Zakon.local
← До пошуку
НевідомоУгода

Угода про сільське господарство

Номер
981_005
Видавник
Світова організація торгівлі
Прийнято
15 квіт. 1994 р.
Редакція
15 квіт. 1994 р.
Markdown Текст JSON (метадані) На rada.gov.ua

Угода про сільське господарство

Тип: СОТ Видавник: Світова організація торгівлі Номер: 981_005 Прийнято: 1994-04-15 Чинна редакція від: 1994-04-15 Стан: unknown Rada ID: 981_005

Додаток 1A до Угодипро заснування Світової організації торгівлі

Додаток 1

Додаток 1A. Багатосторонні угоди з торгівлі товарами

Загальна пояснювальна примітка до додатка 1A

У разі колізії між положенням Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та положенням іншої угоди, яку зазначено в додатку 1A до Угоди про заснування Світової організації торгівлі (далі в угодах, які зазначено в додатку 1A, - Угода СОТ), перевага віддається положенню іншої угоди настільки, наскільки це стосується колізії.

УГОДА

про сільське господарство

Члени,

вирішивши створити основу для започаткування процесу реформи торгівлі в галузі сільського господарства відповідно до цілей переговорів, які викладено в Декларації Пунта-дель-Есте;

нагадуючи, що їхньою довгостроковою метою, як це погоджено в ході Проміжного огляду Уругвайського раунду, є створення справедливої й ринково-орієнтованої системи торгівлі в галузі сільського господарства та що процес реформи необхідно розпочати шляхом проведення переговорів стосовно зобов'язань у галузі підтримки та захисту, а також шляхом створення суворіших й ефективніших в практичному застосуванні норм і правил ГАТТ;

нагадуючи також, що "зазначеною вище довгостроковою метою є передбачення суттєвих поступових зменшень підтримки та захисту сільського господарства, які надаються протягом погодженого строку, що зумовить усунення обмежень і відхилень на світових сільськогосподарських ринках та запобігання їм";

сповнені рішучості досягти конкретних обов'язкових зобов'язань у кожній з таких сфер: доступу до ринку; національної підтримки; експортної конкуренції, а також досягти угоди стосовно санітарних і фітосанітарних питань;

домовившись, що під час виконання своїх зобов'язань стосовно доступу до ринку розвинуті країни-члени цілком ураховуватимуть окремі потреби та умови країн-членів, що розвиваються, шляхом передбачення значнішого поліпшення можливостей та умов доступу для сільськогосподарських товарів, що становлять окремий інтерес для цих членів, у тому числі найповнішу лібералізацію торгівлі тропічними сільськогосподарськими товарами, як це погоджено під час Проміжного огляду, та для товарів, які мають особливе значення для диверсифікації виробництва, що замінює вирощування незаконних наркотичних культур;

відзначаючи, що зобов'язання за програмою реформи необхідно справедливо розподілити між усіма членами, зважаючи на стурбованість проблемами, не пов'язаними з торгівлею, у тому числі продовольчою безпекою та необхідністю охорони навколишнього середовища; зважаючи на угоду про те, що спеціальний і диференційний режими для країн, що розвиваються, є невід'ємною частиною переговорів, та беручи до уваги можливі негативні наслідки виконання програми реформи для найменш розвинених країн і країн, що розвиваються, які є чистими імпортерами продовольства,

цим домовляються про таке:

Частина I

Стаття 1 — Визначення термінів

У цій Угоді, якщо контекст не потребує іншого:

  • a) "сукупний вимір підтримки" та "СВП" означають річний рівень підтримки в грошовому вираженні, яка надається на певний сільськогосподарський товар на користь виробників основного сільськогосподарського товару, або підтримки, не пов'язаної з конкретним товаром, яка надається на користь виробників сільськогосподарської продукції в цілому, за винятком підтримки, наданої за програмами, що визначаються як звільнення від зобов'язань зі зменшення підтримки за додатком 2 до цієї Угоди, що:

  • i) стосується підтримки, наданої протягом базового періоду, зазначеного у відповідних таблицях довідкових матеріалів, уключених через посилання в частину IV переліку члена, а також

ii) стосується підтримки, наданої протягом будь-якого року періоду виконання й після нього та розраховується відповідно до положень додатка 3 цієї Угоди з урахуванням складових даних і методики, використаних у таблицях довідкових матеріалів, уключених через посилання в частину IV переліку члена;

  • b) "основний сільськогосподарський товар" стосовно зобов'язань з національної підтримки визначається як товар, якомога ближчий до пункту першого продажу, як це зазначено в переліку члена та у відповідних довідкових матеріалах;

  • c) "бюджетні витрати", або "витрати", уключає доходи, від отримання яких держава утрималася;

  • d) "еквівалентний вимір підтримки" означає річний рівень підтримки в грошовому вираженні, наданої виробникам основного сільськогосподарського товару шляхом застосування одного чи більше заходів, розрахунок якого відповідно до методики СВП є неможливим, за винятком підтримки, наданої за програмами, що визначаються як звільнення від зобов'язань зі зменшення підтримки за додатком 2 до цієї Угоди, і що:

  • i) стосується підтримки, наданої протягом базового періоду, зазначеного у відповідних таблицях довідкових матеріалів, уключених через посилання в частину IV переліку члена, а також

ii) стосується підтримки, наданої протягом будь-якого року періоду виконання й після нього та розраховується відповідно до положень додатка 4 цієї Угоди з урахуванням складових даних і методики, використаних у таблицях довідкових матеріалів, уключених через посилання в частину IV переліку члена;

  • e) "експортні субсидії" стосуються субсидій, які надаються за умови здійснення експорту, у тому числі експортні субсидії, перелічені в статті 9 цієї Угоди;

  • f) "період виконання" означає шестирічний період, який починається в 1995 році, за винятком випадку, коли він для цілей статті 13 означає дев'ятирічний період, що починається в 1995 році;

  • g) "поступки стосовно доступу до ринку" включають усі зобов'язання стосовно доступу до ринку, які беруться відповідно до цієї Угоди;

  • h) "загальний сукупний вимір підтримки" та "загальний СВП" означають суму всіх видів національної підтримки, наданої виробникам сільськогосподарської продукції, що розраховується як сума всіх сукупних вимірів підтримки для основних сільськогосподарських товарів, усіх сукупних вимірів підтримки, не пов'язаних з конкретним товаром, та всіх еквівалентних вимірів підтримки для сільськогосподарських товарів і що:

  • i) стосується підтримки, наданої протягом базового періоду (тобто "базового загального СВП"), та максимальної підтримки, надання якої дозволяється протягом будь-якого року періоду виконання або після нього (тобто "річні й кінцеві рівні обов'язкових зобов'язань"), як зазначено в частині IV переліку члена, а також

ii) стосуються рівня підтримки, фактично наданої протягом будь-якого року періоду виконання й після нього (тобто "загальний СВП поточного періоду") і розраховується відповідно до положень цієї Угоди, у тому числі статті 6, та з урахуванням складових даних та методики, використаних у таблицях довідкових матеріалів, уключених через посилання в частину IV переліку члена;

  • i) "рік", що зазначено у викладеному вище пункті "f" і що стосується конкретних зобов'язань члена, означає календарний, фінансовий чи торговий рік, який зазначено в переліку стосовно цього члена.

Стаття 2 — Охоплені товари

Ця Угода застосовується до товарів, перелічених у додатку 1 до цієї Угоди (далі - сільськогосподарські товари).

Частина II

Стаття 3 — Включення поступок та зобов'язань

1. Зобов'язання, що містяться в частині IV переліку кожного члена й стосуються національної підтримки та експортних субсидій, становлять зобов'язання, які обмежують субсидування, і цим стають невід'ємною частиною ГАТТ 1994.

2. За умови дотримання положень статті 6 член не надає підтримки на користь національних виробників, що перевищує рівень зобов'язань, зазначений у розділі I частини IV його переліку.

3. За умови дотримання положень підпункту "b" пункту 2 та пункту 4 статті 9 член не надає експортних субсидій, перелічених у пункті 1 статті 9, на сільськогосподарські товари або групи товарів, зазначені в розділі II частини IV його переліку, у розмірі, що перевищує бюджетні витрати та рівні кількісних зобов'язань, які зазначено в ньому, а також не надає таких субсидій стосовно будь-якого сільськогосподарського товару, який не зазначено в цьому розділі його переліку.

