Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування

Тип: Наказ Міністерства юстиції України; Порядок, Форма типового документа, Реєстр Видавник: Міністерство юстиції України Номер: z1298-11 Прийнято: 2011-11-11 Чинна редакція від: 2020-11-20 Стан: in_force Rada ID: z1298-11

---

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

11.11.2011  № 3306/5

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

14 листопада 2011 р.

за № 1298/20036

Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування

_Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції

№ 1784/5 від 17.09.2015

№ 3058/5 від 25.10.2016

№ 2786/5 від 27.08.2018

№ 3860/5 від 05.11.2020_

Відповідно до статті 37 Закону України "Про нотаріат" та з метою вдосконалення порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 25.08.94 № 22/5 "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.10.94 за № 256/466 (із змінами).

3. Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (Чижмарь К.І.):

3.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (із змінами).

3.2. Довести цей наказ до відома начальників головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

3.3. Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу, головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр

О.Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ

Міністерства юстиції України

11.11.2011  № 3306/5

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

14 листопада 2011 р.

за № 1298/20036

ПОРЯДОК

вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування

I. Загальні положення

1.1. Перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат".

1.2. Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

1.3. Відповідно до статті 7 Закону України «Про нотаріат» посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Пункт 1.3. розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

1.4. Посадові особи органів місцевого самоврядування при вчиненні нотаріальних дій зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у справах органу місцевого самоврядування, видаються в порядку, передбаченому статтею 8 Закону України "Про нотаріат".

1.5. Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язані сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Пункт 1.5. розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

1.6. Мова нотаріального діловодства визначається Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Якщо особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй перекладачем, про що зазначається в посвідчувальному написі.

Абзац перший пункту 1.6. розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, яку вона знає.

II. Загальні правила вчинення нотаріальних дій

2.1. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Абзац перший пункту 2.1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування (наприклад: "У зв'язку з хворобою заповідача заповіт посвідчено за адресою: село Жовтневе Переяслав-Хмельницького району Київської області, вул. Шкільна, 3, кв. 8").

2.2. Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів.

2.3. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про нотаріат".

У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.

2.4. При вчиненні нотаріальних дій перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

Пункт 2.4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

2.5. При вчиненні нотаріальних дій визначається обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, встановленому статтею 44 Закону України "Про нотаріат".

Пункт 2.5 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

2.6. Порядок підписання нотаріально посвідчуваних документів визначено статтею 45 Закону України "Про нотаріат".

Глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, сама читає заповіт чи заяву і підписує його (її). Якщо така особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка може порозумітися з глухою, німою або глухонімою особою і підтвердити своїм підписом, що зміст заповіту, заяви відповідає волі учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту заповіту, заяви. Від зазначеної особи вимагається документ, що підтверджує її кваліфікацію.

2.7. Відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат" посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, мають право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості й документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

2.8. Відповідно до статті 9 Закону України "Про нотаріат" посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, не має права вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їхніх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я та від імені працівників даного органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного органу місцевого самоврядування. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються нотаріусом чи у будь-якому іншому органі місцевого самоврядування.

2.9. Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії, визначені статтею 47 Закону України "Про нотаріат".

2.10. Тексти нотаріальних документів (свідоцтв, заповітів, заяв, дублікатів нотаріальних документів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них) повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту свідоцтв, заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.

Абзац перший пункту 2.10 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

Якщо особа через свої релігійні переконання у встановленому законом порядку відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє цей факт за її паспортом. Копія сторінки паспорта з відміткою про наявність у такої особи права здійснювати будь-які платежі без реєстраційного номера облікової картки платника податків залишається у справах органу місцевого самоврядування.

Дописки та виправлення в тексті нотаріально оформлюваного документа не допускаються.

У разі якщо документи, що посвідчуються (засвідчуються), викладені на двох і більше аркушах, вони повинні бути прошиті, аркуші їх пронумеровані, про що повинен бути зроблений відповідний запис, завірений підписом посадової особи органу місцевого самоврядування, скріплений гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування на зворотному боці останнього аркуша. Наприклад: "Прошито, пронумеровано і скріплено печаткою п'ять аркушів" (посада, підпис і гербова печатка відповідного органу місцевого самоврядування).

2.11. Посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування (додатки 1-14).

Абзац третій пункту 2.11 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток. Для застосування посвідчувальних написів можуть використовуватись штампи з текстом відповідного напису. Для оформлення нотаріальних документів також можуть застосовуватися мастичні штампи зі словами "копія", "копія з копії", "дублікат, що має силу оригіналу", "згідно з оригіналом" тощо.

Абзац другий пункту 2.11 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

Посвідчувальний напис на заповіті вміщується після підпису фізичної особи на тій самій сторінці чи на звороті документа. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально оформлюваному документі, він має бути продовжений на прикріпленому до документа аркуші паперу. У цьому випадку аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш із продовженням посвідчувального напису скріплюються у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності. Аркуші повинні бути пронумеровані, кількість їх засвідчена підписом посадової особи органу місцевого самоврядування, скріпленим печаткою цього органу.

Абзац третій пункту 2.11 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

2.12. Усі нотаріальні дії, які вчиняються посадовою особою органу місцевого самоврядування, реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування (додаток 15) у порядку, передбаченому статтею 52 Закону України "Про нотаріат", та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613 (далі - Правила).

