Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947)

Тип: Бельґія, Канада, Австралія [...] Видавник: Королівство Бельгія Номер: 995_264 Прийнято: 1947-10-30 Чинна редакція від: 1994-04-15 Стан: unknown Rada ID: 995_264

До Угоди про заснування Світової організації торгівлі

ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА З ТАРИФІВ І ТОРГІВЛІ

(ГАТТ 1947)

Додатково див.Генеральну угоду з тарифів і торгівлі 1994 року від 15.04.1994

Уряди Австралійської Федерації, Королівства Бельгії, Сполучених Штатів Бразилії, Бірми, Канади, Цейлону, Республіки Чилі, Китайської Республіки, Республіки Куба, Чехословацької Республіки, Французької Республіки, Індії, Лівану, Великого Герцогства Люксембург, Королівства Нідерландів, Нової Зеландії, Королівства Норвегії, Пакистану, Південної Родезії, Сирії, Південно-Африканського Союзу, Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії та Сполучених Штатів Америки:

визнаючи, що їхні відносини у сфері торгівлі та економічної діяльності повинні бути спрямовані на підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості та значного і постійного зростання реального доходу й ефективного попиту, повне використання світових ресурсів та розширення виробництва й обміну товарів,

бажаючи сприяти цим цілям шляхом укладення взаємних та взаємовигідних домовленостей, спрямованих на значне зниження тарифів та інших бар'єрів у торгівлі і на усунення дискримінаційного режиму в міжнародній торгівлі,

через своїх Представників домовилися про наступне:

Частина I

Стаття I

Загальний режим найбільшого сприяння

1. Щодо мит та митних зборів будь-якого роду, накладених на імпорт чи експорт, або у зв'язку з ними, або накладених на міжнародні платежі за імпорт чи експорт, а також стосовно методу стягнення таких мит і зборів та всіх правил і формальностей у зв'язку з імпортом та експортом, а також всіх питань, зазначених у пунктах 2 і 4 статті III(*), будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни чи призначений для будь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися подібному товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений для території всіх інших сторін.

2. Положення пункту 1 цієї статті не повинні вимагати усунення будь-яких преференцій відносно імпортних мит чи зборів, які не перевищують рівнів, передбачених пунктом 4 цієї статті, і які підпадають під такі описи:

a) преференції, діючі виключно між двома чи більше територіями, переліченими у Додатку A, з виконанням умов, викладених у ньому;

b) преференції, діючі винятково між двома чи більше територіями, які на 1 липня 1939 року були пов'язані спільним суверенітетом або відношеннями протекторату чи сюзеренітету і які перелічені у Додатках B, C і D, з виконанням умов, викладених у них;

c) преференції, діючі винятково між Сполученими Штатами Америки та Республікою Куба;

d) преференції, діючі винятково між сусідніми країнами, перелічені у Додатках E та F.

3. Положення пункту 1 не повинні застосовуватися до преференцій між країнами, які раніше утворювали частини Оттоманської Імперії і відокремилися від неї 24 липня 1923 року, за умови, що такі преференції схвалені пунктом 5(1) статті XXV, який повинен застосовуватися у цьому разі згідно з пунктом 1 Статті XXIX.

(1) В оригінальному тексті помилково записано "підпункт 5 "a".

4. Межа преференції(*) на будь-який товар, преференція стосовно якого дозволена пунктом 2 цієї статті, але не зазначена окремо як максимальна межа преференції у відповідному Розкладі, доданому до цієї Угоди, не повинна перевищувати:

a) щодо мит чи зборів на будь-який товар, включений до такого Розкладу, різниці між ставкою найбільшого сприяння та преференційною ставкою, встановленими Розкладом; у разі, якщо преференційна ставка не передбачена, для всіх цілей цього пункту преференційна ставка повинна братися на рівні, який діяв на 10 квітня 1947 року, а у разі, якщо не передбачена ставка найбільшого сприяння, межа не повинна перевищувати різниці між ставкою найбільшого сприяння та преференційною ставкою, які існували на 10 квітня 1947 року;

b) щодо мит та зборів на будь-який товар, не включений до відповідного Розкладу, різниці між ставкою найбільшого сприяння та преференційною ставкою, які існували на 10 квітня 1947 року.

Стосовно сторін, визначених у Додатку G, дата 10 квітня 1947 року, зазначена у підпунктах "a" і "b" цього пункту, повинна бути замінена відповідними датами, визначеними цим Додатком.

Стаття II

Розклади поступок

1. a) Кожна сторона повинна надавати торгівлі інших сторін режим не менш сприятливий, ніж той, що передбачається відповідною Частиною відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди.

b) Товари, описані у Частині I Розкладу, який стосується будь-якої сторони, і які походять з територій інших сторін, повинні при імпорті на територію, якої стосується Розклад, і з виконанням термінів, умов та застережень, встановлених Розкладом, бути звільнені від звичайних мит, які перевищують мита, встановлені та передбачені Розкладом. Такі товари повинні також бути звільнені від усіх інших мит чи зборів будь-якого роду, що накладаються на імпорт чи у зв'язку з імпортом, які перевищують ті мита та збори, що були встановлені на день укладення цієї Угоди або мали б прямо і обов'язково накладатися після укладення Угоди відповідно до законодавства імпортуючої території, чинного на день укладення Угоди.

c) Товари, описані у Частині II Розкладу, який стосується будь-якої сторони, і які походять з територій, що відповідно із статтею I мають право користуватися преференційним режимом при імпорті на територію, якої стосується Розклад, повинні при їх імпорті на таку територію з виконанням термінів, умов та застережень, встановлених Розкладом, звільнятися від звичайних мит, які перевищують мита, встановлені та передбачені Частиною II цього Розкладу. Такі товари повинні також бути звільнені від усіх інших мит чи зборів будь-якого роду, що накладаються на імпорт чи у зв'язку з ним, які перевищують ті мита та збори, що були встановлені на день укладення цієї Угоди або мали б прямо і обов'язково накладатися після укладення Угоди відповідно до законодавства імпортуючої території, чинного на день укладення Угоди. Ніщо в цій статті не повинно перешкоджати будь-якій стороні зберегти свої вимоги, існуючі на день укладення цієї Угоди, щодо того, які товари можуть ввозитися за преференційними ставками мита.

2. Ніщо у цій статті не повинно перешкоджати будь-якій стороні накладати у будь-який час на імпорт будь-якого товару:

a) збір, еквівалентний внутрішньому податку, який накладається відповідно до положень пункту 2 статті III(*) відносно подібного товару вітчизняного виробництва чи товару, з якого імпортований товар був цілком або частково виготовлений чи вироблений;

b) будь-яке антидемпінгове чи компенсаційне мито, яке застосовується відповідно до положень статті VI;(*)

c) плату або інші збори, що відповідають вартості наданих послуг.

3. Жодна сторона не повинна змінювати свій метод визначення оподатковуваної вартості чи конвертації валюти таким чином, щоб це знижувало цінність будь-яких поступок, передбачених відповідним Розкладом, доданим до цієї Угоди.

4. У випадку, якщо будь-яка сторона встановить, збереже чи дозволить, формально чи фактично, монополію на імпорт будь-якого товару, зазначеного у відповідному Розкладі, доданому до цієї Угоди, така монополія не повинна, крім випадків, передбачених цим Розкладом чи в інший спосіб погоджених сторонами, які початково вели переговори з питань поступок, функціонувати таким чином, щоб надавати захист, середній рівень якого перевищує рівень захисту, передбаченого цим Розкладом. Положення цього пункту не повинні обмежувати використання сторонами будь-якої форми допомоги вітчизняним виробникам, дозволеної іншими положеннями цієї Угоди.(*)

5. У випадку, якщо будь-яка сторона вважає, що товар не отримує від іншої сторони режиму, який, на думку першої сторони, передбачається поступкою, наданою відповідним Розкладом, доданим до Угоди, вона повинна звернути на це увагу безпосередньо іншої сторони. У випадку, якщо остання погодиться з тим, що передбачений режим відповідає тому, який вимагає перша сторона, але заявить, що такий режим не може бути наданий через те, що суд або інша відповідна установа постановили, що цей товар не може бути класифікований за тарифним законодавством цієї сторони, з тим, щоб дозволити режим, передбачений цією Угодою, - обидві сторони разом з будь-якими іншими суттєво заінтересованими сторонами повинні без затримок вступити у подальші переговори з метою врегулювання питання на компенсаційній основі.

6. a) Специфічні мита та збори, включені у Розклади, які стосуються тих сторін, що є членами Міжнародного валютного фонду, та межі преференції щодо специфічних мит та зборів, які застосовуються такими сторонами, виражаються у відповідній валюті за паритетним курсом, прийнятим чи тимчасово визнаним Міжнародним валютним фондом на день укладання цієї Угоди. Відповідно, у випадку, якщо паритетний курс буде знижено відповідно до Статуту Міжнародного валютного фонду більше ніж на двадцять відсотків, такі специфічні мита і збори та межі преференцій можуть бути скориговані для врахування такого зниження; за умови, що Договірні Сторони (тобто сторони, які спільно діють згідно зі статтею XXV), погодяться, що такі корективи не знизять цінність поступок, передбачених відповідним Розкладом чи у будь-якому іншому місці цієї Угоди, при цьому належна увага повинна приділятися всім факторам, які можуть впливати на необхідність чи терміновість здійснення таких коректив.

b) Подібні положення повинні застосовуватися до будь-якої сторони, яка не є членом Фонду, починаючи з дня, коли така сторона стане членом Фонду чи укладе спеціальну валютну угоду відповідно до статті XV.

7. Цим встановлюється, що Розклади, додані до цієї Угоди, є невід'ємною частиною Частини I цієї Угоди.

ЧАСТИНА II

Стаття III(*)

Національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання

1. Сторони визнають, що внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила та вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва.(*)

2. Товари, які походять з території будь-якої сторони, імпортовані на територію будь-якої іншої сторони, не повинні підпадати, прямо чи опосередковано, під внутрішні податки та інші внутрішні збори будь-якого роду, які перевищують податки та збори, що прямо чи опосередковано застосовуються до подібних вітчизняних товарів. Більш того, жодна сторона не повинна будь-яким іншим чином застосовувати внутрішні податки чи інші внутрішні збори до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб це суперечило принципам, викладеним у пункті 1.(*)

3. Щодо будь-якого існуючого внутрішнього податку, який не сумісний з положеннями пункту 2, але застосування якого спеціально дозволено торговельною угодою, що діяла на 10 квітня 1947 року, і відповідно до якої встановлена верхня межа імпортного мита на оподатковуваний товар, сторона, яка накладає цей податок, повинна мати право відкласти застосування положень пункту 2 до такого податку до того часу, коли вона може були звільнена від зобов'язань за такою торговельною угодою з метою отримання дозволу на збільшення такого мита до розміру, необхідного для компенсації за скасування тієї частини податку, яка має протекціоністський характер.

4. Товарам, що походять з території будь-якої сторони, імпортованим на територію будь-якої іншої сторони, повинен надаватися режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається подібним товарам національного походження, щодо всіх законів, правил та вимог, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів. Положення цього пункту не повинні перешкоджати застосуванню диференційованих внутрішніх зборів за транспортування, які залежать винятково від економічних умов експлуатації транспортних засобів, а не від національного походження товару.

5. Жодна сторона не повинна встановлювати чи застосовувати будь-які правила внутрішнього кількісного регулювання щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, які вимагають, прямо чи опосередковано, що будь-яка певна кількість або частка будь-якого товару, який є предметом регулювання, повинна постачатися із вітчизняних джерел. Більш того, жодна сторона не повинна будь-яким іншим чином застосовувати правила внутрішнього кількісного регулювання таким чином, щоб це суперечило принципам, викладеним у пункті 1.(*)

6. Положення пункту 5 не повинні застосовуватися для будь-яких правил внутрішнього кількісного регулювання, які були чинними на території будь-якої сторони на 1 липня 1939 року, 10 квітня 1947 року чи 24 березня 1948 року на вибір цієї сторони; за умови, що будь-які такі правила, які суперечать положенням пункту 5, не повинні змінюватися на шкоду імпорту і повинні розглядатися як мито для цілей переговорів.

7. Жодне правило внутрішнього кількісного регулювання щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях не повинно застосовуватися таким чином, щоб будь-яка така кількість чи частка розподілялися між зовнішніми джерелами постачання.

8. a) Положення цієї статті не повинні застосовуватися до законів, правил чи вимог, регулюючих закупку урядовими установами товарів, які купуються для урядових цілей, а не для комерційного перепродажу чи для використання у виробництві товарів для комерційного продажу.

b) Положення цієї статті не повинні перешкоджати виплаті субсидій винятково вітчизняним виробникам, зокрема виплати вітчизняним виробникам за рахунок надходжень від внутрішніх податків чи зборів, які застосовуються відповідно до положень цієї Статті, а також субсидії у формі урядових закупок вітчизняних товарів.

9. Сторони визнають, що внутрішні заходи по контролю максимальних цін, навіть якщо вони і відповідають іншим положенням цієї статті, можуть завдавати шкоду інтересам сторін, які постачають імпортовані товари. Відповідно, сторони, які застосовують такі заходи, повинні брати до уваги інтереси експортуючих сторін з метою максимально цілком запобігти завданню такої шкоди.

10. Положення цієї статті не повинні перешкоджати будь-якій стороні встановлювати чи застосовувати правила внутрішнього кількісного регулювання відносно відзнятих кінематографічних фільмів, які задовольняють вимоги статті IV.

Стаття IV

Спеціальні положення щодо кінематографічних фільмів

У випадку, якщо будь-яка сторона встановить чи застосує правила внутрішнього кількісного регулювання щодо відзнятих кінематографічних фільмів, такі правила повинні бути у формі демонстраційних квот, які повинні відповідати наступним вимогам:

a) демонстраційні квоти можуть вимагати демонстрації кінематографічних фільмів національного походження протягом певної мінімальної частки всього обсягу екранного часу, фактично використаного протягом певного періоду тривалістю не менше одного року, для комерційної демонстрації всіх фільмів будь-якого походження, і повинні обчислюватися на основі екранного часу на кінотеатр на рік чи в еквівалентному показнику;

b) за винятком екранного часу, зарезервованого для фільмів національного походження відповідно до демонстраційної квоти, екранний час, зокрема час, звільнений адміністративним розпорядженням від екранного часу, зарезервованого для фільмів національного походження, не повинен, формально чи фактично, розподілятися між джерелами постачання;

c) незважаючи на положення підпункту b) цієї статті, будь-яка сторона має право застосовувати демонстраційні квоти, задовольняючи вимоги підпункту "a" цієї статті, які резервують мінімальну частку екранного часу для фільмів певного походження із джерел інших, ніж сторона, яка накладає такі демонстраційні квоти, за умови, що жодна така мінімальна частка екранного часу не повинна перевищувати рівень, діючий на 10 квітня 1947 року;

d) демонстраційні квоти повинні бути предметом переговорів з метою їх обмеження, лібералізації чи скасування.

Стаття V

Свобода транзиту

1. Товари (зокрема багаж), а також судна та інші транспортні засоби повинні вважатися такими, що знаходяться в транзиті через територію сторони, якщо проходження через таку територію, з перевантаженням, складуванням, дробленням чи зміною виду транспорту або без таких операцій, є лише частиною повного шляху, який починається і завершується за межами кордонів сторони, через територію якої проходить рух. Рух такого характеру в цій Статті називається "транзитний рух".