Частина III

Стаття 4 — Доступ до ринку

1. Поступки стосовно доступу до ринку, які містяться в переліках, стосуються обов'язковості та зниження тарифів, а також інших зобов'язань стосовно доступу до ринку, які зазначено в переліках.

2. Члени не повинні зберігати, застосовувати або знов уводити будь-яких таких заходів, яких необхідно було перетворити на звичайні мита-1, за винятком випадків, коли інше передбачено в статті 5 і додатку 5.

-1 Ці заходи включають кількісні обмеження імпорту, змінювані імпортні збори, мінімальні імпортні ціни, вибіркове ліцензування імпорту, нетарифні заходи, що підтримуються через підприємства державної торгівлі, добровільні обмеження експорту, а також подібні прикордонні заходи, за винятком звичайних мит, незалежно від того, чи підтримуються ці заходи відповідно до спеціальних винятків з положень ГАТТ 1947 року для певних країн, але крім заходів, що підтримуються відповідно до положень про платіжний баланс чи інших загальних положень ГАТТ 1994 року або інших багатосторонніх торговельних угод, зазначених у додатку 1A до Угоди СОТ, які не стосуються конкретно сільського господарства.

Стаття 5 — Положення про спеціальні захисні заходи

1. Незалежно від положень підпункту "b" пункту 1 статті II ГАТТ 1994 будь-який член може вдатися до зазначених нижче положень пунктів 4 й 5 у зв'язку з імпортом сільськогосподарського товару, стосовно якого заходи, зазначені в пункті 2 статті 4 цієї Угоди, було перетворено на звичайне мито, і який позначено в його переліку позначкою "SSG" як такий, що є предметом поступки, стосовно якої можуть бути застосовані положення цієї статті, якщо:

  • a) обсяг імпорту такого товару, який ввозиться на митну територію члена, що надає поступку, протягом будь-якого року перевищує критичний рівень, що стосується існуючих можливостей доступу до ринку, як це зазначено в пункті 4, або, але не одночасно:

  • b) ціна, за якою цей імпортований товар може ввозитися на митну територію члена, що надає поступку, і яка визначається на основі імпортної ціни СІФ відповідного відвантаження, виражена у своїй національній валюті, знижується до рівня критичної ціни, яка дорівнює середній довідковій ціні-2 на відповідний товар за 1986 - 1988 рр.

-2 Довідкова ціна, яка використовується для застосування положень цього підпункту, загалом є середньою вартістю одиниці відповідного товару на умовах СІФ або інакше є відповідною ціною з погляду якості товару та стадії його обробки. Після першого застосування її вона публічно викладається і є доступною настільки, наскільки це необхідно для того, щоб дозволити іншим членам оцінити додаткові мита, які можуть бути стягнені.

2. Імпорт відповідно до зобов'язань з поточного та мінімального доступу до ринку, установлених як частина поступки, зазначеної у викладеному вище пункті 1, ураховується для визначення обсягу імпорту, необхідного для застосування положень підпункту "a" пункту 1 й пункту 4, але імпорт за такими зобов'язаннями не обкладається жодними додатковими митами, які передбачено або відповідно до підпункту "a" пункту 1 й пункту 4, або відповідно до підпункту "b" пункту 1 та викладеного нижче пункту 5.

3. Будь-які партії цього товару, які знаходилися в дорозі на підставі контракту, укладеного до накладення додаткового мита відповідно до підпункту "a" пункту 1 й пункту 4, звільняються від будь-яких таких додаткових мит за умови, що вони можуть враховуватися в обсязі імпорту такого товару протягом наступного року для цілей приведення в дію положень підпункту "a" пункту 1 в цьому році.

4. Будь-яке додаткове мито, яке накладається відповідно до підпункту "a" пункту 1, зберігається лише до кінця року, у якому його було накладено, і може стягуватися лише за рівнем, який не перевищує однієї третини від рівня звичайного мита, яке діє в тому році, у якому вживається цей захід. Критичний рівень встановлюється в порядку, що ґрунтується на можливостях доступу до ринку, які визначаються як імпорт як відсоток відповідного обсягу національного споживання-3 за попередні 3 роки, за які наявні дані:

-3 У випадках, коли обсяг національного споживання не береться до уваги, застосовується базовий критичний рівень відповідно до підпункту "a" пункту 4.

  • a) у випадках, коли такі можливості доступу до ринку для товару менші, ніж 10 відсотків або дорівнюють їм, базовий критичний рівень становить 125 відсотків;

  • b) у випадках, коли такі можливості доступу до ринку для товару перевищують 10 відсотків, але менші, ніж 30 відсотків або дорівнюють їм, базовий критичний рівень дорівнює 110 відсоткам;

  • c) у випадках, коли такі можливості доступу до ринку для товару більші, ніж 30 відсотків, базовий критичний рівень дорівнює 105 відсоткам.

У всіх випадках додаткове мито може бути накладено в будь-якому році, коли абсолютний обсяг імпорту відповідного товару, який ввозиться на митну територію члена, що надає поступку, перевищує суму x зазначеного вище базового критичного рівня, помножену на середню кількість імпорту протягом трьох попередніх років, за які наявні дані, та y абсолютної зміни обсягу національного споживання відповідного товару за останній рік, за який наявні дані, порівняно з попереднім роком за умови, що критичний рівень не менше, ніж 105 відсотків середньої кількості імпорту, зазначеної у викладеному вище x.

5. Додаткове мито, яке накладається відповідно до підпункту "b" пункту 1, встановлюється в такому порядку:

  • a) якщо різниця між імпортною ціною СІФ відвантаження, вираженою в національній валюті (далі - імпортна ціна), та критичною ціною, що визначається відповідно до цього підпункту, є меншою, ніж 10 відсотків критичної ціни або дорівнює їм, то додаткове мито не накладається;

  • b) якщо різниця між імпортною ціною та критичною ціною (далі - різниця) перевищує 10 відсотків, але є меншою, ніж 40 відсотків критичної ціни або дорівнює їм, то додаткове мито дорівнює 30 відсоткам суми, на яку різниця перевищує 10 відсотків;

  • c) якщо різниця перевищує 40 відсотків, але є меншою, ніж 60 відсотків критичної ціни або дорівнює їм, то додаткове мито дорівнює 50 відсоткам суми, на яку різниця перевищує 40 відсотків, а також додаткове мито, яке дозволяється відповідно до підпункту "b";

  • d) якщо різниця перевищує 60 відсотків, але є меншою, ніж 75 відсотків або дорівнює їм, то додаткове мито дорівнює 70 відсоткам суми, на яку різниця перевищує 60 відсотків критичної ціни, а також додаткові мита, які дозволяються відповідно до підпунктів "b" та "c");

  • e) якщо різниця перевищує 75 відсотків критичної ціни, то додаткове мито дорівнює 90 відсоткам суми, на яку різниця перевищує 75 відсотків, а також додаткові мита, які дозволяються відповідно до підпунктів "b", "c" та "d".

6. Для швидкопсувних і сезонних товарів викладені вище умови застосовуються таким чином, щоб урахувати специфіку таких товарів. Зокрема, відповідно до підпункту "a" пункту 1 та пункту 4 можуть використовуватися коротші строки стосовно відповідних періодів у рамках базового періоду, а також відповідно до підпункту "b" пункту 1 для різних періодів можуть використовуватися різні довідкові ціни.

7. Застосування спеціального захисного заходу проводиться в прозорий спосіб. Будь-який член, який уживає дії відповідно до викладеного вище підпункту "a" пункту 1, повинен надати письмове повідомлення, у тому числі відповідні дані, до Комітету із сільського господарства настільки завчасно, наскільки це можливо, та в будь-якому разі протягом 10 днів після виконання такої дії. У випадках, коли зміни обсягів споживання повинні бути розподілені за окремими тарифними позиціями за умови, що дії вжито відповідно до пункту 4, відповідні дані включають інформацію та методи, що використовуються для розподілу цих змін. Член, що вживає дії відповідно до пункту 4, надає будь-якому заінтересованому члену можливість провести консультації з ним стосовно умов застосування таких дій. Будь-який член, який уживає дії відповідно до викладеного вище підпункту "b" пункту 1, надає письмове повідомлення, у тому числі відповідні дані, до Комітету із сільського господарства протягом 10 днів після застосування першої такої дії або, для швидкопсувних та сезонних товарів, першої такої дії за будь-який період. Члени зобов'язуються настільки, наскільки це можливо, не застосовувати положень підпункту "b" пункту 1 в тих випадках, коли обсяг імпорту відповідних товарів зменшується. У будь-якому разі член, що вживає такої дії, надає будь-яким заінтересованим членам можливість провести консультації з ним стосовно умов застосування такої дії.

