Zakon.local
← До пошуку
ЧиннийУгода

Угода між Україною та Європейським поліцейським офісом про оперативне та стратегічне співробітництво

Номер
984_001-16
Видавник
Україна
Прийнято
14 груд. 2016 р.
Редакція
02 лют. 2023 р.
Markdown Текст JSON (метадані) На rada.gov.ua

Угода між Україною та Європейським поліцейським офісом про оперативне та стратегічне співробітництво

Тип: Україна, Європейський Союз Видавник: Україна Номер: 984_001-16 Прийнято: 2016-12-14 Чинна редакція від: 2023-02-02 Стан: in_force Rada ID: 984_001-16

УГОДА

між Україною та Європейським поліцейським офісом про оперативне та стратегічне співробітництво

Угоду ратифіковано Законом № 2129-VIII від 12.07.2017

Щодо оновлення сфери застосування Угоди додатково див. Лист МЗС № 72/14-612/1-2047 від 31.07.2018

Додаток II до Угоди змінено у частині переліку компетентних органів у зв'язку з набранням чинності Нотами № 61219/22-017-7077 від 20.01.2023 та від 02.02.2023

Додатково див. Лист Міністерства закордонних справ № 72/14-612/1-14614 від 09.02.2023

Україна та Європейський поліцейський офіс (далі - Сторони),

усвідомлюючи нагальні проблеми, що виникають у зв’язку з транснаціональною організованою злочинністю, особливо тероризмом, та іншими формами тяжких злочинів,

беручи до уваги, що Адміністративна Рада Європолу, після включення України до Рішення Ради Європейського Союзу від 30 листопада 2009 року, яким визначено перелік третіх держав і організацій, з якими Європол може укладати угоди, уповноважила Європейський поліцейський офіс (далі - Європол) почати переговори щодо укладення Угоди з Україною з 7 жовтня 2015 року,

беручи до уваги, що Рада Європейського Союзу надала 24 листопада 2016 року Європолу повноваження на укладення цієї Угоди між Україною та Європолом,

дотримуючись зобов’язань Європолу, що випливають з Хартії основоположних прав Європейського Союзу,

домовилися про таке:

Стаття 1 — Мета

Метою цієї Угоди є встановлення відносин співробітництва між Україною та Європолом з метою підтримки України та держав-членів Європейського Союзу в запобіганні і боротьбі з організованою злочинністю, тероризмом та іншими формами міжнародної злочинності у сферах злочинності, визначених у статті 3, зокрема шляхом обміну інформацією між Україною та Європолом.

Стаття 2 — Визначення

Для цілей цієї Угоди:

  • a) «Рішення Ради щодо Європолу» означає Рішення Ради Європейського Союзу від 6 квітня 2009 року про створення Європейського поліцейського офісу (Європолу), OJ L 121, 15.5.2009;

  • b) «Персональні дані» означає будь-які дані, що стосуються ідентифікованої або такої, яка може бути ідентифікована, фізичної особи: фізична особа, яка може буде ідентифікована, - це особа, яка може бути прямо або опосередковано ідентифікована, зокрема за допомогою її ідентифікаційного номеру або одного чи декількох факторів щодо її фізичної, фізіологічної, психологічної, економічної, культурної або соціальної ідентичності;

  • c) «Обробка персональних даних» (далі - обробка) означає будь-яку операцію або сукупність операцій, що здійснюються з персональними даними, автоматичними або іншими засобами, таких, як збір, запис, організація, зберігання, адаптація або зміна, вилучення, консультування, використання, розголошення шляхом передачі, поширення чи надання доступу до таких даних в інший спосіб, упорядкування або поєднання, блокування, видалення або знищення;

  • d) «Інформація» означає персональні та неперсональні дані.

Глава I - Сфера дії

Стаття 3 — Сфери злочинності

1. Співробітництво в рамках цієї Угоди поширюється на всі сфери злочинності, перелічені в Додатку 1, в межах мандату Європолу включаючи пов’язані з ними злочини.

2. Пов’язані злочини є злочинами, вчиненими з метою придбання засобів вчинення злочинних дій, зазначених у пункті 1, злочинами, вчиненими з метою сприяння здійсненню або здійснення таких дій, а також злочинами, вчиненими для забезпечення безкарності таких дій.

