Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей
Тип: Закон України
Видавник: Верховна Рада України
Номер: 2011-XII
Прийнято: 1991-12-20
Чинна редакція від: 2026-05-10
Стан: in_force
Rada ID: 2011-12
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 15, ст.190)
_Вводиться в дію Постановою ВР
№ 2012-XII від 20.12.91, ВВР, 1992, № 15, ст.191_
_Із змінами, внесеними згідно з Декретом
№ 43-93 від 30.04.93, ВВР, 1993, № 26, ст.281
Законами
№ 64/97-ВР від 12.02.97, ВВР, 1997, № 12, ст.103
№ 533/97-ВР від 18.09.97, ВВР, 1997, № 45, ст.288_
_Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду
_Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1082-XIV від 21.09.99, ВВР, 1999, № 48, ст.410
№ 1459-III від 17.02.2000, ВВР, 2000, № 13, ст.102
№ 1577-III від 23.03.2000, ВВР, 2000, № 23, ст.178
№ 2171-III від 21.12.2000, ВВР, 2001, № 9, ст.38
№ 2463-III від 29.05.2001, ВВР, 2001, № 31, ст.155
№ 2905-III від 20.12.2001, ВВР, 2002, № 12-13, ст.92
№ 3111-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 33, ст.236
№ 429-IV від 16.01.2003, ВВР, 2003, № 10-11, ст.87
№ 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст.209 - набуває чинності 01.08.2003 року
№ 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17-18, ст.250
№ 1519-IV від 19.02.2004, ВВР, 2004, № 23, ст.320
№ 1763-IV від 15.06.2004, ВВР, 2004, № 36, ст.444
№ 1768-IV від 15.06.2004, ВВР, 2004, № 36, ст.446
№ 1865-IV від 24.06.2004, ВВР, 2004, № 45, ст.503
№ 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 7-8, ст.162
№ 2459-IV від 03.03.2005, ВВР, 2005, № 16, ст.263
№ 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18-19, ст.267
№ 2636-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, № 27, ст.361
№ 3200-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 14, ст.116_
_Додатково див. Закон
№ 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96_
_Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 3428-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 26, ст.215
№ 3591-IV від 04.04.2006, ВВР, 2006, № 37, ст.318
№ 328-V від 03.11.2006, ВВР, 2006, № 51, ст.519
№ 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст.66
№ 1014-V від 11.05.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.442
№ 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року_
_Додатково див. Рішення Конституційного Суду
_Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1138-VI від 17.03.2009, ВВР, 2009, № 30, ст.425
№ 1255-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.512
№ 1510-VI від 11.06.2009, ВВР, 2009, № 46, ст.701
№ 1900-VI від 16.02.2010, ВВР, 2010, № 19, ст.151
№ 3668-VI від 08.07.2011, ВВР, 2012, № 12-13, ст.82
№ 3917-VI від 18.10.2011, ВВР, 2012, № 22, ст.216
№ 4711-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 14, ст.89
№ 5040-VI від 04.07.2012, ВВР, 2013, № 25, ст.246
№ 5286-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 38, ст.499
№ 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80
№ 224-VII від 14.05.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.132
№ 1166-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 20-21, ст.745
№ 1169-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 20-21, ст.746
№ 1194-VII від 09.04.2014, ВВР, 2014, № 25, ст.890
№ 1241-VII від 06.05.2014, ВВР, 2014, № 27, ст.907
№ 1275-VII від 20.05.2014, ВВР, 2014, № 29, ст.942
№ 1316-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, № 29, ст.947
№ 1543-VII від 20.06.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1128
№ 1589-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 35, ст.1179
№ 1614-VII від 25.07.2014, ВВР, 2014, № 36, ст.1194
№ 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12
№ 116-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, № 13, ст.85
№ 158-VIII від 05.02.2015, ВВР, 2015, № 13, ст.92
№ 242-VIII від 05.03.2015, ВВР, 2015, № 21, ст.138
№ 259-VIII від 18.03.2015, ВВР, 2015, № 22, ст.148
№ 448-VIII від 19.05.2015, ВВР, 2015, № 30, ст.276
№ 567-VIII від 01.07.2015, ВВР, 2015, № 35, ст.339
№ 683-VIII від 15.09.2015, ВВР, 2015, № 46, ст.416
№ 716-VIII від 06.10.2015, ВВР, 2015, № 47, ст.436
№ 739-VIII від 03.11.2015, ВВР, 2015, № 49-50, ст.454
№ 742-VIII від 03.11.2015, ВВР, 2015, № 49-50, ст.455
№ 1079-VIII від 12.04.2016, ВВР, 2016, № 21, ст.408
№ 1437-VIII від 07.07.2016, ВВР, 2016, № 33, ст.564
№ 1486-VIII від 06.09.2016, ВВР, 2016, № 41, ст.634
№ 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25
№ 1812-VIII від 17.01.2017, ВВР, 2017, № 7-8, ст.51
№ 2004-VIII від 06.04.2017, ВВР, 2017, № 21, ст.246
№ 2181-VIII від 07.11.2017, ВВР, 2017, № 51-52, ст.446
№ 2225-VIII від 05.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.39
№ 2288-VIII від 08.02.2018, ВВР, 2018, № 14, ст.78
№ 2397-VIII від 05.04.2018, ВВР, 2018, № 27, ст.221
№ 2442-VIII від 22.05.2018, ВВР, 2018, № 29, ст.234
№ 2443-VIII від 22.05.2018, ВВР, 2018, № 33, ст.250
№ 2522-VIII від 06.09.2018, ВВР, 2018, № 43, ст.344
№ 2547-VIII від 18.09.2018, ВВР, 2018, № 48, ст.378
№ 524-IX від 04.03.2020, ВВР, 2020, № 38, ст.279
№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408
№ 1357-IX від 30.03.2021, ВВР, 2021, № 29, ст.234
№ 1702-IX від 16.07.2021, ВВР, 2021, № 41, ст.339 - вводиться в дію з 01.01.2022
№ 2010-IX від 26.01.2022, ВВР, 2023 , № 14, ст.32
_Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду
№ 1-р(II)/2022 від 06.04.2022_
_Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 2459-IX від 27.07.2022 - щодо застосування змін див. пункт 2 розділу II
№ 2822-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 56, ст.164
№ 3022-IX від 10.04.2023, ВВР, 2023, № 65, ст.225
№ 3161-IX від 28.06.2023, ВВР, 2023, № 79, ст.279 - щодо застосування змін див. пункт 1 розділу II
№ 3379-IX від 06.09.2023, ВВР, 2023, № 94, ст.370
№ 3496-IX від 22.11.2023, ВВР, 2023, № 134, ст.787
№ 3515-IX від 09.12.2023, ВВР, 2024, № 1, ст.5
№ 3621-IX від 21.03.2024, ВВР, 2024, № 22, ст.196
№ 3633-IX від 11.04.2024, ВВР, 2024, № 19, ст.78
№ 3687-IX від 08.05.2024, ВВР, 2024, № 30, ст.217
№ 3900-IX від 20.08.2024, ВВР, 2024, № 48, ст.289
№ 3995-IX від 08.10.2024, ВВР, 2025, № 9, ст.21
№ 4213-IX від 14.01.2025, ВВР, 2025, № 30, ст.98
№ 4351-IX від 15.04.2025, ВВР, 2025, № 35, ст.140
№ 4392-IX від 30.04.2025, ВВР, 2025, № 36, ст.152
№ 4470-IX від 04.06.2025, ВВР, 2025, № 40, ст.171
№ 4498-IX від 17.06.2025, ВВР, 2025, № 41, ст.182
Установити, що у 2016 році норми і положення пункту 3 статті 8, статей 91, 11, 12, абзаців першого і другого пункту 2 статті 15 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України згідно із Законом № 928-VIII від 25.12.2015
Установити, що у 2017 році норми і положення статей 11, 12 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 1801-VIII від 21.12.2016
Установити, що у 2018 році норми і положення статей 11 і 12 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 2246-VIII від 07.12.2017
Установити, що у 2019 році норми статей 11 і 12 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 2629-VIII від 23.11.2018
Установити, що у 2020 році норми статей 11 і 12 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, що встановлені Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 294-IX від 14.11.2019
Установити, що у 2021 році норми статей 11 і 12 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, що встановлені Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 1082-IX від 15.12.2020
Установити, що у 2025 році абзаци перший і другий пункту 5 статті 12 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, згідно із Законом № 4059-IX від 19.11.2024
Установити, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені абзацами першим і другим пункту 5 статті 12 цього Закону, згідно із Законом № 4059-IX від 19.11.2024
Установити, що у 2026 році абзаци перший і другий пункту 5 статті 12 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, згідно із Законом № 4695-IX від 03.12.2025
Установити, що у 2026 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені абзацами першим і другим пункту 5 статті 12 цього Закону, згідно із Законом № 4695-IX від 03.12.2025
У тексті Закону слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018
У тексті Закону слова "вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи", "військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів", "вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки" замінено словами "закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти" згідно із Законом № 3161-IX від 28.06.2023
Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Закон доповнено преамбулою згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1 — Соціальний захист військовослужбовців
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 1 в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006
Стаття 1-1 — Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені більш високі норми щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, ніж ті, що містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору.