8. У випадках, коли вживаються заходи відповідно до викладених вище пунктів 1 - 7, члени зобов'язуються стосовно таких заходів не вдаватися до положень підпункту "a" пункту 1 та пункту 3 статті XIX ГАТТ 1994 або пункту 2 статті 8 Угоди про захисні заходи.

9. Положення цієї статті залишаються чинними протягом процесу реформи, що визначається відповідно до статті 20.

Частина IV

Стаття 6 — Зобов'язання стосовно національної підтримки

1. Зобов'язання кожного члена зі зменшення національної підтримки, які містяться в частині IV його переліку, застосовуються до всіх його видів національної підтримки на користь виробників сільськогосподарської продукції, за винятком національних заходів, які не підлягають зменшенню за критеріями, зазначеними в цій статті й додатку 2 до цієї Угоди. Ці зобов'язання виражаються через загальний сукупний вимір підтримки та "Річні та остаточні рівні обов'язкових зобов'язань".

2. Відповідно до Угоди про проміжний огляд, у якій зазначено, що державні заходи з надання допомоги, прямі чи непрямі, для заохочення розвитку сільського господарства й розвитку аграрної сфери є невід'ємною частиною програм розвитку країн, що розвиваються, інвестиційні субсидії, які зазвичай надаються сільському господарству в країнах-членах, що розвиваються, та субсидії на сільськогосподарську сировину, які зазвичай надаються виробникам з низьким рівнем доходів чи з бідною сировинною базою в країнах-членах, що розвиваються, звільняються від зобов'язань зі зменшення національної підтримки, які б інакше застосовувалися до таких заходів, як і національна підтримка виробників у країнах-членах, що розвиваються, з метою заохочення диверсифікації, що замінює вирощування незаконних наркотичних культур. Від члена не вимагається включення до розрахунку його поточного загального СВП національної підтримки, яка відповідає критеріям цього пункту.

3. Уважається, що член дотримується своїх зобов'язань зі зменшення національної підтримки в будь-якому році, у якому його національна підтримка на користь виробників сільськогосподарської продукції, виражена через загальний СВП поточного періоду, не перевищує відповідного річного чи остаточного рівня обов'язкових зобов'язань, зазначеного в частині IV переліку члена.

4. a) Від члена не вимагається включати до розрахунку його поточного загального СВП й не вимагається зменшувати:

  • i) національну підтримку, пов'язану з конкретним товаром, яку б інакше необхідно було включити до розрахунку СВП поточного періоду члена у разі, коли така підтримка не перевищує 5 відсотків загальної вартості основного сільськогосподарського товару, виробленого цим членом протягом відповідного року, та

ii) національну підтримку, не пов'язану з конкретним товаром, яку б інакше необхідно було включити до розрахунку СВП поточного періоду члена у разі, коли така підтримка не перевищує 5 відсотків вартості загального сільськогосподарського виробництва цього члена.

  • b) Для країн-членів, що розвиваються, частка de minimis відповідно до цього пункту становить 10 відсотків.

5. a) Прямі виплати за програмами обмеження виробництва не підлягають зобов'язанню зі зменшення національної підтримки, якщо:

  • i) такі виплати ґрунтуються на конкретній території та врожаях, або

ii) такі виплати здійснюються на 85 або менше відсотків базового рівня виробництва, або

iii) виплати на худобу здійснюються на чітко визначену кількість голів.

  • b) Звільнення від зобов'язань зі зменшення підтримки в ході прямих виплат, яке відповідає зазначеним вище критеріям, виражається у виключенні вартості цих прямих виплат з розрахунку членом його поточного загального СВП.

Стаття 7 — Загальні правила національної підтримки

1. Кожний член забезпечує, щоб будь-які заходи з національної підтримки на користь виробників сільськогосподарської продукції, які не підлягають зобов'язанням зі зменшення, оскільки вони відповідають критеріям, зазначеним у додатку 2 до цієї Угоди, підтримувалися відповідно до цих критеріїв.

2. a) Будь-який захід з національної підтримки на користь виробників сільськогосподарської продукції, у тому числі будь-яка зміна в такому заході, а також будь-який захід, який уводиться згодом, стосовно якого неможливо довести, що він відповідає критеріям додатка 2 до цієї Угоди або що його звільнено від зобов'язань зі зменшення підтримки через будь-яке інше положення цієї Угоди, уключається до розрахунку членом його поточного загального СВП.

  • b) У випадках, коли в частині IV переліку члена немає зобов'язань стосовно загального СВП, цей член не надає підтримки виробникам сільськогосподарської продукції в обсязі, що перевищує відповідний рівень de minimis, зазначений у пункті 4 статті 6.

Частина V

Стаття 8 — Зобов'язання стосовно експортної конкуренції

Кожний член зобов'язується не надавати експортних субсидій інакше, ніж відповідно до цієї Угоди та зобов'язань, які зазначаються в переліку цього члена.

Стаття 9 — Зобов'язання стосовно експортних субсидій

1. Зобов'язанням зі зменшення підтримки згідно із цією Угодою підлягають такі експортні субсидії:

  • a) надання державою або її органами прямих субсидій, у тому числі виплат натурою, фірмі, галузі виробництва, виробникам певного сільськогосподарського товару, кооперативові або іншому об'єднанню виробників чи збутовій організації залежно від здійснення експорту;

  • b) продаж або передача на експорт державами або їхніми органами некомерційних запасів сільськогосподарської продукції за ціною, нижчою, ніж порівнянна ціна, яка призначається на подібний товар для покупців на національному ринку;

  • c) виплати на експорт певного сільськогосподарського товару, які фінансуються за підтримки держави, незалежно від того, чи є витрата державних коштів, чи немає, у тому числі виплати, які фінансуються за рахунок надходжень від зборів, що накладаються на відповідний сільськогосподарський товар або сільськогосподарський товар, з якого виробляється експортний товар;

  • d) надання субсидій на зменшення витрат, пов'язаних зі збутом під час експорту сільськогосподарської продукції (за винятком широко доступних послуг зі сприяння експорту й консультаційних послуг), у тому числі витрати на завантаження та розвантаження товару, підвищення якості й інші витрати на переробку, а також витрати на міжнародні перевезення та фрахт;

  • e) витрати на внутрішні перевезення та фрахт під час експортних відвантажень, які надаються або санкціонуються державами на умовах, більш сприятливих, ніж умови для національних відвантажень.

  • f) субсидії на сільськогосподарську продукцію, які залежать від її включення до виробництва товарів на експорт.

2. a) За винятком випадків, передбачених у підпункті "b", рівні зобов'язань з експортних субсидій на кожний рік періоду виконання, що зазначається в переліку члена, стосовно експортних субсидій, перелічених у пункті 1 цієї статті, становлять:

  • i) у разі зобов'язань зі зменшення бюджетних витрат - максимальний рівень видатків на такі субсидії, які можуть бути розподілені або понесені в цьому році стосовно відповідного сільськогосподарського товару або групи товарів, та

ii) у разі зобов'язань зі зменшення кількості експорту - максимальну кількість сільськогосподарського товару або групи товарів, на які в цьому році можуть бути надані експортні субсидії.

