Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 від 11 грудня 2018 року про управління Енергетичним Союзом і пом'якшення наслідків зміни клімату, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС, директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013
Тип: Європарламент, Рада ЄС
Видавник: Європейський парламент
Номер: 984_030-18
Прийнято: 2018-12-11
Чинна редакція від: 2019-03-30
Стан: in_force
Rada ID: 984_030-18
02018R1999 - UA - 01.01.2021 - 003.001
Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex
(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 1. Співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерну енергетику)
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2018/1999
від 11 грудня 2018 року
про управління Енергетичним Союзом і пом’якшення наслідків зміни клімату, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС, директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013
(Текст стосується ЄЕП)
(OB L 328, 21.12.2018, с. 1)
Зі змінами, внесеними:
Офіційний вісник
№
сторінка
дата
РІШЕННЯМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2019/504 від 19 березня 2019 року
L 851
66
27.03.2019
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2018/1999
від 11 грудня 2018 року
про управління Енергетичним Союзом і пом’якшення наслідків зміни клімату, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС, директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013
(Текст стосується ЄЕП)
Глава 1. Загальні положення
Стаття 1 — Предмет і сфера застосування
1. Цей Регламент встановлює механізм управління, щоб:
(a) реалізувати стратегії та заходи, розроблені для досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу та довгострокових зобов’язань Союзу щодо викидів парникових газів відповідно до Паризької угоди, а також, протягом першого десятирічного періоду - з 2021 року до 2030 року, зокрема цільових показників Союзу на 2030 рік у сфері енергетики та клімату;
(b) стимулювати співпрацю між державами-членами, у тому числі, у відповідних випадках, на регіональному рівні, призначену для досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу;
(c) забезпечити своєчасність, прозорість, точність, узгодженість, порівнянність та повноту звітності Союзу та держав-членів перед Секретаріатом Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) і Паризької угоди;
(d) сприяти підвищенню регуляторної визначеності, а також сприяти підвищенню впевненості інвесторів і допомагати повною мірою скористатися можливостями економічного розвитку, стимулювання інвестицій, створення робочих місць і соціального згуртування.
Механізм управління ґрунтується на довгострокових стратегіях, інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, як охоплюють десятирічні періоди з 2021 року до 2030 року, відповідних інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату держав-членів і механізмах інтегрованого моніторингу Комісії. Механізм управління забезпечує ефективні можливості для громадськості брати участь у підготовці таких національних планів і довгострокових стратегій. Він включає структурований, прозорий повторюваний процес взаємодії між Комісією та державами-членами з метою доопрацювання інтегрованих національних планів з енергетики та клімату і їх подальшого виконання, у тому числі в розрізі регіональної співпраці та відповідної діяльності Комісії.
2. Цей Регламент застосовується до п’яти вимірів Енергетичного Союзу, які тісно пов’язані між собою та взаємно посилюють одне одного:
(a) енергетична безпека;
(b) внутрішній енергетичний ринок;
(c) енергоефективність;
(d) декарбонізація; та
(e) дослідження, інновації та конкурентоспроможність.
Стаття 2 — Терміни та означення
Застосовують такі терміни та означення:
(1) «політики та заходи» означає всі інструменти, які сприяють досягненню цілей інтегрованих національних планів з енергетики та клімату та/або виконанню зобов’язань згідно з пунктами (a) та (b) статті 4(2) РКЗК ООН, що можуть включати інструменти, першочерговою метою яких не є обмеження та скорочення викидів парникових газів або змінення енергетичної системи;
(2) «наявні політики та заходи» означає реалізовані політики та заходи і ухвалені політики та заходи;
(3) «реалізовані політики та заходи» означає політики та заходи, до яких станом на дату подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату застосовувалися одна або більше з таких умов: існує чинне право Союзу або національне право, що підлягає прямому застосуванню, укладені одна або більше добровільних угод, виділені фінансові ресурси, мобілізовані людські ресурси;
(4) «ухвалені політики та заходи» означає політики та заходи, щодо яких станом на дату подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату було ухвалено офіційне рішення уряду та існує чітке зобов’язання щодо подальшої реалізації;
(5) «заплановані політики та заходи» означає варіанти, які перебувають на стадії обговорення та мають реальний шанс бути ухваленими та реалізованими після дати подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату;
(6) «система політик, заходів і прогнозів» означає систему інституційних, правових і процедурних механізмів, встановлених для звітування про політики, заходи та прогнози, пов’язані з антропогенними викидами із джерел і абсорбцією поглиначами парникових газів, а також з енергетичною системою, між іншим, як вимагається у статті 39;
(7) «прогнози» означає прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів або змін енергетичної системи, у тому числі принаймні кількісні оцінки на чотири послідовні роки, що закінчуються на 0 або 5, відразу після звітного року;
(8) «прогнози без урахування заходів» означає прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, у яких не врахований вплив усіх політик і заходів, які заплановані, ухвалені або реалізовані після року, вибраного відправною точкою для відповідного прогнозу;
(9) «прогнози з урахуванням заходів» означає прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, які охоплюють вплив, у розрізі скорочення викидів парникових газів або змін енергетичної системи, політик і заходів, які були ухвалені та реалізовані;
(10) «прогнози з урахуванням додаткових заходів» означає прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів або змін енергетичної системи, які охоплюють вплив, у розрізі скорочення викидів парникових газів, політик і заходів, які були ухвалені та реалізовані, щоб пом’якшити наслідки зміни клімату або досягти енергетичних цілей, а також політик і заходів, запланованих із такою метою;
(11) «цільові показники Союзу на 2030 рік у сфері енергетики та клімату» означає загальносоюзний обов’язковий цільовий показник скорочення внутрішніх викидів парникових газів в усіх секторах економіки принаймні на 40% порівняно з рівнем 1990 року, що повинен бути досягнутий до 2030 року, загальносоюзний обов’язковий цільовий показник частки відновлюваної енергії, що споживається в Союзі у 2030 році, у розмірі принаймні 32%, загальносоюзний провідний цільовий показник підвищення енергоефективності у 2030 році принаймні на 32,5% і цільовий показник інтеграції енергетичних систем у 2030 році в розмірі 15% або будь-які подальші відповідні цільові показники, погоджені Європейською Радою або Європейським Парламентом на 2030 рік;
(12) «національна система інвентаризації» означає систему інституційних, правових і процедурних механізмів, встановлених у державі-члені для оцінювання антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, а також для звітування і архівування даних інвентаризації;
(13) «показник» означає кількісний або якісний фактор або змінну, що сприяє кращому розумінню прогресу реалізації;
(14) «ключові показники» означає показники прогресу, досягнутого за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу, як пропоновано Комісією;
(15) «технічні коригування» означає коригування оцінок національних кадастрів викидів парникових газів, зроблених у контексті перегляду, здійсненого відповідно до статті 38, у випадках, коли подані дані інвентаризації є неповними або підготовлені у спосіб, що суперечить відповідним міжнародним або союзним правилам чи настановам, які призначені для заміни початково поданих оцінок;
(16) «забезпечення якості» означає заплановану систему процедур перегляду для забезпечення досягнення цілей у сфері якості даних і повідомлення якомога кращих оцінок та інформації з метою підтримки дієвості програми контролю якості та надання допомоги державам-членам;
(17) «контроль якості» означає систему поточних технічних дій із вимірювання та контролю якості інформації та оцінок, зібраних із метою забезпечення цілісності, точності та повноти даних, виявлення та усунення помилок і відсутньої інформації, документування і архівування даних та інших використаних матеріалів, а також фіксації всіх заходів із забезпечення якості;
(18) «енергоефективність передусім» означає якнайповніше врахування, у ході енергетичного планування та в рішеннях щодо політики та інвестицій, альтернативних результативних за витратами заходів з енергоефективності для підвищення ефективності енергоспоживання та енергопостачання, зокрема, за допомогою результативного за витратами заощадження енергії при кінцевому використанні, ініціатив з управління попитом і ефективнішого перетворення, передачі та розподілу енергії, що водночас забезпечує досягнення цілей таких рішень;
(19) «План СЕТ» означає План стратегічних енергетичних технологій, як визначено в Повідомленні Комісії від 15 вересня 2015 року «У напрямку інтегрованого плану стратегічних енергетичних технологій (СЕТ): прискорення трансформації європейської енергетичної системи»;
(20) «ранні зусилля» означає:
(a) у контексті оцінювання потенційного розриву між цільовим показником Союзу на 2030 рік щодо енергії з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) і колективними внесками держав-членів - досягнення державою-членом частки енергії з ВДЕ, що перевищує її національний обов’язковий цільовий показник на 2020 рік, як визначено в додатку I до Директиви (ЄС) 2018/2001, або ранній прогрес держави-члена в досягненні її національного обов’язкового цільового показника на 2020 рік;
(b) у контексті рекомендацій Комісії на основі результатів оцінювання згідно з пунктом (b) статті 29(1) щодо енергії з ВДЕ - рання реалізація державою-членом свого внеску в досягнення обов’язкового цільового показника Союзу в розмірі принаймні 32% відновлюваної енергії у 2030 році, виміряного на основі її національних контрольних точок у сфері відновлюваної енергії;
(21) «регіональна співпраця» означає співпрацю між двома або більше державами-членами, що беруть участь у партнерстві, яке охоплює один або більше з п’яти вимірів Енергетичного Союзу;
(22) «енергія з відновлюваних джерел енергії», або «відновлювана енергія», означає енергію з відновлюваних джерел енергії або відновлювану енергію, як означено в пункті (1) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(23) «валове кінцеве споживання енергії» означає валове кінцеве споживання енергії, як означено в пункті (4) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(24) «схема підтримки» означає схему підтримки, як означено в пункті (5) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(25) «докорінна модернізація» означає докорінну модернізацію, як означено в пункті (10) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(26) «ВДЕ-громада» означає ВДЕ-громаду, як означено в пункті (16) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(27) «централізоване теплопостачання» або «централізоване охолодження» означає централізоване теплопостачання або централізоване охолодження, як означено в пункті (19) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(28) «відходи» означає відходи, як означено в пункті (23) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(29) «біомаса» означає біомасу, як означено в пункті (24) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(30) «сільськогосподарська біомаса (агробіомаса)» означає сільськогосподарську біомасу, як означено в пункті (25) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(31) «лісова біомаса» означає лісову біомасу, як означено в пункті (26) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(32) «паливо з біомаси» означає паливо з біомаси, як означено в пункті (27) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(33) «біогаз» означає біогаз, як означено в пункті (28) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(34) «біорідина» означає біорідину, як означено в пункті (32) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(35) «біопаливо» означає біопаливо, як означено в пункті (33) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(36) «вдосконалене біопаливо» означає вдосконалене біопаливо, як означено в пункті (34) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(37) «паливо з переробленого вуглецю» означає паливо з переробленого вуглецю, як означено в пункті (35) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(38) «культури з високим вмістом крохмалю» означає культури з високим вмістом крохмалю, як означено в пункті (39) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(39) «харчові та кормові культури» означає харчові та кормові культури, як означено в пункті (40) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(40) «лігноцелюлозний матеріал» означає лігноцелюлозний матеріал, як означено в пункті (41) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(41) «залишок» означає залишок, як означено в пункті (43) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(42) «первинне енергоспоживання» означає первинне енергоспоживання, як означено в пункті (2) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(43) «кінцеве енергоспоживання» означає кінцеве енергоспоживання, як означено в пункті (3) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(44) «енергоефективність» означає енергоефективність, як означено в пункті (4) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(45) «заощаджена енергія» означає заощаджену енергію, як означено в пункті (5) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(46) «підвищення енергоефективності» означає підвищення енергоефективності, як означено в пункті (6) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(47) «енергетична послуга» означає енергетичну послугу, як означено в пункті (7) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(48) «загальна корисна площа» означає загальну корисну площу, як означено в пункті (10) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(49) «система енергетичного менеджменту» означає систему енергетичного менеджменту, як означено в пункті (11) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(50) «зобов’язана сторона» означає зобов’язану сторону, як означено в пункті (14) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(51) «орган публічної влади, що забезпечує виконання» означає орган публічної влади, що забезпечує виконання, як означено в пункті (17) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(52) «окрема дія» означає окрему дію, як означено в пункті (19) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(53) «дистрибутор енергії» означає дистрибутора енергії, як означено в пункті (20) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(54) «оператор системи розподілу/оператор газорозподільної системи» означає «оператора системи розподілу», як означено в пункті (6) статті 2 Директиви 2009/72/ЄС, або «оператора газорозподільної системи», як означено в пункті (6) статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;
(55) «енергозбутова компанія» означає енергозбутову компанію, як означено в пункті (22) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(56) «надавач енергетичних послуг» означає надавача енергетичних послуг, як означено в пункті (24) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(57) «договір на підвищення енергоефективності» означає договір на підвищення енергоефективності, як означено в пункті (27) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(58) «когенерація» означає когенерацію, як означено в пункті (30) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;
(59) «будівля» означає будівлю, як означено в пункті (1) статті 2 Директиви 2010/31/ЄС;
(60) «будівля з майже нульовим споживанням енергії» означає будівлю, як означено в пункті (2) статті 2 Директиви 2010/31/ЄС;
(61) «тепловий насос» означає тепловий насос, як означено в пункті (18) статті 2 Директиви 2010/31/ЄС;
(62) «викопне паливо» означає невідновлювані вуглецеві джерела енергії, як-от тверде паливо, природний газ і нафта.
Глава 2. Інтегровані національні плани з енергетики та клімату
Стаття 3 — Інтегровані національні плани з енергетики та клімату
1. До 31 грудня 2019 року, а в подальшому - до 1 січня 2029 року і кожні десять років потому кожна держава-член повинна надати Комісії інтегрований національний план з енергетики та клімату. Такі плани повинні містити елементи, визначені в параграфі 2 цієї статті та в додатку I. Перший план повинен охоплювати період з 2021 року до 2030 року з урахуванням більш довгострокової перспективи. Подальші плани повинні охоплювати десятирічний період відразу після завершення періоду, охопленого попереднім планом.
2. Інтегровані національні плани з енергетики та клімату повинні складатися з таких основних секцій:
(a) огляд процесу встановлення інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, що складається з резюме, опису консультацій із громадськістю та залучення стейкхолдерів і їх результатів, а також регіональної співпраці з іншими державами-членами в ході підготовки плану, як встановлено у статтях 10, 11 і 12 та в пункті 1 секції A частини 1 додатка I;
(b) опис національних цілей, цільових показників і внесків у розрізі вимірів Енергетичного Союзу, як визначено у статті 4 і додатку I;
(c) опис запланованих політик і заходів, що стосується відповідних цілей, цільових показників і внесків, визначених у пункті (b), а також загальний огляд інвестицій, необхідних для досягнення відповідних цілей, цільових показників і внесків;
(d) опис поточної ситуації в розрізі п’яти вимірів Енергетичного Союзу, у тому числі щодо енергетичної системи та викидів і абсорбції парникових газів, а також прогнози відносно цілей, зазначених у пункті (b), з урахуванням наявних політик і заходів;
(e) якщо застосовно, опис регуляторних і нерегуляторних бар’єрів і перешкод для досягнення цілей, цільових показників або внесків, пов’язаних із відновлюваною енергією та енергоефективністю;
(f) оцінка впливу запланованих політик і заходів для досягнення цілей, зазначених у пункті (b), у тому числі їх узгодженості з довгостроковими цілями скорочення викидів парникових газів відповідно до Паризької угоди та довгостроковими стратегіями, як зазначено у статті 15;
(g) загальна оцінка впливу запланованих політик і заходів на конкурентоспроможність за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу;
(h) додаток, складений відповідно до вимог і структури, встановлених у додатку III до цього Регламенту, у якому визначені методології та заходи політики держав-членів для досягнення вимоги щодо заощадженої енергії згідно зі статтею 7 Директиви 2012/27/ЄС і додатком V до неї.
3. У контексті їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату держави-члени повинні:
(a) обмежувати адміністративну складність і витрати для всіх відповідних стейкхолдерів;
(b) враховувати взаємозв’язки між п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу, зокрема принцип «енергоефективність передусім»;
(c) використовувати достовірні та узгоджені дані та припущення за п’ятьма вимірами, у відповідних випадках;
(d) оцінювати кількість домогосподарств, що перебувають у стані енергетичної бідності, з урахуванням внутрішніх енергетичних послуг, які необхідні, щоб гарантувати базовий рівень життя у відповідному національному контексті, наявної соціальної політики та інших відповідних політик, а також індикативних настанов Комісії щодо відповідних показників енергетичної бідності.
Якщо держава-член виявить, згідно з пунктом (d) першого підпараграфа, значну кількість домогосподарств, що перебувають у стані енергетичної бідності, на основі результатів оцінювання нею даних, що піддаються перевірці, вона повинна включити у свій план національну індикативну ціль зниження енергетичної бідності. Відповідні держави-члени повинні описати у своїх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату політики та заходи, спрямовані на подолання енергетичної бідності, за наявності, включно із заходами соціальної політики та іншими відповідними національними програмами;
4. Кожна держава-член повинна оприлюднити свій інтегрований національний план з енергетики та клімату, поданий до Комісії відповідно до цієї статті.
5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 43 для внесення змін до пунктів 2.1.1 і 3.1.1 секції A та пунктів 4.1 і 4.2.1 секції B частини 1, а також до пункту 3 частини 2 додатка I, щоб адаптувати їх до змін Рамок енергетичної та кліматичної політики Союзу, які прямо та конкретно пов’язані із внесками Союзу згідно з РКЗК ООН і Паризькою угодою.
Стаття 4 — Національні цілі, цільові показники та внески за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу
Кожна держава-член повинна визначити у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату такі основні цілі, цільові показники та внески, як зазначено в пункті 2 секції A додатка I:
(a) щодо виміру «Декарбонізація»:
(1) щодо викидів і абсорбції парникових газів і для сприяння досягненню цільового показника скорочення викидів парникових газів у всіх секторах економіки Союзу:
(i) обов’язковий національний цільовий показник держави-члена щодо викидів парникових газів і річні обов’язкові національні ліміти згідно з Регламентом (ЄС) № 2018/842;
(ii) зобов’язання держав-членів відповідно до Регламенту (ЄС) № 2018/841;
(iii) якщо застосовно для досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу та довгострокових зобов’язань Союзу щодо викидів парникових газів відповідно до Паризької угоди, інші цілі та цільові показники, у тому числі секторальні цільові показники та цілі адаптації.
(2) щодо відновлюваної енергії:
З метою досягнення обов’язкового цільового показника Союзу в розмірі принаймні 32% відновлюваної енергії у 2030 році, як зазначено у статті 3 Директиви (ЄС) 2018/2001, внесок у досягнення такого цільового показника у формі частки енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні держави-члена у 2030 році з індикативною траєкторією такого внеску починаючи з 2021 року. До 2022 року індикативна траєкторія повинна досягти контрольної точки загального зростання частки енергії з ВДЕ в розмірі принаймні 18% між обов’язковим національним цільовим показником такої держави-члена на 2020 рік та її внеском у досягнення цільового показника на 2030 рік. До 2025 року індикативна траєкторія повинна досягти контрольної точки загального зростання частки енергії з ВДЕ в розмірі принаймні 43% між обов’язковим національним цільовим показником такої держави-члена на 2020 рік та її внеском у досягнення цільового показника на 2030 рік. До 2027 року індикативна траєкторія повинна досягти контрольної точки загального зростання частки енергії з ВДЕ в розмірі принаймні 65% між обов’язковим національним цільовим показником такої держави-члена на 2020 рік та її внеском у досягнення цільового показника на 2030 рік.
До 2030 року індикативна траєкторія повинна досягти принаймні запланованого внеску держави-члена. Якщо держава-член очікує, що вона перевищить свій обов’язковий національний показник на 2020 рік, її індикативна траєкторія може розпочинатися з рівня, якого вона прогнозує досягти. Індикативні траєкторії держав-членів разом повинні відповідати контрольним точкам Союзу у 2022, 2025 і 2027 роках та обов’язковому цільовому показнику Союзу в розмірі принаймні 32% відновлюваної енергії у 2030 році. Окремо від внеску в досягнення цільового показника Союзу та індикативної траєкторії для цілей цього Регламенту держава-член має право вказати більш амбітні показники для цілей національної політики;
(b) щодо виміру «Енергоефективність»:
(1) індикативний національний внесок у сфері енергоефективності в досягнення цільових показників підвищення енергоефективності Союзу принаймні на 32,5% у 2030 році, як зазначено у статті 1(1) і статті 3(5) Директиви 2012/27/ЄС, на основі первинного або кінцевого енергоспоживання, заощадженої первинної або кінцевої енергії чи енергоємності.
Держави-члени повинні зазначати свій внесок у вигляді абсолютного рівня первинного енергоспоживання і кінцевого енергоспоживання у 2020 році та у вигляді абсолютного рівня первинного енергоспоживання і кінцевого енергоспоживання у 2030 році з індикативною траєкторією такого внеску починаючи з 2021 року. Вони повинні надати пояснення щодо базисної методології та використаних коефіцієнтів перетворення;
(2) сукупний обсяг заощадженої енергії при кінцевому використанні, якого необхідно досягти за період з 2021 року до 2030 року відповідно до пункту (b) статті 7(1) щодо зобов’язань із заощадження енергії відповідно до Директиви 2012/27/ЄС;
(3) індикативні проміжні показники довгострокової стратегії реконструкції національного фонду житлових і нежитлових будівель, що перебувають у публічній і приватній власності, дорожня карта із внутрішньо визначеними вимірюваними показниками прогресу, емпірично обґрунтованою оцінкою очікуваного обсягу заощадженої енергії та інших вигід, а також внески в досягнення цільових показників підвищення енергоефективності Союзу відповідно до Директиви 2012/27/ЄС і статті 2(a) Директиви 2010/31/ЄС.
(4) загальна корисна площа, що підлягає реконструкції, або еквівалентні річні обсяги заощадженої енергії, що їх необхідно досягти з 2021 року до 2030 року згідно зі статтею 5 Директиви 2012/27/ЄС щодо зразкової ролі будівель публічних органів;
(c) щодо виміру «Енергетична безпека»:
(1) національні цілі стосовно:
-
поглиблення диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоресурсів із третіх країн з потенційною метою зниження залежності від імпорту енергоресурсів;
-
підвищення гнучкості національної енергетичної системи; та
-
усунення обмежень або перебоїв у постачанні енергоресурсів із метою підвищення стійкості регіональних і національних енергетичних систем, включно зі строками досягнення відповідних цілей;
(d) щодо виміру «Внутрішній енергетичний ринок»:
(1) рівень інтеграції енергосистем, що його має на меті досягти держава-член у 2030 році, беручи до уваги цільовий показник інтеграції енергетичних систем на 2030 рік у розмірі принаймні 15%, зі стратегією починаючи з рівня 2021 року, визначеною у тісній співпраці з державами-членами, що зазнають впливу, з урахуванням цільового показника інтеграції енергетичних систем на 2020 рік в розмірі 10% та показників невідкладності дій на основі цінової різниці на оптовому ринку, номінальної пропускної спроможності інтерконекторів по відношенню до пікового навантаження та встановленої потужності генерації з ВДЕ, як визначено в пункті 2.4.1 секції A частини 1 додатка I. Кожен новий інтерконектор підлягає соціально-економічному та екологічному аналізу витрат і вигід та реалізується, тільки якщо потенційні вигоди перевищують витрати;
(2) ключові інфраструктурні проекти у сфері передачі електроенергії та транспортування газу, а також, у відповідних випадках, проекти модернізації, які необхідні для досягнення цілей і цільових показників за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу;
(3) національні цілі, пов’язані з іншими аспектами внутрішнього енергетичного ринку, такими як підвищення гнучкості системи, зокрема, за допомогою політик і заходів, пов’язаних із формуванням ринкових цін згідно із застосовним правом; інтеграція та сполучення ринків з метою збільшення обсягу пропускної спроможності наявних інтерконекторів для продажу, розумні енергомережі, агрегація, управління попитом, акумулювання енергії, розподілена генерація, механізми диспетчеризації, передиспетчеризації та обмеження, цінові сигнали в реальному часі, включно зі строками досягнення відповідних цілей, а також інші національні цілі, пов’язані з внутрішнім енергетичним ринком, як визначено в пункті 2.4.3 секції A частини 1 додатка I;
(e) щодо виміру «Дослідження, інновації та конкурентоспроможність»:
(1) національні цілі та цільові показники фінансування публічних і, за наявності, приватних досліджень та інновацій, пов’язаних з Енергетичним Союзом, у тому числі, у відповідних випадках, строки досягнення відповідних цілей, з відображенням пріоритетів Стратегії Енергетичного Союзу та, у відповідних випадках, Плану СЕТ. У ході визначення своїх цілей, цільових показників і внесків держава-член може спиратися на наявні національні стратегії або плани, які сумісні із правом Союзу;
(2) за наявності, національні цілі на 2050 рік, пов’язані з просуванням технологій чистої енергії.
Стаття 5 — Процес встановлення державами-членами внесків у сфері відновлюваної енергії
1. У ході визначення свого внеску у формі частки енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні у 2030 році та в останньому році періоду, охопленого подальшими національними планами, відповідно до пункту (a)(2) статті 4, кожна держава-член повинна враховувати усі вказані нижче елементи:
(a) заходи, передбачені в Директиві (ЄС) 2018/2001;
(b) заходи, ухвалені для досягнення цільового показника підвищення енергоефективності, ухваленого відповідно до Директиви 2012/27/ЄС;
(c) будь-які інші наявні заходи щодо просування відновлюваної енергії в державі-члені та, у відповідних випадках, на рівні Союзу;
(d) обов’язковий національний показник на 2020 рік щодо зростання частки енергії з ВДЕ у її валовому кінцевому енергоспоживанні, визначений у додатку I до Директиви (ЄС) 2018/2001;
(e) усі відповідні обставини, які впливають на розгортання ВДЕ, як-от:
(i) рівномірний розподіл розгортання на території Союзу;
(ii) економічні умови та потенціал, включно з ВВП на душу населення;
(iii) потенціал результативного за витратами розгортання ВДЕ;
(iv) географічні, екологічні та природні обмеження, у тому числі обмеження зон і регіонів, що не мають міжсистемних з’єднань;
(v) рівень інтеграції енергосистем держав-членів;
(vi) інші відповідні обставини, зокрема ранні зусилля.