Закон доповнено статтею 1-1 згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006
Стаття 1-2 — Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частина друга статті 1-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008
Частину третю статті 1-2 виключено на підставі Закону № 1166-VII від 27.03.2014
Закон доповнено статтею 1-2 згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006
Стаття 2 — Заборона обмежень прав військовослужбовців
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Стаття 3 — Сфера дії цього Закону
1. Дія цього Закону поширюється на:
- 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов’язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей;
Підпункт 1 пункту 1 статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1014-V від 11.05.2007, № 1194-VII від 09.04.2014, № 3621-IX від 21.03.2024; в редакції Закону № 3900-IX від 20.08.2024
-
2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
-
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;
-
4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Пункт 1 статті 3 доповнено підпунктом 4 згідно із Законом № 1702-IX від 16.07.2021 - вводиться в дію з 01.01.2022
2. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Пункт 2 статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020
3. Дія цього Закону не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, крім положень, що стосуються грошового забезпечення, надання відпусток, медичної допомоги та медичних послуг таким військовослужбовцям.
Статтю 3 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 716-VIII від 06.10.2015; в редакції Законів № 3379-IX від 06.09.2023, № 4730-IX від 17.12.2025
Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2171-III від 21.12.2000, № 662-IV від 03.04.2003, № 3200-IV від 15.12.2005, № 3428-IV від 09.02.2006; в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006
Стаття 4 — Забезпечення виконання законодавства щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей
Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Стаття 4 в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006
Розділ II. ПРАВА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Стаття 5 — Забезпечення громадянських прав і свобод військовослужбовців
Військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України. На них поширюються положення Закону України "Про вибори Президента Української РСР".
Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2459-IV від 03.03.2005
Військовослужбовцям, які балотуються кандидатами у народні депутати, депутати місцевих рад, їх командири (начальники) повинні створювати належні умови для здійснення цього права.
Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2459-IV від 03.03.2005
Військовослужбовці, обрані на виборні посади до місцевих рад, на яких вони працюють на постійній основі, прикомандировуються до відповідних місцевих рад із залишенням на військовій службі. Час роботи військовослужбовця на виборній посаді в місцевій раді, на якій він працює на постійній основі, зараховується до вислуги років на військовій службі. Після закінчення строку повноважень у місцевій раді військовослужбовець направляється в розпорядження військового формування, де він проходив службу до обрання, для подальшого проходження служби на попередній посаді, а за її відсутності - на іншій рівноцінній посаді.
Частина третя статті 5 в редакції Закону № 2459-IV від 03.03.2005
Народний депутат України, який є військовослужбовцем, на строк виконання депутатських повноважень прикомандировується до Верховної Ради України із залишенням на строк виконання депутатських повноважень на військовій службі. Після закінчення повноважень народного депутата України він направляється в установленому порядку в розпорядження відповідного військового формування для подальшого проходження служби на попередній або, за його згодою, на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді.
Статтю 5 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1519-IV від 19.02.2004
Військовослужбовці мають право створювати свої громадські об'єднання відповідно до законодавства України. Військовослужбовці не можуть бути членами будь-яких політичних партій або організацій чи рухів. Організація військовослужбовцями страйків і участь в їх проведенні не допускається.
Частину шосту статті 5 виключено на підставі Закону № 1014-V від 11.05.2007
Частину сьому статті 5 виключено на підставі Закону № 1014-V від 11.05.2007
Стаття 6 — Реалізація військовослужбовцями права на свободу світогляду і віросповідання
1. Військовослужбовці вправі сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відкрито висловлювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Командири (начальники) військових з'єднань та частин надають можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях та релігійних обрядах у вільний від виконання обов'язків військової служби час.
Пункт 1 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1900-VI від 16.02.2010
2. Можливість брати участь у богослужіннях та релігійних обрядах під час виконання обов’язків військової служби надається військовослужбовцям з дозволу командира (начальника) військового з’єднання чи частини.
Статтю 6 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1915-IX від 30.11.2021
3. Військовослужбовці не мають права відмовлятися або ухилятися від виконання обов'язків військової служби з мотивів релігійних переконань та використовувати службові повноваження для релігійної чи атеїстичної пропаганди.
4. Військовослужбовці мають право на придбання, володіння і використання релігійної літератури будь-якою мовою, а також інших предметів та матеріалів релігійного призначення. Ніхто не має права перешкоджати задоволенню військовослужбовцями своїх релігійних потреб.
5. Держава не несе зобов'язань щодо задоволення потреб військовослужбовців, пов'язаних з їх релігійними переконаннями та відправленням релігійних обрядів.
6. Особам, релігійні переконання яких перешкоджають проходженню строкової військової служби, надається право на проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу".
7. Створення релігійних організацій в органах військового управління, військових з'єднаннях та частинах забороняється.
Пункт статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1900-VI від 16.02.2010
Стаття 6 в редакції Закону № 1014-V від 11.05.2007
Стаття 7 — Недоторканність військовослужбовця
Військовослужбовцю гарантується недоторканність особи. Він не може бути арештований інакше, як на підставі судового рішення.
Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006
Стаття 8 — Основні права військовослужбовців, пов'язані з проходженням служби
1. Використання військовослужбовців для виконання завдань, не пов'язаних з військовою службою, забороняється та тягне за собою відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці можуть залучатися до участі у ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та в інших окремих випадках лише за рішенням Верховної Ради України.
Абзац перший пункту 1 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1768-IV від 15.06.2004
Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзац другий пункту 1 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2636-IV від 02.06.2005, № 328-V від 03.11.2006, № 1316-VII від 05.06.2014; в редакції Закону № 242-VIII від 05.03.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 683-VIII від 15.09.2015
Військовослужбовцям гарантується свобода наукової, технічної та художньої творчості.
Абзац четвертий пункту 1 статті 8 виключено на підставі Закону № 1014-V від 11.05.2007
У разі тимчасового заміщення військовослужбовцем вищестоящої командної посади оплата провадиться у встановленому порядку по заміщуваній посаді.
2. Військовослужбовці не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років, крім випадків, передбачених законом.
Пункт 2 статті 8 в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законами № 4711-VI від 17.05.2012, № 224-VII від 14.05.2013, № 683-VIII від 15.09.2015, № 524-IX від 04.03.2020, № 912-IX від 17.09.2020; в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024
3. За військовослужбовцями строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу. Протягом місяця з дня взяття на військовий облік за місцем проживання осіб, звільнених із строкової військової служби, орган праці та соціального захисту населення за поданням територіального центру комплектування та соціальної підтримки в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України, надає їм матеріальну допомогу в розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім місцем роботи за рахунок коштів державного бюджету. Вони користуються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з дня звільнення із строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу.
Абзац перший пункту 3 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 328-V від 03.11.2006, № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; із змінами, внесеними згідно із Законами № 683-VIII від 15.09.2015, № 1357-IX від 30.03.2021
Військовослужбовці строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, сім'ї яких втратили годувальника і не мають інших працездатних членів та членів сім'ї з самостійним заробітком, звільняються з військової служби достроково.
Абзац перший пункту 3 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 683-VIII від 15.09.2015
4. Забезпечення зайнятості осіб, звільнених з військової служби без права на пенсію, провадиться відповідно до законодавства України про зайнятість населення.
5. Держава забезпечує соціальну та професійну адаптацію військовослужбовців, які звільняються у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, а також військовослужбовців строкової військової служби, які до призову на строкову військову службу не були працевлаштовані, в разі відповідного звернення зазначених осіб. У разі необхідності соціальну та професійну адаптацію проходять також члени сімей військовослужбовців за їх зверненням. Адаптація зазначеної категорії осіб провадиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту населення, за рахунок коштів державного бюджету.
Абзац перший пункту 5 статті 8 в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012
Військовослужбовцям, які мають вислугу військової служби не менше 10 років та позитивні службові характеристики, дозволяється, починаючи з 1 січня 2005 року, протягом останнього року перед звільненням з військової служби проходити професійну перепідготовку (тривалістю не менше 500 годин), без стягнення з них платні за навчання та із збереженням забезпечення усіма видами забезпечення в порядку та на умовах, які визначаються Міністерством оборони України, у центрах перепідготовки та працевлаштування всіх форм власності за рахунок службового часу.
Пункт 5 статті 8 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1763-IV від 15.06.2004
Право на соціальну та професійну адаптацію також мають особи, які звільняються або звільнені з військової служби з числа ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, члени сімей таких осіб, члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Організація соціальної та професійної адаптації зазначеної категорії осіб провадиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України. Порядок та умови забезпечення соціальної та професійної адаптації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пункт 5 статті 8 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2488-IX від 29.07.2022
6. Військовослужбовці, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, мають переважне право на укладення контракту на проходження військової служби після завершення особливого періоду.
