Про затвердження Правил санітарної охорони території України
Тип: Постанова Кабінету Міністрів України; Правила, Перелік, Форма типового документа, Декларація, Свідоцтво
Видавник: Кабінет Міністрів України
Номер: 893-2011-п
Прийнято: 2011-08-22
Чинна редакція від: 2025-08-28
Стан: in_force
Rada ID: 893-2011-%D0%BF
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 22 серпня 2011 р. № 893
Київ
Про затвердження Правил санітарної охорони території України
_Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
Відповідно до статті 28 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Правила санітарної охорони території України, що додаються.
2. Міністерству інфраструктури, Міністерству аграрної політики та продовольства, Державній митній службі, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями забезпечити створення на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери їх управління і майно яких розміщене у пунктах пропуску через державний кордон, належних умов для провадження діяльності санітарно-карантинними підрозділами.
Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 826 від 09.09.2020
3. Визнати такими, що втратили чинність:
постанову Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1999 р. № 696 "Про затвердження Правил санітарної охорони території України" (Офіційний вісник України, 1999 р., № 17, ст. 740);
постанову Кабінету Міністрів України від 12 січня 2001 р. № 5 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1999 р. № 696" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 63).
Прем'єр-міністр України
М. АЗАРОВ
Інд. 70
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 серпня 2011 р. № 893
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
ПРАВИЛА
санітарної охорони території України
Загальна частина
1. Ці Правила визначають умови та порядок проведення медико-санітарних заходів на всій території України та у пунктах пропуску через державний кордон з метою запобігання занесенню та поширенню хвороб, що мають міжнародне значення, локалізації та ліквідації їх випадків, спалахів та епідемій шляхом вжиття відповідних заходів реагування з позиції громадського здоров’я, які співмірні з ризиками для здоров’я населення і обмежені ними та не створюють зайвих перешкод (бар’єрів) для міжнародних поїздок осіб, міжнародних перевезень і торгівлі.
2. У цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:
1) відповідальні органи - Мінекономіки, Держмитслужба, Адміністрація Держприкордонслужби, інші центральні органи виконавчої влади, їх підприємства, установи та організації, що забезпечують виконання завдань, визначених цими Правилами, у межах своїх повноважень, забезпечують проведення медико-санітарних заходів, інспекції та визначених заходів державного нагляду (контролю);
2) визначений пункт пропуску через державний кордон (далі - визначений пункт пропуску) - пункт пропуску (пункт контролю) через державний кордон (далі - пункт пропуску) або контрольний пункт в’їзду-виїзду, що працює в Україні, в якому забезпечено виконання вимог розділу “В” додатка 1 до Міжнародних медико-санітарних правил, перелік яких затверджено Кабінетом Міністрів України відповідно до пропозицій, поданих МОЗ;
3) епідеміологічний нагляд (спостереження) - систематичний та безперервно діючий збір, облік, складення та аналіз, тлумачення, поширення даних медико-санітарного призначення, епідемічного благополуччя населення і показників середовища життєдіяльності для оцінки і здійснення необхідних відповідних заходів у сфері громадського здоров’я;
4) епідемічні показання - показання до проведення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин та медичного (санітарного) огляду осіб представниками компетентного органу у разі виникнення несприятливої епідемічної ситуації або загрози її виникнення, а також при можливому ризику інфікування особи хворобою, що має міжнародне значення, визначні законодавством;
5) засіб перевезення - літак, судно, поїзд, дорожньо-транспортний засіб або інші транспортні засоби, які здійснюють міжнародну поїздку;
6) компетентні органи - МОЗ та Держпродспоживслужба;
7) контамінація - забруднення поверхні будь-якого об’єкта (ґрунту, води, засобів перевезення, вантажів, товарів, тіла людини або тварини та інших об’єктів) збудниками хвороб, що мають міжнародне значення, або хімічними, біологічними, радіоактивними агентами, шкідливими для здоров’я людей, тварин, рослин та навколишнього середовища;
8) контрольний пункт в’їзду-виїзду (далі - контрольний пункт) - спеціально виділена територія на шляху слідування засобів перевезення з комплексом будівель, спеціальних, інженерних, фортифікаційних споруд і технічних засобів, де відповідними підрозділами здійснюється державний контроль за переміщенням на тимчасово неконтрольовану територію та з такої території осіб, засобів перевезення та вантажів;
9) медико-санітарне спостереження - здійснення медичного контролю за станом здоров’я осіб, стосовно яких є відомості щодо можливого їх зараження збудниками особливо небезпечних та небезпечних інфекційних хвороб або перебування у зоні можливого негативного впливу хімічних, біологічних, радіоактивних речовин, шкідливих для здоров’я людини, з метою своєчасного виявлення клінічних ознак захворювання та запобігання його поширенню (строк такого спостереження у разі захворювання на інфекційну хворобу триває протягом її інкубаційного періоду);
10) медичний (санітарний) огляд - огляд водіїв, членів екіпажу (бригад) та пасажирів за клініко-епідеміологічними показаннями та їх опитування, що може включати вивчення медико-санітарної документації та проведення неінвазивних досліджень;
11) оператор перевезень - фізична або юридична особа, яка створена в одній із країн відповідно до закону цієї країни та уповноважена цією ж країною здійснювати внутрішні та/або міжнародні перевезення вантажів та/або людей з комерційною метою за найм, за плату або власним коштом за допомогою засобів перевезення або їх комбінацій;
12) санітарно-карантинний підрозділ - сумісний підрозділ представників компетентних органів, що здійснює епідеміологічний нагляд, медичний (санітарний) огляд та проводить медико-санітарні заходи у пункті пропуску або на прикордонному інспекційному посту (зокрема відокремлений);
13) суб’єкти господарювання, на території яких розташовані пункти пропуску - суб’єкти господарювання, що належать до сфери управління Агентства відновлення, а також підприємства та організації незалежно від форми власності, на території яких розташовані пункти пропуску;
14) супровідна медико-санітарна документація (далі - супровідна документація) - медико-санітарна документація згідно з додатками 3-6;
15) хвороба, що має міжнародне значення - хвороба, пов’язана з інфекційним (що викликає небезпечні та особливо небезпечні, зокрема карантинні, інфекційні захворювання), хімічним, радіоактивним чи агентом невідомого походження, що характеризується значним впливом на здоров’я хворої особи та може швидко поширюватися серед населення.
Інші терміни, що використовуються у цих Правилах, вживаються у значенні, наведеному в Кодексі торговельного мореплавства України, Законах України “Про систему громадського здоров’я”, “Про захист населення від інфекційних хвороб”, “Про державний кордон України”, “Про морські порти України”, Міжнародній конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах та інших нормативно-правових актах, що регулюють сфери охорони здоров’я, біологічної безпеки, санітарного та епідемічного благополуччя населення.
3. Медико-санітарні заходи, передбачені цими Правилами, відповідно до законодавства, Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП), Міжнародної конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також підзаконних нормативно-правових актів України, прийнятих на їх виконання, та в рамках функціонування єдиної державної системи цивільного захисту відповідно до Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 р. № 11 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 8, ст. 245), проводяться у пунктах пропуску з метою запобігання ввезенню на територію України або вивезенню за її межі засобів перевезення, вантажів, товарів та інших предметів, що можуть бути факторами передачі інфекції, що викликає хвороби, що мають міжнародне значення.
4. Ці Правила застосовуються під час:
перетинання особою державного кордону;
переміщення багажу, вантажу, засобів перевезення, контейнерів, товарів, поштових відправлень, людських та тваринних останків через державний кордон;
проведення медико-санітарних заходів у межах території України для запобігання поширенню хвороб та реагування на події або надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров’я.