Що стосується пункту (e) першого підпараграфа, кожна держава-член повинна вказати у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, які відповідні обставини, що впливають на розгортання ВДЕ, вона врахувала.
2. Держави-члени повинні колективно забезпечити, щоб сума їхніх внесків дорівнювала принаймні 32% енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні на рівні Союзу до 2030 року.
Стаття 6 — Процес встановлення державами-членами внесків у сфері енергоефективності
1. У ході визначення свого індикативного національного внеску у сфері енергоефективності на 2030 рік та на останній рік періоду, охопленого подальшими національними планами, відповідно до пункту (b)(1) статті 4 цього Регламенту, кожна держава-член повинна враховувати, що, згідно зі статтею 3 Директиви 2012/27/ЄС, енергоспоживання в Союзі у 2020 році не повинне перевищувати 1483 млн т н.е. первинної енергії або 1086 млн т н.е. кінцевої енергії, а енергоспоживання у Союзі у 2030 році не повинне перевищувати 1128 млн т н.е. первинної енергії та/або 846 млн т н.е. кінцевої енергії.
Крім того, держави-члени повинні враховувати:
(a) заходи, передбачені в Директиві 2012/27/ЄС;
(b) інші заходи для підвищення енергоефективності в державі-члені та на рівні Союзу.
2. У ході визначення свого внеску, зазначеного в параграфі 1, кожна держава-член може враховувати національні обставини, що впливають на первинне та кінцеве енергоспоживання, як-от:
(a) залишковий потенціал результативного за витратами заощадження енергії;
(b) динаміку та прогноз валового внутрішнього продукту;
(c) зміни обсягів імпорту та експорту енергоресурсів;
(d) зміни в енергетичному балансі та розвиток уловлювання та зберігання вуглецю; та
(e) ранні дії.
Що стосується першого підпараграфа, кожна держава-член повинна вказати у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, які відповідні обставини, що впливають на первинне та кінцеве енергоспоживання, вона врахувала, за наявності.
Стаття 7 — Національні політики та заходи за кожним із п’яти вимірів Енергетичного Союзу
Держави-члени повинні описати, згідно з додатком I, у своїх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату основні наявні та заплановані політики та заходи для досягнення, зокрема, цілей, визначених у національному плані, у тому числі, якщо застосовно, заходи, які передбачають регіональну співпрацю та належне фінансування на національному та регіональному рівнях, включно з мобілізацією програм та інструментів Союзу.
Держави-члени повинні представити загальний огляд інвестицій, необхідних для досягнення цілей, цільових показників і внесків, визначених у національному плані, а також загальну оцінку джерел таких інвестицій.
Стаття 8 — Аналітична основа інтегрованих національних планів з енергетики та клімату
1. Держави-члени повинні описати, згідно зі структурою та форматом, визначеними в додатку I, поточну ситуацію за кожним із п’яти вимірів Енергетичного Союзу, включно з енергетичною системою, викидами і абсорбцією парникових газів на момент подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або на основі останньої доступної інформації. Держави-члени також повинні визначити та описати прогнози за кожним із п’яти вимірів Енергетичного Союзу принаймні на період дії такого плану, які, як очікується, будуть реалізовані на основі наявних політик і заходів. Держави-члени повинні намагатися описати додаткові більш довгострокові перспективи за п’ятьма вимірами, що виходять за межі періоду дії інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, якщо це доцільно та можливо.
2. Держави-члени повинні описати у своїх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату результати їх оцінювання на національному та, якщо застосовно, на регіональному рівнях:
(a) впливу на розвиток енергетичної системи, викиди і абсорбцію парникових газів на період дії плану та на десятирічний період після останнього року, охопленого планом, на основі запланованих політик і заходів або груп заходів, включно з порівнянням із прогнозами на основі наявних політик і заходів або груп заходів, як зазначено в параграфі 1;
(b) макроекономічного впливу та, наскільки це можливо, впливу на здоров’я та навички, екологічного та соціального впливу запланованих політик і заходів або груп заходів, зазначених у статті 7 та додатково визначених у додатку I, на перший десятирічний період принаймні до 2030 року, включно з порівнянням із прогнозами на основі наявних політик і заходів або груп заходів, як зазначено в параграфі 1 цієї статті. Методологія, використана для оцінювання такого впливу, підлягає оприлюдненню;
(c) взаємодії між наявними політиками та заходами або групами заходів і запланованими політиками та заходами або групами заходів у межах виміру політики, а також між наявними політиками та заходами або групами заходів і запланованими політиками та заходами або групами заходів у різних вимірах політики на перший десятирічний період принаймні до 2030 року. Прогнози щодо безпеки постачання, інфраструктури та ринкової інтеграції повинні бути прив’язані до надійних сценаріїв енергоефективності;
(d) способу, у який наявні політики та заходи і заплановані політики та заходи приваблюватимуть інвестиції, необхідні для їх реалізації.
3. Держави-члени повинні надати громадськості вичерпну інформацію щодо припущень, параметрів і методологій, використаних для кінцевих сценаріїв і прогнозів, з урахуванням статистичних обмежень, комерційно чутливих даних і дотримання правил захисту даних.
Стаття 9 — Проекти інтегрованих національних планів з енергетики та клімату
1. До 31 грудня 2018 року, а в подальшому - до 1 січня 2028 року та кожні десять років потому кожна держава-член повинна підготувати та подати до Комісії проект інтегрованого національного плану з енергетики та клімату згідно зі статтею 3(1) і додатком I.
2. Комісія повинна оцінити проекти інтегрованих національних планів з енергетики та клімату і може видати специфічні для країни рекомендації державам-членам згідно зі статтею 34 не пізніше ніж за шість місяців до кінцевого терміну подання відповідних інтегрованих національних планів з енергетики та клімату. Такі рекомендації можуть, зокрема, стосуватися:
(a) рівня амбітності цілей, цільових показників і внесків з метою колективного досягнення цілей Енергетичного Союзу та, зокрема, цілей Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергетики та енергоефективності, а також рівня інтеграції енергетичних систем, що його має на меті досягти держава-член у 2030 році, як зазначено в пункті (d) статті 4, з належним урахуванням відповідних обставин, які впливають на розгортання ВДЕ та енергоспоживання, як зазначено відповідною державою-членом у проекті інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, а також показників невідкладності дій із забезпечення інтеграції енергетичних систем, встановлених у пункті 2.4.1 секції A частини 1 додатка I;
(b) політик і заходів, які стосуються цілей на рівні держави-члена та Союзу, а також інших політик і заходів, які можуть мати транскордонне значення;
(c) будь-яких додаткових політик і заходів, які можуть вимагатися в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату;
(d) взаємодій між наявними та запланованими політиками і заходами, вказаними в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, та їх узгодженості в межах одного виміру та в різних вимірах Енергетичного Союзу.
3. Кожна держава-член повинна належним чином врахувати будь-які рекомендації Комісії у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату. Якщо відповідна держава-член не враховує рекомендацію або її значну частину, така держава-член повинна надати та оприлюднити відповідні причини.
4. У контексті консультацій із громадськістю, як зазначено у статті 10, кожна держава-член повинна надати громадськості свій проект інтегрованого національного плану з енергетики та клімату.
Стаття 10 — Консультації з громадськістю
Без обмеження будь-яких інших вимог права Союзу, кожна держава-член повинна забезпечити, щоб громадськості були завчасно надані дійсні можливості взяти участь у підготовці проекту інтегрованого національного плану з енергетики та клімату - стосовно планів на період з 2021 року до 2030 року, а також у підготовці кінцевого плану задовго до його ухвалення, як і довгострокових стратегій, зазначених у статті 15. Кожна держава-член повинна додати до відповідних документів, поданих до Комісії, узагальнені думки або попередні думки громадськості. Тією мірою, якою застосовується Директива 2001/42/ЄС, консультації щодо проекту згідно із зазначеною Директивою вважаються такими, що відповідають обов’язкам щодо проведення консультацій із громадськістю відповідно до цього Регламенту.
Кожна держава-член повинна забезпечити інформування громадськості. Кожна держава-член повинна встановити розумні строки, які передбачають достатньо часу для інформування громадськості, щоб надати їй можливість брати участь і висловлювати свої думки.
Кожна держава-член повинна обмежувати адміністративну складність у ході імплементації цієї статті.
Стаття 11 — Багаторівневий діалог у сфері енергетики та клімату
Кожна держава-член повинна встановити багаторівневий діалог у сфері енергетики та клімату згідно з національними правилами, у рамках якого місцеві органи, організації громадянського суспільства, бізнес-спільнота, інвестори, інші відповідні стейкхолдери та громадськість можуть брати активну участь і обговорювати різні сценарії, передбачені в енергетичних і кліматичних політиках, у тому числі на довгострокову перспективу, а також відстежувати прогрес, крім випадків, коли така держава-член вже має структуру, яка слугує тій самій меті. У рамках такого діалогу можуть обговорюватися інтегровані національні плани з енергетики та клімату.
Стаття 12 — Регіональна співпраця
1. Держави-члени повинні співпрацювати між собою, беручи до уваги всі наявні та потенційні форми регіональної співпраці, щоб ефективно досягати цілей, цільових показників і внесків, визначених у їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату.
2. Кожна держава-член повинна, задовго до подання проекту інтегрованого національного плану з енергетики та клімату до Комісії відповідно до статті 9(1) - стосовно планів на період з 2021 року до 2030 року, а також у ході підготовки кінцевого плану задовго до його ухвалення, визначити можливості регіональної співпраці і провести консультації із сусідніми державами-членами, у тому числі в рамках форумів регіональної співпраці. Якщо держава-член, що розробляє план, вважає це доречним, така держава-член може проводити консультації з іншими державами-членами або третіми країнами, які висловили відповідний інтерес. Острівні держави-члени, які не мають міжсистемних з’єднань з іншими державами-членами, повинні проводити такі консультації із сусідніми державами-членами, які мають морські кордони. Державам-членам, із якими проводять консультації, необхідно надати розумний строк для відповіді. Кожна держава-член повинна визначити у своєму проекті інтегрованого національного плану з енергетики та клімату - стосовно планів на період з 2021 року до 2030 року, а також у своєму кінцевому національному плані з енергетики та клімату принаймні проміжні результати таких регіональних консультацій, у тому числі, якщо застосовно, інформацію про те, яким чином були враховані коментарі держав-членів або третіх країн, із якими проводили консультації.
3. Держави-члени можуть брати участь у добровільному спільному розробленні частин їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату і звітів про прогрес, у тому числі в рамках форумів регіональної співпраці. У такому разі отриманий результат замінює собою еквівалентні частини їхнього інтегрованого національного плану з енергетики та клімату і звітів про прогрес. За запитом двох або більше держав-членів Комісія сприяє здійсненню такого процесу.
4. Щоб сприяти ринковій інтеграції та результативним за витратами політикам і заходам, держави-члени повинні, у період між кінцевим терміном подання їхніх проектів інтегрованих національних планів з енергетики та клімату і кінцевим терміном подання їхніх кінцевих планів, представити відповідні частини їхніх проектів інтегрованих національних планів з енергетики та клімату на відповідних форумах регіональної співпраці з метою їх доопрацювання. За необхідності, Комісія сприяє такій співпраці та консультаціям між державами-членами і, у разі виявлення можливостей для подальшої регіональної співпраці, може надати державам-членам індикативні настанови для сприяння ефективному процесу співпраці та консультацій.
5. Держави-члени повинні врахувати коментарі, отримані від інших держав-членів відповідно до параграфів 2 і 3 у своїх кінцевих інтегрованих національних планах з енергетики та клімату і пояснити в таких планах, яким чином були враховані такі коментарі.
6. Для цілей, зазначених у параграфі 1, держави-члени повинні продовжувати співпрацювати на регіональному рівні та, у відповідних випадках, у рамках форумів регіональної співпраці в ході реалізації відповідних політик і заходів, передбачених у їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату.
7. Держави-члени також можуть передбачити співпрацю з Договірними Сторонами Енергетичного Співтовариства та з третіми країнами - членами Європейського економічного простору.
8. Тією мірою, якою застосовуються положення Директиви 2001/42/ЄС, транскордонні консультації щодо проекту згідно зі статтею 7 зазначеної Директиви вважаються такими, що відповідають обов’язкам щодо регіональної співпраці відповідно до цього Регламенту, за умови дотримання вимог цієї статті.
Стаття 13 — Оцінювання інтегрованих національних планів з енергетики та клімату
На основі інтегрованих національних планів з енергетики та клімату та їх оновлень, повідомлених відповідно до статей 3 і 14, Комісія повинна оцінити, зокрема, чи:
(a) цілі, цільові показники та внески є достатніми для колективного досягнення цілей Енергетичного Союзу та, зокрема, для першого десятирічного періоду, цілей Рамок енергетичної та кліматичної політики Союзу на 2030 рік;
(b) плани відповідають вимогам статей 3-12 і чи держави-члени належним чином врахували рекомендації Комісії, видані відповідно до статті 34.
Стаття 14 — Оновлення інтегрованого національного плану з енергетики та клімату
1. До 30 червня 2023 року, а в подальшому - до 1 січня 2033 року та кожні 10 років потому кожна держава-член повинна подати до Комісії проект оновлення останнього повідомленого інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або надати Комісії причини, які обґрунтовують відсутність необхідності оновлення плану.
2. До 30 червня 2024 року, а в подальшому - до 1 січня 2034 року та кожні 10 років потому кожна держава-член повинна подати до Комісії оновлення свого останнього повідомленого інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, крім випадків, коли вона надала причини, які обґрунтовують відсутність необхідності оновлення плану, відповідно до параграфа 1.
3. В оновленні, зазначеному в параграфі 2, кожна держава-член повинна змінити свою національну ціль, цільовий показник або внесок відносно будь-якої з кількісних цілей, цільових показників або внесків Союзу, визначених у пункті (a)(1) статті 4, щоб відобразити вищий рівень амбіцій порівняно з тим, що був визначений у її останньому повідомленому інтегрованому національному плані з енергетики та клімату. В оновленні, зазначеному в параграфі 2, кожна держава-член повинна змінити свою національну ціль, цільовий показник або внесок відносно будь-якої з кількісних цілей, цільових показників або внесків Союзу, визначених у пунктах (a)(2) і (b) статті 4, тільки щоб відобразити рівний або вищий рівень амбіцій порівняно з тим, що був визначений у її останньому повідомленому інтегрованому національному плані з енергетики та клімату.
4. Держави-члени повинні докласти зусиль для пом’якшення в їхніх оновлених інтегрованих національних планах з енергетики та клімату будь-якого негативного впливу на довкілля, що був зазначений в інтегрованій звітності відповідно до статей 17-25.
5. У своїх оновленнях, зазначених у параграфі 2, держави-члени повинні врахувати останні специфічні для країни рекомендації, видані в контексті Європейського семестру, а також зобов’язання, що випливають із Паризької угоди.
6. Процедури, встановлені у статті 9(2) і статтях 10 та 12, застосовуються до підготовки та оцінювання оновлених інтегрованих національних планів з енергетики та клімату.
7. Ця стаття не обмежує право держав-членів у будь-який час змінювати й адаптувати національні політики, визначені або зазначені в їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, за умови, що такі зміни й адаптації вказані в інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату.
Глава 3. Довгострокові стратегії
Стаття 15 — Довгострокові стратегії
1. До 1 січня 2020 року, а в подальшому - до 1 січня 2029 року та кожні 10 років потому кожна держава-член повинна підготувати та подати до Комісії свою довгострокову стратегію принаймні на 30 років. Державам-членам слід, за необхідності, оновлювати такі стратегії кожні п’ять років.
2. З метою досягнення загальних кліматичних цілей, зазначених у параграфі 3, Комісія повинна, до 1 квітня 2019 року, ухвалити пропозицію щодо довгострокової стратегії Союзу щодо скорочення викидів парникових газів згідно з Паризькою угодою, беручи до уваги проекти інтегрованих національних планів з енергетики та клімату держав-членів. Довгострокова стратегія, зазначена в цьому параграфі, повинна містити аналіз, який охоплює принаймні:
(a) різні сценарії внеску Союзу в досягнення цілей, визначених у параграфі 3, між іншим, сценарій досягнення чистого нульового рівня викидів парникових газів у Союзі до 2050 року і від’ємних викидів потому;
(b) наслідки сценаріїв, зазначених у пункті (a), для залишкового глобального та союзного вуглецевого бюджету, щоб забезпечити основу для обговорення результативності за витратами, дієвості та справедливості скорочення викидів парникових газів.
3. Довгострокові стратегії держав-членів і Союзу повинні сприяти:
(a) виконанню зобов’язань Союзу та держав-членів, згідно з РКЗК ООН і Паризькою угодою, щодо скорочення антропогенних викидів і розширення абсорбції поглиначами парникових газів та сприяння збільшенню обсягів секвестрації вуглецю;
(b) досягненню цілі Паризької угоди щодо стримання зростання глобальної середньої температури значно нижче 2° C понад доіндустріальні рівні і докладання зусиль з метою обмеження зростання температури до 1,5° C понад доіндустріальні рівні;
(c) досягненню довгострокового скорочення викидів і розширення абсорбції поглиначами парникових газів у всіх секторах згідно з ціллю Союзу в контексті необхідного скорочення в рамках Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату (МГЕЗК) для скорочення викидів парникових газів Союзу в результативний за витратами спосіб і розширення абсорбції поглиначами в контексті досягнення температурних цілей Паризької угоди, щоб якомога швидше досягти балансу між антропогенними викидами із джерел і абсорбцією поглиначами парникових газів на території Союзу та, залежно від обставин, досягти від’ємних викидів потому;
(d) створення енергетичної системи в Союзі з високим рівнем енергоефективності та використання ВДЕ.
4. Довгострокові стратегії держав-членів мають містити елементи, визначені в додатку IV. Крім того, довгострокові стратегії держав-членів і Союзу повинні охоплювати:
(a) загальні обсяги скорочення викидів і розширення абсорбції поглиначами парникових газів;
(b) обсяги скорочення викидів і розширення абсорбції парникових газів в окремих секторах, у тому числі в електроенергетиці, промисловості, у секторах транспорту, опалення та охолодження і в секторі будівель (житлових і громадських), у сільському господарстві, у секторі відходів, у секторі землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства (ЗЗЗЛГ);
(c) очікуваний прогрес у переході до економіки з низьким рівнем викидів парникових газів, у тому числі інтенсивність викидів парникових газів, інтенсивність викидів СО2 у валовому внутрішньому продукті, пов’язані оцінки довгострокових інвестицій, а також стратегії пов’язаних досліджень, розробок та інновацій;
(d) наскільки це можливо, очікуваний соціально-економічний вплив заходів з декарбонізації, у тому числі, між іншим, аспекти, пов’язані з макроекономічним і соціальним розвитком, ризиками та користю для здоров’я і з охороною довкілля.
(e) зв’язки з іншими національними довгостроковими цілями, плануванням, іншими політиками і заходами та інвестиціями.
5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 43 для внесення змін до додатка IV, щоб адаптувати його до змін довгострокової стратегії Союзу або Рамок енергетичної та кліматичної політики Союзу, які прямо та конкретно пов’язані з відповідними рішеннями, ухваленими згідно з РКЗК ООН та, зокрема, згідно з Паризькою угодою.
6. Інтегровані національні плани з енергетики та клімату повинні бути узгоджені з довгостроковими стратегіями, зазначеними в цій статті.
7. Держави-члени та Комісія повинні невідкладно повідомляти та надавати громадськості їхні відповідні довгострокові стратегії та будь-які їх оновлення, у тому числі з використанням електронної платформи, зазначеної у статті 28. Держави-члени та Комісія повинні надати громадськості релевантні дані про кінцеві результати, враховуючи комерційно чутливі дані та дотримання правил захисту даних.
8. Комісія повинна надавати підтримку державам-членам у підготовці їхніх довгострокових стратегій шляхом надання інформації про стан базисних наукових знань і можливості обміну знаннями та найкращими практиками, у тому числі, за необхідності, настанов для держав-членів на етапі розроблення та реалізації їхніх стратегій.
9. Комісія повинна оцінити, чи національні довгострокові стратегії є належними для колективного досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу, визначених у статті 1, а також повинна надати інформацію про будь-які залишкові колективні прогалини.
Стаття 16 — Стратегічний план щодо метану
З огляду на високий потенціал глобального потепління та відносно коротку тривалість перебування метану в атмосфері Комісія повинна проаналізувати наслідки реалізації політик і заходів з метою зниження коротко- та середньострокового впливу викидів метану на викиди парникових газів у Союзі. Враховуючи цілі циркулярної економіки, у відповідних випадках, Комісія повинна розглянути варіанти політики для невідкладного вирішення проблеми викидів метану та повинна представити стратегічний план Союзу щодо метану як невід’ємну частину довгострокової стратегії Союзу, зазначеної у статті 15.
Глава 4. Звітність
Секція 1
Дворічні звіти про прогрес та дії за їх результатами
Стаття 17 — Інтегровані національні звіти про прогрес у сфері енергетики та клімату
1. Без обмеження статті 26, до 15 березня 2023 року та кожні два роки потому кожна держава-член повинна звітувати перед Комісією про стан виконання свого інтегрованого національного плану з енергетики та клімату за допомогою інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату, що охоплює всі п’ять вимірів Енергетичного Союзу.
2. Інтегрований національний звіт про прогрес у сфері енергетики та клімату повинен охоплювати такі елементи:
(a) інформацію про прогрес у досягненні цілей, цільових показників і внесків, визначених в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, а також у фінансуванні та реалізації політик і заходів, необхідних для їх досягнення, включно з оглядом фактичних інвестицій відносно початкових припущень щодо інвестицій;
(b) якщо застосовно, інформацію про прогрес у встановленні діалогу, зазначеного у статті 11;
(c) інформацію, зазначену у статтях 20-25, та, у відповідних випадках, оновлення політик і заходів згідно із зазначеними статтями;
(d) інформацію про адаптацію відповідно до пункту (a)(1) статті 4;
(e) наскільки це можливо, кількісні показники впливу політик і заходів, передбачених в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, на якість повітря та викиди забруднювачів повітря.
Союз та держави-члени повинні подавати дворічні звіти згідно з Рішенням 2/СР.17 Конференції Сторін РКЗК ООН, а також національні повідомлення згідно зі статтею 12 РКЗК ООН до Секретаріату РКЗК ООН.
3. Інтегрований національний звіт про прогрес у сфері енергетики та клімату повинен охоплювати інформацію, що міститься у річних звітах, зазначених у статті 26(3), а також інформацію про політики, заходи і прогнози антропогенних викидів парникових газів із джерел і абсорбції поглиначами, що міститься у звітах, зазначених у статті 18.
4. Комісія, якій допомагає Комітет Енергетичного Союзу, зазначений у пункті (b) статті 44(1), повинна ухвалити імплементаційні акти, щоб визначити структуру, формат, технічні характеристики та процес, які стосуються інформації, зазначеної в параграфах 1 і 2 цієї статті.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).
5. Періодичність надання та обсяг інформації та оновлень, зазначених у пункті (c) параграфа 2, повинні бути збалансовані з необхідністю забезпечення достатньої впевненості інвесторів.
6. Якщо Комісія видала рекомендації відповідно до статті 32(1) або (2), відповідна держава-член повинна вказати у своєму інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію про політики та заходи, які ухвалені або призначені для ухвалення з метою врахування таких рекомендацій. Якщо застосовно, така інформація повинна містити детальний графік виконання.
Якщо відповідна держава-член вирішує не враховувати рекомендацію або її значну частину, вона повинна надати обґрунтування.
7. Держави-члени повинні надавати громадськості звіти, подані до Комісії відповідно до цієї статті.
Стаття 18 — Інтегрована звітність щодо політик та заходів стосовно парникових газів і щодо прогнозів
1. До 15 березня 2021 року та кожні два роки потому держави-члени повинні повідомляти Комісії інформацію про:
(a) їхні національні політики та заходи або групу заходів, як визначено в додатку VI; та
(b) їхні національні прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, організовані за газом або групою газів (гідрофторовуглецями та перфторвуглецями), зазначеними у частині 2 додатка V. Національні прогнози повинні враховувати будь-які політики та заходи, ухвалені на рівні Союзу, і містити інформацію, визначену в додатку VII.
2. Держави-члени повинні повідомляти якомога актуальніші прогнози. Якщо держава-член не подає повні прогнозні оцінки до 15 березня кожного другого року і Комісія встановила, що така держава-член не може заповнити прогалини в оцінках після їх виявлення в рамках процедур Комісії щодо забезпечення якості або контролю якості, Комісія може підготувати оцінки, що вимагаються для складання прогнозів Союзу, у консультації з відповідною державою-членом.
3. Держава-член повинна повідомити Комісію про будь-які суттєві зміни інформації, повідомленої відповідно до параграфа 1, упродовж першого року звітного періоду до 15 березня наступного року за роком, у якому був представлений попередній звіт.