2. Повинна існувати свобода транзиту через територію кожної сторони за маршрутами, найбільш зручними для міжнародного транзиту, для транзитного руху на територію інших сторін чи з територій інших сторін. Не повинна робитися жодна різниця, основана на прапорі суден, місця походження, відправлення, в'їзду, виїзду чи призначення або на будь-яких обставинах, що стосуються власності на товари, судна чи інші транспортні засоби.

3. Будь-яка сторона має право вимагати, щоб транзитний рух через її територію починався з відповідної вхідної митниці, але, крім випадків невиконання застосованих законів та правил, такий рух з території інших сторін чи на територію інших країн не повинен зазнавати будь-яких непотрібних затримок чи обмежень і повинен бути звільнений від мит та від усіх транзитних мит чи інших зборів, що накладаються стосовно транзиту, за винятком зборів за транспортування чи зборів, що відповідають адміністративним витратам, які спричиняються транзитом, чи відповідають вартості наданих послуг.

4. Усі збори та правила, які застосовуються сторонами до транзитного руху на території інших сторін чи з територій інших сторін, повинні бути помірними та враховувати умови транзиту.

5. Щодо всіх зборів, правил та формальностей у зв'язку з транзитом кожна сторона повинна надавати транзитному руху на територію будь-якої іншої сторони чи з території будь-якої іншої сторони режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається транзитному руху до будь-якої чи з будь-якої третьої країни.(*)

6. Кожна сторона повинна надавати товарам, які пройшли транзитом через територію будь-якої іншої сторони, режим не менш сприятливий, ніж режим, який би надавався таким товарам у разі, якщо б вони транспортувалися з місця походження до місця призначення без проходження через територію такої іншої сторони. Однак будь-яка сторона повинна мати право застосовувати свої вимоги про пряме відвантаження, існуючі на день укладення цієї Угоди, щодо будь-яких товарів, для яких таке пряме відвантаження є обов'язковою умовою отримання дозволу на ввезення товарів за преференційними ставками мита або для яких таке пряме відвантаження стосується встановленого стороною методу оцінки вартості для цілей стягнення мита.

7. Положення цієї статті не повинні застосовуватися до транзитного руху літаків, але повинні застосовуватися до повітряного транзиту товарів (зокрема багаж).

Стаття VI

Антидемпінгове та компенсаційне мито

1. Сторони визнають, що демпінг, через який товари однієї країни потрапляють на ринок іншої країни за вартістю меншою, ніж нормальна вартість товарів, повинен осуджуватися, якщо він спричиняє матеріальну шкоду чи створює загрозу матеріальної шкоди промисловості, створеній на території сторони, чи значно затримує створення вітчизняної промисловості. Для цілей цієї статті слід вважати, що товар потрапляє на ринок імпортуючої країни за вартістю, меншою, ніж його нормальна вартість, якщо ціна товару, який експортується з однієї країни в іншу:

a) нижча за порівняну ціну при звичайному ході торгівлі на подібний товар, призначений для споживання в експортуючій країні, або

b) за відсутності такої внутрішньої ціни нижча за

i) найвищу порівняну ціну на подібний товар, призначений для експорту до будь-якої третьої країни при звичайному ході торгівлі, або

ii) вартість виробництва товару в країні походження, до якої додані помірні додаткові витрати на продаж та прибуток.

В обох випадках необхідно робити належну поправку на розбіжності в умовах продажу, розбіжності в оподаткуванні та інші розбіжності, які впливають на порівнюваність цін.(*)

2. З метою усунення чи попередження демпінгу сторона може стягувати з будь-якого товару, який постачається у демпінговому порядку, антидемпінгове мито у розмірі, що не перевищує демпінгову маржу для цього товару. Для цілей цієї статті, демпінгова маржа є різницею в цінах, визначеною відповідно до положень пункту 1.(*)

3. Ніяке компенсаційне мито не може стягуватися з будь-якого товару, що походить з території будь-якої сторони, який імпортується на територію іншої сторони, у розмірі, який перевищує суму дотації чи субсидії, щодо яких було визначено, що вони прямо чи опосередковано надавалися на виробництво, виготовлення чи експорт такого товару у країні походження чи експорту, зокрема будь-яку спеціальну субсидію на транспортування певного товару. Термін "компенсаційне мито" повинен означати спеціальне мито, яке стягується з метою усунення дії будь-якої дотації чи субсидії, наданої, прямо чи опосередковано, на виробництво, виготовлення чи експорт будь-якого товару.(*)

4. Ніякий товар, що походить з території будь-якої сторони, який імпортується на територію будь-якої іншої сторони, не повинен обкладатися антидемпінговим чи компенсаційним митом через звільнення такого товару від мит чи податків, якими обкладається подібний товар, призначений для споживання у країні походження чи експорту, чи по причині повернення сплачених таких мит або податків.

5. Ніякий товар, що походить з території будь-якої сторони, який імпортується на територію будь-якої іншої сторони, не повинен обкладатися одночасно антидемпінговим і компенсаційним митом для усунення наслідків одного й того випадку демпінгу чи субсидування експорту.

6. a) Жодна сторона не повинна стягувати будь-яке антидемпінгове чи компенсаційне мито з імпорту будь-якого товару, що походить з території іншої сторони, якщо вона не встановить, що ефект демпінгу чи субсидування, відповідно, є таким, який спричиняє або створює загрозу спричинення матеріальної шкоди вітчизняній промисловості чи може значно матеріально затримувати створення вітчизняної промисловості.

b) Сторони можуть надавати звільнення від вимог підпункту "a" цього пункту для того, щоб дозволити стороні стягувати антидемпінгове чи компенсаційне мито на імпорт будь-якого товару з метою усунення дії демпінгу чи субсидування, які спричиняють чи створюють загрозу спричинення матеріальної шкоди промисловості на території іншої сторони, яка експортує такий товар на територію імпортуючої сторони. Сторони повинні надавати звільнення від вимог підпункту "a" цього пункту для того, щоб дозволити стягнення компенсаційного мита у випадках, коли вони визначать, що субсидія спричиняє чи створює загрозу спричинення матеріальної шкоди промисловості на території іншої сторони, яка експортує відповідний товар на територію імпортуючої сторони.(*)

c) Проте за виняткових обставин, якщо затримка може призвести до шкоди, яку важко виправити, сторона може стягувати компенсаційне мито з метою, визначеною підпунктом b) цього пункту без попереднього погодження зі сторонами, за умови, що про таку дію необхідно негайно повідомити сторони і що компенсаційне мито повинно бути без затримок скасовано, якщо сторони будуть з ним незгодні.

7. Система стабілізації внутрішніх цін чи доходів вітчизняних виробників первинного товару незалежно від руху експортних цін, в результаті якої іноді при продажі товару на експорт ціна є нижчою за порівнювану ціну, яка виставляється покупцям на подібний товар на внутрішньому ринку, повинна розглядатися як така, що не спричиняє матеріальної шкоди у значенні пункту 6, якщо шляхом консультацій зі сторонами, які суттєво заінтересовані в такому товарі, визначено, що:

a) результатом системи також був продаж товару на експорт за ціною, вищою за порівнювану ціну, яка виставляється покупцям на подібний товар на внутрішньому ринку, та

b) система функціонує таким чином чи то завдяки ефективному регулюванню виробництва, чи з інших причин, що вона не створює надлишкового стимулювання експорту чи іншим шляхом не спричиняє серйозного обмеження інтересів інших сторін.

Стаття VII

Оцінка товару для митних цілей

1. Сторони повинні визнавати чинність загальних принципів оцінки, передбачених наступними пунктами цієї статті, і вони зобов'язуються втілювати такі принципи щодо всіх товарів, які підлягають стягненню мит чи інших зборів,(*) або імпортним чи експортним обмеженням, основаним на вартості товару чи регульованим будь-яким способом на основі вартості. Більш того, вони повинні, на запит іншої сторони, переглянути дію будь-яких своїх законів чи правил стосовно оцінки вартості для митних цілей у світлі цих принципів. Сторони можуть вимагати від сторін звітів про заходи, вжиті ними на виконання положень цієї статті.

2. a) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*)

b) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*)

c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.(*)

3. Оцінка будь-якого імпортованого товару для митних цілей не повинна включати суми будь-якого внутрішнього податку, застосованого в країні походження чи експорту, від якого імпортований товар був звільнений або який був чи буде знятий шляхом повернення сплаченої суми.

4. a) У випадку, коли інше не передбачено цим пунктом, якщо стороні для цілей пункту 2 цієї статті необхідно конвертувати в свою власну валюту ціну, виражену у валюті іншої країни, обмінний курс для кожної валюти, що має бути використаний, повинен ґрунтуватися на паритетному курсі, встановленому у порядку, передбаченому Статутом Міжнародного валютного фонду, чи на обмінному курсі, визнаному Фондом, чи на паритетному курсі, встановленому відповідно до спеціальної валютної угоди, укладеної згідно з статтею XV цієї Угоди.

b) У випадках, коли не існує такого встановленого паритетного курсу чи такого визнаного обмінного курсу, курс конвертації повинен реально відображати поточну вартість кожної валюти при комерційних трансакціях.

c) Сторони за погодженням з Міжнародним валютним фондом повинні виробити правила, які регулюють конвертацію сторонами будь-якої іноземної валюти, стосовно якої відповідно до Статуту Міжнародного валютного фонду постійно застосовуються множинні обмінні курси. Будь-яка сторона може застосовувати такі правила до таких іноземних валют для цілей пункту 2 цієї статті як альтернативу паритетним курсам. Доки такі правила не будуть прийняті сторонами, будь-яка сторона може застосовувати до будь-якої такої іноземної валюти правила конвертації для цілей пункту 2 цієї статті, які реально відображають вартість такої іноземної валюти у комерційних трансакціях.

d) Ніщо у цьому пункті не повинно тлумачитися як вимога до будь-якої сторони змінити метод конвертації валют для митних цілей, який застосовується на її території на день укладення цієї Угоди, якщо така зміна призвела б до загального збільшення суми мит, що підлягають сплаті.

5. Базис і методи визначення вартості товарів, які підпадають під обкладання митом чи іншими зборами або імпортні чи експортні обмеження, основані на вартості товару чи регульовані будь-яким способом на основі вартості, повинні бути стабільними і оприлюдненими достатньою мірою для того, щоб надати можливість комерсантам з достатньою впевненістю оцінити вартість товарів для митних цілей.

Стаття VIII

Збори та формальності, пов'язані з імпортом та експортом(*)

1. a) Усі збори та платежі будь-якого характеру (крім імпортних та експортних мит та крім податків, які підпадають під сферу дії статті III), що накладаються сторонами на імпорт чи експорт або у зв'язку з імпортом чи експортом, мають бути обмежені у сумі, яка приблизно дорівнює вартості наданих послуг і не повинна являти собою опосередкований захист вітчизняних товарів або оподаткування імпорту чи експорту у фіскальних цілях.

b) Сторони визнають необхідність зменшення кількості та номенклатури зборів і платежів, зазначених у підпункті "a".

c) Сторони також визнають необхідність скорочення до мінімуму обсягу і складності імпортних та експортних формальностей, а також зменшення і спрощення вимог щодо імпортної та експортної документації.(*)

2. Сторона повинна на запит іншої сторони чи на запит сторін переглянути дію своїх законів та правил у світлі положень цієї статті.

3. Жодна сторона не повинна накладати великі штрафи за незначні порушення митних правил чи процедурних вимог. Зокрема, ніякий штраф за будь-який пропуск чи помилку в митній документації, які можна легко виправити і які явно були здійснені без обманних намірів чи злочинної халатності, не повинен перевищувати суму, необхідну лише для винесення попередження.

4. Положення цієї статті повинні розповсюджуватися на збори, платежі, формальності та вимоги, які накладаються урядовими установами у зв'язку з імпортом та експортом, у тому числі на збори, платежі, формальності та вимоги стосовно:

a) консульських операцій, таких як видача консульських рахунків чи сертифікатів;

b) кількісних обмежень;

c) ліцензування;

d) валютного контролю;

e) статистичних послуг;

f) документів, документації та сертифікації;

g) аналізу та інспекції;

h) карантину, санітарного контролю та дезинфекції.

Стаття IX

Позначки про походження

1. Кожна сторона повинна надавати товарам, які походять із територій інших сторін, режим щодо вимог маркування не менш сприятливий, ніж режим, що надається подібним товарам, які походять із будь-якої третьої країни.

2. Сторони визнають, що при прийнятті та запровадженні законів та правил щодо позначок про походження труднощі та незручності, які можуть бути спричинені такими заходами для торгівлі та промисловості експортуючих країн, повинні бути зведені до мінімуму, при цьому потрібно приділяти належну увагу необхідності захисту споживачів від шахрайських позначок чи позначок, які вводять в оману.

3. Коли в адміністративному відношенні це буде можливо зробити на практиці, сторони повинні дозволяти нанесення необхідних позначок про походження під час імпорту.

4. Закони та правила сторін стосовно маркування імпортованих товарів повинні бути такими, щоб їх виконання не викликало серйозного пошкодження товарів, чи значного зниження їх цінності, чи необґрунтованого зростання їх вартості.

5. Як загальне правило, ніяке спеціальне мито чи штраф не повинні накладатися будь-якою стороною за невиконання вимог до маркування при здійсненні імпорту, якщо тільки виправлення маркування не буде необґрунтовано затримано, чи якщо не були нанесені неправдиві позначки, чи якщо необхідне маркування не було пропущено навмисно.

6. Сторони повинні співробітничати одна з одною з метою запобігання використанню торгових найменувань у спосіб, який призводить до неправильного уявлення про дійсне походження товару і завдає шкоди характерним регіональним чи географічним назвам товарів, які походять з території сторони та захищені її законодавством. Кожна сторона повинна у повному обсязі та доброзичливо розглядати такі запити або подання, які можуть бути внесені будь-якою іншою стороною з приводу виконання зобов'язань, передбачених попереднім реченням, щодо найменувань товарів, які були повідомлені їй іншою стороною.

Стаття X

Публікація та застосування правил торгівлі

1. Закони, положення, судові рішення та адміністративні розпорядження загального характеру, які вводяться будь-якою стороною стосовно класифікації або оцінки товарів для митних цілей, чи стосовно ставок мита, податків або інших платежів, чи стосовно вимог, обмежень або заборон на імпорт чи експорт, або на переказ платежів за них чи які впливають на їх продаж, розподіл, транспортування, страхування, складську інспекцію, виставлення на показ, переробку, змішування чи інше використання, повинні без затримок публікуватися таким чином, щоб надати можливість урядам та комерсантам ознайомитися з ними. Угоди, які впливають на міжнародну торговельну політику і діють між урядом чи урядовою установою будь-якої сторони та урядом чи урядовою установою будь-якої іншої сторони, також повинні публікуватися. Положення цього пункту не потребують від будь-якої сторони розголошення конфіденційної інформації, якщо воно б ускладнило застосування законодавства, чи в інший спосіб суперечило б суспільним інтересам, чи завдало б шкоди законним комерційним інтересам окремих підприємств, державних або приватних.

2. Жодний захід загального застосування, який вживається будь-якою стороною і підвищує ставку мита чи інший збір на імпорт, який здійснюється у встановленому та єдиному порядку, чи накладає нову або більш обтяжливу вимогу, обмеження чи заборону на імпорт або на переказ платежів за нього, не повинен набирати чинності, доки такий захід не буде офіційно опубліковано.