5. Ці Правила спрямовані на захист населення від:
інфекційних хвороб, що мають міжнародне значення, за переліком згідно з додатком 1, які можуть спричинити виникнення надзвичайної ситуації у сфері громадського здоров’я і потребуватимуть прийняття рішень щодо вжиття медико-санітарних заходів та міжнародних скоординованих дій реагування;
хвороб та інших небезпечних подій, що визначені як надзвичайна ситуація у сфері громадського здоров’я, що має міжнародне значення, та потребують прийняття рішень щодо вжиття медико-санітарних заходів;
надзвичайних ситуацій у сфері громадського здоров’я, пов’язаних із ввезенням на територію України багажів, вантажів, контейнерів, засобів перевезення, товарів та поштових відправлень, що створюють чи можуть створювати ризик для здоров’я населення.
Прийняття рішень Національним координатором з питань Міжнародних медико-санітарних правил (далі - Національний координатор) для оцінки ситуації та події, яка може бути кваліфікована як надзвичайна в системі громадського здоров’я, зокрема така, що може мати міжнародне значення, здійснюється за схемою згідно з додатком 2.
6. Ці Правила є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, що проживають або тимчасово перебувають на території України, або мають намір здійснити перетин державного кордону України.
7. Компетентні органи:
взаємодіють з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у вирішенні питань запобігання занесенню та поширенню хвороб та подій, що мають міжнародне значення, зазначених у підпункті 15 пункту 2 цих Правил, та координують їх діяльність під час виконання цих Правил;
формують мережу представників компетентного органу;
погоджують створення санітарно-карантинних підрозділів;
проводять моніторинг та координують в межах своїх повноважень проведення медико-санітарних заходів із залученням у разі потреби представників відповідальних органів, суб’єктів господарювання.
Держпродспоживслужба забезпечує та контролює виконання цих Правил в частині, що стосується виконання завдань і функцій з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).
МОЗ:
забезпечує та контролює виконання цих Правил в частині, що стосується медичного (санітарного) огляду в пунктах пропуску;
подає у порядку, встановленому законодавством, Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо затвердження переліку визначених пунктів пропуску;
вносить пропозиції щодо відкриття (закриття) визначених пунктів пропуску в установленому законодавством порядку;
забезпечує інформування про виникнення і поширення хвороб або надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров’я;
визначає вимоги щодо комплексу заходів санітарної охорони державного кордону та території України, координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування із зазначених питань;
затверджує державні медико-санітарні нормативи та державні медико-санітарні правила (регламенти) щодо дотримання та забезпечення санітарної охорони території України;
на підставі інформації, отриманої від Національного координатора, організовує та координує в межах своїх повноважень проведення медико-санітарних заходів щодо готовності, запобігання, реагування і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у сфері громадського здоров’я на національному та/або регіональному рівні;
виконує завдання та функції у сфері громадського здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя населення.
8. Національний координатор забезпечує цілодобовий зв’язок із МОЗ, Контактним пунктом Всесвітньої організації охорони здоров’я з Міжнародних медико-санітарних правил (далі - Контактний пункт ВООЗ), представниками компетентного органу, санітарно-карантинними підрозділами, відповідальними органами, іншими органами державної влади та закладами охорони здоров’я з метою своєчасного обміну інформацією про:
надзвичайні події, що створюють ризик для здоров’я населення, і прийняті рішення щодо проведення медико-санітарних заходів;
зміни епідемічної ситуації в Україні та за кордоном;
країни, що мають заражені райони;
надзвичайні події у сфері громадського здоров’я, що мають міжнародне значення, та інші події, що створюють ризик для здоров’я населення, що сталися в інших державах та на території України.
Така інформація постійно оновлюється і щодоби подається МОЗ та Контактному пункту ВООЗ до повної локалізації та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації або події, що створює ризик для здоров’я населення, та містить, зокрема, відомості щодо:
визначення надзвичайної ситуації чи події, що створює ризик для здоров’я населення;
результатів лабораторних досліджень;
джерел та факторів передачі захворювання;
кількості випадків захворювання та смерті;
умов, які впливають на поширення захворювання;
медико-санітарних заходів, що здійснюються.
Національний координатор не рідше ніж один раз на рік ініціює проведення навчань і тренувань з відповідальними органами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування з питань вжиття медико-санітарних заходів.
9. Взаємодія між фахівцями, що здійснюють медичний (санітарний) огляд, державний контроль за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин та реалізацію державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства, проведення медико-санітарних заходів у пунктах пропуску, забезпечується згідно з цими Правилами.
МОЗ, Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, медичні служби міністерств, інші центральні органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування проводять у межах своїх повноважень медико-санітарні заходи щодо профілактики та боротьби з інфекційними хворобами, що мають міжнародне значення, затверджують та забезпечують виконання комплексних міжвідомчих планів заходів із санітарної охорони території.
10. Відповідно до законодавства не допускається ввезення на територію України товарів, якщо під час здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства виявлено, що їх ввезення:
заборонено законодавством у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я неселення;
може спричинити масові інфекційні захворювання або отруєння неселення.
11. Дезінфекційні заходи у пунктах пропуску застосовуються за умови дотримання вимог санітарного законодавства та максимального унеможливлення завдання шкоди чи дискомфорту особам, що здійснюють поїздку; запобігання завданню шкоди навколишньому природному середовищу, що в результаті може чинити вплив на громадське здоров’я; запобігання пошкодженням багажу, вантажів, контейнерів, засобів перевезення, товарів, поштових відправлень.
12. В’їзд на територію України іноземців та осіб без громадянства, а також засобів перевезення з інших держав (територій), де зареєстровані інфекційні хвороби, що мають міжнародне значення, дозволяється за наявності документів згідно з додатками 3-6.
13. У разі тимчасового обмеження чи припинення сполучення через державний кордон відповідно до пункту 16 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. № 751 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 65, ст. 2265), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2025 р. № 1020 , перетин державного кордону здійснюється тільки у визначених пунктах пропуску.
14. Питання щодо санітарної охорони території України пов’язані з занесенням та поширенням хвороб, що мають міжнародне значення, не врегульовані цими Правилами, регулюються законодавством, Міжнародними медико-санітарними правилами (ММСП) та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами.
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, передбачена інша правова норма, ніж встановлена цими Правилами, застосовується правова норма міжнародного договору України.
Обмін інформацією, взаємодія та прийняття рішень
15. Відповідальні органи у разі надходження та/або отримання інформації, пов’язаної із потенційним ризиком для життя та здоров’я населення, про джерело інфекції чи контамінації, включаючи переносників та резервуари, які можуть призвести до міжнародного розповсюдження хвороби, негайно, але не пізніше ніж протягом 6 годин, повідомляють про це представнику компетентного органу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та санітарно-карантинному підрозділу у разі виявлення ризику в пункті пропуску, який не пізніше ніж протягом 12 годин інформує про це Національного координатора та компетентний орган.
16. У разі виявлення випадку хвороби (підозри на хворобу чи інфікування або носійство збудника), що має міжнародне значення, заклад охорони здоров’я, який виявив цей випадок, повідомляє представнику компетентного органу на території відповідної територіально-адміністративної одиниці за формою та в строк, визначені Порядком ведення обліку, звітності та епідеміологічного нагляду (спостереження) за інфекційними хворобами, затвердженим наказом МОЗ.
17. Представник компетентного органу у разі отримання повідомлення відповідно до пункту 15 цих Правил невідкладно проводить заходи з епідеміологічного нагляду (спостереження) та протягом 12 годин надсилає повідомлення Національному координатору та компетентному органу про здійснені медико-санітарні заходи.