4. Держави-члени повинні надати громадськості в електронній формі їхні національні прогнози відповідно до параграфа 1, а також будь-які відповідні оцінки витрат і впливу національних політик і заходів на реалізацію політик Союзу, що стосуються обмеження викидів парникових газів, разом із будь-якими відповідними обґрунтувальними технічними звітами. Такі прогнози та оцінки повинні містити описи використаних моделей і методологічних підходів, термінів та означень і базисних припущень.
Стаття 19 — Інтегрована звітність щодо національних дій з адаптації, фінансової та технологічної підтримки, наданої країнам, що розвиваються, і доходів від торгів
1. До 15 березня 2021 року та кожні два роки потому держави-члени повинні повідомляти Комісії інформацію про їхні національні плани та стратегії адаптації до зміни клімату, у яких описані реалізовані та заплановані дії з метою сприяння адаптації до зміни клімату, включно з інформацією, зазначеною у частині 1 додатка VIII, згідно з вимогами щодо звітування, погодженими відповідно до РКЗК ООН і Паризької угоди.
2. До 31 липня 2021 року та щороку потому (рік X) держави-члени повинні повідомляти Комісії інформацію про використання доходів, отриманих державами-членами від торгів квотами відповідно до статті 10(1) і статті 3d(1) або (2) Директиви 2003/87/ЄС, включно з інформацією, визначеною в частині 3 додатка VIII.
3. До 30 вересня 2021 року та щороку потому (рік X) держави-члени повинні повідомляти Комісії інформацію про надання підтримки країнам, що розвиваються, включно з інформацією, визначеною в частині 2 додатка VIII, згідно з вимогами щодо звітування, погодженими відповідно до РКЗК ООН і Паризької угоди.
4. Держави-члени повинні надавати громадськості звіти, подані до Комісії відповідно до цієї статті, за винятком інформації, визначеної в пункті (b) частини 2 додатка VIII.
5. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити структуру, формат і процеси подання для повідомлення державами-членами інформації відповідно до цієї статті.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).
Стаття 20 — Інтегрована звітність щодо відновлюваної енергії
Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію:
(a) про реалізацію таких траєкторій і цілей:
(1) індикативної національної траєкторії загальної частки відновлюваної енергії у валовому кінцевому енергоспоживанні з 2021 року до 2030 року;
(2) оціночних траєкторій секторальної частки відновлюваної енергії у кінцевому енергоспоживанні з 2021 року до 2030 року в секторах електроенергетики, опалення та охолодження і транспорту;
(3) оціночних траєкторій за технологією відновлюваної енергії для досягнення загальної та секторальних траєкторій відновлюваної енергії з 2021 року до 2030 року, включно із загальним очікуваним валовим кінцевим енергоспоживанням за технологією та сектором у млн т н.е. і загальною запланованою встановленою потужністю за технологією та сектором у МВт;
(4) траєкторій попиту на біоенергію з розподілом за тепловою енергією, електричною енергією і транспортом, а також постачання біомаси за сировиною та походженням (з розмежуванням між внутрішнім виробництвом та імпортом). Для лісової біомаси - оцінювання її джерела та впливу на поглинання в секторі ЗЗЗЛГ;
(5) якщо застосовно, інших національних траєкторій та цілей, у тому числі тих, що є довгостроковими та секторальними (як-от частки електричної енергії, виробленої з біомаси без використання теплової енергії, частки відновлюваної енергії в секторі централізованого теплопостачання, використання відновлюваної енергії в секторі будівель, вироблення відновлюваної енергії містами, ВДЕ-громадами та споживачами відновлюваної енергії власного виробництва), енергії, відновленої з осаду, отриманого при очищенні стічних вод
(b) про реалізацію таких політик і заходів:
(1) реалізованих, ухвалених запланованих політик та заходів для забезпечення національного внеску в досягнення обов’язкового цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії, як зазначено в пункті (a)(2) статті 4 цього Регламенту, включно із заходами для конкретних секторів і технологій, разом з детальним оглядом реалізації заходів, встановлених у статтях 23-28 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(2) за наявності, конкретних заходів регіональної співпраці;
(3) без обмеження статей 107 і 108ДФЄС, конкретних заходів фінансової підтримки, у тому числі підтримки Союзу та використання коштів Союзу, для стимулювання використання енергії з ВДЕ в секторах електроенергетики, опалення та охолодження і транспорту;
(4) якщо застосовно, оцінювання підтримки виробництва електроенергії з ВДЕ, що його повинні здійснювати держави-члени відповідно до статті 6(4) Директиви (ЄС) 2018/2001
(5) конкретних заходів на виконання вимог статей 15-18 Директиви (ЄС) 2018/2001;
(6) якщо застосовно, конкретних заходів для оцінювання, забезпечення прозорості та зниження потреби в потужностях, що працюють в режимі вимушеної генерації, що може призвести до обмеження енергії з ВДЕ;
(7) огляду політик і заходів відповідно до рамки сприяння, яку повинні ухвалити держави-члени відповідно до статті 21(6) і статті 22(5) Директиви (ЄС) 2018/2001, щоб сприяти розвитку споживання енергії власного виробництва та ВДЕ-громад;
(8) заходів для стимулювання використання енергії з біомаси, особливо мобілізації нової біомаси, з урахуванням доступності біомаси, у тому числі доступності сталої біомаси, а також заходів для забезпечення сталості виробленої та використовуваної біомаси;
(9) наявних заходів для збільшення частки відновлюваної енергії в секторах електроенергетики, опалення та охолодження і транспорту;
(10) політик і заходів, що сприяють укладенню договорів купівлі-продажу електричної енергії;
(c) як визначено в частині 1 додатка IX.
Стаття 21 — Інтегрована звітність щодо енергоефективності
Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію:
(a) про реалізацію таких національних траєкторій, цілей і цільових показників:
(1) індикативної траєкторії первинного та кінцевого енергоспоживання з 2021 року до 2030 року як національного внеску у формі заощадженої енергії в досягнення цільового показника на 2030 рік на рівні Союзу, включно з базисною методологією;
(2) індикативних проміжних показників довгострокової стратегії реконструкції національного фонду житлових і нежитлових будівель, що перебувають у публічній і приватній власності, а також внесків у досягнення цільових показників підвищення енергоефективності Союзу відповідно до Директиви 2012/27/ЄС і статті 2(a) Директиви 2010/31/ЄС;
(3) якщо застосовно, оновлень їхніх національних цілей, визначених у національному плані;
(b) про реалізацію таких політик і заходів:
(1) реалізованих, ухвалених і заплановані політик, заходів та програм для досягнення індикативних національних внесків в підвищення енергоефективності на 2030 рік, а також інших цілей, зазначених у статті 6, у тому числі запланованих заходів та інструментів (також фінансового характеру) для покращення енергетичних характеристик будівель, заходів для використання потенціалу енергоефективності газової та електроенергетичної інфраструктури та інших заходів з підвищення енергоефективності;
(2) якщо застосовно, ринкових інструментів для стимулювання підвищення енергоефективності, у тому числі, між іншим, енергетичних податків, зборів і квот;
(3) національної схеми зобов’язань щодо енергоефективності й альтернативних заходів відповідно до статей 7a та 7b Директиви 2012/27/ЄС та згідно з додатком III до цього Регламенту;
(4) довгострокові стратегії реконструкції згідно зі статтею 2a Директиви 2010/31/ЄС;
(5) політик та заходів для впровадження енергетичних послуг у публічному секторі та, а також заходів для усунення регуляторних і нерегуляторних бар’єрів, які перешкоджають впровадженню договорів на підвищення енергоефективності та інших моделей надання послуг із підвищення енергоефективності;
(6) регіональної співпраці у сфері енергоефективності, якщо застосовно;
(7) без обмеження статей 107 і 108 ДФЄС, заходів із фінансування, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у сфері енергоефективності на національному рівні, якщо застосовно;
(c) як визначено в частині 2 додатка IX.
Стаття 22 — Інтегрована звітність щодо енергетичної безпеки
Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію про реалізацію:
(a) національних цілей диверсифікації джерел енергії та постачання;
(b) якщо застосовно, національних цілей зниження залежності від імпорту енергоресурсів із третіх країн;
(c) національних цілей розвитку здатності усувати обмеження або перебої в постачанні енергоресурсів, у тому числі газу та електричної енергії;
(d) національних цілей для підвищення гнучкості національної енергетичної системи, зокрема, шляхом розвитку внутрішніх джерел енергопостачання, управління попитом і акумулювання енергії;
(e) реалізованих, ухвалених і запланованих політик та заходів для досягнення цілей, зазначених у пунктах (a)-(d);
(f) регіональної співпраці в реалізації цілей і політик, зазначених у пунктах (a)-(d);
(g) без обмеження статей 107 і 108 ДФЄС, заходів із фінансування, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у цій сфері на національному рівні, якщо застосовно.
Стаття 23 — Інтегрована звітність щодо внутрішнього енергетичного ринку
1. Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію про реалізацію таких цілей і заходів:
(a) рівня інтеграції енергетичних систем, якого мають на меті досягти держави-члени у 2030 році з урахуванням цільового показника на 2030 рік у розмірі принаймні 15% та показників, визначених у пункті 2.4.1 секції A частини 1 додатка I, а також заходів з реалізації стратегії для досягнення цього рівня, у тому числі заходів, пов’язаних із наданням дозволів;
(b) ключових інфраструктурних проектів у сфері передачі електроенергії та транспортування газу, які необхідні для досягнення цілей і цільових показників за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу;
(c) якщо застосовно, передбачених основних інфраструктурних проектів, інших ніж проекти спільного інтересу, включно з інфраструктурними проектами за участю третіх країн, та, наскільки це можливо, загального оцінювання їх сумісності із цілями та цільовими показниками Енергетичного Союзу і внеску в їх досягнення;
(d) національних цілей, пов’язаних з іншими аспектами внутрішнього енергетичного ринку, такими як підвищення гнучкості системи, інтеграція та сполучення ринків з метою збільшення обсягу пропускної спроможності наявних інтерконекторів для продажу, розумні енергомережі, агрегація, управління попитом, акумулювання енергії, розподілена генерація, механізми диспетчеризації, передиспетчеризації та обмеження, цінові сигнали в реальному часі;
(e) якщо застосовно, національних цілей щодо недискримінаційної інтеграції ВДЕ, управління попитом і акумулювання енергії, у тому числі шляхом агрегації, на всіх енергетичних ринках;
(f) якщо застосовно, національних цілей і заходів щодо забезпечення участі споживачів у роботі енергетичної системи, а також отримання ними переваг від генерації для власних потреб і нових технологій, у тому числі від розумних лічильників;
(g) заходів щодо забезпечення відповідності (достатності) енергетичної системи;
(h) реалізованих, ухвалених і запланованих політик і заходів для досягнення цілей, зазначених у пунктах (a)-(g);
(i) регіональної співпраці в ході реалізації цілей і політик, зазначених у пунктах (a)-(h);
(j) без обмеження статей 107 і 108 ДФЄС, заходів з фінансування на національному рівні, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у сфері внутрішнього енергетичного ринку, у тому числі для досягнення цільового показника інтеграції енергетичних систем, якщо застосовно;
(k) заходів для підвищення гнучкості енергетичної системи в контексті виробництва відновлюваної енергії, включно з впровадженням сполучення внутрішньодобових ринків і транскордонних балансуючих ринків;
2. Інформація, надана державами-членами відповідно до параграфа 1, повинна узгоджуватися та, у відповідних випадках, ґрунтуватися на звіті національних регуляторів, зазначеному в пункті (e) статті 37(1) Директиви 2009/72/ЄС та в пункті (e) статті 41(1) Директиви 2009/73/ЄС.
Стаття 24 — Інтегрована звітність щодо енергетичної бідності
У разі застосування другого підпараграфа пункту (d) статті 3(3) відповідна держава-член повинна зазначити у своєму інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату:
(a) інформацію про прогрес у досягненні індикативної цілі зменшення кількості домогосподарств, що перебувають у стані енергетичної бідності; та
(b) кількісну інформацію про кількість домогосподарств, що перебувають у стані енергетичної бідності, та, за наявності, інформацію про політики та заходи для подолання енергетичної бідності.
Комісія повинна обмінюватися даними, повідомленими державами-членами відповідно до цієї статті, з Європейською обсерваторією енергетичної бідності.
Стаття 25 — Інтегрована звітність щодо досліджень, інновацій та конкурентоспроможності
Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію про реалізацію таких цілей і заходів:
(a) якщо застосовно, національних цілей і політик, які адаптують цілі та політики Плану СЕТ до національного контексту;
(b) національних цілей щодо загальних публічних та, за наявності, приватних видатків на дослідження та інновації у сфері технологій чистої енергії, а також на покриття вартості та підвищення ефективності технологій;
(c) у відповідних випадках, національних цілей, у тому числі довгострокових цільових показників на 2050 рік щодо впровадження технологій із метою декарбонізації енергомістких і вуглецемістких секторів промисловості та, якщо застосовно, щодо пов’язаної інфраструктури транспортування, використання та зберігання вуглецю;
(d) національних цілей щодо відмови від енергетичних субсидій, зокрема, для викопного палива;
(e) реалізованих, ухвалених і запланованих політик та заходів для досягнення цілей, зазначених у пунктах (b) та (c);
(f) співпраці з іншими державами-членами в ході реалізації цілей і політик, зазначених у пунктах (b)-(d), включно з координацією політик і заходів у контексті Плану СЕТ, таким як узгодження програм досліджень і спільних програм;
(g) заходів з фінансування, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у цій сфері на національному рівні, якщо застосовно.
Секція 2
Річна звітність
Стаття 26 — Річна звітність
1. До 15 березня 2021 року та щороку потому (рік X) держави-члени повинні надавати Комісії:
(a) інформацію, зазначену у статті 6(2) Директиви 2009/119/ЄС;
(b) інформацію, зазначену в пункті 3 додатка IX до Директиви 2013/30/ЄС, згідно зі статтею 25 зазначеної Директиви.
2. До 31 липня 2021 року та щороку потому (рік X) держави-члени повинні надавати Комісії їхні приблизні кадастри парникових газів на рік X-1.
Для цілей цього параграфа Комісія повинна, на основі приблизних кадастрів парникових газів або, якщо держава-член не надала приблизні кадастри до зазначеної дати, на основі власних оцінок, щорічно складати приблизний кадастр парникових газів Союзу. Комісія повинна надавати таку інформацію громадськості до 30 вересня кожного року.
3. З 2023 року держави-члени повинні визначати та повідомляти Комісії остаточні дані інвентаризації парникових газів до 15 березня кожного року (рік X) і попередні дані - до 15 січня кожного року, у тому числі інформацію про парникові гази та інформацію про інвентаризацію, зазначену в додатку V. Звіт з остаточними даними інвентаризації парникових газів також повинен містити повний і актуальний звіт про національну інвентаризацію. Упродовж трьох місяців після отримання звітів Комісія повинна надати інформацію, зазначену в пункті (n) частини 1 додатка V, Комітету зі зміни клімату, зазначеному в пункті (a) статті 44(1).
4. Держави-члени повинні подавати до Секретаріату РКЗК ООН національні кадастри, що містять подану до Комісії інформацію про остаточні дані інвентаризації викидів парникових газів згідно з параграфом 3, до 15 квітня кожного року. Комісія повинна, у співпраці з державами-членами, щорічно складати кадастр викидів парникових газів Союзу та готувати звіт про інвентаризацію викидів парникових газів Союзу, а також подавати їх до Секретаріату РКЗК ООН до 15 квітня кожного року.
5. Держави-члени повинні надати Комісії, до 15 січня та 15 березня, відповідно, у 2027 та 2032 роках, попередні та остаточні дані національної інвентаризації, підготовлені для їхніх рахунків у секторі ЗЗЗЛГ, для цілей складання звітів про відповідність згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 2018/841.
6. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти, згідно зі статтею 43, для:
(a) внесення змін до частини 2 додатка V у формі додавання або вилучення речовин до/з переліку парникових газів згідно з відповідними рішеннями, ухваленими органами РКЗК ООН або Паризької угоди;
(b) доповнення цього Регламенту шляхом ухвалення значень потенціалу глобального потепління та визначення настанов щодо інвентаризації, застосовних згідно з відповідними рішеннями, ухваленими органами РКЗК ООН або Паризької угоди.
7. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити структуру, технічні характеристики, формат і процеси для подання державами-членами приблизних кадастрів викидів парникових газів відповідно до параграфа 2 цієї статті, кадастрів викидів парникових газів відповідно до параграфа 3 цієї статті та інформації про обліковані викиди і абсорбцію парникових газів згідно зі статтями 5 і 14 Регламенту (ЄС) № 2018/841.
Пропонуючи такі імплементаційні акти, Комісія повинна враховувати графіки моніторингу та повідомлення відповідної інформації відповідно до РКЗК ООН або Паризької угоди, а також відповідні рішення, ухвалені органами РКЗК ООН або Паризької угоди, щоб забезпечити дотримання Союзом своїх обов’язків щодо звітування як Сторони РКЗК ООН та Паризької угоди. У таких імплементаційних актах також повинні бути вказані часові рамки співпраці та координації між Комісією та державами-членами в ході підготовки звіту про інвентаризацію парникових газів Союзу.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).
Стаття 27 — Звітування про цільові показники на 2020 рік
До 30 квітня 2022 року кожна держава-член повинна звітувати перед Комісією про досягнення свого національного цільового показника підвищення енергоефективності на 2020 рік, встановленого відповідно до статті 3(1) Директиви 2012/27/ЄС, шляхом надання інформації, визначеної в частині 2 додатка IX до цього Регламенту, а також загальних національних цільових показників щодо частки енергії з ВДЕ у 2020 році, як визначено в додатку I до Директиви 2009/28/ЄС в редакції, чинній станом на 31 грудня 2020 року, шляхом надання такої інформації:
(a) секторальні (електроенергетика, сектор опалення та охолодження, сектор транспорту) і загальні частки енергії з ВДЕ у 2020 році;
(b) заходи, вжиті для досягнення національних цільових показників у сфері відновлюваної енергії на 2020 рік, у тому числі заходи, пов’язані зі схемами підтримки, гарантіями походження та спрощенням адміністративних процедур;
(c) частка енергії з біопалив і біорідин, вироблених із зернових культур та культур із високим вмістом крохмалю, цукрових і олійних культур, в енергоспоживанні в секторі транспорту;
(d) частка енергії з біопалив і біогазу для транспорту, вироблених із сировини та інших палив, зазначених у частині A додатка IX до Директиви 2009/28/ЄС у редакції, чинній станом на 31 грудня 2020 року, в енергоспоживанні в секторі транспорту.
Секція 3
Платформа для звітування
Стаття 28 — Електронна платформа
1. Комісія повинна створити онлайнову платформу (електронну платформу), щоб сприяти комунікації між Комісією та державами-членами, співпраці між державами-членами та загальному доступу до інформації.
2. Держави-члени повинні використовувати електронну платформу для цілей подання до Комісії звітів, зазначених у цій главі, як тільки вона розпочне свою роботу.
3. Електронна платформа повинна розпочати свою роботу до 1 січня 2020 року. Комісія повинна використовувати електронну платформу, щоб сприяти загальному онлайновому доступу до звітів, зазначених у цій главі, кінцевих інтегрованих національних планів з енергетики та клімату, їх оновлень і довгострокових стратегій, зазначених у статті 15, з урахуванням комерційно чутливих даних і дотримання правил захисту даних.
Глава 5. Агреговане оцінювання прогресу та заходи політичного реагування для забезпечення досягнення цільових показників Союзу - моніторинг із боку Комісії
Стаття 29 — Оцінювання прогресу
1. До 31 жовтня 2021 року та кожні два роки потому Комісія повинна оцінити, зокрема, на основі інтегрованих національних звітів про прогрес у сфері енергетики та клімату, іншої інформації, повідомленої згідно із цим Регламентом, показників, європейської статистики та даних, за наявності:
(a) прогрес на рівні Союзу в досягненні цілей Енергетичного Союзу, у тому числі - протягом першого десятирічного періоду - цільових показників Союзу на 2030 рік у сфері енергетики та клімату, зокрема, з метою уникнення будь-яких розривів із цільовими показниками Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії та енергоефективності;
(b) прогрес кожної держави-члена в досягненні її цілей, цільових показників і внесків, а також у реалізації політик і заходів, визначених в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату;
(c) загальний вплив авіації на глобальний клімат, у тому числі у формі викидів або ефектів, інших ніж викиди та ефекти СО2, на основі даних про викиди, наданих державами-членами відповідно до статті 26, а також вдосконалити зазначену оцінку з урахуванням наукового прогресу та даних про повітряний рух, у відповідних випадках;
(d) загальний вплив політик і заходів, передбачених в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, на здійснення заходів політики Союзу у сфері енергетики та клімату;
(e) загальний вплив політик і заходів, передбачених в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, на функціонування системи торгівлі квотами на викиди Європейського Союзу (СТКВ ЄС) та на баланс між пропозицією та попитом на квоти на європейському вуглецевому ринку.
2. У сфері відновлюваної енергії в рамках оцінювання, зазначеного в параграфі 1, Комісія повинна оцінити прогрес у досягненні частки енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні на основі індикативної траєкторії Союзу, яка починається з 20% у 2020 році, досягає контрольних точок на рівні принаймні 18% у 2022 році, 43% у 2025 році та 65% у 2027 році, що охоплюють загальне зростання частки енергії з ВДЕ між цільовим показником Союзу на 2020 рік у сфері відновлюваної енергії та цільовим показником Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії, а потім досягає цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії в розмірі принаймні 32% у 2030 році.
3. У сфері енергоефективності в рамках оцінювання, зазначеного в параграфі 1, Комісія повинна оцінити прогрес у колективному досягненні максимального рівня енергоспоживання у Союзі, що не перевищує 1128 млн т н.е. первинної енергії та 846 млн т н.е. кінцевої енергії у 2030 році згідно зі статтею 3(5) Директиви 2012/27/ЄС.
У ході здійснення оцінювання Комісія повинна вжити таких заходів:
(a) перевірити, чи був досягнутий проміжний показник енергоспоживання, що не перевищує 1483 млн т н.е. первинної енергії та 1086 млн т н.е. кінцевої енергії у 2020 році;
(b) оцінити, чи прогрес держав-членів свідчить, що Союз у цілому успішно просувається до досягнення рівня зниження енергоспоживання у 2030 році, як зазначено в першому підпараграфі, враховуючи результати оцінювання інформації, наданої державами-членами в їхніх інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату;
(c) використовувати результати моделювання щодо майбутніх тенденцій енергоспоживання на рівні Союзу та на національному рівні, а також використовувати результати іншого додаткового аналізу;
(d) належним чином враховувати відповідні обставини, які впливають на первинне та кінцеве енергоспоживання, вказані державами-членами в їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, згідно зі статтею 6(2).
4. У сфері внутрішнього енергетичного ринку в рамках оцінювання, зазначеного в параграфі 1, Комісія повинна оцінити прогрес у досягненні рівня інтеграції енергетичних систем, що його держава-член має намір досягти у 2030 році.
5. До 31 жовтня 2021 року та щороку потому Комісія повинна оцінити, зокрема, на основі інформації, повідомленої згідно із цим Регламентом, чи Союз і держави-члени здійснили достатній прогрес у виконанні таких вимог:
(a) зобов’язання згідно зі статтею 4 РКЗК ООН і статтею 3 Паризької угоди, як визначено в рішеннях, ухвалених Конференцією Сторін РКЗК ООН або Конференцією Сторін РКЗК ООН, що є нарадою Сторін Паризької Угоди;
(b) зобов’язання, визначені у статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/842 та у статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/841.
(c) цілі, визначені в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату для досягнення цілей Енергетичного Союзу і - упродовж першого десятирічного періоду - з метою досягнення цільових показників на 2030 рік у сфері енергетики та клімату.
6. У своєму оцінюванні Комісія повинна враховувати останні специфічні для країни рекомендації, видані в контексті Європейського семестру.
7. Комісія повинна звітувати про результати оцінювання згідно із цією статтею в рамках звіту про стан Енергетичного Союзу, зазначеного у статті 35.
Стаття 30 — Невідповідність загальним цілям і цільовим показникам Енергетичного Союзу згідно з Регламентом (ЄС) № 2018/842
1. На основі оцінювання згідно зі статтею 29 Комісія повинна видати рекомендації для держави-члена відповідно до статті 34, якщо зміни політики в такій державі-члені не відповідають загальним цілям Енергетичного Союзу.
2. Держава-член, яка має намір скористатися можливістю відповідно до статті 7 Регламенту (ЄС) № 2018/842, повинна, як тільки стане доступною відповідна інформація, включити до інтегрованого національного плану з енергетики та клімату рівень передбаченого використання, а також заплановані політики та заходи на виконання вимог, встановлених у статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/841 на період з 2021 року до 2030 року.
Стаття 31 — Реагування на недостатній рівень амбітності інтегрованих національних планів з енергетики та клімату
1. У випадках, коли на основі результатів оцінювання проектів інтегрованих національних планів з енергетики та клімату відповідно до статті 9 або оцінювання проектів оновлень кінцевих планів відповідно до статті 14 у рамках повторюваного процесу Комісія доходить висновку, що цілі, цільові показники та внески держав-членів є недостатніми для колективного досягнення цілей Енергетичного Союзу та, зокрема - упродовж першого десятирічного періоду - обов’язкового цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії та цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері енергоефективності, вона повинна - стосовно цільового показника Союзу у сфері відновлюваної енергії - і може - стосовно інших цілей Енергетичного Союзу - видати рекомендації для держав-членів, чиї внески, на її думку, є недостатніми, щоб підвищити рівень їхніх амбіцій для забезпечення достатнього рівня колективних амбіцій.