  • b) У будь-якому році з другого до п'ятого протягом періоду виконання член може в цьому році надати експортні субсидії, перелічені у викладеному вище пункті 1, у розмірі, що перевищує відповідні рівні річних зобов'язань стосовно товарів або груп товарів, зазначених у частині IV переліку члена, за умови, що:

  • i) сукупний обсяг бюджетних витрат на такі субсидії з початку періоду виконання до відповідного року включно не перевищує сукупного обсягу, який утворився би внаслідок повного виконання відповідних річних рівнів зобов'язань зі зменшення витрат, зазначених у переліку члена, більше, ніж на 3 відсотки рівня таких бюджетних витрат базового періоду;

ii) сукупна кількість товару, що експортується завдяки таким експортним субсидіям, з початку періоду виконання до відповідного року включно не перевищує сукупну кількість, яка внаслідок повного виконання відповідних річних рівнів зобов'язань з кількості, які зазначено в переліку члена, була би більше, ніж на 1,75 відсотки такої кількості в базовому періоді;

iii) загальна сукупна сума бюджетних витрат на такі експортні субсидії та кількість товару, стосовно якого надаються такі експортні субсидії впродовж усього періоду виконання, не перевищують цих загальних показників, які були б унаслідок повного виконання відповідних річних рівнів зобов'язань, зазначених в переліку члена, а також

iv) бюджетні витрати члена на експортні субсидії та кількість товару, стосовно якого надаються такі експортні субсидії, наприкінці періоду виконання не перевищують 64 відсотків і 79 відсотків рівнів базових періодів 1986 - 1990 рр. відповідно. Для країн-членів, що розвиваються, ці частки становлять 76 і 86 відсотків відповідно.

3. Зобов'язання, що стосуються обмежень поширення сфери надання експортних субсидії, є такими, як їх зазначено у переліках.

4. Під час періоду виконання від країн-членів, що розвиваються, не вимагатиметься взяття на себе зобов'язань стосовно експортних субсидій, перелічених у викладених вище підпунктах "d" та "e" пункту 1, за умови, що вони не застосовуються таким чином, щоб уникнути зобов'язань зі зменшення підтримки.

Стаття 10 — Запобігання уникненню зобов'язань з експортних субсидій

1. Експортні субсидії, не перелічені в пункті 1 статті 9, не застосовуються в такій формі, наслідком якої є уникнення виконання зобов'язань стосовно експортних субсидій або яка загрожує призвести до нього; також не використовуються некомерційні операції для уникнення таких зобов'язань.

2. Члени зобов'язуються працювати над розробкою міжнародно погоджених правил для регулювання надання експортних кредитів, гарантій за експортними кредитами або проведення програм страхування, а також, після погодження таких правил, надавати експортні кредити, гарантії за експортними кредитами та проводити програми страхування лише відповідно до таких правил.

3. Будь-який член, який стверджує, що якась кількість товару, що експортується понад рівень зобов'язання зі зменшення підтримки, не отримує субсидування, повинен довести, що стосовно відповідної кількості експортованого товару не надавалася жодна експортна субсидія незалежно від того, чи перелічено її в статті 9, чи ні.

4. Члени - донори міжнародної продовольчої допомоги забезпечують:

  • a) щоб надання міжнародної продовольчої допомоги не пов'язувалося безпосередньо чи опосередковано з комерційним експортом сільськогосподарської продукції до країн - отримувачів допомоги;

  • b) щоб операції з надання міжнародної продовольчої допомоги, у тому числі двосторонньої продовольчої допомоги в грошовій формі, здійснювалися відповідно до "Принципів передачі надлишків та зобов'язань стосовно консультацій" ФАО, у тому числі, де це необхідно, системи Звичайних вимог до збуту (ЗВЗ), а також

  • c) щоб така допомога надавалася настільки, наскільки це можливо, цілком у формі грантів або на умовах, не менш пільгових, ніж ті, що передбачені в статті IV Конвенції з продовольчої допомоги 1986 року.

Стаття 11 — Включені товари

Субсидія, що виплачується на одиницю включеного первинного сільськогосподарського товару, у жодному разі не може перевищувати експортної субсидії, яка виплачувалася б на одиницю експорту первинного товару як такого.

Частина VI

Стаття 12 — Правила встановлення заборон та обмежень на експорт

1. У випадках, коли член установлює будь-яку нову заборону чи обмеження на експорт продуктів харчування відповідно до підпункту "a" пункту 2 статті XI ГАТТ 1994, цей член дотримується таких положень:

  • a) член, що встановлює заборону чи обмеження на експорт, належним чином ураховує наслідки такої заборони чи обмеження для продовольчої безпеки членів, що імпортують;

  • b) перед установленням будь-яким членом заборони чи обмеження експорту він настільки завчасно, наскільки це можливо, надсилає до Комітету із сільського господарства письмове повідомлення, у якому міститься така інформація, як характер і тривалість такого заходу, а також проводить консультації на вимогу з будь-яким іншим членом, що має суттєвий інтерес як імпортер стосовно будь-якого питання, яке стосується відповідного заходу. Член, що встановлює таку заборону чи обмеження експорту, на вимогу надає такому члену всю необхідну інформацію.

2. Положення цієї статті не застосовуються до будь-якої країни-члена, що розвивається, якщо цей захід не вживається тією країною-членом, що розвивається, яка є чистим експортером відповідного продукту харчування.

Частина VII

Стаття 13 — Належна стриманість

Протягом періоду виконання незалежно від положень ГАТТ 1994 та Угоди про субсидії та компенсаційні заходи (далі в цій статті - Угода про субсидії):

  • a) заходи з національної підтримки, що цілком відповідають положенням додатка 2 до цієї Угоди:

  • i) є субсидіями, що не дають підстави для застосування компенсаційних мит-4;

ii) звільняються від дій, що ґрунтуються на статті XVI ГАТТ 1994 та частині III Угоди про субсидії, а також

iii) звільняються від дій, що ґрунтуються на анулюванні або заподіянні шкоди перевагам від тарифних поступок (за яких не порушуються умови цієї Угоди), які припадають на іншого члена відповідно до статті II ГАТТ 1994, у розумінні підпункту "b" пункту 1 статті XXIII ГАТТ 1994;

  • b) заходи з національної підтримки, що цілком відповідають положенням статті 6 цієї Угоди, у тому числі прямі виплати, які відповідають вимогам пункту 5 цієї статті, зазначеним у переліку кожного члена, а також національна підтримка в рамках рівнів de minimis та відповідно до пункту 2 статті 6:

  • i) звільняються від накладення компенсаційних мит, якщо не буде визначено шкоди або її загрози відповідно до статті VI ГАТТ 1994 та частини V Угоди про субсидії, і буде виявлено належну стриманість під час ініціювання будь-яких розслідувань з уведення компенсаційних мит;

ii) звільняються від дій, що ґрунтуються на пункті 1 статті XVI ГАТТ 1994 або статтях 5 та 6 Угоди про субсидії, за умови, що такі заходи не надають підтримки стосовно певного товару в обсязі, що перевищує той, який було надано протягом 1992 торгового року, а також

iii) звільняються від дій, що ґрунтуються на анулюванні або заподіянні шкоди перевагам від тарифних поступок (за яких не порушуються умови цієї Угоди), які припадають на іншого члена відповідно до статті II ГАТТ 1994, у розумінні підпункту "b" пункту 1 статті XXIII ГАТТ 1994 за умови, що такі заходи не надають підтримки на певний товар в обсязі, що перевищує той, який було надано протягом 1992 торгового року;

  • c) експортні субсидії, які цілком відповідають положенням частини V цієї Угоди, зазначеним в переліку кожного члена:

  • i) підлягають уведенню компенсаційних мит лише після визначення шкоди або її загрози на основі обсягу, впливу на ціни або подальшого впливу відповідно до статті VI ГАТТ 1994 та частини V Угоди про субсидії, і буде виявлено належну стриманість під час ініціювання будь-яких розслідувань з уведення компенсаційних мит, а також

ii) звільняються від дій, що ґрунтуються на статті XVI ГАТТ 1994 або статтях 3, 5 й 6 Угоди про субсидії.

-4 "Компенсаційні мита" у випадках, коли зазначаються в цій статті, - це ті мита, які охоплюються статтею VI ГАТТ 1994 року та частиною V Угоди про субсидії та компенсаційні заходи.

Частина VIII

Стаття 14 — Санітарні й фітосанітарні заходи

Члени погоджуються надати чинності Угоді про застосування санітарних і фітосанітарних заходів.

Частина IX

Стаття 15 — Спеціальний та диференційний режими

1. Визнаючи, що диференційний та більш сприятливий режим для країн-членів, що розвиваються, є невід'ємною частиною переговорів, стосовно зобов'язань забезпечуються спеціальний та диференційний режими, передбачені у відповідних положеннях цієї Угоди та закріплені в переліках поступок та зобов'язань.

2. Країни-члени, що розвиваються, мають можливість виконати зобов'язання зі зменшення протягом періоду, тривалістю до 10 років. Від найменш розвинених країн-членів узяття зобов'язань зі зменшення не вимагається.