У разі покладення обов’язків щодо вчинення нотаріальних дій на декількох посадових осіб органу місцевого самоврядування - старост кожний староста веде окремий реєстр для реєстрації нотаріальних дій. Кожному реєстру для реєстрації нотаріальних дій присвоюється свій індекс, який має збігатися з номером печатки старости. При цьому запис на оформленому старостою документі здійснюється у вигляді такого набору цифр: 1-2, 3-4, 12-1 тощо, де перша цифра означає індекс реєстру для реєстрації нотаріальних дій старости, а друга цифра - порядковий номер запису нотаріальної дії у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Пункт 2.12 розділу II доповнено новим абзацом другим згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3058/5 від 25.10.2016

Якщо органом місцевого самоврядування вказані обов’язки покладено на одну посадову особу (старосту), записи, що здійснюються при реєстрації нотаріальних дій вказаною посадовою особою, складаються з однієї цифри, яка відповідає порядковому номеру нотаріальної дії (1, 2, 3, 10 тощо).

Пункт 2.12 розділу II доповнено новим абзацом третім згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3058/5 від 25.10.2016

Записи в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій повинні бути повними і скороченню не підлягають, крім загальноприйнятих скорочень. Наприклад, місто - м., район - р-н, селище міського типу - смт, вулиця - вул., будинок - буд., квартира - кв. Дописки і виправлення, зроблені в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, повинні бути застережені посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплені її підписом та печаткою органу місцевого самоврядування.

2.13. Примірники всіх виданих та посвідчених документів, що залишаються у справах органу місцевого самоврядування, формуються в наряди.

Пункт 2.13 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

2.14. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов’язково долучаються до примірника заповіту, свідоцтва тощо, що залишається у справах органу місцевого самоврядування, і формуються в наряди (справи).

Пункт 2.14 розділу II доповнено новим абзацом першим згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

У разі якщо державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, що залишається у справах органу місцевого самоврядування.

Пункт 2.14 розділу II доповнено новим абзацом другим згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

Документи, на підставі яких вживаються заходи щодо охорони спадкового майна, приєднуються до актів опису спадкового майна, які залишаються у справах органу місцевого самоврядування, і формуються в наряд (справу).

Оригінали документів (свідоцтва про народження, шлюб, смерть тощо) повертаються особам, що їх подали, а в органі місцевого самоврядування залишаються їх копії. Копії подаються заінтересованими особами або на їх прохання виготовляються посадовою особою органу місцевого самоврядування, про що робиться напис "Згідно з оригіналом", зазначаються дата, посада особи, проставляється підпис.

Документи, на підставі яких встановлюється особа громадянина, його представника, повертаються особам, що їх подали. У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записуються назва документа, серія, номер, дата його видачі і найменування установи, яка його видала. Копія цього документа долучається до справ органу місцевого самоврядування.

2.15. Формування справ (нарядів) здійснюється відповідно до Правил.

2.16. У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого посадовою особою органу місцевого самоврядування за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, посадовою особою органу місцевого самоврядування видається дублікат втраченого або зіпсованого документа.

Дублікати документів, посвідчених або виданих посадовою особою органу місцевого самоврядування, можуть бути видані за письмовою заявою правонаступників осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія.

Дублікати документів, посвідчених або виданих посадовою особою органу місцевого самоврядування, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. У такому разі посадовій особі органу місцевого самоврядування, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, що підтверджують родинні відносини (свідоцтво виконавця заповіту).

Дублікат заповіту може бути виданий зазначеним у заповіті спадкоємцям, виконавцю заповіту після подання ними свідоцтва про смерть заповідача. У разі смерті спадкоємців, зазначених у заповіті, дублікат може бути виданий їхнім спадкоємцям після подання ними свідоцтва про смерть заповідача і свідоцтва про смерть померлого спадкоємця.

До заяви про видачу дубліката заповіту або про видачу дубліката іншого документа спадкоємцям осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, виконавцю заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування долучає засвідчену ним копію свідоцтва про смерть та засвідчені копії інших документів, що підтверджують їхні родинні відносини (копію свідоцтва виконавця заповіту).

Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність.

На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката посадова особа органу місцевого самоврядування робить відмітку на примірнику документа, який зберігається в наряді (справі) органу місцевого самоврядування, із зазначенням дати, підпису посадової особи, яка видала дублікат документа, та прикладенням печатки органу місцевого самоврядування.

Пункт 2.16 розділу II в редакції Наказу Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

2.17. Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, у разі виявлення при вчиненні нотаріальних дій порушення законодавства негайно повідомляють про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів.

Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, мають право залишити цей документ і надіслати його до експертної установи (експерта) для проведення експертизи, оплата якої здійснюється в установленому законом порядку.

У разі виявлення посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальну дію, що нею допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або що вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, посадова особа органу місцевого самоврядування зобов'язана повідомити про це осіб, стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.

2.18. Порядок та перелік підстав відмови посадовою особою органу місцевого самоврядування у вчиненні нотаріальної дії визначено статтею 49 Закону України "Про нотаріат".

III. Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій

1. Посвідчення заповітів

1.1. Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти.

1.2. Заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування.

1.3. Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язані роз'яснити фізичним особам зміст і значення поданих ними проектів заповітів і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону.

Пункт 1.3 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

1.4. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Абзац другий пункту 1.4 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.

Абзац восьмий пункту 1.4. глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача.