18. Посадові особи, що здійснюють прикордонний та митний контроль, а також заходи офіційного контролю у пункті пропуску, у разі звернення до них осіб із скаргами на стан здоров’я, зокрема з ознаками хвороби, що має міжнародне значення, негайно повідомляють працівнику санітарно-карантинного підрозділу для супроводу цієї особи до приміщення санітарно-карантинного підрозділу або до іншого приміщення для проведення первинного медичного (санітарного) огляду і опитування.
19. Працівник санітарно-карантинного підрозділу здійснює первинний медичний (санітарний) огляд і опитування особи з ознаками розладу здоров’я, зокрема з ознаками (наявністю підозри) інфекційної хвороби, з метою встановлення причин погіршення стану здоров’я. За результатами первинного медичного (санітарного) огляду та опитування працівник санітарно-карантинного підрозділу забезпечує організацію надання необхідної медичної допомоги шляхом звернення до закладу охорони здоров’я, розташованого на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, визначеного МОЗ для надання медичної допомоги особі з ознаками розладу здоров’я.
20. Працівник санітарно-карантинного підрозділу у разі виявлення випадку хвороби (підозри на хворобу чи інфікування або носійство збудника), що має міжнародне значення, інформує протягом двох годин про цей випадок представника компетентного органу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та Національного координатора.
21. Національний координатор оцінює подію, що сталася, згідно з додатком 2 та у разі потреби повідомляє Контактному пункту ВООЗ та компетентному органу.
У разі виявлення події, що створює ризик для життя та здоров’я населення, згідно із схемою, наведеною у додатку 2, Національний координатор протягом 12 годин інформує компетентний орган та не пізніше ніж протягом 24 годин з моменту виявлення - Контактний пункт ВООЗ.
22. Відповідальні органи, Національний координатор, представники компетентного органу забезпечують обмін відомостями та даними між собою для виконання вимог цих Правил засобами інформаційних систем таких органів, зокрема щодо прізвища, імені, по батькові (за наявності) особи, дати народження, громадянства, дати перетину державного кордону, паспорта громадянина України, паспортного документа іноземця, особи без громадянства, адреси зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), місця фактичного проживання, інформації про засоби зв’язку (номер телефону, адреса електронної пошти).
23. Національний координатор забезпечує цілодобовий зв’язок із компетентним органом, заінтересованими відповідальними органами, Контактним пунктом ВООЗ, представниками національних координаторів з питань Міжнародних медико-санітарних правил інших країн, представниками компетентного органу, санітарно-карантинними підрозділами та закладами громадського здоров’я з метою своєчасного обміну інформацією про:
надзвичайні ситуації та події, що створюють ризик для життя та здоров’я населення, і прийняті рішення щодо проведення медико-санітарних заходів;
зміну епідемічної ситуації в Україні та за її межами;
наявність ендемічних територій, їх характеристики, причини визначення їх такими територіями;
надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров’я, що мають міжнародне значення, та інші події, що створюють ризик для здоров’я населення, які сталися на території України та в інших державах.
Зазначена інформація постійно оновлюється і надсилається компетентному органу та Контактному пункту ВООЗ на визначені адреси електронної пошти (засобами електронного зв’язку) до повної локалізації та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації або події, що створює ризик для життя та здоров’я населення. Така інформація містить, зокрема, відомості щодо:
визначення надзвичайної ситуації або події, що створює ризик для життя та здоров’я населення;
результатів епідеміологічного нагляду (спостереження);
результатів лабораторних досліджень;
ймовірного джерела інфекції;
факторів передачі хвороби;
кількості випадків хвороби і пов’язаних з нею смертей;
умов, які впливають на поширення хвороби;
здійснених медико-санітарних заходів та їх результатів.
Представники компетентного органу забезпечують можливість цілодобового зв’язку із Національним координатором, компетентними органами, закладами охорони здоров’я та відповідальними органами.
24. У разі наявності фактичних даних щодо події незалежно від походження чи джерела, яка може створити надзвичайну ситуацію у сфері громадського здоров’я, що має міжнародне значення, Національний координатор надсилає на адресу електронної пошти Контактного пункту ВООЗ медико-санітарну інформацію, зазначену у пункті 23 цих Правил.
25. У разі виникнення ситуації, яка не є надзвичайною, що має міжнародне значення, та не потребує інформування відповідно до додатка 2, Національний координатор може звернутися до ВООЗ через Контактний пункт ВООЗ з метою проведення консультацій щодо вжиття належних медико-санітарних заходів, а також з проханням про надання допомоги в проведенні інтерпретації та оцінки наявних епідеміологічних даних стосовно ситуації, що склалася.
26. У разі звернення ВООЗ через Контактний пункт ВООЗ до Національного координатора щодо перевірки інформації (уточнення, роз’яснення, підтвердження, спростування), яка стала відома ВООЗ з інших джерел, Національний координатор протягом 24 годин інформує ВООЗ про отримані дані щодо ризику для життя та здоров’я населення як на території України, так і на території інших держав, внаслідок експортованих чи імпортованих:
випадків захворювання людей;
переносників інфекцій чи контамінації;
контамінованих товарів.
27. У разі надходження запиту від ВООЗ щодо надання додаткової інформації стосовно події, яка визначена як така, що має ознаки надзвичайної ситуації у сфері громадського здоров’я, що має міжнародне значення, Національний координатор вживає всіх необхідних заходів до отримання додаткової необхідної інформації та інформування ВООЗ.
Національний координатор забезпечує розгляд отриманих рекомендацій ВООЗ із залученням компетентних та відповідальних органів.
28. За результатами оцінки інформації, що надійшла від Національного координатора відповідно до пункту 23 цих Правил, про виявлення події, що створює виникнення надзвичайної ситуації у сфері громадського здоров’я, яка має міжнародне значення, чи події, що створює ризик для життя та здоров’я населення, МОЗ протягом 24 годин організовує та координує в межах своїх повноважень проведення відповідних медико-санітарних заходів щодо готовності, запобігання, реагування і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у сфері громадського здоров’я.
Під час вибору та проведення медико-санітарних заходів обов’язково враховується така інформація, надана Національним координатором:
дані епідеміологічного нагляду (спостереження);
інформація про подію, що сталася;
міжнародні документи та стандарти ВООЗ;
тимчасові/постійні рекомендації Генерального директора ВООЗ;
інформація про епідемічну ситуацію в інших державах та заходи, які вжиті у цих державах;
рекомендації інших міждержавних та/або міжнародних організацій;
медико-санітарні заходи, які за результатами оцінки ризику події забезпечують належний рівень захисту здоров’я населення та не створюють більших обмежень для міжнародних перевезень та торгівлі, ніж інші можливі альтернативні заходи.
29. Медичний (санітарний) огляд осіб, що здійснюють поїздку, проводиться за наявності епідемічних показань працівниками санітарно-карантинного підрозділу до здійснення інших видів контролю у пунктах пропуску та передбачає:
вивчення інформації про історію та маршрут поїздок у заражені райони;
перевірку документів, що засвідчують проходження медичного (санітарного) обстеження та лабораторних досліджень;
перевірку документації, що засвідчує вакцинацію чи інші профілактичні заходи, передбачені законодавством;
вимогу щодо проходження вакцинації чи інших профілактичних заходів, передбачених законодавством;
здійснення медико-санітарного спостереження за підозрілими на зараження особами або їх ізоляцію чи проведення інших медико-санітарних заходів щодо таких осіб;
прийняття рішення щодо проведення медико-санітарних заходів стосовно багажу з підозрою на зараження, контейнерів, засобів перевезення або товарів та повідомлення про зазначене рішення посадовим особам, що здійснюють відповідні види контролю у пунктах пропуску;
здійснення заходів щодо відстежування контактів з підозрілими на зараження або хворими особами.