Частина X

Стаття 16 — Найменш розвинені країни та країни, що розвиваються, які є чистими імпортерами продуктів харчування

1. Розвинені країни-члени вживають таких дій, які передбачені в рамках Рішення про заходи стосовно можливих негативних наслідків програми реформи для найменш розвинених країн та країн, що розвиваються, які є чистими імпортерами продуктів харчування.

2. Комітет із сільського господарства відповідним чином здійснює нагляд за виконанням цього Рішення.

Частина XI

Стаття 17 — Комітет із сільського господарства

Цим засновується Комітет із сільського господарства.

Стаття 18 — Огляд ходу виконання зобов'язань

1. Хід виконання зобов'язань, погоджених в рамках програми реформи Уругвайського раунду, оглядається Комітетом із сільського господарства.

2. Процес огляду здійснюється на основі повідомлень, які подаються членами стосовно таких питань та через такі інтервали, що підлягають визначенню, а також на основі такої документації, підготовка якої може бути доручена Секретаріатові для полегшення процесу огляду.

3. Крім повідомлень, які надаються відповідно до пункту 2, необхідно відразу повідомити про будь-який новий захід з національної підтримки або зміну існуючого заходу, стосовно якого вимагається звільнення від зобов'язань зі зменшення. Таке повідомлення містить подробиці про новий захід або захід, до якого було внесено зміни, та про його відповідність погодженим критеріям, які зазначаються або в статті 6, або в додатку 2.

4. Під час процесу огляду члени приділяють належну увагу впливові надмірних темпів інфляції на здатність будь-якого члена дотримуватися своїх зобов'язань з національної підтримки.

5. Члени домовляються щорічно проводити консультації в Комітеті із сільського господарства стосовно їхньої участі в нормальному зростанні світової торгівлі сільськогосподарською продукцією в рамках зобов'язань з експортних субсидій згідно із цією Угодою.

6. Під час процесу огляду членам надається можливість порушити будь-яке питання, що стосується виконання зобов'язань за програмою реформи, як це викладено в цій Угоді.

7. Будь-який член може привернути увагу Комітету із сільського господарства до будь-якого заходу, про який, як він вважає, повинен був повідомити інший член.

Стаття 19 — Консультації й вирішення спорів

До консультацій і вирішення спорів за цією Угодою застосовуються положення статей XXII і XXIII ГАТТ 1994 в тому вигляді, у якому вони розроблені й застосовуються за Угодою про вирішення спорів.

Частина XII

Стаття 20 — Продовження процесу реформи

Визнаючи, що виконання довгострокової мети стосовно суттєвого й поступового зменшення підтримки та захисту, яке зумовлює фундаментальну реформу, є безперервним процесом, члени домовляються про те, що переговори про продовження процесу реформи буде розпочато за один рік до закінчення періоду виконання Угоди, беручи до уваги:

  • a) досвід виконання зобов'язань зі зменшення підтримки, отриманий на той момент;

  • b) вплив зобов'язань зі зменшення на світову торгівлю сільськогосподарською продукцією;

  • c) не пов'язані з торгівлею проблеми, спеціальний та диференційний режими для країн-членів, що розвиваються, і мету створити справедливу й ринково-орієнтовану систему торгівлі сільськогосподарською продукцією, а також інші цілі та проблеми, зазначені в преамбулі цієї Угоди, а також

  • d) які додаткові зобов'язання є необхідними для виконання зазначених вище довгострокових цілей.

Частина XIII

Стаття 21 — Прикінцеві положення

1. Положення ГАТТ 1994 та інших багатосторонніх торговельних угод, що містяться в додатку 1A до Угоди СОТ, застосовуються з урахуванням положень цієї Угоди.

2. Додатки до цієї Угоди стають невід'ємною частиною цієї Угоди.

Додаток 1

Охоплені товари

1. Ця Угода охоплює такі товари:

  • i) Глави 1 - 24 ГС, за винятком риби та рибних продуктів, а також*

ii)

  • Описи товарів, наведені в круглих дужках, не обов'язково є вичерпними.

2. Зазначене вище не обмежує товарів, охоплюваних Угодою про застосування санітарних і фітосанітарних заходів.

Додаток 2

Національна підтримка: підстава для звільнення від зобов'язань зі зменшення підтримки

1. Заходи з національної підтримки, стосовно яких вимагається звільнення від зобов'язань зі зменшення підтримки, повинні відповідати основній вимозі, згідно з якою вони не повинні справляти впливу, що спотворює торгівлю чи виробництво, або такий вплив повинен бути зведений до мінімуму. Відповідно, усі заходи, стосовно яких вимагається звільнення, відповідають таким основним критеріям:

  • a) ця підтримка надається на основі державної програми, що фінансується за державні кошти (у тому числі доходи, від отримання яких держава утрималася), не залучаючи переказів коштів споживачів, і

  • b) ця підтримка не має наслідком надання цінової підтримки виробникам,

а також зазначеним нижче специфічним критеріям та умовам, пов'язаним з реалізацією політики.

Державні програми надання послуг

2. Загальні послуги

Заходи в цій категорії включають витрати (або доходи, від отримання яких держава утрималася) стосовно програм, за якими сільському господарству або сільському населенню надаються послуги або пільги. Вони не включають прямих виплат виробникам або переробним підприємствам. Такі програми, які наведено в такому переліку (але не обмежуються ним), відповідають загальним критеріям, зазначеним у викладеному вище пункті 1, та специфічним умовам, пов'язаним з реалізацією політики у випадках, коли зазначені нижче:

  • a) дослідження, у тому числі дослідження загального характеру, дослідження у зв'язку з програмами охорони навколишнього середовища, а також дослідні програми, що стосуються окремих товарів;

  • b) боротьба зі шкідниками та захворюваннями, у тому числі заходи з боротьби зі шкідниками та захворюваннями загального та конкретного характеру, зокрема системи раннього попередження, карантин і винищення;

  • c) послуги з навчання, в тому числі навчання загального характеру та підготовка спеціалістів;

  • d) послуги з поширення досвіду та консультативні послуги, у тому числі надання засобів для полегшення передачі інформації та результатів досліджень виробникам та споживачам;

  • e) послуги з інспектування, у тому числі загальні послуги з інспектування та інспектування окремих товарів для цілей виявлення відповідності нормам охорони здоров'я, безпеки, рівня якості й стандартів;

  • f) послуги з маркетингу та просування товару на ринок, у тому числі інформацію про ринок, консультації та просування, які стосуються окремих товарів, але не включають витрат на невизначені цілі, які могли б використовуватися продавцями для зменшення їхньої ціни продажу або надання безпосередньої економічної вигоди покупцям, а також

  • g) послуги стосовно створення інфраструктури, у тому числі: будівництво мереж забезпечення електроенергією, доріг та інших транспортних засобів, ринкових та портових споруд, потужностей для водозабезпечення, дамб і дренажних систем, а також інфраструктурні роботи, пов'язані з програмами охорони навколишнього середовища. У всіх випадках витрати спрямовуються лише на забезпечення або проведення капітальних робіт і не повинні надаватися на субсидування будівництва споруд у фермерських господарствах, за винятком будівництва об'єктів загального користування. Кошти не повинні надаватися на субсидування придбання сировинних матеріалів та поточні витрати або на фінансування пільгових розцінок для користувачів зазначених вище послуг.

3. Створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки-1

-1 Для цілей пункту 3 цього додатка державні програми створення резервів з метою забезпечення продовольчої безпеки в країнах, що розвиваються, здійснення яких є прозорим і які проводяться відповідно до офіційно опублікованих об'єктивних критеріїв або інструкцій, уважаються такими, що відповідають положенням цього пункту, у тому числі програми, за якими резерви продуктів харчування для забезпечення продовольчої безпеки закуповуються й відпускаються за регульованими цінами за умови, що різниця між ціною купівлі та зовнішньою довідковою ціною враховується під час розрахунку СВП.

Витрати (або доходи, від отримання яких держава утрималася) стосовно накопичення й утримання запасів товарів, що становлять невід'ємну частину програми продовольчої безпеки, яку визначено в національному законодавстві. Вони можуть включати державну допомогу для приватного зберігання товарів як частину такої програми.

