Zakon.local
← До пошуку
ЧиннийДиректива

Директива Ради 92/83/ЄЕС від 19 жовтня 1992 року про гармонізацію структур акцизних податків на спирт та алкогольні напої

Номер
994_430
Видавник
Європейське економічне співтовариство
Прийнято
19 жовт. 1992 р.
Редакція
01 січ. 2022 р.
Markdown Текст JSON (метадані) На rada.gov.ua

Директива Ради 92/83/ЄЕС від 19 жовтня 1992 року про гармонізацію структур акцизних податків на спирт та алкогольні напої

Тип: ЄЕС Видавник: Європейське економічне співтовариство Номер: 994_430 Прийнято: 1992-10-19 Чинна редакція від: 2022-01-01 Стан: in_force Rada ID: 994_430

ЗАТВЕРДЖЕНО

рішенням Урядового комітету з питань

європейської та євроатлантичної інтеграції,

міжнародного співробітництва, правової

політики та правоохоронної діяльності

від 20 березня 2025 р.

(протокол № 3)

01992L0083 - UA - 01.01.2022 - 003.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex

(До Розділу V: "Економічне та галузеве співробітництво"

Глава 4. Оподаткування)

ДИРЕКТИВА РАДИ 92/83/ЄEC

від 19 жовтня 1992 року

про гармонізацію структур акцизних податків на спирт та алкогольні напої

(ОВ L 316 31.10.1992, с. 21)

Зі змінами, внесеними:

Офіційний вісник

№

сторінка

дата

ДИРЕКТИВОЮ РАДИ (ЄС) 2020/1151 від 29 липня 2020 року

L 256

1

05.08.2020

Зі змінами, внесеними:

Актом щодо умов вступу Чеської Республіки, Естонської Республіки, Республіки Кіпр, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Угорської Республіки, Республіки Мальта, Республіки Польща, Республіки Словенія та Словацької Республіки та внесення змін до договорів, на яких ґрунтується Європейський Союз

L 236

33

23.09.2003

ДОГОВОРОМ ПРО ВСТУП РЕСПУБЛІКИ БОЛГАРІЯ ТА РУМУНІЇ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

L 157

203

21.06.2005

ДИРЕКТИВА РАДИ 92/83/ЄЕС

від 19 жовтня 1992 року

про гармонізацію структур акцизних податків на спирт та алкогольні напої

СЕКЦІЯ I

ПИВО

Сфера застосування

Стаття 1

1. Держави-члени застосовують акцизний податок на пиво згідно з цією Директивою.

2. Держави-члени встановлюють свої ставки згідно із Директивою 92/84/ЄЕС.

Стаття 2

Для цілей цієї Директиви термін «пиво» охоплює будь-який продукт, що належить до коду КН 2203, або будь-який продукт, що містить суміш пива з неалкогольними напоями, які належать до коду КН 2206, маючи у будь-якому з цих варіантів фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 0,5 %. об’ємних одиниць етилового спирту.

Встановлення податку

Стаття 3

1. Акцизний податок, який стягують держави-члени, встановлюють до:

  • кількості гектолітрів/градусів за шкалою Плато

або

  • кількості гектолітрів/градусів фактичної алкогольної міцності у об’ємі кінцевого продукту.

Всі інгредієнти пива, в тому числі й ті, що додаються після завершення бродіння, враховуються для цілей вимірювання міцності у градусах Плато.

Як відступ від другого підпараграфа, держави-члени, які станом на 29 липня 2020 року не враховували для цілей вимірювання градусів Плато інгредієнти пива, які додаються після бродіння, можуть залишити таку практику без змін до 31 грудня 2030 року.

2. Під час оцінювання суми податку на пиво згідно з вимогами Директиви 92/84/ЄЕС держави-члени можуть не враховувати частки градуса Плато або градуса фактичної алкогольної міцності в об’ємних одиницях етилового спирту.

Крім того, держави-члени, які стягують податок за кількістю гектолітрів/градусів Плато, можуть поділяти пиво на категорії, що містять не більше чотирьох градусів Плато на кожну категорію, і нараховувати таку саму ставку податку на гектолітр на всі види пива, що припадає на кожну категорію. Такі ставки повинні незмінно дорівнювати мінімальній ставці, встановленій у статті 6 Директиви 92/84/ЄЕС, яка далі називається мінімальною ставкою, або перевищувати її.

Стаття 4

1. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки податку, які можуть диференціюватися згідно з річним обсягом виробництва відповідних пивоварних заводів, до пива, яке варять незалежні малі пивоварні заводи, в таких межах:

  • знижені ставки не застосовуються до підприємств, що виробляють більше 200000 гл пива на рік,

  • знижені ставки, які можуть бути нижчими за мінімальну ставку, не можуть встановлюватися на рівні, нижчому ніж 50 % від стандартної національної ставки акцизного податку.