Статтю 8 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 1275-VII від 20.05.2014; в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021
Стаття 8-1 — Право військовослужбовців на вибір місця проживання і виїзд за кордон
1. Військовослужбовці при звільненні з військової служби мають право на вибір місця проживання в будь-якому населеному пункті України або в іншій державі відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Військовослужбовці мають рівне з іншими громадянами України право на виїзд за кордон у порядку, встановленому законом.
Закон доповнено статтею 8-1 згідно із Законом № 1014-V від 11.05.2007
Стаття 8-2 — Реалізація права військовослужбовців на інформацію
1. Військовослужбовці мають право на вільне одержання, використання, поширення інформації відповідно до Закону України "Про інформацію" та інших законів України.
Закон доповнено статтею 8-2 згідно із Законом № 3621-IX від 21.03.2024
Стаття 9 — Грошове забезпечення військовослужбовців
1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Пункт 1 статті 9 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012
2. До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
3. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пункт 4 статті 9 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2397-VIII від 05.04.2018
5. За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з’ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п’ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Пункт 6 статті 9 в редакції Законів № 1486-VIII від 06.09.2016, № 3995-IX від 08.10.2024
Пункт 7 виключено на підставі Закону № 2397-VIII від 05.04.2018
8. Військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України встановлюється спеціальна надбавка, що входить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Статтю 9 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1437-VIII від 07.07.2016
9. За військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв’язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров’я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону.
Статтю 9 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2171-III від 21.12.2000, № 662-IV від 03.04.2003; в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006
Стаття 9-1 — Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців
1. Продовольче забезпечення військовослужбовців, резервістів і військовозобов’язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов’язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов’язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 1 статті 9-1 в редакції Закону № 567-VIII від 01.07.2015; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2225-VIII від 05.12.2017, № 2397-VIII від 05.04.2018; в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024
Пункт 2 статті 9-1 виключено на підставі Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008
3. При переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
Абзац перший пункту 3 статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 683-VIII від 15.09.2015
-
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
-
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
4. Речове, медичне, психологічне та соціальне забезпечення військовослужбовців здійснюється з урахуванням потреб жінок і чоловіків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтю 9-1 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 3621-IX від 21.03.2024
5. Військовослужбовці, направлені у відрядження в межах України або за кордон, мають право на відшкодування документально підтверджених фактичних витрат на відрядження, а також на одержання коштів на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати) у зв’язку з відрядженням.
Відшкодування витрат військовослужбовців, направлених у відрядження в межах України або за кордон, та виплата добових витрат для таких військовослужбовців здійснюються у строки та в порядку, визначені Міністерством оборони України за погодженням з Міністерством фінансів України.
Статтю 9-1 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
Закон доповнено статтею 9-1 згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006
Стаття 9-2 — Винагороди військовослужбовцям під час дії воєнного стану (особливого періоду)
1. На період дії воєнного стану (особливого періоду):
-
а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
-
б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Закон доповнено статтею 9-2 згідно із Законом № 3161-IX від 28.06.2023; в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024
Стаття 10 — Службовий час і час відпочинку військовослужбовців
1. Загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеної законодавством України, за винятком випадків, передбачених пунктом 5 цієї статті.
2. Розподіл службового часу військовослужбовців протягом доби і протягом тижня у військових частинах здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни та виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку і харчування.
3. Розподіл службового часу військовослужбовців визначається розпорядком дня, який затверджує відповідний командир (начальник) у порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, з додержанням встановленої загальної тривалості щотижневого службового часу.
4. Для військовослужбовців встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Пункт 4 статті 10 в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024
5. Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов'язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу.
6. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів при виконанні обов'язків військової служби у зазначені дні час відпочинку встановлюється відповідним командиром (начальником).
Стаття 10 в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006
Стаття 10-1 — Право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них
1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Пункт 1 статті 10-1 в редакції Закону № 2442-VIII від 22.05.2018; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
2. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Абзац другий пункту 2 статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 448-VIII від 19.05.2015, № 683-VIII від 15.09.2015, № 3379-IX від 06.09.2023
3. За бажанням військовослужбовців, крім курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, щорічна основна відпустка може надаватися їм частинами, не більше двох, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 15 календарних днів.
Пункт 3 статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 448-VIII від 19.05.2015
4. Військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
5. Військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки.
6. Курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, щороку надаються канікулярні відпустки: зимова - тривалістю до 14 календарних днів та літня - 30 календарних днів. Тривалість таких відпусток не залежить від вислуги років.
У разі наявності навчальної заборгованості у курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, канікулярна відпустка надається їм після ліквідації заборгованості в межах строків, установлених графіком навчального процесу. При цьому тривалість літньої відпустки не може бути меншою ніж 15 календарних днів.
Курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, крім канікулярних відпусток, зазначених в абзаці першому цього пункту, можуть надаватися додаткові відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або за сімейними обставинами в порядку, передбаченому пунктами 9-11 цієї статті.
7. Військовослужбовцям, які перебувають у довготривалому відрядженні за межами України, крім військовослужбовців строкової військової служби, дозволяється за їх бажанням об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки. У цьому разі загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
8. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Абзац перший пункту 8 статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Військовослужбовці, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також у відпустці, якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, залишаються на військовій службі у розпорядженні відповідного військового формування (посадової особи, яка має право на призначення на посади) у порядку, визначеному положеннями про проходження громадянами України військової служби, а після їх закінчення - призначаються на попередні або на інші, не нижчі за попередні, посади. Військовослужбовцям військової служби за контрактом під час перебування у таких відпустках продовжується строк контракту про проходження військової служби до закінчення зазначених відпусток (у разі відсутності їх клопотань про звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням строку контракту), а також на строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров’я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Військовослужбовцям зараховується час перебування у зазначених відпустках до строку вислуги у військовому званні.
Пункт 8 статті 10-1 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
9. Відпустка за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення надається військовослужбовцю у таких випадках:
-
1) укладення ним шлюбу - тривалістю до 10 календарних днів;
-
2) тяжкого стану здоров'я або смерті рідних по крові або по шлюбу:
-
а) дружини (чоловіка), батька (матері), вітчима (мачухи), сина (дочки), пасинка (падчерки), рідного брата (рідної сестри) військовослужбовця, батька (матері) подружжя або особи, на вихованні якої перебував військовослужбовець, - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;
-
б) інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;
-
3) пожежі або іншого стихійного лиха, яке спіткало сім'ю військовослужбовця або осіб, зазначених у підпункті 2 цього пункту, - тривалістю до 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;
-
4) в інших виняткових випадках, коли присутність військовослужбовця в сім'ї необхідна, за рішенням командира (начальника) військової частини - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад. Така відпустка може надаватися один раз протягом календарного року.
10. За рішенням командира (начальника) військової частини військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення загальною тривалістю не більш як 15 календарних днів на рік.
11. Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров’я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Абзац перший пункту 11 статті 10-1 в редакції Законів № 3379-IX від 06.09.2023, № 3621-IX від 21.03.2024; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.
Абзац пункту 11 статті 10-1 в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.
Пункт 11 статті 10-1 в редакції Закону № 3161-IX від 28.06.2023
12. Військовослужбовцям строкової військової служби за весь період проходження військової служби надається відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад, але не раніш як через 3 місяці проходження ними строкової військової служби.
Пункт 12 статті 10-1 в редакції Закону № 116-VIII від 15.01.2015
13. Дружині (чоловіку) військовослужбовця щорічна основна відпустка за її бажанням надається у зручний для неї (нього) час одночасно із щорічною основною відпусткою військовослужбовця.
14. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв’язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Абзац перший пункту 14 статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4711-VI від 17.05.2012, № 524-IX від 04.03.2020
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв’язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
Абзац другий пункту 14 статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4711-VI від 17.05.2012, № 524-IX від 04.03.2020
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Абзац третій пункту 14 статті 10-1 в редакції Закону № 3379-IX від 06.09.2023
У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв’язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Абзац четвертий пункту 14 статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1900-VI від 16.02.2010, № 4711-VI від 17.05.2012, № 524-IX від 04.03.2020
У разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні відпустки не провадяться.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються.
15. У разі звільнення військовослужбовців зі служби (крім звільнення через службову невідповідність, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади, у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, а також у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та невикористання ними щорічної основної відпустки за їх бажанням надається невикористана відпустка з наступним звільненням їх зі служби. Датою звільнення військовослужбовця зі служби у такому разі є останній день відпустки.
Абзац перший пункту 15 статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4711-VI від 17.05.2012, № 224-VII від 14.05.2013, № 524-IX від 04.03.2020
У разі звільнення військовослужбовця зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту невикористана ним щорічна основна відпустка за його бажанням може надаватися й тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. У цьому випадку дія такого контракту продовжується до закінчення відпустки.
16. Відкликання військовослужбовців із щорічної основної відпустки дозволяється лише у разі оголошення мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а в інших випадках - за рішенням Міністра оборони України, керівників центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівників правоохоронних органів та керівників розвідувальних органів України, їх заступників та Головнокомандувача Збройних Сил України, а також командувачів відповідних військових формувань, які за посадою не є керівниками центральних органів виконавчої влади.