3. a) Кожна сторона повинна у єдиний, неупереджений та розумний спосіб застосовувати всі свої закони, положення, рішення чи розпорядження характеру, описаного у пункті 1 цієї статті.

b) Кожна сторона повинна мати чи заснувати при першій можливості судові, арбітражні чи адміністративні трибунали або процедури з метою, inter alia, оперативного перегляду та коригування адміністративних заходів стосовно митних питань. Такі трибунали чи процедури повинні бути незалежними від установ, на які покладено адміністративне виконання таких заходів, і їхні рішення повинні виконуватися такими установами, а такі установи повинні керуватися цими рішеннями у своїй практичній діяльності, якщо тільки до суду чи вищого трибуналу не надійде апеляційна скарга протягом часу, встановленого для подання апеляцій імпортерами, за умови, що центральне керівництво такої установи може вживати заходів для перегляду справи в порядку іншого судочинства, якщо існує вагома причина вважати, що рішення є несумісним із встановленими принципами законодавства чи реальними фактами.

c) Положення підпункту b) цього пункту не повинні вимагати скасування чи заміни процедур, чинних на території сторони на день укладення цієї Угоди, які фактично забезпечують об'єктивний та неупереджений перегляд адміністративних заходів, навіть якщо такі процедури не є цілком чи формально незалежними від установ, на які покладено адміністративне виконання таких заходів. Будь-яка сторона, яка використовує такі процедури, повинна на запит надати сторонам повну інформацію про такі процедури для того, щоб вони могли визначити, чи відповідають такі процедури вимогам цього пункту.

Стаття XI(*)

Загальне скасування кількісних обмежень

1. Ніякі заборони чи обмеження, крім мит, податків, чи інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій чи інших заходів, не повинні встановлюватися або застосовуватися будь-якою стороною щодо імпорту будь-якого товару, який походить з території будь-якої іншої сторони, або щодо експорту чи продажу на експорт будь-якого товару, призначеного для ввезення на територію будь-якої іншої сторони.

2. Положення пункту 1 цієї статті не повинні поширюватися на:

a) Заборони чи обмеження експорту, які тимчасово застосовуються з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту харчових продуктів або інших товарів, що мають вагоме значення для експортуючої сторони;

b) Заборони чи обмеження імпорту або експорту, необхідні у зв'язку із застосуванням стандартів або правил класифікації, визначення сорту чи реалізації товарів у міжнародній торгівлі;

c) Обмеження імпорту будь-якого сільськогосподарського товару чи продукту рибальства, імпортованих у будь-якій формі,(*) необхідні для здійснення заходів уряду, метою яких є:

i) обмежити кількості подібного вітчизняного товару, які дозволяється реалізовувати чи виробляти, або, якщо не існує достатніх обсягів вітчизняного виробництва подібного товару, кількості подібного вітчизняного товару, яким можна безпосередньо замінити імпортний товар; або

ii) усунути з ринку тимчасовий надлишок подібного вітчизняного товару або, якщо не існує достатніх обсягів вітчизняного виробництва подібного товару, надлишок вітчизняного товару, яким можна безпосередньо замінити імпортний товар, шляхом надання наявного надлишку певним групам вітчизняних споживачів безкоштовно чи за цінами, нижчими за поточні ринкові ціни; або

iii) обмежити кількості будь-якого товару тваринного походження, які дозволяється виробляти, виробництво якого прямо залежить, цілком чи здебільшого, від імпортованого товару, якщо вітчизняне виробництво цього товару порівняно незначне.

Будь-яка сторона, яка застосовує обмеження щодо імпорту будь-якого товару відповідно до підпункту c) цього пункту, повинна надавати публічне повідомлення про загальну кількість чи вартість товару, які дозволяється імпортувати протягом певного періоду часу у майбутньому, а також про будь-яку зміну такої кількості чи вартості. Крім того, будь-які обмеження, які застосовуються відповідно до викладеного вище пункту "i", не повинні зменшувати загальний обсяг імпорту відносно загального обсягу вітчизняного виробництва порівняно з тим співвідношенням, яке можна було б обґрунтовано передбачити між цими двома параметрами за відсутності обмежень. При визначенні такого співвідношення сторона повинна приділити належну увагу співвідношенню, яке переважало протягом попереднього репрезентативного періоду, а також будь-яким особливим факторам,(*) які могли б вплинути чи які можуть впливати на торгівлю відповідним товаром.

Стаття XII(*)

Обмеження для збереження рівноваги платіжного балансу

1. Незважаючи на положення пункту 1 статті XI, будь-яка сторона з метою підтримання свого зовнішнього фінансового стану та рівноваги платіжного балансу може обмежувати кількість чи вартість товару, які дозволяється імпортувати при виконанні положень наступних пунктів цієї статті.

2. a) Обмеження імпорту, які вводяться, застосовуються чи посилюються стороною відповідно до цієї статті, не повинні перевищувати рівень, необхідний для того, щоб:

i) відвернути неминучу загрозу серйозного скорочення грошових резервів чи зупинити таке скорочення, або

ii) у разі, якщо сторона має вкрай малі грошові резерви, досягти розумного темпу збільшення її резервів.

У кожному випадку належна увага повинна приділятися будь-яким особливим факторам, які можуть впливати на резерви такої сторони або на її потребу у резервах, зокрема, у випадках можливості користування спеціальними зовнішніми кредитами та іншими ресурсами, потребу у забезпеченні належного використання таких кредитів чи ресурсів.

b) Сторони, які застосовують обмеження відповідно до підпункту "a" цього пункту, повинні поступово послаблювати їх у міру покращення ситуації, застосовуючи їх лише настільки, наскільки умови, встановлені підпунктом (a), виправдовують їх застосування. Вони повинні скасувати обмеження, коли умови вже більше не виправдовують їх введення чи застосування відповідно до зазначеного підпункту.

3. a) Сторони зобов'язуються при проведенні своєї внутрішньої політики приділяти належну увагу необхідності підтримання чи відновлення рівноваги своїх платіжних балансів на здоровій та тривалій основі, а також бажаності уникнення нераціонального використання виробничих ресурсів. Вони визнають, що для досягнення цих цілей бажано у міру можливості застосовувати заходи, які скоріше розширюють, ніж скорочують міжнародну торгівлю.

b) Сторони, які застосовують обмеження відповідно до цієї Статті, можуть визначати обсяг обмежень імпорту різних товарів чи груп товарів таким чином, щоб надати пріоритет імпорту тих товарів, які є більш важливими.

c) Сторони, які застосовують обмеження відповідно до цієї Статті, зобов'язуються:

i) уникати завдання непотрібної шкоди комерційним чи економічним інтересам будь-якої іншої сторони;(*)

ii) не застосовувати обмеження таким чином, щоб необґрунтовано перешкоджати імпорту будь-яких товарів у мінімальних комерційних кількостях, виключення яких порушило б звичайні канали торгівлі; а також

iii) не застосовувати обмеження, які б перешкоджали імпорту комерційних зразків чи перешкоджали б виконанню положень про патенти, торгові марки, авторські права чи подібних процедур.

d) Сторони визнають, що в результаті внутрішньої політики, спрямованої на досягнення та збереження повної і продуктивної зайнятості або на розвиток економічних ресурсів, сторона може відчувати високий попит на імпорт, який може створити загрозу її грошовим резервам, зазначену у пункті 2 "a" цієї статті. Відповідно, сторона, яка виконує інші положення цієї статті, не повинна скасовувати чи змінювати обмеження на підставі того, що зміна такої політики зробила б зайвими ті обмеження, які вона застосовує відповідно до цієї статті.

4. a) Будь-яка сторона, яка вводить нові обмеження чи підвищує загальний рівень існуючих обмежень шляхом значного посилення заходів, застосованих відповідно до цієї статті, повинна негайно після введення чи посилення таких обмежень (чи у випадках, коли можливо провести попередні консультації, до такого введення або посилення) провести консультації зі сторонами щодо характеру ускладнень в її платіжному балансі, існуючих альтернативних коригуючих заходів, а також можливого впливу обмежень на економіку інших сторін.

b) На дату, що підлягає визначенню ними,(*) сторони повинні переглянути всі обмеження, які до того часу все ще будуть застосовуватися відповідно до цієї статті. Через рік після цієї дати сторони, які застосовують обмеження імпорту відповідно до цієї статті, повинні щорічно проводити консультації, описані у підпункті "a" цього пункту, зі сторонами.

c) i) Якщо в ході консультацій зі стороною, які проводяться згідно з викладеними вище підпунктами "a" чи "b", сторони визначать, що обмеження є несумісними з положенням цієї статті або з положеннями Статті XIII (при виконанні положень статті XIV), вони повинні указати характер несумісності та можуть порекомендувати, щоб обмеження були відповідним чином змінені.

ii) Проте, якщо в результаті консультацій сторони визначать, що обмеження застосовуються у спосіб, який тягне за собою серйозну несумісність з положеннями цієї статті або з положеннями статті XIII (при виконанні положень статті XIV), і що цим завдається шкода чи створюється загроза шкоди торгівлі будь-якої сторони, вони повинні проінформувати про це сторону, яка застосовує обмеження, і зробити відповідні рекомендації щодо забезпечення сумісності з такими положеннями протягом визначеного періоду часу. У випадку, якщо така сторона не виконає ці рекомендації протягом визначеного періоду часу, сторони можуть звільнити будь-яку сторону, торгівля якої потерпає від таких обмежень, від тих зобов'язань за цією Угодою стосовно сторони, що застосовує обмеження, які вони можуть вважати належними за даних обставин.

d) Сторони повинні пропонувати будь-якій стороні, яка застосовує обмеження відповідно до цієї статті, розпочати консультації з ними на запит будь-якої сторони, яка може prima facie встановити, що обмеження є несумісними з положеннями цієї статті чи з положеннями статті XIII (при виконанні положень Статті XIV) і що вони негативно впливають на її торгівлю. Проте така пропозиція не може висуватися, доки сторони не упевняться, що прямі переговори між відповідними сторонами виявилися безуспішними. У випадку, якщо в результаті консультацій зі сторонами не буде досягнуто ніякої домовленості і якщо вони визначать, що обмеження застосовуються не відповідно до таких положень і що цим завдається шкода чи створюється загроза завдання шкоди торгівлі сторони, яка ініціює розгляд, вони повинні рекомендувати скасування чи зміну обмежень. У випадку, якщо обмеження не будуть скасовані чи змінені протягом часу, встановленого сторонами, вони можуть звільнити сторону, яка ініціює розгляд, від тих зобов'язань за цією Угодою стосовно сторони, що застосовує обмеження, які вони можуть вважати належними за даних обставин.

e) При розгляді питання відповідно до цього пункту, сторони повинні приділяти належну увагу будь-яким особливим зовнішнім факторам, які справляють негативний вплив на експорт сторони, яка застосовує обмеження.(*)

f) Рішення по цьому пункту повинні виноситися оперативно і, якщо можливо, протягом шістдесяти днів з дати початку консультацій.

5. У випадку, якщо є постійне і широкомасштабне застосування обмежень імпорту згідно з цією статтею, які свідчать про загальне порушення рівноваги, що обмежує міжнародну торгівлю, сторони повинні розпочати обговорення питання про те, чи можуть бути вжиті інші заходи тими сторонами, платіжний баланс яких знаходиться у скрутному становищі, або тими, платіжний баланс яких має тенденцію бути винятково сприятливим, або будь-якою міжурядовою організацією з метою усунення базових причин порушення рівноваги. На запрошення сторін сторони повинні брати участь у таких обговореннях.

Стаття XIII(*)

Недискримінаційне застосування кількісних обмежень

1. Ніякі заборони чи обмеження не повинні застосовуватися будь-якою стороною щодо імпорту будь-якого товару на територію будь-якої іншої сторони чи щодо експорту будь-якого товару, призначеного для території будь-якої іншої сторони, якщо тільки імпорт подібного товару з усіх третіх країн чи експорт подібного товару до всіх третіх країн не є подібним чином забороненим чи обмеженим.

2. При застосуванні обмежень імпорту будь-якого товару сторони повинні прагнути такого розподілу торгівлі цим товаром, щоб якнайточніше досягти таких часток у торгівлі, які різні сторони за очікуваннями могли б мати за відсутності таких обмежень, і з цією метою вони повинні дотримуватися наступних принципів:

a) у випадках застосування квот, квоти, які виражають загальний обсяг дозволеного імпорту (незалежно від того, чи є вони розподіленими між країнами-постачальниками чи ні) повинні бути фіксованими, і про їх обсяг повинно надаватися повідомлення відповідно до пункту 3b) цієї статті;

b) у випадках, коли квоти не застосовуються, обмеження можуть вводитися шляхом видачі ліцензій чи дозволів на імпорт без встановлення квоти;

c) сторони не повинні, крім випадків застосування квот, розподілених відповідно до підпункту d) цього пункту, вимагати, щоб ліцензії чи дозволи на імпорт використовувалися для імпорту відповідного товару з певної країни чи джерела;

d) у випадках, коли квота розподіляється між країнами-постачальниками, сторона, яка застосовує обмеження, може укласти домовленість стосовно розподілу часток квоти з усіма іншими сторонами, які мають значну заінтересованість у постачанні відповідного товару. У випадках, коли цей спосіб з обґрунтованих причин не може бути застосований, відповідна сторона повинна розподіляти між сторонами, які мають значну заінтересованість у постачанні відповідного товару, частки від загальної кількості чи вартості імпорту товару, основані на пропорціях, поставлених такими сторонами протягом попереднього репрезентативного періоду, при цьому належна увага повинна приділятися будь-яким особливим факторам, які могли вплинути чи можуть впливати на торгівлі цим товаром. Не повинні накладатися ніякі умови чи формальності, які б могли перешкоджати будь-якій стороні цілком використати частку будь-якої такої загальної кількості чи вартості, яка була їй надана, за умови, що імпорт здійснюється в межах будь-якого встановленого періоду, якого може стосуватися квота.(*)

3. a) У випадках, коли ліцензії на імпорт видаються у зв'язку з обмеженнями імпорту, сторона, яка застосовує обмеження, повинна надати на запит будь-якої сторони, заінтересованої у торгівлі відповідним товаром, всю необхідну інформацію щодо застосування обмежень, ліцензій на імпорт, виданих за останній час, та розподілу таких ліцензій між країнами-постачальниками, за умови, що сторони не зобов'язані надавати інформацію про назви підприємств-імпортерів чи постачальників.

b) У випадку, коли обмеження імпорту пов'язані зі встановленням квот, сторона, яка застосовує обмеження, повинна надати публічне повідомлення про загальну кількість чи вартість товару або товарів, яку дозволяється імпортувати протягом певного періоду у майбутньому, а також про будь-яку зміну такої кількості чи вартості. Будь-які поставки відповідного товару, які були в дорозі під час, коли було надане публічне повідомлення, не повинні заборонятися для ввезення, за умови, що вони можуть зараховуватися, якщо це практично можливо, у кількість, дозволену до імпорту протягом відповідного періоду, а також, якщо це необхідно, у кількості, дозволені до імпорту протягом безпосередньо наступного періоду чи періодів, а також за умови, що, якщо будь-яка сторона, як правило, звільняє від таких обмежень товари, які ввозяться для споживання або взяті з митного складу для споживання протягом тридцяти днів з дати подання такого публічного повідомлення, така практика повинна розглядатися як цілком відповідна вимогам цього пункту.

c) У випадку, коли квоти розподіляються між країнами-постачальниками, сторона, яка застосовує обмеження, повинна оперативно інформувати всі інші сторони, заінтересовані у постачанні відповідного товару, про частки квоти, яка розподіляється між країнами-постачальниками, у кількісному чи вартісному вираженні і надати публічне повідомлення про такі частки.

