції Сторін звіти щодо заходів, прийнятих нею для впровадження цієї Конвенції, і ефективності з точки зору досягнення цілей цієї Конвенції.

Стаття 27 — Урегулювання Спорів

1. У випадку виникнення спору між Договірними Сторонами відносно інтерпретації або вживання цієї Конвенції зацікавлені Сторони домагаються рішення шляхом переговорів.

2. Якщо зацікавлені Сторони не можуть досягти згоди шляхом переговорів, вони можуть спільно просити допомогти у третьої сторони або звернутися до неї з проханням щодо посередництва.

3. Під час ратифікації, прийняття, схвалення або приєднання до цієї Конвенції або в будь-який час країна або регіональна організація економічної інтеграції можуть направити Депозитарію письмову заяву, що відносно спору, який не був вирішений відповідно до пункту 1 або пункту 2 вище, вони визнають один або обидва з наступних засобів урегулювання спору як обов'язкових:

• a) арбітраж відповідно до процедури, викладеної у частині 1 додатка II;

• b) передачу спору до Міжнародного Суду.

4. Якщо сторони спору не визнали, як зазначено у пункті 3 вище, однакову або будь-яку процедуру, тоді спір розглядається на основі узгодженої процедури відповідно до частини 2 додатка II, якщо сторони не домовились про інше.

5. Положення цієї статті застосовуються відносно будь-якого протоколу, якщо у цьому протоколі не передбачено інше.

Стаття 28 — Прийняття протоколів

1. Договірні Сторони співробітничають у розробці і прийнятті протоколів до цієї Конвенції.

2. Протоколи приймаються на засіданні Конференції Сторін.

3. Текст будь-якого пропонованого протоколу секретаріатом направляється Договірним Сторонам не пізніше, ніж за шість місяців до проведення такого засідання.

Стаття 29 — Поправки до Конвенції або протоколів

1. Будь-яка Договірна Сторона може пропонувати поправки до цієї Конвенції. Будь-яка Сторона протоколу може пропонувати поправки до цього протоколу.

2. Поправки до цієї Конвенції приймаються на засіданні Конференції Сторін. Поправки до будь-якого протоколу приймаються на засіданні Сторін відповідного протоколу. Текст будь-якої запропонованої поправки до цієї Конвенції або до будь-якого протоколу, якщо у цьому протоколі не передбачено інше, секретаріатом направляється Сторонам, які розглядають документ, не пізніше, ніж за шість місяців до проведення засідання, на якому пропонується його прийняття. Секретаріат також направляє текст пропонованих поправок всім, хто підписав цю Конвенцію для інформації.

3. Сторони докладають всіх зусиль для досягнення згоди щодо будь-якої пропонованої поправки до цієї Конвенції або до будь-якого протоколу шляхом консенсусу. Якщо всі зусилля досягнути консенсусу вичерпані, а згоди не досягнуто, тоді як останній засіб, поправка приймається більшістю в дві третини голосів, присутніх на засіданні, які брали участь в голосуванні Сторін, які розглядають документ, і передається на розгляд Депозитарієм всім Сторонам для ратифікації, прийняття або схвалення.

4. Повідомлення про ратифікацію, прийняття або схвалення поправок направляється письмово Депозитарію. Поправки, прийняті до пункту 3 вище, вступають в силу до тих Сторін, які погодились з ними, на дев'яностий день після здачі на зберігання документів щодо ратифікації, прийняття або схвалення не менше двох третіх Договірних Сторін цієї Конвенції або Сторін відповідного протоколу, якщо у цьому протоколі не передбачено інше. Після цього поправка вступає в силу для будь-якої іншої Сторони на дев'яностий день після здачі цією Стороною на збереження документа щодо ратифікації, прийняття або схвалення цих поправок.

5. Для цілей цієї статті "присутні і голосуючі Сторони" означає Сторони, які присутні і голосують "за" або "проти".

Стаття 30 — Прийняття додатків і внесення до них поправок

1. Додатки до цієї Конвенції або будь-який протокол є невід'ємною частиною цієї Конвенції або такого протоколу, і якщо не передбачено інше, посилання на цю Конвенцію або на протоколи до неї становить у той же час посилання на будь-які додатки до них. Такі додатки обмежуються процедурними, науковими, технічними і адміністративними питаннями.