2. Якщо розрив між цільовим показником Союзу на 2030 рік і колективними внесками держав-членів спостерігається у сфері відновлюваної енергії, Комісія повинна використовувати для свого оцінювання формулу, визначену в додатку II, що ґрунтується на об’єктивних критеріях, викладених у пункті (e)(i)-(v) першого підпараграфа статті 5(1), з належними врахуванням відповідних обставин, які впливають на розгортання ВДЕ, як зазначено державами-членами відповідно до другого підпараграфа статті 5(1).
Якщо розрив між цільовим показником Союзу на 2030 рік і сумою національних внесків спостерігається у сфері енергоефективності, Комісія повинна, зокрема, оцінити відповідні обставини, викладені у статті 6(2), інформацію, надану державами-членами в їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, результати моделювання щодо майбутніх тенденцій енергоспоживання та результати іншого додаткового аналізу, у відповідних випадках.
Без обмеження інших положень цієї статті, а також із виключною метою оцінювання наявності розриву між цільовим показником Союзу на 2030 рік і колективними внесками держав членів Комісія повинна у своєму оцінюванні використовувати припущення щодо національного внеску держав-членів, які не подали свої проекти інтегрованих національних планів з енергетики та клімату відповідно до статті 9(1).
У своєму припущенні у сфері відновлюваної енергії Комісія повинна враховувати обов’язковий національний цільовий показник держави-члена на 2020 рік, як визначено в додатку I до Директиви (ЄС) 2018/2001, результати моделювання розвитку ВДЕ і результати, отримані за формулою, визначеною в додатку II до цього Регламенту. У сфері енергоефективності вона повинна враховувати результати моделювання щодо майбутніх тенденцій енергоспоживання та результати іншого додаткового аналізу, у відповідних випадках.
У своєму оцінюванні внесків у сфері відновлюваної енергії на основі формули, визначеної в додатку II, Комісія повинна враховувати будь-який потенційний негативний вплив на безпеку постачання та стабільність мережі в малих та ізольованих енергетичних системах або в системах держав-членів, у яких можуть бути значні наслідки через зміну синхронної області.
У своєму оцінюванні внесків у сфері енергоефективності Комісія повинна враховувати потенційний вплив на експлуатацію енергетичної системи та стабільність мережі у державах-членах, у яких можуть бути значні наслідки через зміну синхронної області.
3. Якщо на основі результатів свого оцінювання інтегрованих національних планів з енергетики та клімату та їх оновлень відповідно до статті 14 Комісія дійде висновку, що цілі, цільові показники та внески в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату або їх оновленнях є недостатніми для колективного досягнення цілей Енергетичного Союзу та, зокрема - упродовж першого десятирічного періоду - цільових показників Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії та енергоефективності, вона повинна запропонувати заходи та здійснити свої повноваження на рівні Союзу, щоб забезпечити колективне досягнення таких цілей і цільових показників. Що стосується відновлюваної енергії, такі заходи повинні враховувати рівень амбітності внесків держав-членів у досягнення цільового показника Союзу на 2030 рік, визначених в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату та їх оновленнях.
Стаття 32 — Реагування на недостатній прогрес у досягненні цілей та цільових показників Союзу у сфері енергетики та клімату
1. Якщо на основі результатів оцінювання відповідно до пункту (b) статті 29(1) Комісія дійде висновку, що держава-член зробила недостатній прогрес у досягненні своїх цілей, цільових показників і внесків, контрольних точок у сфері відновлюваної енергії або в реалізації політик і заходів, визначених в її інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, вона повинна видати рекомендації для відповідної держави-члена згідно зі статтею 34.
У своїх рекомендаціях у сфері відновлюваної енергії Комісія повинна враховувати відповідні обставини, зазначені державою-членом відповідно до другого підпараграфа статті 5(1). Комісія також повинна враховувати проекти у сфері відновлюваної енергетики, щодо яких було ухвалене остаточне інвестиційне рішення, за умови, що такі проекти будуть введені в експлуатацію в період з 2021 року до 2030 року і матимуть значний вплив на національний внесок держави-члена.
У своїх рекомендаціях у сфері енергоефективності Комісія повинна належним чином враховувати об’єктивні критерії, наведені в пунктах (a) і (b) статті 6(1), а також відповідні національні обставини, зазначені державою-членом згідно зі статтею 6(2).
2. Якщо на основі результатів агрегованого оцінювання інтегрованих національних звітів про прогрес у сфері енергетики та клімату держав-членів відповідно до пункту (a) статті 29(1), а також інших джерел інформації, у відповідних випадках, Комісія дійде висновку, що існує ризик недосягнення Союзом цілей Енергетичного Союзу та, зокрема - упродовж першого десятирічного періоду - цільових показників Рамок енергетичної та кліматичної політики Союзу на 2030 рік, вона може видати рекомендації для всіх держав-членів відповідно до статті 34 для пом’якшення такого ризику.
У сфері відновлюваної енергії Комісія повинна оцінити, чи національні заходи, передбачені в параграфі 3, є достатніми для досягнення цільових показників Союзу у сфері відновлюваної енергетики. У разі недостатності національних заходів Комісія повинна, у відповідних випадках, на додаток до таких рекомендацій пропонувати заходи та здійснювати свої повноваження на рівні Союзу, щоб забезпечити, зокрема, досягнення цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії.
У сфері енергоефективності Комісія повинна, у відповідних випадках, на додаток до таких рекомендацій пропонувати заходи та здійснювати свої повноваження на рівні Союзу, щоб забезпечити, зокрема, досягнення цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері енергоефективності.
У сфері енергоефективності такі додаткові заходи можуть, зокрема, передбачати підвищення енергоефективності:
(a) продуктів, відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/125/ЄС (-1) та Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/1369 (-2);
(b) будівель, відповідно до директив 2010/31/ЄС та 2012/27/ЄС; та
(c) транспорту.
3. Якщо у сфері відновлюваної енергії Комісія дійде висновку, на основі результатів оцінювання відповідно до статті 29(1) та (2), що одна або більше контрольних точок індикативної траєкторії Союзу у 2022, 2025 та 2027 роках, зазначені у статті 29(2), не були досягнуті, держави-члени, що не досягли однієї або більше національних контрольних точок у 2022, 2025 та 2027 роках, як зазначено в пункті (a)(2) статті 4, повинні забезпечити реалізацію додаткових заходів упродовж одного року з дати отримання результатів оцінювання Комісії, щоб усунути розрив із національною контрольною точкою, таких як:
(a) національні заходи для розширення розгортання ВДЕ;
(b) коригування частки відновлюваної енергії в секторі опалення та охолодження, визначеної у статті 23(1) Директиви (ЄС) 2018/2001;
(c) коригування частки відновлюваної енергії в секторі транспорту, визначеної у статті 25(1) Директиви (ЄС) 2018/2001;
(d) здійснення добровільного фінансового платежу в рамках механізму фінансування відновлюваної енергетики Союзу, встановленого на рівні Союзу, що сприяє реалізації проектів у сфері відновлюваної енергетики та перебуває у прямому або опосередкованому управлінні Комісії, як визначено у статті 33;
(e) використання механізмів співпраці, визначених у Директиві (ЄС) 2018/2001.
Такі заходи повинні враховувати міркування Комісії, як визначено у другому підпараграфі параграфа 1 цієї статті. Відповідні держави-члени повинні вказати такі заходи в інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату.
4. Починаючи з 1 січня 2021 року частка енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні кожної держави-члена не повинна бути нижчою за базову частку, що дорівнює її обов’язковому загальному національному цільовому показнику частки енергії з ВДЕ у 2020 році, визначеному у статті 3(4) Директиви (ЄС) 2018/2001. Якщо держава-член не підтримує свою базову частку, виміряну протягом однорічного періоду, відповідна держава-член повинна вжити, упродовж одного року, додаткові заходи на зразок тих, що визначені в пунктах (a)-(e) першого підпараграфа параграфа 3 цієї статті, що є достатніми для усунення розриву упродовж одного року.
Держави-члени, що виконали обов’язок усунути розрив із базовим показником, вважаються такими, що дотримали свої обов’язки, визначені в першому реченні першого підпараграфа цього параграфа та у статті 3(4) Директиви (ЄС) 2018/2001, упродовж періоду, коли стався розрив.
Для цілей пункту (d) першого підпараграфа параграфа 3 цієї статті держави-члени можуть використовувати свої доходи від річних квот на викиди відповідно до Директиви 2003/87/ЄС.
5. Якщо частка енергії з ВДЕ держави-члена нижча за одну або більше національних контрольних точок у 2022, 2025 та 2027 роках, як зазначено в пункті (a)(2) статті 4, у наступному інтегрованому звіті, поданому до Комісії відповідно до статті 17, вона повинна надати пояснення, яким чином вона усуне розрив із національними контрольними точками.
6. Якщо у сфері енергоефективності, без обмеження інших заходів на рівні Союзу відповідно до третього підпараграфа параграфа 2 цієї статті, Комісія дійде висновку, на основі результатів оцінювання відповідно до статті 29(1) та (3), проведеного не пізніше ніж у 2022, 2025 та 2027 роках, що прогрес у колективному досягненні цільових показників Союзу у сфері енергоефективності, зазначених у першому підпараграфі статті 29(3), є недостатнім, вона повинна запропонувати заходи та здійснити свої повноваження на рівні Союзу на додаток до тих, що визначені в Директиві 2010/31/ЄС та Директиві 2012/27/ЄС, щоб забезпечити досягнення цільових показників Союзу на 2030 рік у сфері енергоефективності.
7. Кожна відповідна держава-член, зазначена в параграфі 3 цієї статті, повинна вказати додаткові реалізовані, ухвалені та заплановані заходи у своєму наступному звіті про прогрес, зазначеному у статті 17.
8. Якщо у сфері інтеграції енергетичних систем Комісія дійде висновку, на основі результатів оцінювання відповідно до статті 29(1) та (4) у 2025 році, що прогрес є недостатнім, Комісія повинна співпрацювати з відповідними державами-членами до 2026 року з метою усунення виявлених обставин.
Стаття 33 — Механізм фінансування відновлюваної енергетики Союзу
1. До 1 січня 2021 року Комісія повинна створити механізм фінансування відновлюваної енергетики Союзу, зазначений у пункті (d) статті 32(3), з метою проведення тендерів для надання підтримки новим проектам у сфері відновлюваної енергії, щоб усунути розрив з індикативною траєкторією Союзу.
Підтримку можуть надавати, між іншим, у формі премії поверх ринкових цін і виділяти проектам із найнижчою вартістю або премією.
2. Без обмеження параграфа 1 цієї статті механізм фінансування повинен сприяти виконанню рамки сприяння відповідно до статті 3(4) Директиви (ЄС) 2018/2001 з метою підтримки розгортання ВДЕ в Союзі, незалежно від наявності розриву з індикативною траєкторією Союзу. З цією метою:
(a) платежі держав-членів, зазначені у статті 32, можуть доповнюватися іншими джерелами, як-от коштами Союзу, внесками приватного сектора або додатковими платежами держав-членів для сприяння досягненню цільового показника Союзу;
(b) механізм фінансування може, між іншим, надавати підтримку у формі позик із низькими відсотками, грантів або їх поєднання і може підтримувати, між іншим, спільні проекти між державами-членами згідно зі статтею 9 Директиви (ЄС) 2018/2001 та участь держав-членів у спільних проектах із третіми країнами, зазначених у статті 11 зазначеної Директиви.
3. Держави-члени зберігають за собою право вирішувати, чи і, якщо так, за яких умов вони дозволятимуть установкам, розташованих на їхній території, отримувати підтримку від механізму фінансування.
4. Комісія, якій допомагає Комітет Енергетичного Союзу, зазначений у пункті (b) статті 44(1), може ухвалювати імплементаційні акти, щоб визначити необхідні положення для створення та функціонування механізму фінансування, зокрема:
(a) методологію розрахунку максимального рівня премії для кожного тендеру;
(b) характеристики тендерної процедури, яка підлягає застосуванню, включно з умовами постачання та пов’язаними штрафними санкціями;
(c) методологію розрахунку платежів держав-членів і отримувані в результаті статистичні переваги для держав-членів, що здійснили платіж;
(d) мінімальні вимоги щодо участі держав-членів з урахуванням необхідності забезпечення безперервності роботи механізму за рахунок достатньо тривалого строку платежів держави-члена, а також максимальний ступінь гнучкості для участі держав-членів;
(e) положення, що забезпечують участь та/або схвалення з боку держав-членів, на території яких розташований проект, і, за необхідності, положення щодо додаткових зборів, пов’язаних із мережевими витратами.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).
5. Щороку обсяг відновлюваної енергії, виробленої установками, що їх фінансують в рамках механізму фінансування, підлягає статистичному розподілу між державами-членами, що беруть участь, залежно від їхніх відповідних платежів. Проекти, що їх підтримують у рамках цього фінансового механізму та фінансують із джерел, інших ніж платежі держав-членів, зараховуються не до національних внесків держав-членів, а в рахунок обов’язкового цільового показника Союзу відповідно до статті 3(1) Директиви (ЄС) 2018/2001.
Стаття 34 — Рекомендації Комісії для держав-членів
1. Комісія повинна, у відповідних випадках, видавати рекомендації для держав-членів, щоб забезпечити досягнення цілей Енергетичного Союзу. Комісія повинна невідкладно оприлюднювати такі рекомендації.
2. У разі покликання в цьому Регламенті на цю статтю застосовуються такі принципи:
(a) відповідна держава-член повинна належним чином врахувати рекомендацію в дусі солідарності між державами-членами та Союзом і між державами-членами;
(b) держава-член повинна визначити у своєму інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату, складеному в році, наступному за роком, у якому була видана рекомендація, яким чином вона врахувала відповідну рекомендацію. Якщо відповідна держава-член вирішує не враховувати рекомендацію або її значну частину, така держава-член повинна надати обґрунтування;
(c) рекомендації доповнюють останні специфічні для країни рекомендації, видані в контексті Європейського семестру.
Стаття 35 — Звіт про стан Енергетичного Союзу
1. До 31 жовтня кожного року Комісія повинна подати до Європейського Парламенту та Ради звіт про стан Енергетичного Союзу.
2. Звіт про стан Енергетичного Союзу повинен містити такі елементи:
(a) результати оцінювання, проведеного відповідно до статті 29;
(b) у відповідних випадках, рекомендації відповідно до статті 34;
(c) звіт про функціонування вуглецевого ринку, зазначений у статті 10(5) Директиви 2003/87/ЄС, включно з інформацією про застосування зазначеної Директиви згідно з її статтею 21(2);
(d) кожні два роки починаючи з 2023 року - звіт про сталість біоенергетики Союзу, що містить інформацію, зазначену в додатку X;
(e) кожні два роки - звіт про добровільні схеми, щодо яких Комісія ухвалила рішення згідно зі статтею 30(4) Директиви (ЄС) 2018/2001, що містить інформацію, зазначену в додатку XI до цього Регламенту;
(f) загальний звіт про прогрес у застосуванні Директиви 2009/72/ЄС;
(g) загальний звіт про прогрес у застосуванні Директиви 2009/73/ЄС згідно зі статтею 52 зазначеної Директиви;
(h) загальний звіт про прогрес щодо національних схем зобов’язань з енергоефективності й альтернативних заходів політики, зазначених у статтях 7а та 7b Директиви 2012/27/ЄС;
(i) кожні два роки - загальний звіт про прогрес у реконструкції національного фонду житлових і комерційних будівель, що перебувають у публічній і приватній власності, відповідно до дорожніх карт, визначених у довгострокових стратегіях реконструкції, що їх кожна держава-член повинна встановити відповідно до статті 2a Директиви 2010/31/ЄС;
(j) кожні чотири роки - загальний звіт про прогрес у збільшенні кількості будівель із майже нульовим споживанням енергії в державах-членах згідно зі статтею 9(5) Директиви 2010/31/ЄС;
(k) загальний звіт про прогрес держав-членів у створенні повноцінного та функціонального енергетичного ринку;
(l) фактичну якість палива в різних державах-членах і географічне охоплення видами палива з максимальним вмістом сірки 10 мг/кг із метою надання огляду даних про якість палива в різних державах-членах, повідомлених відповідно до Директиви 98/70/ЄС;
(m) звіт про прогрес у сфері конкурентоспроможності;
(n) прогрес держав-членів в напрямку відмови від енергетичних субсидій, зокрема, для викопного палива;
(o) інші питання, що мають значення для реалізації Енергетичного Союзу, включно з публічною та приватною підтримкою;
(p) до 31 жовтня 2019 року та кожні чотири роки потому - оцінку імплементації Директиви 2009/31/ЄС.
Стаття 36 — Моніторинг механізму управління
У контексті звіту про стан Енергетичного Союзу, як зазначено у статті 35, Комісія повинна повідомити Європейський Парламент і Раду про виконання інтегрованих національних планів з енергетики та клімату. Європейський Парламент і Рада повинні щорічно розглядати прогрес, досягнутий Енергетичним Союзом за всіма вимірами політик у сфері енергетики та клімату.
Глава 6. Система викидів і абсорбції поглиначами парникових газів Союзу та національні системи викидів і абсорбції поглиначами парникових газів
Стаття 37 — Система інвентаризації Союзу та національні системи інвентаризації
1. До 1 січня 2021 року держави-члени повинні створити, використовувати та постійно вдосконалювати національні системи інвентаризації для оцінювання антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, зазначених у частині 2 додатка V, а також для забезпечення своєчасності, прозорості, точності, узгодженості, порівнянності та повноти їхніх кадастрів викидів парникових газів.
2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні компетентні органи інвентаризації мали доступ до інформації, визначеної в додатку XII до цього Регламенту, використовували системи звітування, створені відповідно до статті 20 Регламенту (ЄС) № 517/2014, для покращення оцінки фторованих газів у національних кадастрах викидів парникових газів і були здатні здійснювати щорічні перевірки узгодженості, зазначені в пунктах (i) та (j) частини 1 додатка V до цього Регламенту.
3. Цим встановлено систему інвентаризації Союзу для забезпечення своєчасності, прозорості, точності, узгодженості, порівнянності та повноти національних кадастрів відносно кадастру викидів парникових газів Союзу. Комісія повинна управляти такою системою, підтримувати та постійно вдосконалювати її, що передбачає встановлення програми забезпечення якості та контролю якості, встановлення цілей якості та розроблення плану забезпечення якості та контролю якості інвентаризації, процедури для розрахунку оцінок викидів із метою складання кадастру Союзу відповідно до параграфа 5 цієї статті та проведення переглядів, зазначених у статті 38.
4. Комісія повинна провести початкову перевірку точності попередніх даних інвентаризації парникових газів, які повинні бути подані державами-членами відповідно до статті 26(3). Вона повинна надіслати результати такої перевірки державам-членам упродовж шести місяців із кінцевої дати подання. Держави-члени повинні надати відповіді на будь-які релевантні запитання, які виникли в ході початкової перевірки, до 15 березня, разом із поданням остаточних даних інвентаризації за рік X-2.
5. Якщо держава-член не подає дані інвентаризації, необхідні для складання кадастру Союзу, до 15 березня, Комісія може підготувати оцінки для доповнення даних, наданих державою-членом, у консультації та в тісній співпраці з відповідною державою-членом. З цією метою Комісія використовує настанови, застосовні до підготовки національних кадастрів викидів парникових газів.
6. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити правила щодо структури, формату і процесу подання інформації стосовно національних систем інвентаризації, а також вимоги щодо створення, використання та функціонування національних систем інвентаризації.
Пропонуючи такі імплементаційні акти, Комісія повинна враховувати будь-які відповідні рішення, ухвалені органами РКЗК ООН або Паризької угоди.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).
7. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 43 для доповнення цього Регламенту шляхом встановлення правил стосовно вимог щодо створення, використання та функціонування системи інвентаризації Союзу. Пропонуючи такі делеговані акти, Комісія повинна враховувати будь-які відповідні рішення, ухвалені органами РКЗК ООН або Паризької угоди.
Стаття 38 — Перегляд даних інвентаризації
1. З метою моніторингу скорочення або обмеження викидів парникових газів державами-членами відповідно до статей 4, 9 і 10 Регламенту (ЄС) № 2018/842, скорочення ними викидів і розширення абсорбції поглиначами відповідно до статей 4 та 14 Регламенту (ЄС) № 2018/841, а також будь-яких інших цільових показників скорочення або обмеження викидів парникових газів, визначених у праві Союзу, Комісія повинна, у 2027 і 2032 роках, здійснити комплексний перегляд даних національної інвентаризації, поданих державами-членами відповідно до статті 26(4) цього Регламенту. Держави-члени повинні брати повноцінну участь у цьому процесі.
2. Перегляд, зазначений у параграфі 1, повинен включати:
(a) перевірки з метою верифікації прозорості, точності, узгодженості, порівнянності та повноти поданої інформації;
(b) перевірки з метою виявлення випадків підготовки даних інвентаризації у спосіб, що суперечить методичній документації РКЗК ООН або правилам Союзу;
(c) перевірки з метою виявлення випадків ведення обліку в секторі ЗЗЗЛГ у спосіб, що суперечить методичній документації РКЗК ООН або правилам Союзу;
(d) у відповідних випадках, розрахунок необхідних остаточних технічних коригувань у консультації з державами-членами.
3. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити строки та процедуру здійснення комплексного перегляду, включно із завданнями, визначеними в параграфі 2 цієї статті, і забезпеченням належного консультування держав-членів щодо висновків переглядів.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).
4. Комісія повинна, за допомогою імплементаційного акта, визначити сукупний осяг викидів за відповідні роки на основі скоригованих даних інвентаризації для кожної держави-члена після завершення перегляду, з розподілом між даними про викиди, релевантними для статті 9 Регламенту (ЄС) № 2018/842, і даними про викиди, зазначеними в пункті (c) частини 1 додатка V до цього Регламенту, а також визначити загальний обсяг викидів і абсорбції, релевантний для статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/841.
5. Дані кожної держави-члена, зафіксовані в реєстрах, створених відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 2018/841, упродовж чотирьох місяців з дати публікації імплементаційного акта, ухваленого відповідно до параграфа 4 цієї статті, повинні використовуватися для перевірки відповідності статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/841, включно зі змінами таких даних у результаті використання державою-членом можливостей відповідно до статті 11 Регламенту (ЄС) № 2018/841.
6. Дані кожної держави-члена, зафіксовані в реєстрах, створених відповідно до статті 12 Регламенту (ЄС) № 2018/842, упродовж двох місяців з дати проведення перевірки відповідності Регламенту (ЄС) № 2018/841, зазначеної в параграфі 5 цієї статті, повинні використовуватися для перевірки відповідності згідно зі статтею 9 Регламенту (ЄС) № 2018/842 для 2021 і 2026 років. Перевірку відповідності згідно зі статтею 9 Регламенту (ЄС) № 2018/842 для кожного року в період з 2022 року до 2025 року і в період з 2027 року до 2030 року здійснюють у дату, що настає через місяць із дати перевірки відповідності за попередній рік. Така перевірка повинна охоплювати зміни відповідних даних у результаті використання державою-членом можливостей відповідно до статей 5, 6 і 7 Регламенту (ЄС) № 2018/842.
Стаття 39 — Система політик, заходів і прогнозів Союзу та національні системи політик, заходів і прогнозів
1. Не пізніше 1 січня 2021 року держави-члени та Комісія повинні використовувати та постійно вдосконалювати національні системи та систему Союзу, відповідно, для звітування про політики та заходи і для звітування про прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів. Такі системи повинні включати відповідні інституційні, правові та процедурні механізми, створені у державі-члені та Союзі для оцінювання політики та прогнозування антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів.
2. Держави-члени та Комісія повинні прагнути забезпечити своєчасність, прозорість, точність, узгодженість, порівнянність і повноту інформації, повідомленої про політики, заходи та прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, як зазначено у статті 18, включно з використанням і застосуванням даних, методів і моделей, а також реалізацію дій із забезпечення якості та контролю якості і проведення аналізу чутливості.
3. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити структуру, формат і процес подання інформації про систему політик, заходів і прогнозів Союзу та національні системи політик, заходів і прогнозів відповідно до параграфів 1 і 2 цієї статті та відповідно до статті 18.
Пропонуючи такі імплементаційні акти, Комісія повинна враховувати будь-які відповідні рішення, ухвалені органами РКЗК ООН або Паризької угоди, у тому числі міжнародні погоджені вимоги щодо звітування, а також графіки моніторингу та повідомлення відповідної інформації.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).
Стаття 40 — Створення та функціонування реєстрів
1. Союз і держави-члени повинні створити та вести реєстри для точного обліку національно визначених внесків відповідно до статті 4(13) Паризької угоди та переданих на міжнародному рівні результатів пом’якшення наслідків зміни клімату відповідно до статті 6 зазначеної угоди.
2. Союз і держави-члени можуть вести реєстри в консолідованій системі разом з однією або більше інших держав-членів.
3. Дані реєстрів, зазначених у параграфі 1 цієї статті, повинні надаватися центральному адміністратору, призначеному відповідно до статті 20 Директиви 2003/87/ЄС.
4. Комісія ухвалює делеговані акти відповідно до статті 43 для доповнення цього Регламенту шляхом створення реєстрів, зазначених у параграфі 1 цієї статті, і для приведення в дію, за допомогою реєстрів Союзу та держав-членів, необхідної технічної реалізації відповідних рішень органів РКЗК ООН або Паризької угоди згідно з параграфом 1 цієї статті.