2. Для цілей застосування зниженої ставки термін «незалежний малий пивоварний завод» означає такий пивоварний завод, який є юридично й економічно незалежним від будь-якого іншого пивоварного заводу, розташований на території, що є фізично відокремленою від території будь-якого іншого пивоварного заводу, та не є підприємством, що працює за ліцензією. Однак, якщо два або більше пивоварних заводи співпрацюють, і їхній сукупний річний обсяг виробництва не перевищує 200000 гл, такі пивоварні заводи можуть розглядатися як єдиний незалежний малий пивоварний завод.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-які знижені ставки податку, які вони можуть вводити, однаково застосовувалися до пива, яке постачається на їхні території незалежними малими пивоварними заводами, розташованими в інших державах-членах. Зокрема, вони повинні забезпечувати, щоб жодне окреме постачання з інших держав-членів не підлягало оподаткуванню за ставкою, більшою за ту, яка застосовується до еквівалентного продукту, виробленого в такій державі-члені.

Стаття 5

1. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки податку, нижчі за мінімальну ставку податку, для пива з фактичною алкогольною міцністю, яка не перевищує 3,5 % об’ємних одиниць етилового спирту.

2. Держави-члени можуть обмежувати застосування положень цієї статті продуктами, що містять суміш пива та неалкогольних напоїв, які підпадають під код КН 2206.

Стаття 6

З урахуванням таких умов, які вони повинні встановити, щоб забезпечити справедливе застосування звільнення від податку, держави-члени можуть звільняти від акцизного податку пиво, виготовлене приватною особою та спожите самим виробником, членами його сім’ї або його гостями, за умови що продаж не мав місця.

СЕКЦІЯ II

ВИНО

Сфера застосування

Стаття 7

1. Держави-члени застосовують акцизний податок на вино згідно з цією Директивою.

2. Держави-члени встановлюють свої ставки згідно із Директивою 92/84/ЄЕС.

Стаття 8

Для цілей цієї Директиви:

1. Термін «звичайне (неігристе) вино» застосовується до всіх продуктів, які підпадають під коди КН 2204 та 2205, за винятком ігристого вина, визначеного в параграфі 2 цієї статті:

  • які мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 15 %, за умови що спирт, який міститься в кінцевому продукті, має повністю зброджене походження;

  • які мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 15 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 18 %, за умови, що вони виготовлялися без кріплення і що спирт, який міститься в кінцевому продукті, має повністю зброджене походження.

2. Термін «ігристе вино» стосується всіх продуктів, що підпадають під коди КН 2204 10, 2204 21 06, 2204 21 07, 2204 21 08, 2204 21 09, 2204 29 10 і 2205, які:

  • розливаються в пляшки, закриті спеціальними корками для таких вин типу «гриб», що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, або які мають надмірний тиск, зумовлений наявністю діоксиду вуглецю в розчині, на рівні 3 бара або більше;

  • мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 15 %, за умови що спирт, який міститься в кінцевому продукті, має повністю зброджене походження.

Встановлення податку

Стаття 9

1. Акцизний податок на вино, який стягують держави-члени, встановлюють до певної кількості гектолітрів кінцевого продукту.

2. За винятком положень параграфів 3 і 4, держави-члени застосовують однакову ставку акцизного податку до всіх продуктів, що підпадають під оподаткування неігристого вина. Подібним чином держави-члени застосовують однакову ставку акцизного податку до продуктів, які оподатковуються як ігристе вино. Вони можуть застосовувати однакову ставку податку як до неігристого, так і до ігристого вина.

3. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки акцизного податку до будь-якого типу неігристого вина та ігристого вина з фактичною алкогольною міцністю, яка не перевищує 8,5 % об’ємних одиниць етилового спирту.

4. Держави-члени, які станом на 01 січня 1992 року застосовували до неігристих вин ставку податку, вищу за ту, яка визначена в другому абзаці статті 8(1), можуть продовжувати застосовувати таку ставку. Така вища ставка не може перевищувати стандартну національну ставку, яка застосовується до проміжних продуктів.

Стаття 9a

1. Держави-члени можуть застосувати знижені ставки податку до вина, виробленого незалежними малими виробниками вина, в таких межах:

  • знижені ставки не застосовуються до підприємств, що виробляють в середньому більше 1000 гл або, у випадку Республіки Мальта, в середньому більше 20000 гл вина на рік;

  • знижені ставки не можуть встановлюватися на рівні, нижчому ніж 50 % від стандартної національної ставки акцизного податку.

2. Для цілей застосування зниженої ставки термін «незалежний малий виробник вина» означає такого виробника вина, який є юридично й економічно незалежним від будь-якого іншого виробника вина, розташований на території, що є фізично відокремленою від території будь-якого іншого виробника вина, та не є підприємством, що працює за ліцензією. Однак, якщо два або більше виробників вина співпрацюють, і їхній сукупний річний обсяг виробництва не перевищує 1000 або 20000 гл, залежно від випадку, такі виробники вина можуть розглядатися як єдиний незалежний малий виробник вина.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-які знижені ставки податку, які вони можуть вводити, однаково застосовувалися до вина, яке постачається на їхні території незалежними малими виробниками вина, розташованими в інших державах-членах. Зокрема, вони повинні забезпечити, щоб жодне окреме постачання з інших держав-членів не підлягало оподаткуванню за ставкою, більшою за ту, яка застосовується до еквівалентного продукту, виробленого в такій державі-члені.