30. Медико-санітарні заходи, що проводяться під час державного контролю за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин та медичного (санітарного) огляду осіб представниками Держпродспоживслужби та санітарно-карантинного підрозділу за наявності епідемічних показань, передбачають:
проведення перевірки Суднової медико-санітарної декларації, Медико-санітарної частини Генеральної декларації повітряного судна, Свідоцтва про звільнення судна від санітарного контролю/Свідоцтва про проходження судном санітарного контролю;
проведення огляду;
проведення перевірки документів, що засвідчують вжиття заходів до ліквідації інфекції або контамінації перед виїздом або транзитом;
здійснення заходів щодо обробки багажу, вантажу, контейнерів, засобів перевезення, товарів, поштових відправлень, людських та тваринних останків для ліквідації інфекції чи контамінації, включаючи переносників та резервуари;
проведення відповідних медико-санітарних заходів для забезпечення безпечної обробки та транспортування людських останків;
прийняття рішення щодо забезпечення ізоляції багажу, вантажів, контейнерів, засобів перевезення, товарів та поштових відправлень і повідомлення про зазначене рішення посадовим особам, що здійснюють заходи контролю у пунктах пропуску;
подання пропозицій щодо повернення (до держави відправлення) або вилучення і знищення заражених та підозрілих на зараження багажу, вантажів, контейнерів, засобів перевезення, товарів та поштових відправлень у разі, коли інші доступні види обробки неефективні.
31. Проведення медико-санітарних та протиепідемічних заходів щодо запобігання поширенню хвороб, що мають міжнародне значення, є обов’язковим для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, суб’єктами господарювання незалежно від форми власності, що діють на території України, власниками та користувачами засобів перевезення, що провадять виробничу діяльність у межах території України, незалежно від національного походження, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, що проживають або тимчасово перебувають на території України чи мають намір здійснити міжнародну поїздку на територію України.
32. У разі коли працівниками санітарно-карантинного підрозділу пункту пропуску встановлено факти або дані, що свідчать про неефективність раніше проведених медико-санітарних заходів щодо осіб, багажу, вантажів, контейнерів, засобів перевезення, товарів, поштових відправлень, людських та тваринних останків, які здійснюють перетин державного кордону та прибувають із зараженого району, або відсутність їх проведення в пункті відправлення, необхідні медико-санітарні заходи проводяться під час прибуття до пункту пропуску.
33. У разі отримання від ВООЗ інформації про виникнення в інших державах надзвичайної ситуації у сфері громадського здоров’я, що має міжнародне значення, Національний координатор протягом 24 годин інформує представників компетентного органу, що перебувають у визначених пунктах пропуску, про обов’язковість проведення відповідних медико-санітарних заходів, рекомендованих ВООЗ.
34. Національний координатор протягом 24 годин інформує відповідальні органи щодо рекомендацій ВООЗ про наявні ризики для життя та здоров’я та списки держав (територій, регіонів), під час здійснення міжнародної поїздки до яких необхідне проведення медико-профілактичних заходів (вакцинації чи приймання профілактичних засобів, наприклад, протималярійних препаратів, препаратів йоду тощо).
35. Національний координатор та заклади охорони здоров’я під час інформування (консультування) осіб, що мають намір здійснити міжнародну поїздку чи здійснюють таку поїздку, повідомляють про ризики для життя та здоров’я за маршрутом поїздки та про медико-профілактичні заходи, яких необхідно вжити.
36. Дипломатичні представництва, консульські установи та торговельні представництва України за кордоном у разі отримання інформації про виявлені інфекційні хвороби, що мають міжнародне значення, на територіях держав, де раніше такі хвороби не були зареєстровані, негайно надсилають компетентному органу та Національному координатору повідомлення із зазначенням зараженого району, кількості хворих осіб та вжитих медико-санітарних заходів.
Медико-санітарні вимоги та заходи у пунктах пропуску
37. Медико-санітарні заходи проводяться на території пунктів пропуску під час державного контролю за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин. Медичний (санітарний) огляд осіб представниками компетентного органу щодо засобів перевезення, що здійснюють міжнародні перевезення, операторів перевезення (власників засобів перевезення) та судновласників, членів екіпажів та пасажирів літаків, морських суден та суден внутрішнього плавання, що здійснюють міжнародну поїздку (рейс), бригад поїздів, водіїв (машиністів) наземних засобів перевезення, багажу, товарів та вантажів, людських та тваринних останків, що перевозяться через державний кордон.
У разі загрози занесення і розповсюдження на території України або іноземної держави особливо небезпечних (зокрема карантинних і небезпечних для людей) інфекційних хвороб, з урахуванням епідемічної ситуації, за рішенням Кабінету Міністрів України перетин державного кордону здійснюється лише у визначених пунктах пропуску, в яких забезпечено виконання вимог розділу “В” додатка 1 до Міжнародних медико-санітарних правил, де забезпечується проведення необхідних медико-санітарних заходів та за наявності супровідної документації, оформленої відповідно до вимог санітарного законодавства та міжнародних договорів України.
38. Суб’єкти господарювання, на території яких розташовані пункти пропуску, в межах своїх повноважень забезпечують створення умов для:
проведення медико-санітарних заходів щодо багажу, вантажів, контейнерів, засобів перевезення, товарів, поштових відправлень, людських та тваринних останків, які відправляються чи прибувають із заражених районів, з метою підтвердження факту відсутності джерел інфекції чи контамінації, включаючи переносників та резервуари;
проведення медичного (санітарного) огляду членів екіпажів, пасажирів, бригад санітарно-карантинним підрозділом;
створення спеціально відведеного місця для опитування та медичного (санітарного) огляду осіб, що здійснюють поїздку, та їх тимчасової ізоляції у разі підозри на зараження;
оперативного інформування операторів перевезень (власників засобів перевезення) або уповноважених ними осіб про наміри проведення медико-санітарних заходів до засобу перевезення, а також прийняті рішення відповідно до цих Правил;
проведення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин засобів перевезення із залученням відповідальних органів та перевірки медико-санітарної документації відповідно до цих Правил;
видачі Свідоцтва про звільнення судна від санітарного контролю/Свідоцтва про проходження судном санітарного контролю;
утримання території та розміщених на ній об’єктів в належному санітарному стані;
доступу до питного водопостачання та громадських вбиральнь, утримання їх в належному санітарному стані;
захисту території та розташованих на ній будівель і засобів перевезення від проникнення гризунів та комах, проведення медико-санітарних заходів щодо боротьби з гризунами, комарами та іншими комахами;
здійснення контролю за роботою розташованих на територіях пунктів пропуску закладів, що працюють з особами, які здійснюють поїздку, засобами перевезення, поштовими відправленнями, багажем, вантажем, контейнерами, товарами, людськими та тваринними останками, зокрема проведення медико-санітарних заходів та медичного (санітарного) огляду;
участь у проведенні моніторингу морських та внутрішніх вод відповідно до законодавства;
управління відходами, стічними водами, забракованими харчовими продуктами, продуктами життєдіяльності людей чи тварин, стічними водами та будь-якими іншими контамінованими речовинами із засобу перевезення;
проведення дезінфекційних заходів з профілактичною метою та за епідемічними показаннями багажу, вантажів, засобів перевезення, товарів, поштових відправлень, людських та тваринних останків, а також у визначених випадках проведення санітарної обробки осіб;
забезпечення здійснення відповідних заходів реагування на події, що визначені як надзвичайна ситуація у сфері громадського здоров’я, що має міжнародне значення, шляхом розроблення та виконання плану заходів у разі виникнення надзвичайної ситуації у сфері громадського здоров’я (далі - план заходів);
оперативного інформування Національного координатора;
безперервного зв’язку із санітарно-карантинним підрозділом щодо проведення медико-санітарних заходів згідно з цими Правилами.