1.5. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається, крім випадків посвідчення заповіту подружжя. У разі посвідчення такого заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування зобов'язана перевірити належність заповідачам майна на праві спільної сумісної власності. Копія документа долучається до примірника заповіту.

1.6. Посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.

Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.

Посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов'язана роз'яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту.

1.7. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Проте заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі право довічного користування цим будинком або певною його частиною (стаття 1242 Цивільного кодексу України).

Заповідач може покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів) з додержанням вимог статей 1237, 1238 Цивільного кодексу України. Відказоодержувачами можуть бути будь-які особи незалежно від того, чи входять вони до кола спадкоємців за законом.

До заповіту можуть бути включені розпорядження немайнового характеру (про порядок проведення захоронення заповідача, бажання призначити піклування над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної загальнокорисної мети тощо).

Заповідач може на випадок, якщо вказаний у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, підпризначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця - стаття 1244 Цивільного кодексу України).

1.8. Заповіти, посвідчені посадовими особами органів місцевого самоврядування, записуються до алфавітної книги обліку заповітів (додаток 16).

Заповідач може в будь-який час скасувати заповіт, подавши про це заяву до відповідного органу місцевого самоврядування.

1.9. У випадку одержання посадовою особою органу місцевого самоврядування заяви про скасування заповіту, так само як і одержання нового заповіту, який відміняє чи змінює раніше посвідчений заповіт, посадова особа органу місцевого самоврядування робить про це відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, в алфавітній книзі обліку заповітів і відповідний напис на примірнику заповіту, який зберігається у справах органу місцевого самоврядування.

Якщо заповідач подасть примірник заповіту, який знаходиться у нього, то відповідний напис про скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою (якщо заповіт скасовано заявою) приєднується до примірника, який зберігається у справах органу місцевого самоврядування. Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідченою.

1.10. Відомості про посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі".

2. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна

2.1. У сільських населених пунктах, де немає нотаріуса, посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, вживає заходів щодо охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави. Ці заходи вживаються ними безпосередньо або на підставі доручення нотаріуса за місцезнаходженням майна.

Пункт 2.1. глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

2.2. За повідомленням фізичних та юридичних осіб заходи щодо охорони спадкового майна можуть вживатися також посадовими особами органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням цього майна з повідомленням про вжиті заходи нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Пункт 2.2. глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

2.3. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

2.4. Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які навчалися в навчальних закладах, розташованих поза постійним місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони постійно проживали до призову на строкову військову службу або до вступу до відповідного навчального закладу.

2.5. Повідомлення фізичних, юридичних осіб та доручення нотаріусів і посадових осіб органу місцевого самоврядування про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна реєструються в книзі обліку заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (додаток 17).

Пункт 2.5. глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

2.6. Заходи щодо охорони спадкового майна посадовою особою органу місцевого самоврядування вживаються не пізніше наступного дня з дати надходження заяви або доручення про наявність спадкового майна, яке потребує охорони.

2.7. Посадова особа органу місцевого самоврядування, яка одержала від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких їй відоме.

2.8. Для охорони спадкового майна посадова особа органу місцевого самоврядування проводить опис майна, призначає його охоронця та передає майно йому на зберігання.

2.9. Опис спадкового майна проводиться за участю заінтересованих осіб, якщо вони того бажають, і не менше ніж двох свідків.

2.10. В акті опису повинні бути зазначені: дата надходження заяви (повідомлення) про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; дата проведення опису; прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання осіб, які беруть участь в описі; прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця; дата його смерті і місцезнаходження майна, що описується; чи було опечатано приміщення до прибуття посадової особи органу місцевого самоврядування і ким; чи не була порушена пломба або печатка; докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, колір, сорт тощо) кожного з перерахованих у ньому предметів та процент зносу.

2.11. З метою проведення оцінки майна спадкоємці мають право запросити спеціаліста - експерта або оцінювача. Оплата праці спеціалістів (експертів, оцінювачів) здійснюється спадкоємцями.

На кожній сторінці акта підводиться підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості, а після закінчення опису - загальний підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості.

До акта опису включається все майно, яке знаходиться в будинку (квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз'яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення цього майна з акта опису.

Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожного разу опечатується посадовою особою органу місцевого самоврядування. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису та його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення.

У кінці акта зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, рік народження охоронця, якому передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує його особу, номер, дата видачі, найменування установи, що видала документ, місце проживання цієї особи.

Акт опису складається не менше ніж у трьох примірниках. Усі примірники підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування, заінтересованими особами, свідками та охоронцем, якому передано на зберігання спадкове майно. Один примірник акта видається охоронцю спадкового майна, інші примірники передаються до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини та долучаються до спадкової справи.

2.12. Якщо вжити заходів щодо охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали із спадкодавцем, не пред'являють майно для опису, майно вивезене тощо), посадова особа органу місцевого самоврядування складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб, а в передбачених законодавством випадках - фінансовий орган або прокурора.

2.13. Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які у зв'язку із зносом не мають жодної цінності, посадова особа органу місцевого самоврядування за згодою спадкоємців або фінансового органу, якщо опис проводиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису ці речі, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини.

Якщо серед спадкового майна виявляться продукти харчування, посадова особа органу місцевого самоврядування передає їх спадкоємцям. Якщо опис проводиться без участі спадкоємців, продукти довгострокового терміну зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації. Передавання проводиться за окремим актом, який підписує, крім посадової особи органу місцевого самоврядування та свідків, спадкоємець або представник тієї організації, якій передані продукти.