4. Щодо обмежень, які застосовуються відповідно з пунктом 2d) цієї статті чи згідно з пунктом 2c) статті XI, вибір репрезентативного періоду для будь-якого товару та оцінка будь-яких особливих факторів,(*) що впливають на торгівлю цим товаром, повинні початково здійснюватися стороною, що застосовує обмеження, за умови, що така сторона повинна на запит будь-якої іншої сторони, заінтересованої у постачанні цього товару, чи на вимогу сторін оперативно провести консультації з іншою стороною чи сторонами щодо необхідності коригування пропорцій чи обраного базового періоду, або повторної оцінки особливих факторів, або скасування умов, формальностей та будь-яких інших положень, установлених в односторонньому порядку, стосовно розподілу достатньої квоти чи її необмеженого використання.

5. Положення цієї статті повинні поширюватися на будь-яку тарифну квоту, яка вводиться чи застосовується будь-якою стороною, і, наскільки це є можливим, принципи цієї статті повинні також поширюватися на обмеження експорту.

Стаття XIV(*)

Винятки із правила про недискримінацію

1. Сторона, яка застосовує обмеження згідно зі статтею XII чи Розділом B статті XVIII, може при застосуванні таких обмежень відхилятися від положень статті XIII у спосіб, який має вплив, еквівалентний обмеженням платежів та переказів по поточних міжнародних трансакціях, які ця сторона може зараз застосовувати згідно зі статтею VIII чи XIV Статуту Міжнародного валютного фонду чи згідно з подібними положеннями спеціальної валютної угоди, укладеної відповідно до пункту 6 статті XV.(*)

2. Сторона, яка застосовує обмеження імпорту згідно зі статтею XII чи Розділом B статті XVIII може, за згоди СТОРІН, тимчасово відхилятися від положень статті XIII відносно невеликої частки її зовнішньої торгівлі у випадках, коли переваги відповідної сторони чи сторін значно переважають будь-яку шкоду, яка може бути завдана торгівлі інших сторін.(*)

3. Положення статті XIII не повинні перешкоджати групі територій, які мають спільну квоту у Міжнародному валютному фонді, застосовувати проти імпорту з інших країн, але не поміж собою, обмеження відповідно до положень статті XII чи Розділу B статті XVIII за умови, що такі обмеження в усіх інших аспектах сумісні з положеннями статті XIII.

4. Статті з XI по XV чи Розділ B статті XVIII цієї Угоди не повинні позбавляти сторону, яка застосовує обмеження імпорту згідно зі статтею XII чи Розділом B статті XVIII, можливості застосовувати заходи на спрямування її експорту таким чином, щоб збільшити грошові надходження, які вона може застосовувати без відхилення від положень статті XIII.

5. Статті з XI по XV включно чи Розділ B статті XVIII цієї Угоди не повинні позбавляти сторону можливості застосовувати кількісні обмеження:

a) які мають вплив, еквівалентний обмеженням щодо обміну валют, дозволеним згідно з Розділом 3b) статті VII Статуту Міжнародного валютного фонду, або

b) згідно з преференційними домовленостями, передбаченими Додатком A до цієї Угоди, до завершення переговорів, зазначених у цьому Додатку.

Стаття XV

Домовленості з валютних питань

1. Сторони повинні прагнути до співробітництва з Міжнародним валютним фондом з тим, щоб сторони та Фонд проводили координовану політику щодо валютних питань у межах повноважень Фонду, а також щодо питань кількісних обмежень та інших торговельних питань у межах повноважень СТОРІН.

2. У всіх випадках, коли сторони скликаються для розгляду чи вирішення проблем стосовно грошових резервів, платіжних балансів чи заходів щодо іноземних валют, вони повинні консультуватися з усіх питань з Міжнародним валютним фондом. У ході таких консультацій сторони повинні приймати всі статистичні та інші факти, подані Фондом стосовно іноземних валют, грошових резервів та платіжних балансів, а також повинні приймати визначення Фонду щодо того, чи відповідають дії сторони у сфері валютних питань Статуту Міжнародного валютного фонду чи умовам спеціальної валютної угоди між цією стороною й сторонами. При прийнятті остаточного рішення у випадках, до яких застосовуються критерії, встановлені пунктом 2 "a" статті XII чи пунктом 9 статті XVIII, сторони повинні погоджуватися з визначенням Фонду щодо того, що саме є серйозним зниженням грошових резервів сторони, дуже низьким рівнем її грошових резервів чи розумним темпом приросту її грошових резервів, а також щодо фінансових аспектів питань, які розглядаються на консультаціях у таких випадках.

3. Сторони повинні прагнути укласти угоду з Фондом щодо процедур консультацій, передбачених пунктом 2 цієї статті.

4. Сторони не повинні шляхом валютних заходів ушкоджувати(*) наміри положень цієї Угоди, а шляхом торговельних заходів - наміри положень Статуту Міжнародного валютного фонду.

5. У випадку, якщо у будь-який час сторони визнають, що валютні обмеження платежів та переказів, пов'язаних з імпортом, застосовуються стороною у спосіб, несумісний з винятками, передбаченими цією Угодою стосовно кількісних обмежень, вони повинні доповісти про це Фонду.

6. Будь-яка сторона, яка не є членом Фонду, повинна протягом часу, який підлягає визначенню сторонами після консультацій з Фондом, стати членом Фонду, а у разі невиконання цього, - укласти спеціальну валютну угоди зі сторонами. Сторона, яка припиняє бути членом Фонду, повинна негайно укласти спеціальну валютну угоду зі сторонами. Будь-яка спеціальна валютна угода, укладена стороною згідно з цим пунктом, після цього стає частиною її зобов'язань за цією Угодою.

7. a) Спеціальна валютна угода, укладена між стороною та сторонами згідно з пунктом 6 цієї статті, повинна забезпечувати сторонам те, щоб цілі цієї Угоди не були анульовані як результат дій відповідної сторони у сфері валютних питань.

b) Умови будь-якої такої угоди не повинні накладати на сторону зобов'язання щодо валютних питань, які взагалі є більш обмежувальними, ніж зобов'язання, накладені Статутом Міжнародного валютного фонду на членів Фонду.

8. Сторона, яка не є членом Фонду, повинна подавати таку інформацію в загальних межах Розділу 5 статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду, яку сторони можуть вимагати для виконання своїх функцій згідно з цією Угодою.

9. Ніщо у цій Угоді не повинно перешкоджати:

a) використанню стороною засобів валютного контролю чи валютних обмежень відповідно до Статуту Міжнародного валютного фонду до спеціальної валютної угоди цієї сторони зі сторонами, або

b) використанню стороною обмежень чи засобів контролю імпорту або експорту, єдиним результатом яких, додатково до результатів, дозволених статтями XI, XII, XIII та XIV, є забезпечення ефективності таких засобів валютного контролю чи валютних обмежень.

Стаття XVI(*)

Субсидії

Розділ A - Загальні положення про субсидії

1. У випадку, якщо будь-яка сторона надає чи застосовує будь-яку субсидію, зокрема будь-яку форму підтримання доходу чи ціни, яка прямо чи опосередковано призводить до зростання експорту будь-якого товару з її території чи до зменшення імпорту будь-якого товару на її територію, вона повинна письмово повідомити сторони про обсяг та характер субсидування, про передбачений вплив субсидування на обсяг імпорту на її територію чи експорту з її території відповідного товару чи товарів, а також про обставини, які призвели до необхідності субсидування. У будь-якому разі, коли визначено, що будь-яке таке субсидування завдає чи створює загрозу завдання серйозної шкоди інтересам будь-якої іншої сторони, сторона, яка надає субсидію, повинна на вимогу обговорити з іншою заінтересованою стороною чи сторонами, або зі сторонами, можливість обмеження субсидування.

Розділ B - Додаткові положення про експортні субсидії(*)

2. Сторони визнають, що надання стороною субсидії на експорт будь-якого товару може створити шкідливий вплив для інших сторін, як імпортуючих, так і експортуючих, а також спричинити непотрібне порушення їх звичайних комерційних інтересів і може ускладнити досягнення цілей цієї Угоди.

3. Відповідно, сторони повинні намагатися уникати використання субсидій на експорт первинних товарів. Проте, якщо сторона прямо чи непрямо надає будь-яку форму субсидії, яка призводить до зростання експорту будь-якого первинного товару з її території, така субсидія не повинна застосовуватися у спосіб, результатом якого є отримання цією стороною більш значної частки у міжнародному експорті цього товару, і при цьому необхідно брати до уваги частки сторін у такій торгівлі цим товаром протягом попереднього репрезентативного періоду, а також будь-які особливі фактори, які могли вплинути чи можуть впливати на таку торгівлю цим товаром.(*)

4. Також, починаючи з 1 січня 1958 року або з будь-якої найраніше можливої дати після цього, сторони повинні припинити пряме чи опосередковане надання будь-яких форм субсидій на експорт будь-якого товару, крім первинних товарів, якщо такі субсидії призводять до продажу таких товарів на експорт за ціною, нижчою за порівняну ціну, яка виставляється покупцям на подібний товар на внутрішньому ринку. До 31 грудня 1957 року жодна сторона не повинна розширювати обсяг будь-якого такого субсидування порівняно з обсягом, існуючим на 1 січня 1955 року, шляхом введення нових чи розширення існуючих субсидій.(*)

5. Сторони повинні періодично проводити перегляд функціонування положень цієї Угоди з метою вивчення її ефективності у світлі фактичного досвіду у справі досягнення цілей цієї Угоди та запобігання субсидуванню, яке наносить серйозну шкоду торгівлі чи інтересам сторін.

Стаття XVII

Державні торговельні підприємства

1.() a) Кожна сторона зобов'язується, що у разі, якщо вона заснує чи утримуватиме державне підприємство, незалежно від його розташування, чи надаватиме будь-якому підприємству, формально чи фактично, виняткові або спеціальні привілеї,() таке підприємство, при здійсненні купівлі чи продажу, пов'язаних з імпортом або експортом, повинне діяти способом, сумісним із загальними принципами режиму недискримінації, передбаченими цієї Угодою стосовно урядових заходів, що впливають на імпортні та експортні операції приватних комерсантів.

b) Положення підпункту "a" цього пункту повинні розумітися як вимога, що такі підприємства мають, з належним урахуванням інших положень цієї Угоди, здійснювати будь-яку таку купівлю чи продаж, керуючись винятково комерційними міркуваннями,(*) уключаючи ціну, якість, корисність, товарність, умови транспортування та інші умови купівлі чи продажу, і мають надавати підприємствам іншої сторони достатню можливість конкуренції за участь у такій купівлі чи продажу відповідно до звичайної ділової практики.

c) Жодна сторона не повинна перешкоджати будь-якому підприємству (незалежно від того, чи підпадає підприємство під опис у підпункті "a" цього пункту), яке підпадає під її юрисдикцію, діяти відповідно до принципів, встановлених у підпунктах "a" та "b" цього пункту.

2. Положення пункту 1 цієї статті не повинні застосовуватися до імпорту товарів для безпосереднього чи кінцевого споживання для урядових цілей, а не для перепродажу чи використання у виробництві товарів(*) для продажу. Щодо такого імпорту кожна сторона повинна надавати торгівлі інших сторін справедливий та однаковий режим.

3. Сторони визнають, що підприємства такого типу, які описані у пункті 1"a" цієї статті, можуть функціонувати таким чином, щоб створювати серйозні перешкоди у торгівлі; і тому переговори на взаємній та взаємовигідній основі, спрямовані на обмеження чи зменшення таких перешкод, є важливими для розширення міжнародної торгівлі.(*)

4. a) Сторони повинні надавати повідомлення сторонам про товари, які імпортуються на їх території чи експортуються з їх територій підприємствами такого типу, які описані у пункті 1 "a" цієї статті.

b) Сторона, яка встановлює, підтримує чи дозволяє монополію на імпорт товару, який не є предметом поступки згідно зі статтею II, повинна на запит іншої сторони, яка має значні обсяги торгівлі відповідним товаром, проінформувати сторони про імпортну націнку(*) на товар за останній репрезентативний період або, коли цього не можна зробити, про ціну, що виставляється при перепродажі товару.

c) Сторони можуть на запит сторони, яка має підстави вважати, що на її інтереси за цією Угодою негативно впливає діяльність підприємства такого типу, яке описано у пункті 1 "a", вимагати від сторони, яка засновує, підтримує чи дозволяє таке підприємство, надавати інформацію про його діяльність, пов'язану з виконанням положень цієї Угоди.

d) Положення цього пункту не потребують від будь-якої сторони розголошення конфіденційної інформації, якщо воно б ускладнило застосування законодавства, чи у інший спосіб суперечило б суспільним інтересам, чи завдало б шкоди законним комерційним інтересам окремих підприємств.

Стаття XVIII(*)

Урядове сприяння економічному розвитку

1. Сторони визнають, що досягненню цілей цієї Угоди сприятиме постійний розвиток їх економіки, особливо таких сторін, економіка яких може забезпечувати лише низький рівень життя() або знаходиться на ранніх стадіях розвитку.()

2. Сторони також визнають, що для таких сторін з метою впровадження програм та політики економічного розвитку, спрямованих на підвищення загального рівня життя народу, може бути необхідним застосування захисних чи інших заходів, які впливають на імпорт, і що такі заходи є виправданими тією мірою, якою вони сприяють досягненню цілей цієї Угоди. Таким чином, вони погоджуються, що такі сторони повинні користуватися додатковими можливостями, які надають їм змогу a) зберігати достатню гнучкість їх тарифної структури для надання тарифного захисту, необхідного для заснування певної галузі промисловості,(*) та b) застосовувати кількісні обмеження з метою збереження рівноваги платіжного балансу у спосіб, який цілком враховує тривалий високий рівень попиту на імпорт, що може були викликаний їхніми програмами економічного розвитку.

3. Нарешті, сторони визнають, що з тими додатковими можливостями, які передбачені Розділами A та B цієї статті, положення цієї Угоди, як правило, були б достатніми для надання можливості сторонам задовольняти потреби їх економічного розвитку. Проте вони погоджуються, що можуть існувати обставини, за яких жодний захід, сумісний з такими положеннями, не може бути практично реалізованим для того, щоб дозволити стороні, що знаходиться в процесі економічного розвитку, надавати урядову допомогу, необхідну для сприяння становленню певних галузей промисловості(*) з метою підвищення загального рівня життя народу. Спеціальні процедури для таких випадків викладені у Розділах C і D цієї статті.

4. a) Унаслідок цього, стороні, економіка якої здатна забезпечувати лише низький рівень життя() чи знаходиться на ранній стадії розвитку,() дозволяється тимчасово відхилятися від положень інших Статей цієї Угоди, як це передбачено у Розділах A, B та C цієї статті.

b) Сторона, економіка якої знаходиться в процесі розвитку, але не підпадає під опис викладеного вище підпункту "a", може звертатися до сторін із заявами згідно з Розділом D цієї статті.

5. Сторони визнають, що експортні надходження сторін, економіка яких належить до типу, описаного у пункті 4 "a" та "b", і яка залежить від експорту невеликої кількості первинних товарів, можуть бути серйозно зменшені через зниження продажу таких товарів. Відповідно, у разі, коли на експорт первинних товарів такою стороною справляється серйозний вплив через заходи, що запроваджуються іншою стороною, перша сторона може вдаватися до консультацій, передбачених положеннями статті XXII цієї Угоди.