Обсяг та накопичення таких запасів відповідають заздалегідь визначеним цілям, які стосуються виключно продовольчої безпеки. Процес накопичення запасів та використання їх є прозорим з погляду фінансування. Закупівля продуктів харчування державою здійснюється за поточними ринковими цінами, а продаж товарів із запасів продовольчої безпеки здійснюється за цінами, не нижчими, ніж поточні ціни на національному ринку на цей товар відповідної якості.

4. Національна продовольча допомога-2

-2 Для цілей пунктів 3 й 4 цього додатка надання продуктів харчування за субсидованими цінами з метою забезпечення продовольчих потреб бідних верств населення міста та села в країнах, що розвиваються, на постійній основі за розумними цінами вважається таким, що відповідає положенням цього пункту.

Витрати (або доходи, від отримання яких держава утрималася) на надання національної продовольчої допомоги бідним верствам населення.

Право на отримання продовольчої допомоги надається за чітко визначеними критеріями, що стосуються харчування. Така допомога здійснюється у формі безпосереднього надання продуктів харчування відповідним особам чи у формі надання коштів, що дозволяють придатним отримувачам допомоги купувати продовольство або за ринковими, або за субсидованими цінами. Закупівля продуктів харчування державою здійснюються за поточними ринковими цінами, а фінансування допомоги та управління нею є прозорим.

5. Прямі виплати виробникам

Підтримка, яка надається через прямі виплати (або доходи, від отримання яких держава утрималася, у тому числі виплати в натуральній формі) виробникам, стосовно якої вимагається звільнення від зобов'язань зі зменшення, відповідає основним критеріям, зазначеним у викладеному вище пункті 1, а також специфічним критеріям, які застосовуються до окремих видів прямих виплат, зазначених у викладених нижче пунктах 6 - 13. У випадках, коли звільнення від зобов'язань зі зменшення вимагається для будь-якого існуючого або нового виду прямих виплат, за винятком тих, що зазначаються в пунктах 6 - 13, він повинен відповідати критеріям "b" - "e" пункту 6, а також загальним критеріям, зазначеним у пункті 1.

6. Підтримка доходу, не пов'язана з виробництвом

  • a) Право на отримання таких виплат надається за чітко визначеними критеріями, наприклад доходом, статусом як виробника або землевласника, використанням факторів або рівнем виробництва у визначеному й фіксованому базовому періоді.

  • b) Сума таких виплат у будь-якому році не повинна залежати або визначатися видом або обсягом виробництва (зокрема вирощування поголів'я худоби), яке здійснює виробник у будь-якому році після базового періоду.

  • c) Сума таких виплат у будь-якому році не повинна залежати або визначатися внутрішньою чи світовою ціною на товар, що є результатом виробництва у будь-якому році після базового періоду.

  • d) Сума таких виплат у будь-якому році не повинна залежати або визначатися факторами виробництва, які використовуються у будь-якому році після базового періоду.

  • e) Для отримання таких виплат здійснення виробництва не вимагається.

7. Фінансова участь держави в програмах страхування та гарантування безпеки доходів

  • a) Право на отримання таких виплат визначається на основі втрати доходів (ураховуючи лише доходи, отримувані від сільського господарства), яка перевищує 30 відсотків середнього валового доходу або еквівалента, вираженого у формі чистого доходу (за винятком будь-яких виплат, отриманих за такими самими або подібними програмами) за останній трирічний період або від середнього значення за три роки з останнього п'ятирічного періоду, з якого виключаються найменший і найбільший показники. Будь-який виробник, який відповідає цим умовам, має право на отримання таких виплат.

  • b) Сума таких виплат повинна компенсувати до 70 відсотків втрат доходів виробником у тому році, коли він отримує право на отримання такої допомоги.

  • c) Сума будь-яких таких виплат залежить виключно від доходу; вона не залежить від виду чи обсягів виробництва (у тому числі вирощування поголів'я худоби), яке здійснює виробник, або від цін, національних чи світових, що застосовуються до такого виробництва, або від використовуваних факторів виробництва.

  • d) У випадках, коли виробник отримує виплати того самого року відповідно до цього пункту й пункту 8 (відшкодування збитків від стихійних лих), загальна сума таких виплат становить менше, ніж 100 відсотків загальних втрат виробника.

8. Виплати (що здійснюються прямо або через фінансову участь держави в програмах страхування врожаїв) на відшкодування збитків від стихійних лих

  • a) Право на отримання таких виплат виникає лише після офіційного визнання органами державної влади того факту, що стихійне або подібне лихо (у тому числі спалахи епідемії, зараження шкідниками, ядерні аварії, а також воєнні дії на території відповідного члена) сталося чи стається, і визначається на основі втрат виробництва, які перевищують 30 відсотків середнього виробництва за останній трирічний період або середнього значення за три роки з останнього п'ятирічного періоду, з якого виключаються найменший і найбільший показники.

  • b) Виплати, що здійснюються після стихійного лиха, повинні застосовуватися лише до втрат доходів, поголів'я худоби (у тому числі виплати у зв'язку з ветеринарним лікуванням тварин), землі або інших факторів виробництва, що виникли внаслідок відповідного стихійного лиха.

  • c) Виплати повинні компенсувати не більше, ніж загальну вартість відшкодування таких втрат і не повинні передбачати вимог стосовно виду чи обсягу майбутнього виробництва.

  • d) Виплати, що здійснюються під час стихійного лиха, не повинні перевищувати рівня, який є необхідним для недопущення або мінімізації подальших втрат, які визначено в наведеному вище пункті "b".

  • e) У випадках, коли виробник отримує виплати того самого року відповідно до цього пункту й відповідно до пункту 7 (програми страхування та гарантування безпеки доходів), загальна сума таких виплат становить менше, ніж 100 відсотків загальних втрат виробника.

9. Допомога на структурну перебудову, що надається через програми виведення виробників із сільськогосподарського виробництва

  • a) Право на такі виплати надається на основі чітко визначених критеріїв за програмами, що створені для сприяння виведенню осіб, зайнятих у товарному сільськогосподарському виробництві, або переведенню їх до діяльності, не пов'язаної із сільським господарством.

  • b) Виплати залежать від повного й постійного виведення їх отримувачів з товарного сільськогосподарського виробництва.

10. Допомога на структурну перебудову, що надається через програми виведення природних ресурсів із сільськогосподарського виробництва

  • a) Право на такі виплати надається на основі чітко визначених критеріїв за програмами, що створені для виведення земельних та інших ресурсів, у тому числі поголів'я худоби, з товарного сільськогосподарського виробництва.

  • b) Виплати залежать від виведення земельних ресурсів з товарного сільськогосподарського виробництва щонайменше на три роки, а у разі поголів'я худоби - від забою її чи остаточної ліквідації на постійній основі.

  • c) Для здійснення виплат не потребується й не визначається якогось альтернативного використання для таких земельних або інших ресурсів, яке пов'язане з виробництвом товарної сільськогосподарської продукції.

  • d) Виплати не стосуються ні виду, ні обсягу виробництва, ні цін, національних чи міжнародних, що застосовуються до виробництва, під час здійснення якого використовуються земельні чи інші ресурси, що залишаються у виробництві.

11. Допомога на структурну перебудову, яка надається через інвестиційну допомогу

  • a) Право на такі виплати надається на основі чітко визначених критеріїв за державними програмами, що створені для сприяння фінансовій та фізичній реструктуризації виробничої діяльності виробника з метою подолання об'єктивно доведених структурних недоліків. Право на участь у таких програмах може також надаватися на основі чітко визначеної державної програми реприватизації сільськогосподарських земель.

  • b) Сума таких виплат у будь-якому році не повинна залежати від виду чи обсягу виробництва (у тому числі вирощування поголів'я худоби), яке здійснює виробник у будь-якому році після базового періоду, і не повинна ґрунтуватися на них, за винятком випадків, передбачених у викладеному нижче пункті "e".

  • c) Сума таких виплат у будь-якому році не повинна залежати від цін, національних або світових, що застосовуються до будь-якого виробництва, яке здійснюється в будь-якому році після базового періоду, і не повинна ґрунтуватися на них.

  • d) Виплати здійснюються лише протягом терміну часу, необхідного для освоєння інвестицій, на які вони надаються.

  • e) Під час здійснення виплат не повинні встановлюватися чи в будь-якій іншій формі визначатися сільськогосподарські товари, які повинні виробляти отримувачі виплат, за винятком того, що до них може висуватися вимога не виробляти певного сільськогосподарського товару.

