Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок заходів Співтовариства в галузі водної політики

Тип: Європарламент, Рада ЄС Видавник: Європейський парламент Номер: 994_962 Прийнято: 2000-10-23 Чинна редакція від: 2014-11-20 Стан: in_force Rada ID: 994_962

---

ЗАТВЕРДЖЕНО

рішенням Урядового комітету з питань

європейської та євроатлантичної інтеграції,

міжнародного співробітництва, правової

політики та правоохоронної діяльності

від 20 березня 2025 р.

(протокол № 3)

2000L0060 - UA - 20.11.2014 - 007.001

Цей документ слугує суто засобом документування, і установи не несуть жодної відповідальності за його зміст

(До Розділу V: "Економічне та галузеве співробітництво"

Глава 6. Навколишнє середовище)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2000/60/ЄС

від 23 жовтня 2000 року

про встановлення рамок заходів Співтовариства в галузі водної політики

(ОВ L 327, 22.12.2000, с. 1)

Зі змінами, внесеними:

Офіційний вісник

№

сторінка

дата

РІШЕННЯМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ № 2455/2001/ЄС від 20 листопада 2001 року

L 331

1

15.12.2001

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2008/32/ЄС від 11 березня 2008 року

L 81

60

20.03.2008

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2008/105/ЄС від 16 грудня 2008 року

L 348

84

24.12.2008

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/31/ЄС від 23 квітня 2009 року (Текст стосується ЄЕП)

L 140

114

05.06.2009

ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2013/39/ЄС від 12 серпня 2013 року (Текст стосується ЄЕП)

L 226

1

24.08.2013

ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2013/64/ЄС від 17 грудня 2013 року

L 353

8

28.12.2013

ДИРЕКТИВОЮ КОМІСІЇ 2014/101/ЄС від 30 жовтня 2014 року (Текст стосується ЄЕП)

L 311

32

31.10.2014

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2000/60/ЄС

від 23 жовтня 2000 року

про встановлення рамок заходів Співтовариства в галузі водної політики

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 175(1),

Беручи до уваги пропозицію Комісії (-1),

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету (-2),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (-3),

Діючи згідно з процедурою, встановленою у статті 251 Договору (-4), на підставі спільного тексту, затвердженого Погоджувальним комітетом 18 липня 2000 року.

Оскільки:

(1) Вода не подібна до будь-якого іншого комерційного продукту, і радше становить собою спадщину, яку необхідно охороняти, захищати й із якою необхідно поводитися відповідним чином.

(2) Висновки Міністерського семінару щодо водної політики Співтовариства, який відбувся у Франкфурті 1988 року, наголосили на потребі створення законодавства Співтовариства, яке охоплювало б питання екологічної якості. У своїй резолюції від 28 червня 1988 року (-5) Рада звернулася до Комісії з проханням подання пропозицій для покращення екологічної якості поверхневих вод Співтовариства.

(3) Декларація Міністерського семінару з підземних вод, який відбувся у Гаазі 1991 року, визнала потребу вжити заходів задля уникнення погіршення якості та зменшення кількості прісної води у довгостроковій перспективі та закликала до створення програми заходів, які необхідно було впроваджувати до 2000 року, для сталого управління та захисту прісноводних ресурсів. У своїх резолюціях від 25 лютого 1992 року (-6) та від 20 лютого 1995 року (-7), Рада здійснила запит на створення програми заходів щодо підземних вод та перегляду Директиви Ради 80/68/ЄЕС від 17 грудня 1979 року про захист підземних вод від забруднення, спричиненого деякими небезпечними речовинами (-8), як частини загальної політики захисту прісної води.

(4) На води Співтовариства чиниться дедалі більший тиск через безперервне зростання попиту на достатні кількості води доброї якості для всіх цілей. 10 листопада 1995 року Європейське агентство з охорони довкілля у своєму звіті «Довкілля в Європейському Союзі - 1995» презентувало оновлений звіт про стан довкілля, який підтверджував потребу вжиття заходів для захисту вод Співтовариства як стосовно якості, так і стосовно кількості.

(5) 18 грудня 1995 року Рада ухвалила висновки, які, між іншим, містили вимоги щодо створення нової рамкової директиви про встановлення базових принципів політики щодо водної сталості в Європейському Союзі, а також закликали Комісію подати відповідну пропозицію.

(6) 21 лютого 1996 року Комісія ухвалила повідомлення для Європейського Парламенту та Ради стосовно водної політики Європейського Співтовариства, у якому були визначені принципи водної політики Співтовариства.

(7) 09 вересня 1996 року Комісія презентувала пропозицію рішення Європейського Парламенту і Ради щодо програми заходів із інтегрованого захисту та управління підземними водами (-9). У зазначеній пропозиції Комісія наголосила на потребі встановлення процедур регулювання забору прісної води та моніторингу якості та кількості прісної води.

(8) 29 травня 1995 року Комісія ухвалила повідомлення для Європейського Парламенту та Ради стосовно розумного використання та збереження водно-болотяних угідь, у якому було визнано важливу функцію, яку відіграють такі угіддя для захисту водних ресурсів.

(9) Необхідно розробити інтегровану водну політику Співтовариства.

(10) 25 червня 1996 року Рада, 19 вересня 1996 року Комітет регіонів, 26 вересня 1996 року Економічно-соціальний комітет та 23 жовтня 1996 року Європейський Парламент звернулися до Комісії із запитом щодо пропозиції директиви Ради, яка встановлювала б рамку для європейської водної політики.

(11) Як визначено у статті 174 Договору, політика Співтовариства щодо довкілля повинна сприяти досягненню цілей збереження, захисту та покращення якості довкілля шляхом розсудливого та раціонального використання природних ресурсів, та має спиратися на принцип перестороги та принципи, що передбачають вжиття превентивних заходів, пріоритетне усунення шкоди довкіллю у джерелі її виникнення та матеріальну відповідальність забруднювача (принцип «забруднювач платить»).

(12) Згідно зі статтею 174 Договору під час підготовки політики щодо довкілля Співтовариство повинне враховувати наявні наукові та технічні дані, екологічні умови у різних регіонах Співтовариства, економічний та соціальний розвиток Співтовариства як одне ціле, а також збалансований розвиток його регіонів та потенційні витрати й вигоди, пов’язані із вжиттям заходів або утриманням від їх вжиття.

(13) У Співтоваристві існують різні умови й потреби, які вимагають різних окремих рішень. Таку різноманітність необхідно враховувати у процесі планування та вжиття заходів із забезпечення захисту та сталого використання вод у рамках річкових басейнів. Рішення необхідно ухвалювати якомога ближче до місць впливу на воду або її використання. Необхідно надавати пріоритет заходам у сфері відповідальності держав-членів шляхом створення програм заходів, адаптованих до регіональних та місцевих умов.

(14) Успіх цієї Директиви залежить від тісної співпраці та узгоджених дій на рівні Співтовариства, держав-членів та на місцевому рівні, а також у сферах надання інформації, проведення консультацій та залучення громадськості, зокрема користувачів.

(15) Водопостачання є послугою загального інтересу, як визначено в повідомленні Комісії стосовно послуг загального інтересу в Європі (-10).

(16) Необхідна подальша інтеграція захисту та сталого управління водами в інші сфери політики Співтовариства, як-от у політики в сфері енергетики, транспорту, сільського господарства, рибного промислу, туризму та регіональну політики. Ця Директива повинна забезпечити основу для продовження діалогу та для розвитку стратегій подальшої інтеграції сфер політики. Також ця Директива може зробити важливий внесок до інших сфер співпраці між державами-членами, між іншим, у рамках Європейської перспективи просторового розвитку (ESDP).

(17) Дієва та узгоджена водна політика повинна враховувати вразливість водних екосистем, розташованих поблизу узбережжя та річкових гирл, або у затоках та відносно закритих морях, оскільки на рівновагу таких систем значною мірою впливає якість внутрішніх вод, які у них впадають. Захист стану вод у межах річкових басейнів дасть змогу отримати економічні вигоди шляхом сприяння захисту популяцій риби, включно з популяціями риби у прибережних зонах.

(18) Для водної політики Співтовариства необхідна прозора, дієва та узгоджена законодавча рамка. Співтовариство повинне забезпечити спільні принципи та загальну рамку для вжиття заходів. Ця Директива повинна стати такою рамкою, а також координувати, інтегрувати, та, в довгостроковій перспективі, надалі розвивати загальні принципи і структури для захисту вод та сталого водокористування у Співтоваристві відповідно до принципів субсидіарності.

(19) Метою цієї Директиви є збереження та покращення стану водного середовища у Співтоваристві. Передусім досягнення цієї мети пов’язане із якістю відповідних вод. Додатковим елементом забезпечення доброї якості води є контроль кількості, а отже, необхідно також запровадити інструменти щодо кількості, які сприятимуть досягненню мети забезпечення доброї якості.

(20) Кількісний стан підземного водного масива може мати вплив на екологічну якість поверхневих вод та наземних екосистем, пов’язаних із таким підземним водним масивом.

(21) Співтовариство та держави-члени є сторонами різних міжнародних угод, що містять важливі зобов’язання стосовно захисту морських вод від забруднення, зокрема Конвенції про захист морського середовища району Балтійського моря, підписаної в Гельсінкі 09 квітня 1992 року та затвердженої Рішенням Ради 94/157/ЄС (-11), Конвенції про захист морського середовища північно-східного узбережжя Атлантичного океану, підписаної в Парижі 22 вересня 1992 року та затвердженої Рішенням Ради 98/249/ЄС (-12), а також Конвенції про захист Середземного моря від забруднення, підписаної в Барселоні 16 лютого 1976 року та затвердженої Рішенням Ради 77/585/ЄС (-13), та її Протоколу про захист Середземного моря від забруднення із наземних джерел, підписаного в Афінах 17 травня 1980 року та затвердженого Рішенням Ради 83/101/ЄЕС (-14). Ця Директива покликана сприяти наданню Співтовариству та державам-членам змоги виконувати зазначені зобов’язання.

(22) Ця Директива покликана сприяти поступовому зменшенню обсягів скидів небезпечних речовин у воду.

(23) Для координації зусиль держав-членів щодо покращення захисту вод Співтовариства як кількісно, так і якісно, для сприяння сталому водокористуванню та контролю над транскордонними водними проблемами, для захисту водних екосистем та наземних екосистем і водно-болотних угідь, які безпосередньо залежать від них, а також для гарантування безпеки потенційного користування водами Співтовариства та його розвитку необхідні спільні принципи.

(24) Добра якість води сприятиме забезпеченню запасу питної води для населення.

(25) Необхідно запровадити спільні терміни та означення для якісного та, якщо доцільно для цілей охорони довкілля, для кількісного стану води. Необхідно визначити екологічні цілі для забезпечення досягнення «доброго» стану поверхневих вод та підземних вод в усьому Співтоваристві та запобігання погіршенню стану вод на рівні Співтовариства.

(26) Держави-члени повинні прагнути досягнення щонайменше «доброго» стану вод шляхом визначення та імплементації необхідних інструментів у межах інтегрованих програм заходів із урахуванням чинних вимог Співтовариства. Там, де «добрий» стан вод вже існує, такий стан необхідно підтримувати. У випадку підземних вод, окрім виконання вимог щодо «доброго» стану, необхідно також виявляти та зупиняти будь-які значні та тривалі тенденції зростання концентрації будь-яких забрудників.

(27) Найголовнішою метою цієї Директиви є цілковите усунення пріоритетних небезпечних речовин та сприяння досягненню їх концентрацій в морському середовищі, близьких до значень фонових концентрацій для речовин природного походження.

(28) Поверхневі води та підземні води в принципі є відновлюваними природними ресурсами; зокрема для забезпечення «доброго» стану підземних вод необхідні превентивні заходи та стабільне довгострокове планування захисних заходів через природну затримку в їх формуванні та відновленні. Таку часову затримку для покращення необхідно враховувати у графіках при запровадженні інструментів для досягнення «доброго» стану підземних вод та зміни будь-яких значних та тривалих тенденцій зростання концентрації будь-яких забрудників у підземних водах на зворотні.

(29) При докладанні зусиль для досягнення цілей, визначених у цій Директиві, а також при розробці програми заходів для цієї мети, держави-члени можуть поділяти імплементацію програми на етапи для розподілу імплементаційних витрат.

(30) Для забезпечення повної та послідовної імплементації цієї Директиви будь-яке продовження строків потрібно здійснювати на підставі відповідних, очевидних та прозорих критеріїв та воно має бути обґрунтоване державами-членами у планах управління річковими басейнами.

(31) У випадках, коли діяльність людини впливає на водний масив таким чином або якщо природний стан такого масива є таким, що досягнення «доброго» стану може бути нездійсненним або невиправдано витратним, на підставі відповідних, очевидних та прозорих критеріїв можуть бути визначені менш суворі екологічні цілі; при цьому необхідно вживати усіх можливих заходів для запобігання будь-якому подальшому погіршенню стану вод.

(32) Можуть існувати підстави для винятків із вимоги щодо запобігання подальшому погіршенню стану або щодо досягнення «доброго» стану за певних умов, наприклад, якщо неспроможність виконати такі вимоги є результатом непередбачуваних або виняткових обставин, зокрема паводків та посух, або, з причин переважного суспільного інтересу, нових модифікацій фізичних характеристик поверхневого водного масива або змін рівня підземних водних масивів, за умови що було вжито усіх можливих заходів для пом’якшення негативного впливу на стан відповідного водного масива.

(33) Необхідно досягати мети «доброго» стану вод для кожного річкового басейну з метою координації заходів щодо поверхневих вод та підземних вод, які належать до однієї екологічної, гідрологічної та гідрогеологічної системи.

(34) Для цілей охорони довкілля необхідно ще більше інтегрувати якісний та кількісний аспекти як поверхневих вод, так і підземних вод, беручи до уваги природні умови потоку в межах гідрологічного циклу.

(35) У межах річкового басейну, водокористування в якому може мати транскордонні наслідки, вимоги щодо досягнення екологічних цілей, встановлених відповідно до цієї Директиви, та зокрема всі програми заходів повинні бути скоординовані в усьому районі такого річкового басейну. Для річкових басейнів, що виходять за межі кордонів Співтовариства, держави-члени повинні докладати зусиль для забезпечення належної координації із відповідними державами, що не є державами-членами. Ця Директива повинна сприяти імплементації зобов’язань Співтовариства відповідно до положень міжнародних конвенцій про захист вод та управління ними, зокрема Конвенції ООН про захист транскордонних водотоків і міжнародних озер та користування ними, затвердженої Рішенням Ради 95/308/ЄС (-15), та будь-яких подальших угод на її застосування.

(36) Необхідно здійснювати аналіз характеристик річкового басейну та впливу на них діяльності людини, а також економічний аналіз водокористування. Держави-члени повинні здійснювати моніторинг змін стану вод на систематичній та порівнянній основі в усьому Співтоваристві. Така інформація необхідна для забезпечення надійної основи для держав-членів щодо розробки програм заходів, спрямованих на досягнення цілей, встановлених відповідно до цієї Директиви.

(37) Держави-члени повинні визначати води, які використовують для забору питної води, та забезпечувати відповідність до Директиви Ради 80/778/ЄЕС від 15 липня 1980 року стосовно якості води, призначеної для споживання людиною (-16).

(38) Використання державами-членами економічних інструментів може бути доцільним як частина програми заходів. Принцип відшкодування витрат на водні послуги, включно з екологічними та ресурсними витратами, пов’язаними зі шкодою або негативним впливом на водне середовище, повинен враховуватися відповідно до принципу «забруднювач платить». Для цієї мети буде необхідний економічний аналіз водних послуг, що спирається на довгострокові прогнози попиту та пропозиції на воду в районі річкового басейну.

(39) Існує потреба у запобіганні інцидентам випадкового забруднення води або зменшенні впливу таких інцидентів. До програми заходів мають бути включені заходи, спрямовані на досягнення цієї мети.

(40) Стосовно запобігання та контролю забруднення, водна політика Співтовариства повинна спиратися на комбінований підхід із застосуванням контролю забруднення у джерелі його виникнення шляхом встановлення значень гранично допустимих скидів та стандартів якості довкілля.

(41) Стосовно кількості води необхідно встановити загальні принципи контролю забору та збирання у водоймищах для забезпечення екологічної сталості водних систем, на які впливає такий забір та збирання.

(42) Необхідно встановити спільні стандарти якості довкілля та значення гранично допустимих скидів для деяких груп або сімей забрудників як мінімальні вимоги у законодавстві Співтовариства. Необхідно забезпечити ухвалення таких стандартів на рівні Співтовариства.

(43) Забруднення, спричинене скидом, викидами або витоком пріоритетних небезпечних речовин, повинно бути усунено або поетапно припинено. Європейський Парламент і Рада повинні, за пропозицією Комісії, узгодити речовини, які повинні вважатися для заходів як пріоритетні, а також конкретні заходи, яких необхідно вживати для протидії забруднення води такими речовинами із урахуванням усіх важливих напрямів та з визначенням економічно ефективного та пропорційного рівня і поєднання засобів контролю.

(44) При визначенні небезпечних речовин необхідно брати до уваги принцип перестороги, який ґрунтується, зокрема, на визначенні будь-яких потенційно негативних наслідків відповідного продукту, а також на наукові оцінки ризику.

(45) Держави-члени повинні ухвалювати інструменти для усунення забруднення поверхневих вод пріоритетними речовинам та поступового зменшення забруднення іншими речовинами, які, в іншому випадку, перешкоджатимуть державам-членам у досягненні цілей, встановлених для поверхневих водних масивів.

(46) Для забезпечення залучення громадськості, зокрема користувачів вод, до створення та оновлення планів управління річковими басейнами, необхідно забезпечувати надання необхідної інформації щодо запланованих інструментів та повідомляти про прогрес у їх імплементації з метою залучення громадськості до ухвалення остаточних рішень стосовно необхідних інструментів.

(47) Ця Директива повинна забезпечувати механізми для подолання перешкод у покращенні стану вод, коли на такі перешкоди не поширюється дія водного законодавства Співтовариства, задля розробки відповідних стратегій Співтовариства щодо їх подолання.

(48) Комісія повинна щороку презентувати оновлений план для будь-яких ініціатив, які вона має намір запропонувати у водному секторі.

(49) Необхідно встановити технічні специфікації для забезпечення узгодженого підходу у Співтоваристві як частину цієї Директиви. Значним прогресом є встановлення критеріїв оцінювання стану вод. Адаптація деяких технічних елементів до технічного розвитку та стандартизація методів моніторингу, відбору проб та аналізу повинна ухвалюватися відповідно до процедури комітету. Для сприяння детальному розумінню та послідовному застосуванню критеріїв характеризації районів річкових басейнів та оцінювання стану вод, Комісія може ухвалювати настанови щодо застосування таких критеріїв.

(50) Інструменти, необхідні для імплементації цієї Директиви, необхідно ухвалювати згідно з Рішенням Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення процедур для здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії (-17).

(51) Імплементація цієї Директиви повинна досягти рівня захисту вод, щонайменше еквівалентного до рівня захисту, забезпечуваного у деяких раніших актах, які повинні бути скасовані після повної імплементації відповідних положень цієї Директиви.

(52) Положення цієї Директиви мають перевагу над рамкою контролю забруднення небезпечними речовинами, встановленою відповідно до Директиви 76/464/ЄЕС (-18). Таким чином, зазначена Директива повинна бути скасована після повної імплементації відповідних положень цієї Директиви.

(53) Необхідно забезпечити повну імплементацію та введення в дію чинного екологічного законодавства щодо захисту вод. Необхідно забезпечити належне застосування положень про імплементацію цієї Директиви в усьому Співтоваристві шляхом передбачення відповідних санкцій у законодавстві держав-членів. Такі санкції повинні мати дієвий, пропорційний та стримувальний характер,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1 — Мета

Мета цієї Директиви полягає у запровадженні рамки для захисту внутрішніх поверхневих вод, перехідних вод, прибережних вод та підземних вод, яка:

(a) запобігає подальшому погіршенню та захищає й покращує стан водних екосистем, а також наземних екосистем та водно-болотних угідь, які безпосередньо залежать від таких водних екосистем, у зв’язку з їх водними потребами;

(b) сприяє сталому водокористуванню, що ґрунтується на довгостроковому захисті доступних водних ресурсів;

(c) має на меті вдосконалений захист і покращення водного середовища, між іншим, за допомогою конкретних заходів для поступового зменшення обсягів скидів, викидів та витоків пріоритетних речовин та усунення або поетапного припинення скидів, викидів та витоків пріоритетних небезпечних речовин;

(d) забезпечує поступове зменшення обсягів забруднення підземних вод та запобігає їх подальшому забрудненню, та

(e) сприяє пом’якшенню наслідків паводків та посух

і таким чином сприяє:

• забезпеченню достатнього запасу поверхневих вод та підземних вод доброї якості, необхідного для сталого, збалансованого та справедливого водокористування.

• істотному зменшенню обсягу забруднення підземних вод,

• захисту територіальних та морських вод, та

• досягненню цілей відповідних міжнародних угод, включно з тими угодами, метою яких є запобігання забрудненню морського середовища та його усунення за допомогою заходів Співтовариства відповідно до статті 16(3), спрямованих на усунення або поетапне припинення скидів, викидів та витоків пріоритетних небезпечних речовин із остаточною метою досягнення їх концентрацій у морському середовищі, наближених до значень фонових концентрацій речовин природного походження, та концентрацій, наближених до нульових, для штучних синтетичних речовин.

Стаття 2 — Терміни та означення

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

1. «поверхневі води» означають внутрішні води, окрім підземних вод, перехідні води та прибережні води, окрім випадків, що стосуються хімічного стану, у яких до поверхневих вод також належать територіальні води.

2. «підземні води» означають усі води, які розташовані під поверхнею землі в зоні насичення та в безпосередньому контакті з ґрунтом або надрами.

3. «внутрішні води» означають усі безстічні або проточні води на поверхні землі, а також всі підземні води із боку суходолу від базової лінії, від якої вимірюють ширину територіальних вод.

4. «річка» означає внутрішній водний масив, що переважно протікає поверхнею землі, але також може частково протікати під землею.

5. «озеро» означає безстічний внутрішній поверхневий водний масив.

6. «перехідні води» означають поверхневі водні масиви у межах гирлових ділянок річок, які є частково солоними внаслідок близькості до прибережних вод, але на які мають істотний вплив потоки прісної води.

7. «прибережні води» означають поверхневі води з боку суходолу від лінії, кожна точка якої розташована на відстані однієї морської милі з боку моря від найближчої точки базової лінії, що від неї вимірюють ширину територіальних вод, та яка, у відповідних випадках, розширюється до зовнішньої межі перехідних вод.

8. «штучний водний масив» означає поверхневий водний масив, створений внаслідок діяльності людини.

9. «істотно змінений водний масив» означає поверхневий водний масив, характер якого був істотно змінений внаслідок фізичних змін, спричинених людською діяльністю, як визначено державами-членами відповідно до положень додатка II.

10. «поверхневий водний масив» означає окремий та значущий елемент поверхневих вод, як-от озеро, водосховище, струмок, річку або канал, частину струмка, річки або каналу, елемент перехідних вод або ділянку прибережних вод.

11. «водоносний горизонт» означає підземний шар або шари гірської породи або інші геологічні шари з достатньою поруватістю та проникністю, що уможливлюють значний стік підземних вод або забір підземних вод у значних кількостях.

12. «підземний водний масив» означає окремий об'єм підземних вод у межах водоносного горизонту або водоносних горизонтів.

13. «річковий басейн» означає територію суходолу, із якої увесь поверхневий стік спрямовується в море через послідовність струмків, річок та, можливо, озер крізь єдине гирло, естуарій або дельту.

14. «суббасейн» означає територію суходолу, увесь поверхневий стік з якої спрямовуються через низку струмків, річок та, можливо, озер до певної точки водотоку (зазвичай до озера або місця влиття в іншу річку).

15. «район річкового басейну» означає територію суходолу та моря, що складається з одного або кількох сусідніх річкових басейнів, а також пов’язаних із ними підземних вод та прибережних вод, яка визначена статтею 3(1) як основна одиниця для управління річковими басейнами.

16. «компетентний орган» означає орган або органи, визначені відповідно до статті 3(2) або 3(3).