Стаття 10

З урахуванням таких умов, які вони повинні встановити, щоб забезпечити справедливе застосування цієї статті, держави-члени можуть звільняти від акцизного податку вино, виготовлене приватною особою та спожите самим виробником, членами його сім’ї або його гостями, за умови що продаж не мав місця.

СЕКЦІЯ III

ЗБРОДЖЕНІ НАПОЇ, ЗА ВИНЯТКОМ ВИНА ТА ПИВА

Сфера застосування

Стаття 11

1. Держави-члени застосовують акцизний податок на зброджені напої, інші ніж пиво та вино (інші зброджені напої), згідно з цією Директивою.

2. Держави-члени встановлюють свої ставки згідно із Директивою 92/84/ЄЕС.

Стаття 12

Для цілей цієї Директиви та без обмеження положень статті 17:

1. Термін «інші неігристі зброджені напої» поширюється на всі продукти, що підпадають під коди КН 2204 і 2205, які не зазначені в статті 8 вище, та продукти, що підпадають під код КН 2206, за винятком інших ігристих зброджених напоїв, які визначені в пункті 2 цієї статті, та будь-якого продукту, про який ідеться у статті 2:

  • які мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 10 %;

  • які мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 10 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 15 %, за умови що спирт, який міститься в продукті, має повністю зброджене походження.

2. Термін «інші ігристі зброджені напої» охоплює всі продукти, що підпадають під коди КН 2206 00 31 і 2206 00 39, а також продукти, що підпадають під коди КН 2204 10, 2204 21 06, 2204 21 07, 2204 21 08, 2204 21 09, 2204 29 10 і 2205, не зазначені в статті 8, які:

  • розливаються в пляшки, закриті спеціальними корками для таких вин типу «гриб», що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, або які мають надмірний тиск, зумовлений наявністю діоксиду вуглецю в розчині, на рівні 3 бара або більше;

  • мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 13 %;

  • мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 13 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 15 %, за умови що спирт, який міститься в продукті, має повністю зброджене походження.

Встановлення податку

Стаття 13

1. Акцизний податок на інші зброджені напої, який стягують держави-члени, встановлюють до певної кількості гектолітрів кінцевого продукту.

2. За винятком положень параграфа 3 цієї статті та статті 13a, держави-члени застосовують однакову ставку акцизного податку до всіх продуктів, що підпадають під оподаткування інших неігристих зброджених напоїв. Подібним чином вони застосовують однакову ставку акцизного податку до всіх продуктів, що підпадають під оподаткування інших ігристих зброджених напоїв. Вони можуть застосовувати одну ставку акцизного податку і до інших неігристих зброджених напоїв, і до інших ігристих зброджених напоїв.

3. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки акцизного податку до будь-якого типу інших неігристих та ігристих зброджених напоїв з фактичною алкогольною міцністю, яка не перевищує 8,5 % об’ємних одиниць етилового спирту.

Стаття 13a

1. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки податку, які можуть диференціюватися згідно з річним обсягом виробництва відповідних виробників, до інших зброджених напоїв, що виготовляються незалежними малими виробниками, в таких межах:

  • знижені ставки не застосовуються до підприємств, що виробляють сумарно більше 15000 гл таких напоїв на рік;

  • знижені ставки не можуть встановлюватися на рівні, нижчому ніж 50 % від стандартної національної ставки акцизного податку, для інших зброджених напоїв.

2. Для цілей цієї статті інші зброджені напої повинні бути отримані шляхом бродіння фруктів, ягід, овочів, розчину меду у воді або шляхом бродіння свіжих соків або концентрованих соків, отриманих із зазначених вище продуктів. Держави-члени повинні забороняти додавання будь-якого іншого спирту або алкогольних напоїв з метою виробництва інших зброджених напоїв. Для цілей цієї статті додавання алкоголю для розбавлення або розчинення смако-ароматичних добавок у дозах, що є суворо необхідними, і в кількостях, за яких алкогольна міцність не збільшується більш ніж на 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, не вважається додаванням спирту з метою виробництва інших зброджених напоїв. Додавання таких смако-ароматичних добавок не повинне суттєво змінювати характеристик початкового продукту.

3. Держави-члени можуть обмежувати застосування цієї статті до окремих типів інших зброджених напоїв.

4. Для цілей цієї статті термін «незалежний малий виробник» означає такого виробника інших зброджених напоїв, який є юридично й економічно незалежним від будь-якого іншого виробника інших зброджених напоїв, розташований на території, що є фізично відокремленою від території будь-якого іншого виробника, та не є підприємством, що працює за ліцензією. Однак, якщо два або більше малих виробників співпрацюють, і їхній сукупний річний обсяг виробництва не перевищує 15 000 гл, такі виробники можуть розглядатися як єдиний незалежний малий виробник.

5. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб будь-які знижені ставки податку, які вони можуть вводити, однаково застосовувалися до інших зброджених напоїв, які постачаються на їхні території незалежними малими виробниками, розташованими в інших державах-членах. Зокрема, вони повинні забезпечити, щоб жодне окреме постачання з інших держав-членів не підлягало оподаткуванню за ставкою, більшою за ту, яка застосовується до еквівалентного продукту, виробленого в такій державі-члені.