Держприкордонслужба в межах своїх повноважень забезпечує допуск на територію пунктів пропуску для роботи представникам компетентного органу та санітарно-карантинного підрозділу відповідно до законодавства.
Забезпечення проведення лабораторних досліджень та дезінфекційних заходів може здійснюватися санітарно-карантинними підрозділами на території пунктів пропуску або іншими суб’єктами господарювання на договірних умовах, поза межами пунктів пропуску.
39. У разі надходження інформації від Національного координатора про надзвичайну ситуацію, що має міжнародне значення, або про подію, що створює ризик для життя та здоров’я населення, відповідно до ММСП, уповноважений представник компетентного органу приймає рішення щодо проведення медико-санітарних заходів у визначених пунктах пропуску відповідно до цих Правил.
40. У разі відсутності інформації про наявність на засобі перевезення хворих/заражених та/або підозрілих на зараження інфекційною хворобою, що має міжнародне значення осіб, виникнення радіаційних чи хімічних аварій на борту під час перевезення небезпечних вантажів, державний контроль за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин та медичний (санітарний) огляд осіб представниками компетентного органу не проводяться на:
літаках, що прибувають з епідемічно безпечних районів, або таких, що здійснюють транзит, у разі, коли місце розташування літака буде обмежене окремою зоною аеропорту без права здійснення посадки чи висадки пасажирів, завантаження або розвантаження вантажів. Таким літакам дозволено отримати на борт запаси палива, води, продовольчих товарів за умови дотримання вимог санітарного законодавства та під контролем відповідальних органів;
морських судах та судах внутрішнього плавання, що прибувають з епідемічно безпечних районів щодо інфекційних захворювань та/або проходять транзитним морським шляхом чи внутрішніми водами в порт, розташований на території іншої держави, або таких, що проходять без заходу/прибуття в порт чи висадки членів екіпажу та пасажирів на берег;
наземних засобах перевезення, що прибувають з епідемічно безпечних районів або проходять транзитом без здійснення посадки чи висадки пасажирів, завантаження або розвантаження вантажів.
41. Засоби перевезення, що прибувають з ендемічних країн щодо інфекційних захворювань (заражених районів) та/або щодо яких наявна інформація про події, які містять ознаки надзвичайної ситуації у сфері громадського здоров’я, що має міжнародне значення, та/або у разі надходження до санітарно-карантинного підрозділу інформації про наявність серед членів екіпажу та пасажирів хворих/заражених та/або підозрілих на зараження осіб, з ознаками розладу здоров’я, зокрема ознаками хвороби (підозрою на хворобу), що має міжнародне значення, та/або про наявність переносників хвороб, або у разі порушення встановленого порядку перевезення небезпечних вантажів та порушення цілісності упаковки вантажу з ознаками витоку вмісту, підлягають відповідним видам контролю та проведенню медико-санітарних заходів у пунктах пропуску за участю представників санітарно-карантинного підрозділу та компетентного органу.
42. Засобам перевезення на підставі отриманих санітарно-карантинним підрозділом даних, які зазначені у пункті 40 цих Правил, надається дозвіл на початок вантажних операцій без участі уповноважених здійснювати відповідний контроль державних органів.
43. У разі коли власник засобу перевезення або уповноважена ним особа відмовляються від застосування протиепідемічних або профілактичних заходів, такому засобу перевезення дозволяється приймати на борт пальне, воду та харчові продукти лише за участю уповноважених здійснювати відповідний контроль державних органів.
44. Капітани морських суден, суден внутрішнього плавання, командири літаків, які прямують до портів, аеропортів України, повідомляють до прибуття у пункт призначення на території України Держприкордонслужбі про епідемічну ситуацію на засобі перевезення, а саме:
капітани морських суден, суден внутрішнього плавання - згідно із Судновою медико-санітарною декларацією за шість годин до прибуття в порт;
командири літаків - згідно з Медико-санітарною частиною Генеральної декларації повітряного судна за 30 хвилин до прибуття в аеропорт.
45. Медико-санітарні заходи, які проводяться на засобах перевезення, зазначених у пункті 41 цих Правил під час проведення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин та медичного (санітарного) огляду осіб представниками компетентного органу, передбачають:
проведення медичного (санітарного) огляду членів екіпажу, водіїв (машиністів) наземних засобів перевезення, бригад поїздів та пасажирів, їх термометрії та перевірки Міжнародного свідоцтва про вакцинацію/профілактику;
індикацію потенційно небезпечних хімічних речовин з метою виявлення контамінації засобу перевезення чи вантажу;
відбір зразків вантажів, товарів для проведення експертизи з метою встановлення їх відповідності показникам безпечності;
відбір зразків води, повітря, ґрунту на території пункту пропуску.
Якщо за результатами перевірки засіб перевезення вважається зараженим, санітарно-карантинним підрозділом приймається рішення щодо необхідності здійснення дезінфекційних заходів.
Дератизація морських суден та суден внутрішнього плавання здійснюється за умови порожнього трюму, крім випадків, коли розвантаження судна є неможливим. У разі коли такі судна заповнені баластом, дератизація здійснюється до завантаження.
Заключні дезінфекційні заходи здійснюються після розвантаження, в окремій зоні (на майданчику, причалі, стоянці, тупику тощо).
Після завершення здійснення дезінфекційних заходів представником санітарно-карантинного підрозділу вноситься відмітка про це у медико-санітарну документацію засобу перевезення.
46. Після проведення необхідних медико-санітарної заходів, зазначених у пункті 45 цих Правил, санітарно-карантинний підрозділ приймає рішення щодо:
надання дозволу на здійснення посадки чи висадки пасажирів/членів екіпажу, завантаження чи розвантаження вантажів, багажу, бортових запасів, в аеропорту - для літаків, в морському або річковому порту - для морських суден та суден внутрішнього плавання, на автодорожніх та залізничних станціях міжнародного сполучення - для наземних засобів перевезення; або
необхідності постановки засобу перевезення на окрему (санітарну) стоянку, причал, санітарну ділянку для проведення медико-санітарних заходів (за наявності хворих/заражених та/або підозрілих на зараження осіб, переносників хвороб, що мають міжнародне значення, чи слідів їх перебування, у разі незадовільного санітарного стану засобу перевезення чи його окремих частин, що може призвести до виникнення та поширення хвороб серед пасажирів та екіпажу).
47. Під час виїзду з території України засобів перевезення представниками санітарно-карантинного підрозділу за епідемічними показаннями здійснюється перевірка таких документів:
для морського судна (судна внутрішнього плавання) - Свідоцтва про звільнення судна від санітарного контролю/Свідоцтва про проходження судном санітарного контролю, особистих медичних документів членів екіпажу щодо стану здоров’я, Суднової медико-санітарної декларації;
для літака - Медико-санітарної частини Генеральної повітряної декларації з відміткою про дату та час останнього проведення дезінфекційних заходів та інших медико-санітарних заходів;
для поїздів - Книги запису про санітарний стан поїзда;
для пасажирів та екіпажу, що здійснюють поїздку до ендемічних країн - Міжнародного свідоцтва про вакцинацію/профілактику (відсутність у пасажира такого свідоцтва не є підставою для недопущення виїзду).