Глава 7. Співпраця та підтримка
Стаття 41 — Співпраця між державами-членами та Союзом
1. Держави-члени повинні співпрацювати та координувати свої дії в повній мірі між собою та із Союзом стосовно зобов’язань за цим Регламентом, зокрема, щодо:
(a) процесу підготовки, ухвалення, повідомлення та оцінювання інтегрованих національних планів з енергетики та клімату відповідно до статей 9-13;
(b) процесу підготовки, ухвалення, повідомлення та оцінювання інтегрованих національних звітів про прогрес у сфері енергетики та клімату відповідно до статті 17 та річної звітності відповідно до статті 26;
(c) процесу, пов’язаного з рекомендаціями Комісії та врахуванням таких рекомендацій відповідно до статті 9(2) і (3), статті 17(6), статті 30(1), статті 31(1) та статті 32(1) і (2);
(d) складання кадастру викидів парникових газів Союзу та підготовки звіту про інвентаризацію викидів парникових газів Союзу відповідно до статті 26(4);
(e) підготовки національного повідомлення відповідно до статті 12 РКЗК ООН та дворічного звіту Союзу відповідно до Рішення 2/CP.17 або подальших відповідних рішень, ухвалених органами РКЗК ООН;
(f) процедур перегляду та перевірки відповідності згідно з РКЗК ООН і Паризькою угодою відповідно до будь-якого застосовного рішення згідно з РКЗК ООН, а також процедури Союзу щодо перегляду кадастрів викидів парникових газів держав-членів, зазначеного у статті 38;
(g) будь-яких коригувань за результатами процесу перегляду, зазначеного у статті 38, або інших змін кадастрів і звітів про інвентаризацію, які були або повинні бути подані до Секретаріату РКЗК ООН;
(h) складання приблизного кадастру викидів парникових газів Союзу до статті 26(2);
2. Комісія може надавати технічну підтримку державам-членам у виконанні зобов’язань за цим Регламентом за запитом держави-члена.
Стаття 42 — Роль Європейського агентства з охорони довкілля
Європейське агентство з охорони довкілля допомагає Комісії в її роботі в рамках вимірів декарбонізації та енергоефективності для забезпечення дотримання статей 15-21, 26, 28, 29, 35, 37, 38, 39 та 41 згідно зі своєю річною програмою роботи. Така допомога включає допомогу, за необхідності, у:
(a) компіляції інформації, повідомленої державами-членами щодо політик, заходів і прогнозів;
(b) проведенні процедур забезпечення якості та контролю якості інформації, повідомленої державами-членами щодо прогнозів, політик і заходів;
(c) підготовці оцінок або доповненні оцінок, які перебувають в розпорядженні Комісії, у разі неповідомлення державами-членами даних щодо прогнозів;
(d) компіляції даних, за наявності, взятих із європейської статистики та прийнятних із точки зору строків, що вимагаються для підготовки Комісією звіту про стан Енергетичного Союзу для Європейського Парламенту та Ради;
(e) розповсюдженні інформації, зібраної згідно із цим Регламентом, у тому числі у веденні та оновленні бази даних щодо політик і заходів держав-членів із пом’якшення наслідків зміни клімату, а також Європейської платформи адаптації до зміни клімату в розрізі впливу, вразливостей і адаптації до зміни клімату;
(f) проведенні процедур забезпечення якості та контролю якості в ході підготовки кадастру викидів парникових газів Союзу;
(g) складанні кадастру викидів парникових газів Союзу та підготовці звіту про інвентаризацію викидів парникових газів Союзу;
(h) підготовці оцінок у разі неповідомлення даних у національних кадастрах викидів парникових газів;
(i) здійсненні перегляду, зазначеного у статті 38;
(j) складанні приблизного кадастру викидів парникових газів Союзу.
Глава 8. Прикінцеві положення
Стаття 43 — Здійснення делегованих повноважень
1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії на умовах, встановлених у цій статті.
2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 3(5), статті 15(5), статті 26(6), статті 37(7) та статті 40(4), надають Комісії на п’ятирічний період, починаючи з 24 грудня 2018 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше, ніж за дев’ять місяців до закінчення п'ятирічного періоду. Строк делегування повноваження автоматично продовжується на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент чи Рада не висловить заперечення проти такого продовження не пізніше, ніж за три місяці до кінця кожного періоду.
3. Делеговані повноваження, зазначені у зазначені у статті 3(5), статті 15(5), статті 26(6), статті 37(7) та статті 40(4), можуть бути відкликані в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє дію делегованих повноважень, визначених у такому рішенні. Рішення набуває чинності в день, наступний після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.
4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, що встановлені в Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення.
5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.
6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 3(5), статті 15(5), статті 26(6), статті 37(7) та статті 40(4), набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж двох місяців з дати повідомлення Європейського Парламенту й Ради про цей акт, не було висловлено жодних заперечень, або якщо ще до закінчення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Такий період продовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту чи Ради.
Стаття 44 — Комітети
1. Комісії допомагають:
(a) Комітет зі зміни клімату - у виконанні завдань, зазначених у статті 19(5), статті 26(7), статті 37(6), статті 38(3) та статті 39(3); та
(b) Комітет Енергетичного Союзу - у виконанні завдань, зазначених у статті 17(4) та статті 33(4).
2. Такі комітети є комітетами у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.
3. Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) параграфа 1 цієї статті, замінює собою комітет, створений на підставі статті 26 Регламенту (ЄС) № 525/2013.
4. У випадках, коли будь-який із комітетів, зазначених у параграфі 1, розглядає горизонтальні питання та спільні заходи, він повинен інформувати про це інші комітети, зазначені в параграфі 1, щоб забезпечити узгодженість політики та максимізувати синергію між секторами.
5. Кожна держава-член призначає свого (своїх) представника (представників) у Комітеті зі зміни клімату та в Комітеті Енергетичного Союзу. Представників кожного комітету запрошують на засідання іншого комітету.
6. У разі покликання на цю статтю застосовується стаття 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.
Стаття 45 — Перегляд
Комісія повинна звітувати перед Європейським Парламентом та Радою, упродовж шести місяців після кожного глобального підведення підсумків, погодженого відповідно до статті 14 Паризької угоди, про дію цього Регламенту, його внесок в управління Енергетичним Союзом, його внесок у досягнення довгострокових цілей Паризької угоди, прогрес у досягненні цільових показників на 2030 рік у сфері енергетики та клімату, додаткові цілі Енергетичного Союзу та відповідність положень про планування, звітування та моніторинг, встановлених у цьому Регламенті, іншим актам права Союзу або рішенням у рамках РКЗК ООН і Паризької угоди. Звіти Комісії можуть супроводжуватися будь-якими законодавчими пропозиціями, у відповідних випадках.
Стаття 46 — Зміни до Директиви 94/22/ЄС
До Директиви 94/22/ЄС внести такі зміни:
(1) у статті 8 параграф 2 вилучити;
(2) статтю 9 вилучити.
Стаття 47 — Зміни до Директиви 98/70/ЄС
До Директиви 98/70/ЄС внести такі зміни:
(1) До статті 7a внести такі зміни:
(a) у третьому підпараграфі параграфа 1 пункт (a) викласти у такій редакції:
«(a) загальний обсяг кожного виду постаченого палива або енергії; та»;
(b) у параграфі 2 вступну фразу викласти у такій редакції:
«2. Держави-члени повинні вимагати від постачальників скорочення, якомога більш поступово, викидів парникових газів протягом життєвого циклу на одиницю енергії від постаченого палива та енергії, не менше ніж на 10% до 31 грудня 2020 року порівняно з базовим стандартом палива, визначеним у додатку II до Директиви Ради (ЄС) 2015/652. Таке скорочення повинне включати:»;
(2) у статті 8 параграф 4 викласти у такій редакції:
«4. Комісія гарантує, що вся інформація, подана відповідно до параграфа 3, одразу буде надана з використанням належних засобів.».
Стаття 48 — Зміни до Директиви 2009/31/ЄС
До Директиви 2009/31/ЄС внести такі зміни:
(1) у статті 27 параграф 1 викласти у такій редакції:
«Кожні три роки держави-члени подають до Комісії звіт про імплементацію цієї Директиви, включно з реєстром, зазначеним у пункті (b) статті 25(1). Перший звіт повинен бути поданий до Комісії до 30 червня 2011 року. Звіт повинен бути складений на основі опитувальника або схематичного плану, ухвалених Комісією у формі імплементаційних актів. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 30(2). Опитувальник або схематичний план надсилають державам-членам принаймні за шість місяців до кінцевого терміну подання звіту.»;
(2) у статті 38 параграф 1 виключити.
Стаття 49 — Зміни до Регламенту (ЄС) № 663/2009
Зміни до Регламенту (ЄС) № 663/2009
До Регламенту (ЄС) № 663/2009 внести такі зміни:
(1) у статті 27 параграфи 1 та 3 вилучити;
(2) статтю 28 вилучити.
Стаття 50 — Зміни до Регламенту (ЄС) № 715/2009
У Регламенті (ЄС) № 715/2009 статтю 29 вилучити.
Стаття 51 — Зміни до Директиви 2009/73/ЄС
До Директиви 2009/73/ЄС внести такі зміни:
(1) статтю 5 вилучити;
(2) статтю 52 викласти у такій редакції:
«Стаття 52
Звітування
Комісія повинна здійснювати моніторинг і перегляд застосування цієї Директиви та подавати загальний звіт про прогрес до Європейського Парламенту та Ради у формі додатка до звіту про стан Енергетичного Союзу, зазначеного у статті 35 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 (*1)».
Стаття 52 — Зміни до Директиви Ради 2009/119/ЄС
У статті 6 Директиви 2009/119/ЄС параграф 2 викласти у такій редакції:
«2. До 15 березня кожного року кожна держава-член повинна надіслати Комісії узагальнену копію реєстру запасів, зазначеного в параграфі 1, у якій вказані принаймні обсяги та характер резервних запасів, включених до реєстру станом на останній день попереднього календарного року.».
Стаття 53 — Зміни до Директиви 2010/31/ЄС
До Директиви 2010/31/ЄС внести такі зміни:
(1) До статті 2a внести такі зміни:
(a) у параграфі 1 вступну фразу викласти у такій редакції:
«1. Кожна держава-член повинна запровадити довгострокову стратегію реконструкції для підтримки перетворення національного фонду житлових і нежитлових будівель публічної і приватної власності у високоенергоефективний та низьковуглецевий фонд будівель до 2050 року, сприяючи результативній за витратами трансформації наявних будівель у будівлі з майже нульовим споживанням енергії. Кожна довгострокова стратегія реконструкції повинна охоплювати:»;
(b) додати такий параграф:
«8. Довгострокова стратегія реконструкції кожної держави-члена подається Комісії в рамках її інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, зазначеного у статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 (*2). Як відступ від статті 3(1) зазначеного Регламенту, перша довгострокова стратегія реконструкції на підставі параграфа 1 цієї статті повинна бути подана Комісії до 10 березня 2020 року.
(2) у другому підпараграфі статті 5(2) речення «Звіт може бути включений до планів дій з енергоефективності, зазначених у статті 14(2) Директиви 2006/32/ЄС» виключити;
(3) у статті 9 параграф 5 викласти у такій редакції:
«5. У рамках звіту про стан Енергетичного Союзу, зазначеного у статті 35 Регламенту (ЄС) № 2018/1999, Комісія звітує кожні чотири роки перед Європейським Парламентом і Радою про прогрес держав-членів у збільшенні кількості будівель із майже нульовим споживанням енергії. На основі цієї повідомленої інформації Комісія, за необхідності, розробляє план дій і пропонує рекомендації та заходи відповідно до статті 34 Регламенту (ЄС) № 2018/1999 для збільшення кількості будівель такого типу та сприяння найкращим практикам результативного за витратами перетворення наявних будівель на будівлі з майже нульовим споживанням енергії.»;
(4) у статті 10 параграфи 2 та 3 вилучити;
(5) у статті 14(3) третій підпараграф викласти у такій редакції:
«Такий звіт подається Комісії державами-членами в рамках їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату, зазначених у статті 3 Регламенту (ЄС) № 2018/1999»;
(6) у статті 15(3) третій підпараграф викласти у такій редакції:
«Такий звіт подається Комісії державами-членами в рамках їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату, зазначених у статті 3 Регламенту (ЄС) № 2018/1999».
Стаття 54 — Зміни до Директиви 2012/27/ЄС
До Директиви 2012/27/ЄС внести такі зміни:
(1) статтю 4 вилучити;
(2) у статті 18(1) пункт (e) вилучити;
(3) до статті 24 внести такі зміни:
(a) параграфи 1, 3, 4 та 11 вилучити;
(b) параграф 2 вилучити;
(4) додаток XIV вилучити.
Стаття 55 — Зміни до Директиви 2013/30/ЄС
У статті 25 Директиви 2013/30/ЄС параграф 1 викласти у такій редакції:
«1. Держави-члени повинні щорічно повідомляти Комісії в рамках річної звітності, зазначеної у статті 26 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 (*3), інформацію, визначену в пункті 3 додатка IX».
Стаття 56 — Зміни до Директиви (ЄС) 2015/652
До Директиви (ЄС) 2015/652 внести такі зміни:
(1) у статті 5 параграф 1 викласти у такій редакції:
«1. Щороку до 31 грудня держави-члени повинні надавати Комісії дані за попередній календарний рік стосовно відповідності статті 7а Директиви 98/70/ЄС, як визначено в додатку III до цієї Директиви.»;
(2) пункти 1(h), 2, 3, 4 та 7 частини 2 додатка I вилучити.
(3) До додатка III внести такі зміни:
(a) пункт 1 викласти у такій редакції:
«1. Держави-члени повинні повідомляти дані, зазначені в пункті 3. Ці дані повинні бути повідомлені для всього палива та енергії, введених в обіг у кожній державі-члені. Якщо кілька біопалив змішують з викопним паливом, необхідно надати дані для кожного біопалива.»;
(b) у пункті 3 пункти (e) та (f) вилучити;
(4) до додатка IV внести такі зміни:
(a) зазначені нижче шаблони повідомлення інформації для узгодженості повідомлених даних вилучити:
-
Походження - Єдині постачальники
-
Походження - Спільні постачальники
-
Місце придбання
(b) у примітках щодо формату пункти 8 та 9 вилучити.
Стаття 57 — Скасування
Регламент (ЄС) № 525/2013 скасовано з 1 січня 2021 року відповідно до перехідних положень, встановлених у статті 58 Регламенту, за винятком статті 26(1) Регламенту (ЄС) № 525/2013, яка скасовується починаючи з 24 грудня 2018 року. Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент та читати відповідно до кореляційної таблиці в додатку XIII.
Стаття 58 — Перехідні положення
Як відступ від статті 57 Регламенту, стаття 7 та пункти (a) і (d) статті 17(1) Регламенту (ЄС) № 525/2013 надалі застосовуються до звітів, що містять дані, які вимагаються згідно із цими статтями у 2018, 2019 та 2020 роках.
Стаття 11 — (3) Регламенту (ЄС) № 525/2013 надалі застосовується щодо другого періоду зобов’язань за Кіотським протоколом.
Стаття 19 — Регламенту (ЄС) № 525/2013 надалі застосовується до звітів щодо даних інвентаризації парникових газів у 2018, 2019 та 2020 роках.
Стаття 22 — Регламенту (ЄС) № 525/2013 надалі застосовується до подання звіту, який вимагається згідно із зазначеною статтею.
Для цілей узгодженості та правової визначеності жодні положення цього Регламенту не перешкоджають застосуванню відступів згідно з відповідним галузевим правом Союзу у сфері електроенергетики та готовності до ризику в галузі електроенергетики.
Стаття 59 — Набуття чинності
Цей Регламент набуває чинності на третій день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Стаття 40 — , стаття 53(2), (3) та (4), пункт (a) статті 54(3), стаття 54(4) та стаття 55 застосовуються з 1 січня 2021 року.
Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.
ДОДАТОК I
ЗАГАЛЬНА РАМКА ЩОДО ІНТЕГРОВАНИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ПЛАНІВ З ЕНЕРГЕТИКИ ТА КЛІМАТУ
Частина 1
Загальна рамка
СЕКЦІЯ A. НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЛАН
1. ОГЛЯД І ПРОЦЕС ВПРОВАДЖЕННЯ ПЛАНУ
1.1. Резюме
i. Політичний, економічний, екологічний та соціальний контекст плану
ii. Стратегія, пов’язана з п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу
iii. Таблиця з оглядом ключових цілей, політик і заходів плану
1.2. Огляд поточної політичної ситуації
i. Національна енергетична система та енергетична система Союзу і політичний контекст національного плану
ii. Поточні політики та заходи у сфері енергетики та клімату, пов’язані з п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу
iii. Ключові питання транскордонного значення
iv. Адміністративна структура для реалізації національних політик у сфері енергетики та клімату
1.3. Консультації та залучення національних суб’єктів і суб’єктів Союзу та їх результати
i. Залучення національного парламенту
ii. Залучення місцевих і регіональних органів
iii. Консультації зі стейкхолдерами, у тому числі із соціальними партнерами, а також залучення громадянського суспільства та громадськості
iv. Консультації з іншими державами-членами
v. Повторюваний процес взаємодії з Комісією
1.4. Регіональна співпраця в ході підготовки плану
i. Елементи, які підлягають спільному або координованому плануванню з іншими державами-членами
ii. Пояснення того, як у плані розглядається регіональна співпраця
2. НАЦІОНАЛЬНІ ЦІЛІ ТА ЦІЛЬОВІ ПОКАЗНИКИ
2.1. Вимір «Декарбонізація»
2.1.1. Викиди і абсорбція ПГ (-3)
i. Елементи, визначені в пункті (a)(1) статті 4
ii. Якщо застосовно, інші національні цілі та цільові показники згідно з Паризькою угодою, а також наявні національні стратегії. Якщо застосовно щодо внеску у виконання загальносоюзного зобов’язання зі скорочення викидів ПГ, інші цілі та цільові показники, у тому числі секторальні цільові показники та цілі адаптації, за наявності
2.1.2. Відновлювана енергія
i. Елементи, визначені в пункті (a)(2) статті 4
ii. Оціночні траєкторії секторальної частки відновлюваної енергії в кінцевому енергоспоживанні з 2021 року до 2030 року в секторах електроенергетики, опалення та охолодження і транспорту
iii. Оціночні траєкторії за технологією відновлюваної енергії, які планує використовувати держава-член для досягнення загальної та секторальних траєкторій відновлюваної енергії з 2021 року до 2030 року, включно з очікуваним загальним валовим кінцевим енергоспоживанням за технологією та сектором у млн т н.е. і загальною запланованою встановленою потужністю (з розподілом на нову потужність і докорінну модернізацію) за технологією та сектором у МВт
iv. Оціночні траєкторії попиту на біоенергію з розподілом за тепловою енергією, електричною енергією і транспортом, а також постачання біомаси за сировиною та походженням (з розмежуванням між внутрішнім виробництвом та імпортом). Для лісової біомаси - оцінювання її джерела та вплив на поглинання в секторі ЗЗЗЛГ
v. Якщо застосовно, інші національні траєкторії та цілі, у тому числі ті, що є довгостроковими та секторальними, (напр. частка відновлюваної енергії в секторі централізованого теплопостачання, використання відновлюваної енергії в секторі будівель, вироблення відновлюваної енергії містами, ВДЕ-громадами та споживачами відновлюваної енергії власного виробництва, енергія, відновлена з осаду, отриманого при очищенні стічних вод)
2.2. Вимір «Енергоефективність»
i. Елементи, визначені в пункті (b) статті 4
ii. Індикативні проміжні показники на 2030, 2040 та 2050 роки, внутрішньо встановлені вимірювані показники прогресу, емпірично обґрунтована оцінка очікуваного обсягу заощадженої енергії та інших вигід, а також їх внесок у досягнення цілей енергоефективності Союзу, як визначено в дорожніх картах, наведених у довгострокових стратегіях реконструкції національного фонду житлових і комерційних будівель, що перебувають у публічній і приватній власності, відповідно до статті 2(a) Директиви 2010/31/ЄС
iii. Якщо застосовно, інші національні цілі, у тому числі довгострокові цільові показники або стратегії та секторальні цільові показники, а також національні цілі у таких сферах, як енергоефективність у секторі транспорту та щодо опалення та охолодження
2.3. Вимір «Енергетична безпека»
i. Елементи, визначені в пункті (c) статті 4
ii. Національні цілі поглиблення диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоресурсів із третіх країн з метою підвищення стійкості регіональних і національних енергетичних систем
iii. Якщо застосовно, національні цілі зниження залежності від імпорту енергоресурсів із третіх країн з метою підвищення стійкості регіональних і національних енергетичних систем
iv. Національних цілі підвищення гнучкості національної енергетичної системи, зокрема, за допомогою розгортання внутрішніх джерел енергопостачання, управління попитом і акумулювання енергії
2.4. Вимір «Внутрішній енергетичний ринок»»
2.4.1. Інтеграція енергетичних систем
i. Рівень інтеграції енергетичних систем, що його має на меті досягти держава-член у 2030 році, з урахуванням цільового показника інтеграції енергетичних систем на 2030 рік у розмірі принаймні 15%, разом зі стратегією починаючи з рівня 2021 року, визначеною у тісній співпраці з державами-членами, що зазнають впливу, з урахуванням цільового показника інтеграції енергетичних систем на 2020 рік в розмірі 10% та вказаних нижче показників невідкладності дій:
(1) Різниця цін на оптовому ринку, що перевищує індикативне порогове значення в розмірі 2 євро/МВт·год, між державами-членами, регіонами або торговими зонами;
(2) Номінальна пропускна спроможність інтерконекторів нижче 30% пікового навантаження;
(3) Номінальна пропускна спроможність інтерконекторів нижче 30% встановленої потужності генерації з ВДЕ.
Кожен новий інтерконектор підлягає соціально-економічному та екологічному аналізу витрат і вигід та реалізується, тільки якщо потенційні вигоди перевищують витрати
2.4.2. Інфраструктура передачі енергії
i. Ключові інфраструктурні проекти у сфері передачі електроенергії та транспортування газу, а також, у відповідних випадках, проекти модернізації, які необхідні для досягнення цілей і цільових показників за п’ятьма вимірами Стратегії Енергетичного Союзу
ii. Якщо застосовно, основні передбачені інфраструктурні проекти, інші ніж проекти спільного інтересу (PCI) (-4)
2.4.3. Ринкова інтеграція
i. Національні цілі, пов’язані з іншими аспектами внутрішнього енергетичного ринку, такими як підвищення гнучкості системи, зокрема, пов’язані зі стимулюванням конкурентних цін на електроенергію згідно з відповідним галузевим правом, інтеграцією та сполученням ринків з метою збільшення обсягу пропускної спроможності наявних інтерконекторів для продажу, розумними енергомережами, агрегацією, управлінням попитом, акумулюванням енергії, розподіленою генерацією, механізмами диспетчеризації, передиспетчеризації та обмеження, ціновими сигналами в реальному часі, включно зі строками досягнення відповідних цілей
ii. Якщо застосовно, національні цілі щодо недискримінаційної інтеграції ВДЕ, управління попитом і акумулювання енергії, у тому числі шляхом агрегації, на всіх енергетичних ринках, включно зі строками досягнення відповідних цілей
iii. Національні цілі щодо забезпечення участі споживачів у роботі енергетичної системи та отримання ними переваг від генерації для власних потреб і нових технологій, у тому числі розумних лічильників
iv. Національні цілі щодо забезпечення відповідності (достатності) енергетичної системи, а також гнучкості енергетичної системи в розрізі виробництва енергії з ВДЕ, включно зі строками досягнення відповідних цілей
v. Якщо застосовно, національні цілі щодо захисту енергоспоживачів і підвищення конкурентоспроможності сектора роздрібної торгівлі енергією
2.4.4. Енергетична бідність
Якщо застосовно, національні цілі щодо зниження енергетичної бідності, включно зі строками досягнення відповідних цілей
2.5. Вимір «Дослідження, інновації та конкурентоспроможність»
i. Національні цілі та цільові показники фінансування публічних і, за наявності, приватних досліджень та інновацій, пов’язаних з Енергетичним Союзом, у тому числі, у відповідних випадках, строки досягнення відповідних цілей
ii. За наявності, національні цілі на 2050 рік, пов’язані з просуванням технологій чистої енергії, та, у відповідних випадках, національні цілі, у тому числі довгострокові цільові показники (2050 рік) щодо впровадження низьковуглецевих технологій, у тому числі з метою декарбонізації енергомістких і вуглецемістких секторів промисловості, та, якщо застосовно, щодо пов’язаної інфраструктури транспортування та зберігання вуглецю
iii. Якщо застосовно, національні цілі у сфері конкурентоспроможності
3. ПОЛІТИКИ ТА ЗАХОДИ
3.1. Вимір «Декарбонізація»
3.1.1. Викиди і абсорбція ПГ
i. Політики та заходи для досягнення цільового показника, встановленого відповідно до Регламенту (ЄС) № 2018/842, як вказано в пункті 2.1.1, а також політики та заходи для забезпечення відповідності Регламенту (ЄС) № 2018/841, що охоплюють усі ключові сектори, які створюють викиди, і сектори, у яких необхідно розширити абсорбцію, з огляду на довгострокову перспективу та мету стати низьковуглецевою економікою та досягти балансу між викидами і абсорбцією згідно з Паризькою угодою
ii. Якщо доцільно, регіональна співпраця у цій сфері
iii. Без обмеження застосування правил про надання державної допомоги, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у цій сфері на національному рівні, якщо застосовно
3.1.2. Відновлювана енергія
i. Політики та заходи для забезпечення національного внеску в досягнення обов’язкового цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії та досягнення траєкторій, як зазначено в пункті (a)(2) статті 4, а також елементи, вказані в пункті 2.1.2 цього додатка, у тому числі заходи для конкретних секторів і видів технологій (-5)
ii. У відповідних випадках, конкретні заходи регіональної співпраці, а також, необов’язково, оціночний надлишок виробництва енергії з ВДЕ, який можна передати іншим державам-членам для досягнення національного внеску і траєкторій, зазначених у пункті 2.1.2
iii. Конкретні заходи фінансової підтримки, якщо застосовно, у тому числі підтримки Союзу та використання коштів Союзу, для стимулювання виробництва і використання енергії з ВДЕ в секторах електроенергетики, опалення та охолодження і транспорту
iv. Якщо застосовно, оцінювання підтримки виробництва електроенергії з ВДЕ, що його повинні здійснювати держави-члени відповідно до статті 6(4) Директиви (ЄС) 2018/2001
v. Конкретні заходи для створення одного або більше контактних пунктів, оптимізації адміністративних процедур, надання інформації та навчання, а також сприяння укладенню договорів купівлі-продажу електроенергії
Огляд політик і заходів відповідно до рамки сприяння, яку повинні ухвалити держави-члени відповідно до статті 21(6) і статті 22(5) Директиви (ЄС) 2018/2001, щоб сприяти розвитку споживання енергії власного виробництва та ВДЕ-громад
vi. Оцінювання потреби в будівництві нової інфраструктури для централізованого теплопостачання та охолодження з використанням енергії з ВДЕ
vii. Якщо застосовно, конкретні заходи для стимулювання використання енергії з біомаси, особливо для мобілізації нової біомаси з урахуванням:
-
доступності біомаси, у тому числі сталої біомаси: як національного потенціалу, так і імпорту з третіх країн
-
інших застосувань біомаси в інших секторах (у сільському господарстві та лісогосподарському секторі), а також заходів для забезпечення сталості виробництва та використання біомаси
3.1.3. Інші елементи виміру
i. Якщо застосовно, національні політики та заходи, що впливають на сектор СТКВ ЄС, а також оцінювання комплементарності та впливу на СТКВ ЄС
ii. Політики та заходи для досягнення інших національних цільових показників, якщо застосовно
iii. Політики та заходи для досягнення мобільності з низьким рівнем викидів (у тому числі електрифікація транспорту)
iv. Якщо застосовно, національні політики, строки та заходи, які заплановані з метою відмови від енергетичних субсидій, зокрема, для викопного палива
3.2. Вимір «Енергоефективність»
Заплановані політики, заходи та програми для досягнення індикативних національних внесків у підвищення енергоефективності на 2030 рік, а також інших цілей, зазначених у статті 2.2, у тому числі заплановані заходи та інструменти (також фінансового характеру) для покращення енергетичних характеристик будівель, які, зокрема, стосуються вказаних нижче елементів:
i. Схеми зобов’язань з енергоефективності й альтернативні заходи політики відповідно до статей 7a і 7b та статті 20(6) Директиви 2012/27/ЄС, які повинні бути розроблені відповідно до додатка III до цього Регламенту
ii. Довгострокова стратегія реконструкції на підтримку реконструкції національного фонду житлових і нежитлових будівель, які перебувають у публічній і приватній власності (-6), у тому числі політики, заходи та дії для стимулювання результативної за витратами поглибленої реконструкції, які спрямовані на сегменти національного фонду будівель із найгіршими показниками ефективності, згідно зі статтею 2а Директиви 2010/31/ЄС
iii. Опис політики та заходів для впровадження енергетичних послуг у публічному секторі, а також заходів для усунення регуляторних і нерегуляторних бар’єрів, які перешкоджають впровадженню договорів на підвищення енергоефективності та інших моделей надання послуг із підвищення енергоефективності (-7)
iv. Інші заплановані політики, заходи та програми для досягнення індикативних національних внесків у підвищення енергоефективності до 2030 року, а також інших цілей, зазначених у пункті 2.2 (наприклад, заходи для забезпечення зразкової ролі будівель публічної власності та енергоефективних публічних закупівель, заходи для впровадження енергетичних аудитів і систем енергетичного менеджменту (-8), заходи з інформування та навчання споживачі (-9), а також інші заходи з підвищення енергоефективності (-10))
v. Якщо застосовно, опис політик і заходів для розширення ролі місцевих ВДЕ-громад у сприянні реалізації політик і заходів, зазначених у пунктах i, ii, iii та iv
vi. Опис заходів, спрямованих на розроблення заходів для використання потенціалу енергоефективності газової та електроенергетичної інфраструктури (-11)
vii. Регіональна співпраця у цій сфері, якщо застосовно.