3. У разі внесення будь-яких змін до мандату Європолу, наведеного у Додатку 1, Європол може з дати набрання цими змінами чинності в письмовій формі відповідно до статті 25 запропонувати Україні застосування цієї Угоди стосовно нового мандату.

Стаття 4 — Напрямки співробітництва

Крім обміну інформацією, співробітництво може включати, відповідно до визначених Рішенням Ради Європолу завдань Європолу, обмін спеціальними знаннями, загальними зведеннями, результатами стратегічного аналізу, інформацією щодо процедур кримінальних розслідувань, інформацією про методи запобігання злочинності, участь у навчальних заходах, а також надання консультацій та підтримки в окремих кримінальних розслідуваннях.

Стаття 5 — Зв'язок з іншими міжнародними документами

Ця Угода не завдає шкоди і жодним чином не зачіпає й не впливає на зобов’язання щодо обміну інформацією за договором про взаємну правову допомогу, будь-якою іншою угодою або домовленістю про співробітництво чи існуючими відносинами між правоохоронними органами щодо обміну інформацією між Україною та будь-якою державою-членом Європейського Союзу.

Глава II - Способи співробітництва

Стаття 6 — Національний контактний пункт

1. Україна призначає Національний контактний пункт як центральний пункт зі здійснення контактів між компетентними органами України та Європолом.

2. Обмін інформацією між Україною та Європолом у рамках цієї Угоди здійснюється між Національним контактним пунктом та Європолом. Однак це не виключає можливості прямого обміну інформацією між компетентними органами і Європолом, як це передбачено в статті 7, якщо це вважатиметься необхідним для обох Сторін.

3. Національний контактний пункт є також центральним пунктом при здійсненні контактів щодо перегляду, виправлення та/або видалення персональних даних, як це передбачено встатті 14.

4. Національний контактний пункт є центральним пунктом при здійсненні передачі персональних даних від юридичних осіб приватного права, створених в Україні, а також інформації від фізичних осіб, які проживають в Україні, до Європолу.

5. Україна забезпечує можливість Національному контактному пункту здійснювати обмін інформацією цілодобово. Національний контактний пункт забезпечує можливість невідкладного обміну інформацією з компетентними органами, зазначеними у статті 7.

6. Національний контактний пункт для України визначено в Додатку 2.

Стаття 7 — Компетентні органи

1. Компетентними органами є всі державні органи України, відповідальні, відповідно до національного законодавства, за запобігання та боротьбу зі злочинністю. Перелік цих органів наведено в Додатку 2до цієї Угоди.

2. Без шкоди для статті 11, передача інформації від Європолу до України і передача інформації в Україні обмежується зазначеними компетентними органами.

Стаття 8 — Консультації та більш тісне співробітництво

1. Сторони погоджуються, що регулярні обміни у відповідних випадках є важливими для поглиблення співробітництва й посилення, а також моніторингу ходу виконання положень цієї Угоди. Зокрема:

a. зустрічі на високому рівні між компетентними органами України та Європолом проводяться регулярно з метою обговорення питань, пов’язаних з цією Угодою та співробітництвом в цілому.

b. представники Національного контактного пункту та Європолу регулярно консультуються один з одним з питань політики та питань, що становлять спільний інтерес, з метою реалізації їхніх завдань та координації відповідної діяльності.

c. представник Національного контактного пункту може бути запрошений до участі в засіданні голів національних підрозділів Європолу.

2. За необхідності, організовуються консультації на належному рівні між представниками компетентних органів України і Європолу, відповідальними за сфери боротьби зі злочинністю, до яких застосовується ця Угода, з метою узгодження найбільш ефективного способу організації їх конкретних видів діяльності.

Стаття 9 — Офіцери зв’язку

1. Сторони домовилися посилювати співробітництво в рамках цієї Угоди шляхом відрядження офіцера(-ів) зв’язку від України. Європол на власний розсуд також може прийняти рішення щодо відрядження власного офіцера(-ів) зв’язку до України.

2. Завдання, права і обов’язки офіцерів зв’язку, їхня чисельність та відповідні витрати регулюються шляхом обміну листами.