Стаття 14

З урахуванням таких умов, які вони повинні встановити, щоб забезпечити справедливе застосування цієї статті, держави-члени можуть звільняти від акцизного податку інші неігристі та ігристі зброджені напої, виготовлені приватною особою та спожиті самим виробником, членами його сім’ї або його гостями, за умови що продаж не мав місця.

Стаття 15

Для цілей застосування Директиви 92/84/ЄЕС та Директиви Ради 2008/118/ЄС (-1) поняття «вино» вважається однаково застосовним до інших зброджених напоїв, які визначено в цьому розділі.

СЕКЦІЯ IV

ПРОМІЖНІ ПРОДУКТИ

Сфера застосування

Стаття 16

1. Держави-члени застосовують акцизний податок на проміжні продукти згідно з цією Директивою.

2. Держави-члени встановлюють свої ставки згідно із Директивою 92/84/ЄЕС. Такі ставки не можуть бути нижчими за ставки, які встановлюються державами-членами на продукти, зазначені в статті 8(1) та статті 12(1) цієї Директиви.

Стаття 17

1. Для цілей цієї Директиви термін «проміжні продукти» поширюється на всі продукти з фактичною алкогольною міцністю, яка перевищує 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, але не перевищує 22 %, і які підпадають під коди КН 2204, 2205 і 2206, але які не охоплюються положеннями статей 2, 8 і 12.

2. Незважаючи на положення статті 12, держави-члени можуть відносити до проміжних продуктів будь-які неігристі зброджені напої, що підпадають під дію положень статті 12(1), з фактичною алкогольною міцністю, яка перевищує 5,5 % об’ємних одиниць етилового спирту , та які не мають повністю збродженого походження, а також будь-які ігристі зброджені напої, що підпадають під дію статті 12(2), з фактичною алкогольною міцністю, яка перевищує 8,5 % об’ємних одиниць етилового спирту, і які не мають повністю збродженого походження.

Встановлення податку

Стаття 18

1. Акцизний податок на проміжні продукти, який стягують держави-члени, встановлюють до певної кількості гектолітрів кінцевого продукту.

2. За винятком положень параграфів 3, 4 і 5, держави-члени застосовують однакову ставку акцизного податку до всіх продуктів, що підпадають під оподаткування проміжних продуктів.

3. Держава-член може застосовувати єдину знижену ставку акцизного податку до проміжних продуктів із фактичною алкогольною міцністю, яка не перевищує 15 % об’ємних одиниць етилового спирту, за умови виконання таких вимог:

  • знижені ставки не можуть встановлюватися на рівні, нижчому ніж 40 % від стандартної національної ставки акцизного податку;

  • знижена ставка не може бути меншою, ніж стандартна національна ставка, яка застосовується до продуктів, на які поширюються статті 8(1) і 12(1) цієї Директиви.

4. Держави-члени можуть застосувати єдину знижену ставку податку до проміжних продуктів, визначених у частині II додатка VII до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 (-2).

Знижена ставка

  • може бути нижчою за мінімальну ставку, але не може встановлюватися на рівні, нижчому ніж 50 % від стандартної національної ставки акцизного податку,

або

  • не може встановлюватися на рівні, нижчому ніж мінімальна ставка, яка застосовується до проміжних продуктів.

5. Для проміжних продуктів, які розливаються у пляшки, закриті спеціальними корками типу «гриб», що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, або які мають надмірний тиск, зумовлений наявністю діоксиду вуглецю в розчині, на рівні 3 бара або більше, держави-члени можуть застосовувати однакову ставку, як передбачено положеннями статті 12(2), за умови що така ставка є вищою за національну ставку податку на проміжні продукти.

Стаття 18a

1. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки податку, які можуть диференціюватися згідно з річним обсягом виробництва відповідних виробників, до проміжних продуктів, що виготовляються незалежними малими виробниками, у таких межах:

  • знижені ставки не застосовуються до підприємств, що виробляють сумарно більше 250 гл таких напоїв на рік;

  • знижені ставки, які можуть бути нижчими за мінімальну ставку, не можуть встановлюватися на рівні, нижчому ніж 50% від стандартної національної ставки для проміжних продуктів.

2. Держави-члени можуть обмежувати застосування цієї статті до окремих типів проміжних продуктів.

3. Для цілей цієї статті термін «незалежний малий виробник» означає такого виробника проміжних продуктів, який є юридично й економічно незалежним від будь-якого іншого виробника проміжних продуктів, розташований на території, що є фізично відокремленою від території будь-якого іншого виробника, та не є підприємством, що працює за ліцензією. Однак, якщо два або більше малих виробників співпрацюють, і їхній сукупний річний обсяг виробництва не перевищує 250 гл, такі виробники можуть розглядатися як єдиний незалежний малий виробник.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-які знижені ставки податку, які вони можуть вводити, однаково застосовувалися до проміжних продуктів, які постачаються на їхні території незалежними малими виробниками, розташованими в інших державах-членах. Зокрема, вони повинні забезпечити, щоб жодне окреме постачання з інших держав-членів не підлягало оподаткуванню за ставкою, більшою за ту, яка застосовується до еквівалентного продукту, виробленого в такій державі-члені.

СЕКЦІЯ V

ЕТИЛОВИЙ СПИРТ

Сфера застосування

Стаття 19

1. Держави-члени застосовують акцизний податок на етиловий спирт згідно з цією Директивою.