Медико-санітарні вимоги та заходи щодо запобігання завезенню та розповсюдженню (поширенню) хвороб, що мають міжнародне значення
48. Оператори перевезень (власники засобів перевезення) або уповноважені ними особи, що здійснюють міжнародні перевезення, забезпечують:
утримання засобів перевезення у належному технічному і санітарному стані;
підготовку водіїв та екіпажів засобів перевезення з питань профілактики хвороб, що мають міжнародне значення, та з проведення первинних медико-санітарних заходів у разі виявлення ознак таких хвороб або підозри на їх наявність;
оперативне інформування Держприкордонслужби про кожен випадок захворювання серед членів екіпажу та пасажирів, а також про санітарно-епідеміологічний стан на засобі перевезення;
проведення заходів щодо недопущення забруднення навколишнього природного середовища;
захист засобів перевезення від проникнення та розповсюдження гризунів, комах (переносників хвороб);
проведення дезінфекційних заходів на засобах перевезення з профілактичною метою, а також за епідемічними показаннями;
проведення первинних медико-санітарних заходів у разі виявлення хвороб серед пасажирів чи членів екіпажу (бригад) під час здійснення міжнародної поїздки;
у разі здійснення засобом перевезення міжнародних поїздок в ендемічні країни щодо малярії:
проведення хіміопрофілактики малярії усім членам екіпажу до та під час поїздки;
внесення в індивідуальну картку та в медичну документацію засобу перевезення інформації про кожного члена екіпажу/пасажира та проведену хіміопрофілактику (препарат, доза, регулярність та тривалість прийому);
інформування пасажирів про правила та схеми хіміопрофілактики під час в’їзду до ендемічних країн щодо малярії;
застосування репелентів серед членів екіпажу та пасажирів під час стоянки засобу перевезення у місцях з підвищеним ризиком щодо малярії.
49. У разі виявлення хворої/зараженої та/або підозрілої на зараження хворобою, що має міжнародне значення, особи на борту засобу перевезення водними шляхами, що здійснює рейс, оператором перевезень (власником засобу перевезення) або уповноваженою ними особою разом із санітарно-карантинним підрозділом вживаються такі заходи:
ізоляція хворої/зараженої та/або підозрілої на зараження особи до прибуття в найближчий пункт призначення, де існують умови для госпіталізації та лікування. Місце ізоляції повинно бути недоступним для переносників хвороб;
негайне інформування засобами електронного зв’язку про таких осіб адміністрації пункту призначення з метою оперативної організації проведення необхідних медико-санітарних заходів;
забезпечення забору біологічного матеріалу до початку лікування медичним персоналом за наявності необхідних умов для збереження матеріалу. У разі відсутності медичного персоналу та умов зберігання матеріалу забір не проводиться;
ізоляція осіб, що перебували у контакті з хворою/зараженою та/або підозрілою на зараження особою, в каютах та інших приміщеннях;
здійснення медико-санітарного спостереження за усіма контактними особами та проведення за показаннями екстреної профілактики;
проведення дезінфекційних заходів на судні, а у разі виявлення гризунів чи слідів їх перебування - дератизації (мертвих гризунів ізолюють в окремі герметичні ємності), у разі виявлення комах - дезінсекції.
50. У разі виявлення хворої/зараженої та/або підозрілої на зараження хворобою, що має міжнародне значення, особи у літаку чи на наземному засобі перевезення, що здійснює міжнародну поїздку, оператором перевезень (власником засобу перевезення) або уповноваженою ними особою, що здійснює міжнародне перевезення, вживаються заходи для тимчасової ізоляції такої особи у вільному відсіку або на задніх сидіннях літака, салону автобуса, купе поїзда до прибуття в найближчий пункт призначення на шляху поїздки, де наявні умови для госпіталізації та лікування.
51. Під час прибуття у пункт пропуску засобу перевезення, на якому наявні хворі/заражені та/або підозрілі на зараження хворобою, що має міжнародне значення, особи чи мертві тварини, капітани морських суден, суден внутрішнього плавання, командири літаків, начальники пасажирських поїздів, водії (машиністи) наземних засобів перевезення або відповідальні особи екіпажу засобу перевезення здійснюють такі заходи:
невідкладно інформують Держприкордонслужбу про наявність хворих/заражених та/або підозрілих на зараження хворобою, що має міжнародне значення, осіб чи мертвих тварин;
не здійснюють висадку членів екіпажу і пасажирів, вивантаження багажу, вантажів до отримання відповідного рішення та забезпечують їх безпечне перебування;
надають необхідну медико-санітарну інформацію на запит санітарно-карантинного підрозділу.
За рішенням санітарно-карантинного підрозділу суб’єкти господарювання, на території яких розташовані пункти пропуску, за можливості переміщують засіб перевезення до санітарного причалу, санітарної стоянки, санітарного майданчика.
Cуб’єкти господарювання, на території яких розташовані пункти пропуску, в межах своїх повноважень вживають заходів, передбачених Комплексним міжвідомчим планом заходів із санітарної охорони території, затвердженим місцевими органами виконавчої влади, та забезпечують:
готовність приміщень для проведення медичного (санітарного) огляду та за потреби ізоляції хворих/заражених та/або підозрілих на зараження хворобою, що має міжнародне значення, осіб;
проведення заходів з дезінфекції засобу перевезення самостійно або за викликом спеціалізованою бригадою спеціалістів;
постачання питної води, харчування, лікарських засобів та медичних виробів, доступ до вбиралень, охорону екіпажу та пасажирів, їх багажу, вантажу, що перебувають у засобі перевезення, до завершення проведення медико-санітарних заходів.
52. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, на території яких виявлено особу з розладами здоров’я, пов’язаними з інфекційним, хімічним, радіоактивним чи невідомого походження агентом/чинником, на засобі перевезення, забезпечують залежно від випадку:
готовність бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги із спеціально навченим персоналом та наявністю спеціальних засобів індивідуального захисту (респіратори, рукавиці, костюми) до виїзду у постійному режимі;
готовність закладів охорони здоров’я відповідної адміністративно-територіальної одиниці до реагування на надзвичайну ситуацію у сфері громадського здоров’я, що має міжнародне значення;
готовність закладів охорони здоров’я до прийняття осіб, що підлягають госпіталізації та лікуванню, та осіб, що були у контакті з хворою/зараженою особою, для забезпечення за потреби обсервації (ізоляції), медичного (санітарного) обстеження, проведення екстреної профілактики за епідемічними показаннями, медико-санітарного спостереження до завершення інкубаційного періоду, а також ведення необхідної медичної документації на всіх етапах надання медичної допомоги.
53. Представники компетентного органу та санітарно-карантинного підрозділу, розташованого на території пункту пропуску, де виявлено хвору/заражену та/або підозрілу на зараження особу на засобі перевезення, забезпечують:
виїзд бригади фахівців (епідеміологів) для роботи в осередку інфекційної хвороби та забезпечення їх відповідними засобами індивідуального захисту;
проведення перевірки медико-санітарної документації на засобі перевезення, опитування та анкетування осіб, що контактували з хворою/зараженою особою;
прийняття рішення щодо обмежувальних заходів, зокрема кількості контактних осіб, що підлягають ізоляції, на основі встановленого лікарем попереднього діагнозу та подання відповідного повідомлення в рамках функціонування системи епідеміологічного нагляду (спостереження), єдиної державної системи цивільного захисту (функціональної підсистеми медичного захисту), а також за результатами епідеміологічного розслідування;
відповідно до попередньо встановленого діагнозу визначення переліку та обсягу медико-санітарних заходів, необхідних для локалізації та ліквідації осередку інфекційної хвороби;
відбір зразків та проведення лабораторних досліджень;
проведення епідеміологічного розслідування із залученням за потреби відповідальних органів;
здійснення контролю за якістю проведення протиепідемічних та інших медико-санітарних заходів на засобах перевезення та у пункті пропуску;
інформування представника компетентного органу за місцем проживання (перебування) особи, що контактувала з хворою/зараженою особою, про продовження її поїздки з метою забезпечення подальшого медико-санітарного спостереження до завершення інкубаційного періоду за місцем проживання (перебування) такої особи;
інформування Національного координатора про випадок надзвичайної ситуації відповідно до пункту 20 цих Правил протягом двох годин з моменту виявлення та надалі щодо епідемічної ситуації в осередку інфекційної хвороби та про проведення протиепідемічних та інших медико-санітарних заходів;
встановлення медико-санітарного спостереження за особами, що контактували з хворою особою, за місцем їх проживання (перебування) до завершення інкубаційного періоду.