2.14. Грошові суми та цінні папери, які залишилися після померлого, на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб за окремим описом здаються не пізніше наступного після проведення опису дня на депозит нотаріуса, де перебувають до видачі спадкоємцям або передачі відповідному фінансовому органу у разі визнання спадщини відумерлою та переходу майна у власність територіальної громади.

Срібло і монетарні метали (золото та метали іридієво-платинової групи) в будь-якому вигляді та стані, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати), вироби із срібла і монетарних металів, дорогоцінних каменів, а також дорогоцінне каміння і перли на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб здаються на зберігання до відповідної банківської установи не пізніше наступного дня після проведення опису.

Зберігання спадкового майна у депозиті нотаріуса чи у банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

Якщо у складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне або наукове значення, ці документи за окремим описом здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим особам або відповідним установам (інституту, музею тощо). За неможливості передати перераховане вище майно на відповідальне зберігання посадова особа органу місцевого самоврядування опечатує документи або сховище з документами.

Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і засоби вибуху, боєприпаси, зброя, спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії (газові пістолети, револьвери і патрони до них), передаються органу внутрішніх справ за окремим описом.

При виявленні у складі спадкового майна об'єктів, які перебувають на державному обліку як пам'ятники історії і культури, посадова особа органу місцевого самоврядування повідомляє про це відповідні органи охорони пам'яток історії та культури.

2.15. У разі виключення спадкового майна з акта опису на останньому робиться спеціальний напис, у якому за підписом посадової особи органу місцевого самоврядування, а також інших осіб, що підписали акт опису, дається перелік вилучених предметів. Цей напис скріплюється печаткою органу місцевого самоврядування.

2.16. Якщо у складі спадщини є майно, що потребує управління, а також у разі подання позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями посадова особа органу місцевого самоврядування призначає у цих випадках над спадковим майном опікуна.

Якщо у складі спадщини є корпоративні права для управління ними посадова особа органу місцевого самоврядування призначає управителя спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а в разі їх відсутності - укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.

Пункт 2.16. глави 2 розділу III в редакції Наказу Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

2.17. Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку, установленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини.

Заходи щодо охорони спадкового майна припиняє посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вживала їх. Якщо місце відкриття спадщини і місце вжиття заходів щодо охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини.

2.18. Акт опису спадкового майна та окремі описи, які складаються під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, після їх підписання реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій під окремими номерами. Якщо опис спадкового майна проводився декілька днів, датою вчинення нотаріальної дії є останній день проведення опису.

3. Засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них

3.1. Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальником установи виконання покарань.

Абзац другий пункту 3.1 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

3.2. Вірність копії з копії документа може бути засвідчена посадовою особою органу місцевого самоврядування, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана юридичною особою, що видала оригінал документа. В останньому випадку копія документа повинна бути викладена на бланку юридичної особи з відміткою про те, що оригінал документа знаходиться в справах юридичної особи, яка видала документ.

Пункт 3.2 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

3.3. Вірність виписки засвідчується за правилами пункту 3.1 цієї глави і у разі, коли її зроблено з документа, в якому міститься рішення кількох, не пов'язаних між собою питань. Виписка повинна відтворювати повний текст частини документа з певного питання.

Засвідчення вірності виписки з документа здійснюється за правилами, викладеними у пунктах 3.1, 3.2 цієї глави.

3.4. Посадова особа зобов'язана звірити з оригіналом копію чи виписку з документа, вірність яких вона засвідчує.

3.5. Не допускається засвідчення вірності копії документа, на підставі якого відповідні установи видають оригінал документа (довідки про народження дитини, довідки про смерть тощо).

Пцнкт 3 розділу III доповнено новим підпунктом 3.5 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

4. Засвідчення справжності підпису на документах

4.1. Посадова особа органу місцевого самоврядування засвідчує справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню.

На заповіті може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У цьому випадку посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася.

Підпункт 4.1 пункту 4 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

4.2. Посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою.

4.3. Посадова особа органу місцевого самоврядування не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органові (дата народження, смерті, укладення шлюбу, наявність хвороби, інвалідності, право власності на майно тощо).

Пункт 4.3. глави 4 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

IV. Видача свідоцтв про право на спадщину

1. Відкриття спадщини. Перевірка посадовою особою органу місцевого самоврядування факту смерті, часу і місця відкриття спадщини

1.1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

1.2. При зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини посадова особа органу місцевого самоврядування з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідності вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

1.3. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану.

1.4. У разі неможливості пред'явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця посадова особа органу місцевого самоврядування повинна витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

1.5. Якщо смерть фізичної особи була зареєстрована на території іншої держави, посадовій особі органу місцевого самоврядування подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України.

Пункт 1.5 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

1.6. У разі якщо в свідоцтві про смерть спадкодавця зазначено лише місяць та рік або тільки рік смерті, часом відкриття спадщини слід вважати відповідно останній день зазначеного місяця або 31 грудня року смерті.

1.7. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або про встановлення факту смерті особи в певний час не може бути прийнято посадовою особою органу місцевого самоврядування на підтвердження факту смерті.

1.8. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.

1.9. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

1.10. Спадкоємець, який помер хоч і через декілька годин після спадкодавця, але на наступну добу, не вважається померлим з ним одночасно і у нього виникає право на спадщину.