2. Держави-члени встановлюють свої ставки згідно із Директивою 92/84/ЄЕС.

Стаття 20

Для цілей цієї Директиви термін «етиловий спирт» охоплює таке:

  • усі продукти з фактичною алкогольною міцністю, яка перевищує 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, які підпадають під коди КН 2207 і 2208, навіть якщо такі продукти є складовою частиною продукту, який підпадає під інші розділи кодів КН;

  • продукти кодів КН 2204, 2205 і 2206 з фактичною алкогольною міцністю, яка перевищує 22 % об’ємних одиниць етилового спирту;

  • питні алкогольні напої, які містять спирт, незалежно від того, чи виготовлені вони у формі розчинів.

Встановлення податку

Стаття 21

Акцизний податок на етиловий спирт встановлюють до гектолітру 100-відсоткового спирту за температури 20°C та обчислюють стосовно певної кількості гектолітрів 100-відсоткового спирту. Згідно з положеннями статті 22, держави-члени застосовують однакові ставки податку до всіх продуктів, які оподатковуються, як етиловий спирт.

Стаття 22

1. Держави-члени можуть застосувати знижені ставки акцизного податку до етилового спирту, виробленого незалежними малими спиртовими заводами, в таких межах:

  • знижені ставки, які можуть бути нижчими за мінімальну ставку, не можуть застосовуватися до підприємств, які виробляють більше ніж 10 гл 100-відсоткового спирту на рік. Однак держави-члени, які станом на 01 січня 1992 року застосовували знижені ставки до підприємств, які виробляють від 10 до 20 гл 100-відсоткового спирту на рік, можуть залишити таку практику без змін;

  • знижені ставки не можуть встановлюватися на рівні, нижчому ніж 50 % від стандартної національної ставки акцизного податку.

2. Для цілей застосування зниженої ставки термін «малий спиртовий завод» означає такий спиртовий завод, який є юридично й економічно незалежним від будь-якого іншого спиртового заводу та не є підприємством, що працює за ліцензією.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-які знижені ставки податку, які вони можуть вводити, однаково застосовувалися до етилового спирту, який постачається на їхні території незалежними малими виробниками, розташованими в інших державах-членах.

4. Держави-члени можуть встановлювати положення, згідно з якими спирт, виготовлений малими виробниками, випускається у вільний обіг одразу ж після його отримання (за тієї умови, що самі виробники не ведуть операцій у межах Співтовариства) без застосування до нього режиму податкового складу, та підлягає оподаткуванню виключно за єдиною ставкою.

5. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки податку до продуктів, які підпадають під код КН 2208 і які мають фактичну алкогольну міцність, яка не перевищує 10 % об’ємних одиниць етилового спирту.

6. Республіка Болгарія може застосовувати знижену ставку акцизного податку, яка становить не менше ніж 50 % стандартної національної ставки акцизного податку на етиловий спирт, до етилового спирту, який виробляється виробниками спиртових дистилятів в обсязі більше ніж 10 гл етилового спирту на рік із фруктів, які їм постачають домогосподарства-виробники фруктів. Застосування зниженої ставки повинне обмежуватися 30 л спиртів плодових на рік на домогосподарство-виробника фруктів, за умови що цей обсяг призначається винятково для особистого споживання. Після реалізації цього положення Республіка Болгарія більше не застосовує параграф 8 цієї статті.

6a. Чеська Республіка та Республіка Польща можуть застосовувати знижену ставку акцизного податку, яка становить не менше ніж 50 % стандартної національної ставки акцизного податку на етиловий спирт, до етилового спирту, який виробляється виробниками спиртових дистилятів, які виробляють більше ніж 10 гл етилового спирту на рік із фруктів, які їм постачають домогосподарства-виробники фруктів. Застосування зниженої ставки повинне обмежуватися 30 л спиртів плодових на рік на домогосподарство-виробника фруктів, за умови що цей обсяг призначається винятково для особистого споживання.

7. Угорщина, Румунія та Словаччина можуть застосовувати знижену ставку акцизного податку, яка становить не менше ніж 50 % стандартної національної ставки акцизного податку на етиловий спирт, до етилового спирту, який виробляється виробниками спиртових дистилятів в обсязі більше ніж 10 гл етилового спирту на рік із фруктів, які їм постачають домогосподарства-виробники фруктів. Застосування зниженої ставки повинне обмежуватися 50 л спиртів плодових на рік на домогосподарство-виробника фруктів, за умови що цей обсяг призначається винятково для особистого споживання. Комісія перегляне ці заходи у 2015 році та доповість Раді про можливі зміни.