17. «стан поверхневих вод» означає загальне вираження стану поверхневого водного масива, яке визначає гірший із його екологічного та хімічного станів.

18. «“добрий” стан поверхневих вод» означає стан, якого досягає поверхневий водний масив за умови, якщо його екологічний та хімічний стан мають щонайменше позначення «добрий».

19. «стан підземних вод» означає загальне вираження стану підземного водного масива, яке визначає гірший із його кількісного та хімічного станів.

20. «“добрий” стан підземних вод» означає стан, якого досягає підземний водний масив за умови, якщо його кількісний стан та хімічний стан мають щонайменше позначення «добрий».

21. «екологічний стан» означає вираження якості структури та функціонування водних екосистем, пов’язаних із поверхневими водами, яке класифікують відповідно до додатка V.

22. «“добрий” екологічний стан» означає стан поверхневого водного масива, якому надано таку класифікацію відповідно до додатка V.

23. «“добрий” екологічний потенціал» означає стан істотно зміненого водного масива або штучного водного масива, якому надано таку класифікацію згідно з відповідними положеннями додатка V.

24. «“добрий” хімічний стан поверхневих вод» означає хімічний стан, стосовно якого діють вимоги щодо відповідності екологічним цілям для поверхневих вод, встановлені в статті 4(1)(a), тобто хімічний стан, якого досягає поверхневий водний масив, концентрація забрудників у якому не перевищує стандартів якості довкілля, встановлених у додатку IX, згідно зі статтею 16(7), а також згідно з іншим відповідним законодавством Співтовариства, яке встановлює стандарти якості довкілля на рівні Співтовариства.

25. «“добрий” хімічний стан підземних вод» означає хімічний стан підземного водного масива, який відповідає усім умовам, встановленим у таблиці 2.3.2 додатка V.

26. «кількісний стан» означає вираження ступеня, до якого на підземний водний масив впливає прямий та непрямий забір.

27. «наявний ресурс підземних вод» означає довгостроковий річний середній коефіцієнт загального поповнення підземного водного масива без урахування довгострокової річної витрати потоку, необхідного для досягнення цілей екологічної якості у пов’язаних із ним поверхневих водах, зазначених у статті 4, з метою уникнення будь-якого значного погіршення екологічного стану таких вод, а також уникнення будь-якої істотної шкоди пов’язаним наземним екосистемам.

28. «“добрий” кількісний стан» означає стан, визначений у таблиці 2.1.2 додатка V.

29. «небезпечні речовини» означають речовини або групи речовин, які є токсичними, стійкими та мають схильність до біоакумуляції, а також інші речовини або групи речовин, які становлять загрозу.

30. «пріоритетні речовини» означають речовини, визначені відповідно до статті 16(2) та перелічені в додатку X. До таких речовин належать «пріоритетні небезпечні речовини», що означають речовини, визначені відповідно до статті 16(3) та (6), щодо яких необхідно вживати заходів згідно зі статтею 16(1) та (8).

31. «забрудник» означає будь-яку речовину, здатну спричиняти забруднення, зокрема з переліку, поданого в додатку VIII.

32. «прямий скид у підземні води» означає скид забрудників у підземні води без просочування через ґрунт або надра.

33. «забруднення» означає пряме чи непряме внесення внаслідок людської діяльності речовин або тепла в повітря, води чи ґрунт, яке може бути шкідливим для здоров’я людини або для якості водних екосистем або наземних екосистем, що безпосередньо залежать від водних екосистем, яке призводить до завдання шкоди матеріальному майну, або яке може шкодити або заважати об’єктам інфраструктури та іншому законному користуванню довкіллям.

34. «екологічні цілі» означають цілі, визначені у статті 4.

35. «стандарти якості довкілля» означають концентрацію окремого забрудника або групи забрудників у водах, осаді або біоті, яка не повинна бути перевищена з метою захисту здоров’я людини та довкілля.

36. «комбінований підхід» означає контроль скидів та викидів у поверхневі води відповідно до підходу, визначеного у статті 10.

37. «вода, призначена до споживання людиною» має таке саме значення, як у Директиві 80/778/ЄЕС, зі змінами, внесеними Директивою 98/83/ЄС.

38. «водні послуги» означають усі послуги, які надають для домогосподарств, державних установ або господарювання будь-якого виду:

(a) забір води з поверхневих або підземних водних масивів, її накопичення, зберігання, оброблення та розподілення,

(b) інфраструктуру збирання й оброблення стічних вод із їх подальшим скидом у поверхневі води.

39. «водокористування» означає водні послуги, а також будь-яку іншу діяльність, визначену відповідно до статті 5 та додатка II, що має значний вплив на стан води.

Це поняття застосовують для цілей статті 1 та економічного аналізу, здійснюваного відповідно до статей 5 та додатка III, пункт (b).

40. «значення гранично допустимих скидів» означає масу, виражену через деякі конкретні параметри, концентрацію та/або рівень скидів, що їх не можна перевищувати протягом одного або декількох періодів часу. Значення гранично допустимих скидів можуть також встановлювати для деяких груп, сімейств або категорій речовин, зокрема для речовин, визначених відповідно до статті 16.

Значення гранично допустимих скидів для речовин звичайно застосовуються у точці, в якій скиди виходять з об’єкта, без урахування подальшого розбавлення при визначенні таких значень. Щодо опосередкованих скидів у води, вплив установки очищення стічних вод може бути врахований під час визначення значень гранично допустимих cкидів обумовленого об’єкта, за умови що при цьому забезпечується еквівалентний рівень захисту довкілля в цілому і це не призводить до вищих рівнів забруднення довкілля.

41. «засоби контролю скидів» означають засоби контролю, що передбачають вимоги щодо спеціального обмеження скидів, наприклад, значення гранично допустимих скидів або інші обмеження або умови, які визначають ефект, характер або інші характеристики скиду чи робочих умов, які впливають на скиди. Використання терміну «засіб контролю скидів» у цій Директиві стосовно положень будь-якої іншої директиви не повинні сприйматися як переосмислення таких положень у будь-якому сенсі.

Стаття 3 — Координація адміністративних механізмів у межах районів річкових басейнів

1. Держави-члени повинні визначити індивідуальні річкові басейни, розташовані у межах їхніх національних територій, та, для цілей цієї Директиви, відносити їх до індивідуальних районів річкових басейнів. У відповідних випадках малі річкові басейни можуть бути поєднані з більшими річковими басейнами або з сусідніми малими басейнами для утворення індивідуальних районів річкових басейнів. Якщо підземні води не повністю належать до окремого річкового басейну, такі підземні води необхідно визначати та відносити до найближчого або найбільш відповідного району річкового басейну. Прибережні води необхідно визначити та призначити до найближчого або найбільш відповідного району річкового басейну або кількох таких районів.

2. Держави-члени повинні забезпечувати належні адміністративні механізми, включно з визначенням відповідного компетентного органу, для застосування правил цієї Директиви у межах кожного району річкового басейну, розташованого у межах їхніх територій.

3. Держави-члени повинні забезпечити віднесення річкових басейнів, що охоплюють територію більш ніж однієї держави-члена, до міжнародних районів річкових басейнів. На вимогу залучених держав-членів Комісія повинна сприяти віднесенню річкових басейнів до таких міжнародних районів річкових басейнів.

Кожна держава-член повинна забезпечувати належні адміністративні механізми, включно з визначенням відповідного компетентного органу, для застосування правил цієї Директиви у межах частини будь-якого міжнародного району річкового басейну, розташованого на її території.

4. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб вимоги цієї Директиви стосовно досягнення екологічних цілей, встановлених відповідно до статті 4, та особливо всі програми заходів були скоординовані для всього району річкового басейну. Стосовно міжнародних районів річкових басейнів відповідні держави-члени повинні спільно забезпечувати таку координацію та можуть із цією метою використовувати існуючі структури, передбачені міжнародними угодами. На запит залучених держав-членів, Комісія повинна вживати заходів для сприяння запровадженню програм заходів.

5. Якщо район річкового басейну виходить за межі території Співтовариства, відповідна держава-член або відповідні держави-члени повинні докладати зусиль для встановлення належної координації із відповідними державами, що не є державами-членами, з метою досягнення цілей цієї Директиви в усьому районі річкового басейну. Держави-члени повинні забезпечувати застосування правил цієї Директиви у межах їхніх територій.

6. Держави-члени можуть визначити існуючу національну або міжнародну організацію як компетентний орган для цілей цієї Директиви.

7. Держави-члени повинні визначити компетентний орган до дати, зазначеної у статті 24.

8. Держави-члени повинні надати Комісії перелік своїх компетентних органів та компетентних органів усіх міжнародних організацій, до яких вони належать, не пізніше ніж через шість місяців після дати, зазначеної у статті 24. Стосовно кожного компетентного органу необхідно надати інформацію, визначену в додатку I.

9. Держави-члени повинні інформувати Комісію про будь-які зміни в інформації, наданій відповідно до параграфа 8, упродовж 3 місяців після набуття такими змінами чинності.

Стаття 4 — Екологічні цілі

1. З метою забезпечення виконання програм заходів, зазначених у планах управління річковими басейнами:

(a) для поверхневих вод

(i) держави-члени повинні імплементувати необхідні інструменти для запобігання погіршення стану всіх поверхневих водних масивів, за умови застосування параграфів 6 та 7 та без обмеження параграфа 8;

(ii) держави-члени повинні захищати, вдосконалювати та відновлювати усі поверхневі водні масиви, за умови застосування підпараграфа (iii) для штучних водних масивів та істотно змінених водних масивів, з метою досягнення «доброго» стану поверхневих вод не пізніше ніж за 15 років після дати набуття чинності цією Директивою, відповідно до положень, встановлених у додатку V, за умови застосування продовжень строків, визначених відповідно до параграфа 4, та за умови застосування параграфів 5, 6 та 7, без обмеження параграфа 8;

(iii) держави-члени повинні захищати та вдосконалювати усі штучні водні масиви та істотно змінені водні масиви з метою досягнення «доброго» екологічного потенціалу та «доброго» хімічного стану поверхневих вод не пізніше ніж через 15 років після дати набуття чинності цією Директивою, відповідно до положень, встановлених у додатку V, за умови застосування продовжень строків, визначених відповідно до параграфа 4, та за умови застосування параграфів 5, 6 та 7, без обмеження параграфа 8;

(iv) держави-члени повинні імплементувати необхідні заходи відповідно до статті 16(1) та (8) з метою поступового зниження рівня забруднення пріоритетними речовинами та усунення або поетапного припинення викидів, скидів та витоків пріоритетних небезпечних речовин

без обмеження відповідних міжнародних угод, зазначених у статті 1, для відповідних сторін;

(b) для підземних вод

(i) держави-члени повинні імплементувати заходи, необхідні для запобігання потраплянню забрудників до підземних вод або обмеження такого потрапляння, а також для запобігання погіршення стану всіх водних масивів, за умови застосування параграфів 6 та 7, без обмеження параграфа 8 цієї статті та за умови застосування статті 11(3)(j);

(ii) держави-члени повинні захищати, вдосконалювати та відновлювати усі підземні водні масиви та забезпечувати баланс між забором і поповненням підземних вод із метою досягнення «доброго» стану підземних вод не пізніше ніж через 15 років після дати набуття чинності цією Директивою, відповідно до положень, встановлених у додатку V, за умови застосування продовжень строків, визначених відповідно до параграфа 4, та за умови застосування параграфів 5, 6 та 7, без обмеження параграфа 8 цієї статті та за умови застосування статті 11(3)(j);

(iii) держави-члени повинні імплементувати інструменти, необхідні для зупинення будь-яких значних та тривалих тенденцій зростання концентрації будь-яких забрудників, спричинених впливом діяльності людини, для поступового зменшення рівня забруднення підземних вод.

Інструменти для досягнення зміни таких тенденцій на зворотні необхідно імплементувати відповідно до параграфів2, 4 та 5 статті 17 із урахуванням застосовних стандартів, визначених відповідним законодавством Співтовариства, за умови застосування параграфів 6 та 7 та без обмеження параграфа 8;

(c) для захищених зон

держави-члени повинні досягнути відповідності будь-яким стандартам та цілям не пізніше ніж через 15 років після дати набуття чинності цією Директивою, якщо інше не зазначено в законодавстві Співтовариства, відповідно до якого були створені окремі захищені зони.

Щодо Майотти як найбільш віддаленого регіону в розумінні статті 349 Договору про функціонування Європейського Союзу (далі - «Майотта»), строк, зазначений в пунктах (a)(ii), (a)(iii), (b)(ii) та (c), становить 22 грудня 2021 року.

2. У випадках, коли певного водного масива стосується більш ніж одна ціль відповідно до параграфа 1, застосовується більш сувора з них.

3. Держави-члени можуть визначити поверхневий водний масив як штучний або істотно змінений, якщо:

(a) зміни гідроморфологічних характеристик такого масива, необхідні для досягнення «доброго» екологічного стану, матимуть значний негативний вплив на:

(i) ширше середовище;

(ii) судноплавство, включно з портовою інфраструктурою, або рекреацію;

(iii) діяльність, для цілей якої зберігають воду, наприклад, постачання питної води, виробництво електроенергії або зрошування;

(iv) регулювання стоку, захист від паводків, дренажні роботи; або

(v) іншу еквівалентно важливу сталу діяльність людини із розвитку;

(b) корисних цілей, для яких слугують штучні або змінені характеристики водного масива, обґрунтовано неможливо досягти іншими способами, які є значно кращими з екологічної точки зору, з причин технічної здійсненності або непропорційності витрат.

Таке визначення та його причини необхідно окремо зазначати в планах управління річковими басейнами, вимоги до яких надано у статті 13, та переглядати кожні шість років.

4. Строки, встановлені в параграфі 1, можуть продовжуватися для поетапного досягнення цілей щодо водних масивів, якщо стан відповідного водного масива не погіршується за умови виконання усіх таких умов:

(a) держави-члени визначають, що всі необхідні покращення стану водних масивів обґрунтовано не можуть бути досягнуті у межах строків, визначених у зазначеному параграфі через щонайменше одну з таких причин:

(i) необхідного масштабу покращень можливо досягти лише етапами, які перевищують такі строки, з причин технічної здійсненності;

(ii) завершення покращень у межах строків буде непропорційно дорогим;

(iii) природні умови унеможливлюють вчасне покращення стану водного масива.

(b) продовження терміну та причини для такого продовження спеціально встановлюються та пояснюються у плані управління річковим басейном, вимоги до якого надано у статті 13.

(c) продовження термінів повинні обмежуватися щонайбільше двома подальшими оновленнями плану управління річковим басейном, окрім випадків, коли природні умови унеможливлюють досягнення цілей у межах такого періоду.

(d) підсумкові дані стосовно заходів, вимоги до яких встановлено у статті 11, та які вважаються необхідними для поступового досягнення водними масивами необхідного стану до продовженого строку, причини будь-яких значних затримок у введенні в дію таких заходів, а також графік їх очікуваної імплементації визначаються у плані управління річковим басейном. Перегляд імплементації таких заходів та підсумкові дані щодо будь-яких додаткових заходів повинні бути включені до оновлень плану управління річковим басейном.

5. Держави-члени можуть ставити за мету досягнення менш суворих екологічних цілей, аніж цілі, вимоги до яких встановлені у параграфі 1 для конкретних водних масивів, якщо на них таким чином впливає діяльність людини, як визначено відповідно до статті 5(1), або якщо їхній природний стан такий, що досягнення таких цілей буде нездійсненним або непропорційно витратним, та за умови виконання таких умов:

(a) екологічні та соціально-економічні потреби, які задовольняє така людська діяльність, не можуть бути задоволені іншими способами, які є значно кращими з екологічної точки зору та не передбачають непропорційних витрат;

(b) держави-члени забезпечують,

• для поверхневих вод, досягнення якомога кращого екологічного та хімічного стану, з урахуванням впливів, яких обґрунтовано неможливо було б уникнути через природу діяльності людини або забруднення,

• для підземних вод, якомога менші зміни «доброго» стану підземних вод, з урахуванням впливів, яких обґрунтовано неможливо було б уникнути через природу діяльності людини або забруднення;

(c) стан відповідного водного масива надалі не погіршується;

(d) встановлення менш суворих екологічних цілей та причини такого встановлення окремо зазначаються у плані управління річковим басейном, вимоги щодо якого визначені в статті 13, а перегляд таких цілей відбувається кожні 6 місяців.

6. Тимчасове погіршення стану водних масивів не є порушенням вимог цієї Директиви, якщо таке погіршення спричинене обставинами природного походження або форс-мажорними обставинами, які є винятковими або які неможливо було передбачити, зокрема надзвичайно сильними паводками та тривалими посухами, або якщо таке погіршення є результатом обставин, спричинених випадками, які обґрунтовано неможливо було передбачити, у разі виконання усіх таких умов:

(a) було вжито усіх можливих заходів для запобігання подальшому погіршенню стану та для уникнення загроз досягненню цілей цієї Директиви в інших водних масивах, на які не впливають такі обставини;

(b) умови, за яких може бути оголошено про обставини, які є винятковими або які неможливо було передбачити, включно з ухваленням відповідних показників, зазначають у плані управління річковим басейном;

(c) заходи, яких необхідно вживати за таких виняткових обставин, включаються до програми заходів та не ставитимуть під загрозу відновлення якості водного масива після припинення таких обставин;

(d) наслідки обставин, які є винятковими або які обґрунтовано неможливо було передбачити, переглядають щорічно та, відповідно до причин, визначених у параграфі 4(a), вживають усіх можливих заходів із метою відновлення водного масива до набуття ним стану, який існував до впливу таких умов, якомога швидше, наскільки це обґрунтовано можливо, та

(e) підсумкові дані щодо наслідків зазначених обставин та таких заходів, які були вжиті або які повинні бути вжиті відповідно до параграфів (a) та (d), включають до нового оновлення плану управління річковим басейном.

7. Вважається, що держави-члени не порушують цю Директиву, коли:

• нездатність досягти «доброго» стану підземних вод, «доброго» екологічного стану або, у відповідних випадках, «доброго» екологічного потенціалу чи запобігти погіршенню стану поверхневого водного масива або підземного водного масива спричинена новими змінами фізичних характеристик поверхневого водного масива або змінами рівня підземних водних масивів, або

• нездатність запобігти погіршенню «відмінного» стану поверхневого водного масива до «доброго» стану спричинена новою сталою діяльністю людини із розвитку

та у разі виконання таких умов:

(a) було вжито всіх можливих заходів для пом’якшення негативного впливу на стан водного масива;

(b) причини для таких модифікацій або змін спеціально встановлюються та пояснюються у плані управління річковим басейном, вимоги до якого надано у статті 13, а цілі переглядають кожні 6 років;

(c) причини для таких модифікацій або змін становлять переважний суспільний інтерес та/або переваги досягнення цілей, визначених у параграфі 1, для довкілля та суспільства є менш істотними, ніж переваги таких нових модифікацій або змін для здоров’я людини, підтримання безпеки людини або сталого розвитку, та

(d) корисних цілей, для яких слугують такі модифікації або зміни водного масива, неможливо досягти іншими способами, які є значно кращими з екологічної точки зору, з причин технічної здійсненності або непропорційності витрат.

8. При застосуванні параграфів 3, 4, 5, 6 та 7, держави-члени повинні забезпечувати, щоб таке застосування не виключало на постійній основі та не становило загрози для досягнення цілей цієї Директиви в інших водних масивах у межах того самого району річкового басейну, та щоб таке застосування було узгодженим із імплементацією іншого екологічного законодавства Співтовариства.

9. Повинно бути вжито заходів для забезпечення застосування нових положень, включно із застосуванням параграфів 3, 4, 5, 6 та 7, що гарантують щонайменше такий самий рівень захисту, як і чинне законодавство Співтовариства.

Стаття 5 — Характеристики району річкового басейну, огляд впливу на довкілля діяльності людини та економічний аналіз водокористування

1. Кожна держава-член повинна забезпечувати здійснення для кожного річкового басейну або для частини міжнародного району річкового басейну, розташованої на її території:

• аналізу його/її характеристик,

• огляду впливу діяльності людини на стан поверхневих вод та на підземні води, та

• економічного аналізу водокористування

відповідно до технічних специфікацій, визначених у додатках II та III, а також їх завершення не пізніше ніж через 4 роки після дати набуття чинності цією Директивою.

2. Аналіз та огляди, зазначені у параграфі 1, необхідно переглядати та, за необхідності, оновлювати не пізніше ніж через 13 років після дати набуття чинності цією Директивою та через кожні 6 років після того.

Стаття 6 — Реєстр захищених зон

1. Держави-члени повинні забезпечити створення реєстру або реєстрів усіх зон, розташованих у межах кожного району річкового басейну, які були визначені як такі, що потребують спеціального захисту відповідно до спеціального законодавства Співтовариства, з метою захисту їхніх поверхневих вод та підземних вод або для збереження оселищ та видів, які безпосередньо залежать від води. Вони повинні забезпечити завершення створення такого реєстру не пізніше ніж через 4 роки після дати набуття чинності цією Директивою.

2. Такий реєстр або такі реєстри повинні включати усі водні масиви, визначені відповідно до статті 7(1), а також усі захищені зони, на які поширюється додаток IV.

3. Для кожного району річкового басейну реєстр або реєстри захищених зон необхідно регулярно переглядати та оновлювати.

Стаття 7 — Води, які використовують для забору питної води

1. У межах кожного району річкового басейну держави-члени повинні визначити:

• усі водні масиви, які використовують для забору води, призначеної для споживання людиною, що в середньому забезпечують понад 10 м-3 на день або якими користується понад 50 осіб, та

• водні масиви, призначені для такого використання у майбутньому.

Держави-члени повинні здійснювати згідно з додатком V моніторинг водних масивів, які, відповідно до додатка V, в середньому забезпечують понад 100 м-3 на добу.

2. Для кожного водного масива, визначеного відповідно до параграфа 1, держави-члени повинні забезпечувати, окрім досягнення цілей, зазначених у статті 4, згідно з вимогами цієї Директиви для поверхневих водних масивів, зокрема стандартами якості, встановленими на рівні Співтовариства згідно зі статтею 16, застосування режиму оброблення води та, відповідно до законодавства Співтовариства, відповідність обробленої води вимогам Директиви 80/778/ЄЕС зі змінами, внесеними Директивою 98/83/ЄС.

3. Держави-члени повинні забезпечувати необхідний захист визначених водних масивів з метою запобігання погіршенню їхньої якості для зниження рівня оброблення з метою очищення, необхідного для виробництва питної води. Держави-члени можуть створювати охоронні зони для таких водних масивів.

Стаття 8 — Моніторинг стану поверхневих вод, стану підземних вод та захищених зон

1. Держави-члени повинні забезпечувати створення програм моніторингу стану вод для запровадження узгодженого та комплексного огляду стану вод у межах кожного району річкового басейну:

• для поверхневих вод такі програми повинні охоплювати:

(i) об’єм та рівень або витрату потоку, відповідно до екологічного та хімічного стану та екологічного потенціалу, та

(ii) екологічний і хімічний стан та екологічний потенціал;

• для підземних вод такі програми повинні охоплювати моніторинг хімічного та кількісного стану,

• для захищених зон зазначені вище програми повинні доповнюватися такими специфікаціями, що містяться в законодавстві Співтовариства, згідно з якими були створені окремі захищені зони.

2. Такі програми повинні бути введені в дію не пізніше ніж через 6 років після дати набуття чинності цією Директивою, якщо інше не зазначено у відповідному законодавстві. Такий моніторинг повинен відповідати вимогам додатка V.

3. Повинні бути встановлені технічні специфікації та стандартизовані методи аналізу та моніторингу стану вод. Такі інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, необхідно ухвалювати відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 21(3).

Стаття 9 — Відшкодування витрат на водні послуги

1. Держави-члени повинні враховувати принцип відшкодування витрат на водні послуги, включно з екологічними та ресурсними витратами, беручи до уваги економічний аналіз, здійснений відповідно до додатка III, та зокрема у відповідності з принципом матеріальної відповідальності забруднювача (принцип «забруднювач платить»).

Держави-члени повинні забезпечити до 2010 року:

• що водно-цінова політика надає достатні стимули для користувачів ефективно використовувати водні ресурси та, таким чином, сприяє досягненню екологічних цілей цієї Директиви,

• відповідний внесок різних видів водокористування, розподілених щонайменше на промислове, сільськогосподарське водокористування та водокористування у домогосподарствах, у відшкодування витрат на водні послуги, спираючись на економічний аналіз, здійснений відповідно до додатка III, та з урахуванням принципу матеріальної відповідальності забруднювача (принцип «забруднювач платить»).