2. Якщо яким-небудь протоколом не передбачено інше стосовно додатків до нього, то вживаються наступні процедури пропозиції, прийняття або вступу в силу додаткових додатків до цієї Конвенції або додатків до будь-якого протоколу:

• a) додатки до цієї Конвенції або до будь-якого протоколу пропонуються і приймаються відповідно до процедури, викладеної у статті 29;

• b) будь-яка Сторона, яка не може схвалити додатковий додаток до цієї Конвенції або додаток до будь-якого протоколу, Стороною якого вона є, ця Сторона повідомляє про це Депозитарій письмово протягом одного року з дати повідомлення Депозитарієм про її прийняття. Депозитарій негайно повідомляє всі Сторони про будь-яке таке одержане повідомлення. Сторона може у будь-який час відкликати попередню заяву щодо заперечення, після цього додаток вступає в силу для цієї Сторони відповідно до пункту c) нижче.

• c) по закінченні одного року з дати повідомлення Депозитарієм про прийняття додаток вступає в силу для всіх Сторін цієї Конвенції або будь-якого протоколу, які не подали повідомлення відповідно до положення підпункту b) вище.

3. Пропозиція, прийняття і вступ в силу поправок до додатків до цієї Конвенції або до будь-якого протоколу регулюється тією ж процедурою, яка встановлена для пропозиції, прийняття і вступу в силу додатків до Конвенції або додатків до будь-якого протоколу.

4. Якщо додатковий додаток або поправка до додатка залежить від внесення поправки до цієї Конвенції або будь-якого протоколу, тоді такий додатковий додаток або поправка вступає в силу після вступу в силу поправки до цієї Конвенції або до відповідного протоколу.

Стаття 31 — Право голосу

1. За винятком випадку, зазначеного у пункті 2 нижче, кожна Договірна Сторона цієї Конвенції або будь-якого протоколу має один голос.

2. Регіональні організації економічної інтеграції, у питаннях, які входять до їх компетенції, користуються своїм правом голосу відповідно до кількості голосів, рівних кількості їх країн-членів, які є Договірними Сторонами Конвенції або відповідного протоколу. Такі організації не користуються своїм правом голосу, якщо їх країни-члени користуються своїм правом голосу і навпаки.

Стаття 32 — Зв'язок між цією Конвенцією і протоколами до неї

1. Країна або регіональна організація економічної інтеграції може стати Стороною будь-якого протоколу у випадку, коли вона є або стає у той же час Договірною Стороною цієї Конвенції.

2. Рішення відповідно до будь-якого протоколу приймаються тільки Сторонами цього протоколу. Будь-яка Договірна Сторона, яка не ратифікувала, не прийняла або не схвалила протокол, може приймати участь як спостерігач у будь-якому засіданні Сторін цього протоколу.

Статті 33

Підписання

Ця Конвенція відкрита для підписання усіма країнами і будь-якою регіональною організацією економічної інтеграції у Ріо-де-Жанейро з 5 червня 1992 року по 14 червня 1992 рік, а також у Центральних установах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку з 15 червня 1992 року по 4 липня 1993 рік.

Стаття 34 — Ратифікація, прийняття або схвалення

1. Ця Конвенція і будь-який протокол є предметом ратифікації, прийняття або схвалення країнами і регіональними організаціями економічної інтеграції. Документи про ратифікацію, прийняття або схвалення здаються на зберігання Депозитарію.

2. Будь-яка організація, як зазначено у пункті 1 вище, яка стає Договірною Стороною цієї Конвенції або будь-якого протоколу, у той час, коли ні одна з її країн-членів не є Договірною Стороною, зв'язана усіма зобов'язаннями, які виходять відповідно з Конвенції або протоколу. У випадку, коли одна або кілька країн-членів такої організації є Договірними Сторонами Конвенції або відповідного протоколу, така організація і країни-члени приймають рішення відносно відповідної відповідальності щодо виконання своїх зобов'язань, які виходять з Конвенції або відповідного протоколу. У таких випадках організація і країни-члени не можуть одночасно здійснювати права, які виходять з Конвенції або відповідно до протоколу.