8. З урахуванням таких умов, які вони повинні встановити, щоб забезпечити справедливе застосування цього параграфа, держави-члени можуть звільняти від акцизного податку етиловий спирт (або застосовувати до нього знижені ставки акцизного податку), який споживається приватною особою, членами його сім’ї або його гостями, за умови що продаж не мав місця, та який:

(a) вироблений такою приватною особою з фруктів, якими така приватна особа володіє, які вона вирощує або постачає із земельної ділянки, на яку така приватна особа має права власності, з використанням простої невеликої спиртогінної установки, зареєстрованої в компетентному органі відповідної держави-члена;

та/або

(b) вироблений для такої приватної особи на спиртових заводах, авторизованих компетентним органом відповідної держави-члена, з фруктів, якими така приватна особа володіє, які вона вирощує або постачає із земельної ділянки, на яку така приватна особа має права власності. Держави-члени повинні обмежувати застосування знижених ставок податку або звільнення від оподаткування обсягами, які не перевищують 50 л спиртів плодових на рік на домогосподарство садівника, який їх виробляє. Держави-члени, які застосовують таке звільнення від оподаткування або знижені ставки податку, повинні:

(a) визначити умови з метою запобігання будь-яким ухилянням, уникненням або зловживанням;

(b) запровадити вимоги та процедури для забезпечення контролю виробництва та споживання з метою запобігання транскордонним наслідкам і впливу на торгівлю; та

(c) встановити правила щодо санкцій, застосовних до порушень національних положень, ухвалених відповідно до цієї статті, та вживають усіх заходів, необхідних для забезпечення виконання таких правил. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними.

Держави-члени не повинні застосовувати ці положення у доповнення положень параграфа 6, 6a або 7.

Стаття 23

1. Французька Республіка може застосовувати знижену ставку податку, яка може бути нижчою за мінімальну, але не менше ніж 50 % від стандартної національної ставки акцизного податку на етиловий спирт, до рому, який визначено в пункті 1 додатка II до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 110/2008 (-3), який виготовлено із цукрової тростини, зібраної на місці виробництва, як визначено в пункті 13 додатка I до зазначеного Регламенту, що має вміст летких речовин, окрім етилового та метилового спиртів, який дорівнює або перевищує 225 г на гл 100-відсоткового спирту, а також фактичну алкогольну міцність, яка дорівнює або перевищує 40 % об’ємних одиниць етилового спирту.

2. Грецька Республіка може застосовувати знижену ставку податку, яка може бути нижчою за мінімальну ставку:

(a) але не менше ніж 50 % від стандартної національної ставки акцизного податку на етиловий спирт, до спиртних напоїв із додаванням анісу, які визначено в пункті 29 додатку II до Регламенту (ЄС) № 110/2008, які не мають кольору, містять 50 г на л або менше цукру, і при цьому кінцевий продукт щонайменше на відсоток, встановлений у зазначеному положенні, складається зі спирту, до якого додані смако-ароматичні властивості в результаті дистиляції у традиційних мідних спиртогінних установках місткістю до 1000 л, а також до спиртних напоїв з виноградної м’язги, які визначено в пункті 6 додатка II до Регламенту (ЄС) № 110/2008, та які отримуються в результаті дистиляції у традиційних спиртогінних установках;

(b) але не менше ніж 85 % від стандартної національної ставки акцизного податку на етиловий спирт, до етилового спирту з фруктів, що постачаються з домогосподарства виробника та які дистилюються у простих традиційних мідних спиртогінних установках місткістю до 130 л або в традиційних керамічних спиртогінних установках місткістю до 40 л, які в обох випадках працюють не довше 8 днів на рік і виробляють не більше 5 гл 100-відсоткового спирту на рік.

Стаття 23a

1. З урахуванням таких умов, які вони повинні встановити, щоб забезпечити справедливе застосування статей 4, 9a, 13a, 18a і статті 22(1), (2) і (3) цієї Директиви, держави-члени повинні надавати незалежним малим виробникам, що ведуть господарську діяльність на їхній території, на їхню вимогу річні сертифікати, що підтверджують їхні річні обсяги виробництва, як визначено у згаданих статтях, якщо застосовно, та відповідність незалежного малого виробника критеріям, визначеним у статтях 4(2), 9a(2), 13a(4), 18a(3) і 22(2) цієї Директиви, якщо застосовно. Адміністративні документи про рух товарів згідно з главою IV або V Директиви 2008/118/ЄС повинні посилатися на такі сертифікати, зазначені в цьому параграфі.

2. Незважаючи на параграф 1 цієї статті, держави-члени можуть згідно з умовами, які вони повинні встановити, щоб забезпечити чітке та справедливе застосування цієї статті та запобігання будь-яким ухилянням, уникненням або зловживанням, дозволяти незалежним малим виробникам, згаданим у статтях 4(1), 9a(1), 13a(1), 18a(1) і 22(1), які ведуть господарську діяльність на їхній території, проводити самостійну сертифікацію своєї відповідності критеріям, визначеним у статтях 4(2), 9a(2), 13a(4), 18a(3) і 22(2), якщо застосовно, а також своїх загальних річних обсягів виробництва, зазначених у цих статтях.

3. Держави-члени, згідно з умовами, які вони повинні встановити, щоб забезпечити чітке та справедливе застосування цієї статті та запобігання будь-яким ухилянням, уникненням або зловживанням, повинні визнавати сертифікати виробників, згаданих у статтях 4(1), 9a(1), 13a(1), 18a(1) і 22(1), видані іншою державою-членом, окрім як за належним чином обґрунтованих обставин.

4. Комісія ухвалює імплементаційні акти, якими встановлює:

(a) форму сертифіката, згаданого у параграфі 1;

(b) форму покликання на такий сертифікат в адміністративному документі про рух товарів згідно з главою IV або V Директиви 2008/118/ЄС; та

(c) вимоги щодо складання адміністративного документа про рух товарів згідно з главою IV або V Директиви 2008/118/ЄС у випадку самостійної сертифікації.

Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 28a(2).

Розділ VI. РІЗНЕ

Стаття 24

1. Держави-члени можуть не вимагати, щоб продукти, охоплені цією Директивою, були вироблені на податковому складі зі складових алкогольних продуктів, які зберігаються у режимі призупиненого оподаткування акцизним податком, за умови що податок на такі складові вже було сплачено авансом, і що сумарний податок, сплачуваний на складові алкогольні продукти, становить не менше податку, сплачуваного на продукт, який виготовляється шляхом їх змішування.

2. Королівство Іспанія може не вважати виготовленням проміжних продуктів приготування вин у таких регіонах, як Морілес-Монтіла, Таррагона, Пріорате та Терра Альта, до яких спирт додається у такий спосіб, що їхня алкогольна міцність не збільшується більше ніж на 1 % об’ємних одиниць етилового спирту.

Стаття 25

Держави-члени можуть відшкодовувати суми раніше сплаченого акцизного податку на алкогольні напої, вилучені з ринку через те, що їхній стан або вік робить їх непридатними для споживання людьми.

Стаття 26

Покликання у цій Директиві на коди КН є покликаннями на коди Комбінованої номенклатури Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2018/1602 (-4), яким внесені зміни до додатка I до Регламенту Ради (ЄЕС) № 2658/87 (-5).

Розділ VII. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ

Стаття 27

1. Держави-члени звільняють продукти, охоплені цією Директивою, від гармонізованого акцизного податку за умов, які вони повинні встановити для цілей забезпечення чіткого та справедливого застосування таких звільнень, а також для запобігання будь-яким ухилянням, уникненням або зловживанням:

(a) якщо вони розповсюджуються у вигляді спирту, який є повністю денатурованим згідно з вимогами будь-якої держави-члена, в якій вони випускаються для споживання, та яка належним чином видала письмове повідомлення про такі вимоги, і такі вимоги отримали схвалення згідно з положеннями пунктів 3 та 4 цієї статті.

Держави-члени застосовують главу V Директиви 2008/118/ЄС;

(b) якщо вони використовуються в процесі виробництва будь-якого продукту, не призначеного для споживання людьми, за умови що спирт є денатурованим згідно з вимогами будь-якої держави-члена щодо такого використання.

Таке звільнення застосовується, коли такий денатурований спирт:

  • додано до складу продукту, не призначеного для споживання людьми,

або

  • використовується для технічного обслуговування й очищення виробничого обладнання, яке використовується для конкретно цього виробничого процесу.

Держави-члени застосовують главу IV Директиви 2008/118/ЄС до руху денатурованого спирту, який ще не було додано до продукту, не призначеного для споживання людиною;

(c) якщо вони використовуються для виробництва оцту, який підпадає під код КН 2209;

(d) якщо вони використовуються для виробництва лікарських засобів, зазначених у директивах Європейського Парламенту і Ради 2001/82/ЄС (-6) та 2001/83/ЄС (-7);

(e) якщо вони використовуються для виробництва смако-ароматичних добавок для приготування харчових продуктів і безалкогольних напоїв з алкогольною міцністю, яка не перевищує 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту;

(f) якщо вони використовуються безпосередньо або як складові напівфабрикатів для виробництва харчових продуктів з наповненням чи інших, за умови що в кожному випадку вміст алкоголю не перевищує 8,5 л 100-відсоткового спирту на 100 кг продукту для шоколаду та 5 л 100-відсоткового спирту на 100 кг продукту для інших продуктів.

2. Держави-члени можуть звільняти продукти, охоплені цією Директивою, від гармонізованого акцизного податку за умов, які вони повинні встановити для цілей забезпечення чіткого та справедливого застосування таких звільнень, а також для запобігання будь-яким ухилянням, уникненням або зловживанням, якщо вони використовуються:

(a) як зразки та проби, відібрані для аналізу, проведення необхідних виробничих тестів або наукових цілей;

(b) для наукових досліджень;

(c) для медичних цілей у лікарнях та аптеках;

(d) у виробничому процесі, за умови що кінцевий продукт не містить спирту;

(e) у виробництві складового продукту, що не підлягає сплаті акцизного податку згідно з цією Директивою;

(f) у виробництві дієтичних добавок, визначених у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2002/46/ЄС (-8), які містять етиловий спирт, якщо розмір одиничної пачки дієтичної добавки, випущеної для споживання, не перевищує 0,15 л, і дієтичні добавки вводяться в обіг згідно зі статтею 10 зазначеної Директиви.

3. Держава-член, що бажає внести зміни до вимог щодо повної денатурації спирту, про яку згадується в пункті (а) параграфа 1, письмово повідомляє Комісію про такі нові вимоги разом з усією пов’язаною інформацією про денатуранти, які вона збирається застосовувати.

Якщо Комісія вважає, що вона не має всієї необхідної інформації, вона зв’язується з відповідною державою-членом впродовж одного місяця з моменту отримання повідомлення та вказує, яка додаткова інформація їй необхідна. Після отримання всієї інформації, яку вона вважає необхідною, Комісія впродовж одного місяця передає сповіщення іншим державам-членам.