При цьому держави-члени можуть брати до уваги соціальні, екологічні та економічні наслідки такого відшкодування, а також географічні та кліматичні умови відповідного регіону чи регіонів.

2. У планах управління річковими басейнами держави-члени повинні визначати заплановані заходи щодо імплементації параграфа 1, які сприятимуть досягненню екологічних цілей цієї Директиви, а також внесок різних видів водокористування у відшкодування витрат на водні послуги.

3. Жодне положення цієї статті не перешкоджає фінансуванню запобіжних або відновлювальних заходів для досягнення цілей цієї Директиви.

4. Держави-члени не порушать цієї Директиви, якщо вони вирішать, відповідно до встановлених практик, не застосовувати положення другого речення параграфа 1, а також, з цією ж метою, відповідних положень параграфа 2, до певного виду діяльності з водокористування, якщо це не створює загроз для мети та для досягнення цілей цієї Директиви. Держави-члени повинні звітувати про причини неповного застосування другого речення параграфа 1 у планах управління річковими басейнами.

Стаття 10 — Комбінований підхід до точкових та дифузних джерел

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб контроль усіх скидів, зазначених у параграфі 2, у поверхневі води здійснювався відповідно до комбінованого підходу, визначеного у цій статті.

2. Держави-члени повинні забезпечити запровадження та/або імплементацію:

(a) засобів контролю скидів, що ґрунтуються на найкращих доступних техніках, або

(b) відповідних значень гранично допустимих скидів, або

(c) у випадку дифузних впливів, засобів контролю, що включають, залежно від випадку, найкращі екологічні практики,

визначені в:

• Директиві Ради 96/61/ЄС від 24 вересня 1996 року про комплексне запобігання забрудненню та контроль над ним (-19),

Директиві Ради 91/271/ЄЕС від 21 травня 1991 року про очищення міських стічних вод (-20),

• Директиві Ради 91/676/ЄЕС від 12 грудня 1991 року щодо захисту вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел (-21),

• директивах, ухвалених відповідно до статті 16 цієї Директиви,

• директивах, перелік яких подано в додатку IX,

• будь-якому іншому відповідному законодавстві Співтовариства

не пізніше ніж через 12 років після дати набуття чинності цією Директивою, якщо інше не зазначено у відповідному законодавстві.

3. Якщо цілі якості або стандарт якості, встановлені відповідно до цієї Директиви або директив, перелік яких подано в додатку IX, або будь-якого іншого законодавства Співтовариства, вимагають більш суворих умов, аніж умови, які будуть результатом застосування параграфа 2, необхідно застосовувати відповідно більш суворі засоби контролю скидів.

Стаття 11 — Програма заходів

1. Кожна держава-член повинна забезпечити створення для кожного району річкового басейну або частини міжнародного району річкового басейну, розташованої на її території, програми заходів із урахуванням результатів аналізу, вимоги щодо якого встановлені у статті 5, для досягнення цілей, встановлених відповідно до статті 4. Такі програми заходів можуть мати покликання на заходи, передбачені законодавством, яке було ухвалене на національному рівні та яке охоплює усю територію держави-члена. У відповідних випадках держава-член може ухвалювати інструменти, застосовні до всіх районів річкових басейнів та/або частин міжнародних районів річкових басейнів, розташованих на її території.

2. Кожна програма заходів повинна включати «базові» інструменти, зазначені у параграфі 3 та, якщо необхідно, «додаткові» інструменти.

3. «Базові інструменти» - це мінімальні вимоги, що їх необхідно дотримуватися, до яких належать:

(a) інструменти, необхідні для імплементації законодавства Співтовариства щодо захисту вод, включно з інструментами, вимоги щодо яких визначені у законодавстві, зазначеному в статті 10 та в частині A додатка VI;

(b) інструменти, які вважаються необхідними для цілей статті 9;

(c) інструменти, призначені для сприяння ефективному та сталому водокористуванню для уникнення загроз для досягнення цілей, зазначених у статті 4;

(d) інструменти, призначені для виконання вимог статті 7, включно з інструментами для забезпечення якості води для зниження рівня оброблення з метою очищення, необхідного для виробництва питної води;

(e) засоби контролю забору прісної поверхневої води та підземних вод, а також збирання прісної поверхневої води у водоймищах, включно з реєстром або реєстрами забору води та вимогою щодо попереднього отримання дозволу на забір та збирання. Такі засоби контролю необхідно періодично переглядати та, якщо необхідно, оновлювати. Держави-члени можуть вилучати з таких засобів контролю забір або збирання у водоймищах, які не мають істотного впливу на стан вод;

(f) засоби контролю, включно з вимогою щодо попереднього отримання дозволу на штучне поповнення або збільшення запасів підземних водних масивів. Використовувана вода може походити з будь-яких поверхневих або підземних вод за умови, що користування таким джерелом не створює загроз для досягнення екологічних цілей, встановлених для джерела поповненого або збільшеного підземного водного масива. Такі засоби контролю необхідно періодично переглядати та, якщо необхідно, оновлювати;

(g) для точкових джерел скидів, здатних спричинити забруднення, вимога щодо попереднього регулювання, як-от заборони щодо потрапляння забрудників у воду, або щодо попереднього отримання дозволу, або реєстрації на основі загальних зобов’язальних правил, що встановлюють засоби контролю скидів для відповідних забрудників, включно із засобами контролю відповідно до статей 10 та 16. Такі засоби контролю необхідно періодично переглядати та, якщо необхідно, оновлювати;

(h) для дифузних джерел, здатних спричиняти забруднення, інструменти для запобігання потраплянню забрудників або контролю над ним. Такі засоби контролю можуть набувати вигляду вимоги щодо попереднього регулювання, як-от заборони щодо потрапляння забрудників у воду, щодо попереднього отримання дозволу, або реєстрації на основі загальних зобов’язальних правил, якщо така вимога не передбачена законодавством Співтовариства інакше. Такі засоби контролю необхідно періодично переглядати та, якщо необхідно, оновлювати;

(i) для будь-яких інших істотних негативних впливів на стан вод, визначених відповідно до статті 5 та додатка II, зокрема інструменти для забезпечення відповідності гідроморфологічних умов водних масивів необхідному екологічному стану або «доброму» екологічному потенціалу для водних масивів, визначених як штучні або істотно змінені. Засоби контролю для цієї цілі можуть набувати вигляду вимоги щодо попереднього отримання дозволу або реєстрації на основі загальних зобов’язальних правил, якщо така вимога не передбачена законодавством Співтовариства інакше. Такі засоби контролю необхідно періодично переглядати та, якщо необхідно, оновлювати;

(j) заборона прямих скидів забрудників у підземні води, за умови застосування таких положень:

Держави-члени можуть надавати дозвіл на зворотне закачування води у той самий водоносний горизонт води, який використовували для геотермальних цілей.

Вони також можуть надавати дозвіл, із конкретизацією певних умов, на:

• закачування води, що містить речовини, наявність яких спричинена операціями із розвідування та видобутку вуглеводнів або гірничими роботами, а також закачування води з технічних причин у геологічні формації, з яких були видобуті вуглеводні або інші речовини, або в інші геологічні формації, які з природних причин є постійно непридатними для інших цілей. Вода, що закачується таким чином, не повинна містити речовин, окрім тих, наявність яких спричинена зазначеними вище операціями,

• повторне закачування підземної води, відкачаної з шахт та кар’єрів, або пов’язаних зі спорудженням чи технічним обслуговуванням об’єктів цивільної інженерії,

• закачування природного газу або скрапленого нафтового газу (LPG) з метою зберігання у геологічні формації, які з природних причин є постійно непридатними для інших цілей.

• закачування потоків двоокису вуглецю з метою зберігання до геологічних формацій, які з природних причин є постійно непридатними для інших цілей, за умови що таке закачування здійснюють відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/31/ЄС від 23 квітня 2009 року про геологічне зберігання двоокису вуглецю (-22), або якщо таке закачування виключено зі сфери застосування зазначеної Директиви відповідно до її статті 2(2),

• закачування природного газу або скрапленого нафтового газу (LPG) з метою зберігання в інші геологічні формації у разі існування першочергової потреби для безпеки газопостачання, а також за умови, що таке закачування здійснюватиметься таким чином, щоб запобігти будь-якій поточній або майбутній небезпеці погіршення якості будь-яких підземних вод, до яких здійснюється закачування,

• будівництво, спорудження об’єктів цивільної інженерії та подібна діяльність на землі або під землею, яка контактує із підземними водами. Для таких цілей держави-члени можуть визначати, що така діяльність повинна вважатися дозволеною за умови її здійснення відповідно до загальних зобов’язальних правил, розроблених для такої діяльності відповідною державою-членом,

• скидання незначних кількостей речовин для наукових цілей характеризації, захисту або оздоровлення водних масивів, обмежених до кількості, абсолютно необхідної для відповідних цілей, за умови що такі скиди не перешкоджають досягненню екологічних цілей, встановлених для такого підземного водного масива.

(k) відповідно до заходів, вжитих згідно зі статтею 16, інструменти для усунення забруднення поверхневих вод речовинами, зазначеними у переліку пріоритетних речовин, погодженому відповідно до статті 16(2), та для поступового зменшення обсягів забруднення іншими речовинами, які інакше перешкоджатимуть державам-членам у досягненні цілей для таких водних масивів, як визначено у статті 4;

(l) будь-які інструменти, необхідні для запобігання значним витокам забрудників із технічних установок, а також для запобігання та/або зменшення впливу аварійних випадків забруднення, наприклад, внаслідок паводків, зокрема за допомогою систем виявлення таких випадків або попередження про них, у тому числі, у разі аварій, які обґрунтовано неможливо було передбачити, всі відповідні інструменти для зниження ризику для водних екосистем.

4. «Додаткові» інструменти - це інструменти, розроблені та імплементовані в доповнення до базових інструментів з метою досягнення цілей, встановлених відповідно до статті 4. Частина B додатка VI містить невиключний перелік таких інструментів.

Держави-члени можуть також ухвалювати подальші додаткові інструменти для забезпечення додаткового захисту або покращення вод, на які поширюється дія цієї Директиви, зокрема для імплементації відповідних міжнародних угод, зазначених у статті 1.

5. Якщо дані моніторингу або інші дані свідчать, що імовірність досягнення цілей, встановлених для водного масива згідно зі статтею 4, є низькою, відповідна держава-член повинна забезпечити:

• розслідування причин ймовірного недосягнення цілей,

• аналіз та перегляд відповідних дозволів та авторизацій, залежно від випадку,

• перегляд та коригування програм моніторингу, залежно від випадку, та

• запровадження додаткових інструментів, які можуть бути необхідні для досягнення таких цілей, у тому числі, залежно від випадку, запровадження більш суворих стандартів якості довкілля відповідно до процедур, встановлених у додатку V.

У випадках, коли такі причини зумовлені природними обставинами або форс-мажорними обставинами, які є винятковими та які обґрунтовано неможливо було передбачити, зокрема надзвичайно сильними паводками і тривалими посухами, відповідна держава-член може ухвалити рішення щодо неможливості застосування додаткових інструментів відповідно до статті 4(6).

6. При імплементації інструментів згідно з параграфом 3, держави-члени повинні вживати усіх відповідних заходів для уникнення зростання рівня забруднення морських вод. Без обмеження чинного законодавства, застосування заходів, вжитих відповідно до параграфа 3, у жодному разі не може прямо або непрямо призводити до зростання забрудненості поверхневих вод. Ця вимога не застосовується, якщо її виконання може призвести до зростання забрудненості довкілля в цілому.

7. Програми інструментів повинні бути створені не пізніше ніж через 9 років після дати набуття чинності цією Директивою, а всі відповідні інструменти повинні бути введені в дію не пізніше ніж за 12 років від цієї дати.

Щодо Майотти, строки, зазначені в першому підпараграфі, повинні становити 22 грудня 2015 року та 22 грудня 2018 року відповідно.

8. Програми інструментів необхідно переглядати та, за необхідності, оновлювати не пізніше ніж через 15 років після дати набуття чинності цією Директивою та через кожні 6 років після того. Будь-які нові або переглянуті інструменти, запроваджені відповідно до оновленої програми, повинні бути введені в дію впродовж трьох років із дати їх запровадження.

Щодо Майотти, строк, зазначений у першому підпараграфі, становить 22 грудня 2021 року.

Стаття 12 — Питання, які не можуть бути вирішені на рівні окремої держави-члена

1. Якщо держава-член виявляє проблему, яка має вплив на управління її водами, але яку така держава-член не може вирішити, вона може повідомити про цю проблему Комісію та будь-яку іншу відповідну державу-члена, а також може надавати рекомендації щодо її вирішення.

2. Комісія повинна відповідати на будь-які повідомлення або рекомендації держав-членів упродовж періоду тривалістю в 6 місяців.

Стаття 13 — Плани управління річковими басейнами

1. Держави-члени повинні забезпечити створення плану управління річковим басейном для кожного району річкового басейну, повністю розташованого на їхній території.

2. У випадку міжнародного району річкового басейну, повністю розташованого на території Співтовариства, держави-члени повинні забезпечувати координацію дій із метою створення єдиного плану управління міжнародним річковим басейном. У разі, якщо плану управління міжнародним річковим басейном не створюють, держави-члени повинні створити плани управління річковими басейнами, що охоплюють принаймні ті частини міжнародного району річкового басейну, яка розташована на їхній території, з метою досягнення цілей цієї Директиви.

3. У випадку міжнародного району річкового басейну, що виходить за кордони Співтовариства, держави-члени повинні докладати зусиль для створення єдиного плану управління річковим басейном, а у випадках, коли це неможливо, такий план повинен щонайменше охоплювати ту частину міжнародного району річкового басейну, що розташована у межах території відповідної держави-члена.

4. План управління річковим басейном повинен включати інформацію, наведену в додатку VII.

5. Плани управління річковими басейнами можуть доповнюватися створенням детальніших програм та планів управління суббасейном, сектором, проблемою або типом вод для врегулювання окремих аспектів управління водами. Імплементація таких інструментів не звільняє держави-члени від будь-яких їхніх обов’язків згідно з іншими положеннями цієї Директиви.

6. Плани управління річковими басейнами необхідно публікувати не пізніше ніж через 9 років після дати набуття чинності цією Директивою.

Щодо Майотти, строк, зазначений у першому підпараграфі, становить 22 грудня 2015 року.

7. Плани управління річковими басейнами повинні бути переглянуті та оновлені не пізніше ніж через 15 років після дати набуття чинності цією Директивою та через кожні 6 років після того.

Щодо Майотти, строк, зазначений у першому підпараграфі, становить 22 грудня 2021 року.

Стаття 14 — Публічна інформація та консультації

1. Держави-члени повинні заохочувати активну участь усіх заінтересованих сторін в імплементації цієї Директиви, зокрема у створенні, перегляді та оновленні планів управління річковими басейнами. Держави-члени повинні забезпечити для кожного району річкового басейну публікування та надання громадськості, включно з користувачами, можливості коментування:

(a) графіку та робочої програми створення плану, включно із заявою про майбутні консультаційні заходи, не пізніше ніж за 3 роки до початку періоду, якого стосується такий план;

(b) проміжного огляду значних проблем у сфері управління водами, виявлених у відповідному річковому басейні, не пізніше ніж за 2 роки до початку періоду, якого стосується такий план;

(c) копії проекту плану управління річковим басейном не пізніше ніж за 1 рік до початку періоду, якого стосується такий план.

На вимогу необхідно надавати доступ до довідкових документів та інформації, використовуваної для розробки проекту плану управління річковим басейном.

2. Держави-члени повинні дозволяти подання коментарів до таких документів щонайменше впродовж 6 місяців для уможливлення активної участі та консультацій.

3. Параграфи 1 та 2 повинні так само застосовуватися до оновлених планів управління річковими басейнами.

Стаття 15 — Звітування

1. Держави-члени повинні надсилати копії планів управління річковими басейнами та усіх подальших оновлень Комісії та будь-яким іншим пов’язаним державам-членам упродовж 3 місяців від дати їх публікації:

(a) для районів річкових басейнів, повністю розташованих на території держави-члена, усіх планів управління річковими басейнами, які охоплюють таку національну територію, та які були опубліковані згідно зі статтею 13;

(b) для міжнародних районів річкових басейнів, принаймні частин планів управління річковим басейном, які охоплюють територію такої держави-члена.

2. Держави-члени повинні подавати підсумкові звіти щодо:

• аналізу, вимоги щодо якого передбачені статтею 5, та

• програм моніторингу, розроблених відповідно до статті 8,

здійснених для цілей першого плану управління річковим басейном упродовж трьох місяців після їх завершення.

3. Держави-члени повинні, упродовж трьох років після публікації кожного плану управління річковим басейном або оновлення відповідно до статті 13, подавати проміжний звіт із описом прогресу в імплементації запланованої програми заходів.

Стаття 16 — Стратегії протидії забрудненню води

1. Європейський Парламент та Рада повинні ухвалювати конкретні інструменти для протидії забрудненню води окремими забрудниками або групами забрудників, що становлять істотний ризик для водного середовища або за посередництвом водного середовища, включно з такими ризиками для вод, які використовують для забору питної води. Для таких забрудників інструменти повинні бути спрямовані на поступове зменшення та, для пріоритетних небезпечних речовин, як визначено у статті 2(30), на усунення або поетапне припинення скидів, викидів та витоків. Такі інструменти необхідно ухвалювати за пропозицією Комісії та відповідно до процедур, встановлених у Договорі.

2. Комісія повинна подавати пропозицію із визначенням переліку пріоритетних речовин, відібраних серед тих речовин, які становлять значний ризик для водного середовища або за його посередництвом. Речовинам необхідно надавати статус пріоритетних для вжиття заходів на підставі ризику для водного середовища або за його посередництвом, який визначають за допомогою:

(a) оцінювання ризику, здійсненого відповідно до Регламенту Ради (ЄЕС) № 793/93 (-23), Директиви Ради 91/414/ЄЕС (-24), та Директиви Європейського Парламенту і Ради 98/8/ЄС (-25), або

(b) цільового ризик-орієнтованого оцінювання (відповідно до методології Регламенту (ЄЕС) № 793/93), що зосереджує увагу лише на екотоксичності для води та токсичності для людини за посередництвом водного середовища.

Якщо це необхідно для дотримання графіка, встановленого в параграфі 4, речовини повинні бути пріоритизовані щодо необхідних дій на основі врахування ризику для водного середовища або за його посередництвом, ідентифікованого за допомогою спрощеної процедури ризик-орієнтованого оцінювання, що спирається на наукові принципи, зокрема, із урахуванням:

• доказів стосовно небезпечних факторів, притаманних відповідній речовині, зокрема її екотоксичності для води та токсичності для людини за посередництвом водних шляхів впливу, та

• доказів на основі моніторингу широко розповсюдженого забруднення довкілля, та

• інших доведених факторів, які можуть свідчити про ймовірність широко розповсюдженого забруднення довкілля, як-от обсяги виробництва або використання речовини, якої це стосується, та характер її використання.

3. Пропозиція Комісії повинна також визначати пріоритетні небезпечні речовини. При цьому Комісія повинна враховувати відібрані речовини, що становлять загрозу, наведені у відповідному законодавстві Співтовариства стосовно небезпечних речовин або у відповідних міжнародних угодах.

4. Комісія повинна переглянути ухвалений перелік пріоритетних речовин не пізніше ніж через 4 роки після дати набуття чинності цією Директивою, та здійснювати перегляд принаймні через кожні 6 років після того, а також, у відповідних випадках, подавати пропозиції.

5. Під час підготовки пропозиції, Комісія повинна враховувати рекомендації Наукового комітету з токсичності, екотоксичності та довкілля, держав-членів, Європейського Парламенту, Європейського агентства з охорони довкілля, програм досліджень Співтовариства, міжнародних організацій, до яких входить Співтовариство, європейських ділових організацій, зокрема тих, що представляють малі та середні підприємства, Європейських організацій із охорони довкілля, а також іншу відповідну інформацію, яку доводять до її відома.

6. Для пріоритетних речовин, Комісія повинна подавати пропозиції щодо засобів контролю стосовно:

• поступового зменшення обсягів скидів, викидів та витоків відповідних речовин та, зокрема,

• усунення або поетапного припинення скидів, викидів та витоків речовин, визначених відповідно до параграфа 3, включно з відповідним графіком для такого усунення або поетапного припинення. Такий графік не повинен охоплювати період, довший ніж 20 років після ухвалення таких пропозицій Європейським Парламентом відповідно до положень цієї статті.

При поданні таких пропозицій Комісія повинна визначити відповідний економічно ефективний та пропорційний рівень та поєднання засобів контролю над продуктами та процесами як для точкових, так і для дифузних джерел, а також брати до уваги єдині значення гранично допустимих скидів для засобів контролю над процесами в усьому Співтоваристві. У відповідних випадках можливе запровадження заходів із контролю над процесами на рівні Співтовариства для кожного окремого сектора. Якщо засоби контролю над продуктами включають перегляд відповідних дозволів, виданих відповідно до Директиви 91/414/ЄЕС та Директиви 98/8/ЄС, такий перегляд необхідно здійснювати відповідно до положень зазначених Директив. У кожній пропозиції щодо засобів контролю повинні зазначатися механізми перегляду, оновлення та оцінювання ефективності таких засобів.

7. Комісія повинна подавати пропозиції щодо стандартів якості, застосовних до концентрацій пріоритетних речовин у поверхневих водах, осаді або біоті.

8. Комісія повинна подавати пропозиції, згідно з параграфами 6 та 7, та принаймні щодо засобів контролю скидів для точкових джерел та стандартів якості довкілля, упродовж 2 років після включення відповідної речовини до переліку пріоритетних речовин. Щодо речовин, включених до першого переліку пріоритетних речовин, за відсутності згоди на рівні Співтовариства впродовж шести років від дати набуття чинності цією Директивою, держави-члени повинні запровадити стандарти якості довкілля для таких речовин для всіх поверхневих вод, на які впливають скиди таких речовин, а також засоби контролю головних джерел таких скидів, що ґрунтуються, між іншим, на врахуванні всіх технічних можливостей їх зменшення. Щодо речовин, які надалі включають до переліку пріоритетних речовин, за відсутності згоди на рівні Співтовариства, держави-члени повинні вжити таких заходів упродовж 5 років після дати включення до переліку.

9. Комісія може підготувати стратегії протидії забрудненню води будь-якими іншими забрудниками або групами забрудників, включно з будь-яким забрудненням, що виникає внаслідок аварій.

10. Під час підготовки пропозицій відповідно до параграфів 6 та 7, Комісія повинна також переглядати всі Директиви, перелік яких подано в додатку IX. Вона повинна запропонувати у межах строку, зазначеного в параграфі 8, перегляд засобів контролю, наведених у додатку IX, для всіх таких речовин, що включені до переліку пріоритетних речовин, та повинна запропонувати відповідні заходи включно з можливим скасуванням засобів контролю, наведених у додатку IX, для всіх інших речовин.

Усі засоби контролю, наведені в додатку IX, які пропонують переглянути, повинні бути скасовані до дати набуття чинності відповідними переглядами.

11. Перелік пріоритетних речовин, до якого входять речовини, зазначені в параграфах 2 та 3, запропонований Комісією, повинен, після його ухвалення Європейським Парламентом і Радою, стати додатком X до цієї Директиви. Його перегляд, згаданий у параграфі 4, повинен здійснюватися за тією самою процедурою.

Стаття 17 — Стратегії запобігання забрудненню підземних вод та контролю над ним

1. Європейський Парламент і Рада повинні ухвалити конкретні інструменти для запобігання забрудненню підземних вод та контролю над ним. Такі інструменти повинні мати на меті досягнення цілей «доброго» хімічного стану підземних вод відповідно до статті 4(1)(b) та повинні ухвалюватися Комісією за пропозицією, поданою впродовж двох років після набуття чинності цією Директивою, відповідно до процедур, встановлених у Договорі.