6. Сторони повинні щорічно проводити перегляд усіх заходів, які застосовуються відповідно до Положень C і D цієї статті.

Розділ A

7. a) У випадку, якщо сторона, яка підпадає під опис пункту 4 "a" цієї статті, вважає бажаним з метою сприяння становленню певної галузі промисловості(*) для підвищення загального рівня життя її населення змінити чи скасувати поступку, включену у відповідний Розклад, що додається до цієї Угоди, вона повинна повідомити про це Сторони і вступити у переговори з будь-якою стороною, з якою ця поступка була початково погоджена, а також з будь-якою іншою стороною, яка, за визначенням СТОРІН, має значну заінтересованість у такій поступці. У випадку досягнення домовленості між такими сторонами вони мають право змінити чи скасувати поступку, надану відповідними Розкладами до цієї Угоди, з метою реалізації такої домовленості, зокрема пов'язані з цим компенсаційні поступки.

b) Якщо домовленості не буде досягнуто протягом шістдесяти днів після подання повідомлення, передбаченого викладеним вище підпунктом "a", сторона, яка пропонує змінити чи скасувати поступку, може передати питання на розгляд сторонам, які повинні оперативно вивчити його. У випадку, якщо вони визнають, що сторона, яка пропонує змінити чи скасувати поступку, доклала всіх зусиль для досягнення угоди і що компенсаційна поступка, яку вона пропонує, є адекватною, ця сторона має право змінити чи скасувати поступку, якщо вона одночасно надасть зазначену компенсаційну поступку. У випадку, якщо сторони не визнають, що компенсація, яку пропонує сторона, яка бажає змінити чи скасувати поступку, є адекватною, але визнають, що вона доклала всіх розумних зусиль для того, щоб запропонувати адекватну компенсацію, ця сторона має право запровадити таку зміну чи скасування поступки. У випадку вжиття такої дії будь-яка інша сторона, зазначена у викладеному вище підпункті "a", має право змінити чи скасувати в основному рівноцінні поступки, які були початково погоджені зі стороною, яка вжила таку дію.(*)

Розділ B

8. Сторони визнають, що сторони, які підпадають під опис пункту 4 "a" цієї статті, мають тенденцію, знаходячись у процесі швидкого розвитку, відчувати складнощі із платіжним балансом, які в основному є результатом зусиль щодо розширення їхніх внутрішніх ринків, а також нестабільності умов торгівлі.

9. З метою захисту свого зовнішнього фінансового положення та забезпечення рівня резервів, достатнього для впровадження її програми економічного розвитку, сторона, яка підпадає під опис пункту 4 "a" цієї Угоди, може, дотримуючись положень пунктів 10 та 12, регулювати загальний обсяг імпорту шляхом обмеження кількості чи вартості товарів, яку дозволяється імпортувати, за умови, що обмеження імпорту, які вводяться, застосовуються чи посилюються, не повинні перевищувати рівень, необхідний для того, щоб:

a) відвернути неминучу загрозу серйозного скорочення грошових резервів або зупинити таке скорочення, чи

b) у разі, якщо сторона має недостатні грошові резерви, досягти розумного темпу збільшення її резервів.

У кожному випадку належна увага повинна приділятися будь-яким особливим факторам, які можуть впливати на резерви такої сторони або на її потребу у резервах, зокрема, у випадках можливості користування спеціальними зовнішніми кредитами та іншими ресурсами, потребу у забезпеченні належного використання таких кредитів чи ресурсів.

10. Застосовуючи такі обмеження, сторона може визначати обсяг обмежень імпорту різних товарів чи груп товарів таким чином, щоб надати пріоритет імпорту тих товарів, які є більш важливими у світлі її політики економічного розвитку; за умови, що обмеження повинні застосовуватися таким чином, щоб уникати завдання непотрібної шкоди комерційним чи економічним інтересам будь-якої іншої сторони і не перешкоджати необґрунтовано імпорту будь-яких товарів у мінімальних комерційних кількостях, виключення яких порушило б звичайні канали торгівлі, а також за умови, що обмеження не повинні застосовуватися таким чином, щоб перешкоджати імпорту комерційних зразків чи перешкоджати виконанню положень про патенти, торгові марки, авторські права чи подібних процедур.

11. При проведенні своєї внутрішньої політики відповідна сторона повинна приділяти належну увагу необхідності відновлення рівноваги свого платіжного балансу на здоровій та тривалій основі, а також бажаності забезпечення економного використання виробничих ресурсів. У міру покращення ситуації вона повинна поступово послаблювати будь-які обмеження, що застосовуються відповідно до цього Розділу, застосовуючи їх лише настільки, наскільки це необхідно згідно з положеннями пункту 9 цієї статті, і повинна скасувати обмеження, коли умови вже більше не виправдовують їх застосування, за умови, що ніяка сторона не повинна скасовувати чи змінювати обмеження на підставі того, що зміна в її політиці розвитку зробила б зайвими ті обмеження, які вона застосовує відповідно до цього Розділу.(*)

12. a) Будь-яка сторона, яка вводить нові обмеження чи підвищує загальний рівень існуючих обмежень шляхом значного посилення заходів, застосованих відповідно до цього Розділу, повинна негайно після введення чи посилення таких обмежень (чи у випадках, коли можливо провести попередні консультації, до такого введення чи посилення) провести консультації зі сторонами стосовно характеру ускладнень в її платіжному балансі, існуючих альтернативних коригуючих заходів, а також можливого впливу обмежень на економіку інших сторін.

b) На дату, що підлягає визначенню ними,(*) сторони повинні переглянути всі обмеження, які до того часу все ще будуть застосовуватися відповідно до цього Розділу. Через два роки після цієї дати сторони, які застосовують обмеження імпорту відповідно до цього Розділу, повинні проводити консультації, описані у викладеному вище підпункті "a", зі сторонами через проміжки часу, які приблизно дорівнюють двом рокам, але не менше ніж два роки, відповідно до програми, яку сторони повинні розробляти кожного року, за умови, що жодні консультації згідно з цим підпунктом не повинні проводитися протягом двох років з дня завершення консультацій загального характеру згідно з будь-яким іншим положенням цього пункту.

c) i) Якщо в ході консультацій зі стороною, які проводяться згідно з підпунктами "a" чи "b" цього пункту, сторони визначать, що обмеження є несумісними з положенням цього Розділу або статті XIII (при виконанні положень статті XIV), вони повинні вказати характер несумісності та можуть порекомендувати, щоб обмеження були відповідним чином змінені.

ii) Проте, якщо в результаті консультацій сторони визначать, що обмеження застосовуються у спосіб, який тягне за собою серйозну несумісність з положеннями цього Розділу або статті XIII (при виконанні положень статті XIV), і що цим завдається шкода чи створюється загроза шкоди торгівлі будь-якої сторони, вони повинні проінформувати про це сторону, яка застосовує обмеження, і зробити відповідні рекомендації щодо забезпечення сумісності з такими положенням протягом визначеного періоду часу. У випадку, якщо така сторона не виконає ці рекомендації протягом визначеного періоду часу, сторони можуть звільнити будь-яку сторону, торгівля якої потерпає від таких обмежень, від тих зобов'язань за цією Угодою стосовно сторони, яка застосовує обмеження, які вони можуть вважати належними за даних обставин.

d) Сторони повинні пропонувати будь-якій стороні, яка застосовує обмеження відповідно до цього Розділу, розпочати консультації з ними на запит будь-якої сторони, яка може prima facie встановити, що обмеження є несумісними з положеннями цього Розділу чи статті XIII (при виконанні положень статті XIV) і що вони негативно впливають на її торгівлю. Проте така пропозиція не може висуватися, доки сторони не упевняться, що прямі переговори між відповідними сторонами виявилися безуспішними. У випадку, якщо в результаті консультацій зі сторонами не буде досягнуто ніякої домовленості і якщо вони визначать, що обмеження застосовуються не відповідно до таких положень і що цим завдається шкода чи створюється загроза завдання шкоди торгівлі сторони, яка ініціює розгляд, вони повинні рекомендувати скасування чи зміну обмежень. У випадку, якщо обмеження не будуть скасовані чи змінені протягом часу, встановленого сторонами, вони можуть звільнити сторону, яка ініціює розгляд, від тих зобов'язань за цією Угодою стосовно сторони, яка застосовує обмеження, які вони можуть вважати належними за даних обставин.

e) У випадку, якщо сторона, проти якої вживаються дії відповідно до останнього речення підпункту c)ii) чи d) цього пункту, визначить, що звільнення від зобов'язань, дозволене сторонами, негативно впливає на впровадження її програми та політики економічного розвитку, вона має право, не пізніше ніж через шістдесят днів після вжиття таких дій, подати письмове повідомлення Виконавчому секретарю(2) Сторін про свій намір вийти з цієї Угоди, і такий вихід набирає чинності на шістдесятий день після дня, коли він отримав таке повідомлення.

f) При розгляді питання відповідно до цього пункту, сторони повинні приділяти належну увагу факторам, зазначеним у пункті 2 цієї статті. Рішення згідно з цим пунктом повинні прийматися оперативно і, якщо можливо, протягом шістдесяти днів з дня початку консультацій.

(2) Рішенням від 23 березня 1965 року сторони змінили назву голови секретаріату ГАТТ з "Виконавчий секретар" на "Генеральний директор".

Розділ C

13. У випадку, якщо сторона, яка підпадає під опис пункту 4 "a" цієї статті, визначить, що існує необхідність урядової допомоги для сприяння становленню певної галузі промисловості() з метою підвищення загального рівня життя свого народу, але що жодний захід, сумісний з іншими положеннями цієї Угоди, не може бути застосований на практиці для досягнення такої мети, вона може вдатися до положень та процедур, визначених цим Розділом.()

14. Заінтересована сторона повинна повідомити сторони про конкретні труднощі, які вона відчуває у досягненні цілей, визначених у пункті 13 цієї статті, і повинна зазначити конкретний захід впливу на імпорт, який вона пропонує ввести з метою подолання таких труднощів. Вона не повинна вживати такий захід до закінчення терміну, встановленого у пункті 15 чи 17, відповідно, або якщо такий захід впливає на імпорт товару, який є предметом поступки, включеної до відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди, доки вона не отримала згоди сторін відповідно до положень пункту 18, за умови, що якщо галузь промисловості, яка отримує допомогу, вже розпочала виробництво, сторона може, проінформувавши сторони, застосовувати такі заходи, які можуть бути необхідними для попередження протягом цього періоду значного зростання імпорту відповідного товару чи товарів понад нормальний рівень.(*)

15. У випадку, якщо протягом тридцяти днів після повідомлення про такий захід сторони не висунуть вимоги до відповідної сторони щодо проведення консультацій з ними,(*) ця сторона має право відхилятися від відповідних положень інших Статей цієї Угоди, наскільки це необхідно для застосування запропонованого заходу.

16. На запит сторін() відповідна сторона повинна провести з ними консультації щодо мети запропонованого заходу, щодо альтернативних заходів, які можна застосувати відповідно до цієї Угоди, а також щодо можливого впливу запропонованого заходу на комерційні та економічні інтереси інших сторін. Якщо в результаті таких консультацій сторони погодяться, що не існує жодного заходу, сумісного з іншими положеннями цієї Угоди, який можна застосовувати для досягнення цілей, визначених у пункті 13 цієї Статті, і погодяться() із запропонованим заходом, відповідна сторона звільняється від зобов'язань щодо відповідних положень інших Статей цієї Угоди, наскільки це необхідно для застосування такого заходу.

17. У випадку, якщо протягом дев'яноста днів після дня повідомлення про запропонований захід згідно з пунктом 14 цієї статті сторони не надали згоду на такий захід, відповідна сторона може ввести запропонований захід, проінформувавши про це сторони.

18. У випадку, якщо запропонований захід впливає на товар, який є предметом поступки, включеної до відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди, відповідна сторона повинна розпочати консультації з будь-якою іншої стороною, з якою така поступка була початково погоджена, а також з будь-якою іншою стороною, яка, за визначенням сторін, має значний інтерес в цій поступці. Сторони повинні дати згоду на такий захід, якщо вони погодяться, що не існує жодного заходу, сумісного з іншими положеннями цієї Угоди, який можна застосовувати для досягнення цілей, визначених у пункті 13 цієї статті, і якщо вони упевняться:

a) що в результаті консультацій, зазначених вище, була досягнута домовленість з іншими сторонами, або
b) якщо така домовленість не була досягнута протягом шістдесяти днів після отримання сторонами повідомлення, передбаченого пунктом 14, що сторона, яка вдалася до положень цього Розділу, доклала всіх розумних зусиль для досягнення домовленості, і що інтереси інших сторін достатньо захищені.(*)

Після цього сторона, яка вдається до положень цього Розділу, звільняється від своїх зобов'язань щодо відповідних положень інших Статей цієї Угоди, наскільки це необхідно для того, щоб дозволити їй застосувати такий захід.

19. У випадку, якщо захід такого типу, як описано у пункті 13 цієї статті, стосується галузі промисловості, становленню якої на початковому періоді сприяв випадковий захист, створений обмеженнями, які відповідна сторона встановлювала з метою збереження рівноваги платіжного балансу згідно з відповідними положеннями цієї Угоди, така сторона може вдатися до положень та процедур цього Розділу, за умови, що вона не повинна застосовувати запропонований захід без згоди() СТОРІН.()

20. Ніщо у попередніх пунктах цього Розділу не повинно дозволяти будь-яке відхилення від положень Статей I, II та XIII цієї Угоди. Застереження до пункту 10 цієї статті також повинні поширюватися на будь-яке обмеження, яке встановлюється згідно з цим Розділом.

21. У будь-який час, доки застосовується захід відповідно до пункту 17 цієї статті, будь-яка сторона, на яку такий захід справляє значний вплив, може призупинити стосовно торгівлі сторони, яка вдалася до положень цього Розділу, дію таких в основному рівноцінних поступок чи інших зобов'язань за цією Угодою, проти призупинення яких не заперечують сторони, за умови, що сторони повинні отримати повідомлення про таке призупинення за шістдесят днів, але не пізніше ніж через шість місяців після введення заходу чи значної його зміни на шкоду потерпаючої сторони. Будь-яка така сторона повинна надавати достатню можливість для проведення консультацій відповідно до положень Статті XXII цієї Угоди.

Розділ D

22. Сторона, що підпадає під опис підпункту 4b) цієї Статті, яка бажає в інтересах розвитку своєї економіки ввести захід такого типу, як описано у пункті 13 цієї статті, стосовно заснування певної галузі промисловості,() може звернутися до сторін за схваленням такого заходу. Сторони повинні оперативно провести консультації з такою стороною і при прийнятті рішення повинні керуватися міркуваннями, визначеними у пункті 16. У випадку, якщо сторони дадуть згоду на застосування запропонованого заходу, відповідна сторона звільняється від своїх зобов'язань щодо відповідних положень інших Статей цієї Угоди, наскільки це необхідно для того, щоб дозволити їй застосувати такий захід. У випадку, якщо запропонований захід впливає на товар, який є предметом поступки, включеної до відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди, повинні застосовуватися положення пункту 18.()

23. Будь-який захід, який застосовується згідно з цим Розділом, повинен відповідати положенням пункту 20 цієї статті.