3. У своїх документах про ратифікацію, прийняття або схвалення організації, згадані у пункті 1 вище, заявляють про сферу своєї компетенції відносно питань, які регулюються Конвенцією або відповідним протоколом. Ці організації також інформують Депозитарій щодо будь-якої відповідної зміни сфери їх компетенції.

Стаття 35 — Приєднання

1. Ця Конвенція і будь-який протокол відкриті для приєднання країн і регіональних організацій економічної інтеграції з дати, коли Конвенція або відповідний протокол закриваються для підписання. Документи про приєднання здаються на зберігання Депозитарію.

2. У своїх документах про приєднання організації, згадані у пункті 1 вище, заявляють про сферу своєї компетенції відносно питань, які регулюються Конвенцією або відповідним протоколом. Ці організації також інформують Депозитарій стосовно будь-якої відповідної зміни сфери своєї компетенції.

3. Положення пункту 2 статті 34 стосуються регіональних організацій економічної інтеграції, які приєднуються до цієї Конвенції або будь-якого протоколу.

Стаття 36 — Вступ в силу

1. Ця Конвенція вступає в силу на дев'яностий день з дати здачі на зберігання тридцятого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання.

2. Будь-який протокол вступає в силу на дев'яностий день з дати здачі на зберігання такої кількості документів про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання, яка вказана у цьому протоколі.

3. Для кожної Договірної Сторони, яка ратифікує, приймає або схвалює цю Конвенцію, або приєднується до неї після здачі на зберігання тридцятого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання, Конвенція вступає в силу на дев'яностий день після здачі на зберігання такою Договірною Стороною свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання.

4. Будь-який протокол, за винятком, коли передбачено інше у такому протоколі, вступає в силу для Договірної Сторони, яка ратифікує, приймає або схвалює цей протокол, або приєднується до нього після його вступу в силу, відповідно до пункту 2 вище, на дев'яностий день після дати здачі на зберігання цією Договірною Стороною свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання або з дати, коли Конвенція вступає в силу для цієї Договірної Сторони, в залежності від того, що настане пізніше.

5. Для цілей пунктів 1 і 2 вище будь-який документ, який здається на зберігання регіональною організацією економічної інтеграції, не враховується як додатковий до документів, які здані на зберігання країнами-членами такої організації.

Стаття 37 — Застереження

Ніякі застереження до цієї Конвенції не допускаються.

Стаття 38 — Вихід

1. У будь-який час по закінченню двох років з дати вступу цієї Конвенції в силу для будь-якої Договірної Сторони ця Договірна Сторона може вийти з Конвенції за допомогою письмового повідомлення Депозитарія.

2. Будь-який вихід вступає в силу по закінченні одного року з дати одержання повідомлення Депозитарієм або такою пізнішою датою, яка може вказуватися у повідомленні про вихід.

3. Будь-яка Договірна Сторона, яка виходить з цієї Конвенції, вважається такою, що вийшла з будь-якого протоколу, Стороною якого вона є.

Стаття 39 — Тимчасовий порядок фінансування

У випадку його повної перебудови відповідно до положень статті 21, Фонд глобального навколишнього середовища Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй, Програма Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища і Міжнародний Банк реконструкції і розвитку є організаційною структурою, як зазначено у статті 21, на тимчасовій основі у період між вступом у силу цієї Конвенції і першим засіданням Конференції Сторін або до того часу, поки Конференція Сторін відповідно до статті 21 не визначить таку організаційну структуру.

Стаття 40 — Тимчасові заходи щодо секретаріату

Секретаріат, створення якого забезпечується Виконавчим директором Програми Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища, є секретаріатом, як зазначено у пункті 2 статті 24, на тимчасовій основі у період між вступом в силу цієї Конвенції і першим засіданням Конференції Сторін.

Стаття 41 — Депозитарій

Функції Депозитарію цієї Конвенції і будь-яких протоколів виконує Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 42 — Автентичні тексти

Оригінал цієї Конвенції, тексти якого англійською, арабською, іспанською, китайською, російською і французькою мовами є однаково автентичними, здається на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

На засвідчення цього ми, що нижче підписалися, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Здійснено у Ріо-де-Жанейро 5 червня 1992 року.

*Публікується без додатків.