2. У своїх пропозиціях щодо інструментів Комісія повинна брати до уваги аналіз, здійснений відповідно до статті 5 та додатка II. Пропозиції щодо таких інструментів повинні подаватися раніше за умови наявності даних; такі інструменти повинні включати:

(a) критерії оцінювання «доброго» хімічного стану підземних вод відповідно до додатка II.2.2 та додатка V 2.3.2 та 2.4.5;

(b) критерії виявлення значних та тривалих тенденцій зростання та критерії визначення відправних точок для зміни таких тенденцій на зворотні, що застосовуються відповідно до додатка V 2.4.4.

3. Інструменти, ухвалені внаслідок застосування параграфа 1, повинні бути включені до програм заходів, вимоги щодо яких передбачені статтею 11.

4. За відсутності критеріїв, ухвалених відповідно до параграфа 2 на рівні Співтовариства, держави-члени повинні запровадити відповідні критерії не пізніше ніж за 5 років після дати набуття чинності цією Директивою.

5. За відсутності критеріїв, ухвалених відповідно до параграфа 4 на національному рівні, тенденція зворотності повинна прийняти за стартову точку максимум 75% рівня стандартів якості, визначених у чинному законодавстві Співтовариства, застосовному до підземних вод.

Стаття 18 — Звіт Комісії

1. Комісія повинна опублікувати звіт про імплементацію цієї Директиви не пізніше ніж через 12 років після дати набуття чинності цією Директивою, а надалі публікувати такий звіт кожні 6 років, та подати його Європейському Парламенту і Раді.

2. Звіт повинен охоплювати:

(a) огляд прогресу імплементації Директиви;

(b) огляд стану поверхневих вод та підземних вод у Співтоваристві, здійснений у співпраці з Європейським агентством із охорони довкілля;

(c) огляд планів управління річковими басейнами, поданих відповідно до статті 15, включно з пропозиціями щодо вдосконалення майбутніх планів;

(d) резюме відповідей на кожне з повідомлень або рекомендацій, адресованих Комісії державами-членами відповідно до статті 12;

(e) резюме будь-яких пропозицій, інструментів контролю та стратегій, розроблених відповідно до статті 16;

(f) резюме відповідей на коментарі Європейського Парламенту і Ради щодо попередніх звітів про імплементацію.

3. Комісія повинна також опублікувати звіт про прогрес імплементації, що ґрунтується на підсумкових звітах, які подають держави-члени відповідно до статті 15(2), та подати його Європейському Парламенту і державам-членам не пізніше ніж за два роки після дат, зазначених у статтях 5 та 8.

4. Комісія повинна упродовж трьох років від дати публікації кожного звіту відповідно до параграфа 1, опублікувати проміжний звіт із описом прогресу імплементації на основі проміжних звітів держав-членів, як зазначено в статті 15(3). Такі звіти повинні бути подані Європейському Парламенту і Раді.

5. Комісія повинна у разі потреби скликати, відповідно до циклу звітування, конференцію з питань водної політики Співтовариства за участі заінтересованих сторін від кожної держави-члена для надання коментарів щодо імплементаційних звітів Комісії та обміну досвідом.

У конференції повинні брати участь представники від компетентних органів, Європейського Парламенту, НУО, соціальних та економічних партнерів, об’єднань споживачів, науково-освітніх інституцій та інші експерти.

Стаття 19 — Плани майбутніх заходів Комісії

1. Щороку Комісія повинна для інформаційних цілей представляти Комітету, зазначеному у статті 21, орієнтовний план заходів, що мають вплив на водне законодавство, пропозицію щодо якого вона має намір подати у найближчому майбутньому, зокрема будь-яких заходів, передбачених пропозиціями, інструментами контролю та стратегіями, розробленими відповідно до статті 16. Перший такий орієнтовний план Комісія повинна презентувати не пізніше ніж через два роки після набуття чинності цією Директивою.

2. Не пізніше ніж через 19 років після дати набуття чинності цією Директивою Комісія повинна здійснити перегляд цієї Директиви та подати пропозицію щодо будь-яких необхідних змін до неї.

Стаття 20 — Технічна адаптація Директиви

1. Додатки I, III та секція 1.3.6 додатка V можуть бути адаптовані відповідно до науково-технічного прогресу з урахуванням періодів перегляду та оновлення планів управління річковими басейнами, зазначеними у статті 13. Такі інструменти, розроблені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 21(3).

За необхідності Комісія може ухвалювати настанови щодо імплементації додатків II та V відповідно до регуляторної процедури, зазначеної в статті 21(2).

2. З метою передавання та опрацювання даних, зокрема статистичних та картографічних даних, для цілей параграфа 1 можуть ухвалюватися технічні формати відповідно до регуляторної процедури, зазначеної в статті 21(2).

Стаття 21 — Процедура комітету

1. Комісії допомагає комітет.

2. У разі покликання на цей параграф застосовуються статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення його статті 8.

Період, встановлений у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, становить три місяці.

3. У разі покликання на цей параграф застосовується стаття 5a(1)-(4) і стаття 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення його статті 8.

Стаття 22 — Скасування та перехідні положення

1. Через 7 років після дати набуття чинності цією Директивою скасовуються:

• Директива Ради 75/440/ЄЕС від 16 червня 1975 року про вимоги щодо якості поверхневих вод, призначених для забору питної води в державах-членах (-26),

• Рішення Ради 77/795/ЄЕС від 12 грудня 1977 року, про запровадження спільної процедури обміну інформацією стосовно якості поверхневих прісних вод у Співтоваристві (-27),

• Директива Ради 79/869/ЄЕС від 09 жовтня 1979 року про методи вимірювання та частоту відбору проб та аналізу поверхневих вод, призначених для забору питної води в державах-членах (-28),

2. Через 13 років після дати набуття чинності цією Директивою скасовуються:

• Директива Ради 78/659/ЄЕС від 18 липня 1978 року про якість прісних вод, що потребують захисту або покращення для підтримування існування риби (-29),

• Директива Ради 79/923/ЄЕС від 30 жовтень 1979 року про необхідну якість вод, у яких живуть молюски та ракоподібні (-30),

• Директива Ради 80/68/ЄЕС від 17 грудня 1979 року про захист підземних вод від забруднення, спричиненого деякими небезпечними речовинами,

• Директива 76/464/ЄЕС, за винятком статті 6, яка скасовується з моменту набуття чинності цією Директивою.

3. До Директиви 76/464/ЄЕС застосовуються такі перехідні положення:

(a) перелік пріоритетних речовин, ухвалений відповідно до статті 16 цієї Директиви, повинен замінити перелік речовин, яким надано статус пріоритетних у повідомленні Комісії Раді від 22 червня 1982 року;

(b) для цілей статті 7 Директиви 76/464/ЄЕС держави-члени можуть застосовувати принципи виявлення проблем забруднення та речовин, що їх спричиняють, запровадження стандартів якості, а також ухвалення інструментів, встановлених у цій Директиві.

4. Екологічні цілі, визначені в статті 4, та стандарти якості довкілля, запроваджені в додатку IX та відповідно до статті 16(7), а також державами-членами відповідно до додатка V для речовин, які не входять до переліку пріоритетних речовин, та відповідно до статті 16(8) стосовно пріоритетних речовин, для яких не були встановлені стандарти Співтовариства, повинні вважатися стандартами якості довкілля для цілей пункту 7 статті 2 та статті 10 Директиви 96/61/ЄС.

5. Якщо речовина, що входить до переліку пріоритетних речовин, ухваленого відповідно до статті 16, не включена до додатка VIII цієї Директиви або додатка III Директиви 96/61/ЄС, таку речовину необхідно включити до зазначених додатків.

6. Для поверхневих водних масивів екологічні цілі, встановлені відповідно до першого плану управління річковим басейном, вимоги щодо якого встановлені цією Директивою, повинні містити принаймні стандарти якості, які є не менш суворими, ніж стандарти якості, необхідні для імплементації Директиви 76/464/ЄЕС.

Стаття 23 — Санкції

Держави-члени визначають санкції, застосовні у разі порушень національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви. Передбачені санкції повинні бути дієвими та мати пропорційний та стримувальний характер.

Стаття 24 — Імплементація

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, не пізніше ніж 22 грудня 2003 року. Вони негайно інформують про це Комісію.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени передають Комісії тексти основних положень національного права, які вони ухвалюють у сфері, що регулюється цією Директивою. Комісія інформує про це інші держави-члени.

Стаття 25 — Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності в день її опублікування в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.

Стаття 26 — Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам.

ДОДАТОК I

ІНФОРМАЦІЯ, НЕОБХІДНА ДЛЯ ПЕРЕЛІКУ КОМПЕТЕНТНИХ ОРГАНІВ

Відповідно до вимог, встановлених у статті 3(8), держави-члени повинні надавати таку інформацію про всі компетентні органи у межах кожного їхнього району річкового басейну, а також кожної частини міжнародного району річкового басейну, розташованої на їхній території.

(i) Назва та адреса компетентного органу - офіційна назва та адреса органу, визначеного відповідно до статті 3(2).

(ii) географічне охоплення району річкового басейну - назви головних річок у межах річкового басейну із чітким описом меж району річкового басейну. Таку інформацію необхідно надавати, наскільки це можливо, для внесення до геоінформаційної системи (GIS) та/або геоінформаційної системи Комісії (GISCO).

(iii) Правовий статус компетентного органу - опис правового статусу компетентного органу та, у відповідних випадках, стислий виклад або копія його статуту, договору про заснування або еквівалентного юридичного документа.

(iv) Обов’язки - опис правових та адміністративних обов’язків кожного компетентного органу та його функцій у межах кожного району річкового басейну.

(v) Членство - якщо компетентний орган діє як координаційний орган для інших компетентних органів, необхідно надати перелік таких органів разом із підсумковими даними щодо інституційних відносин, встановлених для забезпечення їх координації.

(vi) Міжнародні відносини - якщо район річкового басейну охоплює територію більш ніж однієї держави-члена або включає територію держав, які не є державами-членами, необхідно надати підсумкові дані щодо інституційних відносин, встановлених для забезпечення координації.

ДОДАТОК II

1 ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ

1.1. Характеризація типів поверхневих водних масивів

Держави-члени повинні визначити розташування та межі поверхневих водних масивів та здійснити первинну характеризацію усіх таких масивів відповідно до методології, поданої нижче. Для цілей такої первинної характеризації держави-члени можуть об’єднувати поверхневі водні масиви у групи.

(i) Поверхневі водні масиви у межах району річкового басейну необхідно визначити як такі, що належать до однієї з таких категорій поверхневих вод: річки, озера, перехідні води або прибережні води - або як штучні поверхневі водні масиви або істотно змінені поверхневі водні масиви.

(ii) Для кожної категорії поверхневих вод необхідно диференціювати відповідні поверхневі водні масиви у межах району річкового басейну відповідно до типу. Такі типи визначаються з використанням «системи A» або «системи B», визначених у секції 1.2.

(iii) У разі застосування системи A, поверхневі водні масиви у межах району річкового басейну спершу необхідно диференціювати за відповідними екорегіонами відповідно до географічних зон, визначених у секції 1.2 та показаних та відповідній мапі в додатку XI. Після того водні масиви в межах кожного екорегіону необхідно диференціювати за типами поверхневих водних масивів відповідно до характеристик, встановлених у таблицях щодо системи A.

(iv) У разі застосування системи B, держави-члени повинні досягти щонайменше такого самого ступеня диференціації, який був би досягнутий за допомогою системи A. Відповідно, поверхневі водні масиви у межах району річкового басейну необхідно диференціювати на типи з використанням значень обов’язкових характеристик та таких необов’язкових характеристик або комбінацій характеристик, які необхідні для забезпечення надійного отримання типових референтних біологічних умов.

(v) Для штучних поверхневих водних масивів та істотно змінених поверхневих водних масивів таке диференціювання необхідно здійснювати відповідно до характеристик будь-якої з категорій поверхневих вод, яка найбільше подібна до відповідного штучного водного масива або істотно зміненого водного масива.

(vi) Держави-члени повинні подати Комісії мапу або мапи (у форматі GIS) географічного розташування типів, що відповідають ступеню диференціації, необхідному відповідно до системи A.

1.2. Екорегіони та типи поверхневих водних масивів

1.2.1. Річки

Система A

Фіксована типологія

Характеристики

Екорегіон

Екорегіони на мапі A в додатку XI

Тип

Типологія абсолютної висоти

височинні: > 800 м

середньої висотності: 200-800 м

низинні < 200 м

Типологія розміру за площею водозбірного басейну

малі: 10-100 км-2

середні: > 100-1000 км-2

великі: > 1000-10000 км-2

дуже великі: > 10000 км-2

Геологія

вапнякова

силікатна

органічна

Система B

Альтернативна характеризація

Фізичні та хімічні фактори, які визначають характеристики річки або частини річки та, як наслідок, структуру та склад біологічної популяції

Обов’язкові фактори

висота над рівнем моря

широта

довгота

геологія

розмір

Необов’язкові фактори

відстань від витоку річки

енергія потоку (функція витрати води та ухилу водної поверхні)

середня ширина потоку

середня глибина потоку

середній гідравлічний ухил

форма та обриси русла головної річки

категорія витрати річкового потоку

форма річкової долини

транспортування наносів

здатність до нейтралізації кислот

середній склад донних порід

хлориди

коливання температур

середня температура повітря

опади

1.2.2. Озера

Система A

Фіксована типологія

Характеристики

Екорегіон

Екорегіони на мапі A в додатку XI

Тип

Типологія абсолютної висоти

височинні: > 800 м

середньої висотності: 200-800 м

низинні < 200 м

Глибинна типологія за середньою глибиною

< 3 м

3-15 м

> 15 м

Розмірна типологія за площею поверхні

0,5-1 км-2

1-10 км-2

10-100 км-2

> 100 км-2

Геологія

вапнякова

силікатна

органічна

Система B

Альтернативна характеризація

Фізичні та хімічні фактори, які визначають характеристики озера та, як наслідок, структуру та склад біологічної популяції

Обов’язкові фактори

висота над рівнем моря

широта

довгота

глибина

геологія

розмір

Необов’язкові фактори

середня глибина потоку

форма озера

час існування

середня температура повітря

коливання температур

характеристики коливання температур (наприклад, мономіктичні, диміктичні, поліміктичні)

здатність до нейтралізації кислот

фоновий стан біогенних речовин

середній склад донних порід

коливання рівня води

1.2.3. Перехідні води

Система A

Фіксована типологія

Характеристики

Екорегіон

Один із таких екорегіонів, як визначено на мапі B в додатку XI:

Балтійське море

Баренцове море

Норвезьке море

Північне море

Північний Атлантичний океан

Середземне море

Тип

За середнім річним показником солоності

< 0,5 ‰: опріснені

від 0,5 до <5 ‰: олігогалинні

від 5 до <18 ‰: мезогалинні

від 18 до <30 ‰: полігалинні

від 30 до <40 ‰: евригалинні

За припливним діапазоном

< 2 м: мікроприпливні

2-4 м: мезоприпливні >

4 м: макроприпливні

Система B

Альтернативна характеризація

Фізичні та хімічні фактори, які визначають характеристики перехідних вод та, як наслідок, структуру та склад біологічної популяції

Обов’язкові фактори

широта

довгота

амплітуда припливів

солоність

Необов’язкові фактори

глибина

швидкість потоку

захищеність від хвиль

час існування

середня температура води

характеристики змішування

мутність

середній склад донних порід

форма

коливання температур води

1.2.4. Прибережні води

Система A

Фіксована типологія

Характеристики

Екорегіон

Один із таких екорегіонів, як визначено на мапі B в додатку XI:

Балтійське море

Баренцове море

Норвезьке море

Північне море

Північний Атлантичний океан

Середземне море

Тип

За середнім річним показником солоності

< 0,5 ‰: опріснені

від 0,5 до <5 ‰: олігогалинні

від 5 до <18 ‰: мезогалинні

від 18 до <30 ‰: полігалинні

від 30 до <40 ‰: евригалинні

За середньою глибиною

мілководні: < 30 м

середньої глибини: (30-200 м)

глибокі: > 200 м

Система B

Альтернативна характеризація

Фізичні та хімічні фактори, які визначають характеристики прибережних вод та, як наслідок, структуру та склад біологічної популяції

Обов’язкові фактори

широта

довгота

амплітуда припливів

солоність

Необов’язкові фактори

швидкість потоку

захищеність від хвиль

середня температура води

характеристики змішування

мутність

час затримки (для закритих бухт)

середній склад донних порід

коливання температур води

1.3. Встановлення типових референтних умов для типів поверхневих водних масивів

(i) Для кожного типу поверхневого водного масива, охарактеризованого відповідно до секції 1.1, необхідно встановити типові гідроморфологічні та фізико-хімічні умови, що представляють значення гідроморфологічних та фізико-хімічних елементів якості, зазначених для такого типу поверхневого водного масива в пункті 1.1 додатка V, для «відмінного» екологічного стану, як визначено у відповідній таблиці в пункті 1.2 додатка V. Необхідно встановити типові референтні біологічні умови, що представляють значення біологічних елементів якості, зазначених для такого типу поверхневого водного масива в пункті 1.1 додатка V, для «відмінного» екологічного стану, як визначено у відповідній таблиці в секції 1.2 в додатку V.

(ii) При застосуванні процедур, визначених у цій секції, до істотно змінених поверхневих водних масивів або штучних поверхневих водних масивів покликання на «відмінний» екологічний стан необхідно тлумачити як покликання на максимальний екологічний потенціал, як визначено в таблиці 1.2.5 додатка V. Значення максимального екологічного потенціалу для водного масива необхідно переглядати кожних 6 років.

(iii) Типові умови для цілей пунктів (i) та (ii), а також типові біологічні референтні умови можуть ґрунтуватися на просторовому аналізі чи моделюванні або можуть бути отримані з використанням поєднання цих методів. Якщо використання зазначених методів неможливе, для встановлення таких умов держави-члени можуть використовувати експертні судження. При визначенні «відмінного» екологічного стану стосовно концентрацій деяких синтетичних забрудників межі виявлення є такими, яких можна досягти відповідно до технік, що існують на час встановлення таких типових умов.

(iv) У випадку типових референтних біологічних умов, що спираються на просторовий аналіз, держави-члени повинні розробити референтну мережу для кожного типу поверхневих водних масивів. Така мережа повинна містити достатню кількість ділянок із «відмінним» станом для забезпечення достатньої довірчої ймовірності стосовно значень референтних умов із урахуванням варіативності значень елементів якості, що відповідають «відмінному» екологічному стану для такого типу поверхневого водного масива, а також технік моделювання, які необхідно застосовувати відповідно до параграфа (v).

(v) На базі моделювання можуть бути отримані типоспецифічні біологічні початкові (референтні) умови із використанням або прогнозних моделей, або методів ретроспективного прогнозування. Зазначені методи повинні спиратися на історичні дані, палеогеографічні дані та інші доступні дані, а також повинні гарантувати достатню довірчу ймовірність стосовно значень референтних умов для забезпечення узгодженості умов, отриманих таким чином, та їх дійсності для кожного типу поверхневих водних масивів.

(vi) Якщо встановити надійні типові референтні умови для елемента якості типу поверхневих водних масивів неможливо через значну природну варіативність такого елемента, спричинену не лише сезонними коливаннями, такий елемент можна виключити з оцінювання екологічного стану такого типу поверхневих вод. У такому випадку, держави-члени повинні зазначати причини такого виключення у плані управління річковим басейном.

1.4. Визначення тиску

Держави-члени повинні збирати та зберігати інформацію про типи та масштаби значного антропогенного тиску, об’єктами якого є поверхневі водні масиви в кожному районі річкового басейну, з охопленням, зокрема, наведених нижче позицій.

Оцінювання та визначення значних точкових джерел забруднення, зокрема речовинами, перелік яких подано в додатку VIII, від міських, промислових, сільськогосподарських та інших об’єктів та видів діяльності, яке спирається, між іншим, на інформацію, зібрану відповідно до:

(i) статей 15 та 17 Директиви 91/271/ЄЕС;

(ii) статей 9 та 15 Директиви 96/61/ЄС (-31);

та, для цілей первинного плану управління річковим басейном:

(iii) статті 11 Директиви 76/464/ЄЕС; та

(iv) директив 75/440/ЄС, 76/160/ЄЕС (-32), 78/659/ЄЕС та 79/923/ЄЕС (-33).

Оцінювання та визначення значних дифузних джерел забруднення, зокрема речовинами, перелік яких подано в додатку VIII, від міських, промислових, сільськогосподарських та інших об’єктів та діяльності, яке спирається, між іншим, на інформацію, зібрану відповідно до:

(i) статей 3, 5 та 6 Директиви 91/676/ЄЕС (-34);

(ii) статей 7 та 17 Директиви 91/414/ЄЕС;

(iii) Директиви 98/8/ЄС;

та, для цілей першого плану управління річковим басейном:

(iv) директив 75/440/ЄЕС, 76/160/ЄЕС, 76/464/ЄЕС, 78/659/ЄЕС та 79/923/ЄЕС.

Оцінювання та визначення значного забору води для міського, сільськогосподарського та іншого користування, включно з сезонними коливаннями та загальним щорічним попитом, а також втрат води в системах розподілення.

Оцінювання та визначення впливу значного регулювання стоку води, включно з транспортуванням води та водовідведенням, на загальні характеристики стоку та водного балансу.

Визначення значних морфологічних змін водних масивів.

Оцінювання та визначення інших значних антропогенних впливів на стан поверхневих вод.

Оцінювання моделей землекористування, включно з визначенням головних міських промислових та сільськогосподарських зон, а також, у відповідних випадках, рибогосподарств та лісогосподарств.

1.5. Оцінювання впливу

Держави-члени повинні здійснювати оцінювання вразливості стану поверхневих водних масивів до наведених вище видів тиску.

Держави-члени повинні використовувати зазначену вище зібрану інформацію та будь-яку іншу відповідну інформацію включно з доступними даними моніторингу довкілля, для оцінювання ймовірності недосягнення поверхневим водним масивом у межах району річкового басейну цілей якості довкілля, встановлених для таких масивів відповідно до статті 4. Для підтримки такого оцінювання держави-члени можуть застосовувати техніки моделювання.

Щодо масивів, визначених як такі, що мають ризик не досягти цілей якості довкілля, у відповідних випадках необхідно здійснювати подальшу характеризацію для оптимізації розробки як програм моніторингу, вимоги щодо яких встановлені відповідно до статті 8, так і програм заходів, вимоги щодо яких встановлені відповідно до статті 11.

2. ПІДЗЕМНІ ВОДИ

2.1. Первинна характеризація

Держави-члени повинні здійснити первинну характеризацію усіх підземних водних масивів із метою оцінювання користування ними та ступеня ризику недосягнення ними цілей, встановлених для кожного підземного водного масива відповідно до статті 4. Для цілей такої первинної характеризації держави-члени можуть об’єднувати підземні водні масиви у групи. Такий аналіз може спиратися на доступні гідрологічні, геологічні, педологічні дані, а також дані про землекористування, скиди, забір та інші дані, але повинен визначати:

• розташування та межі підземних водних масивів,

• тиск, об’єктами якого є такі підземні водні масиви, включно з:

• дифузними джерелами забруднення

• точковими джерелами забруднення

• забором

• штучним поповненням запасів,

• загальним характером верхнього шару у водозбірному басейні, з якого поповнюються запаси підземного водного масива,

• підземних водних масивів, від яких безпосередньо залежать поверхневі водні екосистеми або наземні екосистеми.

2.2. Подальша характеризація

Після здійснення такої первинної характеризації, держави-члени повинні здійснити подальшу характеризацію підземних водних масивів або груп масивів, що були визначені як ризикові, з метою запровадження точнішого оцінювання значущості такого ризику та визначення необхідності вжиття будь-яких заходів відповідно до статті 11. Отже, така характеризація повинна охоплювати відповідну інформацію щодо впливу людської діяльності та, у відповідних випадках, інформацію щодо:

• геологічних характеристик підземного водного масива, включно з розміром та типом геологічних одиниць,

• гідроекологічних характеристик підземного водного масива включно з гідравлічною провідністю, пористістю та обмеженістю,

• характеристик поверхневих родовищ і ґрунтів у водозбірному басейні, з якого поповнюються запаси підземного водного масива, включно з товщиною, пористістю, гідравлічною провідністю та абсорбувальних властивостей родовищ і ґрунтів,

• характеристик стратифікації підземних вод у межах підземного водного масива,

• переліку пов’язаних поверхневих систем, включно з наземними екосистемами та поверхневими водними масивами, з якими відповідний підземний водний масив має динамічний зв’язок,

• оцінювання напрямків та обсягів водного обміну між підземним водним масивом та пов’язаними поверхневими системами,

• достатнього обсягу даних для обчислення довгострокового річного середнього коефіцієнта загального поповнення,

• характеризації хімічного складу підземних вод, включно зі специфікацією впливу діяльності людини.