Стаття XIX

Надзвичайні дії щодо імпорту окремих товарів

1. a) У випадку, якщо в результаті непередбачених обставин та впливу зобов'язань, взятих на себе стороною за цією Угодою, зокрема тарифні поступки, імпорт будь-якого товару на територію цієї сторони збільшується у такій кількості та здійснюється на таких умовах, що це спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам на цій території подібних або безпосередньо конкуруючих товарів, сторона має право, стосовно такого товару, а також тією мірою та протягом часу, які можуть бути необхідними для попередження чи усунення наслідків такої шкоди, цілком або частково призупинити виконання зобов'язання чи скасувати або змінити поступку.

b) У випадку, якщо будь-який товар, що є предметом поступки згідно з преференційним режимом, імпортується на територію сторони за обставин, визначених у підпункті "a" цього пункту, таким чином, що це спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на території тієї сторони, яка отримує чи отримувала таку преференцію, імпортуюча сторона має право, на запит тієї іншої сторони, цілком або частково призупинити виконання відповідних зобов'язань або скасувати чи змінити поступку стосовно такого товару, у такому ступені і протягом такого часу, які можуть бути необхідними для попередження або усунення наслідків такої шкоди.

2. До вжиття будь-якою стороною дій відповідно до положень пункту 1 цієї статті вона повинна подати письмове повідомлення сторонам, настільки завчасно, наскільки це можливо, і повинна надати сторонам, а також тим сторонам, які мають значну заінтересованість як експортери відповідного товару, можливість проведення з нею консультацій стосовно запропонованої дії. У випадку, коли таке повідомлення подається стосовно поступки, яка надається для преференційного режиму, у повідомленні потрібно зазначити назву сторони, яка вимагає вжиття такої дії. За критичних обставин, коли затримка могла б призвести до шкоди, яку важко виправити, дії згідно з пунктом 1 цієї статті можуть застосовуватися тимчасово без попередніх консультацій, за умови, що такі консультації повинні бути проведені негайно після вжиття такої дії.

3. a) У випадку, якщо домовленість між заінтересованими сторонами щодо зазначеної дії не буде досягнуто, сторона, яка пропонує вжити чи продовжити таку дію, однак, має право її вживати чи продовжувати, і якщо така дія вживається чи продовжується, то потерпаючі сторони мають право не пізніше ніж через дев'яносто днів після вжиття такої дії призупинити по закінченні тридцяти днів з дати, коли сторони отримали письмове повідомлення про таке призупинення, застосування до торгівлі сторони, яка вживає такі дії чи у випадку, передбаченому пунктом 1b) цієї статті, до торгівлі сторони, яка вимагає вжиття такої дії, таких в основному рівноцінних поступок чи інших зобов'язань за цією Угодою, проти призупинення яких сторони не заперечують.

b) Незважаючи на положення підпункту "a" цього пункту, у випадках, коли дії вживаються згідно з пунктом 2 цієї статті без попередніх консультацій та спричиняють чи загрожують спричинити серйозну шкоду на території будь-якої сторони вітчизняним виробникам товарів, на які такі дії впливають, ця сторона має право, якщо затримка може призвести до шкоди, яку важко виправити, призупинити на період тривалості дії або на час консультацій виконання таких поступок та інших зобов'язань, які можуть бути необхідними для попередження або подолання наслідків шкоди.

Стаття XX

Загальні винятки

За умови, що такі заходи не повинні застосовуватися у спосіб, який би являв собою засіб свавільної чи невиправданої дискримінації між країнами, в яких переважають однакові умови або приховане обмеження міжнародної торгівлі, ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися таким чином, щоб перешкоджати введенню або застосуванню будь-якою стороною заходів:

a) необхідних для захисту суспільної моралі;
b) необхідних для захисту життя чи здоров'я людей, тварин та рослин;
c) що стосуються імпорту чи експорту золота або срібла;
d) необхідних для забезпечення дотримання законів чи нормативних актів, які не суперечать положенням цієї Угоди, зокрема закони та нормативні акти щодо митних процедур, монополій, які функціонують згідно з пунктом 4 статті II та статті XVII, захисту патентів, торгових марок та авторських прав, а також попередження обманної практики;
e) що стосуються продуктів праці ув'язнених;
f) які вводяться для захисту національних скарбів художнього, історичного чи археологічного значення;
g) що стосуються збереження природних ресурсів, які вичерпуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмеженням внутрішнього виробництва чи споживання;
h) які вживаються на виконання зобов'язань за будь-якою міжурядовою товарною угодою, яка відповідає критеріям, поданим на розгляд сторонам, і проти яких останні не заперечують або яка сама подається на розгляд сторонам і проти якої останні не заперечують;
i) пов'язаних з обмеженням експорту вітчизняних матеріалів, необхідного для забезпечення достатньою кількістю таких матеріалів вітчизняної переробної промисловості протягом періодів, коли внутрішня ціна на такі матеріали утримується на рівні, нижчому за світову ціну в результаті впровадження урядом плану стабілізації, за умови, що такі обмеження не повинні призводити до зростання експорту такою галуззю вітчизняної промисловості чи до захисту такої галузі вітчизняної промисловості і не повинні порушувати положення цієї Угоди стосовно недискримінації;
j) суттєвих для придбання чи розподілу товарів, кількість яких є недостатньою скрізь чи у певній місцевості, за умови, що будь-які такі заходи повинні бути сумісні з принципом, що всі сторони мають право на справедливу частку у міжнародному постачанні таких товарів і що будь-які такі заходи, які є несумісними з іншими положенням Угоди, повинні бути зупинені як тільки умови, що призвели до них, зникнуть. сторони повинні переглянути необхідність збереження цього підпункту не пізніше 30 червня 1960 року.

Стаття XXI

Винятки з міркувань безпеки

Ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися

a) як вимога до будь-якої сторони надавати будь-яку інформацію, розголошення якої вона вважає таким, що суперечить суттєвим інтересам її безпеки; або
b) як перешкода будь-якій стороні у здійсненні будь-яких дій, які вона вважає необхідними для захисту суттєвих інтересів своєї безпеки,
i) що стосуються розщеплюваних матеріалів чи матеріалів, з яких вони виробляються;

ii) що стосуються торгівлі зброєю, боєприпасами та знаряддям для ведення війни, а також такої торгівлі іншими товарами та матеріалами, яка прямо чи опосередковано ведеться з метою забезпечення військових утворень;

iii) що вживаються під час війни чи інших надзвичайних обставин у міжнародних відносинах; або

c) як перешкода будь-якій стороні у здійсненні будь-який дій на виконання своїх зобов'язань за Статутом Організації Об'єднаних Націй з метою збереження міжнародного миру та безпеки.

Стаття XXII

Консультації

1. Кожна сторона повинна доброзичливо розглядати такі подання, які можуть вноситися іншою стороною стосовно будь-яких питань, що впливають на реалізацію цієї Угоди, а також надавати адекватну можливість проведення консультацій стосовно таких питань.

2. Сторони можуть, на запит сторони, проводити консультації з будь-якою стороною чи сторонами стосовно будь-якого питання, з якого було неможливо знайти задовільне рішення шляхом консультацій, передбачених пунктом 1.

Стаття XXIII

Анулювання або заподіювання шкоди перевагам

1. У випадку, якщо будь-яка сторона вважає, що будь-яка перевага, якою вона повинна прямо чи опосередковано користуватися за цією Угодою, анулюється або їй заподіюється шкода, або що досягнення будь-якої цілі Угоди ускладнюється в результаті

a) невиконання іншою стороною своїх зобов'язань за цією Угодою, або
b) застосування іншою стороною будь-якого заходу незалежно від того, чи конфліктує він з положеннями цієї Угоди чи ні, або
c) існування будь-якої іншої ситуації,

ця сторона може, з метою задовільного врегулювання справи, внести письмові подання чи пропозиції іншій стороні чи сторонам, яких, на її думку, це стосується. Будь-яка сторона, до якої звернулися з таким поданням чи пропозицією, повинна доброзичливо їх розглянути.

2. У випадку, якщо відповідні сторони не досягли задовільного врегулювання протягом розумного періоду часу або якщо існують труднощі такого типу, як описано у пункті 1c) цієї статті, справу може бути передано на розгляд сторін. Сторони повинні оперативно вивчити будь-яку справу, передану їм у такий спосіб, і повинні надати відповідні рекомендації сторонам, які, на їх думку, заінтересовані у справі, або винести рішення по справі, залежно від того, що вони вважатимуть належним. Сторони можуть проводити консультації зі сторонами, Економічною та соціальною радою Організації Об'єднаних Націй, а також з будь-якою відповідною міжурядовою організацією у випадках, коли вони вважатимуть такі консультації необхідними. У випадку, якщо Сторони вважають, що обставини є досить серйозними для того, щоб виправдати таку дію, вони можуть дозволити стороні чи сторонам призупинити застосування до будь-якої іншої сторони таких поступок чи інших зобов'язань за цією Угодою, які вони можуть визначити за доцільні за даних обставин. У випадку, якщо застосування до будь-якої сторони будь-якої поступки чи іншого зобов'язання фактично призупинено, ця сторона має право не пізніше ніж через шістдесят днів після вжиття такої дії подати письмове повідомлення Виконавчому секретарю(3) Сторін про свій намір вийти з цієї Угоди, і такий вихід набирає чинності на шістдесятий день після дня, коли він отримав таке повідомлення.

(3) Рішенням від 23 березня 1965 року сторони змінили назву голови секретаріату ГАТТ з "Виконавчий секретар" на "Генеральний директор".

ЧАСТИНА III

Стаття XXIV

Територіальне застосування - Прикордонна торгівля - Митні союзи та зони вільної торгівлі

1. Положення цієї Угоди повинні поширюватися на митні території метрополій сторін, а також на будь-які інші митні території, стосовно яких ця Угода була прийнята згідно зі статтею XXVI, або застосовується згідно зі статтею XXXIII, або на виконання Протоколу про тимчасове застосування. Кожна така митна територія повинна, винятково для цілей територіального застосування цієї Угоди, розглядатися, ніби вона була стороною, за умови, що положення цього пункту не повинні тлумачитися так, що вони утворюють будь-які права чи зобов'язання між двома чи більше митними територіями, стосовно яких ця Угода була прийнята однією стороною згідно зі статтею XXVI, або застосовується однією згідно зі статтею XXXIII, або на виконання Протоколу про тимчасове застосування.

2. Для цілей цієї Угоди під митною територією слід розуміти будь-яку територію, щодо якої застосовуються окремі тарифи чи інші заходи регулювання торгівлі для значної частини торгівлі такої території з іншими територіями.

3. Положення цієї Угоди не повинні тлумачитися таким чином, щоб перешкоджати:

a) наданню переваг будь-якою стороною сусіднім країнам з метою сприяння прикордонній торгівлі;
b) наданню переваг у торгівлі з Вільною територією Трієст країнами, що межують з цією територією, за умови, що такі переваги не суперечать мирним договорам, укладеним в результаті Другої світової війни.

4. Сторони визнають бажаність поширення свободи торгівлі шляхом розвитку через укладення добровільних угод, тіснішої інтеграції між економіками країн, які є сторонами таких угод. Вони також визнають, що метою митного союзу чи зони вільної торгівлі повинне бути сприяння торгівлі між їх складовими територіями, а не підвищення бар'єрів у торгівлі інших сторін з такими територіями.

5. Відповідно, положення цієї Угоди не повинні перешкоджати у відношеннях між територіями сторін утворенню митного союзу чи зони вільної торгівлі або укладенню тимчасової угоди, необхідної для утворення митного союзу або зони вільної торгівлі, за умови, що:

a) стосовно митного союзу або тимчасової угоди, яка веде до утворення митного союзу, мита та інші засоби регулювання торгівлі, які накладаються при заснуванні будь-якого такого союзу чи тимчасової угоди стосовно торгівлі зі сторонами, які не є членами такого союзу чи угоди, не повинні в цілому бути вищими чи більш обмежувальними, ніж загальний обсяг мит та засобів регулювання торгівлі, які застосовувалися на складових територіях до утворення такого союзу чи, відповідно, укладення такої тимчасової угоди;
b) стосовно зони вільної торгівлі чи тимчасової угоди, яка веде до утворення зони вільної торгівлі, мита та інші засоби регулювання торгівлі, що діють у кожній зі складових територій та застосовуються при утворенні такої зони вільної торгівлі чи укладенні такої тимчасової угоди до торгівлі зі сторонами, які не включені до такої зони або не є сторонами такої угоди, не повинні бути вищими чи більш обмежувальними, ніж відповідні мита та інші засоби регулювання торгівлі, які діяли на цих самих складових територіях до утворення зони вільної торгівлі чи, відповідно, укладення тимчасової угоди; а також
c) будь-яка тимчасова угода, зазначена у підпунктах "a" та "b", повинна містити план та графік утворення такого митного союзу чи такої зони вільної торгівлі протягом розумного періоду часу.

6. У випадку, якщо при виконанні вимог підпункту 5 "a" сторона пропонує збільшити будь-яку ставку мита з порушенням положень статті II, повинна застосовуватися процедура, встановлена статтею XXVIII. При встановленні компенсації належна увага повинна приділятися компенсації, яка вже була надана в результаті зниження відповідного мита іншими учасниками союзу.

7. a) Будь-яка сторона, яка вирішила вступити у митний союз, або зону вільної торгівлі, або тимчасову угоду, що веде до утворення такого союзу чи зони, повинна оперативно повідомити сторони і надати їм таку інформацію щодо запропонованого союзу чи зони, яка б надала їм можливість підготувати такі звіти та рекомендації сторонам, які вони можуть вважати необхідними.

b) У випадку, якщо після вивчення плану та графіка, включеного до тимчасової угоди, описаної у пункті 5, в ході консультацій зі сторонами цієї угоди та взявши до належної уваги інформацію, надану відповідно до положень підпункту "a", сторони визначать, що така угода навряд чи приведе до утворення митного союзу чи зони вільної торгівлі протягом часу, запланованого учасниками угоди, або що такий період не є обґрунтованим, сторони повинні внести рекомендації учасникам цієї Угоди. Сторони не повинні продовжувати дію такої угоди чи, відповідно, вводити її в дію, якщо вони не готові змінити її відповідно до цих рекомендацій.
c) Про будь-яку суттєву зміну у плані чи графіку, описаних у пункті 5c), необхідно повідомляти сторони, які можуть вимагати, щоб відповідні сторони провели з ними консультації, якщо така зміна може загрожувати утворенню митного союзу чи зони вільної торгівлі або занадто уповільнити їх утворення.

8. Для цілей цієї Угоди:

a) Під митним союзом слід розуміти заміну двох чи більше митних територій на одну митну територію таким чином, що
i) мита та інші обмежувальні засоби регулювання торгівлі (за винятком, в разі необхідності, дозволених згідно зі статтями XI, XII, XIII, XIV, XV та XX) скасовуються стосовно основної частини торгівлі між складовими територіями союзу чи принаймні стосовно основної частини торгівлі товарами, які походять із таких територій, а також,

ii) з виконанням положень пункту 9, в основному такі мита та інші засоби регулювання торгівлі застосовуються кожним з членів союзу до торгівлі територій, не включених до цього союзу;

b) Під зоною вільної торгівлі слід розуміти групу з двох чи більше митних територій, на яких мита та інші обмежувальні засоби регулювання торгівлі (за винятком, в разі необхідності, дозволених згідно зі статтями XI, XII, XIII, XIV, XV та XX) скасовуються стосовно основної частини торгівлі між складовими територіями стосовно товарів, які походять із таких територій.