Абзац перший пункту 16 статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1900-VI від 16.02.2010; в редакції Закону № 3379-IX від 06.09.2023
У разі відкликання військовослужбовця із щорічної основної відпустки невикористана її частина надається йому, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 календарних днів і більше, військовослужбовцю оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України, але не далі пункту перебування, з якого його було відкликано.
17. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 19-1 Закону України "Про відпустки"), 9, 10 і 12 цієї статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 цієї статті, військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.
Статтю 10-1 доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 1275-VII від 20.05.2014; в редакції Законів № 1589-VII від 04.07.2014, № 116-VIII від 15.01.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2490-IX від 29.07.2022; в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024
18. Під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, додаткова відпустка, визначена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з дозволу командира (начальника) військової частини, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Абзац перший пункту 18 статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024; в редакції Закону № 4562-IX від 31.07.2025
Щорічна основна відпустка, зазначена в абзаці першому цього пункту, надається частинами протягом календарного року, за умови що основна безперервна її частина становитиме не менше 15 календарних днів та одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців відповідного підрозділу. Надання основної безперервної частини щорічної основної відпустки тривалістю 15 календарних днів є обов’язковим. Така відпустка може не надаватися виключно за бажанням військовослужбовця.
Абзац другий пункту 18 статті 10-1 в редакції Законів № 3633-IX від 11.04.2024, № 4562-IX від 31.07.2025
Військовослужбовцям надається додаткова відпустка за знищену техніку тривалістю та у порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України, але не більше 15 календарних днів на рік.
Пункт 18 статті 10-1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
Під час дії воєнного стану курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти надається канікулярна відпустка: зимова - тривалістю не більше 10 календарних днів та літня - не більше 20 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець, з урахуванням вимог абзацу другого пункту 6 цієї статті.
Під час дії воєнного стану військовослужбовцям строкової військової служби протягом календарного року надається відпустка загальною тривалістю 30 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відпустка, зазначена в абзаці четвертому цього пункту, надається протягом календарного року частинами не більше 15 календарних днів, за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців строкової військової служби відповідного підрозділу.
У рік звільнення із служби військовослужбовцям, які проходять строкову військову службу та підлягають звільненню із служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, у разі невикористання ними відпустки виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки.
Пункт 18 статті 10-1 доповнено абзацом згідно із Законом № 3621-IX від 21.03.2024
Під час дії воєнного стану військовослужбовцям віком від 18 до 25 років, які не мають вищої освіти та які навчаються у закладах вищої або фахової передвищої освіти для здобуття відповідного рівня освіти, крім вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, надається відпустка у зв’язку з навчанням, передбачена статтею 15 Закону України "Про відпустки".
Пункт 18 статті 10-1 доповнено абзацом згідно із Законом № 4562-IX від 31.07.2025
Пункт статті 10-1 в редакції Законів № 1589-VII від 04.07.2014, № 2442-VIII від 22.05.2018, № 2822-IX від 01.12.2022, № 3161-IX від 28.06.2023
19. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв’язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Пункт статті 10-1 в редакції Законів № 1589-VII від 04.07.2014, № 2490-IX від 29.07.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3161-IX від 28.06.2023
20. Військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, надається відпустка з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби у році звільнення. При цьому якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки в межах України у порядку, встановленому пунктом 14 цієї статті.
У рік звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.
У разі звільнення зі служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягає звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, до закінчення календарного року, за який він вже використав щорічну основну відпустку, провадиться відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця за дні відпустки, використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця, у порядку, визначеному в абзаці четвертому пункту 14 цієї статті.
На військовослужбовців, зазначених у цьому пункті, поширюються гарантії, передбачені абзацами п’ятим та шостим пункту 14 цієї статті.
Статтю 10-1 доповнено пунктом 20 згідно із Законом № 259-VIII від 18.03.2015
20-1. Військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, надається відпустка з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби у році звільнення. При цьому якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки в межах України у порядку, встановленому пунктом 14 цієї статті.
У рік звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.
У разі звільнення зі служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період та підлягає звільненню з військової служби у порядку і строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, до закінчення календарного року, за який він вже використав щорічну основну відпустку, провадиться відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця за дні відпустки, використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця, у порядку, визначеному в абзаці четвертому пункту 14 цієї статті.
На військовослужбовців, зазначених у цьому пункті, поширюються гарантії, передбачені абзацами п’ятим та шостим пункту 14 цієї статті.
Військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році";
Статтю 10-1 доповнено пунктом 20-1 згідно із Законом № 1357-IX від 30.03.2021
21. У разі ненадання військовослужбовцям щорічної основної відпустки у зв’язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, така відпустка надається після закінчення таких періодів. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об’єднувати щорічні основні відпустки, але при цьому загальна тривалість об’єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Абзац перший пункту 21 статті 10-1 в редакції Закону № 3379-IX від 06.09.2023
Зазначені відпустки можуть бути надані декількома частинами (більше двох), без обмеження тривалості кожної з них.
Невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", що не були надані військовослужбовцям в особливий період з моменту оголошення мобілізації, підлягають грошовій компенсації, яка виплачується у рік звільнення військовослужбовців зі служби.
Пункт 21 статті 10-1 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 4470-IX від 04.06.2025
Статтю 10-1 доповнено пунктом 21 згідно із Законом № 448-VIII від 19.05.2015
22. У разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виплачується особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, а в разі відсутності такого розпорядження - особам, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Статтю 10-1 доповнено пунктом 22 згідно із Законом № 3379-IX від 06.09.2023; в редакції Закону № 4470-IX від 04.06.2025
23. Військовослужбовцям після їх звільнення з полону за їх бажанням надається додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення тривалістю 90 календарних днів без поділу на частини.
Відкликання з додаткової відпустки після звільнення військовослужбовця з полону допускається виключно за його згодою.
Статтю 10-1 доповнено пунктом 23 згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024; в редакції Закону № 4749-IX від 18.12.2025
24. Військовослужбовцям із числа осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, та які проходять військову службу за контрактом, щорічна основна відпустка не надається, але може надаватися відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин тривалістю не більше 10 календарних днів.
Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Відпустка надається виключно за місцем перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров’я.
Статтю 10-1 доповнено пунктом 24 згідно із Законом № 3687-IX від 08.05.2024
Закон доповнено статтею 10-1 згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006, в редакції Закону № 1014-V від 11.05.2007
Стаття 11 — Право військовослужбовців на охорону здоров’я, медичну допомогу та біологічне батьківство (материнство)
Назва статті 11 в редакції Закону № 3496-IX від 22.11.2023
1. Охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.
Військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров’я. Військовослужбовці, резервісти під час служби у військовому резерві щорічно проходять медичний огляд, стосовно них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
Абзац третій пункту 1 статті 11 в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024
У разі відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров’я, відповідних відділень або ліжко-місць чи спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога військовослужбовцям надається державними або комунальними закладами охорони здоров’я за рахунок програми державних гарантій медичного обслуговування населення або інших бюджетних програм, розпорядниками яких є органи управління такими закладами.
Абзац четвертий пункту 1 статті 11 в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4351-IX від 15.04.2025
Військовослужбовцям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, медична допомога, санаторно-курортне лікування та відпочинок надаються відповідно до законодавства.
Абзац п’ятий пункту 1 статті 11 в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024
Держава забезпечує безоплатну психологічну допомогу особам, зазначеним у пункті 1 статті 3 цього Закону, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, чи виконували службово-бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах. Психологічна допомога надається силами та засобами структурних підрозділів психологічних служб військових частин (військових формувань та правоохоронних органів), а в разі потреби - на базі закладів, з якими укладено договори (на оплату послуг з харчування, проживання, відновлення тощо), згідно з порядками, затвердженими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи.
Пункт 1 статті 11 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 742-VIII від 03.11.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018; в редакції Закону № 2153-IX від 24.03.2022, № 3621-IX від 21.03.2024
Особи, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з числа військовослужбовців, учасників бойових дій та прирівняних до них осіб після їх звільнення обов’язково проходять відновлювальні (постізоляційні, реінтеграційні) заходи, заходи з адаптації, підтримки (супроводу) в порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Пункт 1 статті 11 доповнено абзцом сьомим згідно із Законом № 2010-IX від 26.01.2022; в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024
Особи, які звільняються або звільнені з військової служби з числа ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, члени сімей таких осіб, члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", мають право на безоплатну психологічну допомогу. Організація психологічної допомоги зазначеним особам провадиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб та членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України. Порядок та умови надання психологічної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Абзац пункту 1 статті 11 в редакції Закону № 2153-IX від 24.03.2022
У період дії воєнного стану військовослужбовці, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, можуть бути направлені відповідно до висновку військово-лікарської комісії для подальшого надання їм медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації до медичних закладів, розташованих за межами України. На зазначених військовослужбовців та супроводжуючий їх медичний персонал не поширюються обмеження щодо виїзду громадян України за межі України. Порядок надання військовослужбовцям медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації у медичних закладах за межами України і проведення оплати послуг з надання такої медичної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відшкодування вартості проїзду та оплати послуг з надання такої медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків надання зазначеної допомоги коштом приймаючої сторони.