Під час встановлення природних фонових рівнів для підземних водних масивів, держави-члени можуть використовувати типології характеризації підземних вод.

2.3. Перегляд впливу діяльності людини на підземні води

У відповідних випадках, необхідно збирати та зберігати таку інформацію стосовно тих підземних водних масивів, які перетинають кордон між двома або більш ніж двома державами-членами або які, відповідно до первинної характеризації, здійсненої відповідно до параграфа 2.1, визначають як такі, що мають ризик не досягти цілей, встановлених для кожного водного масива відповідно до статті 4:

(a) розташування пунктів у межах підземного водного масива, які використовують для забору води, за винятком:

• пунктів забору води, що в середньому забезпечують менш ніж 10 м-3 на день, або

• пунктів забору води, призначеної для споживання людиною, що в середньому забезпечують менш ніж 10 м-3 на день, або якими користується менш ніж 50 осіб,

(b) середній річний обсяг забору з таких пунктів,

(c) хімічний склад води, забір якої здійснюють із відповідного підземного водного масива,

(d) розташування пунктів у межах підземного водного масива, у яких відбувається прямий скид води,

(e) обсяги скиду в таких пунктах,

(f) хімічний склад скидів до відповідного підземного водного масива, та

(g) землекористування у водозбірних басейнах, з яких поповнюються запаси підземного водного масива, включно з інформацією про потрапляння забрудників та антропогенні зміни характеристик поповнення запасів, як от відведення дощової води та стічних вод через ущільнення ґрунтів, штучне поповнення запасів, шлюзування або дренаж.

2.4. Перегляд впливу змін на рівні підземних вод

Держави-члени повинні також визначити підземні водні масиви, для яких необхідно визначити менші цілі відповідно до статті 4, зокрема внаслідок розгляду впливу стану масива на:

(i) поверхневі води та пов’язані земні екосистеми

(ii) регулювання водних ресурсів, захист від паводків та дренаж

(iii) людський розвиток.

2.5. Перегляд впливу забруднення на якість підземних вод

Держави-члени повинні визначити підземні водні масиви, для яких необхідно визначити менші цілі відповідно до статті 4(5), якщо внаслідок впливу діяльності людини, як визначено відповідно до статті 5(1), підземний водний масив забруднений настільки, що досягнення «доброго» хімічного стану є нездійсненним або непропорційно витратним.

ДОДАТОК III

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ

Економічний аналіз повинен містити достатній обсяг детальної інформації (з урахуванням витрат, пов’язаних зі збором відповідних даних) для:

(a) здійснення відповідних розрахунків, необхідних для врахування відповідно до статті 9 принципу відшкодування витрат на водні послуги, беручи до уваги довгострокові прогнози попиту та пропозиції на воду в районі річкового басейну, а також, якщо необхідно:

• оцінювання об’єму, цін та витрат, пов’язаних із водними послугами та

• оцінювання відповідних інвестицій, включно з прогнозами щодо таких інвестицій;

(b) ухвалення рішень щодо включення поєднання заходів, яке є найбільш економічно ефективним стосовно водокористування, до програми заходів відповідно до статті 11, спираючись на оцінювання потенційних витрат на такі заходи.

ДОДАТОК IV

ЗАХИЩЕНІ ЗОНИ

1. Реєстр захищених зон, вимоги щодо якого встановлено відповідно до статті 6, повинен включати такі типи захищених зон:

(i) зони, призначені для забору води, призначеної для споживання людиною, відповідно до статті 7;

(ii) зони, призначені для захисту значущих з економічної точки зору водних видів;

(iii) підземні водні масиви, визначені як рекреаційні води, включно з зонами, визначеними як води для купання відповідно до Директиви 76/160/ЄЕС;

(iv) зони, вразливі до накопичення біогенних речовин, включно з зонами, визначеними як вразливі відповідно до Директиви 91/676/ЄЕС, та зонами, визначеними як вразливі відповідно до Директиви 91/271/ЄЕС; та

(v) зони, призначені для захисту оселищ або видів, якщо утримання або покращення стану води є важливим чинником для їх захисту, включно з відповідними ділянками мережі Natura 2000, визначеними відповідно до Директиви 92/43/ЄЕС (-35) та Директиви 79/409/ЄЕС (-36).

2. Резюме реєстру, яке, відповідно до вимог, має входити до плану управління річковим басейном, повинне включати мапи із зазначенням розташування кожної захищеної зони та опис законодавства Співтовариства, національного або місцевого законодавства, відповідно до якого були визначені такі зони.

ДОДАТОК V

СТАН ПОВЕРХНЕВИХ ВОД

1.1.

Елементи якості для класифікації екологічного стану

1.1.1.

Річки

1.1.2.

Озера

1.1.3.

Перехідні води

1.1.4.

Прибережні води

1.1.5.

Штучні водні масиви та істотно змінені поверхневі водні масиви

1.2.

Нормативні визначення класифікації екологічного стану

1.2.1.

Визначення «відмінного», «доброго» та «задовільного» екологічного стану річок

1.2.2.

Визначення «відмінного», «доброго» та «задовільного» екологічного стану озер

1.2.3.

Визначення «відмінного», «доброго» та «задовільного» екологічного стану перехідних вод

1.2.4.

Визначення «відмінного», «доброго» та «задовільного» екологічного стану прибережних вод

1.2.5.

Визначення максимального, «доброго» та «задовільного» екологічного потенціалу для істотно змінених водних масивів або штучних водних масивів

1.2.6.

Процедура встановлення державами-членами стандартів хімічної якості

1.3.

Моніторинг екологічного та хімічного стану поверхневих вод

1.3.1.

Розробка діагностичного моніторингу

1.3.2.

Розробка операційного моніторингу

1.3.3.

Розробка дослідницького моніторингу

1.3.4.

Частота здійснення моніторингу

1.3.5.

Додаткові вимоги щодо моніторингу захищених зон

1.3.6.

Стандарти моніторингу елементів якості

1.4.

Класифікація та представлення екологічного стану

1.4.1.

Порівнянність результатів біологічного моніторингу

1.4.2.

Представлення результатів моніторингу та класифікація екологічного стану та екологічного потенціалу

1.4.3.

Представлення результатів моніторингу та класифікація хімічного стану

ПІДЗЕМНІ ВОДИ

2.1.

Кількісний стан підземних вод

2.1.1.

Параметр класифікації кількісного стану

2.1.2.

Визначення кількісного стану

2.2.

Моніторинг кількісного стану підземних вод

2.2.1.

Моніторингова мережа рівня підземних вод

2.2.2.

Щільність ділянок моніторингу

2.2.3.

Частота здійснення моніторингу

2.2.4.

Тлумачення та представлення кількісного стану підземних вод

2.3.

Хімічний стан підземних вод

2.3.1.

Параметри визначення хімічного стану підземних вод

2.3.2.

Визначення «доброго» стану підземних вод

2.4.

Моніторинг хімічного стану підземних вод

2.4.1.

Моніторингова мережа підземних вод

2.4.2.

Діагностичний моніторинг

2.4.3.

Операційний моніторинг

2.4.4.

Виявлення тенденцій щодо забрудників

2.4.5.

Тлумачення та представлення хімічного стану підземних вод

2.5.

Представлення стану підземних вод

1. СТАН ПОВЕРХНЕВИХ ВОД

1.1. Елементи якості для класифікації екологічного стану

1.1.1. Річки

Біологічні елементи

Склад водної флори та її кількість

Види бентосних безхребетних та їх кількість

Види, кількість та вікова структура іхтіофауни

Гідроморфологічні елементи, що підтримують біологічні елементи

Гідрологічний режим

обсяг та динаміка водного стоку

зв’язок із підземними водними масивами

Нерозривність річки

Морфологічні умови

коливання глибини та ширини річки

структура та субстрат русла річки

структура прибережної зони

Хімічні та фізико-хімічні елементи, що підтримують біологічні елементи

Загальні

Температурні умови

Умови насичення киснем

Солоність

Стан кислотності

Умови вмісту біогенних речовин

Окремі забрудники

Забруднення всіма пріоритетними речовинами, визначеними як такі, які скидають у водний масив

Забруднення всіма пріоритетними речовинами, визначеними як такі, які скидають у водний масив у значних кількостях

1.1.2. Озера

Біологічні елементи

Види фітопланктону, його кількість та біомаса

Види іншої водної флори та її кількість

Види бентосних безхребетних та їх кількість

Види, кількість та вікова структура іхтіофауни

Гідроморфологічні елементи, що підтримують біологічні елементи

Гідрологічний режим

обсяг та динаміка водного стоку

час існування

зв’язок із підземним водним масивом

Морфологічні умови

коливання глибини озера

величина, структура та субстрат озерного дна

структура берега озера

Хімічні та фізико-хімічні елементи, що підтримують біологічні елементи

Загальні

Прозорість

Температурні умови

Умови насичення киснем

Солоність

Стан кислотності

Умови вмісту біогенних речовин

Окремі забрудники

Забруднення всіма пріоритетними речовинами, визначеними як такі, які скидають у водний масив

Забруднення всіма пріоритетними речовинами, визначеними як такі, які скидають у водний масив у значних кількостях

1.1.3. Перехідні води

Біологічні елементи

Види фітопланктону, його кількість та біомаса

Види іншої водної флори та її кількість

Види бентосних безхребетних та їх кількість

Види іхтіофауни та її кількість

Гідроморфологічні елементи, що підтримують біологічні елементи

Морфологічні умови

коливання глибини

величина, структура та субстрат дна

структура зони припливів і відпливів

Режим припливів і відпливів

потік прісної води

захищеність від хвиль

Хімічні та фізико-хімічні елементи, що підтримують біологічні елементи

Загальні

Прозорість

Температурні умови

Умови насичення киснем

Солоність

Умови вмісту біогенних речовин

Окремі забрудники

Забруднення всіма пріоритетними речовинами, визначеними як такі, які скидають у водний масив

Забруднення всіма пріоритетними речовинами, визначеними як такі, які скидають у водний масив у значних кількостях

1.1.4. Прибережні води

Біологічні елементи

Види фітопланктону, його кількість та біомаса

Види іншої водної флори та її кількість

Види бентосних безхребетних та їх кількість

Гідроморфологічні елементи, що підтримують біологічні елементи

Морфологічні умови

коливання глибини

структура та субстрат прибережного дна

структура зони припливів і відпливів

Режим припливів і відпливів

напрям основних течій

захищеність від хвиль

Хімічні та фізико-хімічні елементи, що підтримують біологічні елементи

Загальні

Прозорість

Температурні умови

Умови насичення киснем

Солоність

Умови вмісту біогенних речовин

Окремі забрудники

Забруднення всіма пріоритетними речовинами, визначеними як такі, які скидають у водний масив

Забруднення всіма пріоритетними речовинами, визначеними як такі, які скидають у водний масив у значних кількостях

1.1.5. Штучні поверхневі водні масиви та істотно змінені поверхневі водні масиви

До штучних поверхневих водних масивів та істотно змінених поверхневих водних масивів необхідно застосовувати елементи якості тієї з чотирьох наведених вище категорії природних поверхневих водних масивів, яка найбільше подібна до відповідного штучного водного масива або істотно зміненого водного масива.

1.2. Нормативні визначення класифікації екологічного стану

Таблиця 1.2. Загальне визначення для річок, озер, перехідних вод та прибережних вод

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Загальні характеристики

Антропогенні зміни значень фізико-хімічних та гідроморфологічних елементів якості для типу поверхневого водного масива від значень, характерних для такого типу за нормальних умов, відсутні або дуже незначні.

Значення біологічних елементів якості для поверхневого водного масива відповідають значенням, характерним для такого типу за нормальних умов та не мають жодних ознак або ж мають лише незначні ознаки викривлення.

Наявні умови та популяції, характерні для типу.

Значення біологічних елементів якості для типу поверхневого водного масива мають ознаки незначного викривлення внаслідок діяльності людини, але відхиляються від значень, характерних для такого типу поверхневого водного масива за нормальних умов, лише незначною мірою.

Значення біологічних елементів якості для типу поверхневого водного масива мають помірні відхилення від значень, характерних для такого типу поверхневого водного масива за нормальних умов. Значення мають помірні ознаки викривлення, спричиненого діяльністю людини та містять значно більші порушення, ніж за умов «доброго» стану.

Води, які досягають стану, нижчого, ніж «задовільний», необхідно класифікувати як такі, що мають «поганий» або «дуже поганий» стан.

Води, що мають ознаки значних відхилень значень біологічних елементів якості для типу поверхневого водного масива від значень, характерних для такого типу поверхневого водного масива за нормальних умов, та в яких відповідні біологічні популяції мають значні відхилення від популяцій, характерних для такого типу водного масива за нормальних умов, повинні вважатися такими, що мають «поганий» стан.

Води, що мають ознаки дуже значних змін значень біологічних елементів якості для типу поверхневого водного масива від значень, характерних для такого типу поверхневого водного масива за нормальних умов, та в яких відсутня значна частина біологічних популяцій, характерних для такого типу водного масива за нормальних умов, повинні вважатися такими, що мають «дуже поганий» стан.

1.2.1. Визначення «відмінного», «доброго» та «задовільного» екологічного стану річок

Біологічні елементи якості

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Фітопланктон

Таксономічний склад фітопланктону повністю або майже повністю відповідає таксономічному складу за нормальних умов.

Середня кількість фітопланктону повністю відповідає типовим фізико-хімічним умовам та не спричиняє значних змін типових умов прозорості.

Цвітіння планктону відбувається із частотою та інтенсивністю, що відповідають типовим фізико-хімічним умовам.

Наявні незначні зміни складу та кількості таксонів планктону в порівнянні з типовими популяціями. Такі зміни не свідчать про будь-який прискорений ріст водоростей, що призводить до небажаного порушення балансу організмів, присутніх у водному масиві, або фізико-хімічної якості води або осаду.

Можливе незначне збільшення частоти та інтенсивності типового цвітіння планктону.

Наявні помірні відхилення у таксономічному складі планктону в порівнянні з типовими популяціями.

Наявні помірні порушення кількості, що можуть призвести до значного небажаного порушення значень інших біологічних та фізико-хімічних елементів якості.

Можливе помірне збільшення частоти та інтенсивності цвітіння планктону. У літні місяці можливе виникнення стійкого цвітіння.

Макрофіти та фітобентос

Таксономічний склад повністю або майже повністю відповідає таксономічному складу за нормальних умов.

Змін середньої кількості макрофітів та фітобентосу не виявлено.

Наявні незначні зміни складу та кількості таксонів макрофітів та фітобентосу в порівнянні з типовими популяціями. Такі зміни не свідчать про будь-який прискорений ріст фітобентосу або вищих рослинних форм життя, що призводить до небажаного порушення балансу організмів, присутніх у водному масиві, або фізико-хімічної якості води або осаду.

Популяція фітобентосу не зазнає негативного впливу скупчень бактерій і бактеріальних плівок внаслідок діяльності людини.

Наявні помірні відхилення у таксономічному складі мактофітів та фітобентосу в порівнянні з типовими популяціями; такі викривлення призводять до значних відхилень від складу, характерного для «доброго» стану.

Наявні помірні зміни середньої кількості макрофітів та фітобентосу.

Популяція фітобентосу може зазнавати впливу скупчень бактерій і бактеріальних плівок, що виникли внаслідок діяльності людини, та, у деяких зонах, може бути витіснена ними.

Бентосні безхребетні

Таксономічний та кількісний склад повністю або майже повністю відповідає таксономічному та кількісному складу за нормальних умов.

Відношення кількості чутливих до впливу таксонів до кількості нечутливих таксонів не має явних відмінностей від рівнів за нормальних умов.

Рівень розмаїття таксонів безхребетних не має явних відмінностей від аналогічного рівня за нормальних умов.

Наявні незначні зміни складу та кількості таксонів безхребетних в порівнянні з типовими популяціями.

Відношення кількості чутливих до впливу таксонів до кількості нечутливих таксонів має незначні відмінності типових рівнів.

Рівень розмаїття таксонів безхребетних має незначні відмінності від типового рівня.

Наявні помірні відхилення у складі та кількості таксонів безхребетних в порівнянні з типовими популяціями.

Значні таксономічні групи типових популяцій відсутні.

Відношення кількості чутливих до впливу таксонів до кількості нечутливих таксонів та рівень розмаїття значно нижчі за типовий рівень, а також істотно нижчі за показники, характерні для «доброго» стану.

Іхтіофауна

Видовий та кількісний склад повністю або майже повністю відповідає видовому та кількісному складу за нормальних умов.

Наявні усі типові чутливі до впливу види.

Вікові структури популяцій риби мають незначні ознаки антропогенного втручання, які, втім, не свідчать про нездатність будь-якого виду до розмноження або розвитку.

Наявні незначні зміни складу та кількості видів в порівнянні з типовими популяціями, пов’язані з антропогенним впливом на фізико-хімічні та гідроморфологічні елементи якості.

Вікові структури популяцій риби мають ознаки втручання, пов’язаного з антропогенним впливом на фізико-хімічні або гідроморфологічні елементи якості та, у декількох випадках, свідчать про нездатність певного виду до розмноження або розвитку до такої міри, що деякі вікові класи можуть бути відсутні.

Наявні помірні відхилення у складі та кількості видів в порівнянні з типовими популяціями, пов’язані з антропогенним впливом на фізико-хімічні або гідроморфологічні елементи якості.

Вікова структура популяції риби має істотні ознаки антропогенного втручання до такої міри, що невелика частка типових видів відсутня або представлена у дуже малій кількості.

Гідроморфологічні елементи якості

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Гідрологічний режим

Обсяг та динаміка стоку, а також пов’язаний із цим зв’язок із підземними водами повністю або майже повністю відповідають нормальним умовам.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Нерозривність річки

Діяльність людини не впливає на нерозривність річки, що уможливлює безперешкодну міграцію водних організмів та транспорт осаду.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Морфологічні умови

Форма русла, коливання ширини та глибини, швидкість стоку, умови субстрату, а також структура та стан прибережної зони повністю або майже повністю відповідають нормальним умовам.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Фізико-хімічні елементи якості (-1)

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Загальні умови

Значення фізико-хімічних елементів повністю або майже повністю відповідає таксономічному складу за нормальних умов.

Концентрації біогенних речовин перебувають у межах діапазону, що відповідає нормальним умовам.

Рівні солоності, рН, кисневого балансу, здатності до нейтралізації кислот та температури не мають ознак антропогенного втручання та залишаються в межах діапазону, що відповідає нормальним умовам.

Температура, кисневий баланс, рН, здатність до нейтралізації кислот та солоність не сягають рівнів поза межами діапазону, визначеного для забезпечення функціонування типової екосистеми та досягнення зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Концентрації біогенних речовин не перевищують рівнів, визначених для забезпечення функціонування екосистеми та досягнення зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Специфічні синтетичні забрудники

Концентрації наближені до нуля й щонайменше не перевищують граничних значень виявлення, передбачених передовими аналітичними методами загального користування.

Концентрації не перевищують стандартів, встановлених відповідно до процедури, визначеної в секції 1.2.6, без обмеження Директиви 91/414/ЄС та Директиви 98/8/ЄС. (< СЯД)

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Специфічні несинтетичні забрудники

Концентрації залишаються в межах діапазону, що відповідає нормальним умовам (фонові рівні = фр).

Концентрації не перевищують стандартів, встановлених відповідно до процедури, визначеної в секції 1.2.6 (-2), без обмеження Директиви 91/414/ЄС та Директиви 98/8/ЄС. (< СЯД)

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

(-1) Застосовуються такі абревіатури: фр = фоновий рівень, СЯД = стандарт якості довкілля.

(-2) Застосування стандартів, що ґрунтуються на цьому протоколі, не повинне передбачати вимог щодо зниження концентрацій забрудників нижче фонових рівнів: (СЯД > фр).

1.2.2. Визначення «відмінного», «доброго» та «задовільного» екологічного стану озер

Біологічні елементи якості

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Фітопланктон

Таксономічний та кількісний склад фітопланктону повністю або майже повністю відповідає таксономічному та кількісному складу за нормальних умов.

Середня біомаса фітопланктону відповідає типовим фізико-хімічним умовам та не спричиняє значних змін типових умов прозорості.

Цвітіння планктону відбувається із частотою та інтенсивністю, що відповідають типовим фізико-хімічним умовам.

Наявні незначні зміни складу та кількості таксонів планктону в порівнянні з типовими популяціями. Такі зміни не свідчать про будь-який прискорений ріст водоростей, що призводить до небажаного порушення балансу організмів, присутніх у водному масиві, або фізико-хімічної якості води або осаду.

Можливе незначне збільшення частоти та інтенсивності типового цвітіння планктону.

Наявні помірні відхилення у складі та кількості таксонів планктону в порівнянні з типовими популяціями.

Наявні помірні порушення біомаси, що можуть призвести до значного небажаного порушення стану інших біологічних елементів якості, а також фізико-хімічної якості води або осаду.

Можливе помірне збільшення частоти та інтенсивності цвітіння планктону. У літні місяці можливе виникнення стійкого цвітіння.

Макрофіти та фітобентос

Таксономічний склад повністю або майже повністю відповідає таксономічному складу за нормальних умов.

Змін середньої кількості макрофітів та фітобентосу не виявлено.

Наявні незначні зміни складу та кількості таксонів макрофітів та фітобентосу в порівнянні з типовими популяціями. Такі зміни не свідчать про будь-який прискорений ріст фітобентосу або вищих рослинних форм життя, що призводить до небажаного порушення балансу організмів, присутніх у водному масиві, або фізико-хімічної якості води.

Популяція фітобентосу не зазнає негативного впливу скупчень бактерій і бактеріальних плівок внаслідок діяльності людини.

Наявні помірні відхилення у таксономічному складі мактофітів та фітобентосу в порівнянні з типовими популяціями; такі викривлення призводять до значних відхилень від складу, характерного для «доброго» стану.

Наявні помірні зміни середньої кількості макрофітів та фітобентосу.

Популяція фітобентосу може зазнавати впливу скупчень бактерій і бактеріальних плівок, що виникли внаслідок діяльності людини, та, у деяких зонах, може бути витіснена ними.

Бентосні безхребетні

Таксономічний та кількісний склад повністю або майже повністю відповідає таксономічному та кількісному складу за нормальних умов.

Відношення кількості чутливих до впливу таксонів до кількості нечутливих таксонів не має явних відмінностей від рівнів за нормальних умов.

Рівень розмаїття таксонів безхребетних не має явних відмінностей від аналогічного рівня за нормальних умов.

Наявні незначні зміни складу та кількості таксонів безхребетних у порівнянні з типовими популяціями.

Відношення кількості чутливих до впливу таксонів до кількості нечутливих таксонів має ознаки незначного відхилення від типових рівнів.

Рівень розмаїття таксонів безхребетних має незначні ознаки відхилення від типового рівня.

Наявні помірні відхилення у складі та кількості таксонів безхребетних в порівнянні з типовими умовами.

Значні таксономічні групи типових популяцій відсутні.

Відношення кількості чутливих до впливу таксонів до кількості нечутливих таксонів та рівень розмаїття значно нижчі за типовий рівень, а також істотно нижчі за показники, характерні для «доброго» стану.

Іхтіофауна

Видовий та кількісний склад повністю або майже повністю відповідає видовому та кількісному складу за нормальних умов.

Наявні усі типові чутливі види.

Вікові структури популяцій риби мають незначні ознаки антропогенного втручання, які, втім, не свідчать про нездатність будь-якого виду до розмноження або розвитку.

Наявні незначні зміни складу та кількості видів в порівнянні з типовими популяціями, пов’язані з антропогенним впливом на фізико-хімічні або гідроморфологічні елементи якості.

Вікові структури популяцій риби мають ознаки втручання, пов’язаного з антропогенним впливом на фізико-хімічні або гідроморфологічні елементи якості та, у декількох випадках, свідчать про нездатність певного виду до розмноження або розвитку до такої міри, що деякі вікові класи можуть бути відсутні.