9. Преференції, зазначені у пункті 2 статті I, не повинні обмежуватися утворенням митного союзу чи зони вільної торгівлі, але можуть бути скасовані чи скориговані шляхом переговорів зі сторонами, яких це стосується.(*) Ця процедура переговорів з відповідними сторонами повинна, зокрема, застосовуватися в разі скасування преференцій, необхідних для виконання положень пункту 8 "a" "i" та пункту 8 "b".

10. Сторони можуть більшістю в дві третини голосів схвалити пропозиції, які не цілком відповідають вимогам пунктів з 5 по 9 включно, за умови, що такі пропозиції ведуть до утворення митного союзу чи зони вільної торгівлі у розумінні цієї статті.

11. Зважаючи на виняткові обставини, які є результатом становлення Індії та Пакистану як незалежних держав, і визнаючи той факт, що вони впродовж значного часу являли собою єдину економічну одиницю, сторони погоджуються, що положення цієї Угоди не повинні перешкоджати цим двом країнам укладати спеціальні домовленості щодо торгівлі між ними, доки їх взаємні торгівельні відносини не будуть врегульовані на чіткій основі.(*)

12. Кожна сторона повинна вживати таких можливих розумних заходів, щоб забезпечити дотримання положень цієї Угоди регіональними та місцевими урядовими органами та установами в межах їх території.

Стаття XXV

Спільні дії сторін

1. Представники сторін повинні час від часу зустрічатися з метою забезпечення впровадження тих положень цієї Угоди, які потребують спільних дій, і взагалі, з метою сприяння функціонуванню та досягненню цілей цієї Угоди. У випадку, коли в цій Угоді здійснюється посилання на сторони, які вживають спільні дії, вони розглядаються як сторони.

2. Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй просять скликати перші збори сторін, які повинні відбутися не пізніше 1 травня 1948 року.

3. Кожна сторона має право одного голосу на всіх зборах сторін.

4. Якщо інше не встановлено цією Угодою, рішення сторін приймаються більшістю внесених голосів.

5. За виняткових обставин, не передбачених у будь-якому іншому місці цієї Угоди, сторони можуть звільнити сторону від виконання зобов'язань, покладених на неї цією Угодою, за умови, що будь-яке таке рішення повинно бути схвалено більшістю у дві третини внесених голосів і що така більшість повинна становити більше половини сторін. Також шляхом такого голосування сторони можуть i) визначати певні категорії виняткових обставин, стосовно яких з метою звільнення від зобов'язань застосовуються інші вимоги по голосуванню, а також ii) визначати такі критерії, які можуть бути необхідними для застосування цього пункту.(4)

(4) В оригінальному тексті помилково записано "підпункт".

Стаття XXVI

Прийняття, набрання чинності та реєстрація

1. Датою цієї Угоди є 30 жовтня 1947 року.

2. Ця Угода є відкритою для прийняття будь-якою стороною, яка на 1 березня 1955 року була стороною цієї Угоди чи вела переговори з метою приєднання до цієї Угоди.

3. Ця Угода, здійснена в одному оригіналі англійською мовою і одному оригіналі французькою мовою, причому обидва тексти мають однакову силу, повинна бути передана на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, який повинен направити засвідчені копії цієї Угоди всім заінтересованим урядам.

4. Кожний уряд, який приймає цю Угоду, повинен передати на зберігання акт про прийняття Виконавчому секретарю(5) СТОРІН, який повідомить усі заінтересовані уряди про дату передачі на зберігання такого акта прийняття, а також про день, у який ця Угода набирає чинності згідно з пунктом 6 цієї статті.

(5) Рішенням від 23 березня 1965 року сторони змінили назву голови секретаріату ГАТТ з "Виконавчий секретар" на "Генеральний директор".

5. a) Кожний уряд, який приймає цю Угоду, здійснює це стосовно території своєї метрополії, а також всіх інших територій, за які він несе міжнародну відповідальність, за винятком таких окремих митних територій, про які він повідомить Виконавчому секретарю(5) Сторін під час його власного прийняття.

b) Будь-який уряд, який повідомив у такий спосіб Виконавчого секретаря,(5) з урахуванням винятків, визначених у підпункті "a" цього пункту, може у будь-який час надати повідомлення Виконавчому секретарю(5) про те, що його прийняття набирає чинності щодо будь-якої окремої митної території чи територій, які були виключені, і таке повідомлення набирає чинності на тридцятий день після дня його отримання Виконавчим секретарем.(5)
c) У випадку, якщо будь-яка митна територія, стосовно якої сторона прийняла цю Угоду, має чи набула повної автономії у провадженні своїх зовнішніх торговельних відносин та інших питань, передбачених цією Угодою, така територія повинна, після подання відповідальною стороною декларації, яка встановлює цей факт, вважатися стороною.

6. Ця Угода набирає чинності між урядами, які її прийняли, на тридцятий день після дня, в який акти про прийняття були передані на зберігання Виконавчому секретарю(6) Сторін від імені урядів, зазначених у Додатку H, на території яких припадає 85 відсотків загального обсягу зовнішньої торгівлі територій цих урядів, обчислених згідно з відповідним стовпчиком відсоткового розподілу торгівлі, який міститься у зазначеному Додатку. Акт при прийняття кожного окремого уряду набирає чинності на тридцятий день після дня передачі на зберігання такого акта.

(6) Рішенням від 23 березня 1965 року сторони змінили назву голови секретаріату ГАТТ з "Виконавчий секретар" на "Генеральний директор".

7. Організація Об'єднаних Націй уповноважена здійснити реєстрацію цієї Угоди, як тільки вона набере чинності.

Стаття XXVII

Призупинення дії чи скасування поступок

Будь-яка сторона має право в будь-який час призупинити дію поступки чи скасувати цілком або частково поступку, встановлену відповідним Розкладом, доданим до цієї Угоди, стосовно якої така сторона визначить, що ця поступка була початково погоджена з урядом, який не став чи припинив бути стороною. Сторона, яка вживає такі дії, повинна повідомити сторони і на запит провести консультації зі сторонами, які мають значну заінтересованість у відповідному товарі.

Стаття XXVIII(*)

Зміна розкладів

1. У перший день кожного трирічного періоду, причому перший період починається 1 січня 1958 року (або у перший день будь-якого іншого періоду,() який може бути встановлений сторонами більшістю у дві третини внесених голосів), сторона (далі в цій Статті - сторона-заявник) може, шляхом переговорів та досягнення домовленості з будь-якою стороною, з якою така поступка була початково погоджена, а також з будь-якою іншою стороною, щодо якої сторони визначили, що вона має інтереси головного постачальника() (ці дві категорії сторін, разом із стороною-заявником, далі в цій статті іменуються сторони, які мають першочергову заінтересованість), і за умови проведення консультацій з будь-якою стороною, щодо якої сторони визначили, що вона має значну заінтересованість у такій поступці, змінити чи скасувати поступку,(*) уключену до відповідного розкладу, доданого до цієї Угоди.

2. У таких переговорах та домовленості, яка може включати положення про компенсаційну поступку стосовно інших товарів, заінтересовані сторони повинні прагнути до збереження загального рівня взаємних та взаємовигідних поступок, не менш сприятливого для торгівлі, ніж той, що встановлювався цією Угодою до проведення таких переговорів.

3. a) У випадку, якщо сторони, які мають першочергову заінтересованість, не зможуть досягти домовленості до 1 січня 1958 року чи до закінчення періоду часу, передбаченого пунктом 1 цієї статті, сторона, яка пропонує змінити чи скасувати поступку, однак, має право зробити це, і якщо такі дії вживаються, тоді будь-яка сторона, з якою така поступка була початково погоджена або визначена пунктом 1 як така, що має інтереси головного постачальника, а також будь-яка сторона, визначена пунктом 1 як така, що має значну заінтересованість, мають право не пізніше ніж через шість місяців з дня вжиття таких заходів, скасувати по закінченню тридцяти днів з дня отримання письмового повідомлення про таке скасування сторонами в основному рівноцінні поступки, початково погоджені зі стороною-заявником.

b) У випадку, якщо між сторонами, які мають першочергову заінтересованість, досягнута домовленість, але будь-яка інша сторона, визначена у пункті 1 цієї статті як така, що має значну заінтересованість, не є задоволеною, така інша сторона має право, не пізніше ніж через шість місяців після вжиття заходів згідно з такою домовленістю, скасувати по закінченні тридцяти днів з дня отримання письмового повідомлення про таке скасування сторонами в основному рівноцінні поступки, початково погоджені зі стороною-заявником.

4. Сторони можуть у будь-який час, за особливих обставин, дозволити(*) стороні вступити в переговори про зміну чи скасування поступки, включеної до відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди, з дотриманням наступних процедур та умов:

a) Такі переговори(*) та будь-які пов'язані з ними консультації повинні проводитися відповідно до положень пунктів 1 та 2 цієї статті.
b) У випадку, якщо в ході переговорів сторони, які мають першочергову заінтересованість, досягли домовленості, застосовуються положення пункту 3b) цієї статті.
c) У випадку, якщо сторони, які мають першочергову заінтересованість, не досягли домовленості протягом шістдесяти днів(*) після отримання дозволу на проведення переговорів або впродовж більш тривалого періоду, який можуть встановити сторони, сторона-заявник може передати питання на розгляд сторін.
d) Після такої передачі питання сторони повинні оперативно вивчити питання та повідомити про свої погляди сторони, які мають першочергову заінтересованість, з метою врегулювання справи. У випадку, якщо справу врегульовано, застосовуються положення пункту 3b), ніби сторони, які мають першочергову заінтересованість, досягли угоди. У випадку, якщо справу не врегульовано між сторонами, які мають значну заінтересованість, сторона-заявник має право змінити чи скасувати поступку, якщо тільки сторони не визначать, що сторона-заявник безпідставно не запропонувала адекватної компенсації.(*) У разі вжиття таких дій будь-яка сторона, з якою поступка була початково погоджена, будь-яка сторона, визначена пунктом 4 "a" як така, що має інтереси головного постачальника, а також будь-яка сторона, визначена пунктом 4 "a" як така, що має значну заінтересованість, має право не пізніше ніж через шість місяців після вжиття таких заходів змінити чи скасувати по закінченні тридцяти днів з дня отримання письмового повідомлення про таке скасування сторонами в основному рівноцінні поступки, початково погоджені зі стороною-заявником.

5. До 1 січня 1958 року і до кінця будь-якого періоду, передбаченого пунктом 1, сторона шляхом повідомлення сторін може вирішити залишити за собою право на наступний період змінювати відповідний Розклад згідно з процедурами, встановленими пунктами з 1 по 3. У випадку, якщо сторона приймає таке рішення, інші сторони мають право протягом такого періоду змінювати чи скасовувати, згідно з такими процедурами, поступки, початково погоджені з цією стороною.

Стаття XXVIII bis

Тарифні переговори

1. Сторони визнають, що мита часто є серйозними перешкодами для торгівлі; а отже, переговори на взаємній та взаємовигідній основі, спрямовані на значне зниження загального рівня тарифів та інших зборів на імпорт та експорт і, зокрема, на зниження тих високих тарифів, які перешкоджають імпорту навіть у мінімальних кількостях і які проводяться з належним урахуванням цілей цієї Угоди та різноманітних потреб окремих сторін, мають велике значення для розширення міжнародної торгівлі. Отже, сторони можуть час від часу забезпечувати проведення таких переговорів.

2. a) Переговори, передбачені цією статтею, можуть проводитися на вибірковій потоварній основі або шляхом застосування таких багатосторонніх процедур, які можуть бути прийняті заінтересованими сторонами. Такі переговори можуть бути спрямовані на зниження мит, зв'язування мит на поточному рівні чи на прийняття зобов'язань щодо того, що окремі мита чи середні мита на певні категорії товарів не повинні перевищувати встановленого рівня. Зв'язування проти підвищення невисоких мит чи безмитного режиму, в принципі, повинне визнаватися як поступка, рівноцінна за своїм значенням зниженню високих мит.

b) Сторони визнають, що взагалі успіх багатосторонніх переговорів залежить від участі всіх сторін, які здійснюють між собою значну частину своєї зовнішньої торгівлі.

3. Переговори повинні проводитися на основі, яка надає достатні можливості для врахування:

a) потреб окремих сторін та окремих галузей промисловості;
b) потреб менш розвинених сторін у більш гнучкому використанні тарифного захисту для сприяння їх економічному розвитку та особливих потреб цих країн у збереженні тарифів з метою отримання надходжень; а також
c) всіх інших відповідних обставин, зокрема фіскальні,(*) розвиткові, стратегічні та інші потреби заінтересованих сторін.

Стаття XXIX

Відношення цієї Угоди до Гаванської хартії

1. Сторони зобов'язуються найбільш повною мірою їх виконавчої влади додержуватися загальних принципів Глав з I по VI включно та Глави IX Гаванської хартії до її прийняття відповідно до їхніх конституційних процедур.(*)

2. Дія Частини II цієї Угоди призупиняється в день набрання чинності Гаванською хартією.

3. У випадку, якщо до 30 вересня 1949 року Гаванська хартія не набере чинності, сторони повинні зібратися до 31 грудня 1949 року, щоб домовитися, чи будуть до цієї Угоди внесені поправки та доповнення чи вона залишиться без змін.

4. У випадку, якщо у будь-який час Гаванська хартія втратить чинність, сторони повинні якнайраніше зібратися, щоб домовитися, чи будуть до цієї Угоди внесені поправки та доповнення чи вона залишиться без змін. До досягнення такої домовленості Частина II цієї Угоди знов набере чинності, за умови, що положення Частини mutatis mutandis, на положення у тому вигляді, в якому вони були викладені у Гаванській хартії, а також за умови, що жодна сторона не повинна зв'язуватися будь-якими положеннями, які не зв'язували її під час втрати чинності Гаванською хартією.

5. У випадку, якщо будь-яка сторона не прийняла Гаванську хартію до дня набрання нею чинності, сторони повинні зібратися, щоб домовитися, чи необхідно, і якщо так, то яким чином, вносити до цієї Угоди доповнення чи поправки в частині його впливу на відносини між такою стороною та іншими сторонами. До досягнення такої домовленості положення Частини II цієї Угоди повинні, незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, продовжувати застосовуватися між такою стороною та іншими сторонами.

6. Сторони, які є членами Міжнародної організації торгівлі, не повинні використовувати положення цієї Угоди таким чином, щоб це перешкоджало дії будь-якого положення Гаванської хартії. Застосування принципу, покладеного в основу цього пункту, до будь-якої сторони, яка не є членом Міжнародної організації торгівлі, повинно бути предметом домовленості відповідно до пункту 5 цієї статті.

Стаття XXX

Поправки

1. Крім випадків, коли умови про внесення змін встановлені в інших місцях цієї Угоди, поправки до положень Частини I цієї Угоди чи положень статті XXIX або цієї статті набирають чинності після їх прийняття всіма сторонами, а інші поправки до цієї Угоди набирають чинності стосовно сторін, які їх прийняли, після їх прийняття двома третинами сторін і після цього - стосовно кожної наступної сторони після прийняття нею цих поправок.

2. Будь-яка сторона, яка приймає поправку до цієї Угоди, повинна передати на зберігання акт про прийняття Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй протягом такого періоду часу, який можуть встановити сторони. Сторони можуть встановити, що будь-яка поправка, яка набирає чинності згідно з цією статтею, носить такий характер, що будь-яка сторона, яка не прийняла її протягом часу, встановленого сторонами, має право вийти з цієї Угоди або залишитися стороною за згоди СТОРІН.