Пункт 1 статті 11 доповнено абзцом згідно із Законом № 2171-IX від 01.04.2022
У період дії воєнного стану військовослужбовці, визначені у підпункті 1 пункту 1 статті 3 цього Закону, мають право на безоплатне отримання медичної послуги, пов’язаної із забезпеченням реалізації їхнього права на біологічне батьківство (материнство), зокрема на здійснення забору, кріоконсервації та зберігання їхніх репродуктивних клітин на випадок втрати репродуктивної функції при виконанні обов’язків із оборони держави, захисту Вітчизни та інших покладених на них обов’язків відповідно до законодавства, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пункт 1 статті 11 доповнено абзцом десятим згідно із Законом № 3496-IX від 22.11.2023
У разі направлення військовослужбовців на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, безперервним перебуванням на лікуванні за кордоном вважається період надання медичних послуг у закладах охорони здоров’я іноземних держав, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого та час очікування між плановими етапами лікування, реабілітації, протезування.
Пункт 1 статті 11 доповнено абзцом одинадцятим згідно із Законом № 3621-IX від 21.03.2024
Військовослужбовці під час лікування та реабілітації у закладах охорони здоров’я всіх форм власності та підпорядкування забезпечуються за рахунок державного бюджету покращеним харчуванням. Оплата витрат на покращене харчування військовослужбовців здійснюється Міністерством оборони України за фактом надання послуги на підставі щомісячного звіту закладу охорони здоров’я, в якому військовослужбовці проходять лікування та реабілітацію.
Пункт 1 статті 11 доповнено абзцом дванадцятим згідно із Законом № 3687-IX від 08.05.2024; в редакції Закону № 4351-IX від 15.04.2025
2. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти) за відсутності за місцем їх проживання державних або комунальних закладів охорони здоров'я отримують медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я.
Члени сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років, мають право на медичне обслуговування у закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Абзац другий пункту 2 статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5286-VI від 18.09.2012
Направлення військовослужбовців та членів їх сімей на лікування за межі України здійснюється на загальних підставах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей мають право не більше одного разу на рік на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Таким же правом користуються члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби. До таких членів сімей належать: батьки, дружина (чоловік), неповнолітні діти, а також діти - особи з інвалідністю з дитинства (незалежно від їх віку).
Абзац перший пункту 3 статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008
Пільги, передбачені першим реченням абзацу першого цього пункту, надаються військовослужбовцям та членам їх сімей за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує трьох прожиткових мінімумів.
Пункт третій статті 11 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1166-VII від 27.03.2014; в редакції Закону № 739-VIII від 03.11.2015
Військовослужбовцям, які направляються до санаторно-курортного закладу для продовження лікування відповідно до висновку військово-лікарської комісії після стаціонарного лікування в госпіталі, путівки надаються безоплатно.
Абзац третій пункту 3 статті 11 в редакції Закону № 1079-VIII від 12.04.2016
У разі направлення до санаторно-курортного закладу для продовження лікування після стаціонарного лікування в госпіталі військовослужбовця, який за станом здоров’я потребує сторонньої допомоги відповідно до висновку військово-лікарської комісії, особі, яка його супроводжує, безоплатно надається путівка до цього санаторно-курортного закладу без права лікування.
Пункт 3 статті 11 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1079-VIII від 12.04.2016
Особою, яка супроводжує військовослужбовця до санаторно-курортного закладу, не може бути особа з інвалідністю I групи та особа, яка не досягла 16-річного віку.
Пункт 3 статті 11 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1079-VIII від 12.04.2016
Військовослужбовці строкової військової служби, курсанти (слухачі) вищих військових навчальних закладів та курсанти закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, навчальних центрів (частин), військовослужбовці-жінки за наявності медичних показань забезпечуються безоплатним санаторно-курортним лікуванням.
Військовослужбовці, які отримали захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, після лікування у військово-медичному закладі охорони здоров'я мають право на позачергове одержання путівок до санаторно-курортних та оздоровчих закладів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Військовослужбовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, а також при особливому характері їх служби, військовослужбовцям, які стали особами з інвалідністю внаслідок бойових дій, учасникам бойових дій і прирівняним до них особам путівки для санаторно-курортного лікування надаються у першу чергу.
Пенсіонери з числа військовослужбовців, які визнані особами з інвалідністю I та II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування незалежно від виду пенсії, яку вони отримують. Особи з інвалідністю III групи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, які отримують пенсії по інвалідності, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування за наявності медичних показань.
Порядок забезпечення путівками для санаторно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
4. Військовослужбовці, які стали особами з інвалідністю внаслідок бойових дій, а також учасники бойових дій прирівнюються у правах до осіб з інвалідністю та учасників Другої світової війни.
Пункт 4 статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018
5. Військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров'я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).
Для догляду за хворою дитиною віком до 14 років військовослужбовці, зазначені в абзаці першому цього пункту, звільняються від виконання службових обов’язків на період, протягом якого дитина потребує догляду згідно з медичним висновком про тимчасову непрацездатність, але не більш як на 14 календарних днів. У разі необхідності догляду за хворою дитиною віком до 14 років, яка потребує стаціонарного лікування, військовослужбовці, зазначені в абзаці першому цього пункту, звільняються від виконання службових обов’язків із збереженням грошового забезпечення на весь період догляду за хворою дитиною.
Пункт 5 статті 11 доповнено абзцом другим згідно із Законом № 3621-IX від 21.03.2024
6. Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
7. Зміна підпорядкування, перепрофілювання військово-медичних закладів охорони здоров'я, санаторно-курортних та оздоровчих закладів Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань і правоохоронних органів та відчуження нерухомого майна цих закладів забороняються.
Статтю 11 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 1138-VI від 17.03.2009
8. Особливості надання медичної допомоги та медичних послуг іноземцям та особам без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтю 11 доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 4730-IX від 17.12.2025
Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2171-III від 21.12.2000, № 662-IV від 03.04.2003, № 1768-IV від 15.06.2004; в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006
Стаття 12 — Забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей
1. Держава забезпечує військовослужбовців житлом або за їхнім бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання житло відповідно до цього Закону та інших законів України.
Військовослужбовці відповідно до законодавства можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло незалежно від рівня доходу.
Військовослужбовцям, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, а також особам, звільненим з військової служби за станом здоров’я, за віком, у зв’язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, та членам їх сімей, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, безоплатно надається у власність житло (у тому числі житло, яке вони займають у будинках державного житлового фонду або житлового фонду територіальних громад, якщо таке житло придбане або збудоване за рахунок коштів державного бюджету та передане у комунальну власність) або за їхнім бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання житло за рахунок коштів державного бюджету.
Житло або грошова компенсація за належне для отримання житло надається зазначеним військовослужбовцям один раз протягом усього часу проходження військової служби в межах норм та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці базової військової служби та військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (за потреби перебування у розташуванні військової частини), розміщуються в казармах, що відповідають встановленим законодавством вимогам.
Курсанти вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти розміщуються в казармах у розташуванні закладу (підрозділу), що відповідають встановленим законодавством вимогам, а курсанти, які перебувають у шлюбі, - у гуртожитках.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців базової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються безоплатно службовим житлом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності службового житла військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, що відповідають встановленим законодавством вимогам, а військовослужбовці, які перебувають у шлюбі, та військовослужбовці офіцерського складу - у гуртожитках.
У разі відсутності можливості для розміщення військовослужбовців, у тому числі курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які перебувають у шлюбі, у спеціально пристосованих казармах та гуртожитках, а також у разі відсутності службового житла військова частина (заклад, підрозділ, орган, з’єднання, установа) зобов’язана за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за найм (оренду) житла в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці та члени їх сімей зобов’язані вивільнити займане ними службове житло не пізніше дня виключення із списків особового складу військової частини у разі звільнення з військової служби, направлення для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого або переміщення по військовій службі, пов’язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), крім осіб, які не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого службового житла, та осіб, які набули право на отримання житла у власність чи грошової компенсації за належне їм для отримання житло.
Військовослужбовці, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, особи, звільнені з військової служби за станом здоров’я, за віком, у зв’язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, та члени їх сімей, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого службового житла або за наявності підстав, передбачених цим Законом, - житла у власність чи грошової компенсації за належне їм для отримання житло.
2. Військовослужбовцям та членам їх сімей, особам, звільненим з військової служби, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, може бути надано соціальне житло відповідно до Закону України "Про основні засади житлової політики" з урахуванням пільг і субсидій для оплати оренди соціального житла та житлово-комунальних послуг, встановлених відповідно до законодавства.
3. За військовослужбовцями, прийнятими або призваними на військову службу, зберігається право на житло, яке вони займали до прийняття або призову на військову службу.
