Zakon.local
← До пошуку
ЧиннийПостанова

Деякі питання реалізації положень Закону України “Про державні резерви” щодо формування державних резервів

Номер
58-2025-п
Видавник
Кабінет Міністрів України
Прийнято
21 січ. 2025 р.
Редакція
21 січ. 2025 р.
Markdown Текст JSON (метадані) На rada.gov.ua

Деякі питання реалізації положень Закону України “Про державні резерви” щодо формування державних резервів

Тип: Постанова Кабінету Міністрів України; Порядок Видавник: Кабінет Міністрів України Номер: 58-2025-п Прийнято: 2025-01-21 Чинна редакція від: 2025-01-21 Стан: in_force Rada ID: 58-2025-%D0%BF

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 21 січня 2025 р. № 58

Київ

Деякі питання реалізації положень Закону України “Про державні резерви” щодо формування державних резервів

Відповідно до частини третьої статті 6, частини першої статті 10, частини четвертої статті 11 Закону України “Про державні резерви” Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити такі, що додаються:

Порядок формування державних резервів та переміщення матеріальних цінностей державних резервів;

Порядок відбору відповідальних зберігачів та резервантів.

Прем'єр-міністр України

Д. ШМИГАЛЬ

Інд. 67

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 21 січня 2025 р. № 58

ПОРЯДОК

формування державних резервів та переміщення матеріальних цінностей державних резервів

1. Цей Порядок визначає механізм формування державних резервів та переміщення матеріальних цінностей державних резервів.

2. Державні резерви складаються з державного матеріального резерву та мобілізаційного резерву.

3. Формування державного матеріального резерву забезпечується Державним агентством з управління резервами на підставі номенклатури матеріальних цінностей державного матеріального резерву, норм їх накопичення, у тому числі рівня незнижуваного запасу (далі - номенклатура).

4. Формування мобілізаційного резерву забезпечується міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення) на підставі номенклатури матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, затвердженої Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 9 Закону України “Про державні резерви” (далі - Закон).

Особливості формування матеріальних цінностей мобілізаційного резерву визначаються в окремих актах Кабінету Міністрів України, прийнятих відповідно до статті 10 Закону.

5. Матеріальні цінності, що постачаються до державних резервів, повинні відповідати протягом усього строку їх зберігання установленим законодавством вимогам щодо їх якості (безпечності) та асортименту визначених видів продукції, що підтверджується відповідними документами, які обов’язково додаються до державного контракту (договору) постачання та закладення матеріальних цінностей до державних резервів (далі - державний контракт), типова форма якого затверджується Мінекономіки відповідно до статті 10 Закону.

6. У цьому Порядку термін “загроза втрати або пошкодження матеріальних цінностей державного матеріального резерву” означає наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку та можуть призвести до втрати, псування, пошкодження, знищення матеріальних цінностей державного матеріального резерву, зокрема внаслідок стихійних лих, техногенних катастроф, збройної агресії, а також у разі перебування відповідального зберігача або резерванта у стані припинення (реорганізації, ліквідації) або у процедурі банкрутства.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про державні резерви”, “Про публічні закупівлі”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, інших законодавчих актах України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актах.

7. Формування державного матеріального резерву передбачає закладення (поповнення) матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

8. Державне агентство з управління резервами відповідно до номенклатури складає та затверджує план закупівлі матеріальних цінностей для подальшого їх закладення до державного матеріального резерву.

9. Державне агентство з управління резервами здійснює відповідно до плану, передбаченого пунктом 8 цього Порядку, закупівлю матеріальних цінностей у порядку, визначеному Законом України “Про публічні закупівлі”.

10. Розміщення викуплених матеріальних цінностей на відповідальне зберігання на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління Державного агентства з управління резервами, здійснюється за рішенням такого Агентства.

У разі неможливості здійснити розміщення викуплених матеріальних цінностей на підприємствах, в установах та організаціях, зазначених в абзаці першому цього пункту, Державне агентство з управління резервами здійснює відбір відповідальних зберігачів відповідно до Порядку відбору відповідальних зберігачів та резервантів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2025 р. № 58 “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про державні резерви” щодо формування державних резервів”.

11. Розміщення у місцях відповідального зберігання та резервування викуплених Державним агентством з управління резервами матеріальних цінностей здійснюється на умовах, визначених у договорах відповідального зберігання та резервування, типові форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону.

12. Під час закладення матеріальних цінностей до державного матеріального резерву Державне агентство з управління резервами проводить перевірку матеріальних цінностей на відповідність вимогам щодо їх якості (безпечності) та асортименту, зазначеним у державному контракті (далі - перевірка).

13. Під час закладення матеріальних цінностей на відповідальне зберігання до державного матеріального резерву у відповідальних зберігачів (резидентів) перевірка проводиться у відповідальних зберігачів (резидентів) за участю посадових осіб Державного агентства з управління резервами та уповноважених представників постачальника і відповідальних зберігачів (резидентів).