viii. Заходи фінансування, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у цій сфері на національному рівні
3.3. Вимір «Енергетична безпека» (-12)
i. Політики та заходи, пов’язані з елементами, визначеними в пункті 2.3 (-13)
ii. Регіональна співпраця у цій сфері
iii. Якщо застосовно, заходи фінансування у цій сфері на національному рівні, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу
3.4. Вимір «Внутрішній енергетичний ринок» (-14)
3.4.1. Електроенергетична інфраструктура
i. Політики та заходи для досягнення цільового рівня інтеграції енергетичних систем, як визначено в пункті (d) статті 4
ii. Регіональна співпраця у цій сфері (-15)
iii. Якщо застосовно, заходи фінансування у цій сфері на національному рівні, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу
3.4.2. Інфраструктура передачі енергії
i. Політики та заходи, пов’язані з елементами, визначеними в пункті 2.4.2, у тому числі конкретні заходи, що уможливлюють реалізацію проектів спільного інтересу (PCI) та інших ключових інфраструктурних проектів
ii. Регіональна співпраця у цій сфері (-16)
iii. Якщо застосовно, заходи фінансування у цій сфері на національному рівні, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу
3.4.3. Ринкова інтеграція
i. Політики та заходи, пов’язані з елементами, визначеними в пункті 2.4.3
ii. Заходи для підвищення гнучкості енергетичної системи в контексті виробництва відновлюваної енергії, як от розумні енергомережі, агрегація, управління попитом, акумулювання енергії, розподілена генерація, механізми диспетчеризації, передиспетчеризації та обмеження, цінові сигнали в реальному часі, включно з впровадженням сполучення внутрішньодобових ринків і транскордонних балансуючих ринків;
iii. Якщо застосовно, заходи для забезпечення недискримінаційної інтеграції ВДЕ, управління попитом і акумулювання енергії, у тому числі шляхом агрегації, на всіх енергетичних ринках
iv. Політики та заходи для захисту споживачів, особливо вразливих і, якщо застосовно, енергетично бідних споживачів, а також для підвищення конкурентоспроможності та доступності роздрібного енергетичного ринку
v. Опис заходів для забезпечення та розвитку управління попитом, у тому числі заходів щодо тарифів для підтримки динамічного ціноутворення (-17)
3.4.4. Енергетична бідність
i. Якщо застосовно, політики та заходи для досягнення цілей, визначених у пункті 2.4.4
3.5. Вимір «Дослідження, інновації та конкурентоспроможність»
i. Політики та заходи, пов’язані з елементами, визначеними в пункті 2.5
ii. Якщо застосовно, співпраця з іншими державами-членами в цій сфері, у тому числі, у відповідних випадках, інформація про те, яким чином цілі та політики Плану СЕТ адаптують до національного контексту
iii. Якщо застосовно, заходи фінансування у цій сфері на національному рівні, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу
СЕКЦІЯ B. АНАЛІТИЧНА ОСНОВА (-18)
4. ПОТОЧНА СИТУАЦІЯ ТА ПРОГНОЗИ З УРАХУВАННЯМ НАЯВНИХ ПОЛІТИК І ЗАХОДІВ (-19) (-20)
4.1. Прогноз динаміки основних екзогенних факторів, що впливають на розвиток енергетичної системи та викидів ПГ
i. Макроекономічні прогнози (ВВП і зростання чисельності населення)
ii. Секторальні зміни, що, як очікується, впливатимуть на енергетичну систему та викиди ПГ
iii. Світові тенденції розвитку енергетики, міжнародні ціни на викопне паливо, ціни на викиди вуглецю за СТКВ ЄС
iv. Зміни вартості технологій
4.2. Вимір «Декарбонізація»
4.2.1. Викиди і абсорбція ПГ
i. Тенденції у сфері поточних викидів і абсорбції ПГ у рамках СТКВ ЄС, спільних зусиль, у секторі ЗЗЗЛГ і різних галузях енергетики
ii. Прогноз секторальних змін з урахуванням наявних національних і союзних політик і заходів принаймні до 2040 року (включно з 2030 роком)
4.2.2. Відновлювана енергія
i. Поточна частка відновлюваної енергії у валовому кінцевому енергоспоживанні та в різних секторах (опалення та охолодження, електроенергетика та транспорт), а також із розподілом за технологіями в кожному із цих секторів
ii. Індикативні прогнози розвитку з урахуванням наявних політик до 2030 року (з перспективою до 2040 року)
4.3. Вимір «Енергоефективність»
i. Поточні показники первинного та кінцевого енергоспоживання в економіці та за сектором (у тому числі для промисловості, житлового сектора, сфери послуг і транспорту)
ii. Поточний потенціал застосування високоефективної когенерації та ефективного централізованого теплопостачання та охолодження (-21)
iii. Прогнози з урахуванням наявних політик, заходів і програм у сфері енергоефективності, як описано в пункті 1.2.(iii), щодо первинного та кінцевого енергоспоживання в кожному секторі принаймні до 2040 року (включно з 2030 роком) (-22)
iv. Оптимальні за витратами рівні мінімальних вимог до енергетичних характеристик згідно з національними розрахунками відповідно до статті 5 Директиви 2010/31/ЄС
4.4. Вимір «Енергетична безпека»
i. Поточний енергетичний баланс, власні енергоресурси, залежність від імпорту, у тому числі відповідні ризики
ii. Прогнози розвитку з урахуванням наявних політик і заходів принаймні до 2040 року (у тому числі на 2030 рік)
4.5. Вимір «Внутрішній енергетичний ринок»
4.5.1. Інтеграція енергетичних систем
i. Поточний рівень інтеграції та основні інтерконектори (-23)
ii. Прогнози потреб у розширенні інтерконекторів (у тому числі на 2030 рік) (-24)
4.5.2. Інфраструктура передачі енергії
i. Ключові характеристики наявної інфраструктури передачі електроенергії та транспортування газу (-25)
ii. Прогнози потреб у розширенні мереж принаймні до 2040 року (у тому числі на 2030 рік) (-26)
4.5.3. Ринки електроенергії та газу, ціни на енергоресурси
i. Поточний стан ринків електроенергії та газу, у тому числі ціни на енергоресурси
ii. Прогнози розвитку з урахуванням наявних політик і заходів принаймні до 2040 року (у тому числі на 2030 рік)
4.6. Вимір «Дослідження, інновації та конкурентоспроможність»
i. Поточна ситуація в секторі низьковуглецевих технологій та, наскільки це можливо, його становище на світовому ринку (відповідний аналіз повинен проводитися на рівні Союзу або на глобальному рівні)
ii. Поточний рівень публічних і, за наявності, приватних видатків на дослідження та інновації в секторі низьковуглецевих технологій, поточна кількість патентів і поточна кількість дослідників
iii. Розподіл поточних цін на елементи, що складають три основні компоненти ціни (вартість енергії, мережеві витрати, податки/збори)
iv. Опис енергетичних субсидій, у тому числі для викопного палива
5. ОЦІНЮВАННЯ ВПЛИВУ ЗАПЛАНОВАНИХ ПОЛІТИК І ЗАХОДІВ (-27)
5.1. Вплив запланованих політик і заходів, описаних у секції 3, на енергетичну систему, викиди й абсорбцію ПГ у порівнянні з прогнозами з урахуванням наявних політик і заходів (як описано в секції 4).
i. Прогнози розвитку енергетичної системи та викидів і абсорбції ПГ, а також, у відповідних випадках, викидів забруднювачів повітря відповідно до Директиви (ЄС) 2016/2284 згідно із запланованими політиками та заходами принаймні на десятирічний період після періоду, охопленого планом (у тому числі на останній рік періоду, охопленого планом), включно з відповідними політиками та заходами Союзу.
ii. Оцінювання взаємодії політик (між наявними політиками та заходами і запланованими політиками та заходами в рамках виміру політики, а також між наявними політиками та заходами і запланованими політиками та заходами в різних вимірах) принаймні до останнього року періоду, охопленого планом, зокрема, для повноцінного розуміння впливу політик енергоефективності/енергозбереження на масштаб енергетичної системи та зниження ризику необґрунтованих інвестицій в енергопостачання
iii. Оцінювання взаємодії між наявними політиками та заходами і запланованими політиками та заходами, а також між такими політиками та заходами і заходами кліматичної та енергетичної політики Союзу
5.2. Макроекономічний вплив та, наскільки це можливо, вплив на здоров’я, довкілля, зайнятість, освіту та навички, а також соціальний вплив, включно з аспектами справедливого переходу (у розрізі витрат і вигід, а також результативності за витратами) запланованих політик і заходів, описаних у секції 3, принаймні до останнього року періоду, охопленого планом, у тому числі порівняння з прогнозами з урахуванням наявних політик і заходів
5.3. Огляд інвестиційних потреб
i. наявні інвестиційні потоки та перспективні інвестиційні прогнози в розрізі запланованих політик і заходів
ii. секторальні або ринкові фактори ризику чи бар’єри в національному або регіональному контексті
iii. аналіз додаткової підтримки за рахунок публічних фінансів або ресурсів для усунення прогалин, виявлених згідно з пунктом ii
5.4. Вплив запланованих політик і заходів, описаних у секції 3, на інші держави-члени і регіональну співпрацю принаймні до останнього року періоду, охопленого планом, у тому числі в порівнянні з прогнозами з урахуванням наявних політик і заходів
i. Вплив на енергетичні системи в сусідніх та інших державах-членах у регіоні, наскільки це можливо
ii. Вплив на ціни на енергоресурси, комунальні послуги та інтеграцію енергетичних ринків
iii. У відповідних випадках, вплив на регіональну співпрацю
Частина 2
Перелік параметрів і змінних, які мають бути повідомлені в секції B національних планів (28) (29) (30) (31)
Указані нижче параметри, змінні, енергетичні баланси та показники підлягають повідомленню в секції B «Аналітична основа» національних планів у разі їх використання:
1. Загальні параметри та змінні
(1) Чисельність населення [млн]
(2) ВВП [млн євро]
(3) Валова додана вартість за сектором (включно з основними галузями промисловості, будівництвом, сектором послуг і сільським господарством) [млн євро]
(4) Кількість домогосподарств [тис.]
(5) Розмір домогосподарства [мешканців на домогосподарство]
(6) Дохід домогосподарств, що залишається після сплати податків [євро]
(7) Кількість пасажиро-кілометрів: усі види транспорту, тобто з розподілом між дорожнім транспортом (якщо можливо, окремо для автомобільного й автобусного транспорту), залізничним, повітряним транспортом і внутрішнім судноплавством (у відповідних випадках) [млн пкм]
(8) Кількість тонно-кілометрів вантажних перевезень: усі види транспорту, за винятком міжнародних морських перевезень, тобто з розподілом між дорожнім, залізничним, повітряним транспортом і внутрішнім судноплавством (внутрішні водні та внутрішні морські перевезення) [млн ткм]
(9) Міжнародні ціни на імпортну нафту, газ, вугілля та паливо [євро/ГДж або євро/т н.е.] на основі рекомендацій Комісії
(10) Ціна на викиди вуглецю в рамках СТКВ ЄС [євро/КЄС] на основі рекомендацій Комісії
(11) Припущення щодо курсів валюти до євро та долара США (якщо застосовно) [євро/валюта та дол. США/валюта]
(12) Кількість градусо-діб опалювального періоду (ГДОП)
(13) Кількість градусо-діб охолоджувального періоду (ГДОХП)
(14) Припущення щодо вартості технологій, використані у процесі моделювання для основних відповідних технологій
2. Енергетичні баланси та показники
2.1. Енергопостачання
(1) Внутрішнє виробництво за видом палива (усі енергетичні продукти, які виробляються у значних кількостях) [тис. т н.е.]
(2) Чистий імпорт за видом палива (включно з електроенергією та з розподілом на чистий імпорт в межах і за межі ЄС) [тис. т. н.е.]
(3) Залежність від імпорту з третіх країн [%]
(4) Головні джерела (країни) імпорту основних енергоносіїв (включно з газом і електроенергією)
(5) Валове внутрішнє споживання за видом джерела палива (включно з твердим паливом, усіма енергетичними продуктами: вугілля, сира нафта і нафтопродукти, природний газ, атомна енергія, електроенергія, вторинна теплова енергія, ВДЕ, відходи) [тис. т н.е.]
2.2. Електрична та теплова енергія
(1) Валове виробництво електроенергії [ГВт·год]
(2) Валове виробництво електроенергії за видом палива (усі енергетичні продукти) [ГВт·год]
(3) Частка комбінованого виробництва теплової та електричної енергії в загальному обсязі виробництва електричної та теплової енергії [%]
(4) Потужність генерації електроенергії за джерелом, з урахуванням виведення з експлуатації та нових інвестицій [МВт]
(5) Тепло, вироблене при виробництві теплової енергії
(6) Тепло, вироблене електростанціями з комбінованим виробництвом тепла та електроенергії, включно з промисловим скидним теплом;
(7) Пропускна спроможність міждержавних з’єднань/перетинів для газу та електроенергії [Визначення для електроенергії відповідно до результатів поточних обговорень на основі цільового показника інтеграції в розмірі 15%] і прогнозні коефіцієнти її використання
2.3. Сектор перетворення енергії
(1) Витрати палива на виробництво теплової енергії (включно з твердим паливом, нафтою, газом) [тис. т н.е.]
(2) Витрати палива на інші процеси перетворення енергії [тис. т н.е.]
2.4. Енергоспоживання
(1) Первинне та кінцеве енергоспоживання [тис. т н.е.]
(2) Кінцеве енергоспоживання за сектором (включно з промисловістю, житловим сектором, сектором послуг, сільським господарством і сектором транспорту (у тому числі з розподілом на пасажирський і вантажний транспорт, якщо це можливо)) [тис. т н.е.]
(3) Кінцеве енергоспоживання за видом палива (усі енергетичні продукти) [тис. т н.е.]
(4) Кінцеве неенергетичне споживання [тис. т н.е.]
(5) Первинна енергоємність усіх секторів економіки (споживання первинної енергії на одиницю ВВП) [т н.е./євро]
(6) Кінцева енергоємність за сектором (включно з промисловістю, житловим сектором, сектором послуг і сектором транспорту (у тому числі з розподілом на пасажирський і вантажний транспорт, якщо це можливо))
2.5. Ціни
(1) Ціни на електроенергію за типом сектора використання (житловий сектор, промисловість, сектор послуг)
(2) Внутрішні роздрібні ціни на паливо (з урахуванням податків, за джерелом і сектором)
2.6. Інвестиції
Інвестиційні витрати в секторах перетворення, постачання, передачі та розподілу енергії
2.7. ВДЕ
(1) Валове кінцеве споживання енергії з ВДЕ і частка відновлюваної енергії у валовому кінцевому енергоспоживанні за сектором (електроенергетика, сектор опалення та охолодження, сектор транспорту) і за технологією
(2) Виробництво електричної та теплової енергії з ВДЕ в будівлях; за наявності, включно з детальними даними про обсяг енергії, виробленої, спожитої та поданої в мережу сонячними фотоелектричними системами, сонячними тепловими установками, установками на біомасі, тепловими насосами, геотермальними системами, а також усіма іншими децентралізованими системами, що працюють на ВДЕ
(3) Якщо застосовно, інші національні траєкторії, включно з довгостроковими та секторальними траєкторіями, частка біопалив на основі харчових продуктів і вдосконалених біопалив, частка відновлюваної енергії в централізованому теплопостачанні, а також обсяг відновлюваної енергії, виробленої в містах і ВДЕ-громадах.
3. Показники, пов’язані з викидами й абсорбцією ПГ
(1) Обсяг викидів ПГ за сектором політики (СТКВ ЄС, спільні зусилля та ЗЗЗЛГ)
(2) Обсяг викидів ПГ за сектором МГЕЗК і газом (у відповідних випадках, з розподілом за секторами СТКВ ЄС і спільних зусиль) [т СО2-екв.]
(3) Вуглецеємність усіх секторів економіки [т СО2-єкв./ВВП]
(4) Показники, пов’язані з викидами СО2
(a) Інтенсивність викидів ПГ при внутрішньому виробництві електричної та теплової енергії [т СО2-екв./МВт·год]
(b) Інтенсивність викидів ПГ при кінцевому енергоспоживанні за сектором [т СО2-екв./т н.е.]
(5) Параметри, не пов’язані з викидами СО2
(a) Свійські тварини: ВРХ молочних порід [1000 голів], ВРХ інших порід [1000 голів], вівці [1000 голів], свині [1000 голів], свійська птиця [1000 голів]
(b) Надходження азоту від застосування штучних добрив [кілотонн азоту]
(c) Надходження азоту від застосування гною [кілотонн азоту]
(d) Азот, зафіксований азотофіксуючими рослинами [кілотонн азоту]
(e) Азот від рослинних залишків, зароблених у ґрунт [кілотонн азоту]
(f) Площа орних органічних ґрунтів [гектарів]
(g) Утворення твердих муніципальних відходів (ТМВ)
(h) Тверді муніципальні відходи (ТМВ), що підлягають захороненню
(i) Частка рекуперованого СН4 у загальному обсязі СН4, утвореного від полігонів відходів [%]
ДОДАТОК II
НАЦІОНАЛЬНІ ВНЕСКИ В ЧАСТИНІ ЧАСТКИ ЕНЕРГІЇ З ВДЕ У ВАЛОВОМУ КІНЦЕВОМУ ЕНЕРГОСПОЖИВАННІ У 2030 РОЦІ
1. У наведеній нижче індикативній формулі представлені об’єктивні критерії, зазначені в пунктах (e)(i)-(v) статті 5(1) та виражені у відсоткових пунктах:
(a) обов’язковий національний цільовий показник держави-члена на 2020 рік, як визначено у третьому стовпці таблиці в додатку I до Директиви (ЄС) 2018/2001;
(b) внесок за фіксованою ставкою (CFlat);
(c) внесок на основі ВВП на душу населення (CGDP);
(d) внесок на основі потенціалу (CPotential);
(e) внесок, що відображає рівень інтеграції енергетичної системи держави-члена (CInterco).
2. Для кожної держави-члена застосовується однакове значення CFlat. Значення CFlat усіх держав-членів у сумі повинні становити 30% різниці між цільовими показниками Союзу на 2030 рік і на 2020 рік.
3. Значення CGDP присвоюються державам-членам на основі індексу Євростату щодо ВВП на душу населення відносно середнього показника в Союзі за період з 2013 року до 2017 року, вираженого у стандарті купівельної спроможності, із граничним значенням індексу для кожної окремо взятої держави-члена в розмірі 150% від середнього показника в Союзі. Значення CGDP усіх держав-членів у сумі повинні становити 30% різниці між цільовими показниками Союзу на 2030 рік і на 2020 рік.
4. Значення CPotential присвоюються державам-членам на основі різниці між часткою ВДЕ держави-члена у 2030 році, як зазначено у сценарії PRIMES, та її обов’язковим національним показником на 2020 рік. Значення CPotential усіх держав-членів у сумі повинні становити 30% різниці між цільовими показниками Союзу на 2030 рік і на 2020 рік.
5. Значення CInterco присвоюються державам-членам на основі індексу частки пропускної спроможності інтерконекторів відносно середнього показника в Союзі у 2017 році, виміряного як співвідношення між чистою пропускною спроможністю та загальною встановленою потужністю генерації, із граничним значенням індексу частки пропускної спроможності інтерконекторів для кожної окремо взятої держави-члена в розмірі 150% від середнього показника в Союзі. Значення CInterco усіх держав-членів у сумі повинні становити 10% різниці між цільовими показниками Союзу на 2030 рік і на 2020 рік.
ДОДАТОК III
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗАХОДИ ТА МЕТОДОЛОГІЇ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ ДЛЯ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ СТАТТІ 7 ДИРЕКТИВИ 2012/27/ЄС
Держави-члени повинні повідомити Комісії пропоновану ними детальну методологію відповідно до пункту 5 додатка V до Директиви 2012/27/ЄС для функціонування схем зобов’язань щодо енергоефективності, а також альтернативні заходи політики, зазначені у статтях 7а і 7b та статті 20(6) згаданої Директиви.