1.11. Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих у встановленому порядку фізичних осіб є день прийняття рішення відповідною Комісією з питань поновлення прав реабілітованих про повернення спадкоємцям першої черги майна реабілітованого.

Пункт 1.11 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

1.12. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України.

Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які навчалися в навчальних закладах, що розташовані поза місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони проживали до призову на строкову військову службу або до вступу до відповідного навчального закладу.

Після смерті фізичної особи, яка проживала у будинку-інтернаті для осіб з інвалідністю, ветеранів, самотніх осіб та людей похилого віку, іншому закладі соціального призначення, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідного закладу.

Абзац четвертий пункту 1.12 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018, № 3860/5 від 05.11.2020

Місцем відкриття спадщини після осіб, померлих в установах виконання покарань, визнається останнє місце проживання до арешту (взяття під варту).

Після смерті фізичної особи, яка проживала на території монастиря, храму, іншого культового будинку, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідного будинку.

Абзац шостий пункту 1.12 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції  № 3860/5 від 05.11.2020

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна. Якщо об'єктів нерухомого майна декілька і їх місцезнаходження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного з об'єктів цього майна на вибір спадкоємця(ів).

За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери, ощадною книжкою тощо.

1.13. Місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію / останнє місце проживання спадкодавця виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Абзац перший підпункту 1.13 пункту 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

Якщо останнє місце проживання спадкодавця було на території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, посадовій особі органу місцевого самоврядування подається відповідна заява спадкоємця.

Підпункт 1.13 пункту 1 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

1.14. У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, посадова особа органу місцевого самоврядування роз'яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили.

2. Заведення спадкової справи

2.1. Спадкова справа заводиться посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, визначених у статтях 1261, 1262, 1266 Цивільного кодексу України, осіб, вказаних у заповіті, заінтересованих в охороні цього майна, або вимоги кредиторів.

Заявами, що свідчать про волевиявлення, є заява про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заява про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, заява на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заява другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заява про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

У разі спадкування за законом до заяви додається копія документа, засвідчена в установленому порядку, що підтверджує родинні та інші відносини спадкоємців зі спадкодавцем (свідоцтво органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин).

2.2. При заведенні спадкової справи посадова особа органу місцевого самоврядування за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, заповіту.

2.3. У разі наявності заповіту посадовій особі органу місцевого самоврядування подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено нотаріусом, посадовою особою іншого органу місцевого самоврядування, витребовується посадовою особою органу місцевого самоврядування шляхом направлення запиту.

2.4. У разі підтвердження факту заведення спадкової справи нотаріусом, посадовою особою іншого органу місцевого самоврядування посадова особа органу місцевого самоврядування відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз'яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи.

2.5. Номер спадковій справі присвоюється один раз і складається з порядкового номера, за яким вона зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ, та зазначається через дріб (дефіс) рік, у якому вона заведена.

2.6. Спадкова справа підлягає обов'язковій реєстрації у книзі обліку і реєстрації спадкових справ (додаток 18), алфавітній книзі обліку спадкових справ (додаток 19) та у Спадковому реєстрі.

2.7. Формування спадкової справи посадовою особою органу місцевого самоврядування здійснюється відповідно до вимог розділу ХІ Правил.

2.8. При встановленні факту одночасного відкриття декількох спадкових справ (наприклад, за місцем проживання спадкодавця і за місцезнаходженням спадкового майна) спадкові справи, відкриті з порушенням вимог статті 1221 Цивільного кодексу України, повинні бути передані за належністю нотаріусу, посадовій особі органу місцевого самоврядування, до компетенції яких входить ведення цієї спадкової справи.

2.9. У справах посадової особи органу місцевого самоврядування, яка передає спадкову справу за належністю, залишається на зберіганні копія спадкової справи з примірником супровідного листа та повідомленням оператора поштового зв'язку, а у разі передачі спадкової справи кур'єром – відмітка нотаріуса, посадової особи органу місцевого самоврядування про одержання спадкової справи у розносній книзі для місцевої кореспонденції.

2.10. Посадова особа органу місцевого самоврядування, яка одержала спадкову справу, що була направлена їй за належністю, реєструє її згідно з цим Порядком.

Якщо такою посадовою особою органу місцевого самоврядування уже було заведено спадкову справу до майна зазначеного спадкодавця, то при одержанні спадкової справи від іншого нотаріуса, посадової особи органу місцевого самоврядування вона реєструє її у журналі реєстрації вхідних документів (який ведеться в органах місцевого самоврядування) і підшиває до основної спадкової справи.

2.11. Якщо один із спадкоємців, який подав заяву про прийняття спадщини, помер до одержання свідоцтва про право на спадщину, копія спадкової справи направляється тільки за письмовим запитом нотаріуса, посадової особи органу місцевого самоврядування, яким (якою) заведено спадкову справу після такого померлого.

3. Прийняття спадщини або відмова від її прийняття

3.1. Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття.

3.2. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, посадова особа органу місцевого самоврядування роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

3.3. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто посадовій особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.

3.4. Якщо спадкоємець особисто прибув до посадової особи органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, засвідчення справжності його підпису відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат» на таких заявах не вимагається. У цьому випадку посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом посадової особи органу місцевого самоврядування.

3.5. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається посадовою особою органу місцевого самоврядування, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю письмово повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути засвідчена відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат»), або особисто прибути до посадової особи органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

3.6. Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.