54. Засоби перевезення, що потребували застосування до них медико-санітарних заходів, розпочинають посадку/висадку пасажирів, завантаження/розвантаження багажу, вантажів та бортових запасів виключно після завершення усіх необхідних медико-санітарних заходів.
55. Хворі/заражені та/або підозрілі на зараження іноземці та особи без громадянства госпіталізуються та забезпечуються необхідним лікуванням згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2014 р. № 121 “Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та компенсації вартості медичних послуг і лікарських засобів, наданих іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово проживають або перебувають на території України” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 37, ст. 988; 2018 р., № 44, ст. 1544) в умовах дотримання поваги до їх гідності, прав та основоположних свобод людини, мінімізуючи будь-який дискомфорт або страждання, пов’язані з такими заходами, зокрема:
з урахуванням гендерних, вікових, соціокультурних, етнічних та релігійних особливостей осіб, що подорожують;
організацією належного доступу до харчування та питної води, житла та одягу, захисту багажу та особистих речей, медичного обслуговування та лікування, забезпечення засобами, необхідними для спілкування, якщо можливо, зрозумілою для осіб, що подорожують, мовою тощо;
наданням необхідної допомоги особам, що подорожують, які перебувають в обсервації, ізоляції, самоізоляції чи підлягають медичному обстеженню.
У разі відмови осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, від госпіталізації та/або лікування складається письмова відмова від госпіталізації та/або лікування у присутності працівника санітарно-карантинного підрозділу, який забезпечує інформування представника компетентного органу, посольства чи консульства.
Іноземці та особи без громадянства, що відмовилися від госпіталізації та лікування, письмово попереджаються про відповідальність за порушення вимог санітарного законодавства відповідно до Закону України “Про систему громадського здоров’я”.
56. У разі смерті особи від інфекційної хвороби на засобі перевезення, що прибуває на територію України, передбачаються:
зняття і транспортування трупа евакуаційною бригадою до моргу інфекційної лікарні (інфекційного стаціонару), визначеної (визначеного) наказом структурного підрозділу з питань охорони здоров’я місцевих органів виконавчої влади та уповноваженої (уповноваженого) на проведення розтинів померлих від інфекційних хвороб, що мають міжнародне значення;
проведення медико-санітарних заходів у разі виявлення хворої/зараженої та/або підозрілої на зараження особи.
Медико-санітарні вимоги та заходи до вантажів, контейнерів, товарів, багажу та зон завантаження контейнерів
57. На вантажі, контейнери, товари та багаж поширюється дія медико-санітарних заходів у разі, коли:
на засобі перевезення були виявлені переносники хвороб чи сліди їх перебування;
відсутня супровідна документація;
зафіксовано перевищення допустимих значень потужності випромінювання та поверхневого забруднення радіонуклідами;
порушено цілісність контейнера або упаковки.
58. Зони завантаження/розвантаження контейнерів повинні утримуватися власниками (користувачами) територій, на яких вони розташовані, незалежно від форми власності, в умовах, що виключають можливість потрапляння інфекції до контейнерів чи їх контамінацію, включаючи переносників хвороб та резервуари хвороб, зокрема під час пакування.
Відправники та одержувачі контейнерів вживають дезінфекційні та медико-санітарні заходи для недопущення контамінації контейнерів у разі їх багаторазового використання.
59. До вантажів, контейнерів, товарів та багажу, що прибувають із заражених районів або щодо яких наявна інформація про надзвичайні ситуації, що мають міжнародне значення, застосовуються дезінфекційні заходи, за епідемічними показаннями, визначені представником санітарно-карантинного підрозділу.
60. Огляд вантажів, контейнерів, товарів та багажу, що прибувають із заражених районів або щодо яких наявна інформація про надзвичайні ситуації, що мають міжнародне значення, проводиться комісією, утвореною Держмитслужбою, за участю відповідальних органів та санітарно-карантинних підрозділів.
61. За результатами огляду комісією приймається рішення щодо:
можливості ввезення вантажів, контейнерів, товарів та багажу;
тимчасового зупинення оформлення оглянутого вантажу у разі відсутності необхідних супровідних документів на такий вантаж, що підтверджують його безпечність та якість, або у разі його неналежного оформлення чи невідповідності фактичному вантажу, що перевозиться;
необхідності відбору зразків оглянутого вантажу для проведення відповідних досліджень (лабораторних, інструментальних);
проведення необхідних медико-санітарних заходів;
вжиття заходів відповідно до законодавства у разі виявлення порушень санітарного законодавства.
62. Результати огляду надаються відповідальним органам, представники яких здійснювали цей огляд, митним органам, а також адміністрації порту, аеропорту, пункту пропуску та санітарно-карантинним підрозділам.
Ресурсне забезпечення і функціонування санітарно-карантинних підрозділів
63. Для виконання цих Правил при пунктах пропуску згідно з Положеннями про компетентні органи та відповідно до законодавства утворюються і функціонують санітарно-карантинні підрозділи.
Матеріально-технічне забезпечення санітарно-карантинних підрозділів покладається на компетентні органи.
64. Режим роботи санітарно-карантинного підрозділу визначається компетентним органом з урахуванням режиму роботи пункту пропуску.
65. Працівники санітарно-карантинного підрозділу забезпечують виконання цих Правил у пунктах пропуску шляхом здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, медичних (санітарних) оглядів та проведення медико-санітарних заходів.
66. Санітарно-карантинний підрозділ у своїй діяльності керується цими Правилами, актами законодавства, які регламентують діяльність пунктів пропуску, та Положенням про санітарно-карантинний підрозділ.
67. Доступ працівників компетентного органу та санітарно-карантинних підрозділів до зон прикордонного та митного контролю здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
68. Суб’єкти господарювання, на території яких розташовані визначені пункти пропуску, для здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, медичних (санітарних) оглядів та проведення медико-санітарних заходів санітарно-карантинними підрозділами забезпечують:
надання приміщень, необхідних для роботи працівників санітарно-карантинного підрозділу, а також для забезпечення тимчасової обсервації (ізоляції) хворих/заражених та/або підозрілих на зараження хворобою, що має міжнародне значення, осіб, контактних осіб, а також інших осіб, які потребують медичної допомоги, відповідно до законодавства;
визначення санітарних стоянок (у міжнародних аеропортах), санітарних майданчиків (у пунктах пропуску на автошляхах), санітарних тупиків (на прикордонних залізничних станціях), обладнаних під’їзними дорогами, огорожею, охороною, системами водопостачання, каналізації, освітлення, засобами телефонного зв’язку тощо.
69. У випадках, передбачених цими Правилами, працівники санітарно-карантинного підрозділу, які здійснюють державний контроль за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, проводять медичний (санітарний) огляд осіб та медико-санітарні заходи, мають право вільного доступу до засобів перевезення, а також до приміщень (відсіків), де можуть перебувати члени екіпажу, пасажири, їх багаж та вантаж.