Військовослужбовці, які відповідно до міжнародного договору України направлені для проходження військової служби на посадах у багатонаціональних органах військового управління, закордонних дипломатичних установах України та міжнародних організаціях, військовослужбовці, направлені у складі підрозділів Збройних Сил України до інших держав, а також військовослужбовці, направлені для участі у складі національного контингенту і національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, зберігають право на одержання житла за місцем служби до такого направлення.
За особами, визнаними у встановленому законодавством порядку такими, що можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, які прийняті або призвані на військову службу, залишається право скористатися такою підтримкою протягом усього часу проходження служби.
4. Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, особам, звільненим з військової служби за станом здоров’я, за віком, у зв’язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, особам, які на час звільнення мали вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше або набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", сім’ям військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, житло надається позачергово у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
5. Військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю, що настала в період проходження ними військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ними військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка на оплату вартості житлово-комунальних послуг у житлових будинках незалежно від форми власності та витрат на управління багатоквартирним будинком у межах норм, передбачених законодавством.
Пільги, передбачені цим пунктом, надаються військовослужбовцям і членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, за умови що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців не перевищує величини доходу, що надає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
6. Військовослужбовці, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, мають право на одержання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в порядку, встановленому законодавством.
Органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати земельні ділянки та в межах визначених законом повноважень допомогу в будівництві військовослужбовцям, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин, а також особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, якщо вони виявили бажання побудувати житловий будинок.
7. Військовослужбовці, які під час проходження служби не отримали у власність житло або грошову компенсацію за належне їм для отримання житло, мають право один раз протягом усього часу проходження ними військової служби одержати кредит для будівництва житлового будинку або придбання житла на строк до 20 років з погашенням загальної суми та процентів за кредитом за рахунок коштів, призначених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
8. Військовослужбовці у разі укладення першого контракту мають право на компенсацію 50 відсотків першого внеску за кредитом, забезпеченим предметом іпотеки відповідно до Умов забезпечення приватним акціонерним товариством "Українська фінансова житлова компанія" доступного іпотечного кредитування громадян України, та додатково 100 тисяч гривень після першого року військової служби і 100 тисяч гривень - після другого року військової служби.
Компенсація, передбачена цим пунктом, надається військовослужбовцю один раз за весь час проходження ним військової служби.
Порядок та умови надання військовослужбовцям компенсації, передбаченої цим пунктом, визначаються Кабінетом Міністрів України.
9. Військовослужбовці у разі звільнення з військової служби за станом здоров’я, за віком, у зв’язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, а також військовослужбовці, які на час звільнення мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше або набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та на день звільнення з військової служби перебували на обліку осіб, які мають право скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, продовжують перебувати на такому обліку та користуються переважним правом на одержання житла в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі смерті особи, зазначеної в абзаці першому цього пункту, загибелі (смерті) або зникнення безвісти військовослужбовця за особливих обставин під час проходження військової служби, який перебував разом із членами сім’ї на обліку осіб, які мають право скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, сім’ї таких осіб зберігають право на одержання житла в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
10. Військовослужбовцям, які проходили військову службу у військових частинах (закладах, підрозділах, органах, з’єднаннях, установах), розташованих на територіях, включених у встановленому законодавством порядку до переліку територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією, були забезпечені службовим чи іншим житлом та набули право власності на таке житло відповідно до законодавства і продовжують службу у військових формуваннях України та отримали статус внутрішньо переміщеної особи, а також членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається житло або за їхнім вибором грошова компенсація за належне їм для отримання житло відповідно до цього Закону, без урахування належного їм житла, розташованого на тимчасово окупованій території, за умови їхньої згоди, посвідченої нотаріально, на передачу такого житла, розміщеного на тимчасово окупованій території, у власність органу, що забезпечує їх житлом, а також без урахування службового житла і житла для постійного проживання, розміщеного на такій території, одержаного ними відповідно до законодавства, чинного на час надання такого житла, за умови їхньої згоди, посвідченої нотаріально, на припинення права користування таким житлом.
Право власності військовослужбовця та членів його сім’ї на житло, розташоване на тимчасово окупованій території, набуває орган, що забезпечує їх житлом відповідно до цієї статті, за згодою таких осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
11. Військовослужбовці, особи, звільнені з військової служби, та члени їх сімей, які на день втрати чинності Житловим кодексом України від 30 червня 1983 року № 5464-X перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем проходження військової служби, залишаються на такому обліку та забезпечуються житлом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
12. Військовослужбовцям та членам їх сімей, які реалізували право на житло з використанням механізмів державної підтримки реалізації права на житло, визначених пунктом 8 цієї статті та статтею 27 Закону України "Про основні засади житлової політики", та набули житло у власність або отримали грошову компенсацію вартості житла відповідно до статті 35 Закону України "Про основні засади житлової політики", житло не може бути безоплатно надано у власність відповідно до цієї статті, крім випадків, встановлених законодавством.
13. Житло, придбане або збудоване за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, яке надається військовослужбовцям відповідно до цього Закону, може передаватися державними органами - головними розпорядниками бюджетних коштів у комунальну власність територіальних громад у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами № 533/97-ВР від 18.09.97, № 1865-IV від 24.06.2004, № 1510-VI від 11.06.2009, № 1166-VII від 27.03.2014, № 683-VIII від 15.09.2015, № 2181-VIII від 07.11.2017, № 2288-VIII від 08.02.2018, № 2397-VIII від 05.04.2018, № 2443-VIII від 22.05.2018, № 2547-VIII від 18.09.2018, № 3633-IX від 11.04.2024; в редакції Закону № 4751-IX від 13.01.2026
Стаття 13 — Право військовослужбовців та членів їх сімей на освіту
1. Військовослужбовці мають право на навчання (у тому числі на здобуття післядипломної освіти та підвищення кваліфікації) у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, закладах фахової передвищої військової освіти, інших закладах вищої освіти. Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, дозволяється навчатися в інших закладах вищої освіти без відриву від служби після проходження ними строку служби, який дорівнює часу їх навчання для здобуття попереднього ступеня вищої освіти. Іншим категоріям військовослужбовців (у тому числі військовослужбовцям віком від 18 до 25 років, які не мають вищої освіти), крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, та військову службу за призовом осіб офіцерського складу, дозволяється навчатися в інших закладах вищої освіти без відриву від служби в порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пункт 1 статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1014-V від 11.05.2007, № 683-VIII від 15.09.2015; в редакції Закону № 4562-IX від 31.07.2025
2. Особи, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом осіб офіцерського складу в період навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, при звільненні з військової служби зараховуються для продовження навчання до того навчального закладу, де вони навчалися до призову на військову службу, незалежно від форми навчання.
Пункт 2 статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 683-VIII від 15.09.2015
3. При зміні військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, або тими, хто перебуває на кадровій військовій службі, місця проходження військової служби, а також при звільненні з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів члени їх сімей, які навчаються (виховуються) у державних навчальних закладах, мають право переводитися до державних навчальних закладів, найближчих до нового місця проходження військової служби або місця проживання.
4. Дітям військовослужбовців за місцем проживання їх сімей у першочерговому порядку надаються місця у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах і дитячих оздоровчих таборах незалежно від форм власності.
5. Особа, у якої один з батьків є військовослужбовцем, який має вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, особа, у якої один з батьків є громадянином, звільненим з військової служби за віком, за станом здоров’я чи у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, вислуга років у календарному обчисленні якого становить 20 років і більше, особа, у якої один з батьків є військовослужбовцем, який став особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, користується переважним правом зарахування до військових ліцеїв, ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, до вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, за умов успішного складання іспитів та відповідності іншим вимогам і правилам прийому до цих навчальних закладів, протягом трьох років після здобуття необхідного для вступу рівня загальної середньої освіти.
Особа, у якої один з батьків (усиновлювачів) був військовослужбовцем, який загинув чи визнаний судом безвісно відсутньою особою при виконанні ним обов’язків військової служби, протягом трьох років після здобуття відповідної загальної середньої освіти зараховується поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів.
Пункт 5 статті 13 в редакції Закону № 1543-VII від 20.06.2014
Стаття 13 в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006
Стаття 14 — Пільги військовослужбовцям та членам їх сімей
1. Військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд:
-
1) залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом:
-
а) у відрядження;
-
б) у відпустку в межах України;
Підпункт "б" підпункту 1 пункту 1 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1014-V від 11.05.2007
-
в) при переведенні на нове місце проходження військової служби або у зв'язку з передислокацією військової частини;
-
г) до місця проживання, обраного при звільненні з військової служби, в межах України;
Підпункт "г" підпункту 1 пункту 1 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1014-V від 11.05.2007
Пільги, передбачені підпунктом "б" підпункту 1 цього пункту, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підпункт 1 пункту 1 статті 14 доповнено абзацом шостим абзацом згідно із Законом № 1166-VII від 27.03.2014
- 2) всіма видами транспорту загального користування міського, приміського та міжміського сполучення (за винятком таксі) - тільки військовослужбовці строкової військової служби.