3.7. Неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

3.8. Заяву від імені малолітньої особи або недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

3.9. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини з дотриманням вимог, встановлених законодавством.

3.10. Приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, посадова особа органу місцевого самоврядування зобов'язана роз'яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України.

3.11. Заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такої заяви поштою вона підлягає також реєстрації у журналі реєстрації вхідних документів.

Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців, кредиторів) також реєструються у книзі обліку і реєстрації спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку.

На всіх заявах зазначаються дата і час їх надходження та номер спадкової справи.

3.12. До заяви про відкликання поданої заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття застосовуються такі самі правила реєстрації.

3.13. Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

3.14. Прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

3.15. Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до посадової особи органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.

3.16. Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

3.17. Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу, посадовій особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.

3.18. Не вимагається звернення до суду для визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, якщо усі спадкоємці, які прийняли спадщину, подадуть письмову заяву про згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини.

Такі заяви спадкоємців подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування до видачі свідоцтва про право на спадщину.

3.19. За наявності такої згоди спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, необхідно подати до посадової особи органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

3.20. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття такою особою спадщини встановлюється три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, становить менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

3.21. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї.

3.22. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Підпункт 3.22 пункту 3 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

3.23. Своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат» (або не засвідчена), що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла посадовій особі органу місцевого самоврядування після закінчення цього строку. Посадова особа органу місцевого самоврядування приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат», надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до посадової особи органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.

3.24. У разі якщо спадкоємець відправив посадовій особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини поштою належно оформлену заяву про прийняття спадщини, а потім особисто з'явився до посадової особи органу місцевого самоврядування і подав заяву про відмову від спадщини, посадова особа органу місцевого самоврядування бере до уваги ту заяву, яка була зареєстрована першою у журналі реєстрації вхідних документів.

3.25. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

У цьому випадку право на прийняття спадщини здійснюється спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, становить менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкової трансмісії видається за місцем відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця.

3.26. Спадкоємець за заповітом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складено заповіт, може відмовитись від прийняття спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, у тому числі внуків, правнуків, племінників тощо.

У разі відмови спадкоємця від прийняття спадщини на користь спадкоємців, які не належать до першої, другої черг спадкоємців за законом, свідоцтво про право на спадщину такому спадкоємцю посадовою особою органу місцевого самоврядування не видається.

Спадкоємець, на чию користь була здійснена відмова від права на частку у спадщині, має право відмовитися від її прийняття.

Неповнолітня особа може відмовитись від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Приймаючи заяву про відмову від прийняття спадщини, посадова особа органу місцевого самоврядування роз'яснює спадкоємцю правові наслідки такої відмови.

3.27. У разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово.

3.28. У разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна посадова особа органу місцевого самоврядування надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій. Така довідка підписується посадовою особою органу місцевого самоврядування та скріплюється печаткою органу місцевого самоврядування.

4. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям першої, другої черг за законом та за правом представлення

4.1. Посадова особа органу місцевого самоврядування видає свідоцтво про право на спадщину виключно особам, визначеним у статті 67 Закону України «Про нотаріат», а саме спадкоємцям першої та другої черг за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення.

4.2. При видачі свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом посадовою особою органу місцевого самоврядування враховуються положення розділів І, ІІ цього Порядку.

4.3. При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

4.4. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

4.5. Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.

4.6. Спадкоємці закликаються до спадкування за законом у порядку черговості. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі: відсутності спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття.

4.7. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Такий договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.

4.8. Частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними. Спадкоємці можуть за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, або за нотаріально посвідченим договором, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, змінити розмір частки у спадщині когось із них.

4.9. Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

4.10. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

4.11. Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому посадова особа органу місцевого самоврядування має виконати всі дії, передбачені цим Порядком.

4.12. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

4.13. Видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування посадовою особою органу місцевого самоврядування відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання посадовою особою органу місцевого самоврядування від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

4.14. При видачі свідоцтва про право на спадщину посадова особа органу місцевого самоврядування обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

4.15. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться посадовою особою органу місцевого самоврядування після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. У разі якщо державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підпункт 4.15 пункту 4 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

4.16. У разі наявності заборони посадова особа органу місцевого самоврядування письмово повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину.

4.17. Якщо на спадкове майно накладено арешт судом чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

4.18. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, посадова особа органу місцевого самоврядування отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів посадова особа органу місцевого самоврядування роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Підпункт 4.18 пункту 4 розділу IV в редакції Наказу Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

4.19. Якщо документ, що посвідчує право власності на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві (свідоцтво про реєстрацію чи технічний паспорт на автомототранспортний засіб, іншу самохідну машину або механізм, судновий білет чи договір комерційної концесії тощо), посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику свідоцтва, який залишається у справах посадової особи органу місцевого самоврядування. Допускається приєднання до матеріалів спадкової справи, засвідчених у порядку, передбаченому статтею 76 Закону України «Про нотаріат» та главою 3 розділу ІІІ цього Порядку, копій (фотокопій) правовстановлюючих документів на майно, які повертаються спадкоємцям.

Абзац перший пункту 4.19 глави 4 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018, № 3860/5 від 05.11.2020

Відмітка повинна містити назву документа, ким, коли, за яким номером та на чиє ім'я він виданий, та підписується посадовою особою органу місцевого самоврядування. На копіях (фотокопіях) зазначених документів проставляється відмітка «згідно з оригіналом» з проставленням дати та підпису посадовою особою органу місцевого самоврядування.