3. Орган, що відряджає офіцерів зв’язку, забезпечує, щоб офіцери зв’язку мали швидкий та, за технічної можливості, прямий доступ до національних баз даних, необхідних для виконання ними своїх обов’язків.

4. Європол, наскільки це можливо, допомагає Україні в укладенні угоди з Королівством Нідерланди про привілеї та імунітети, якими користуватимуться відряджені Україною офіцери зв’язку. На території України офіцери зв’язку Європолу користуються такими самими привілеями та імунітетами, що надаються Україною членам персоналу дипломатичних представництв, розташованих в Україні, з порівняним рангом.

Глава III - Обмін інформацією

Стаття 10 — Загальні положення

1. Обмін інформацією між Сторонами здійснюється лише для цілей та відповідно до положень цієї Угоди.

2. Передача Європолом персональних даних та інформації з обмеженим доступом повинна бути необхідною в окремих випадках з метою запобігання або боротьби з кримінальними правопорушеннями, зазначеними в статті 3.

3. Персональні дані, обмін якими здійснюється між Україною та Європолом, не є до державною таємницею.

4. Сторони надають одна одній лише ту інформацію, що зібрана, зберігається і передається відповідно до їхніх відповідних правових актів та отримана без порушень їхнього чинного законодавства щодо захисту прав людини. У цьому контексті Європол буде зобов’язаний статтею 20(4) Рішення Ради Європейського Союзу від 30 листопада 2009 року про прийняття імплементаційних правил, які регулюють відносини Європолу з партнерами, включаючи обмін персональними даними та інформацією з обмеженим доступом.

5. Фізичні особи мають право на доступ до інформації стосовно них, що передається на підставі цієї Угоди, а також на її перевірку, виправлення та видалення. У випадках, коли здійснюється таке право, зі Стороною, яка передає інформацію, проводитимуться консультації до прийняття остаточного рішення щодо відповідного запиту.

6. Запити про публічний доступ до інформації, що передається на підставі цієї Угоди, подаються з метою їх розгляду Стороні, яка передає інформацію, якнайшвидше. Запитувана інформація не підлягає розголошенню у випадку, якщо Сторона, яка здійснює її передачу, заперечує проти цього.

Стаття 11 — Передача персональних даних

1. У запитах Сторін про передачу персональних даних повинні зазначатися мета і причини такої передачі.

2. У разі відсутності відомостей, наведених у пункті 1, Сторонам не дозволяється передавати персональні дані.

3. Сторони заздалегідь або під час передачі персональних даних зазначають її мету та будь-які обмеження щодо їх використання, видалення або знищення, у тому числі можливі обмеження доступу в цілому або за конкретних умов. Якщо необхідність застосування таких обмежень виникла після надання, Сторони інформують про такі обмеження на більш пізньому етапі.

4. Сторони повинні без необгрунтованих затримок та не пізніше шести місяців після отримання прийняти рішення, чи є персональні дані, які були надані, необхідними й наскільки необхідні для досягнення мети, для якої вони були надані, і поінформувати про це Сторону, яка їх передала. Персональні дані повинні бути видалені, якщо ці дані не є необхідними для досягнення мети, для якої вони були передані.

5. Передача Сторонами персональних даних, що стосуються расової або етнічної приналежності, політичних поглядів або релігійних чи філософських переконань, або членства у профспілках та даних, що стосуються здоров’я або статевого життя людини, лише у разі крайньої необхідності.

6. Сторони ведуть облік усіх випадків передачі персональних даних згідно з положеннями цієї статті та підстав такої передачі.

Стаття 12 — Використання інформації

1. Інформація, мета передачі якої визначена, може бути використана лише для досягнення цієї мети, і Сторони повинні дотримуватись будь-яких обмежень щодо її використання, видалення або знищення, включаючи можливе обмеження доступу в цілому або за конкретних умов.

2. Для використання інформації для іншої мети, ніж та, для якої цю інформацію було передано, повинно бути отримано дозвіл Сторони, що її передала.

Стаття 13 — Подальша передача отриманої інформації

1. Подальша передача інформації, отриманої Україною, обмежується компетентними органами України, зазначеними у статті 7, і здійснюється на тих самих умовах, які застосовувались до початкової передачі. Будь-яка інша подальша передача інформації, у тому числі третім державам або міжнародним організаціям, повинна бути погоджена Європолом.