1. Розрахунок необхідного рівня заощаджень енергії, якого необхідно досягти за весь період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2030 року, що демонструє, яким чином враховуються такі елементи:
(a) річне кінцеве енергоспоживання, усереднене за останній трирічний період до 1 січня 2019 року [у тис. т н.е.];
(b) загальний сукупний обсяг заощадженої енергії при кінцевому використанні, якого необхідно досягти [у тис. т н.е.] відповідно до пункту (b) статті 7(1) Директиви 2012/27/ЄС;
(c) дані, використані при розрахунку кінцевого енергоспоживання, і джерела таких даних, у тому числі обґрунтування використання альтернативних статистичних джерел і будь-яких відмінностей отриманих значень (у разі використання джерел, інших ніж Євростат);
2. Держави-члени, які вирішили скористатися будь-якими можливостями згідно зі статтею 7(2) Директиви 2012/27/ЄС, також повинні повідомити про розрахунок необхідного рівня заощаджень енергії, якого необхідно досягти за весь період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2030 року, що демонструє, яким чином також враховуються такі елементи:
(a) їхня власна річна норма заощаджень енергії;
(b) їхні власні вихідні дані для розрахунку та енергія, що використовується транспортом, повністю або частково виключена з розрахунку [у тис. т н.е.];
(c) розрахований сукупний обсяг заощадженої енергії за весь період з 1 січня 2021року до 31 грудня 2030 року (до застосування опцій, зазначених у пунктах (b)-(g) статті 7(4) Директиви 2012/27/ЄС) [у тис. т н.е.];
(d) застосування опцій, зазначених у пунктах (b)-(g) статті 7(4) Директиви 2012/27/ЄС):
(i) кінцеве енергоспоживання при здійсненні видів промислової діяльності [у тис. т н.е.], зазначених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, що вилучене з розрахунку відповідно до пункту (b)статті 7(4) Директиви 2012/27/ЄС;
(ii) обсяг заощадженої енергії [у тис. т н.е.], досягнутий у секторах перетворення, розподілу та передачі енергії, включно з інфраструктурою ефективного централізованого теплопостачання та охолодження, згідно з пунктом (c) статті 7(4) Директиви 2012/27/ЄС;
(iii) обсяг заощадженої енергії [у тис. т н.е.] у результаті окремих дій, здійснених починаючи з 31 грудня 2008 року, що продовжують впливати у 2020 році і в подальшому, згідно з пунктом (d) статті 7(4) Директиви 2012/27/ЄС;
(iv) обсяг заощадженої енергії [у тис. т н.е.] у результаті заходів політики за умови, що може бути підтверджено, що такі заходи політики призвели до окремих дій, здійснених з 1 січня 2018 року до 31 грудня 2020 року, заощадження від яких будуть досягнуті після 31 грудня 2020 року, згідно з пунктом (e) статті 7(4) Директиви 2012/27/ЄС;
(v) обсяг енергії, виробленої [у тис. т н.е.] на або в будівлях для власного використання у результаті заходів політики, що сприяють розгортанню нових установок на основі технологій відновлюваної енергії, згідно з пунктом (f) статті 7(4) Директиви 2012/27/ЄС;
(vi) обсяг заощадженої енергії [у тис. т н.е.], що перевищує сукупний обсяг заощадженої енергії, який вимагається в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2020 року, що його держави-члени зараховують у період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2030 року, згідно з пунктом (g) статті 7(4) Директиви 2012/27/ЄС;
(e) загальний сукупний обсяг заощадженої енергії (після застосування опцій, зазначених у пунктах (b)-(g) статті 7(4) Директиви 2012/27/ЄС).
3. Заходи політики з метою досягнення необхідного обсягу заощадженої енергії, зазначеного у статті 7(1) Директиви 2012/27/ЄС:
3.1. Схеми зобов’язань щодо енергоефективності, зазначені у статті 7a Директиви 2012/27/ЄС:
(a) опис схеми зобов’язань щодо енергоефективності;
(b) очікуваний кумулятивний і річний обсяг заощадженої енергії та тривалість періоду (періодів) дії зобов’язань;
(c) зобов’язані сторони та їх відповідальність;
(d) цільові сектори;
(e) прийнятні дії, передбачені в рамках заходу;
(f) інформація про застосування таких положень Директиви 2012/27/ЄС:
(i) якщо застосовно, конкретні дії, частка заощадженої енергії, що повинна бути досягнута в домогосподарствах, які потерпають від енергетичної бідності, згідно зі статтею 7(11);
(ii) обсяг заощадженої енергії, досягнутий надавачами послуг енергосервісу або іншими третіми особами відповідно до пункту (a) статті 7a(6);
(iii) «банківська діяльність і залучення позикових коштів» згідно з пунктом (b) статті 7a(6);
(g) у відповідних випадках, інформація про торгівлю заощадженою енергією.
3.2. Альтернативні заходи, зазначені у статті 7b та статті 20(6) Директиви 2012/27/ЄС (за винятком оподаткування):
(a) тип заходу політики;
(b) стислий опис заходу політики, включно зі структурними особливостями кожного повідомленого заходу політики;
(c) очікуваний загальний сукупний і річний обсяг заощадженої енергії для кожного заходу та/або обсяг заощадженої енергії відносно будь-яких проміжних періодів;
(d) органи публічної влади, що забезпечують виконання, сторони, що беруть участь, або уповноважені сторони та їх відповідальність за реалізацію заходу (заходів) політики;
(e) цільові сектори;
(f) прийнятні дії, передбачені в рамках заходу;
(g) якщо застосовно, конкретні заходи політики або окремі дії для подолання енергетичної бідності;
3.3. Інформація про податкові заходи:
(a) стислий опис заходу політики;
(b) строк дії заходу політики;
(c) орган публічної влади, що забезпечує виконання;
(d) очікуваний кумулятивний і річний обсяг заощадженої енергії в рамках заходу;
(e) цільові сектори та сегмент платників податків;
(f) методологія розрахунку, у тому числі використані значення цінової еластичності та спосіб їх встановлення, згідно з пунктом (4) додатка V до Директиви 2012/27/ЄС.
4. Методологія розрахунку для заходів, зазначених у статтях 7a і 7b та статті 20(6) Директиви 2012/27/ЄС (за винятком оподаткування):
(a) використані методи вимірювання, зазначені в пункті 1 додатка V до Директиви 2012/27/ЄС;
(b) спосіб вираження заощадженої енергії (заощаджена первинна чи кінцева енергія);
(c) строк дії заходів і швидкість, з якою заощадження зменшується з плином часу, а також підхід, використаний для врахування строку дії заощаджень;
(d) стислий опис методології розрахунку, у тому числі із зазначенням того, як забезпечується додатковість і значущість заощаджень, а також які методології та бенчмарки застосовують до умовних і масштабованих заощаджень;
(e) інформація про те, як запобігають можливому дублюванню заходів та окремих дій, щоб уникнути подвійного обліку заощадженої енергії;
(f) у відповідних випадках, кліматичні відмінності та використаний підхід.
5. Моніторинг та верифікація
(a) стислий опис системи моніторингу і верифікації та процесу верифікації;
(b) орган публічної влади, що забезпечує виконання, та його основні обов’язки в рамках системи моніторингу та верифікації стосовно схеми зобов’язань щодо енергоефективності або альтернативних заходів;
(c) незалежність моніторингу та верифікації від зобов’язаних сторін, сторін, що беруть участь, і уповноважених сторін;
(d) статистично значуща частка заходів з підвищення енергоефективності, а також частка та критерії, використані для визначення та відбору репрезентативної вибірки;
(e) обов’язки зобов’язаних сторін щодо звітування (обсяг заощадженої енергії, досягнутий кожною зобов’язаною стороною або кожною підкатегорією зобов’язаної сторони, і загальний обсяг у рамках схеми);
(f) публікація даних про досягнутий обсяг заощадженої енергії (щорічно) у рамках схеми зобов’язань щодо енергоефективності і альтернативних заходів;
(g) інформація про положення права держави-члена щодо штрафних санкцій, які застосовуються у випадку невиконання зобов’язань;
(h) інформація про передбаченні заходи політики в разі досягнення недостатнього прогресу.
ДОДАТОК IV
ЗАГАЛЬНА РАМКА ЩОДО ДОВГОСТРОКОВИХ СТРАТЕГІЙ
1. ОГЛЯД І ПРОЦЕС РОЗРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЙ
1.1. Резюме
1.2. Правовий і політичний контекст
1.3. Консультації з громадськістю
2. ЗМІСТ
2.1. ЗАГАЛЬНІ ОБСЯГИ СКОРОЧЕННЯ ВИКИДІВ І РОЗШИРЕННЯ АБСОРБЦІЇ ПОГЛИНАЧАМИ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ
2.1.1. Прогнозні обсяги скорочення викидів і розширення абсорбції парникових газів до 2050 року
2.1.2. Національний цільовий показник на 2030 рік і в подальшому, за наявності, та індикативі проміжні показники на 2040 та 2050 роки
2.1.3. Політики та заходи з адаптації
2.2. ВІДНОВЛЮВАНА ЕНЕРГІЯ
2.2.1. Наскільки це можливо, розрахункова ймовірна частка відновлюваної енергії в кінцевому енергоспоживанні до 2050 року
2.3. ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ
2.3.1. Наскільки це можливо, розрахункове ймовірне енергоспоживання до 2050 року
2.4. ПОВ’ЯЗАНА ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО КОНКРЕТНИХ СЕКТОРІВ
2.4.1. Енергетична система
2.4.1.1. Заплановані або ймовірні майбутні траєкторії або діапазон викидів
2.4.1.2. Загальний опис основних рушійних факторів енергоефективності, гнучкості попиту та енергоспоживання, а також їх розвитку починаючи з 2021 року і далі
2.4.2. Промисловість
2.4.2.1. Очікуваний обсяг скорочення викидів за сектором і потреб в енергії
2.4.2.2. Загальний огляд політик, наявних планів і заходів з декарбонізації, як описано в пункті 2.1 секції A частини 1 додатка I
2.4.3. Транспорт
2.4.3.1. Очікувані обсяги викидів і джерела енергії за видом транспорту (напр., автомобілі і автофургони, важкий вантажний дорожній транспорт, водний транспорт, повітряний транспорт, залізничний транспорт)
2.4.3.2. Варіанти декарбонізації
2.4.4. Сільське господарство і землекористування, зміни в землекористуванні та лісове господарство (ЗЗЗЛГ)
2.4.4.1. Наскільки це можливо, очікуваний обсяг викидів за джерелами та окремими парниковими газами
2.4.4.2. Передбачені варіанти скорочення викидів
2.4.4.3. Посилання на політики у сферах сільського господарства та розвитку сільських територій
3. ФІНАНСУВАННЯ
3.1. Оцінки необхідних інвестицій
3.2. Політики та заходи щодо пов’язаних досліджень, розробок та інновацій
4. ОЦІНЮВАННЯ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ АСПЕКТІВ
5. ДОДАТКИ (за необхідності)
5.1. Інформація про моделювання (включно з припущеннями) та/або аналіз, показники тощо.
ДОДАТОК V
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ІНВЕНТАРИЗАЦІЮ ВИКИДІВ ПГ
Частина 1
Інформація, що повинна бути вказана у звітах, зазначених у статті 26(3):
(a) їхні антропогенні викиди ПГ, визначені в частині 2 цього додатка, і антропогенні викиди ПГ, зазначені у статті 2(1) Регламенту (ЄС) № 2018/842, за рік Х-2;
(b) дані про їхні антропогенні викиди монооксиду вуглецю (CO), діоксиду сірки (SO2), оксидів азоту (NOx) і летких органічних сполук, узгоджені з даними, що вже були повідомлені згідно зі статтею 8 Директиви (ЄС) 2016/2284, за рік Х-2;
(c) їхні антропогенні викиди ПГ із джерел і абсорбція СО2 поглиначами в секторі ЗЗЗЛГ за рік Х-2 згідно з методологіями, визначеними в частині 3 цього додатка. Ці дані також є релевантними для звіту про відповідність відповідно до статті 14 Регламенту (ЄС) № 2018/841;
(d) будь-які зміни інформації, зазначеної в пунктах (a), (b) та (c), за роки між відповідним базисним роком або періодом та роком Х-3, із зазначенням причин таких змін;
(e) інформація про показники, як визначено в частині 4 цього додатка, за рік Х-2;
(f) узагальнена інформація про здійснені передачі відповідно до статті 5 Регламенту (ЄС) № 2018/842 та статей 12 і 13 Регламенту (ЄС) № 2018/841 за рік Х-1;
(g) інформація про заходи, вжиті для покращення оцінок кадастру, зокрема частин кадастру, щодо яких здійснювалися коригування та видавалися рекомендації після експертних перевірок;
(h) фактичний або розрахунковий розподіл верифікованих обсягів викидів, повідомлених операторами установок відповідно до Директиви 2003/87/ЄС, за категоріями джерел національного кадастру викидів ПГ та співвідношення таких верифікованих обсягів викидів із загальним повідомленим обсягом викидів ПГ за такими категоріями джерел за рік Х-2;
(i) якщо застосовно, результати здійснених перевірок узгодженості обсягів викидів, повідомлених у кадастрах викидів ПГ за рік Х-2, з верифікованими обсягами викидів, повідомленими згідно з Директивою 2003/87/ЄС;
(j) якщо застосовно, результати здійснених перевірок узгодженості даних, використаних для оцінювання викидів при підготовці кадастрів викидів ПГ, за рік Х-2 з:
(i) даними, використаними при підготовці кадастрів викидів забруднювачів повітря відповідно до Директиви (ЄС) 2016/2284;
(ii) даними, повідомленими відповідно до статті 19(1) та додатку VII до Регламенту (ЄС) № 517/2014;
(iii) енергетичними даними, повідомленими відповідно до статті 4 та додатку B до Регламенту (ЄС) № 1099/2008;
(k) опис змін національної системи інвентаризації, за наявності;
(l) опис змін національного реєстру, за наявності;
(m) інформація про їхні плани забезпечення якості та контролю якості, загальна оцінка невизначеності, загальна оцінка повноти, а також будь-які інші елементи звіту про національну інвентаризацію викидів ПГ, необхідних для підготовки звіту про інвентаризацію викидів ПГ Союзу;
(n) інформація про наміри держав-членів скористатися можливостями, передбаченими у статті 5(4) та (5) і статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 2018/842, а також про використання доходів згідно зі статтею 5(6) зазначеного Регламенту.
Держава-член може подати запит про надання Комісією відступу від пункту (c) першого параграфа, щоб застосовувати методологію, іншу ніж та, що визначена в параграфі 3 цього додатка, якщо необхідного покращення методології неможливо досягти у строк, що забезпечить врахування покращення в кадастрах викидів ПГ за період з 2021 року до 2030 року, або якщо вартість покращення методології буде непропорційно високою порівняно з вигодами від застосування такої методології, щоб покращити облік викидів і абсорбції, у зв’язку із низькою значущістю викидів і абсорбції з відповідних вуглецевих пулів. Держави-члени, які мають намір скористатися таким відступом, повинні подати обґрунтований запит до Комісії до 31 грудня 2020 року, із зазначенням терміну, до якого можна впровадити покращення методології, альтернативної пропонованої методології або обох видів даних, а також з оцінкою потенційного впливу на точність обліку. Комісія може вимагати надання додаткової інформації, що має бути подана упродовж визначеного розумного періоду часу. Якщо Комісія вважає запит обґрунтованим, вона надає відступ. Якщо Комісію відхиляє запит, вона повинна вказати причини ухвалення такого рішення.
Частина 2
До ПГ, які підлягають охопленню, належать:
Діоксид вуглецю (СО2)
Метан (СН4)
Закис азоту (N2O)
Гексафторид сірки (SF6)
Трифторид азоту (NF3)
Гідрофторовуглеці (ГФВ):
-
ГФВ-23 CHF3
-
ГФВ-32 CH2F2
-
ГФВ-41 CH3F
-
ГФВ-125 CHF2CF3
-
ГФВ-134 CHF2CHF2
-
ГФВ-134a CH2FCF3
-
ГФВ-143 CH2FCHF2
-
ГФВ-143a CH3CF3
-
ГФВ-152 CH2FCH2F
-
ГФВ-152a CH3CHF2
-
ГФВ-161 CH3CH2F
-
ГФВ-227ea CF3CHFCF3
-
ГФВ-236cb CF3CF2CH2F
-
ГФВ-236ea CF3CHFCHF2
-
ГФВ-236fa CF3CH2CF3
-
ГФВ-245fa CHF2CH2CF3
-
ГФВ-245ca CH2FCF2CHF2
-
ГФВ-365mfc CH3CF2CH2CF3
-
ГФВ-43-10mee CF3CHFCHFCF2CF3 або (C5H2F10)
Перфторвуглеці (ПФВ):
-
ПФВ-14, перфторметан, CF4
-
ПФВ-116, перфторетан, C2F6
-
ПФВ-218, перфторпропан, C3F8
-
ПФВ-318, перфторциклобутан, c-C4F8
-
Перфторциклопропан c-C3F6
-
ПФВ-3-1-10, перфторбутан, C4F10
-
ПФВ-4-1-12, перфторбутан, C5F12
-
ПФВ-5-1-14, перфторгексан, C6F14
-
ПФВ-9-1-18, C10F18
Частина 3
Методології моніторингу та звітування в секторі ЗЗЗЛГ
Дані про зміну землекористування з геолокацією згідно з Керівними принципами МГЕЗК для національних кадастрів викидів ПГ від 2006 року.
Методологія рівня 1 згідно з Керівними принципами МГЕЗК для національних кадастрів викидів ПГ від 2006 року.
Для викидів і абсорбції вуглецевого пулу, на який припадає принаймні 25-30% викидів або абсорбції в категорії джерел або поглиначів, яка має пріоритетне значення у національній системі інвентаризації держави-члена, оскільки її оцінка має значний вплив на загальний кадастр викидів ПГ у країні з точки зору абсолютного рівня викидів і абсорбції, тенденцій розвитку викидів і абсорбції або невизначеності щодо викидів і абсорбції в категоріях землекористування, принаймні методологія рівня 2 згідно з Керівними принципами МГЕЗК для національних кадастрів викидів ПГ від 2006 року.
Держав-членів заохочують застосовувати методологію рівня 3 згідно з Керівними принципами МГЕЗК для національних кадастрів викидів ПГ від 2006 року.
Частина 4
Показники інвентаризації
Назва показника
Показник
ПЕРЕТВОРЕННЯ В0
Питомі викиди СО2 від електростанцій загального користування та власного споживання, т/ТДж
Обсяг викидів СО2 від теплових електростанцій загального користування та власного споживання, кт, поділений на обсяг усіх продуктів, вироблених тепловими електростанціями загального користування та власного споживання, ПДж
ПЕРЕТВОРЕННЯ Е0
Питомі викиди СО2 від електростанцій для власного споживання, т/ТДж
Обсяг викидів СО2 від електростанцій для власного споживання, кт, поділений на обсяг усіх продуктів, вироблених тепловими електростанціями для власного споживання, ПДж
ПРОМИСЛОВІСТЬ А1.1
Загальна інтенсивність викидів СО2 - чорна металургія, т/млн євро Загальний обсяг викидів СО2 у секторі чорної металургії, кт, поділений на валову додану вартість - чорна металургія
ПРОМИСЛОВІСТЬ А1.2
Інтенсивність викидів СО2, пов’язана з енергією - хімічна промисловість, т/млн євро
Обсяг викидів СО2, пов’язаних з енергією, у галузях хімічної промисловості, кт, поділений на валову додану вартість - хімічна промисловість
ПРОМИСЛОВІСТЬ А1.3
Інтенсивність викидів СО2, пов’язана з енергією - скляна, порцеляно-фаянсова промисловість і промисловість будівельних матеріалів, т/млн євро
Обсяг викидів СО2, пов’язаних з енергією, у скляній, порцеляно-фаянсовій промисловості та промисловості будівельних матеріалів, кт, поділений на валову додану вартість - скляна, порцеляно-фаянсова промисловість і промисловість будівельних матеріалів
ПРОМИСЛОВІСТЬ А1.4
Інтенсивність викидів СО2, пов’язана з енергією - сектор виробництва харчових продуктів і напоїв та тютюнова промисловість, т/млн євро
Обсяг викидів СО2, пов’язаних з енергією, у секторі виробництва харчових продуктів і напоїв та тютюновій промисловості, кт, поділений на валову додану вартість - сектор виробництва харчових продуктів і напоїв та тютюнова промисловість, млн євро (ЕС95)
ПРОМИСЛОВІСТЬ A1.5
Інтенсивність викидів СО2, пов’язана з енергією - паперова та поліграфічна промисловість, т/млн євро
Обсяг викидів СО2, пов’язаних з енергією, у паперовій та поліграфічній промисловості, кт - Валова додана вартість - паперова та поліграфічна промисловість, млн євро (ЕС95)
ДОМОГОСПОДАРСТВА A0
Питомі викиди СО2 від домогосподарств при опаленні приміщень, т/м-2
Обсяг викидів СО2 від домогосподарств при опаленні приміщень, поділений на площу постійно зайнятого житла, млн м-2
ПОСЛУГИ В0
Питомі викиди СО2 в комерційному та інституційному секторі при опаленні приміщень, т/м-2
Обсяг викидів СО2 при опаленні приміщень у комерційному та інституційному секторі, кт, поділений на площу будівель у секторі послуг, млн м-2
ТРАНСПОРТ В0
Питомі викиди СО2, пов’язані з дизельним пальним, від пасажирських автомобілів, г/100 км
ТРАНСПОРТ В0
Питомі викиди СО2, пов’язані з бензином, від пасажирських автомобілів, г/100 км
ДОДАТОК VI
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПОЛІТИКИ ТА ЗАХОДИ У СФЕРІ ВИКИДІВ ПГ
Інформація, що повинна бути вказана у звітах, зазначених у статті 18:
(a) опис їхніх національних систем звітування щодо політик і заходів або груп заходів, а також звітування про прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами ПГ відповідно до статті 39(1) або інформація про будь-які зміни такої системи, якщо такий опис уже був наданий;
(b) оновлення, що стосуються їхніх довгострокових стратегій, зазначених у статті 15, і прогрес у реалізації таких стратегій;
(c) інформація про національні політики та заходи або групи заходів та про реалізацію політик і заходів або груп заходів Союзу, спрямованих на обмеження або скорочення викидів із джерел або розширення абсорбції поглиначами ПГ, представлена за секторами та структурована за газом або групою газів (ГФВ і ПФВ), зазначеними у частині 2 додатка V. Така інформація повинна стосуватися застосовних і відповідних національних політик або політик Союзу та повинна включати:
(i) мету політики або заходу та стислий опис політики або заходу;
(ii) тип інструмента політики;
(iii) стан реалізації політики або заходу чи групи заходів;
(iv) показники, які використовуються для моніторингу та оцінювання прогресу із часом;
(v) за наявності, кількісні оцінки впливу на викиди із джерел і абсорбцію поглиначами ПГ із розподілом на:
-
результати оцінювання ex ante впливу окремих політик і заходів або груп політик і заходів на пом’якшення наслідків зміни клімату. Оцінки повинні бути надані на послідовні чотири майбутні роки, що закінчуються на 0 або 5, відразу за звітним роком, з розмежуванням між викидами ПГ, охопленими Директивою 2003/87/ЄС, Регламентом (ЄС) № 2018/842 та Регламентом (ЄС) № 2018/841,
-
результати оцінювання ex post впливу окремих політик і заходів або груп політик і заходів на пом’якшення наслідків зміни клімату, за наявності, з розмежуванням між викидами ПГ, охопленими Директивою 2003/87/ЄС, Регламентом (ЄС) № 2018/842 та Регламентом (ЄС) № 2018/841;
(vi) наявні оцінки прогнозних витрат і вигід від політик і заходів, а також оцінки реалізованих витрат і вигід від політик і заходів;
(vii) усі наявні покликання на оцінки витрат і впливу національних політик і заходів, на інформацію щодо реалізації політик і заходів Союзу, спрямованих на обмеження або скорочення викидів із джерел або розширення абсорбції поглиначами ПГ, а також на обґрунтувальні технічні звіти;
(viii) оцінку внеску політики або заходу в реалізацію довгострокової стратегії, зазначеної у статті 15;
(d) інформацію про заплановані додаткові національні політики та заходи або групи заходів, передбачені з метою обмеження викидів ПГ, що виходять за межі зобов’язань згідно з Регламентом (ЄС) № 2018/842 і Регламентом (ЄС) № 2018/841;
(e) інформацію щодо зв’язків між різними політиками та заходами або групами заходів, повідомленими відповідно до пункту (c), а також про те, яким чином такі політики та заходи або групи заходів сприяють реалізації різних прогнозних сценаріїв.
ДОДАТОК VII
ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ПРОГНОЗІВ У СФЕРІ ВИКИДІВ ПГ
Інформація, що повинна бути вказана у звітах, зазначених у статті 18:
(a) прогнози без урахування заходів, за наявності, прогнози з урахуванням заходів та, за наявності, прогнози з урахуванням додаткових заходів;
(b) загальні прогнози викидів ПГ і окремі оцінки прогнозних викидів ПГ із джерел викидів, охоплених Директивою 2003/87/ЄС і Регламентом (ЄС) № 2018/842, і прогнозних викидів із джерел і абсорбції поглиначами згідно з Регламентом (ЄС) № 2018/841;
(c) вплив політик і заходів, визначених відповідно до пункту (a) статті 18(1). Якщо такі політики та заходи не були враховані, це необхідно чітко вказати та надати пояснення;
(d) результати аналізу чутливості, проведеного щодо прогнозів, а також інформація щодо використаних моделей і параметрів;
(e) усі релевантні покликання на результати оцінювання та технічні звіти, які обґрунтовують прогнози, зазначені у статті 18(4).
ДОДАТОК VIII
ІНФОРМАЦІЯ ПРО НАЦІОНАЛЬНІ ДІЇ З АДАПТАЦІЇ, ФІНАНСОВУ ТА ТЕХНОЛОГІЧНУ ПІДТРИМКУ, НАДАНУ КРАЇНАМ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ, І ДОХОДИ ВІД ТОРГІВ
Частина 1
Звітування про дії з адаптації
Інформація, що повинна бути вказана у звітах, зазначених у статті 19(1):
(a) основні цілі, завдання та інституційна рамка адаптації;
(b) прогнози зміни клімату, у тому числі екстремальні погодні умови, вплив зміни клімату, оцінка вразливості до зміни клімату, ризиків і основних кліматичних небезпечних факторів;
(c) здатність до адаптації;
(d) плани та стратегії адаптації;
(e) рамка моніторингу та оцінювання;
(f) прогрес, досягнутий у реалізації, включно з належними практиками та змінами управління.