4. Комісія ухвалює імплементаційні акти, якими ухвалює або відхиляє вимоги, про які було повідомлено згідно з параграфом 3 цієї статті. Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 28a(2).

5. Якщо держава-член встановлює, що продукт, який було звільнено від оподаткування згідно з пунктом (а) або (b) параграфа 1 цієї статті, пов’язаний із ухиляннями, уникненнями або зловживаннями, вона може відмовити у наданні звільнення або відкликати вже надане звільнення.

Така держава-член негайно повідомляє в письмовій формі про таку відмову чи відкликання Комісію із наданням всієї пов’язаної інформації про таке ухиляння, уникнення або зловживання.

Якщо Комісія вважає, що вона не має всієї необхідної інформації, вона зв’язується з відповідною державою-членом впродовж одного місяця з моменту отримання такої інформації та вказує, яка додаткова інформація їй необхідна. Після отримання всієї інформації, яку вона вважає необхідною, Комісія впродовж одного місяця передає сповіщення іншим державам-членам. Остаточне рішення ухвалюється згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 28a(2), не пізніше ніж протягом чотирьох місяців після передачі повідомлення іншим державам-членам. Держави-члени не зобов’язані надавати такому рішенню зворотної сили.

6. Держави-члени вільні забезпечувати надання звільнення від податку, про які йшлося вище, шляхом відшкодування сум раніше сплаченого акцизного податку.

Розділ VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 28a

1. Комісії надає допомогу Комітет з акцизного збору. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Стаття 28b

Кожні п’ять років Комісія повинна подавати звіт про імплементацію цієї Директиви Європейському Парламенту й Раді. Перший такий звіт повинен бути поданий до 31 грудня 2024 року.

Зокрема, такий звіт повинен містити:

(a) оцінку застосування та наслідків національних положень, ухвалених і застосовуваних згідно зі статтями 5 і 9a, статтею 22(8), статтею 23aта пунктом (f) статті 27(2);

(b) факти відповідних доказів наявності наслідків положень, ухвалених і застосовуваних згідно з тими статтями, як-от негативні транскордонні впливи, зростання шахрайства, завади для безперешкодного функціонування внутрішнього ринку та наслідки для громадського здоров’я; а також

(c) у разі застосування державами-членами національних положень, ухвалених згідно зі статтею 22(8), оцінку належності:

  • умов, визначених цими державами-членами для цілей запобігання будь-яким ухиленням, уникненням чи зловживанням, та

  • вимог і процедур, запроваджених цими державами-членами для забезпечення контролю виробництва та споживання, а також запобігання транскордонним впливам.

Держави-члени на вимогу передають Комісії інформацію, необхідну для складання звіту.

Держави-члени, які застосовують національні положення, ухвалені згідно зі статтею 22(8), не пізніше ніж через три місяці після першого року застосування таких положень передають Комісії всію інформацію, необхідну для проведення оцінювання, згаданого в пункті (c) параграфа 2 цієї статті.

За потреби, звіт повинен супроводжуватися законодавчою пропозицією.

Стаття 29

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, не пізніше 31 грудня 1992 року. Вони негайно інформують про це Комісію.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання встановлюють держави-члени.

2. Держави-члени передають Комісії тексти основних положень національного права, які вони ухвалюють у сфері, що регулюється цією Директивою.

Стаття 30

Цю Директиву адресовано державам-членам.

(-1) Директива Ради 2008/118/ЄС від 16 грудня 2008 року про загальний режим акцизних зборів та про скасування Директиви 92/12/ЄЕС (ОВ L 9, 14.01.2009, с. 12).

(-2) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 від 17 грудня 2013 року про спільну організацію ринків сільськогосподарських продуктів та скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1037/2001 та (ЄС) № 1234/2007 (ОВ L 347, 20.12.2013, с. 671).

(-3) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 110/2008 від 15 січня 2008 року про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень спиртних напоїв та скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 1576/89 (ОВ L 39, 13.02.2008, с. 16).

(-4) Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2018/1602 від 11 жовтня 2018 року про внесення змін до додатка I Регламенту Ради (ЄЕС) № 2658/87 про тарифну і статистичну номенклатуру та про спільний митний тариф (ОВ L 273, 31.10.2018, с. 1).

(-5) Регламент Ради (ЄЕС) № 2658/87 від 23 липня 1987 року про тарифну і статистичну номенклатуру та про спільний митний тариф (ОВ L 256, 07.09.1987, с. 1).

(-6) Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/82/ЄС від 06 листопада 2001 року про Кодекс Співтовариства стосовно ветеринарних лікарських засобів (ОВ L 311, 28.11.2001, с. 1).

(-7) Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/83/ЄС від 6 листопада 2001 року про Кодекс Співтовариства щодо лікарських засобів, призначених для застосування людиною (ОВ L 311, 28.11.2001, с. 67).

(-8) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/46/ЄС від 10 червня 2002 року про наближення законів держав-членів стосовно дієтичних добавок (ОВ L 183, 12.07.2002, с. 51).

Оригінальний текст перекладу

Джерело: https://eur-lex.europa.eu/. Текст англійською мовою