2. Подальша передача інформації, отриманої Європолом, обмежується органами держав-членів Європейського Союзу, відповідальними за запобігання та боротьбу зі злочинністю, і здійснюється на тих самих умовах, які застосовувались до початкової передачі. Будь-яка інша подальша передача інформації, у тому числі третім державам або міжнародним організаціям, повинна бути погоджена Україною.

Стаття 14 — Зберігання, перегляд, виправлення та видалення персональних даних

1. Сторони зберігають персональні дані лише протягом строку, необхідного для досягнення мети, для якої вони були передані. Необхідність подальшого зберігання персональних даних переглядається не пізніше, ніж через три роки після їх передачі. Під час перегляду Сторони можуть домовитись про продовження зберігання даних до наступного перегляду, який здійснюється через наступні три роки, якщо це досі є необхідним для виконання їхніх завдань. Якщо щодо продовження зберігання даних не було прийнято жодного рішення, ці дані видаляються автоматично.

2. Якщо Сторона має підстави вважати, що персональні дані, які були нею передані раніше, є неправильними, неточними, більше не відповідають дійсності або є такими, що не повинні були передаватися, вона повідомляє про це іншу Сторону, яка виправляє або видаляє такі персональні дані та надсилає повідомлення про це.

3. Якщо Сторона має підстави вважати, що персональні дані, отримані нею раніше, є неправильними, неточними, більше не відповідають дійсності або є такими, що не повинні були передаватися, вона повідомляє про це іншу Сторону, яка висловлює свою позицію з цього питання.

4. У разі, якщо Європол поінформовано про виправлення чи видалення даних, отриманих від України, він, незважаючи на це, може прийняти рішення не видаляти таку інформацію, якщо, на підставі наявної у нього інформації, яка є більш розширеною, ніж та, якою володіє Україна, у нього є подальша потреба в обробці цієї інформації. Європол повідомляє Україну про продовження зберігання такої інформації.

Стаття 15 — Оцінка джерела та інформації

1. Якщо інформація надається Сторонами на підставі цієї Угоди, джерело інформації зазначається, наскільки це можливо, за такими критеріями:

a. у випадках, коли немає сумнівів в достовірності, надійності та компетентності джерела, або якщо інформація надається джерелом, яке в минулому довело свою надійність у всіх випадках;

b. джерело, від якого отримано інформацію, у більшості випадків виявилося надійним;

c. джерело, від якого отримано інформацію, у більшості випадків виявилося ненадійним;

X. надійність джерела неможливо оцінити.

2. Якщо інформація надається Сторонами на підставі цієї Угоди, достовірність інформації повинна бути зазначена, наскільки це можливо, за такими критеріями:

1. інформація, у точності якої немає сумнівів;

2. інформація, особисто відома джерелу, але не відома посадовій особі, яка передає її;

3. інформація, не відома особисто джерелу, але підтверджена іншою вже записаною інформацією;

4. інформація, яка не відома особисто джерелу та не може бути підтверджена.

3. Якщо будь-яка зі Сторін, на основі інформації, якою вона вже володіє, доходить висновку, що оцінка наданої іншою Стороною інформації потребує виправлення, вона повідомляє про це іншу Сторону та домовляється про внесення змін до оцінки. Жодна зі Сторін не змінює оцінки отриманої інформації без досягнення такої домовленості.

4. Якщо Сторона отримує інформацію без оцінки, вона намагається, наскільки це можливо, і за погодженням зі Стороною, що передає інформацію, провести оцінку надійності джерела або достовірності інформації на основі інформації, якою вона вже володіє.

5. Сторони можуть домовитись у загальних рисах щодо оцінки зазначених типів інформації та зазначених джерел, про що повинно бути зазначено в окремому меморандумі про взаєморозуміння між Україною та Європолом. Якщо інформацію надано на підставі таких загальних домовленостей, про це зазначається при передачі інформації.

6. Якщо належна оцінка не може бути здійснена або не досягнуто загальних домовленостей, інформація оцінюється відповідно до пунктів 1(X) та пункту 2 (4) цієї статті.