  • f) Виплати повинні бути обмежені обсягом, який є необхідним для компенсації структурних недоліків.

12. Виплати за програмами охорони навколишнього середовища

  • a) Право на такі виплати надається в рамках чітко визначеної державної програми охорони або захисту навколишнього середовища та залежить від виконання конкретних умов за такою державною програмою, у тому числі умов, що стосуються способів виробництва й використовуваної сировини.

  • b) Сума виплат повинна обмежуватися сумою додаткових витрат або втрат доходів, пов'язаних з виконанням вимог державної програми.

13. Виплати відповідно до регіональних програм надання допомоги

  • a) Коло отримувачів, що мають право на такі виплати, обмежується виробниками неблагополучних регіонів. Кожний такий регіон повинен бути районом із чітко визначеними географічними межами й економічними та адміністративними ознаками, що піддаються визначенню, повинен уважатися неблагополучним на підставі нейтральних й об'єктивних критеріїв, які чітко визначено в законі або нормативному акті і які вказують на те, що труднощі в регіоні виникають не лише внаслідок тимчасових обставин.

  • b) Сума таких виплат у будь-якому році не повинна залежати від виду чи обсягу виробництва (у тому числі вирощування поголів'я худоби), яке здійснює виробник у будь-якому році після базового періоду, і не повинна ґрунтуватися на них, якщо він не скорочує цього виробництва.

  • c) Сума таких виплат у будь-якому році не повинна залежати від цін, національних чи міжнародних, що застосовуються до будь-якого виробництва, яке здійснюється в будь-якому році після базового періоду, і не повинна ґрунтуватися на них.

  • d) Виплати можуть надаватися лише виробникам у регіонах, що мають на них право, але є загальнодоступними для всіх виробників у таких регіонах.

  • e) У випадках, коли виплати стосуються факторів виробництва, вони здійснюються за регресивною шкалою понад пороговий рівень відповідного фактору.

  • f) Сума виплат повинна обмежуватися сумою додаткових видатків або втрат доходів, які виникли внаслідок ведення сільськогосподарського виробництва у відповідному районі.

Додаток 3

Національна підтримка: розрахунок сукупного виміру підтримки

1. Відповідно до положень статті 6 сукупний вимір підтримки (СВП) розраховується на індивідуальній основі для кожного основного сільськогосподарського товару, на який надається підтримка ринкової ціни, прямі виплати, не звільнені від зобов'язань, чи будь-яка інша субсидія, яку не звільнено від зобов'язань зі зменшення ("інші незвільнені заходи"). Підтримка, яка не пов'язана з конкретним товаром, зводиться до одного узагальненого СВП, не пов'язаного з конкретними товарами, який виражається в сумарній грошовій формі.

2. Субсидії, що надаються відповідно до пункту 1, уключають як бюджетні витрати, так і доходи, від отримання яких держави або їхні представники утрималися.

3. Включається підтримка як на національному, так і на регіональному рівнях.

4. Специфічні сільськогосподарські податки чи збори, які сплачуються виробниками, вираховуються від СВП.

5. СВП, розрахований у наведеному нижче порядку, для базового періоду становить базовий рівень для виконання зобов'язань зі зменшення національної підтримки.

6. Для кожного основного сільськогосподарського товару встановлюється окремий СВП, який виражається в сумарній грошовій формі вартості.

7. СВП розраховується на етапі, якомога ближчому до стадії першого продажу відповідного основного сільськогосподарського товару. Заходи, спрямовані на підприємства з переробки сільськогосподарської продукції включаються настільки, наскільки такі заходи створюють переваги виробникам основних сільськогосподарських товарів.

8. Підтримка ринкової ціни: підтримка ринкової ціни розраховується з використанням різниці між фіксованою зовнішньою довідковою ціною та застосовуваною регульованою ціною, помноженої на обсяг виробництва продукції, на яку виробник має право застосувати регульовану ціну. Бюджетні витрати, які здійснюються для підтримання цієї різниці, наприклад видатки на закупівлю чи зберігання, не включаються до СВП.

9. Фіксована зовнішня довідкова повинна ґрунтуватися на цінах 1986 - 1988 рр. і загалом повинна бути середньою ціною ФОБ одиниці основного сільськогосподарського товару в країні, яка є чистим експортером, та середньою ціною СІФ одиниці відповідного основного сільськогосподарського товару в країні, яка є чистим імпортером, у базовому періоді. У разі необхідності, фіксована довідкова ціна може коригуватися з урахуванням відмінностей у якості.

10. Прямі виплати, не звільнені від зобов'язань зі зменшення підтримки: прямі виплати, не звільнені від зобов'язань зі зменшення підтримки, які залежать від різниці цін, розраховуються або з використанням різниці між фіксованою зовнішньою довідковою ціною й застосовуваною регульованою ціною, помноженої на обсяг виробництва продукції, на яку виробник має право застосувати регульовану ціну, або з використанням бюджетних витрат.

11. Фіксована довідкова ціна ґрунтується на цінах 1986 - 1988 рр. і зазвичай є фактичною ціною, яка використовується для визначення норм виплат.

12. Прямі виплати, не звільнені від зобов'язань зі зменшення підтримки, які ґрунтуються не на ціні, а на інших факторах, вимірюються з використанням бюджетних витрат.

13. Інші незвільнені заходи, у тому числі субсидії на сировину та інші заходи, наприклад заходи зі зменшення витрат, пов'язані зі збутом продукції: вартість таких заходів вимірюється з використанням бюджетних витрат держави або у випадках, коли бюджетні витрати в повній мірі не відображають обсягу відповідної субсидії, основою для розрахунку обсягу субсидії є різниця між ціною субсидованого товару або послуги та репрезентативною ринковою ціною на подібний товар або послугу, помножена на кількість цього товару або послуг.

Додаток 4

Національна підтримка: розрахунок еквівалентного виміру підтримки

1. Відповідно до положень статті 6 еквівалентні виміри підтримки розраховуються стосовно всіх основних сільськогосподарських товарів у випадках, коли існує підтримка ринкової ціни, визначена в додатку 3, але для яких розрахунок цього компоненту СВП є неможливим. Для таких товарів базовий рівень для виконання зобов'язань зі зменшення національної підтримки складається з компонента підтримки ринкової ціни, вираженого у формі еквівалентних вимірів підтримки відповідно до викладеного нижче пункту 2, а також будь-яких незвільнених прямих виплат й іншої незвільненої підтримки, що оцінюються, як передбачено відповідно до пункту 3. Включається підтримка як на національному, так і на субнаціональному рівнях.

2. Еквівалентні виміри підтримки, передбачені в пункті 1, розраховуються на індивідуальній основі на етапі, якомога ближчому до стадії першого продажу, для всіх основних сільськогосподарських товарів, на які отримується підтримка ринкової ціни та для яких розрахунок компонента підтримки ринкової ціни є неможливим. Для цих основних сільськогосподарських товарів еквівалентні виміри підтримки ринкової ціни розраховуються з використанням застосовуваної регульованої ціни та обсягу виробництва продукції, на яку виробник має право отримувати цю ціну або, у випадках, коли це неможливо, - на основі бюджетних витрат, які використовуються для утримання ціни виробника.

3. У випадках, коли основні сільськогосподарські товари, що підпадають під дію пункту 1, є предметом незвільнених прямих виплат чи будь-яких інших субсидій, пов'язаних з конкретним товаром, які не звільнено від зобов'язань зі зменшення підтримки, основою для еквівалентних вимірів підтримки стосовно цих заходів є такі самі розрахунки, як і для відповідних компонентів СВП (які зазначено в пунктах 10 - 13 додатка 3).

4. Еквівалентні виміри підтримки розраховуються на основі обсягу субсидії на етапі, якомога ближчому до стадії першого продажу відповідного основного сільськогосподарського товару. Заходи, спрямовані на підприємства з переробки сільськогосподарської продукції включаються настільки, наскільки такі заходи створюють переваги виробникам основних сільськогосподарських товарів. Специфічні сільськогосподарські податки чи збори, які сплачуються виробниками, зменшують еквівалентні виміри підтримки на відповідну суму.