Супровідна медико-санітарна документація
70. Перевірка супровідної медико-санітарної документації проводиться відповідно до цих Правил.
До супровідної медико-санітарної документації належать:
Міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику (додаток 3);
Суднова медико-санітарна декларація (додаток 4);
Медико-санітарна частина Генеральної декларації повітряного судна (додаток 5);
Свідоцтво про звільнення судна від санітарного контролю/Свідоцтво про проходження судном санітарного контролю (додаток 6).
71. Суб’єкти господарювання, які провадять господарську діяльність з медичної практики для осіб, що здійснюють поїздку або мають намір здійснити поїздку в ендемічні країни (райони) щодо хвороб, за наявності вакцинації чи здійснення інших заходів профілактики видають таким особам Міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику згідно з додатком 3.
Міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику заповнюється та підписується лікарем або уповноваженим медичним працівником, який здійснює нагляд за введенням вакцини чи інших профілактичних засобів, та засвідчується печаткою (за наявності) суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього пункту, у якому проведено процедуру. Міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику є недійсним у разі внесення будь-яких змін до його форми, наявності підчищень, виправлень чи незаповнення будь-яких його частин.
Міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику повинно бути підписано власноруч лікарем або уповноваженим медичним працівником, який здійснює нагляд за введенням вакцини чи інших профілактичних засобів, та засвідчено печаткою (за наявності) закладу охорони здоров’я, фізичною особою - підприємцем (за наявності), які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Печатка суб’єкта господарювання не може замінити зазначений власноручний підпис.
Особам, що здійснюють поїздку та мають Міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику, не може бути відмовлено у в’їзді внаслідок хвороби, зазначеної у такому Міжнародному свідоцтві про вакцинацію/профілактику, навіть якщо особа прибуває із зараженого району, за винятком випадків, коли існують підтверджені факти про неефективність проведеної вакцинації чи інших засобів профілактики.
72. Суднова медико-санітарна декларація є документом, що містить медико-санітарну інформацію стосовно морського судна або судна внутрішнього плавання, що здійснює міжнародний рейс.
Капітан судна до прибуття в пункт пропуску вивчає медико-санітарну ситуацію на борту, заповнює і надає представнику Держприкордонслужби Суднову медико-санітарну декларацію за формою згідно з додатком 4.
Представник санітарно-карантинного підрозділу оцінює Суднову медико-санітарну декларацію, та у разі коли надана інформація є неповною або містить ознаки наявності на судні ризиків для здоров’я населення, вживає заходів реагування відповідно до цих Правил.
73. Медико-санітарна частина Генеральної декларації повітряного судна містить медико-санітарну інформацію стосовно літака, що здійснює міжнародний рейс.
Командир літака чи уповноважений член екіпажу під час здійснення польоту чи одразу після здійснення посадки в аеропорту надає представнику Держприкордонслужби Медико-санітарну частину Генеральної декларації літака за формою згідно з додатком 5.
Представник санітарно-карантинного підрозділу оцінює Медико-санітарну частину Генеральної декларації літака, та у разі коли надана інформація є неповною або містить ознаки наявності на судні ризиків для здоров’я населення, вживає заходів реагування відповідно до цих Правил.
74. Свідоцтво про звільнення судна від санітарного контролю/Свідоцтво про проходження судном санітарного контролю (далі - суднові санітарні свідоцтва) є видом медико-санітарної документації, що видається санітарно-карантинним підрозділом, за формою згідно з додатком 6. Перелік санітарно-карантинних підрозділів, що видають суднові санітарні свідоцтва, затверджується наказом МОЗ.
Строк дії суднового санітарного свідоцтва становить шість місяців. Представником компетентного органу строк дії суднового санітарного свідоцтва може бути продовжено не більш як на один місяць у разі, коли необхідні медико-санітарні заходи не можуть бути здійснені в пункті пропуску порту прибуття або якщо відсутні ознаки інфікування або зараження.
Суднові санітарні свідоцтва надаються представнику Держприкордонслужби капітаном судна або уповноваженим на це членом екіпажу (бригади) під час прибуття у пункт пропуску.
У разі коли суднові санітарні свідоцтва втратили чинність (їх строк дії закінчився) або зазначена у них інформація свідчить про наявність на судні ознак ризиків для здоров’я населення, представник санітарно-карантинного підрозділу вживає заходів, що передбачені пунктами 48-56 цих Правил. Про такі випадки представник компетентного органу обов’язково інформує протягом 12 годин Національного координатора.
У разі проведення медико-санітарних заходів під час державного контролю за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, медичного (санітарного) огляду осіб, за результатами їх здійснення санітарно-карантинним підрозділом компетентного органу видається Свідоцтво про проходження судном санітарного контролю, у якому зазначається інформація про виявлені факти та вжиті заходи.
Санітарно-карантинним підрозділом може бути видано Свідоцтво про звільнення судна від санітарного контролю у разі відсутності даних про наявність на судні збудників небезпечних інфекційних хвороб, включаючи переносників та резервуари хвороб.
У разі коли за результатами державного контролю за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, медичного (санітарного) огляду осіб та проведених медико-санітарних заходів не досягнуто відповідності судна медико-санітарним вимогам, санітарно-карантинним підрозділом вноситься відповідна відмітка у Свідоцтво про проходження судном санітарного контролю.
75. Результати державного контролю за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, медичного (санітарного) огляду осіб проведених в пунктах пропуску та прийняті рішення щодо пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів представниками санітарно-карантинних підрозділів документально фіксуються в порядку, визначеному МОЗ.
Результати зазначеного контролю доводяться до відома контрольних органів та служб в пункті пропуску для вжиття ними заходів відповідно до законодавства.
Правила із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 916 від 06.11.2019, № 1065 від 04.12.2019, № 272 від 08.04.2020, № 826 від 09.09.2020; в редакції Постанови КМ № 1020 від 20.08.2025 - застосовується з 28 травня 2026 року
Додаток 1
до Правил
ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ,
що мають міжнародне значення
Додаток 1 в редакції Постанови КМ № 1020 від 20.08.2025 - застосовується з 28 травня 2026 року
Додаток 2
до Правил
СХЕМА
прийняття рішень для оцінки ситуації та сповіщення про події, які можуть вважатися надзвичайними подіями у сфері громадського здоров’я, що мають міжнародне значення
Додаток 2 в редакції Постанови КМ № 1020 від 20.08.2025 - застосовується з 28 травня 2026 року
Додаток 3
до Правил
МІЖНАРОДНЕ СВІДОЦТВО
про вакцинацію/профілактику
Додаток 3 в редакції Постанови КМ № 1020 від 20.08.2025 - застосовується з 28 травня 2026 року
Додаток 4
до Правил
СУДНОВА МЕДИКО-САНІТАРНА ДЕКЛАРАЦІЯ
Додаток 4 в редакції Постанови КМ № 1020 від 20.08.2025 - застосовується з 28 травня 2026 року
Додаток 5
до Правил
МЕДИКО-САНІТАРНА ЧАСТИНА ЗАГАЛЬНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ ПОВІТРЯНОГО СУДНА
Додаток 5 в редакції Постанови КМ № 1020 від 20.08.2025 - застосовується з 28 травня 2026 року
Додаток 6
до Правил
ЗРАЗОК
Свідоцтво про звільнення судна від санітарного контролю/
Свідоцтво про проходження судном санітарного контролю
Додаток 6 в редакції Постанови КМ № 1020 від 20.08.2025 - застосовується з 28 травня 2026 року