Наявні помірні відхилення у складі та кількості видів в порівнянні з типовими популяціями, пов’язані з антропогенним впливом на фізико-хімічні або гідроморфологічні елементи якості.

Вікова структура популяцій риби має істотні ознаки втручання, спричиненого антропогенним впливом на фізико-хімічні або гідроморфологічні елементи якості до такої міри, що невелика частка типових видів відсутня або представлена у дуже малій кількості.

Гідроморфологічні елементи якості

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Гідрологічний режим

Обсяг та динаміка стоку, рівень води, проточність, а також пов’язаний із цим зв’язок із підземними водами повністю або майже повністю відповідають нормальним умовам.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Морфологічні умови

Коливання глибини озера, кількість та структура субстрату, а також структура та стан прибережної зони озера повністю або майже повністю відповідають нормальним умовам.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Фізико-хімічні елементи якості (-1)

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Загальні умови

Значення фізико-хімічних елементів повністю або майже повністю відповідає відповідним значенням за нормальних умов.

Концентрації біогенних речовин перебувають у межах діапазону, що відповідає нормальним умовам.

Рівні солоності, рН, кисневого балансу, здатності до нейтралізації кислот, прозорості та температури не мають ознак антропогенного втручання та залишаються в межах діапазону, що відповідає нормальним умовам.

Температура, кисневий баланс, рН, здатність до нейтралізації кислот, прозорість та солоність не сягають рівнів поза межами діапазону, визначеного для забезпечення функціонування екосистеми та досягнення наведених вище значень біологічних елементів якості.

Концентрації біогенних речовин не перевищують рівнів, визначених для забезпечення функціонування екосистеми та досягнення зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Специфічні синтетичні забрудники

Концентрації наближені до нуля й щонайменше не перевищують граничних значень виявлення, передбачених передовими аналітичними методами загального користування.

Концентрації не перевищують стандартів, встановлених відповідно до процедури, визначеної в секції 1.2.6, без обмеження Директиви 91/414/ЄС та Директиви 98/8/ЄС. (< СЯД)

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Специфічні несинтетичні забрудники

Концентрації залишаються в межах діапазону, що відповідає нормальним умовам (фонові рівні = фр).

Концентрації не перевищують стандартів, встановлених відповідно до процедури, визначеної в секції 1.2.6 (-2), без обмеження Директиви 91/414/ЄС та Директиви 98/8/ЄС. (< СЯД)

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

(-1) Застосовуються такі абревіатури: фр = фоновий рівень, СЯД = стандарт якості довкілля.

(-2) Застосування стандартів, що ґрунтуються на цьому протоколі, не повинне передбачати вимог щодо зниження концентрацій забрудників нижче фонових рівнів: (СЯД > фр).

1.2.3. Визначення «відмінного», «доброго» та «задовільного» екологічного стану перехідних вод

Біологічні елементи якості

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Фітопланктон

Таксономічний склад та кількість таксонів фітопланктону відповідають звичайним умовам.

Середня біомаса фітопланктону відповідає типовим фізико-хімічним умовам та не спричиняє значних змін типових умов прозорості.

Цвітіння планктону відбувається із частотою та інтенсивністю, що відповідають типовим фізико-хімічним умовам.

Наявні незначні зміни складу та кількості таксонів фітопланктону.

Наявні незначні зміни біомаси у порівнянні з типовими умовами. Такі зміни не свідчать про будь-який прискорений ріст водоростей, що призводить до небажаного порушення балансу організмів, присутніх у водному масиві, або фізико-хімічної якості води.

Можливе незначне збільшення частоти та інтенсивності типового цвітіння планктону.

Наявні помірні відхилення у таксономічному складі та кількості таксонів фітопланктону в порівнянні з типовими популяціями.

Наявні помірні порушення біомаси, що можуть призвести до значного небажаного порушення стану інших біологічних елементів якості.

Можливе помірне збільшення частоти та інтенсивності цвітіння планктону. У літні місяці можливе виникнення стійкого цвітіння.

Макроводорості

Таксономічний склад макроводоростей відповідає нормальним умовам.

Змін покриття макроводоростями, спричинених діяльністю людини, не виявлено.

Наявні незначні зміни таксономічного складу та кількості таксонів макроводоростей у порівнянні з типовими популяціями. Такі зміни не свідчать про будь-який прискорений ріст фітобентосу або вищих рослинних форм життя, що призводить до небажаного порушення балансу організмів, присутніх у водному масиві, або фізико-хімічної якості води.

Таксономічний склад макроводоростей помірно відрізняється від типових умов та має істотніші викривлення, аніж передбачено «доброю» якістю.

Наявні помірні зміни середньої кількості макроводоростей, які можуть призвести до небажаного порушення балансу організмів, присутніх у водному масиві.

Покритонасінні

Таксономічний склад повністю або майже повністю відповідає таксономічному складу за нормальних умов.

Змін кількості покритонасінних, спричинених діяльністю людини, не виявлено.

Наявні незначні зміни таксономічного складу та кількості таксонів макроводоростей у порівнянні з типовими популяціями.

Кількість покритонасінних має незначні ознаки втручання.

Наявні помірні відхилення у таксономічному складі покритонасінних у порівнянні з типовими популяціями; такі викривлення призводять до значних відхилень від складу, характерного для «доброї» якості.

Наявні помірні викривлення кількості таксонів покритонасінних.

Бентосні безхребетні

Рівень розмаїтості та кількості таксонів безхребетних перебуває у межах діапазону, що відповідає нормальним умовам.

Присутні усі чутливі до впливу таксони, наявність яких відповідає нормальним умовам.

Рівень розмаїтості та кількості таксонів безхребетних має незначні відхилення від діапазону, що відповідає типовим умовам.

Присутня більшість чутливих таксонів типових популяцій.

Рівень розмаїтості та кількості таксонів безхребетних має помірні відхилення від діапазону, що відповідає типовим умовам.

Наявні таксони, що свідчать про забруднення.

Значна частина чутливих таксонів типових популяцій відсутня.

Іхтіофауна

Видовий склад та кількість видів відповідають звичайним умовам.

Кількість чутливих до впливу видів має ознаки незначних відхилень від типових умов, які пов’язані з антропогенним впливом на фізико-хімічні або гідроморфологічні елементи якості.

Невелика частка типових чутливих до впливу видів відсутня внаслідок антропогенного впливу на фізико-хімічні або гідроморфологічні елементи якості.

Гідроморфологічні елементи якості

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Режим припливів і відпливів

Режим потоку прісної води повністю або майже повністю відповідає нормальним умовам.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Морфологічні умови

Коливання глибини, стан субстрату, а також структура та стан зони припливів і відпливів повністю або майже повністю відповідають нормальним умовам.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Фізико-хімічні елементи якості (-1)

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Загальні умови

Фізико-хімічні елементи повністю або майже повністю відповідають нормальним умовам.

Концентрації біогенних речовин перебувають у межах діапазону, що відповідає нормальним умовам.

Температура, кисневий баланс та прозорість не мають ознак антропогенного втручання та залишаються у межах діапазону, що відповідає нормальним умовам.

Температура, насичення киснем та прозорість не сягають рівнів поза межами діапазонів, визначених для забезпечення функціонування екосистеми та досягнення зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Концентрації біогенних речовин не перевищують рівнів, визначених для забезпечення функціонування екосистеми та досягнення зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Специфічні синтетичні забрудники

Концентрації наближені до нуля й щонайменше не перевищують граничних значень виявлення, передбачених передовими аналітичними методами загального користування.

Концентрації не перевищують стандартів, встановлених відповідно до процедури, визначеної в секції 1.2.6, без обмеження Директиви 91/414/ЄС та Директиви 98/8/ЄС. (< СЯД)

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Специфічні несинтетичні забрудники

Концентрації залишаються в межах діапазону, що відповідає нормальним умовам (фонові рівні = фр).

Концентрації не перевищують стандартів, встановлених відповідно до процедури, визначеної в секції 1.2.6 (-2), без обмеження Директиви 91/414/ЄС та Директиви 98/8/ЄС. (< СЯД)

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

(-1) Застосовуються такі абревіатури: фр = фоновий рівень, СЯД = стандарт якості довкілля.

(-2) Застосування стандартів, що ґрунтуються на цьому протоколі, не повинне передбачати вимог щодо зниження концентрацій забрудників нижче фонових рівнів: (СЯД > фр).

1.2.4. Визначення «відмінного», «доброго» та «задовільного» екологічного стану прибережних вод

Біологічні елементи якості

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Фітопланктон

Таксономічний склад та кількість таксонів фітопланктону відповідають звичайним умовам.

Середня біомаса фітопланктону відповідає типовим фізико-хімічним умовам та не спричиняє значних змін типових умов прозорості.

Цвітіння планктону відбувається із частотою та інтенсивністю, що відповідають типовим фізико-хімічним умовам.

Таксономічний склад та кількість таксонів фітопланктону мають незначні ознаки втручання.

Наявні незначні зміни біомаси в порівнянні з типовими умовами. Такі зміни не свідчать про будь-який прискорений ріст водоростей, що призводить до небажаного порушення балансу організмів, присутніх у водному масиві, або погіршення якості води.

Можливе незначне збільшення частоти та інтенсивності типового цвітіння планктону.

Таксономічний склад та кількість таксонів планктону мають ознаки помірного втручання.

Біомаса водоростей має значні відхилення від діапазону, що відповідає типовим умовам; такі відхилення можуть мати вплив на інші біологічні елементи якості.

Можливе помірне збільшення частоти та інтенсивності цвітіння планктону. У літні місяці можливе виникнення стійкого цвітіння.

Макроводорості та покритонасінні

Присутні усі чутливі до впливу таксони, наявність яких відповідає нормальним умовам.

Рівні покриття макроводоростями та кількість покритонасінних відповідають нормальним умовам.

Присутня більшість чутливих до впливу таксонів, наявність яких відповідає нормальним умовам.

Рівень покриття макроводоростями та кількість покритонасінних мають незначні ознаки втручання.

Відсутня невелика кількість чутливих до впливу таксонів, наявність яких відповідає нормальним умовам.

Покриття макроводоростями та кількість покритонасінних мають ознаки помірного втручання, який можуть призвести до небажаного порушення балансу організмів, присутніх у водному масиві.

Бентосні безхребетні

Рівень розмаїтості та кількості таксонів безхребетних перебуває у межах діапазону, що відповідає нормальним умовам.

Присутні усі чутливі до впливу таксони, наявність яких відповідає нормальним умовам.

Рівень розмаїтості та кількості таксонів безхребетних має незначні відхилення від діапазону, що відповідає типовим умовам.

Присутня більшість чутливих таксонів типових популяцій.

Рівень розмаїтості та кількості таксонів безхребетних має помірні відхилення від діапазону, що відповідає типовим умовам.

Наявні таксони, що свідчать про забруднення.

Значна частина чутливих таксонів типових популяцій відсутня.

Гідроморфологічні елементи якості

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Режим припливів і відпливів

Режим потоку прісної води, а також напрям та швидкість основних течій повністю або майже повністю відповідають нормальним умовам.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Морфологічні умови

Коливання глибини, структури та субстрату прибережного дна, а також структура та стан зони припливів і відпливів повністю або майже повністю відповідають нормальним умовам.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Фізико-хімічні елементи якості (-1)

Елемент

«Відмінний» стан

«Добрий» стан

«Задовільний» стан

Загальні умови

Фізико-хімічні елементи повністю або майже повністю відповідають нормальним умовам.

Концентрації біогенних речовин перебувають у межах діапазону, що відповідає нормальним умовам.

Температура, кисневий баланс та прозорість не мають ознак антропогенного втручання та залишаються у межах діапазону, що відповідає нормальним умовам.

Температура, насичення киснем та прозорість не сягають рівнів поза межами діапазонів, визначених для забезпечення функціонування екосистеми та досягнення зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Концентрації біогенних речовин не перевищують рівнів, визначених для забезпечення функціонування екосистеми та досягнення зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Специфічні синтетичні забрудники

Концентрації наближені до нуля й щонайменше не перевищують граничних значень виявлення, передбачених передовими аналітичними методами загального користування.

Концентрації не перевищують стандартів, встановлених відповідно до процедури, визначеної в секції 1.2.6, без обмеження Директиви 91/414/ЄС та Директиви 98/8/ЄС. (< СЯД)

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Специфічні несинтетичні забрудники

Концентрації залишаються в межах діапазону, що відповідає нормальним умовам (фонові рівні = фр).

Концентрації не перевищують стандартів, встановлених відповідно до процедури, визначеної в секції 1.2.6 (-2), без обмеження Директиви 91/414/ЄС та Директиви 98/8/ЄС. (< СЯД)

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

(-1) Застосовуються такі абревіатури: фр = фоновий рівень, СЯД = стандарт якості довкілля.

(-2) Застосування стандартів, що ґрунтуються на цьому протоколі, не повинне передбачати вимог щодо зниження концентрацій забрудників нижче фонових рівнів: (СЯД > фр).

1.2.5. Визначення максимального, «доброго» та «задовільного» екологічного потенціалу для істотно змінених водних масивів або штучних водних масивів

Елемент

Максимальний екологічний потенціал

«Добрий» екологічний потенціал

«Задовільний» екологічний потенціал

Біологічні елементи якості

Значення відповідних біологічних елементів якості відповідають, наскільки це можливо, значенням, застосовним до найближчого за характеристиками типу поверхневих водних масивів, з урахуванням фізичних умов, спричинених штучними характеристиками або характеристиками істотних змін водного масива.

Наявні незначні зміни значень відповідних біологічних елементів якості у порівнянні зі значеннями, характерними для максимального екологічного потенціалу.

Наявні незначні зміни значень відповідних біологічних елементів якості у порівнянні зі значеннями, характерними для максимального екологічного потенціалу.

Такі значення мають істотніші викривлення, аніж передбачено «доброю» якістю.

Гідроморфологічні елементи

Гідроморфологічні умови відповідають стану, за якого поверхневий водний масив зазнає лише тих впливів, які спричинені його штучними характеристиками або характеристиками істотних змін після вжиття усіх заходів пом’якшення впливу для забезпечення найкращого наближення до екологічного континууму, зокрема стосовно міграції фауни та належних місць нересту та виведення потомства.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Фізико-хімічні елементи

Загальні умови

Фізико-хімічні елементи повністю або майже повністю відповідають нормальним умовам, властивим для типу поверхневого водного масива, найближчого за характеристиками до відповідного штучного водного масива або істотно зміненого штучного масива.

Концентрації біогенних речовин перебувають у межах діапазону, що відповідає таким нормальним умовам.

Рівні температури, кисневого балансу та рН відповідають рівням, властивим для найближчого за характеристиками типу поверхневого водного масива за природних обставин.

Значення фізико-хімічних елементів перебувають у межах діапазонів, визначених для забезпечення функціонування екосистеми та досягнення зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Температура та рН не сягають рівнів поза межами діапазонів, визначених для забезпечення функціонування екосистеми та досягнення зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Концентрації біогенних речовин не перевищують рівнів, визначених для забезпечення функціонування екосистеми та досягнення зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Специфічні синтетичні забрудники

Концентрації наближені до нуля й щонайменше не перевищують граничних значень виявлення, передбачених передовими аналітичними методами загального користування.

Концентрації не перевищують стандартів, встановлених відповідно до процедури, визначеної в секції 1.2.6, без обмеження Директиви 91/414/ЄС та Директиви 98/8/ЄС. (< СЯД)

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

Специфічні несинтетичні забрудники

Концентрації залишаються в межах діапазону, що відповідає нормальним умовам, властивим для типу поверхневого водного масива, найближчого за характеристиками до відповідного штучного водного масива або істотно зміненого штучного масива (фонові рівні = фр).

Концентрації не перевищують стандартів, встановлених відповідно до процедури, визначеної в секції 1.2.6 (-1) без обмеження Директиви 91/414/ЄС та Директиви 98/8/ЄС. (< СЯД)

Умови відповідають досягненню зазначених вище значень біологічних елементів якості.

(-1) Застосування стандартів, що ґрунтуються на цьому протоколі, не повинне передбачати вимог щодо зниження концентрацій забрудників нижче фонових рівнів.

1.2.6. Процедура встановлення державами-членами стандартів хімічної якості

При встановленні стандартів якості довкілля для забрудників, перелік яких надано в пунктах 1-9 додатка VIII, з метою захисту водної біоти, держави-члени повинні діяти згідно з такими положеннями. Стандарти можуть бути запроваджені для води, осаду або біоти.

Якщо можливо, необхідно збирати дані як про гостру, так і про хронічну токсичність, отримані стосовно таксонів, зазначених нижче, пов’язаних із відповідним типом водних масивів, а також будь-які водні таксони, щодо яких доступні дані. «Базовий набір» таксонів охоплює:

• водорості та/або макрофіти

• дафнії або організми, характерні для солоних вод

• рибу.

Встановлення стандартів якості довкілля

Встановлення максимальних значень середніх річних концентрацій здійснюється відповідно до такої процедури:

(i) Держави-члени повинні запроваджувати відповідні коефіцієнти безпеки, що в кожному випадку повинні відповідати характеру та якості доступних даних та настанов, поданих у секції 3.3.1 частини II «Технічних настанов на підтримку Директиви Комісії 93/67/ЄЕС про оцінювання ризиків від нових зареєстрованих речовин, а також Регламенту Комісії (ЄС) № 1488/94 про оцінювання ризиків від наявних речовин», а також коефіцієнтам безпеки, наведеним у поданій нижче таблиці:

Коефіцієнт безпеки

Щонайменше один показник гострої токсичності L(E)C50 для кожного з трьох трофічних рівнів базового набору

1 000

Один показник хронічної токсичності NOEC (риба, дафнії, або організми, характерні для солоних вод)

100

Два показники хронічної токсичності NOEC для видів, що представляють два трофічні рівні (риба та/або дафнії або організми, характерні для солоних вод, та/або водорості)

50

Показник хронічної токсичності NOEC щонайменше для трьох видів, що представляють три трофічні рівні (зазвичай - риба, дафнії, організми, характерні для солоних вод, та водорості)

10

Інші випадки, включно з даними польових досліджень або моделями екосистем, які надають змогу обчислити та застосувати точніші коефіцієнти безпеки.

Оцінювання в кожному окремому випадку

(ii) у разі наявності даних щодо стійкості та біоакумуляції, такі дані повинні враховуватися для отримання остаточного значення стандарту якості довкілля;

(iii) встановлені таким чином стандарти необхідно порівнювати з будь-якими даними польових досліджень. У разі виявлення аномалій, необхідно переглянути отримане значення, щоб уможливити обчислення точнішого коефіцієнта безпеки;

(iv) встановлений стандарт повинен підлягати партнерській перевірці, включно з консультаціями із громадськістю, щоб уможливити обчислення точнішого коефіцієнта безпеки.

1.3. Моніторинг екологічного та хімічного стану поверхневих вод

Моніторингова мережа поверхневих вод впроваджується відповідно до вимог, зазначених у статті 8. Моніторингова мережа повинна бути розроблена таким чином, щоб забезпечувати узгоджений та комплексний огляд екологічного та хімічного стану в межах кожного річкового басейну, а також повинна передбачати можливість класифікації водних масивів на п’ять класів, що відповідають нормативним визначенням у секції 1.2. Держави-члени повинні надавати мапу або мапи моніторингової мережі поверхневих вод у плані управління річковим басейном.

На основі характеризації та оцінювання впливу, здійснених відповідно до статті 5 та додатка II, держави-члени повинні запровадити програми діагностичного моніторингу та операційного моніторингу для кожного періоду, до якого застосовується план управління річковим басейном. Окрім цього, у деяких випадках державам-членам також може бути потрібно запроваджувати програми дослідницького моніторингу.

Держави-члени повинні здійснювати моніторинг параметрів, які відображають стан кожного відповідного елемента якості. Під час обрання параметрів для біологічних елементів якості держави-члени повинні визначати належний таксономічний рівень, необхідний для досягнення відповідної надійності й точності класифікації елементів якості. Оцінку рівня надійності та точності результатів, які забезпечують програми моніторингу, необхідно подавати у плані.

1.3.1. Розробка діагностичного моніторингу

Мета

Держави-члени повинні запровадити програми діагностичного моніторингу з метою забезпечення інформації для:

• доповнення та валідації процедури оцінювання впливу, наведеної в додатку II,

• ефективної та дієвої розробки майбутніх програм моніторингу,

• оцінювання довгострокових змін природних умов, та

• оцінювання довгострокових змін, спричинених поширеною діяльністю людини.

Результати такого моніторингу необхідно переглядати й використовувати, у поєднанні з оцінюванням процедури, описаної в додатку II, для визначення вимог для програм моніторингу у поточному та подальших планах управління річковими басейнами.

Вибір пунктів моніторингу

Діагностичний моніторинг повинен охоплювати достатню кількість поверхневих водних масивів для забезпечення оцінювання загального стану поверхневих вод у кожному водозбірному басейні та суббасейні у межах району річкового басейну. При обранні таких масивів держави-члени повинні забезпечувати, щоб, у відповідних випадках, моніторинг здійснювався в пунктах, де:

• Витрата потоку є високою в межах району річкового басейну в цілому; включно з пунктами на великих річках, водозбірний басейн яких має площу понад 2500 км-2,

• у районі річкового басейну присутній значний об’єм води, включно з великими озерами та водосховищем,

• значні водні масиви перетинають кордон держави-члена,

• пункти визначені відповідно до Рішення про обмін інформацією 77/795/ЄЕС, та

в інших пунктах, необхідних для оцінювання навантаження забрудників, які перетинають кордон держав-членів, та які потрапляють до морського середовища.

Вибір елементів якості

Діагностичний моніторинг повинен здійснюватися в кожному пункті моніторингу упродовж одного року в межах періоду, охопленого планом управління річковим басейном, та охоплювати:

• параметри, що відображають усі біологічні елементи якості,

• параметри, що відображають усі гідроморфологічні елементи якості,

• параметри, що відображають усі загальні фізико-хімічні елементи якості,

• забрудники з переліку пріоритетних речовин, які скидають у річковий басейн або суббасейн, та

• інші забрудники, які скидають у значних кількостях у річковий басейн або суббасейн,

окрім випадків, коли попередній діагностичний моніторинг показав, що відповідний об’єкт досягнув «доброго» стану, а огляд впливу людської діяльності, зазначений у додатку II, не свідчить про те, що вплив на такий об’єкт змінився. У таких випадках діагностичний моніторинг необхідно здійснювати один раз на три плани управління річковим басейном.

1.3.2. Розробка операційного моніторингу

Операційний моніторинг здійснюється для

• встановлення стану масивів, визначених як такі, що мають ризик не досягти визначених для них екологічних цілей, та

• оцінювання будь-яких змін стану таких масивів, спричинених програмами заходів.

Упродовж періоду, охопленого планом управління річковим басейном, до програми можуть вноситися зміни на підставі інформації, отриманої на виконання вимог додатка II або цього додатка, зокрема для уможливлення зменшення частоти, у випадках, якщо вплив вважається незначним або якщо відповідний тиск був усунений.

Відбір пунктів моніторингу

Операційний моніторинг необхідно здійснювати для всіх водних масивів, які на підставі оцінювання впливу, здійсненого відповідно до додатка II, або діагностичного моніторингу були визначені як такі, що мають ризик не досягти екологічних цілей, визначених для них відповідно до статті 4, а також для водних масивів, до яких скидають речовини із переліку пріоритетних речовин. Пункти моніторингу щодо речовин із переліку пріоритетних речовин необхідно обирати, як зазначено в законодавстві, що закріплює відповідні стандарти якості довкілля. У всіх інших випадках, зокрема для речовин із переліку пріоритетних речовин за умови відсутності конкретних настанов у такому законодавстві, пункти моніторингу необхідно обирати так:

• для масивів, які наражаються на ризик з боку значних точкових джерел тиску, необхідно обирати достатню кількість пунктів моніторингу у межах кожного масива для оцінювання величини та впливу таких точкових джерел. У випадках, коли на масив впливає декілька точкових джерел тиску, пункти моніторингу можуть обирати для оцінювання величини та впливу такого тиску в цілому,

• для масивів, які наражаються на ризик з боку значних дифузних джерел тиску, необхідно обирати достатню кількість пунктів моніторингу у межах вибірки таких масивів для оцінювання величини та впливу таких дифузних джерел впливу. Таку вибірку необхідно створювати таким чином, щоб обрані до неї масиви відображали відносні ризики виникнення тиску з дифузних джерел, а також відносні ризики недосягнення «доброго» стану поверхневих вод,

• для масивів, які наражаються на ризик значного гідроморфологічного тиску, необхідно обирати достатню кількість пунктів моніторингу у межах вибірки таких масивів для оцінювання величини та впливу такого гідроморфологічного тиску. Така вибірка масивів повинна відображати загальний вплив гідроморфологічного тиску, на який наражаються усі такі масиви.