Додаток 5

Спеціальний режим стосовно пункту 2 статті 4

Розділ A

1. Положення пункту 2 статті 4 після набрання чинності Угодою СОТ не застосовуються до будь-якого первинного сільськогосподарського товару та його переробленої й (або) готової продукції (далі - визначені товари), стосовно яких виконуються такі умови (далі - спеціальний режим):

  • a) імпорт визначених товарів становив менше, ніж 3 відсотки відповідного національного споживання в базовому періоді 1986 - 1988 рр. (далі - базовий період);

  • b) на визначені товари з початку базового періоду не надавалося жодних експортних субсидій;

  • c) до первинного сільськогосподарського товару застосовуються чинні заходи з обмеження виробництва;

  • d) такі товари позначаються позначкою "ST-Annex 5" у розділі I - B частини I переліку члена, що додається до Марракеського протоколу, як такі, що підлягають спеціальному режимові, який відображає фактори не пов'язаних з торгівлею проблем, а саме: продовольчу безпеку та охорону навколишнього середовища, а також

  • e) мінімальні можливості доступу до ринку стосовно визначених товарів з початку першого року періоду виконання відповідають, як зазначено в розділі I - B частини I переліку відповідного члена, 4 відсоткам національного споживання визначених товарів у базовому періоді й після цього зростають на 0,8 відсотка відповідного національного споживання в базовому періоді щороку протягом решти періоду виконання.

2. На початку будь-якого року періоду виконання член може припинити застосування спеціального режиму стосовно визначених товарів шляхом виконання положень пункту 6. У такому разі відповідний член зберігає мінімальні можливості доступу до ринку, які вже є чинними на той момент, і збільшує ці мінімальні можливості доступу до ринку на 0,4 відсотка відповідного національного споживання в базовому періоді щороку протягом решти періоду виконання. Після цього рівень мінімальних можливостей доступу до ринку, який отримується за цією формулою в останній рік періоду виконання, зберігається в переліку відповідного члена.

3. Будь-які переговори з приводу того, чи може бути продовжений спеціальний режим, який визначено в пункті 1, після закінчення періоду виконання, завершуються протягом цього періоду виконання як частина переговорів, зазначених у статті 20 цієї Угоди, з урахуванням факторів, не пов'язаних з торгівлею проблем.

4. Якщо внаслідок переговорів, зазначених у пункті 3, буде досягнуто домовленості про те, що член може продовжити застосування спеціального режиму, то такий член надасть додаткові й прийнятні поступки, визначені в ході цих переговорів.

5. У випадках, коли продовження спеціального режиму наприкінці періоду виконання не передбачається, відповідний член виконує положення пункту 6. У такому разі після закінчення періоду виконання мінімальні можливості доступу до ринку для визначених товарів зберігаються на рівні 8 відсотків відповідного національного споживання в базовому періоді в переліку відповідного члена.

6. Прикордонні заходи, за винятком звичайних мит, які зберігаються стосовно визначених товарів, регулюються положеннями пункту 2 статті 4 з початку року, у якому припиняється застосування спеціального режиму. Такі товари підлягають обкладенню звичайними митами, які закріплюються в переліку відповідного члена й застосовуються (з початку року, у якому припиняється спеціальний режим та після цього) за такими ставками, які б застосовувалися в тому разі, якби протягом періоду виконання здійснювалося би зменшення принаймні в розмірі 15 відсотків рівними щорічними частками. Ці мита встановлюються на основі тарифних еквівалентів, які розраховуються відповідно до інструкцій, викладених у доповненні до цього додатка.

Розділ B

7. Положення пункту 2 статті 4 також не застосовуються після набрання чинності Угодою СОТ до будь-якого первинного сільськогосподарського товару, який є головним продуктом харчування в традиційному раціоні країни-члена, що розвивається, і стосовно якого виконуються такі умови, на додаток до тих, які зазначено в підпунктах "a" - "d" пункту 1, настільки, наскільки вони застосовуються до відповідних товарів:

  • a) мінімальні можливості доступу до ринку стосовно відповідних товарів, які зазначено в розділі I - B частини I переліку відповідної країни-члена, що розвивається, відповідають 1 відсотку національного споживання відповідних товарів у базовому періоді з початку першого року періоду виконання та зростають рівними щорічними частками до 2 відсотків відповідного національного споживання в базовому періоді на початку п'ятого року періоду виконання. З початку шостого року періоду виконання мінімальні можливості доступу до ринку стосовно відповідних товарів відповідають 2 відсоткам відповідного національного споживання в базовому періоді та зростають рівними щорічними частками до 4 відсотків відповідного національного споживання в базовому періоді на початку десятого року періоду виконання. Після цього рівень мінімальних можливостей доступу до ринку, який буде отримано за зазначеною формулою в десятому році, зберігається в переліку відповідної країни-члена, що розвивається;

  • b) для інших товарів за цією Угодою було надано належні можливості доступу до ринку.

8. Будь-які переговори з приводу того, чи може бути продовжено спеціальний режим, який визначено в пункті 7, після закінчення десятого року з початку періоду виконання, розпочинаються й завершуються в рамках самого десятого року, що настає після початку періоду виконання.

9. Якщо в результаті переговорів, зазначених у пункті 8, буде досягнуто домовленості про те, що член може продовжити застосування спеціального режиму, то такий член надає додаткові й прийнятні поступки, визначені в ході цих переговорів.

10. У випадках, коли спеціальний режим, передбачений відповідно до пункту 7, не продовжується після десятого року з початку періоду виконання, відповідні товари підлягають обкладенню звичайними митами, які встановлюються на основі тарифного еквівалента, розрахованого відповідно до інструкцій, викладених у доповненні до цього додатка, і закріплюються в переліку відповідного члена. В інших випадках застосовуються положення пункту 6 зі змінами, унесеними внаслідок надання згідно із цією Угодою відповідного спеціального або диференційного режиму країнам-членам, що розвиваються.

Доповнення до додатку 5

Інструкції з розрахунку тарифних еквівалентів для конкретних цілей, зазначених у пунктах 6 - 10 цього додатка

1. Розрахунок тарифних еквівалентів, виражених у вигляді або адвалорних, або специфічних ставок, повинен здійснюватися з використанням фактичної різниці між внутрішніми та зовнішніми цінами в прозорій формі. Для цього використовуються дані за 1986 - 1988 рр. Тарифні еквіваленти:

  • a) установлюються насамперед на чотиризначному рівні ГС;

  • b) установлюються на шестизначному рівні ГС або на детальнішому рівні ГС у відповідних випадках;

  • c) установлюються загалом для перероблених товарів та (або) готових товарів шляхом помноження специфічного (-их) тарифного (-их) еквівалента (-ів) для первинного сільськогосподарського товару на частку (-и) у вартісному або фізичному вираженні (залежно від того, що є прийнятним) цього первинного товару в перероблених й (або) готових товарах і з урахуванням в необхідних випадках будь-яких додаткових елементів, які наразі забезпечують захист гілці промисловості.

2. Зовнішні ціни, як правило, є середніми фактичними цінами СІФ одиниці товару для країни-імпортера. У випадках, коли середні ціни СІФ одиниці товару неможливо визначити або коли вони не є придатними, зовнішні ціни є або:

  • a) придатними середніми цінами СІФ одиниці товару в сусідній країні, або

  • b) розраховуються із середньої ціни ФОБ одиниці товару відповідного (-их) головного (-их) експортера (-ів), установленої шляхом додавання оцінки витрат на страхування, фрахту й інших відповідних витрат з боку країни-імпортера.

3. Зовнішні ціни, як правило, конвертуються в національні валюти з використанням середнього річного ринкового обмінного курсу, який наводиться за той самий період, що й дані про ціни.

4. Внутрішня ціна, як правило, є репрезентативною оптовою ціною, яка переважає на національному ринку, або оцінкою цієї ціни, коли точні дані не є наявними.

5. Під час розрахунку початкових тарифних еквівалентів у необхідних випадках може робитися поправка, яка враховує різницю в якості або сорті товару з використанням відповідного коефіцієнта.

6. У випадках, коли тарифний еквівалент, розрахований за цими інструкціями, є від'ємним або меншим, ніж його поточний обов'язковий рівень, початковий тарифний еквівалент може бути встановлено на рівні поточної обов'язкової ставки або на основі національних пропозицій стосовно тарифу на цей товар.

7. У випадках, коли до рівня тарифного еквівалента, який отримувався би за наведеними вище інструкціями, робиться поправка, відповідний член повинен на вимогу надати всі можливості для проведення консультацій для погодження відповідних рішень.