Стаття 16 — Безпека даних

Сторони забезпечують, що передана або отримана інформація є захищеною технічними та організаційними заходами. Такі заходи є лише тоді необхідними, коли зусилля, яких потребує їх ужиття, с пропорційними меті, для досягнення якої вони призначені з точки зору захисту, та будуть спрямовані на:

  • 1) заборону неуповноваженим особам доступу до обладнання, яке використовується для обробки персональних даних (контроль за доступом до обладнання);

  • 2) запобігання несанкціонованому зчитуванню, копіюванню, модифікації або видаленню носіїв даних (контроль за носіями даних);

  • 3) запобігання несанкціонованому введенню персональних даних та несанкціонованій перевірці, модифікації або видаленню збережених персональних даних (контроль за зберіганням);

  • 4) запобігання використанню автоматизованих систем обробки даних неуповноваженими особами з використанням обладнання для передачі даних (контроль користувача);

  • 5) забезпечення того, щоб особи, уповноважені на використання автоматизованих систем обробки даних, мають доступ лише до персональних даних, на які поширюється їхній дозвіл на доступ (контроль за доступом до даних);

  • 6) забезпечення можливості перевірки і встановлення, до яких органів персональні дані можуть бути або були передані з використанням обладнання передачі даних (контроль за передачею);

  • 7) забезпечення можливості перевірки та встановлення, які персональні дані були введені до автоматизованих систем обробки даних та коли й ким вони були введені (контроль за введенням);

  • 8) запобігання несанкціонованому зчитуванню, копіюванню, модифікації або видаленню персональних даних під час передачі персональних даних або під час транспортування носіїв даних (контроль за транспортуванням);

  • 9) забезпечення, щоб у разі збою встановлені системи можуть бути негайно відновлені (відновлення);

  • 10) забезпечення, що система здійснює свої функції без помилок і про наявність помилок у функціонуванні негайно повідомлялося (надійність), а також що збережені персональні дані не можуть бути пошкоджені збоями в роботі системи (цілісність).

Глава IV - Інші форми співробітництва

Стаття 17 — Взаємодія з групами аналізу

1. Європол може запрошувати експертів з України для взаємодії з групами аналізу й відповідно до умов, визначених статтею 14(8) Рішення Ради Європолу, із цією метою укладає угоду про асоціацію.

2. Ці угоди про асоціацію, зокрема, дозволятимуть асоційованим експертам:

a. бути присутніми на засіданнях груп аналізу та

b. отримувати від Європолу за запитом інформацію стосовно опрацювання пов’язаних з аналізом робочих файлів, а також

c. отримувати результати аналізів, які стосуються України, враховуючи умови статей 19(2) та 24(1) Рішення Ради щодо Європолу, а також відповідно до положень цієї Угоди.

Стаття 18 — Участь у спільних слідчих групах

Україна і Європол пропонують одна одному надання підтримки у створенні та функціонуванні спільних слідчих груп.

Глава V - Конфіденційність інформації

Стаття 19 — Принципи безпеки та конфіденційності

Кожна Сторона:

1. захищає та охороняє інформацію з обмеженим доступом відповідно до цієї Угоди і Меморандуму про взаєморозуміння, зазначеного у статті 20, за винятком інформації, яка є явно позначена або чітко визначена як публічна, за допомогою різноманітних заходів, включаючи зобов’язання щодо обмеження доступу і конфіденційності інформації, обмеження доступу для уповноваженого персоналу та загальні технічні і процедурні заходи;

2. захищає і охороняє інформацію з обмеженим доступом відповідно до цієї Угоди і Меморандуму про взаєморозуміння, зазначеного у статті 20;

3. забезпечує у себе наявність організації, системи і заходів щодо безпеки. Сторони взаємно приймають і застосовують основні принципи і мінімальні стандарти, що використовуються в їхніх відповідних системах безпеки і процедурах для забезпечення надання інформації з обмеженим доступом щонайменше еквівалентного рівня захисту відповідно до цієї Угоди;

4. забезпечує належний рівень фізичного захисту приміщення, у якому зберігається інформація відповідно до цієї Угоди, з урахуванням відповідних юридичних вимог кожної зі Сторін;

5. належним чином забезпечує обмеження доступу і володіння інформацією тими особами, яким відповідно до покладених на них службових функцій та обов’язків необхідно ознайомлюватися з такою інформацією та здійснювати її обробку;

6. забезпечує, щоб усі особи, яким під час виконання їхніх службових обов’язків необхідний доступ до інформації з обмеженим доступом або чиї обов’язки чи функції можуть дозволити доступ до інформації з обмеженим доступом, пройшли необхідну базову перевірку для секретної роботи згідно з відповідним законодавством Сторони.