Вибір елементів якості

Для оцінювання величини тиску, на який наражаються поверхневі водні масиви, держави-члени повинні здійснювати моніторинг таких елементів якості, які відображають тиск, на який наражаються такі масиви. Для оцінювання впливу такого тиску, держави-члени повинні здійснювати моніторинг, у відповідних випадках:

• параметрів, що відображають біологічні елементи якості, які є найбільш чутливими до тиску, на який наражаються водні масиви,

• усіх пріоритетних речовин, які скидають, а також інших забрудників, які скидають у значних кількостях,

• параметрів, що відображають гідроморфологічний елемент якості, який є найбільш чутливим до виявленого тиску.

1.3.3. Розробка дослідницького моніторингу

Мета

Дослідницький моніторинг здійснюють:

• у випадках, коли причина будь-яких перевищень не відома,

• у випадках, коли діагностичний моніторинг свідчить про малу ймовірність досягнення водним масивом цілей, встановлених для нього в статті 4, а операційний моніторинг іще не було запроваджено, для визначення причин, через які водний масив не досягає екологічних цілей, або

• для визначення величини та впливу випадкового забруднення;

такий моніторинг повинен надавати інформацію, необхідну для створення програми заходів для досягнення екологічних цілей та конкретних інструментів, необхідних для усунення наслідків випадкового забруднення.

1.3.4. Частота здійснення моніторингу

Упродовж періоду здійснення діагностичного моніторингу застосовується зазначена нижче частота моніторингу параметрів, що відображають фізико-хімічні елементи якості, окрім випадків, коли застосування більших інтервалів є виправданим на підставі технічних знань та експертних суджень. Моніторинг біологічних або гідроморфологічних елементів якості повинен здійснюватися щонайменше один раз на період здійснення діагностичного моніторингу.

У випадку операційного моніторингу, вимоги щодо частоти здійснення моніторингу будь-якого з параметрів повинна визначатися державами-членами у спосіб, який забезпечує достатній обсяг даних для надійного оцінювання стану відповідного елемента якості. Як правило, моніторинг повинен здійснюватися з дотриманням інтервалів, які не перевищують інтервалів, зазначених у поданій нижче таблиці, окрім випадків, коли застосування більших інтервалів є виправданим на підставі технічних знань та експертних суджень.

Частоту моніторингу необхідно обирати таким чином, щоб забезпечити прийнятний рівень надійності та точності. Оцінки надійності та точності використовуваної моніторингової системи повинні зазначатися у плані управління річковим басейном.

Частоту моніторингу необхідно обирати з урахуванням варіативності параметрів, спричиненої як природними, так і антропогенними умовами. Час здійснення моніторингу необхідно обирати таким чином, щоб мінімізувати вплив на результати сезонних коливань та забезпечити відображення результатами змін водного масива внаслідок антропогенного тиску. Для досягнення цієї цілі упродовж різних сезонів того самого року може здійснюватися додатковий моніторинг.

Елементи якості

Річки

Озера

Перехідні води

Прибережні води

Біологічні

Фітопланктон

6 місяців

6 місяців

6 місяців

6 місяців

Інша водна флора

3 роки

3 роки

3 роки

3 роки

Макробезхребетні

3 роки

3 роки

3 роки

3 роки

Риба

3 роки

3 роки

3 роки

Гідроморфологічні

Нерозривність

6 років

Гідрологія

постійно

1 місяць

Морфологія

6 років

6 років

6 років

6 років

Фізико-хімічні

Температурні умови

3 місяці

3 місяці

3 місяці

3 місяці

Насичення киснем

3 місяці

3 місяці

3 місяці

3 місяці

Солоність

3 місяці

3 місяці

3 місяці

Стан біогенних речовин

3 місяці

3 місяці

3 місяці

3 місяці

Стан кислотності

3 місяці

3 місяці

Інші забрудники

3 місяці

3 місяці

3 місяці

3 місяці

Пріоритетні речовини

1 місяць

1 місяць

1 місяць

1 місяць

1.3.5. Додаткові вимоги щодо моніторингу захищених зон

Програми моніторингу, вимоги до яких наведено вище, повинні доповнюватися для виконання таких вимог:

Пункти забору питної води

Поверхневі водні масиви, визначені в статті 7, які в середньому забезпечують понад 100 м-3 на день, повинні бути визначені як пункти моніторингу та підлягати додатковому моніторингу, який може бути необхідний для виконання вимог зазначеної статті. Необхідно здійснювати моніторинг таких масивів на всі пріоритетні речовини, які скидають до них, а також усі інші речовини, які скидають до них у значних кількостях, що можуть вплинути на стан водного масива, та контроль над якими здійснюється відповідно до положень Директиви про питну воду. Такий моніторинг необхідно здійснювати із частотою, зазначеною нижче:

Чисельність спільноти, що користується пунктом забору

Частота

< 10 000

4 рази на рік

10 000-30 000

8 разів на рік

> 30 000

12 разів на рік

Оселища та зони охорони видів

Водні масиви, що входять до таких зон, необхідно включити до зазначеної вище програми операційного моніторингу, якщо на підставі оцінювання впливу та діагностичного моніторингу такі водні масиви визначено як такі, що мають ризик не досягти екологічних цілей, встановлених для них відповідно до статті 4. Моніторинг здійснюється для оцінювання величини будь-якого відповідного значного тиску та його впливу на такі водні масиви, а також, у відповідних випадках, для оцінювання змін стану таких масивів, спричинених програмами заходів. Моніторинг повинен тривати до настання відповідності таких зон вимогам законодавства, відповідно до якого такі зони були визначені, що стосуються води, а також до досягнення ними цілей, встановлених відповідно до статті 4.

1.3.6. Стандарти для моніторингу елементів якості

Методи, які використовують для моніторингу параметрів типу, повинні відповідати міжнародним стандартам, перелік яких подано нижче, наскільки такі стандарти охоплюють моніторинг, або таким національним або міжнародним стандартам, які гарантуватимуть надання даних еквівалентної наукової якості та порівнянності.

Стандарти відбору зразків біологічних елементів якості

Загальні методи, які використовують спільно зі спеціальними методами, зазначеними у стандартах, що стосуються таких біологічних елементів якості:

EN ISO 5667-3:2012

Якість води - Відбір зразків - Частина 3: Зберігання та оброблення зразків

Стандарти для фітопланктону

EN 15204:2006

Якість води - Настановчий стандарт для визначення кількості фітопланктону з використанням інвертованої мікроскопії (метод Утермеля)

EN 15972:2011

Якість води - Настанови щодо кількісних та якісних досліджень морського фітопланктону

ISO 10260:1992

Якість води - Вимірювання біохімічних параметрів - Спектрометричне визначення концентрації хлорофілу а

Стандарти для макрофітів та фітобентосу

EN 15460:2007

Якість води - Настановчий стандарт для вивчення озерних макрофітів

EN 14184:2014

Якість води - Настанови щодо вивчення макрофітів у проточних водах

EN 15708:2009

Якість води - Настановчий стандарт для вивчення, відбору зразків та лабораторного аналізу фітобентосу в мілких проточних водоймах

EN 13946:2014

Якість води - Настанови щодо регулярного відбору та підготовки зразків бентосних діатомових водоростей із річок та озер

EN 14407:2014

Якість води - Настанови щодо виявлення та визначення кількості діатомових водоростей, відібраних із річок та озер

Стандарти для бентосних безхребетних

EN ISO 10870:2012

Якість води - Настанови щодо відбору методів та засобів відбору зразків бентосних макробезхребетних у прісних водоймах

EN 15196:2006

Якість води - Настанови щодо відбору та оброблення лялечкового екзувію хірономід (ряду двокрилих) з метою екологічного оцінювання

EN 16150:2012

Якість води - настанови щодо пропорційного відбору зразків бентосних макробезхребетних з річок із малою глибиною

EN ISO 19493:2007

Якість води - настанови щодо морських біологічних досліджень популяцій твердого субстрату

EN ISO 16665:2013

Якість води - Настанови щодо кількісного забору зразків та оброблення зразків макрофауни з м’якого морського дна

Стандарти для риби

EN 14962:2006

Якість води - Настанови щодо сфери застосування та відбору методів відбору зразків риби

EN 14011:2003

Якість води - відбір зразків риби із використанням електрики

EN 15910:2014

Якість води - Настанови щодо оцінювання кількості риби із застосуванням мобільних гідроакустичних методів

EN 14757:2005

Якість води - Відбір зразків риби із використанням зябрових сіток із різним розміром комірок

Стандарти для гідроморфологічних параметрів

EN 14614:2004

Якість води - Настановчий стандарт для оцінювання гідроморфологічних характеристик річок

EN 16039:2011

Якість води - Настановчий стандарт для оцінювання гідроморфологічних характеристик озер

Стандарти для фізико-хімічних параметрів

Будь-які відповідні стандарти CEN/ISO

1.4. Класифікація та представлення екологічного стану

1.4.1. Порівнянність результатів біологічного моніторингу

(i) Держави-члени повинні запроваджувати системи моніторингу з метою оцінювання значень біологічних елементів якості, визначених для кожної категорії поверхневих водних масивів, або для істотно змінених поверхневих водних масивів та штучних поверхневих водних масивів. При застосуванні процедури, визначеної нижче, до істотно змінених водних масивів або штучних водних масивів покликання на екологічний стан слід тлумачити як покликання на екологічний потенціал. Такі системи можуть використовувати конкретний вид або групу видів як відображення елемента якості в цілому.

(ii) для забезпечення сумісності таких систем моніторингу, результати систем, якими керує кожна держава-член, повинні виражатися як коефіцієнти екологічної якості для цілей класифікації екологічного стану. Такі коефіцієнти повинні представляти відношення між значеннями біологічних параметрів, що спостерігаються у певному поверхневому водному масиві, а також значення таких параметрів у референтних умовах, застосовних до такого масива. Такий коефіцієнт повинен виражатися як числове значення від 0 до 1, де «відмінний» екологічний стан представляють значення, наближені до одного, а «поганий» екологічний стан - значення, наближені до нуля.

(iii) Кожна держава-член повинна поділити шкалу визначення коефіцієнта екологічної якості своєї моніторингової системи для кожної категорії поверхневих вод на п’ять класів від «відмінного» до «поганого», як визначено в секції 1.2, шляхом встановлення числових значень, що позначають межі між класами. Значення, що позначають межу між класами «відмінного» та «доброго» стану, а також значення, що позначають межу між «добрим» і «задовільним» станом необхідно встановлювати із застосуванням процедури взаємного калібрування, описаної нижче.

(iv) Комісія повинна сприяти здійсненню такого взаємного калібрування для забезпечення відповідності таких меж між класами відповідно до нормативних визначень, наданих у секції 1.2, та можливості їх порівняння серед різних держав-членів.

(v) У межах цієї процедури Комісія повинна сприяти обміну інформацією між державами-членами, внаслідок якої буде визначено низку пунктів у кожному екорегіоні Співтовариства; такі пункти утворюватимуть мережу взаємного калібрування. Така мережа повинна складатися із пунктів, обраних із низки типів поверхневих водних масивів, наявних у кожному екорегіоні. Для кожного обраного типу поверхневого водного масива, мережа повинна складатися щонайменше з двох пунктів, що відповідають межевому значенню між нормативними визначеннями «відмінного» та «доброго» стану, а також щонайменше з двох пунктів, що відповідають межевому значенню між нормативними визначеннями «доброго» та «задовільного» стану. Такі пункти необхідно обирати із використанням експертних суджень на підґрунті спільного інспектування та будь-якої іншої доступної інформації.

(vi) Система моніторингу кожної держави-члена повинна застосовуватися до таких пунктів мережі взаємного калібрування, обидва з яких розташовані у відповідному екорегіоні та належать до типу поверхневого водного масива, до якого така система застосовуватиметься відповідно до вимог цієї Директиви. Результати такого застосування використовуватимуться для встановлення числових значень, що позначають відповідні межі між класами в системі моніторингу кожної держави-члена.

(vii) Комісія повинна підготувати проект реєстру пунктів, які утворюватимуть мережу взаємного калібрування. Остаточний реєстр пунктів повинен бути затверджений згідно з регуляторною процедурою, зазначеною в статті 21(2).

(viii) Комісія та держави-члени повинні завершити взаємне калібрування упродовж 18 місяців від дати публікації остаточного реєстру.

(ix) Результати взаємного калібрування та значення, встановлені для класифікацій, передбачених системами моніторингу держав-членів, відповідно до пунктів (i)-(viii) та призначених для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, необхідно ухвалювати згідно з регуляторною процедурою з ретельним вивченням, зазначеною у статті 21(3), та публікувати впродовж 6 місяців від часу завершення процедури взаємного калібрування.

1.4.2. Представлення результатів моніторингу та класифікація екологічного стану та екологічного потенціалу

(i)

Класифікація екологічного стану

Колірне позначення

«Відмінний»

Синій

«Добрий»

Зелений

«Задовільний»

Жовтий

«Поганий»

Оранжевий

«Дуже поганий»

Червоний

(ii)

Класифікація екологічного потенціалу

Колірне позначення

Штучні водні масиви

Істотно змінені водні масиви

«Добрий» і вище

Зелені та світло-сірі смуги однакової ширини

Зелені та темно-сірі смуги однакової ширини

«Задовільний»

Жовті та світло-сірі смуги однакової ширини

Жовті та темно-сірі смуги однакової ширини

«Поганий»

Помаранчеві та світло-сірі смуги однакової ширини

Помаранчеві та темно-сірі смуги однакової ширини

«Дуже поганий»

Червоні та світло-сірі смуги однакової ширини

Червоні та темно-сірі смуги однакової ширини

(iii) Держави-члени повинні також позначати чорними точками на мапі ті водні масиви, недосягнення якими «доброго» стану чи «доброго» екологічного потенціалу спричинена невідповідністю одному або більш ніж одному зі стандартів якості довкілля, що були визначені для такого водного масива стосовно окремих синтетичних та несинтетичних забрудників (відповідно до режиму відповідності, встановленого державою-членом).

1.4.3. Представлення результатів моніторингу та класифікація хімічного стану

Якщо водний масив досягає відповідності усім стандартам якості довкілля, встановленим у додатку IX, статті 16, а також відповідно до іншого відповідного законодавства Співтовариства, що встановлює стандарти якості довкілля, такий водний масив необхідно записати як такий, що досягнув «доброго» хімічного стану. В усіх інших випадках, такий водний масив необхідно записати як такий, що не досягнув доброго хімічного стану.

Класифікація хімічного стану

Колірне позначення

«Добрий» стан

Синій

Недосягнення «доброго» стану

Червоний

2. ПІДЗЕМНІ ВОДИ

2.1. Кількісний стан підземних вод

2.1.1. Параметр класифікації кількісного стану

Режим рівня підземних вод

2.1.2. Визначення кількісного стану

Елементи

«Добрий» стан

Рівень підземних вод

Рівень підземних вод у підземному водному масиві є таким, що довгостроковий середній річний коефіцієнт обсяг забору не перевищує наявного ресурсу підземних вод.

Відповідно, на рівень підземних вод не впливають антропогенні зміни, що можуть призвести до:

• недосягнення екологічних цілей, визначених відповідно до статті 4 для пов’язаних поверхневих вод,

• будь-якого значного зниження стану таких вод,

• будь-якої значної шкоди наземним екосистемам, які безпосередньо залежать від такого підземного водного масива,

а зміни напрямку стоку, спричинені змінами рівня, можуть виникати тимчасово або постійно в просторово обмеженій зоні, але такі зміни не призводять до потрапляння солоної води або будь-якого іншого втручання, а також не свідчать про тривалу та чітко визначену тенденцію напрямку стоку, що має антропогенне походження та може призвести до таких втручань.

2.2. Моніторинг кількісного стану підземних вод

2.2.1. Моніторингова мережа рівня підземних вод

Моніторингова мережа підземних вод впроваджується відповідно до вимог, зазначених у статтях 7 та 8. Така моніторингова мережа повинна бути розроблена таким чином, щоб забезпечувати надійне оцінювання кількісного стану всіх підземних водних масивів або груп масивів, включно з оцінюванням наявного ресурсу підземних вод. Держави-члени повинні надавати мапу або мапи моніторингової мережі підземних вод у плані управління річковим басейном.

2.2.2. Щільність ділянок моніторингу

Мережа повинна охоплювати достатню кількість показових пунктів моніторингу для оцінювання рівня підземних вод у кожному підземному водному масиві або групі масивів із урахуванням коротко- та довгострокових коливань поповнення запасів та зокрема:

• для підземних водних масивів, визначених як такі, що мають ризик не досягти екологічних цілей відповідно до статті 4, забезпечувати достатню щільність ділянок моніторингу для оцінювання впливу забору та скиду та рівень підземних вод,

• для підземних водних масивів, у межах яких підземні води протікають через кордон держави-члена, забезпечувати достатню кількість пунктів моніторингу для оцінювання напрямку та витрати потоку підземних вод через кордон держави-члена.

2.2.3. Частота здійснення моніторингу

Частота спостережень повинна бути достатньою для створення можливості оцінювання кількісного стану кожного підземного водного масива або групи масивів із урахуванням коротко- та довгострокових коливань поповнення запасів. Зокрема:

• для підземних водних масивів, визначених як такі, що мають ризик не досягти екологічних цілей відповідно до статті 4, забезпечувати достатню частоту вимірювань для оцінювання впливу забору та скиду та рівень підземних вод,

• для підземних водних масивів, у межах яких підземні води протікають через кордон держави-члена, забезпечувати достатню частоту вимірювань для оцінювання напрямку та витрати потоку підземних вод через кордон держави-члена.

2.2.4. Тлумачення та представлення кількісного стану підземних вод

Результати стосовно підземного водного масива або групи підземних водних масивів, отримані внаслідок використання моніторингової мережі, необхідно використовувати для оцінювання кількісного стану такого масива або таких масивів. Відповідно до пункту 2.5. держави-члени повинні надати мапу такого оцінювання кількісного стану підземних вод із колірними позначеннями відповідно до такого режиму:

«Добрий» : зелений колір

«Поганий» : червоний колір

2.3. Хімічний стан підземних вод

2.3.1. Параметри визначення хімічного стану підземних вод

Провідність

Концентрація забрудників

2.3.2. Визначення «доброго» хімічного стану підземних вод

Елементи

«Добрий» стан

Загальні характеристики

Хімічний склад підземного водного масива такий, що концентрації забрудників:

• як зазначено нижче, не мають ознак впливу потрапляння солоної води або інших втручань

• не перевищують стандартів якості, застосовних відповідно до іншого відповідного законодавства Співтовариства відповідно до статті 17

• не є такими, що можуть призвести до недосягнення екологічних цілей, визначених відповідно до статті 4 для пов’язаних поверхневих вод, до значного зниження екологічної або хімічної якості таких масивів, або до будь-якої значної шкоди наземним екосистемам, які безпосередньо залежать від такого підземного водного масива

Провідність

Зміни провідності не свідчать про потрапляння до підземного водного масива солоної води або інші втручання

2.4. Моніторинг хімічного стану підземних вод

2.4.1. Моніторингова мережа підземних вод

Моніторингова мережа підземних вод впроваджується відповідно до вимог, зазначених у статтях 7 та 8. Моніторингова мережа повинна бути розроблена таким чином, щоб забезпечувати цілісний та комплексний огляд хімічного стану підземних вод у межах кожного річкового басейну, а також виявляти присутність довгострокових тенденцій зростання концентрацій забрудників, спричинених діяльністю людини.

На основі характеризації та оцінювання впливу, здійснених відповідно до статті 5 та додатка II, держави-члени повинні запровадити програми діагностичного моніторингу для кожного періоду, до якого застосовується план управління річковим басейном. Результати такої програми необхідно використовувати для запровадження програми операційного моніторингу, яка застосовуватиметься упродовж решти періоду, охопленого планом.

Оцінку рівня надійності та точності результатів, які забезпечують програми моніторингу, необхідно подавати у плані.

2.4.2. Діагностичний моніторинг

Мета

Діагностичний моніторинг здійснюють для:

• доповнення та валідації процедури оцінювання впливу,

• отримання інформації, яку використовуватимуть для оцінювання довгострокових тенденцій, спричинених як змінами природних умов, так і діяльністю людини.

Відбір пунктів моніторингу

Необхідно обрати достатню кількість пунктів моніторингу для:

• масивів, визначених як такі, що наражаються на ризик, за результатами характеризації, здійсненої відповідно до додатка II, та

• масивів, які перетинають кордон держави-члена.

Відбір параметрів

У всіх обраних підземних водних масивах необхідно здійснювати моніторинг такого набору ключових параметрів:

• вміст кисню

• значення pH

• провідність

• нітрати

• амоній

Щодо водних масивів, визначених відповідно до додатка II як такі, що мають значний ризик не досягти «доброго» стану, необхідно також здійснювати моніторинг параметрів, які відображають вплив такого тиску.

Щодо транскордонних водних масивів необхідно також здійснювати моніторинг параметрів, відповідних для захисту усіх видів користування, забезпечуваних стоком підземних вод.

2.4.3. Операційний моніторинг

Мета

Операційний моніторинг здійснюють у періоди між програмами діагностичного моніторингу для:

• встановлення хімічного стану усіх підземних водних масивів або груп масивів, визначених як такі, що наражаються на ризик,

• встановлення присутності будь-яких довгострокових тенденцій зростання концентрації будь-якого забрудника, спричинених діяльністю людини.

Відбір пунктів моніторингу

Операційний моніторинг необхідно здійснювати щодо всіх підземних водних масивів або груп масивів, які на підставі оцінювання впливу, здійсненого відповідно до додатка II, та діагностичного моніторингу були визначені як такі, що мають ризик не досягти цілей відповідно до статті 4. Відбір пунктів моніторингу повинен також відображати оцінювання того, наскільки дані, зібрані в цьому пункті, відображають якість відповідних підземних водних масивів.

Частота здійснення моніторингу

Операційний моніторинг необхідно здійснювати у періоди між програмами діагностичного моніторингу із частотою, достатньою для виявлення впливу відповідного тиску, але не рідше, ніж один раз на рік.

2.4.4. Визначення тенденцій, пов’язаних із забрудниками

Держави-члени повинні використовувати дані діагностичного та операційного моніторингу для визначення довгострокових тенденцій зростання концентрацій забрудників, спричинених діяльністю людини, та зміни таких тенденцій на зворотні. Необхідно визначити базисний рік або період, від якого здійснюватимуться розрахунки для виявлення тенденцій. Тенденції визначаються щодо підземних водних масивів або, у відповідних випадках, груп підземних водних масивів. Зміна тенденції на зворотну повинна демонструватися на статистичному рівні, а довірча ймовірність повинна бути пов’язана із зазначеним визначенням.

2.4.5. Тлумачення та представлення хімічного стану підземних вод

При оцінюванні стану, результати окремих пунктів моніторингу в межах одного підземного водного масива необхідно зводити для водного масива в цілому. Без обмеження відповідних директив, для досягнення «доброго» стану підземного водного масива, стосовно хімічних параметрів, для яких у законодавстві Співтовариства були встановлені стандарти якості довкілля:

• необхідно обчислювати середні значення моніторингу, здійсненого в кожному пункті в межах підземного водного масива або групи масивів, та

• відповідно до статті 17, необхідно використовувати такі середні значення, щоб демонструвати відповідність «доброму» хімічному стану підземних вод.

Відповідно до пункту 2.5. держави-члени повинні надати мапу хімічного стану підземних вод із такими колірними позначеннями:

«Добрий» : зелений колір

«Поганий» : червоний колір

Держави-члени також повинні позначати чорними точками на мапі підземні водні масиви, в яких спостерігаються значні та тривалі тенденції зростання концентрацій будь-якого забрудника, спричинені впливом діяльності людини. Зміну тенденції на зворотну необхідно позначати синіми точками на мапі.