Частина 2
Звітування про підтримку, надану країнам, що розвиваються
Інформація, що повинна бути вказана у звітах, зазначених у статті 19(3):
(a) інформація про фінансову підтримку, щодо якої були взяті зобов’язання або яка була надана країнам, що розвиваються, за рік Х-1, у тому числі:
(i) кількісна інформація про публічні та мобілізовані фінансові ресурси держави-члена. Інформація про фінансові потоки повинна ґрунтуватися на так званих «ріо-де-жанейрських маркерах» для підтримки, пов’язаної з пом’якшенням наслідків зміни клімату, і підтримки, пов’язаної з адаптацією до зміни клімату, а також на інших системах відстеження, впроваджених Комітетом ОЕСР з питань допомоги з розвитку;
(ii) кількісна методологічна інформація з поясненням методу, використаного для розрахунку кількісної інформації, включно з поясненням методології кількісного вираження відповідних даних, а також, у відповідних випадках, інша інформація про терміни та означення і методології, використані для визначення будь-яких величин, зокрема для повідомленої інформації про мобілізовані фінансові потоки;
(iii) доступна інформація про діяльність держави-члена, пов’язану з проектами із трансферу технологій і проектами з розбудови спроможності, які фінансуються за рахунок публічних коштів, для країн, що розвиваються, згідно з РКЗК ООН, у тому числі про те, чи передані технології або проект з розбудови спроможності були використані для пом’якшення або адаптації до наслідків зміни клімату, про країну-одержувача, а також, якщо це можливо, про суму наданої підтримки і тип переданої технології або проекту з розбудови спроможності;
(b) доступна інформація за рік Х і подальші роки щодо запланованого надання допомоги, у тому числі інформація про заплановану діяльність, пов’язану з проектами із трансферу технологій і проектами з розбудови спроможності, які фінансуються за рахунок публічних коштів, для країн, що розвиваються, згідно з РКЗК ООН, про технології, що підлягають передачі, і проекти з розбудови спроможності, у тому числі про те, чи передана технологія або проект з розбудови спроможності призначені для пом’якшення або адаптації до наслідків зміни клімату, про країну-одержувача, а також, якщо це можливо, про суму підтримки, що підлягає наданню, і тип переданої технології або проекту з розбудови спроможності.
Частина 3
Звітування про доходи від торгів
Інформація, що повинна бути вказана у звітах, зазначених у статті 19(2):
(a) інформація про використання доходів протягом року Х-1, отриманих державою-членом від торгівлі квотами відповідно до статті 10(1) Директиви 2003/87/ЄС, у тому числі інформація про такий дохід, що був використаний для однієї або більше цілей, визначених у статті 10(3) зазначеної Директиви, або про еквівалент фінансової вартості такого доходу, а також про заходи, вжиті відповідно до зазначеної статті;
(b) інформація про використання, як визначено державою-членом, усіх доходів, отриманих державою-членом від торгівлі квотами для авіації відповідно до статті 3d(1) або (2) Директиви 2003/87/ЄС, що повинна бути надана відповідно до статті 3d(4) зазначеної Директиви.
Доходи від торгів, які не були виплачені на момент подання державою-членом звіту до Комісії відповідно до статті 19(2), повинні бути кількісно оцінені та повідомлені у звітах за подальші роки.
ДОДАТОК IX
ДОДАТКОВІ ОБОВ’ЯЗКИ ЩОДО ЗВІТУВАННЯ
Частина 1
Додаткові обов’язки щодо звітування у сфері відновлюваної енергії
Якщо не передбачене інше, необхідно зазначити таку додаткову інформацію відповідно до пункту (c) статті 20:
(a) функціонування системи гарантій походження електроенергії, газу та опалення і охолодження з ВДЕ, рівні видачі та скасування гарантій походження і отриманий у результаті річний національний обсяг споживання відновлюваної енергії, а також заходи, вжиті для забезпечення надійності системи та її захисту від шахрайства;
(b) обсяги біопалив, біогазу, відновлюваного пального для транспорту небіологічного походження, палива з переробленого вуглецю та відновлюваної електроенергії, спожитої в секторі транспорту, і, у відповідних випадках, їх внесок у скорочення викидів парникових газів, з розмежуванням між паливом, виробленим із різних видів харчових і кормових культур та кожним видом сировини, визначеним в додатку IX до Директиви (ЄС) 2018/2001;
(c) зміни доступності, походження та використання ресурсів біомаси для енергетичних цілей;
(d) зміни цін на товари та землекористування в державі-члені у зв’язку зі збільшенням обсягів використання біомаси та інших форм енергії з ВДЕ;
(e) оціночний надлишок виробництва енергії з ВДЕ, який можна передати іншим державам-членам, щоб вони досягли відповідності статті 3(3) Директиви (ЄС) 2018/2001 та національних внесків і траєкторій, зазначених у пункті (a)(2) статті 4 цього Регламенту;
(f) якщо застосовно, оціночний попит на енергію з ВДЕ, що буде задоволений у спосіб, інший ніж внутрішнє виробництво, до 2030 року, включно з обсягом імпорту сировини для біомаси;
(g) технологічний розвиток і розгортання біопалив, вироблених із видів сировини, зазначених у додатку IX до Директиви (ЄС) 2018/2001;
(h) за наявності, оціночний вплив виробництва або використання біопалив, біорідин і палива з біомаси на біорізноманіття, водні ресурси, доступність і якість води, якість ґрунтів і повітря в державі-члені;
(i) виявлені випадки шахрайства в рамках ланцюга постачання біопалив, біорідин і палива з біомаси;
(j) інформація про метод оцінювання частки біорозкладних відходів в обсязі відходів, використаних для виробництва енергії, і заходи, вжиті для покращення та верифікації таких оцінок;
(k) виробництво електричної та теплової енергії з ВДЕ в будівлях, включно з детальними даними про обсяг енергії, виробленої, спожитої та поданої в енергетичну систему сонячними фотоелектричними системами, сонячними тепловими установками, установками на біомасі, тепловими насосами, геотермальними системами, а також усіма іншими децентралізованими системами, що працюють на ВДЕ;
(l) якщо застосовно, частка відновлюваної енергії в централізованому теплопостачанні, а також обсяг відновлюваної енергії, виробленої в містах і ВДЕ-громадах;
(m) обсяг первинного постачання твердої біомаси (у 1000 м-3, за винятком даних відповідно до пункту (1)(b)(iii), які повинні бути надані в тоннах)
(1) Лісова біомаса, що використовується для виробництва енергії (внутрішнє виробництво та імпорт)
(a) Первинна біомаса лісів, що використовується безпосередньо для виробництва енергії
(i) За наявності, гілки та верхівки дерев (добровільне звітування)
(ii) Якщо застосовно, пні (добровільне звітування)
(iii) Кругляк (з розподілом на діловий кругляк і паливну деревину)
(b) Якщо застосовно, супутні продукти лісового господарства, що використовуються безпосередньо для виробництва енергії
(i) Якщо застосовно, кора
(ii) Тріски, тирса та інші деревні частинки
(iii) Якщо застосовно, чорний луг і неочищена талова олія
(c) За наявності, використана деревина, що використовується безпосередньо для виробництва енергії
(d) Паливо на основі переробленої деревини, вироблене з видів сировини, які не були враховані відповідно до пункту (1)(a), (b) або (c):
(i) Якщо застосовно, деревне вугілля
(ii) Деревні пелети та деревні брикети
(2) За наявності, сільськогосподарська біомаса, що використовується для виробництва енергії (внутрішнє виробництво, імпорт та експорт)
(a) Енергетичні культури для виробництва електричної або теплової енергії (включно з лісовою порістю з коротким циклом ротації)
(b) Залишки сільськогосподарських культур для виробництва електричної або теплової енергії
(3) За наявності, біомаса з органічних відходів для виробництва енергії (внутрішнє виробництво, імпорт та експорт)
(a) Органічна фракція промислових відходів
(b) Органічна фракція муніципальних відходів
(c) Надлишковий мул
(n) споживання кінцевої енергії з твердої біомаси (обсяг твердої біомаси, використаний для виробництва енергії в зазначених нижче секторах):
(1) Енергетика
(a) Електроенергетика
(b) Комбіноване виробництво теплової та електричної енергії
(c) Виробництво теплової енергії
(2) Власне споживання у промисловості (спожита та вироблена для власних потреб електрична енергія, комбінована теплова та електрична енергія, теплова енергія)
(3) Пряме кінцеве споживання в житловому секторі
(4) Інше
Частина 2
Додаткові обов’язки щодо звітування у сфері енергоефективності
У сфері енергоефективності необхідно зазначити таку додаткову інформацію відповідно до пункту (c) статті 21:
(a) основні законодавчі та незаконодавчі політики, заходи, а також заходи та програми фінансування, реалізовані в році X-2 та X-1 (де Х - рік, у якому необхідно подати звіт) для досягнення їхніх цілей, зазначених у пункті (b) статті 4, які спрямовані на сприяння функціонуванню ринків енергетичних послуг, покращення енергетичних характеристик будівель, заходи з використання потенціалу енергоефективності газової та електроенергетичної інфраструктури і опалення та охолодження, підвищення якості інформації та кваліфікації, інші заходи з підвищення енергоефективності;
(b) сукупний обсяг заощадженої енергії, досягнутий відповідно до статті 7 Директиви 2012/27/ЄС у роках X-3 та X-2;
(c) обсяг заощадженої енергії, досягнутий у результаті заходів політики, спрямованих на зниження енергетичної бідності, відповідно до статті 7(11) Директиви 2012/27/ЄС;
(d) якщо застосовно, обсяг заощадженої енергії, досягнутий згідно з пунктом (c) статті 7(4) Директиви 2012/27/ЄС;
(e) прогрес у кожному секторі та причини незмінності або зростання енергоспоживання в роках X-3 та X-2 у секторах кінцевого енергоспоживання;
(f) загальна площа будівель із загальною корисною площею понад 250 м-2, які належать центральному уряду держав-членів або зайняті ним і які, станом на 1 січня року X-2 та X-1, не відповідали вимогам до енергетичних характеристик, зазначеним у статті 5(1) Директиви 2012/27/ЄС;
(g) загальна площа опалюваних та/або охолоджуваних будівель, які належать центральному уряду держав-членів або зайняті ним і які були модернізовані в роках X-3 та X-2, як зазначено у статті 5(1) Директиви 2012/27/ЄС, або обсяг заощадженої енергії у будівлях, які відповідають встановленим критеріям і які належать центральному уряду чи зайняті ним, як зазначено в статті 5(6) Директиви 2012/27/ЄС;
(h) кількість енергетичних аудитів, проведених у роках X-3 та X-2. Крім того, загальна розрахункова кількість великих компаній на їхній території, до яких застосовується стаття 8(4) Директиви 2012/27/ЄС, а також кількість енергетичних аудитів, проведених на таких підприємствах у роках X-3 та X-2;
(i) застосований національний коефіцієнт первинної енергії для електроенергії та обґрунтування, якщо він відрізняється від типового коефіцієнта, зазначеного у виносці (3) додатка IV до Директиви 2012/27/ЄС;
(j) кількість і площа нових і модернізованих будівель із майже нульовим споживанням енергії в роках Х-2 та Х-1, як передбачено у статті 9 Директиви 2010/31/ЄС, за необхідності, на основі статистичної вибірки;
(k) інтернет-посилання на вебсайт, на якому можна отримати доступ до переліку або інтерфейсу надавачів енергетичних послуг, зазначеного в пункті (c) статті 18(1) Директиви 2012/27/ЄС.
ДОДАТОК Х
ЗВІТ ПРО СТАЛІСТЬ БІОЕНЕРГЕТИКИ СОЮЗУ
Звіт про сталість біоенергетики ЄС щодо енергії з біомаси, який кожні два роки повинна ухвалювати Комісія разом зі звітом про стан Енергетичного Союзу відповідно до пункту (d) статті 35(2), повинен містити принаймні таку інформацію:
(a) відносні екологічні вигоди та витрати для різних біопалив, біорідин і видів палива з біомаси, вплив на них політик Союзу щодо імпорту, наслідки для безпеки постачання та шляхи досягнення балансу між внутрішнім виробництвом та імпортом;
(b) вплив виробництва та використання біомаси на сталість у Союзі та у третіх країнах, у тому числі вплив на біорізноманіття;
(c) дані і аналіз поточної та прогнозної доступності сталої біомаси та попиту на неї, у тому числі вплив зростання попиту на біомасу на сектори, що використовують біомасу;
(d) технологічний розвиток і впровадження біопалив, вироблених із видів сировини, зазначених у додатку IX до Директиви (ЄС) 2018/2001, а також оцінка доступності сировини та конкуренції за ресурси з урахуванням принципів циркулярної економіки та ієрархії відходів, встановлених у Директиві 2008/98/ЄС;
(e) інформація і аналіз доступних результатів наукових досліджень щодо непрямої зміни землекористування стосовно всіх способів виробництва разом із оцінкою того, чи можна звузити діапазон невизначеності, виявленої в результатах аналізу, що лежать в основі оцінок викидів від непрямої зміни землекористування, і чи можна врахувати можливий вплив політик Союзу, зокрема екологічних, кліматичних і сільськогосподарських політик;
(f) щодо третіх країн і держав-членів, які є значним джерелом біопалив, біорідин і видів палива з біомаси, що їх споживають у Союзі, інформація про національні заходи, вжиті для дотримання критеріїв сталості та скорочення викидів ПГ, визначених у статті 29(2)-(7) та (10) Директиви (ЄС) 2018/2001, для охорони ґрунтів, води та повітря; та
(g) агрегована інформація з бази даних, зазначеної у статті 28(2) Директиви (ЄС) 2018/2001.
У ході звітування про скорочення викидів ПГ у результаті використання біомаси Комісія повинна використовувати обсяги, повідомлені державами-членами відповідно до пункту (b) частини 1 додатка IX до цього Регламенту, включно з попередніми середніми значеннями розрахункових викидів від непрямої зміни землекористування та пов’язаним діапазоном, отриманим у результаті аналізу чутливості, як визначено в додатку VIII до Директиви (ЄС) 2018/2001. Комісія повинна оприлюднити дані про попередні середні значення розрахункових викидів від непрямої зміни землекористування та пов’язаний діапазон, отриманий у результаті аналізу чутливості. Крім того, Комісія повинна оцінити, чи і як зміниться оцінка прямого скорочення викидів, якщо враховувати супутні продукти з використанням підходу підстановки
ДОДАТОК XI
ДОБРОВІЛЬНІ СХЕМИ, ЩОДО ЯКИХ КОМІСІЯ УХВАЛИЛА РІШЕННЯ ЗГІДНО ЗІ СТАТТЕЮ 30(4) ДИРЕКТИВИ (ЄС) 2018/2001
Звіт про добровільні схеми, щодо яких Комісія ухвалила рішення згідно зі статтею 30(4) Директиви (ЄС) 2018/2001, який кожні два роки повинна ухвалювати Комісія разом зі звітом про стан Енергетичного Союзу відповідно до пункту (d) статті 35(2) цього Регламенту, повинен містити оцінку Комісією принаймні таких елементів:
(a) незалежності, умов та періодичності проведення аудитів відносно положень документації схеми, що стосуються зазначених аспектів, на момент затвердження відповідної схеми Комісією та відносно галузевих найкращих практик;
(b) доступності, досвіду та прозорості застосування методів виявлення та усунення невідповідності, зокрема, щодо поводження із випадками та звинуваченнями у вчиненні тяжкого правопорушення з боку учасників схеми;
(c) прозорості, зокрема, у розрізі доступності схеми, наявності перекладів застосовними мовами країн і регіонів, з яких походить сировина, доступності переліку сертифікованих операторів і відповідних сертифікатів, а також доступності звітів аудиторів;
(d) залучення стейкхолдерів, зокрема, у контексті консультацій із корінними та місцевими громадами до вироблення й ухвалення рішення в ході розроблення та перегляду схеми та в ході аудитів, а також відповідей на їх коментарі;
(e) загальної надійності схеми, зокрема, у розрізі правил щодо акредитації, кваліфікації та незалежності аудиторів і відповідних органів схеми;
(f) за наявності, ринкових оновлень схеми, обсягу сертифікованих видів сировини та біопалив за країною походження та типом, кількості учасників;
(g) простоти та ефективності впровадження системи, що відстежує підтвердження відповідності критеріям сталості, які схема надає своєму (своїм) учаснику (учасникам), де така система слугує засобом запобігання шахрайським діям, зокрема, з метою виявлення, усунення та здійснення подальших дій щодо ймовірного шахрайства та інших порушень, а також, у відповідних випадках, кількості виявлених випадків шахрайства або порушень;
(h) можливостей для суб’єктів отримати повноваження визначати та здійснювати моніторинг органів сертифікації;
(i) критеріїв визнання або акредитації органів сертифікації;
(j) правил щодо проведення моніторингу органів сертифікації;
(k) способів сприяння та вдосконалення просування найкращих практик.
ДОДАТОК XII
НАЦІОНАЛЬНІ СИСТЕМИ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ
Інформація, зазначена у статті 37, включає такі елементи:
(a) дані та методи, повідомлені щодо певних видів діяльності та установок згідно з Директивою 2003/87/ЄС з метою підготовки національних кадастрів викидів ПГ, щоб забезпечити узгодженість повідомлених викидів ПГ у рамках СТКВ ЄС і в національних кадастрах викидів ПГ;
(b) дані, зібрані в рамках систем звітування про фторовані гази у відповідних секторах, які встановлені відповідно до статті 20 Регламенту (ЄС) № 517/2014 з метою підготовки національних кадастрів викидів ПГ;
(c) викиди, базисні дані та методології, повідомлені об’єктами згідно з Регламентом (ЄС) № 166/2006 з метою підготовки національних кадастрів викидів ПГ;
(d) дані, повідомлені відповідно до Регламенту (ЄС) № 1099/2008;
(e) дані, зібрані в результаті географічного відстеження земельних ділянок у контексті наявних програм і обстежень держав-членів і Союзу, включно з Рамковим обстеженням землекористування та ділянок земного покриву (LUCAS) і програмою «Коперник».
ДОДАТОК XIII
КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ
Регламент (ЄС) № 525/2013
Цей Регламент
Стаття 1
Стаття 1 — (1)
Стаття 2
Стаття 3
Стаття 4
Стаття 15
Стаття 5
Стаття 37 — (1), (2) та (6); додаток XII
Стаття 6
Стаття 37 — (3) та (7)
Стаття 7
Стаття 26 — (3), (4), (6) та (7); додаток V
Стаття 8
Стаття 26 — (2) та (7)
Стаття 9
Стаття 37 — (4) та (5)
Стаття 10
Стаття 40
Стаття 11
Стаття 12
Стаття 39
Стаття 13
Стаття 18 — (1)(a) і стаття 18(3) та (4); додаток VI
Стаття 14
Стаття 18 — (1)(b), (2), (3) та (4); додаток VII
Стаття 15
Стаття 19 — (1); додаток VIII, частина 1
Стаття 16
Стаття 19 — (3) та додаток VIII, частина 2
Стаття 17
Стаття 19 — (2), (4) та (5); додаток VIII, частина 3
Стаття 18
другий підпараграф статті 17(2)
Стаття 19
Стаття 20
Стаття 21
Стаття 29 — (1)(c) і стаття 29(5) та (7)
Стаття 22
Стаття 23
Стаття 41 — (1)(d), (e), (f), (g) та (h)
Стаття 24
Стаття 42
Стаття 25
Стаття 26
Стаття 44 — (1)(a) і стаття 44(2), (3) та (6)
Стаття 27
Стаття 28
Стаття 57
Стаття 29
(-1) Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/125/ЄС від 21 жовтня 2009 року про рамки для встановлення вимог до екодизайну для пов’язаних з енергоспоживанням продуктів (OB L 285, 31. 10.2009, с. 10).
(-2) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/1369 від 4 липня 2017 року про встановлення рамки для енергетичного маркування та скасування Директиви 2010/30/ЄС (OB L 198, 28.07.2017, с. 1).
(*1) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 від 11 грудня 2018 року про управління Енергетичним Союзом і пом’якшення наслідків зміни клімату, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС, директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013 (OB L 328, 21.12.2018, с. 1).
(*2) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 від 11 грудня 2018 року про управління Енергетичним Союзом і пом’якшення наслідків зміни клімату, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС, директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013 (OB L 328, 21.12.2018, с. 1).
(*3) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 від 11 грудня 2018 року про управління Енергетичним Союзом і пом’якшення наслідків зміни клімату, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС, директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013 (OB L 328, 21.12.2018, с. 1).
(-3) Необхідно забезпечити узгодженість із довгостроковими стратегіями відповідно до статті 15.
(-4) Згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 347/2013 від 17 квітня 2013 року про настанови для транс’європейської енергетичної інфраструктури та скасування Рішення № 1364/2006/ЄС, а також про внесення змін до регламентів (ЄС) № 713/2009, (ЄС) № 714/2009 і (ЄС) № 715/2009 (OB L 115, 25.04.2013, с. 39).
(-5) У ході планування таких заходів держави-члени повинні враховувати завершення строку експлуатації наявних установок і потенціал докорінної модернізації.
(-6) Згідно зі статтею 2a Директиви 2010/31/ЄС.
(-7) Згідно зі статтею 18 Директиви 2012/27/ЄС.
(-8) Згідно зі статтею 8 Директиви 2012/27/ЄС.
(-9) Згідно зі статтею 12 та 17 Директиви 2012/27/ЄС.
(-10) Згідно зі статтею 19 Директиви 2012/27/ЄС.
(-11) Згідно зі статтею 15(2) Директиви 2012/27/ЄС.
(-12) Політики та заходи повинні відображати принцип «енергоефективність передусім».
(-13) Необхідно забезпечити узгодженість із планами запобіжних дій і планами в разі надзвичайних ситуацій згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/1938 від 25 жовтня 2017 року про заходи щодо гарантування безпеки постачання газу та про скасування Регламенту (ЄС) № 994/2010 (OB L 280, 28.10.2017, с. 1), а також із планами забезпечення готовності до ризику згідно з Регламентом (ЄС) № 2018/2001 [згідно з Пропозицією COM(2016) 862 про готовність до ризику в секторі електроенергетики та про скасування Директиви 2005/89/ЄС].
(-14) Політики та заходи повинні відображати принцип «енергоефективність передусім».
(-15) Інші, ніж регіональні групи PCI, створені згідно з Регламентом (ЄС) № 347/2013.
(-16) Інші, ніж регіональні групи PCI, створені згідно з Регламентом (ЄС) № 347/2013.
(-17) Згідно зі статтею 15(8) Директиви 2012/27/ЄС.
(-18) Детальний перелік параметрів і змінних, які мають бути повідомлені в секції B плану див. у частині 2.
(-19) Поточна ситуація повинна відображати ситуацію станом на дату подання національного плану (або останню доступну дату). Наявні політики та заходи охоплюють реалізовані та ухвалені політики та заходи. Ухвалені політики та заходи - це політики та заходи, щодо яких станом на дату подання інтегрованого національного плану було ухвалене офіційне рішення уряду та існує чітке зобов’язання щодо подальшої реалізації. Реалізовані політики та заходи - це політики та заходи, до яких станом на дату подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату застосовувалися одна або більше з таких умов: існує чинне європейське або національне законодавство, що підлягає прямому застосуванню, укладені одна або більше добровільних угод, виділені фінансові ресурси, мобілізовані людські ресурси.
(-20) Вибір екзогенних факторів може ґрунтуватися на припущеннях Референтного сценарію ЄС від 2016 року або на подальших сценаріях політики з тими самими змінними. Крім того, конкретні результати держав-членів за Референтним сценарієм ЄС від 2016 року та результати за подальшими сценаріями політики також можуть бути корисним джерелом інформації при розробленні національних прогнозів з урахуванням наявних політик і заходів та оцінок впливу.
(-21) Згідно зі статтею 14(1) Директиви 2012/27/ЄС.
(-22) Цей референтний базовий прогноз повинен лягти в основу цільового показника кінцевого та первинного енергоспоживання на 2030 рік, описаного у пункті 2.3, а також коефіцієнтів перетворення.
(-23) З покликанням на огляди наявної інфраструктури передачі/транспортування операторів системи передачі/операторів газотранспортної системи (ОСП/ОГТС).
(-24) З покликанням на національні плани розвитку мережі та регіональні інвестиційні плани ОСП/ОГТС.
(-25) З покликанням на огляди наявної інфраструктури передачі/транспортування ОСП/ОГТС.
(-26) З покликанням на національні плани розвитку мережі та регіональні інвестиційні плани ОСП/ОГТС.
(-27) Заплановані політики та заходи - це варіанти, які перебувають на стадії обговорення та мають реальний шанс бути ухваленими та реалізованими після дати подання національного плану. Відповідно, прогнози, отримані відповідно до секції 5.1.i, повинні враховувати не тільки реалізовані та ухвалені політики і заходи (прогнози з урахуванням наявних політик і заходів), а й заплановані політики та заходи.
(-28) Для плану на період з 2021 року до 2030 року: У секціях 4 і 5 для кожного параметра/змінної в переліку необхідно повідомляти про тенденції у 2005-2040 роках (у відповідних випадках, у 2005-2050 роках), у тому числі у 2030 році, у розрізі п’ятирічних інтервалів. Необхідно вказувати значення параметра на основі зовнішніх припущень у порівнянні з результатом моделювання.
(-29) Наскільки це можливо, повідомлені дані та прогнози повинні ґрунтуватися на даних Євростату та методології, що використовується для повідомлення європейської статистики у відповідному галузевому законодавстві, і узгоджуватися з ними, оскільки європейська статистика є основним джерелом статистичних даних, що використовуються для звітності та моніторингу згідно з Регламентом (ЄС) № 223/2009 про європейську статистику.
(-30) Примітка: усі прогнози повинні бути підготовлені на основі постійних цін (використовуються ціни 2016 року як базисного року).
(-31) Комісія надасть рекомендації щодо ключових параметрів для прогнозів, які охоплюють щонайменше ціни на імпорт нафти, газу та вугілля, а також ціни на викиди вуглецю в рамках СТКВ ЄС.
Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua. Оригінальний текст перекладу
Джерело: https://eur-lex.europa.eu/. Текст англійською мовою