7. нести відповідальність за вибір відповідного рівня секретності інформації, яка надається іншій Стороні;

8. забезпечує, щоб для інформації з обмеженим доступом відповідно до цієї Угоди зберігався рівень секретності, наданий їй Стороною, яка її передала. Приймаюча Сторона захищає і охороняє інформацію з обмеженим доступом відповідно до її законодавства щодо захисту такої інформації з дотриманням еквівалентного рівня секретності;

9. не використовує та не дозволяє використання інформації з обмеженим доступом відповідно до цієї Угоди для інших цілей та без дотримання обмежень, встановлених Стороною, що надала таку інформацію, або від її імені без її письмової згоди;

10. не розголошує та не дозволяє розголошення інформації з обмеженим доступом відповідно до цієї Угоди третім сторонам без попередньої письмової згоди Сторони, що надала таку інформацію.

Стаття 20 — Меморандум про взаєморозуміння стосовно конфіденційності та забезпечення збереження інформації

Захист інформації, якою обмінюються Сторони, регулюється Меморандумом про взаєморозуміння стосовно конфіденційності та забезпечення збереження інформації, укладеним між Сторонами з метою реалізації принципів, визначених у цій Главі. Такий Меморандум включає в себе, зокрема, положення щодо організації системи безпеки Сторін, навчань і тренінгів, стандартів перевірки для секретної роботи, таблицю еквівалентності, процедуру обробки інформації з обмеженим доступом та оцінки забезпечення збереження інформації. Обмін інформацією з обмеженим доступом можливий лише за умови укладення Меморандуму між Україною та Європолом про взаєморозуміння стосовно конфіденційності та забезпечення збереження інформації.

Глава VI - Спори та відповідальність

Стаття 21 — Відповідальність

1. Сторони відповідно до свого законодавства несуть відповідальність за будь-яку шкоду, завдану фізичній особі внаслідок юридичних чи фактичних помилок при здійсненні обміну інформацією. Жодна зі Сторін не може посилатися на те, що інша Сторона надіслала неточну інформацію, з метою уникнення відповідальності відповідно до свого законодавства перед постраждалою особою.

2. Якщо такі юридичні чи фактичні помилки сталися внаслідок помилкової передачі інформації або невиконання з боку іншої Сторони своїх зобов’язань, вони відшкодовують за запитом будь-яку суму, сплачену як компенсація відповідно до пункту 1, за винятком випадків, коли інформація була використана іншою Стороною з порушенням цієї Угоди.

3. Сторони не вимагають одна від одної сплати штрафів або збитків, що не підлягають компенсації, відповідно до пунктів 1 та 2.

Стаття 22 — Вирішення спорів

1. Усі спори, які виникають у зв’язку з тлумаченням або застосуванням цієї Угоди, вирішуються шляхом проведення консультацій і переговорів між представниками Сторін.

2. У разі, якщо будь-яка зі Сторін істотно порушує положення цієї Угоди або якщо Сторона вважає, що таке порушення може невдовзі відбутися, будь-яка зі Сторін може тимчасово зупинити застосування цієї Угоди до вирішення проблеми шляхом застосування пункту 1. При цьому зобов’язання Сторін у рамках цієї Угоди залишаються чинними.

Глава VII - Прикінцеві положений

Стаття 23 — Захищена лінія зв’язку

1. Встановлення, введення в експлуатацію та користування захищеною лінією зв’язку з метою обміну інформацією між Україною та Європолом регулюються Меморандумом про взаєморозуміння щодо встановлення захищеної лінії зв’язку, укладеним між Сторонами.