Такі мапи необхідно включати до плану управління річковим басейном.

2.5. Представлення стану підземних вод

Держави-члени повинні надавати у плані управління річковим басейном мапу, яка демонструє як кількісний, так і хімічний стан кожного підземного водного масива або групи масивів із колірними позначеннями відповідно до вимог пунктів 2.2.4 та 2.4.5. Держави-члени можуть вирішити не надавати окремих мап відповідно до пунктів 2.2.4 та 2.4.5, але повинні в такому випадку надавати інформацію, відповідно до вимог пункту 2.4.5 щодо мапи, передбаченої цим пунктом, стосовно масивів, у яких спостерігаються значні та тривалі тенденції зростання концентрацій будь-яких забрудників або будь-якої зміни таких тенденцій на зворотні.

ДОДАТОК VI

ПЕРЕЛІК ЗАХОДІВ, ЯКІ НЕОБХІДНО ВКЛЮЧАТИ ДО ПРОГРАМ ЗАХОДІВ

ЧАСТИНА A

Вимоги щодо наведених нижче заходів встановлено у таких директивах:

(i) Директива про води для купання (76/160/ЄЕС);

(ii) Директива про птахів (79/409/ЄЕС) (-37);

(iii) Директива про питну воду (80/778/ЄЕС) зі змінами, внесеними Директивою (98/83/ЄС);

(iv) Директива про значні аварії (96/82/ЄС) (-38);

(v) Директива про оцінювання впливу на довкілля (85/337/ЄЕС) (-39);

(vi) Директива про осад стічних вод (86/278/ЄЕС) (-40);

(vii) Директива про оброблення міських стічних вод (91/271/ЄЕС);

(viii) Директива про засоби захисту рослин (91/414/ЄЕС);

(ix) Директива про нітрати (91/676/ЄЕС);

(x) Директива про оселища (92/43/ЄЕС) (-41);

(xi) Директива про інтегрований контроль над запобіганням забрудненню (96/61/ЄC).

ЧАСТИНА B

Нижче подано невиключний перелік додаткових заходів, які можуть вирішити вжити держави-члени у межах кожного району річкового басейну як частина програми заходів, вимоги щодо яких наведено у статті 11(4):

(i) законодавчі інструменти

(ii) адміністративні інструменти

(iii) економічні або фіскальні інструменти

(iv) укладені екологічні угоди

(v) засоби контролю над скидами

(vi) кодекси належної практики

(vii) рекреація та відновлення водно-болотних угідь

(viii) регулювання забору

(ix) заходи управління попитом, між іншим, просування адаптованого сільськогосподарського виробництва, як-от вирощування посухостійких культур у зонах, уражених посухами.

(x) заходи щодо ефективності та повторного використання, між іншим, просування водоефективних технологій у промисловості та технік зрошування, що заощаджують воду

(xi) проекти будівництва

(xii) станції опріснення води

(xiii) проекти реконструкції

(xiv) штучне поповнення запасів водоносних горизонтів

(xv) освітні проекти

(xvi) проекти з дослідження, розробки та демонстрації

(xvii) інші відповідні заходи

ДОДАТОК VII

ПЛАНИ УПРАВЛІННЯ РІЧКОВИМИ БАСЕЙНАМИ

A. План управління річковим басейном повинен містити такі елементи:

1. загальний опис характеристик району річкового басейну, передбачений статтею 5 та додатком II.

1.1. для поверхневих вод:

• картографічні дані щодо розташування та меж водних масивів,

• картографічні дані щодо екорегіонів та типів поверхневих водних масивів у межах річкового басейну,

• визначення референтних умов для типів поверхневих водних масивів;

1.2. для підземних вод:

• картографічні дані щодо розташування та меж підземних водних масивів;

2. підсумкові дані щодо значних тисків та впливу діяльності людини на стан поверхневих та підземних вод, зокрема:

• оцінку забруднення з точкових джерел,

• оцінку забруднення з дифузного джерела, включно з підсумковими даними щодо землекористування,

• оцінку тисків на кількісний стан води, включаючи забори води,

• аналіз інших впливів людської діяльності на стан води;

3. визначення та нанесення на карту захищених зон відповідно до вимог, наведених у статті 6 та додатку IV;

4. мапу моніторингових мереж, створених для цілей статті 8 та додатка V, а також представлення у формі мапи результатів програм моніторингу, виконаних відповідно до цих положень, щодо стану:

4.1. поверхневих вод (екологічного та хімічного);

4.2. підземних вод (хімічного та кількісного);

4.3. захищених зон;

5. перелік екологічних цілей, встановлених відповідно до статті 4 для поверхневих вод, підземних вод та захищених зон, включно із визначенням прикладів застосування статей 4(4), (5), (6) та (7), а також пов’язаної інформації, вимоги щодо якої наведені у зазначеній статті;

6. підсумкові дані економічного аналізу водокористування, як передбачено статтею 5 та додатком III;

7. підсумкові дані програм заходів, ухвалених відповідно до статті 11, включно зі способами встановлення цілей відповідно до статті 4 та їх досягнення;

7.1. підсумкові дані щодо інструментів, необхідних для імплементації законодавства Співтовариства щодо захисту вод;

7.2. звіт щодо практичних кроків та заходів, вжитих для застосування принципу відновлення витрат на водокористування відповідно до статті 9;

7.3. підсумкові дані щодо заходів, вжитих для відповідності вимогам статті 7;

7.4. підсумкові дані щодо засобів контролю над забором води та її збиранням у водоймищах, включно з посиланням на реєстри та визначенням випадків застосування винятків відповідно до статті 11(3)(e);

7.5. підсумкові дані щодо засобів контролю, ухвалених для скидів із точкових джерел та іншої діяльності, що має вплив на стан води відповідно до положень статті 11(3)(g) та 11(3)(i);

7.6. визначення випадків надання дозволу на прямі скиди у підземні води відповідно до положень статті 11(3)(j);

7.7. підсумкові дані щодо заходів, вжитих відповідно до статті 16 щодо пріоритетних речовин;

7.8. підсумкові дані щодо заходів, вжитих для зменшення впливу випадкових інцидентів забруднення;

7.9. підсумкові дані щодо заходів, вжитих відповідно до статті 11(5) щодо водних масивів, які мають малу ймовірність досягнення цілей, визначених у статті 4;

7.10. детальну інформацію щодо додаткових заходів, визначених як необхідні для відповідності встановленим екологічним цілям;

7.11. детальну інформацію про заходи, вжиті для уникнення збільшення забруднення морських вод відповідно до статті 11(6);

8. реєстр будь-яких детальніших програм та планів управління для району річкового басейну, що стосуються конкретних суббасейнів, секторів, питань або типів водних масивів, а також резюме їх змісту;

9. підсумкові дані щодо публічної інформації та вжитих консультаційних заходів, їх результатів та змін плану, внесених внаслідок таких консультацій;

10. перелік компетентних органів відповідно до додатка I;

11. контактні пункти та процедури отримання довідкових документів та інформації, зазначеної у статті 14(1), і зокрема детальної інформації про інструменти контролю, ухвалені відповідно до статті 11(3)(g) та 11(3)(i), а також про фактичні дані моніторингу, зібрані відповідно до статті 8 та додатка V.

B. Перше оновлення плану управління річковим басейном та всі подальші оновлення повинні також включати:

1. підсумкові дані щодо будь-яких змін або оновлень із часу публікації попередньої версії відповідного плану управління річковим басейном, включно з підсумковими даними переглядів, які необхідно здійснювати відповідно до статей 4(4), (5), (6) та (7);

2. оцінювання прогресу в досягненні екологічних цілей, включно з представленням результатів моніторингу за період, охоплений попереднім планом, у формі мапи, а також пояснення щодо недосягнення будь-яких екологічних цілей;

3. підсумкові дані щодо будь-яких заходів, що були передбачені у попередній версії плану управління річковим басейном та не були вжиті, та пояснення щодо них;

4. підсумкові дані щодо будь-яких проміжних інструментів, ухвалених відповідно до статті 11(5) із часу публікації попередньої версії плану управління річковим басейном.

ДОДАТОК VIII

ІНДИКАТИВНИЙ ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ЗАБРУДНИКІВ

1. Галогеноорганічні сполуки та речовини, що можуть утворювати такі сполуки у водному середовищі.

2. Фосфорорганічні сполуки.

3. Оловоорганічні сполуки.

4. Речовини та препарати або продути їх розпаду, стосовно яких доведено їхні канцерогенні або мутагенні властивості або властивості, що можуть впливати на стероїдогенні, тіреоїдні, репродуктивні або інші ендокриннопов’язані функції у водному середовищі або через нього.

5. Стійкі вуглеводні та стійкі й біоакумулювальні токсичні органічні речовини.

6. Ціаніди.

7. Метали та їх сполуки.

8. Арсен та його сполуки.

9. Біоциди та засоби захисту рослин.

10. Суспендовані матеріали.

11. Речовини, що сприяють евтрофікації (зокрема нітрати та фосфати)

12. Речовини, що чинять несприятливий вплив на кисневий баланс (і можуть бути виміряні з використанням таких параметрів як БСК, ХСК тощо).

ДОДАТОК IX

ЗНАЧЕННЯ ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИХ CКИДІВ ТА СТАНДАРТИ ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ

«Граничні значення» та «цілі якості», встановлені відповідно до директив, ухвалених на підставі 76/464/ЄЕС, необхідно вважати значеннями гранично допустимих скидів та стандартами якості довкілля відповідно для цілей цієї Директиви. Такі граничні значення встановлені у таких директивах:

(i) Директива про викиди ртуті (82/176/ЄЕС) (-42);

(ii) Директива про викиди кадмію (83/513/ЄЕС) (-43);

(iii) Директива про ртуть (84/156/ЄЕС) (-44);

(iv) Директива про викиди гексахлорциклогексану (84/491/ЄЕС) (-45); та

(v) Директива про викиди небезпечних речовин (86/280/ЄЕС) (-46).

ДОДАТОК X

ПЕРЕЛІК ПРІОРИТЕТНИХ РЕЧОВИН У ГАЛУЗІ ВОДНОЇ ПОЛІТИКИ

Кількість

Номер CAS (-1)

Номер ЄС (-2)

Назва пріоритетної речовини (-3)

Визначена як пріоритетна небезпечна речовина

(1)

15972-60-8

240-110-8

Алахлор

(2)

120-12-7

204-371-1

Антрацен

X

(3)

1912-24-9

217-617-8

Атразин

(4)

71-43-2

200-753-7

Бензол

(5)

Не застосовується

Не застосовується

Бромовані дифенілові ефіри

X (-4)

(6)

7440-43-9

231-152-8

Кадмій і його сполуки

X

(7)

85535-84-8

287-476-5

Хлоралкани, C10-13

X

(8)

470-90-6

207-432-0

Хлорфенвінфос

(9)

2921-88-2

220-864-4

Хлорпірифос (хлорпірифос-етил)

(10)

107-06-2

203-458-1

1,2-Дихлоретан;

(11)

75-09-2

200-838-9

Дихлорметан

(12)

117-81-7

204-211-0

Ди(2-етилгексил)фталат (ДЕГФ)

X

(13)

330-54-1

206-354-4

Діурон

(14)

115-29-7

204-079-4

Ендосульфан

X

(15)

206-44-0

205-912-4

Флуорантен

(16)

118-74-1

204-273-9

Гексахлорбензол

X

(17)

87-68-3

201-765-5

Гексахлорбутадієн

X

(18)

608-73-1

210-168-9

Гексахлорциклогексан

X

(19)

34123-59-6

251-835-4

Ізопротурон

(20)

7439-92-1

231-100-4

Свинець та його сполуки

(21)

7439-97-6

231-106-7

Ртуть та її сполуки

X

(22)

91-20-3

202-049-5

Нафталін

(23)

7440-02-0

231-111-4

Нікель та його сполуки

(24)

Не застосовується

Не застосовується

Нонилфеноли

X (-5)

(25)

Не застосовується

Не застосовується

Октилфеноли (-6)

(26)

608-93-5

210-172-0

Пентахлорбензол

X

(27)

87-86-5

201-778-6

Пентахлорфенол

(28)

Не застосовується

Не застосовується

Поліароматичні вуглеводні (ПАВ) (-7)

X

(29)

122-34-9

204-535-2

Симазин

(30)

Не застосовується

Не застосовується

Сполуки трибутилолова

X (-8)

(31)

12002-48-1

234-413-4

Трихлоробензоли

(32)

67-66-3

200-663-8

Трихлорметан (хлороформ)

(33)

1582-09-8

216-428-8

Трифлуралін

X

(34)

115-32-2

204-082-0

Дикофол

X

(35)

1763-23-1

217-179-8

Перфтороктановий сульфонат і його похідні (ПФОС)

X

(36)

124495-18-7

Не застосовується

Квіноксифен

X

(37)

Не застосовується

Не застосовується

Діоксини і діоксиноподібні сполуки

X (-9)

(38)

74070-46-5

277-704-1

Аклоніфен

(39)

42576-02-3

255-894-7

Біфенокс

(40)

28159-98-0

248-872-3

Цибутрин

(41)

52315-07-8

257-842-9

Циперметрин (-10)

(42)

62-73-7

200-547-7

Дихлорвос

(43)

Не застосовується

Не застосовується

Гексабромоциклододекан (ГБЦДД)

X (-11)

(44)

76-44-8/ 1024-57-3

200-962-3/ 213-831-0

Гептахлор і гептахлорепоксид

X

(45)

886-50-0

212-950-5

Тербутрин

(-1) CAS: Хімічна реферативна служба.

(-2) Номер ЄС: Номер Європейського реєстру існуючих комерційних хімічних речовин (EINECS) або Європейського переліку зареєстрованих хімічних речовин (ELINCS).

(-3) Якщо було обрано групи речовин, окрім випадків, коли це прямо зазначено, у контексті встановлення стандартів якості довкілля визначають окремі речовини, що представляють такі групи.

(-4) Лише тетра-, пента-, гекса- та гепта- бромовані дифенілові ефіри (номери CAS: 40088-47-9, 32534-81-9, 36483-60-0, 68928-80-3 відповідно).

(-5) Нонилфенол (CAS 25154-52-3, ЄС 246-672-0), зокрема його ізомери 4-нонилфенол (CAS 104-40-5, ЄС 203-199-4) та 4-нонилфенол (із розгалуженим ланцюгом) (CAS 84852-15-3, ЄС 284-325-5).

(-6) Октилфенол (CAS 1806-26-4, ЄС 217-302-5), зокрема його ізомер 4-(1,1',3,3'-тетраметилбутил)-фенол (CAS 140-66-9, ЄС 205-426-2).

(-7) Зокрема бензо(а)пірен (CAS 50-32-8, ЄС 200-028-5), бензо(b)флуорантен (CAS 205-99-2, ЄС 205-911-9), бензо(g,h,i)перилен (CAS 191-24-2, ЄС 205-883-8), бензо(k)флуорантен (CAS 207-08-9, ЄС 205-916-6), індено(1,2,3-cd)пірен (CAS 193-39-5, ЄС 205-893-2), та окрім антрацену, флуорантену and нафталіну, які входять до переліку як окремі позиції.

(-8) Зокрема трибутилолова катіон (CAS 36643-28-4).

(-9) Це стосується таких сполук: 7 поліхлорованих дибензо-p-діоксинів (ПХДД): 2,3,7,8-Т4ХДД (CAS 1746-01-6), 1,2,3,7,8-П5ХДД (CAS 40321-76-4), 1,2,3,4,7,8-Г6ХДД (CAS 39227-28-6), 1,2,3,6,7,8-Г6ХДД (CAS 57653-85-7), 1,2,3,7,8,9-Г6ХДД (CAS 19408-74-3), 1,2,3,4,6,7,8-Г7ХДД,5 (CAS 35822-46-9), 1,2,3,4,6,7,8,9-О8ХДД (CAS 3268-87-9); 10 поліхлорованих дибензофуранів (ПХДФ): 2,3,7,8-Т4ХДФ (CAS 51207-31-9), 1,2,3,7,8-П5ХДФ (CAS 57117-41-6), 2,3,4,7,8-П5ХДФ (CAS 57117-31-4), 1,2,3,4,7,8-Г6ХДФ (CAS 70648-26-9), 1,2,3,6,7,8-Г6ХДФ (CAS 57117-44-9), 1,2,3,7,8,9-Г6ХДФ (CAS 72918-21-9), 2,3,4,6,7,8-Г6ХДФ (CAS 60851-34-5), 1,2,3,4,6,7,8-Г7ХДФ (CAS 67562-39-4), 1,2,3,4,7,8,9-Г7ХДФ (CAS 55673-89-7), 1,2,3,4,6,7,8,9-O8ХДФ (ЗС 39001-02-0); 12 диоксиноподібних поліхлорованих біфенілів (ПХБ-ДП): 3,3',4,4'-T4ХБ (ПХБ 77,CAS 32598-13-3), 3,3',4',5-T4ХБ (ПХБ 81,CAS 70362-50-4), 2,3,3',4,4'-П5ХБ (ПХБ 105,CAS 32598-14-4), 2,3,4,4',5-П5ХБ (ПХБ 114,CAS 74472-37-0), 2,3',4,4',5-П5ХБ (ПХБ 118,CAS 31508-00-6), 2,3',4,4',5'-П5ХБ (ПХБ 123,CAS 65510-44-3), 3,3',4,4',5-П5ХБ (ПХБ 126,CAS 57465-28-8), 2,3,3',4,4',5-Г6ХБ (ПХБ 156,CAS 38380-08-4), 2,3,3',4,4',5'-Г6ХБ (ПХБ 157,CAS 69782-90-7), 2,3',4,4',5,5'-Г6ХБ (ПХБ 167,CAS 52663-72-6), 3,3',4,4',5,5'-Г6ХБ (ПХБ 169,CAS 32774-16-6), 2,3,3',4,4',5,5'-Г7ХБ (ПХБ 189,CAS 39635-31-9).

(-10) CAS 52315-07-8 позначає суму ізомерів циперметрину, альфа-циперметрин (CAS 67375-30-8), бета-циперметрин (CAS 65731-84-2), тета-циперметрин (CAS 71697-59-1) та дзета-циперметрин (52315-07-8).

(-11) 1,3,5,7,9,11-гексабромциклододекан (CAS 25637-99-4), 1,2,5,6,9,10-гексабромциклододекан (CAS 3194-55-6), α-гексабромциклододекан (CAS 134237-50-6), β-гексабромциклододекан (CAS 134237-51-7) та γ- гексабромциклододекан (CAS 134237-52-8).

ДОДАТОК XI

МАПА A

Система A Екорегіони річок та озер

1. Іберо-макаронезійський регіон

2. Піренеї

3. Італія, Корсика та Мальта

4. Альпи

5. Динарські Західні Балкани

6. Грецькі Західні Балкани

7. Східні Балкани

8. Західне нагір’я

9. Центральне нагір’я

10. Карпати

11. Угорська низовина

12. Чорноморський регіон

13. Західні рівнини

14. Центральні рівнини

15. Балтійський регіон

16. Східні рівнини

17. Ірландія та Північна Ірландія

18. Великобританія

19. Ісландія

20. Бореальні височини

21. Тундра

22. Фенноскандинавський щит

23. Тайга

24. Кавказ

25. Прикаспійська низовина

МАПА B

Система A: Екорегіони перехідних та прибережних вод.

1. Атлантичний океан

2. Норвезьке море

3. Баренцове море

4. Північне море

5. Балтійське море

6. Середземне море

---

(-1) ОВ C 184, 17.06.1997, с. 20,

ОВ C 16, 20.01.1998, с. 14 та

ОВ C 108, 07.04.1998, с. 94.

(-2) ОВ C 355, 21.11.1997, с. 83.

(-3) ОВ C 180, 11.06.1998, с. 38.

(-4) Висновок Європейського Парламенту від 11 лютого 1999 року (ОВ C 150, 28.05.1999, с. 419), підтверджений 16 вересня 1999 року, та Спільна позиція Ради від 22 жовтня 1999 року (ОВ C 343, 30.11.1999, с. 1). Рішення Європейського Парламенту від 07 вересня 2000 року і Рішення Ради від 14 вересня 2000 року.

(-5) ОВ C 209, 09.08.1988, с. 3.

(-6) ОВ C 59, 06.03.1992, с. 2.

(-7) ОВ C 49, 28.02.1995, с. 1.

(-8) ОВ L 20, 26.01.1980, с. 43. Директива зі змінами, внесеними Директивою 91/692/ЄЕС (ОВ L 377, 31.12.1991, с. 48).

(-9) ОВ C 355, 25.11.1996, с. 1.

(-10) ОВ C 281, 26.09.1996, с. 3.

(-11) ОВ L 73, 16.03.1994, с. 19.

(-12) ОВ L 104, 03.04.1998, с. 1.

(-13) ОВ L 240, 19.09.1977, c. 1.

(-14) ОВ L 67, 12.03.1983, с. 1.

(-15) ОВ L 186, 05.08.1995, с. 42.

(-16) ОВ L 229, 30.08.1980, с. 11. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 98/83/ЄС (ОВ L 330, 05.12.1998, с. 32).

(-17) ОВ C 184, 17.07.1999, с. 23.

(-18) ОВ L 129, 18.05.1976, с. 23. Директива зі змінами, внесеними Директивою 91/692/ЄЕС (ОВ L 377, 31.12.1991, с. 48).

(-19) ОВ L 257, 10.10.1996, с. 26.

(-20) ОВ L 135, 30.05.1991, с. 40. Директива зі змінами, внесеними Директивою Комісії 98/15/ЄС (ОВ L 67, 07.03.1998, с. 29).

(-21) ОВ L 375, 31.12.1991, с. 1.

(-22) ОВ L 140, 05.06.2009, с. 114.

(-23) ОВ L 84, 05.04.1993, с. 1.

(-24) ОВ L 230, 19.08.1991, с. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 98/47/ЄС (ОВ L 191, 07.07.1998, с. 50).

(-25) ОВ L 123, 24.04.1998, с. 1.

(-26) ОВ L 194, 25.07.1975, с. 26. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 91/692/ЄЕС.

(-27) ОВ L 334, 24.12.1977, с. 29. Рішення з останніми змінами, внесеними Актом про приєднання 1994 року.

(-28) ОВ L 271, 29.10.1979, с. 44. Директива з останніми змінами, внесеними Актом про приєднання 1994 року.

(-29) ОВ L 222, 14.08.1978, с. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Актом про приєднання 1994 року.

(-30) ОВ L 281, 10.11.1979, с. 47. Директива зі змінами та доповненнями, внесеними Директивою 91/692/ЄЕС.

(-31) ОВ L 135, 30.05.1991, с. 40. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 98/15/ЄС (ОВ L 67, 07.03.1998, с. 29).

(-32) ОВ L 31, 05.02.1976, с. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Актом про приєднання 1994 року.

(-33) ОВ L 281, 10.11.1979, с. 47. Директива зі змінами, внесеними Директивою 91/692/ЄЕС (ОВ L 377, 31.12.1991, с. 48).

(-34) ОВ L 375, 31.12.1991, с. 1.

(-35) ОВ L 206, 22.07.1992, с. 7. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 97/62/ЄС (ОВ L 305, 08.11.1997, с. 42).

(-36) ОВ L 103, 25.04.1979, с. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 97/49/ЄС (ОВ L 223, 13.08.1997, с. 9).

(-37) ОВ L 103, 25.04.1979, с. 1.

(-38) ОВ L 10, 14.01.1997, с. 13.

(-39) ОВ L 175, 05.07.1985, с. 40. Директива зі змінами, внесеними Директивою 97/11/ЄC (ОВ L 73, 14.03.1997, с. 5).

(-40) ОВ L 181, 08.07.1986, с. 6.

(-41) ОВ L 206, 22.07.1992, с. 7.

(-42) ОВ L 81, 27.03.1982, с. 29.

(-43) ОВ L 291, 24.10.1983, с. 1.

(-44) ОВ L 74, 17.03.1984, с. 49.

(-45) ОВ L 274, 17.10.1984, с. 11.

(-46) ОВ L 181, 04.07.1986, с. 16.

Оригінальний текст перекладу

Джерело: https://eur-lex.europa.eu/. Текст англійською мовою