4.20. Видача спадкоємцям (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку посадовою особою органу місцевого самоврядування проводиться на підставі правовстановлюючих документів (правочинів щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину, державного акта на право власності на землю, свідоцтва про право власності на земельну ділянку) та витягу з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку.

Пункт 4.20 глави 4 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

4.21. Видача спадкоємцям (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) посадовою особою органу місцевого самоврядування проводиться на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), чи договорів купівлі-продажу, дарування, міни, чи свідоцтва про право на спадщину, чи рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті фізичних осіб, евакуйованих із зони відчуження, відселених із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадян України, які самостійно переселилися з територій, що зазнали радіоактивного забруднення, і на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживали у сільській місцевості, може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) на підставі трудової книжки члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи засвідченого належним чином витягу з неї за наявності в ній відповідного запису, чи рішення суду, яке набрало законної сили, про членство в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві, що розташовувалося на цій території.

4.22. Видача спадкоємцям (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) свідоцтва про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого спадкодавець-вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також на грошовий вклад, щодо якого немає заповідального розпорядження, після смерті спадкодавця-вкладника видається посадовою особою органу місцевого самоврядування на підставі відомостей, наданих з банку (фінансової установи) на письмовий запит цієї самої посадової особи органу місцевого самоврядування.

4.23. При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом посадова особа органу місцевого самоврядування у випадках, коли із правовстановлюючого документа вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинна з'ясувати, чи є у спадкодавця той із подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя посадова особа органу місцевого самоврядування видає йому свідоцтво про право власності на частку у спільному майні. Якщо спадкоємців декілька, то кожному з них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.

4.24. Посадова особа органу місцевого самоврядування у випадку видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно вносить відомості про перехід права власності на ім'я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

4.25. Свідоцтва про право на спадщину за законом видаються за формами, передбаченими у додатку 20 до цього Порядку.

5. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складеного на ім’я осіб, зазначених у статтях 1261, 1262 Цивільного кодексу України

5.1. При оформленні спадщини за заповітом посадова особа органу місцевого самоврядування має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, посадова особа органу місцевого самоврядування відмовляє в його прийомі.

5.2. Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, посадова особа органу місцевого самоврядування повинна надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 Цивільного кодексу України.

5.3. Якщо заповіт визнаний судом недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 та 231 Цивільного кодексу України.

5.4. У разі визнання заповіту недійсним спадкування відбувається за законом.

5.5. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посадова особа органу місцевого самоврядування повинна обов'язково з'ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України.

5.6. Коло спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.

5.7. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

5.8. Цивільним кодексом України передбачено випадки, коли особа не має права на спадкування або рішенням суду може бути усунена від права на спадкування за законом. Позбавлення права на спадкування розповсюджується і на спадкоємців обов'язкової частки у спадщині.

5.9. Право на обов'язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов'язкової частки.

Право на обов'язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов'язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов'язкову частку. Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер і не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Посадова особа органу місцевого самоврядування має пояснити спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов'язкову частку у спадщині шляхом подачі посадовій особі органу місцевого самоврядування заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 Цивільного кодексу України йому роз'яснено і він не претендує на одержання обов'язкової частки у спадщині.

5.10. При визначенні розміру обов'язкової частки посадовій особі органу місцевого самоврядування слід враховувати, що частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б спадкоємцю у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов'язкової частки у спадщині посадова особа органу місцевого самоврядування враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов'язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом.

5.11. При визначенні розміру обов'язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі).

5.12. Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов'язкова частка визначається, виходячи з вартості всього спадкового майна, але виділяється спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно з розміром обов'язкової частки у спадщині, спадкоємець, який має право на обов’язкову частку у спадщині, отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.

5.13. Якщо спадкоємець за заповітом є одночасно і спадкоємцем за законом, частина спадкового майна, яка залишилася поза заповітом, ділиться порівну між усіма спадкоємцями за законом, у тому числі й спадкоємцем, зазначеним у заповіті.

5.14. Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

5.15. Визначивши розмір обов'язкової частки у спадщині, посадова особа органу місцевого самоврядування видає спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом - свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

5.16. Якщо в заповіті зазначені родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем, посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє документи, що підтверджують факт родинних відносин, та за бажанням спадкоємців зазначає про родинні відносини у свідоцтві про право на спадщину за заповітом.

5.17. Після видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом поданий спадкоємцями оригінал або дублікат заповіту залишається у спадковій справі.

5.18. Свідоцтва про право на спадщину за заповітом видаються за формами, передбаченими у додатку 20 до цього Порядку.

Порядок доповнено новим розділом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1784/5 від 17.09.2015

V. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя

1. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя

1.1. У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається посадовою особою органу місцевого самоврядування на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

1.2. При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя посадовою особою органу місцевого самоврядування враховуються положення розділів І, ІІ цього Порядку.

1.3. У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий із подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим.

1.4. Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до посадової особи органу місцевого самоврядування, повідомляються посадовою особою органу місцевого самоврядування усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями.

1.5. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

1.6. Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя видаються за формами, передбаченими у додатку 20 до Порядку.