2. Витрати на встановлення захищеної лінії зв’язку покриваються за рахунок Європолу, при цьому щомісячні експлуатаційні втрати пропорційно розподіляються між Сторонами відповідно до порядку, визначеному в Меморандумі про взаєморозуміння, вказаному в пункті 1 цієї статті.

3. Без шкоди длястатті 21, Сторона несе відповідальність за шкоду, завдану іншій Стороні внаслідок протиправних дій, пов’язаних зі встановленням, введенням в експлуатацію та користуванням захищеного лінією зв’язку.

4. Будь-який спір між Сторонами щодо тлумачення або застосування положень стосовно встановлення, введення в експлуатацію та користування захищеною лінією зв’язку, вирішуються відповідно до статті 22.

Стаття 24 — Витрати

Сторони самостійно несуть витрати, які виникають у ході виконання цієї Угоди, якщо інше не передбачено цією Угодою.

Стаття 25 — Зміни та доповнення

1. До цієї Угоди в будь-який час за взаємною згодою Сторін у письмовій формі можуть бути внесені зміни. Будь-які зміни повинні бути затверджені Радою Європейського Союзу.

2. До додатків до цієї Угоди, а також до положень статті 3(3) можуть бути внесені зміни шляхом обміну нотами між Сторонами.

3. Без шкоди для пункту 1, зміни до додатків до цієї Угоди можуть бути погоджені без затвердження Ради Європейського Союзу.

4. За запитом однієї зі Сторін Сторони проводять консультації щодо внесення змін до цієї Угоди або додатків до неї.

Стаття 26 — Набрання чинності та строк дії

Ця Угода набирає чинності з дати надсилання Європолом дипломатичними каналами письмового повідомлення Україні про отримання та прийняття повідомлення України про завершення нею внутрішньодержавних ратифікаційних процедур.

Стаття 27 — Припинення дії Угоди про стратегічне співробітництво

Угода між Україною та Європейським поліцейським офісом про стратегічне співробітництво від 04 грудня 2009 року, припиняє дію після набрання чинності цією Угодою. Юридичні наслідки застосування Угоди між Україною та Європейським поліцейським офісом про стратегічне співробітництво залишаються в силі.

Стаття 28 — Припинення дії цієї Угоди

1. Дія цієї Угоди може бути припинена будь-якою зі Сторін шляхом направлення іншій Стороні письмового повідомлення дипломатичними каналами за три місяці до дати припинення.

2. У разі припинення дії цієї Угоди, Сторони досягають домовленості щодо подальшого використання та зберігання інформації, якою вони вже обмінялись. У разі, якщо домовленості не досягнуто, будь-яка з двох Сторін має право вимагати, щоб надану інформацію було знищено або повернено Стороні, яка її надала.

3. Без шкоди для пункту 1, юридичні наслідки застосування цієї Угоди залишаються чинними.

Учинено в м. Гаага, 14 грудня 2016 року у двох примірниках, кожний українською та англійською мовами, при цьому обидва тексти є рівно автентичними.

За Україну

За Європол

(підпис)

(підпис)

Арсен Аваков

Міністр внутрішніх справ

Роб Уейнрайт

Директор

Додаток I - Сфери злочинності

Компетенція Європолу поширюється на боротьбу з організованою злочинністю, тероризмом та іншими формами тяжких злочинів, які перелічені нижче і зачіпають дві або більше держави-члени у такий спосіб, що потребує спільного підходу держав-членів, зважаючи на масштаб, значущість та наслідки таких злочинів.

Згаданими вище іншими формами тяжких злочинів є:

  • незаконний обіг наркотиків;

  • нелегальна діяльність, пов’язана з відмиванням коштів;

  • злочин, пов’язаний з ядерними та радіоактивними речовинами;

  • нелегальне перевезення іммігрантів;

  • торгівля людьми;

  • злочин, пов’язаний з автотранспортними засобами;

  • вбивство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень;

  • нелегальна торгівля людськими органами і тканинами;

  • викрадення людей, незаконне обмеження свободи та взяття заручників;

  • расизм та ксенофобія;

  • організоване пограбування;

  • нелегальна торгівля предметами, що становлять культурну цінність, зокрема антикваріатом та виробами мистецтва;

  • обман та шахрайство;

  • рекет та вимагання;

  • підробка продукції та її піратське розповсюдження;

  • підробка адміністративних документів та їх незаконний обіг;

  • підробка грошових знаків та платіжних засобів;

  • злочин з використанням комп’ютера;

  • корупція;

  • нелегальна торгівля зброєю, боєприпасами та вибухівкою;

  • нелегальна торгівля видами тварин, які перебувають під загрозою зникнення;

  • нелегальна торгівля видами рослин, які перебувають під загрозою зникнення, та їхніх підвидів;

  • злочин проти навколишнього середовища;

  • нелегальна торгівля гормональними речовинами та іншими стимуляторами росту.