2. При переведенні військовослужбовців на нове місце проходження військової служби або звільненні з військової служби вони мають право на безоплатне перевезення до 20 тонн особистого майна в контейнерах з попереднього місця проживання до нового залізничним транспортом, а там, де такого виду транспорту немає, - іншими видами транспорту (за винятком повітряного). У разі перевезення особистого майна в окремому вагоні, багажем та дрібною відправкою їм відшкодовуються фактичні витрати, але не більше вартості перевезення майна в контейнері вагою 20 тонн.
3. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) мають право на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом:
-
1) від місця проживання до місця проходження військової служби військовослужбовця у зв'язку з його переведенням;
-
2) до місця проведення відпустки військовослужбовцем в межах України;
Підпункт 2 пункту 3 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1014-V від 11.05.2007
- 3) при звільненні військовослужбовця з військової служби, а також у разі загибелі (смерті) військовослужбовця - до обраного місця проживання в межах України.
Підпункт 3 пункту 3 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1014-V від 11.05.2007
Члени сімей військовослужбовців при переїзді до обраного місця проживання у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця мають право на безоплатне перевезення до 20 тонн особистого майна в контейнерах залізничним транспортом, а там, де такого виду транспорту немає, - іншими видами транспорту (за винятком повітряного). У разі перевезення особистого майна в окремому вагоні, багажем та дрібною відправкою їм відшкодовуються фактичні витрати, але не більше вартості перевезення майна в контейнері вагою 20 тонн.
Пільги, передбачені підпунктом 2 цього пункту, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пункт 3 статті 14 доповнено абзацом шостим абзацом згідно із Законом № 1166-VII від 27.03.2014
4. Військовослужбовці, які стали особами з інвалідністю внаслідок бойових дій, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, а також батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, користуються правом безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Вони мають право на 50-відсоткову знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом відповідно до закону.
Пункт 4 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1812-VIII від 17.01.2017
5. Військовослужбовці при направленні у відрядження, до нового місця проходження військової служби, а також до місця використання відпустки та назад мають право на придбання проїзних документів для себе та членів своєї сім'ї на всі види транспорту поза чергою. При цьому військовослужбовці, які направляються у відрядження, користуються правом на бронювання та отримання поза чергою місця в готелі на підставі посвідчення про відрядження.
6. При виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
7. Військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, мають право на першочергове встановлення квартирного телефону, а також першочергове встановлення квартирної охоронної сигналізації.
8. Військовослужбовці строкової військової служби мають право безоплатно відправляти й одержувати листи. Безоплатними поштовими посилками відправляється особистий одяг громадян, призваних на строкову військову службу.
9. Витрати, пов'язані з перевезенням військовослужбовців та членів їх сімей, їх особистого майна залізничним, повітряним, водним і автомобільним (за винятком таксі) транспортом, бронюванням місць у готелях при направленні військовослужбовців у відрядження, відшкодовуються за рахунок коштів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
10. Військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.
11. Військовослужбовець, військовозобов'язаний або резервіст, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, не користуються правом на пільги, гарантії та компенсації, встановлені цим Законом, на час відбування призначеного судом одного з видів покарань, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6, 9, 11, 12 статті 51 Кримінального кодексу України. На цей час члени їх сімей також не користуються правом на пільги, гарантії та компенсації, якими вони користувалися як члени сімей таких осіб.
12. Військовослужбовець строкової військової служби, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, особа офіцерського складу, яка проходить кадрову військову службу, особа офіцерського складу, яка проходить військову службу за призовом, військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім’ї права на пільги не втрачають.
Військовослужбовець, якому призупинено військову службу або який під час дії воєнного стану самовільно залишив військову частину чи місце проходження військової служби або дезертирував, не користується правом на пільги, гарантії та компенсації, встановлені цим Законом. На цей час члени його сім’ї також не користуються правом на пільги, гарантії та компенсації, якими вони користувалися як члени сім’ї такої особи.
Пункт 12 статті 14 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4392-IX від 30.04.2025
Пункт 12 статті 14 в редакції Закону № 158-VIII від 05.02.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1357-IX від 30.03.2021
13. Особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
14. Військовослужбовці та члени їх сімей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, користуються пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
15. Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об’єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об’єкта нерухомості, об’єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Статтю 14 доповнено пунктом 15 згідно із Законом № 1275-VII від 20.05.2014; в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2459-IX від 27.07.2022 - щодо застосування змін див. пункт 2 розділу II; в редакції Законів № 3621-IX від 21.03.2024, № 3633-IX від 11.04.2024; частина п'ятнадцята статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-IX від 14.01.2025
16. Військовослужбовці у разі укладення контракту мають право протягом трьох місяців з дати укладення такого контракту отримати сертифікат на купівлю транспортного засобу в розмірі 150 тисяч гривень в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Сертифікат на купівлю транспортного засобу видається військовослужбовцю при укладенні контракту лише один раз.
Статтю 14 доповнено пунктом 16 згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
Стаття 14 в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006
Стаття 15 — Пенсійне забезпечення і допомога
1. Пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Пункт 1 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006
2. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:
- 1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби:
за станом здоров’я;
за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
Абзац третій підпункту 1 пункту 2 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";
у зв’язку із звільненням з полону;
Підпункт 1 пункту 2 статті 15 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
- 2) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби:
у зв’язку із закінченням строку контракту;
за віком;
у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);
у зв’язку із виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31 Закону України "Про розвідку";
з підстав, визначених пунктами 1 і 5 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку";
Абзац сьомий підпункту 2 пункту 2 статті 15 в редакції Закону № 4684-IX від 05.11.2025
у зв’язку з неможливістю призначення на іншу посаду в разі прямого підпорядкування близькій особі;
у зв’язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності;
через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану;
Абзац десятий підпункту 2 пункту 2 статті 15 в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024
за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років;
у зв’язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
Підпункт 2 пункту 2 статті 15 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
у зв’язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;
Підпункт 2 пункту 2 статті 15 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
- 3) 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", у мирний час.
Абзац перший підпункту 3 пункту 2 статті 15 в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024
Військовослужбовцям військової служби за призовом осіб офіцерського складу одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується у разі звільнення з військової служби з таких підстав:
у зв’язку із закінченням установлених строків військової служби;
за станом здоров’я;
через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";
Абзац п’ятий підпункту 3 пункту 2 статті 15 в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024
у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;
у зв’язку із звільненням з полону;
Підпункт 3 пункту 2 статті 15 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
у зв’язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
Підпункт 3 пункту 2 статті 15 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
у зв’язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;
Підпункт 3 пункту 2 статті 15 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
у зв’язку із закінченням строку військової служби за призовом осіб офіцерського складу під час дії воєнного стану.
Підпункт 3 пункту 2 статті 15 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
Одноразова грошова допомога, встановлена цим пунктом, не виплачується військовослужбовцям у разі їх звільнення з військової служби з таких підстав:
через службову невідповідність;
у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
Абзац тринадцятий підпункту 3 пункту 2 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
у зв’язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади;
у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади";
у зв’язку з припиненням громадянства України;
у зв’язку з встановленням невідповідності військовослужбовця вимогам проходження військової служби, визначеним частиною шостою статті 20-2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", чи визнанням його таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 зазначеного Закону;
у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами, або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, в яких вони працювали.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується військовослужбовцям, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України.
Підпункт 3 пункту 2 статті 15 доповнено абзацом двадцять п’ятим згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
Пункт 2 статті 15 в редакції Закону № 3591-IV від 04.04.2006; із змінами, внесеними згідно із Законами № 328-V від 03.11.2006, № 3668-VI від 08.07.2011, № 3917-VI від 18.10.2011, № 4711-VI від 17.05.2012, № 224-VII від 14.05.2013, № 1169-VII від 27.03.2014, № 1241-VII від 06.05.2014, № 1275-VII від 20.05.2014, № 1614-VII від 25.07.2014, № 524-IX від 04.03.2020, № 912-IX від 17.09.2020, № 1357-IX від 30.03.2021; в редакції Закону № 3379-IX від 06.09.2023
3. Військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
4. Військові формування, військовослужбовці яких загинули чи померли в період проходження військової служби, подають їх сім'ям і батькам допомогу в проведенні похорону і компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження пам'ятників у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Батькам та неповнолітнім дітям, а також дітям - особам з інвалідністю з дитинства (незалежно від їх віку) військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження військової служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Абзац другий пункту 4 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1082-XIV від 21.09.99
Стаття 15 в редакції Закону № 64/97-ВР від 12.02.97
Стаття 16 — Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві
1. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
2. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
-
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби;
-
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних з проходженням військової служби;
-
3) загибелі (смерті) військовозобов’язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві;
-
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
-
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
-
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
-
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов’язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через один рік після звільнення її з військової служби;
Підпункт 7 пункту 2 статті 16 в редакції Закону № 4546-IX від 16.07.2025
-
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов’язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
-
9) отримання військовозобов’язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов’язків служби у військовому резерві.
3. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу".
Військовозобов’язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу", указами Президента України.