2. Підстави для видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя

2.1. При видачі свідоцтва посадова особа органу місцевого самоврядування витребовує документ, який підтверджує шлюбні відносини, в порядку, встановленому чинним законодавством. На примірнику свідоцтва, що залишається у матеріалах справи, робиться відмітка, у якій зазначаються найменування поданого для огляду документа, його номер, дата та найменування юридичної особи, що його видала.

2.2. Якщо до складу майна, на частку якого видається свідоцтво, входить майно, що підлягає реєстрації, посадова особа органу місцевого самоврядування вимагає подання документів, які підтверджують право власності подружжя на таке майно.

2.3. При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації, посадова особа органу місцевого самоврядування отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підпункт 2.3 пункту 2 розділу V із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2786/5 від 27.08.2018

2.4. При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них посадова особа органу місцевого самоврядування, крім документів, визначених у цій главі, вимагає свідоцтво про смерть одного з подружжя.

Пункт 2.4. глави 2 розділу V із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3860/5 від 05.11.2020

2.5. Посадова особа органу місцевого самоврядування у випадку видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно вносить відповідні відомості про речові права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

3. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у випадку наявності заборони відчуження або арешту на майно

3.1. За наявності заборони відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається посадовою особою органу місцевого самоврядування у разі згоди на те кредитора (або відповідного органу державної фіскальної служби).

3.2. Згода кредитора викладається у формі письмової заяви.

3.3. Якщо на вищевказане майно накладено арешт судами чи слідчими органами, видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя відкладається до зняття арешту.

Порядок доповнено новим розділом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1784/5 від 17.09.2015

Директор

Департаменту нотаріату,

банкрутства та

функціонування центрального

засвідчувального органу

К.І. Чижмарь

Додаток 1

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

на заповіті, записаному зі слів заповідача

Додаток 2

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

на заповіті, посвідченому при свідках на бажання заповідача

Додаток 3

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

на заповіті від імені особи, яка не може сама прочитати текст заповіту уголос

Додаток 4

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

на заповіті подружжя

Додаток 5

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

на заповіті від імені особи, яка не може підписатись власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби тощо

Додаток 6

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

про засвідчення вірності копії (фотокопії) з оригіналу документа

Додаток 7

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

про засвідчення вірності копії з копії документа

Додаток 8

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

про засвідчення вірності виписки з документа

Додаток 9

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

про засвідчення справжності підпису одного з подружжя на заяві про згоду на відчуження майна

Додаток 10

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

про засвідчення справжності підпису фізичної особи на документах

Додаток 11

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

про засвідчення справжності підпису фізичної особи, яка діє на підставі довіреності, на документах

Додаток 12

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

про засвідчення на документах справжності підпису неповнолітньої дитини, яка діє за згодою одного з батьків (піклувальника)

Додаток 13

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

про засвідчення справжності підпису фізичної особи, що підписалась за іншу особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби тощо не може власноручно підписатися

Додаток 14

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС

на дублікаті документа

Додаток 15

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

РЕЄСТР

для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування

---

(найменування органу місцевого самоврядування)

на ________ рік

Номер нотаріальної дії

Дата вчинення нотаріальної дії

Прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи, для якої вчиняється нотаріальна дія (її представника)

Документи, за якими встановлено особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії

Зміст нотаріальної дії. Місце вчинення нотаріальної дії

Сума сплаченого державного мита. Підстави звільнення від сплати державного мита, документ, на підставі якого звільнено від сплати, та його реквізити

Підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії

1

2

3

4

5

6

7

Додаток 16

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

АЛФАВІТНА КНИГА

обліку заповітів

№ з/п

Прізвище, ім'я, по батькові заповідача

Дата посвідчення заповіту

Реєстровий номер

Відмітка про скасування заповіту, внесення змін до заповіту

1

2

3

4

5

А __________________________

Б __________________________

В __________________________

Г __________________________

Додаток 17

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів місцевого

самоврядування

Книга ОБЛІКУ. заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна

№ з/п

Дата надходження заяви

Прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, від яких надійшла заява, та її зміст

Прізвище, ім'я, по батькові померлого, дата смерті

Місцезнаходження спадкового майна

Дата вжиття заходів щодо охорони спадкового майна

Оцінка спадкового майна

Примітка

1

2

3

4

5

6

7

8

Додаток 18

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів

місцевого самоврядування

Книга обліку. і реєстрації спадкових справ

Порядковий номер спадкової справи

Дата надходження заяви, її порядковий номер

Прізвище, ім'я та по батькові померлого

Дата смерті

Прізвище, ім'я, по батькові заявника та зміст заяви

Дата видачі свідоцтва про право на спадщину

Дата списання спадкової справи в архів, номер спадкової справи

Примітка

1

2

3

4

5

6

7

8

Порядок доповнено Додатком 18 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1784/5 від 17.09.2015

Додаток 19

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів

місцевого самоврядування

АЛФАВІТНА КНИГА

обліку спадкових справ

№ з/п

Прізвище, ім'я, по батькові померлого

Число, місяць, рік смерті

Номер спадкової справи

Число, місяць, рік видачі свідоцтва про право на спадщину, нових свідоцтв

Примітка

1

2

3

4

5

6

А ______________________

Б ______________________

В ______________________

Г ______________________

Порядок доповнено Додатком 19 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1784/5 від 17.09.2015

Додаток 20

до Порядку вчинення нотаріальних дій

посадовими особами органів

місцевого самоврядування

Форми 1-16

Порядок доповнено Додатком 20 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1784/5 від 17.09.2015