14. Під час закладення матеріальних цінностей на резервування до державного матеріального резерву перевірка проводиться у резервантів (резидентів) за участю посадових осіб Державного агентства з управління резервами та уповноважених представників резервантів (резидентів).

15. За результатами перевірки посадові особи Державного агентства з управління резервами складають акт перевірки матеріальних цінностей, поставлених для закладення до державного матеріального резерву.

16. У разі встановлення невідповідності матеріальних цінностей вимогам щодо їх якості (безпечності) та асортименту, зазначеним у державному контракті, Державне агентство з управління резервами вживає заходів, передбачених статтею 17 Закону.

17. У разі закладення матеріальних цінностей на відповідальне зберігання матеріальні цінності вважаються закладеними до державного матеріального резерву після підписання акта приймання-передачі матеріальних цінностей між Державним агентством з управління резервами та постачальником цих матеріальних цінностей.

У разі резервування  матеріальні цінності вважаються закладеними до державного матеріального резерву після підписання акта приймання-передачі матеріальних цінностей між Державним агентством з управління резервами та резервантом.

18. Відповідальні зберігачі та резерванти забезпечують зберігання запасів матеріальних цінностей державного матеріального резерву відповідно до умов, визначених у договорах відповідального зберігання та резервування, типові форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону.

19. Матеріальні цінності, які включені до переліку видів матеріальних цінностей, розміщення яких дозволяється за межами території України, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону, розміщуються за межами території України на підставі міжнародних договорів України.

20. Матеріальні цінності у вигляді пального розміщуються виключно на акцизних складах резервантів або відповідальних зберігачів за наявності у них ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

21. З метою освіження закладених до державного матеріального резерву матеріальних цінностей Державне агентство з управління резервами не пізніше 25 грудня року, що передує плановому, розробляє та затверджує план освіження зазначених матеріальних цінностей. Такий план складається відповідно до номенклатури та з урахуванням накопичених матеріальних цінностей державного матеріального резерву за попередні роки.

22. У разі виникнення загрози втрати або пошкодження матеріальних цінностей державного матеріального резерву (зокрема, внаслідок військових дій, диверсій, актів тероризму, аварій, пожеж, стихійних лих, блокади або інших обставин, які не залежать від відповідальних зберігачів та резервантів) зазначені суб’єкти зобов’язані невідкладно, але не пізніше 24-х годин з моменту виникнення таких обставин, надіслати відповідне письмове повідомлення, складене у довільній формі з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою), до Державного агентства з управління резервами для прийняття ним відповідного рішення.

У повідомленні обов’язково зазначається стисле обґрунтування підстав, що підтверджують факт виникнення обставин, визначених абзацом першим цього пункту. До повідомлення додаються документи, що підтверджують зазначену в ньому інформацію, а у разі, коли відповідальний зберігач (резидент) або резервант (резидент) перебуває у стадії банкрутства, до повідомлення обов’язково додається копія заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Після отримання відповідальним зберігачем або резервантом сертифіката, виданого Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, який засвідчує факт виникнення обставини непереборної сили, передбачених абзацом першим цього пункту, відповідальний зберігач або резервант зобов’язані невідкладно, але не пізніше 24-х годин з моменту його отримання, надіслати такий сертифікат до Державного агентства з управління резервами.

23. Державне агентство з управління резервами невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання документів, зазначених в абзацах першому і другому пункту 22 цього Порядку, забезпечує їх розгляд для вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для переміщення матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

24. За наявності підстав для переміщення матеріальних цінностей державного матеріального резерву, передбачених абзацами першим і другим пункту 22 цього Порядку, Державне агентство з управління резервами приймає рішення про переміщення матеріальних цінностей державного матеріального резерву, яке погоджується в одноденний строк Мінекономіки. Таке рішення оформлюється наказом Державного агентства з управління резервами, в якому обов’язково зазначаються обґрунтування необхідності прийняття такого рішення, строки для здійснення переміщення, кількість матеріальних цінностей державного матеріального резерву, найменування та місце відповідального зберігання або резервування матеріальних цінностей державного матеріального резерву, з якого переміщуються матеріальні цінності до іншого місця відповідального зберігання або резервування.

25. Державне агентство з управління резервами не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від Мінекономіки листа щодо погодження переміщення матеріальних цінностей державного матеріального резерву письмово з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою) повідомляє про прийняте рішення відповідальному зберігачу (резиденту) або резерванту (резиденту), який надіслав повідомлення, зазначене у пункті 22 цього Порядку.

26. Під час прийняття рішення про переміщення матеріальних цінностей державного матеріального резерву до іншого відповідального зберігача або резерванта (резидента) враховуються такі основні умови:

  • 1) відповідальний зберігач/резервант (резидент) повинен відповідати критеріям, визначеним у Порядку відбору відповідальних зберігачів та резервантів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2025 р. № 58 “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про державні резерви” щодо формування державних резервів”;

  • 2) будівля, приміщення, сховище, споруда тощо відповідального зберігача/резерванта (резидента), до яких планується перемістити матеріальні цінності державного матеріального резерву, повинні бути найбільш територіально наближеними до місць зберігання відповідального зберігача/резерванта (резидента), від яких буде здійснено переміщення, і не розташовані на тимчасово окупованій території, а також на територіях, на яких ведуться бойові дії;

  • 3) інші істотні умови, які зазначені у договорах, передбачених у цьому Порядку.