4. Військовослужбовець, військовозобов’язаний або резервіст, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, має право скласти в письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження).
Справжність підпису військовослужбовця Збройних Сил України, військовозобов’язаного, резервіста, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, на особистому розпорядженні засвідчує командир військової частини або нотаріус.
Оригінал особистого розпорядження зберігається у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації місця проживання або за місцем призову (прийняття) на військову службу такої особи, якщо такий призов (прийняття) на військову службу здійснювався (здійснювалося) не за місцем реєстрації місця проживання військовозобов’язаного або резервіста.
У разі складання особистого розпорядження військовослужбовцем Служби безпеки України, іншого органу або військового формування, крім Збройних Сил України, зазначених у підпункті 1 пункту 1 статті 3 цього Закону, справжність підпису на особистому розпорядженні засвідчує командир/керівник підрозділу органу (служби, військового формування) або нотаріус.
Оригінал особистого розпорядження зберігається в особовій справі військовослужбовця Служби безпеки України, іншого органу або військового формування, зазначених у підпункті 1 пункту 1 статті 3 цього Закону.
Порядок та строки передачі військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження командиру військової частини, командиру/керівнику підрозділу органу (служби, військового формування) для зберігання в особовій справі визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовець, військовозобов’язаний або резервіст, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, має право у будь-який час скасувати особисте розпорядження або скласти нове.
Кожне нове особисте розпорядження скасовує дійсність попереднього.
Заборонено розголошувати зміст особистого розпорядження до встановлення факту загибелі (смерті) особи, яка його склала.
Статтю 16 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 3515-IX від 09.12.2023
Стаття 16 в редакції Законів № 328-V від 03.11.2006, № 5040-VI від 04.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016, № 2522-VIII від 06.09.2018; текст статті 16 в редакції Закону № 2489-IX від 29.07.2022
Стаття 16-1 — Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги
1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.
4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Абзац сьомий пункту 4 статті 16-1 в редакції Закону № 4498-IX від 17.06.2025
Закон доповнено статтею 16-1 згідно із Законом № 5040-VI від 04.07.2012; текст статті 16-1 в редакції Закону № 2489-IX від 29.07.2022; стаття 16-1 в редакції Закону № 3515-IX від 09.12.2023
Стаття 16-2 — Розмір одноразової грошової допомоги
1. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
- а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста у випадках, зазначених упідпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
- б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Підпункт "б" пункту 1 статті 16-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4546-IX від 16.07.2025
2. Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов’язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених упідпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
3. Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень;
Абзац другий пункту 3 статті 16-2 в редакції Закону № 4546-IX від 16.07.2025 - застосовується з 24 лютого 2022 року
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.
Статтю 16-2 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 2489-IX від 29.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року; в редакції Законів № 3621-IX від 21.03.2024, № 3633-IX від 11.04.2024
Закон доповнено статтею 16-2 згідно із Законом № 5040-VI від 04.07.2012; текст статті 16-2 в редакції Закону № 2004-VIII від 06.04.2017
Стаття 16-3 — Призначення і виплата одноразової грошової допомоги
1. Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.
Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за наявності особистого розпорядження виплачується особі (особам), на користь якої (яких) складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні. У таких випадках розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат, визначених абзацом другим пункту 2 статті 16-1 цього Закону.
У разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна з таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у рівних частках.
Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої (померлої) особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.
Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.
Пункт 1 статті 16-3 в редакції Законів № 2004-VIII від 06.04.2017, № 3515-IX від 09.12.2023
2. У випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
3. Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
4. Якщо військовослужбовцю, військовозобов’язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв’язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов’язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв’язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).
У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов’язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста, чи особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби, здійснюється без урахування раніше виплачених сум допомоги у зв’язку з частковою втратою працездатності чи встановленням інвалідності.
Пункт 4 статті 16-3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016; в редакції Закону № 2489-IX від 29.07.2022
5. У разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день його (її) звільнення з військової служби обіймав (обіймала) посаду в державному органі, установі, організації із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів цих державних органів, установ, організацій, до яких він (вона) були відряджені.
У такому самому порядку здійснюється виплата одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, якого було відряджено до державного органу, установи, організації із залишенням його на військовій службі.
6. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
7. Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки безоплатно в порядку електронної взаємодії отримують необхідну інформацію від державних органів, які є власниками (розпорядниками, держателями, володільцями, адміністраторами тощо) інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних, комунікаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, у тому числі з Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів тощо, про осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Порядок отримання інформації з реєстрів та інформаційних баз даних визначається розпорядником персональних даних, що містяться у відповідних реєстрах або базах даних.
Статтю 16-3 доповнено новим пунктом згідно із Законом № 3515-IX від 09.12.2023
8. Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
9. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
10. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Закон доповнено статтею 16-3 згідно із Законом № 5040-VI від 04.07.2012
Стаття 16-4 — Підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються
1. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
- а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
Підпункт "а" пункту 1 статті 16-4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020
-
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
-
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
-
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
2. Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.
У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов’язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Статтю 16-4 доповнено пунктом 2 згідно із Законом № 3515-IX від 09.12.2023
Закон доповнено статтею 16-4 згідно із Законом № 5040-VI від 04.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2522-VIII від 06.09.2018
Стаття 17 — Відшкодування заподіяної шкоди
Відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006
Стаття 18 — Соціальні гарантії прав членів сімей військовослужбовців
1. Члени сімей військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу мають переважне право при прийнятті на роботу і на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників, а також на першочергове направлення для професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки з відривом від виробництва та на виплату на період навчання середньої заробітної плати.
Пункт 1 статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 683-VIII від 15.09.2015
2. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, виплачується за місцем роботи грошова допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати при розірванні ними трудового договору у зв'язку з переведенням чоловіка (дружини) на службу в іншу місцевість. При тимчасовій втраті працездатності листки непрацездатності оплачуються дружинам (чоловікам) військовослужбовців у розмірі 100 відсотків середньомісячної заробітної плати незалежно від страхового стажу.
Дію другого речення частини другої статті 18 зупинено на 2002 рік згідно із Законом № 2905-III від 20.12.2001; частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 429-IV від 16.01.2003; дію другого речення частини другої статті 18 зупинено на 2004 рік згідно із Законом № 1344-IV від 27.11.2003; пункт 2 статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006
3. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Пункт 4 статті 18 виключено на підставі Закону № 328-V від 03.11.2006
5. Місцеві ради:
Абзац перший частини п'ятої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2459-IV від 03.03.2005
працевлаштовують у першочерговому порядку дружин військовослужбовців строкової служби у разі їх звільнення при скороченні чисельності або штату працівників, при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації;
надають позачергово дітям військовослужбовців та дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, а також дітям резервістів під час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві місця у дитячих закладах за місцем проживання (перебування) дитини;
Абзац третій пункту 5 статті 18 в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024
забезпечують відселення із закритих та віддалених від населених пунктів військових гарнізонів військовослужбовців, звільнених в запас або у відставку.
6. Вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Пункт 6 статті 18 в редакції Законів № 328-V від 03.11.2006, № 1357-IX від 30.03.2021
6-1. Членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.
Порядок виплати грошового забезпечення зазначеним у цьому пункті членам сімей військовослужбовців визначається Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також військовими формуваннями, правоохоронними і розвідувальними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями.
Статтю 18 доповнено пунктом 6-1 згідно із Законом № 1316-VII від 05.06.2014
7. Кабінетом Міністрів України, місцевими радами, підприємствами, установами, організаціями можуть встановлюватися й інші пільги та гарантії соціального захисту сімей військовослужбовців.
Частина сьома статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2459-IV від 03.03.2005
Розділ III. ПРАВО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА ОСКАРЖЕННЯ НЕПРАВОМІРНИХ РІШЕНЬ ТА ДІЙ, ОТРИМАННЯ ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ
Назва розділу III в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023
Стаття 19 — Право військовослужбовця на оскарження неправомірних рішень та дій
Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 20 — Право військовослужбовців на правничу допомогу
Назва статті 20 в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023
Військовослужбовцям гарантується право на захист у порядку, встановленому законами України.
Судочинство у справах за участю військовослужбовців, які проходять військову службу на території України, здійснюється відповідно до законів України, а військовослужбовців, які проходять військову службу за межами території України, - відповідно до вимог міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розділ III в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006
Розділ IV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ ЦЬОГО ЗАКОНУ. НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЦЬОГО ЗАКОНУ
Стаття 21 — Відповідальність посадових осіб за порушення цього Закону
Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, винні в порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
Статтю 22 виключено на підставі Закону № 1697-VII від 14.10.2014
Розділ в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006
Розділ V. ФІНАНСУВАННЯ ВИТРАТ, ПОВ'ЯЗАНИХ З РЕАЛІЗАЦІЄЮ ЦЬОГО ЗАКОНУ
Стаття 23 — Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Статтю 23 доповнено частиною другою згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008
Розділ в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006
Президент України
Л.КРАВЧУК
м. Київ
20 грудня 1991 року
№ 2011-XII