Стосовно зазначених вище форм злочинів для цілей цієї Угоди:

(a) «злочин, пов’язаний з ядерними та радіоактивними речовинами» означає кримінальні правопорушення, перелічені в статті 7(1)Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок, яку підписано в м. Відень та м. Нью-Йорк 3 березня 1980 року та яка стосується ядерних та/або радіоактивних матеріалів, визначених у статті 197 Договору про створення Європейського співтовариства з атомної енергії та Директиві Ради 96/29/Euratom від 13 травня 1996 року, яка визначає основні стандарти безпеки захисту здоров’я працівників та населення від небезпеки іонізованого випромінювання;

(b) «нелегальне перевезення іммігрантів» означає діяльність, що має на меті навмисне сприяння з метою отримання фінансових прибутків в’їздові на територію держав-членів, проживанню або працевлаштуванню на ній усупереч правилам та умовам, які застосовуються на їхніх територіях;

(c) «торгівля людьми» означає набір, транспортування, передачу, переховування або прийняття осіб шляхом погрози або застосування насильства чи інших форм примушування, викрадення, шахрайства, введення в оману, зловживання владою або вразливого стану особи/осіб, або надання чи отримання грошових виплат або винагороди за згоду особи, яка має контроль над іншою особою, з метою експлуатації. Експлуатація, щонайменше, включає проституцію чи інші форми сексуальної експлуатації, виробництво, торгівлю та розповсюдження матеріалів, що містять дитячу порнографію, примусову працю чи надання послуг, рабство чи діяльність, подібну до рабства, каторжні роботи або видалення органів;

(d) «злочин, пов’язаний з автотранспортними засобами» означає викрадення або незаконне привласнення автотранспортних засобів, вантажних автомобілів, напівпричепів, вантажу вантажних автомобілів або напівпричепів, автобусів, мотоциклів, фургонів та автотранспортних засобів сільськогосподарського призначення, спеціальної автотранспортної техніки, запчастин до таких автотранспортних засобів, а також отримання та приховування таких об’єктів;

(e) «нелегальна діяльність, пов’язана з відмиванням коштів» означає злочини, перелічені у статті 6(1)-(3) Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, яку підписано в м. Страсбург 8 листопада 1990 року;

(f) «незаконний обіг наркотиків» означає кримінальні правопорушення, перелічені в статті 3(1) Конвенції Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 20 грудня 1988 року та в положеннях, якими внесено поправки до цієї Конвенції або які її замінюють;

Форми злочинів, зазначені у статті 3 та у цьому додатку, належним чином оцінюються компетентними органами згідно із законодавством відповідних держав.

Додаток II - Компетентні органи та національний контактний пункт

Національним контактним пунктом для України, який діє як центральний контактний пункт між іншими компетентними органами України та Європолом визначено відділ по взаємодії з Європолом Національної поліції України.

Компетентними органами в Україні, які згідно з національним законодавством відповідають за запобігання та боротьбу з кримінальними правопорушеннями, зазначеними у статті 3(1) цієї Угоди, є:

1. Національна поліція України;

2. Міністерство внутрішніх справ України;

3. Адміністрація Державної прикордонної служби України;

4. Департамент захисту національної державності Служби безпеки України та Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України;

5. Бюро економічної безпеки України;

6. Державна служба фінансового моніторингу України;

7. Національне антикорупційне бюро України;

8. Офіс Генерального прокурора України;

9. Державне бюро розслідувань;

10. Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

11. Національне агентство з питань запобігання корупції України.

Перелік компетентних органів змінено у зв'язку з набранням чинності Нотами № 61219/22-017-7077 від 20.01.2023 та від 02.02.2023