27. Прийняття відповідальними зберігачами та резервантами (резидентами) матеріальних цінностей під час переміщення здійснюється в порядку розміщення, передбаченому цим Порядком.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 21 січня 2025 р. № 58

ПОРЯДОК

відбору відповідальних зберігачів та резервантів

1. Цей Порядок встановлює механізм відбору відповідальних зберігачів та резервантів, які можуть забезпечити відповідальне зберігання та резервування матеріальних цінностей державного матеріального резерву (далі - відбір).

2. Дія цього Порядку не поширюється на підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Державного агентства з управління резервами.

3. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про державні резерви” та “Про публічні закупівлі”.

4. Відбір відповідальних зберігачів та резервантів здійснюється з урахуванням розробленого та затвердженого Державним агентством з управління резервами плану щорічних поставок матеріальних цінностей до державного матеріального резерву на відповідний рік (далі - план).

5. Державне агентство з управління резервами відповідно до плану та в порядку, передбаченому Законом України “Про публічні закупівлі”, здійснює відбір відповідальних зберігачів та резервантів.

6. Організаційні заходи щодо проведення відбору, зокрема пов’язані з проведенням дослідження цінової ситуації на внутрішньому ринку, маркетингу, публікацією оголошень, підготовкою тендерної документації та перевіркою відповідності учасників, здійснюються Державним агентством з управління резервами.

7. Відповідальними зберігачами та резервантами можуть бути суб’єкти господарювання (резиденти та нерезиденти) незалежно від форми власності, які відповідають таким критеріям:

  • 1) провадження господарської діяльності у відповідній сфері не менше ніж п’ять років;

  • 2) наявність у користуванні (на весь строк відповідального зберігання (резервування) необхідних для відповідального зберігання (резервування) будівель, приміщень, сховищ, споруд, не розташованих на територіях, тимчасово окупованих Російською Федерацією, або на територіях, на яких ведуться бойові дії, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого в установленому порядку;

  • 3) наявність у користуванні акцизних складів та наявність ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним (на весь строк відповідального зберігання (резервування) пального) (у разі закупівлі послуги з відповідального зберігання чи резервування пального);

  • 4) на період воєнного стану впровадження у місцях зберігання пального інженерно-технічних заходів захисту від ракетно-дронових атак, передбачених законодавством у сфері захисту об’єктів критичної інфраструктури (у разі закупівлі послуги з відповідального зберігання чи резервування пального);

  • 5) відповідність місць зберігання пального галузевим стандартам (у разі закупівлі послуги з відповідального зберігання чи резервування пального);

  • 6) відсутність податкової заборгованості;

  • 7) наявність договору про надання охоронних послуг та протипожежної безпеки;

  • 8) наявність можливості виконання функцій резервування шляхом забезпечення зберігання та освіження матеріальних цінностей без розриву в часі (у разі закупівлі послуг резервування).

8. Відповідальним зберігачем та резервантом не може бути суб’єкт господарювання за наявності хоча б однієї з таких умов:

  • 1) у статутному капіталі суб’єкта господарювання є частка держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом;

  • 2) кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) суб’єкта господарювання є резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом;

  • 3) у суб’єкта господарювання власниками статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі є резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом;

  • 4) щодо суб’єкта господарювання застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України “Про санкції”;

  • 5) суб’єкт господарювання зареєстрований в офшорній зоні (згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 143 “Про віднесення держав до переліку офшорних зон” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 14, ст. 592; 2019 р., № 4, ст. 159), має непрозору структуру власності (бенефіціарні власники не розкриті на 100 відсотків);

  • 6) суб’єкт господарювання зареєстрований згідно із законодавством держави, включеної Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FAТF) до переліку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом;

  • 7) у статутному капіталі суб’єкта господарювання є частка, що прямо чи опосередковано належить особам, зазначеним у пункті 5 та/або 6 частини другої статті 6 Закону України “Про державні резерви”;

  • 8) суб’єкт господарювання протягом останніх трьох років притягався до відповідальності за порушення, передбачені пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів;

  • 9) суб’єкт господарювання перебуває у стані припинення (реорганізації, ліквідації) або у процедурі банкрутства;

  • 10) місцезнаходженням (місцем реєстрації) суб’єкта господарювання є держава, включена до переліку держав, що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

9. Державне агентство з управління резервами укладає з відповідальними зберігачами та резервантами, відібраними відповідно до цього Порядку, договори відповідального зберігання та резервування, типові форми яких затверджуються відповідно до статті 11 Закону України “Про державні резерви”.