Стаття XXXI

Вихід з Угоди

Без обмеження положень пункту 12 статті XVIII, Статті XXIII чи пункту 2 статті XXX будь-яка сторона може вийти з цієї Угоди чи окремо здійснити вихід від імені будь-якої з окремих митних територій, за які вона несе міжнародну відповідальність і які на цей час мають повну автономію у провадженні своїх зовнішніх торговельних відносин та інших питань, передбачених цією Угодою. Вихід набирає чинності по закінченні шести місяців з дня отримання письмового повідомлення про вихід Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй.

Стаття XXXII

Договірні Сторони

1. Під сторонами цієї Угоди слід розуміти ті уряди, які застосовують положення цієї Угоди згідно зі статтями XXVI та XXXIII чи на виконання Протоколу про тимчасове застосування.

2. У будь-який час після набрання чинності цією Угодою відповідно до пункту 6 статті XXVI ті сторони, які прийняли цю Угоду згідно з пунктом 4 статті XXVI, можуть прийняти рішення про те, що будь-яка сторона, яка не прийняла Угоду у такий спосіб, припиняє бути стороною.

Стаття XXXIII

Приєднання до Угоди

Уряд, який не є стороною цієї Угоди, або уряд, який діє від імені окремої митної території, яка має повну автономію у провадженні своїх зовнішніх торговельних відносин та інших питань, передбачених цією Угодою, може приєднатися до цієї Угоди сама чи здійснити приєднання від імені такої території на умовах, що підлягають погодженню між таким урядом та сторонами. Рішення сторін щодо цього пункту повинні прийматися більшістю у дві третини голосів.

Стаття XXXIV

Додатки

Цим встановлюється, що додатки до цієї Угоди є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Стаття XXXV

Незастосування Угоди між окремими сторонами

1. Ця Угода, або стаття II цієї Угоди, не застосовується між будь-якою стороною та будь-якою іншою стороною, якщо:

a) ці дві сторони не провели тарифні переговори між собою, а також
b) одна зі сторін у той час, коли інша стає стороною, не погоджується на таке застосування.

2. Сторони можуть в окремих випадках проводити перегляд функціонування цієї статті на запит будь-якої сторони і вносити відповідні рекомендації.

ЧАСТИНА IV(*)

ТОРГІВЛЯ І РОЗВИТОК

Стаття XXXVI

Принципи та цілі

1.(*) Сторони,

a) пам'ятаючи про те, що основні цілі цієї Угоди включають підвищення рівня життя та постійний розвиток економіки всіх сторін, та вважаючи, що досягнення цих цілей є особливо невідкладним для менш розвинених сторін;
b) вважаючи, що експортні надходження менш розвинених сторін можуть грати життєво важливу роль в їх економічному розвитку та що обсяг цих надходжень залежить від цін, які менш розвинені сторони сплачують за важливі імпортні товари, обсягу їх експорту та цін, які вони отримують за експортні товари;
c) відзначаючи, що існує великий розрив між рівнем життя у менш розвинених країнах та інших країнах;
d) визнаючи, що індивідуальні та спільні дії є суттєвими для подальшого розвитку економіки менш розвинених сторін та досягнення швидкого підвищення рівня життя в цих країнах;
e) визнаючи, що міжнародна торгівля, як засіб досягнення економічного та соціального прогресу, повинна регулюватися такими правилами і процедурами, а також заходами, що відповідають таким правилам та процедурам, які є сумісними з цілями, передбаченими цією статтею;
f) відзначаючи, що сторони можуть надати можливість менш розвиненим сторонам використовувати спеціальні заходи для сприяння їх торгівлі та розвитку;

домовилися про наступне.

2. Існує потреба у швидкому та постійному збільшенні експортних надходжень менш розвинених сторін.

3. Існує потреба у докладанні позитивних зусиль, спрямованих на те, щоб менш розвинені сторони забезпечили для себе таку частку у зростанні міжнародної торгівлі, яка відповідає потребам їх економічного розвитку.

4. За умов триваючої залежності багатьох менш розвинених сторін від експорту обмеженого кола первинних товарів,(*) існує потреба забезпечення максимально можливою мірою більш сприятливих та прийнятних умов доступу на світові ринки для цих товарів і там, де це можливо, розробки заходів, спрямованих на стабілізацію та покращення умов світових ринків цих товарів, зокрема, заходів, спрямованих на досягнення стабільних, справедливих та вигідних цін, таким чином створюючи умови для розширення світової торгівлі та попиту, а також динамічного та стабільного зростання реальних експортних надходжень цих країн з тим, щоб забезпечити їх ресурсами, необхідними для їх економічного розвитку.

5. Швидкому розвитку економіки менш розвинених країн буде сприяти диверсифікація(*) структури їх економіки та запобігання надлишковій залежності від експорту первинних товарів. Отже, існує потреба у максимальному полегшенні доступу на ринки товарів на сприятливих умовах для перероблених та промислових товарів, які в цей час чи потенційно підпадають під особливі експортні інтереси менш розвинених сторін.

6. Через хронічний дефіцит експортних надходжень та інших надходжень в іноземній валюті у менш розвинених сторонах важливим є взаємозв'язок між торгівлею та фінансовою допомогою для розвитку. Отже, існує потреба у тісному та тривалому співробітництві між сторонами та міжнародними кредитними установами з тим, щоб вони могли найбільш ефективно сприяти полегшенню тягарів, які ці менш розвинені країни взяли на себе в інтересах свого економічного розвитку.

7. Існує потреба у належному співробітництві між сторонами, іншими міжурядовими органами та органами і установами системи Організації Об'єднаних Націй, діяльність яких пов'язана з торгівлею та економічним розвитком менш розвинених країн.

8. Розвинені сторони не очікують взаємності у зобов'язаннях, взятих на себе в ході торговельних переговорів, щодо зниження чи скасування тарифів та інших бар'єрів для торгівлі менш розвинених сторін.(*)

9. Застосування заходів, спрямованих на реалізацію цих принципів та цілей повинно бути об'єктом свідомих та цілеспрямованих зусиль з боку сторін як індивідуально, так і спільно.

Стаття XXXVII

Зобов'язання

1. Розвинені сторони повинні, наскільки це є максимально можливо (тобто, якщо це не є неможливим через непоборні причини, які можуть включати причини юридичного характеру), впроваджувати в життя такі положення:

a) надавати високий пріоритет зниженню та скасуванню бар'єрів для товарів, які в цей час чи потенційно підпадають під особливі експортні інтереси менш розвинених сторін, зокрема мита та інші обмеження, які необґрунтовано відрізняються для таких товарів у їх первинній чи переробленій формах;(*)
b) утримуватися від введення чи збільшення обсягу мит та нетарифних імпортних бар'єрів на товари, які в цей час чи потенційно підпадають під особливі експортні інтереси менш розвинених сторін; а також
c) i) утримуватися від введення нових фіскальних заходів та

ii) при будь-яких змінах у фіскальній політиці надавати високий пріоритет зниженню та скасуванню фіскальних заходів, які могли б значно уповільнити чи які значно уповільнюють зростання споживання первинних товарів у сировинній чи переробленій формах, що цілком чи в основному виробляються на територіях менш розвинених сторін, і які застосовуються саме до цих товарів.

2. a) У випадках, коли вважається, що будь-яке з положень підпунктів "a", "b" чи "c" пункту 1 не проводиться в життя, питання повинно бути доведено до відома сторін чи то стороною, яка не проводить у життя відповідні положення, чи будь-якою іншою заінтересованою стороною.

b) i) Сторони повинні, якщо на це є вимога будь-якої заінтересованої сторони, і без обмежень для будь-яких двосторонніх консультацій, які можуть проводитися, консультуватися із заінтересованою стороною та всіма заінтересованими сторонами стосовно цього питання з метою досягнення рішень, задовольняючих усі заінтересовані сторони, для сприяння досягненню цілей, передбачених статтею XXXVI. В ході цих консультацій повинні бути вивчені причини, якими обґрунтовуються випадки непроведення в життя положень підпунктів "a", "b" чи "c" пункту 1.

ii) Оскільки виконання положень підпунктів "a", "b" чи "c" пункту 1 окремими сторонами у деяких випадках може бути досягнуто легше, коли дії вживаються спільно з іншими розвиненими сторонами, такі консультації, коли це доцільно, можуть проводитися у такому напрямку спільних дій.

iii) Консультації, що проводяться сторонами, також можуть у відповідних випадках бути спрямовані на укладення домовленості про спільні дії, розроблені з метою сприяння досягненню цілей цієї Угоди, як це передбачено пунктом 1 статті XXV.

3. Розвинені сторони повинні:

a) докладати всіх зусиль у випадках, коли уряд прямо чи опосередковано встановлює перепродажну ціну на товари, які цілком чи в основному виробляються на територіях менш розвинених країн, для збереження торговельних прибутків на справедливому рівні;
b) активно розглядати можливості застосування інших заходів,(*) спрямованих на поширення розвитку імпорту з менш розвинених сторін, і з цією метою налагоджувати відповідне міжнародне співробітництво;
c) приділяти особливу увагу торговельним інтересам менш розвинених сторін при розгляді можливості застосування інших заходів, дозволених цією Угодою для вирішення певних проблем, а також вивчати всі можливості застосування конструктивних засобів до введення таких заходів, якщо вони можуть вплинути на суттєві інтереси цих сторін.

4. Менш розвинені сторони погоджуються вживати відповідні дії для виконання положень Частини IV на користь торгівлі інших менш розвинених сторін так, наскільки такі дії сумісні з їх власними, поточними чи майбутніми, розвитковими, фінансовими і торговельними потребами, зважаючи на розвиток їх торгівлі у минулому, а також торговельні інтереси менш розвинених сторін у цілому.

5. При виконанні зобов'язань, передбачених пунктами з 1 по 4, кожна сторона повинна надавати будь-якій іншій заінтересованій стороні чи сторонам повну та оперативну можливість проведення консультацій згідно з звичайними процедурами, передбаченими цією Угодою, щодо будь-якого питання чи ускладнення, які можуть виникнути.

Стаття XXXVIII

Спільні дії

1. Сторони повинні спільно співробітничати в рамках цієї Угоди та на інших підставах залежно від необхідності для сприяння досягненню цілей, передбачених статтею XXXVI.

2. Зокрема, сторони повинні:

a) у випадках необхідності вживати заходи, зокрема укладення міжнародних домовленостей, спрямовані на забезпечення кращих та прийнятних умов доступу на світові ринки для первинних товарів, в яких менш розвинені країни мають особливу заінтересованість, а також розробляти заходи, спрямовані на стабілізацію та покращення умов світових ринків цих товарів, зокрема заходи, спрямовані на встановлення стабільних, справедливих та вигідних цін на експорт таких товарів;
b) прагнути до належного співробітництва в питаннях політики торгівлі та розвитку з Організацією Об'єднаних Націй, її органами та установами, зокрема будь-які установи, які можуть бути створені на основі рекомендацій Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку;
c) співробітничати в аналізі планів та політики розвитку окремих менш розвинених сторін та у вивченні взаємовідносин у сфері торгівлі та допомоги з метою розробки конкретних заходів, які сприяють розвитку експортного потенціалу та спрощують доступ на експортні ринки для товарів, вироблених галузями промисловості, створеними на виконання таких планів та політики, і у цьому зв'язку прагнути до належного співробітництва з урядами та міжнародними організаціями і, зокрема, з організаціями, що мають повноваження стосовно фінансової допомоги економічному розвитку, у систематичному вивченні взаємовідносин у сфері торгівлі та допомоги в окремих менш розвинених країнах, спрямованому на отримання чіткого аналізу експортного потенціалу, ринкових можливостей та будь-яких подальших дій, які можуть бути необхідними;
d) постійно стежити за розвитком світової торгівлі, особливу увагу приділяючи темпам зростання торгівлі менш розвинених країн, і вносити такі рекомендації сторонам, які залежно від обставин вважаються доцільними;
e) співробітничати в пошуку можливих методів розширення торгівлі задля економічного розвитку шляхом міжнародної гармонізації та коригування національної політики та нормативних актів, через технічні та комерційні стандарти, що впливають на виробництво, транспортування та реалізацію, а також шляхом розвитку експорту за допомогою створення засобів для збільшення потоку торговельної інформації та проведення ринкових досліджень; а також
f) встановлювати таке інституціональне середовище, яке може бути необхідним для досягнення цілей, передбачених статтею XXXVI, а також для виконання положень цієї Частини.

Додаток A

ПЕРЕЛІК ТЕРИТОРІЙ,

ЗАЗНАЧЕНИХ У ПУНКТІ 2 "a" СТАТТІ I

Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії

Залежні території Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії

Канада

Австралійська Федерація

Залежні території Австралійської Федерації

Нова Зеландія

Залежні території Нової Зеландії

Південно-Африканський Союз, зокрема Південно-Західну Африку

Ірландія

Індія (станом на 10 квітня 1947 року)

Ньюфаундленд

Південна Родезія

Бірма

Цейлон

Деякі з перелічених вище територій мають дві чи більше діючі преференційні ставки на певні товари. Будь-яка територія може, за погодженням з іншими сторонами, які є основними постачальниками таких товарів за ставкою найбільшого сприяння, замінити такі преференційні ставки єдиною преференційною ставкою, яка в цілому не повинна бути менш сприятливою для постачальників за ставкою найбільшого сприяння, ніж преференції, що діяли до такої заміни.

Встановлення еквівалентної межі тарифної преференції замість межі преференції для внутрішнього податку, який існував на 10 квітня 1947 року, виключно між двома чи більше територіями, переліченими в цьому Додатку, або замість преференційних кількісних домовленостей, описаних у наступному пункті, не повинно вважатися збільшенням межі тарифної преференції.

Преференційні домовленості, зазначені у пункті 5 "b" Статті XIV, а також ті, що існували у Сполученому Королівстві на 10 квітня 1947 року відповідно до угод з Урядами Канади, Австралії та Нової Зеландії щодо охолодженої чи мороженої яловичини і телятини, мороженої баранини, охолодженої чи мороженої свинини. До намірів Угоди входить, без обмежень будь-яких заходів, що вживаються згідно з підпунктом "h" (7) статті XX, щоб ці домовленості були скасовані чи замінені тарифними преференціями, а також щоб з цією метою якнайраніше відбулися переговори між країнами, які мають значну заінтересованість чи причетність.

(7) В оригінальному тексті помилково записано "частини Ih)".

Податок на прокат кінофільмів, діючий у Новій Зеландії на 10 квітня 1947 року, повинен для цілей цієї Угоди розглядатися як мито згідно зі статтею I. Квота, що діяла у Новій Зеландії щодо орендарів кінофільмів на 10 квітня 1947 року, повинна для цілей цієї Угоди розглядатися як демонстраційна квота згідно зі статтею IV.

Домініони Індія та Пакистан не були зазначені окремо у наведеному вище переліку, оскільки вони не існували як такі станом на базову дату 10 квітня 1947 року.

Додаток B

ПЕРЕЛІК ТЕРИТОРІЙ ФРАНЦУЗЬКОГО СОЮЗУ,

ЗАЗНАЧЕНИХ У ПУНКТІ 2b) СТАТТІ I

Франція

Французька Екваторіальна Африка (Договірний басейн річки Конго(8) та інші території)