Zakon.local
← До пошуку
ЧиннийЗакон

Про соціальні послуги

Номер
2671-VIII
Видавник
Верховна Рада України
Прийнято
17 січ. 2019 р.
Редакція
07 лют. 2026 р.
Markdown Текст JSON (метадані) На rada.gov.ua

Про соціальні послуги

Тип: Закон України Видавник: Верховна Рада України Номер: 2671-VIII Прийнято: 2019-01-17 Чинна редакція від: 2026-02-07 Стан: in_force Rada ID: 2671-19

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про соціальні послуги

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 18, ст.73)

_Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 1875-IX від 16.11.2021, ВВР, 2022, № 7, ст.51

№ 2193-IX від 14.04.2022

№ 2801-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 54, ст.159

№ 3728-IX від 22.05.2024, ВВР, 2024, № 31, ст.230

№ 4017-IX від 10.10.2024, ВВР, 2025, №№ 11-14, ст.35

№ 4219-IX від 15.01.2025

№ 4223-IX від 15.01.2025

№ 4246-IX від 12.02.2025

№ 4332-IX від 26.03.2025_

Цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1 — Визначення основних термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

  • 1) базові соціальні послуги - соціальні послуги, надання яких отримувачам соціальних послуг відповідно до цього Закону забезпечується Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад;

Пункт 1 частини першої статті 1 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

  • 2) визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах - збір, узагальнення та аналіз інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці вразливих груп населення, осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, про їхні потреби у соціальних послугах, на основі результатів яких приймаються управлінські рішення щодо організації надання таких послуг;

  • 3) вразливі групи населення - особи/сім’ї, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників;

3-1) ведення випадку - метод надання соціальних послуг, який передбачає виконання послідовних дій, визначених статтею 18 цього Закону, спрямованих на оцінювання наявності/відсутності складних життєвих обставин або ризику потрапляння у складні життєві обставини особи/сім’ї та, за наявності, вирішення індивідуального випадку щодо виведення особи/сім’ї із складних життєвих обставин, що передбачає взаємодію соціального менеджера, фахівця з соціальної роботи, соціального працівника, отримувача соціальних послуг та інших фахівців, що залучаються до надання підтримки отримувачу соціальних послуг;

Частину першу статті 1 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

  • 4) забезпечення найкращих інтересів отримувачів соціальних послуг - дії та рішення, спрямовані на задоволення індивідуальних потреб отримувачів соціальних послуг відповідно до віку, статі, стану здоров’я, особливостей інтелектуального та фізичного розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної, етнічної та іншої належності, потреб та інтересів дітей, осіб з інвалідністю, осіб, визнаних недієздатними, осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, осіб похилого віку, а також з урахуванням думки отримувачів соціальних послуг, якщо вони за віком, рівнем розвитку та станом здоров’я можуть її висловити;

  • 5) малозабезпечена особа - особа, середньомісячний сукупний дохід якої за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення за наданням соціальних послуг, не перевищує двох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб. Середньомісячний сукупний дохід особи визначається шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;

Пункт 5 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2193-IX від 14.04.2022, № 4332-IX від 26.03.2025

5-1) мультидисциплінарна команда - функціонально виокремлена група фахівців, об’єднаних спільними метою та завданнями щодо надання соціальної послуги;

Частину першу статті 1 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

  • 6) надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, внесені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;

Пункт 6 частини першої статті 1 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

  • 7) об’єднання надавачів соціальних послуг - громадське об’єднання, засновниками та членами якого є надавачі соціальних послуг, метою діяльності якого є захист прав та інтересів надавачів соціальних послуг;

  • 8) об’єднання отримувачів соціальних послуг - громадське об’єднання, засновниками та членами якого є отримувачі соціальних послуг, їхні законні представники, метою діяльності якого є захист прав та інтересів отримувачів соціальних послуг;

  • 9) об’єднання працівників системи надання соціальних послуг - громадське об’єднання, засновниками та членами якого є працівники системи надання соціальних послуг, метою діяльності якого є захист прав та інтересів працівників системи надання соціальних послуг, а також інтересів громадян, пов’язаних із професійною діяльністю у системі надання соціальних послуг;

  • 10) отримувачі соціальних послуг - особи/сім’ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги;

  • 11) оцінка якості соціальних послуг - результат показників якості наданої соціальної послуги;

  • 12) оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах - аналіз належності особи/сім’ї до вразливих груп населення, її складних життєвих обставин та визначення індивідуальних потреб особи/сім’ї, переліку та обсягу соціальних послуг, яких потребує особа/сім’я;

  • 13) показники якості соціальних послуг - сукупність індикаторів, що використовуються для оцінювання процесу та результатів діяльності надавача соціальних послуг на відповідність встановленим вимогам та результативності соціальних послуг щодо профілактики складних життєвих обставин, подолання або мінімізації їх негативних наслідків для осіб/сімей, які перебувають у таких обставинах;

  • 14) Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг - автоматизована інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг;

Пункт 14 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

  • 15) складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток особи, функціонування сім’ї, які особа/сім’я не може подолати самостійно.

Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини:

  • а) похилий вік;

  • б) часткова або повна втрата рухової активності, пам’яті;

  • в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування;

  • г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі пов’язані із вживанням психоактивних речовин, іншими видами залежності та проявами залежної (адиктивної) поведінки;

Підпункт "г" пункту 15 частини першої статті 1 в редакції Закону № 4223-IX від 15.01.2025

  • ґ) інвалідність;

  • д) бездомність;

  • е) безробіття;

  • є) малозабезпеченість особи;

  • ж) поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків;

  • з) ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків із виховання дитини;

  • и) втрата соціальних зв’язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;

  • і) жорстоке поводження з дитиною;

  • ї) насильство за ознакою статі;

  • й) домашнє насильство;

  • к) потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;

  • л) шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, воєнними (бойовими) діями, терористичним актом, збройним конфліктом, у тому числі тимчасовою окупацією, сексуальним насильством, пов’язаним із збройною агресією Російської Федерації проти України, примусовим переміщенням або депортацією, вимушеним внутрішнім переміщенням, позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

Підпункт "л" пункту 15 частини першої статті 1 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

  • 16) соціальне замовлення - засіб регулювання діяльності у системі надання соціальних послуг шляхом залучення на договірній основі надавачів соціальних послуг для задоволення потреб осіб/сімей у соціальних послугах відповідно до результатів визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;

  • 17) соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України;

17-1) соціальні послуги загальнонаціонального значення - унікальні комплексні та доступні соціальні послуги високої якості, які надаються із специфічною метою на всій території України за результатами проведення експериментальних проектів та спрямовані на задоволення загальнодержавного суспільного інтересу, що полягає у підтримці окремих категорій громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах, та подоланні наслідків таких обставин. Перелік соціальних послуг загальнонаціонального значення затверджується Кабінетом Міністрів України;

Частину першу статті 1 доповнено пунктом 17-1 згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

  • 18) супервізія - професійна підтримка працівників, які надають соціальні послуги, спрямована на подолання професійних труднощів, аналіз та усунення недоліків, вдосконалення організації роботи, стимулювання мотивації до роботи, дотримання етичних норм та стандартів надання соціальних послуг, запобігання виникненню професійного вигорання, забезпечення емоційної підтримки. Методичні рекомендації щодо супервізії затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 2 — Основні цілі надання соціальних послуг

1. Соціальні послуги надаються для досягнення таких цілей:

  • 1) профілактика складних життєвих обставин;

  • 2) подолання складних життєвих обставин;

  • 3) мінімізація негативних наслідків складних життєвих обставин.

Стаття 3 — Основні принципи надання соціальних послуг

1. Надання соціальних послуг здійснюється на принципах:

  • 1) дотримання прав людини, прав дитини та прав осіб з інвалідністю;

  • 2) гуманізму;

  • 3) забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

  • 4) поваги до честі та гідності;

  • 5) толерантності;

  • 6) законності;

  • 7) соціальної справедливості;

  • 8) доступності та відкритості;

  • 9) неупередженості та безпечності;

  • 10) добровільності;

  • 11) індивідуального підходу;

  • 12) комплексності;

  • 13) конфіденційності;

  • 14) максимальної ефективності та прозорості використання надавачами соціальних послуг бюджетних та інших коштів;

  • 15) забезпечення високого рівня якості соціальних послуг.

Стаття 4 — Законодавство про соціальні послуги

1. Законодавство про соціальні послуги ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, що регулюють відносини у системі надання соціальних послуг, та міжнародних договорів України з питань надання соціальних послуг, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору.

2. Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері надання соціальних послуг регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтю 4 доповнено частиною другою згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Стаття 5 — Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають або перебувають на території України, у тому числі на осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", і належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах.

Стаття 6 — Використання інформації про отримувачів соціальних послуг

1. Використання інформації про отримувачів соціальних послуг, що стала відома під час реалізації цього Закону, та інформації, доступ до якої обмежений отримувачами соціальних послуг, здійснюється відповідно до законодавства про інформацію та захист персональних даних.

Розділ II. СИСТЕМА НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 7 — Система надання соціальних послуг

1. Система надання соціальних послуг - це правова основа, принципи, способи і форми надання соціальних послуг, сукупність суб’єктів, що взаємодіють на всіх етапах організації надання соціальних послуг.

Стаття 8 — Суб’єкти системи надання соціальних послуг

1. Суб’єктами системи надання соціальних послуг є:

  • 1) уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг;

1-1) бюджетна установа, яка організовує та здійснює закупівлю соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

Частину першу статті 8 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 3728-IX від 22.05.2024

  • 2) отримувачі соціальних послуг;

  • 3) надавачі соціальних послуг;

  • 4) об’єднання працівників системи надання соціальних послуг;

  • 5) об’єднання надавачів соціальних послуг;

  • 6) об’єднання отримувачів соціальних послуг.

2. Суб’єкти системи надання соціальних послуг взаємодіють на всіх етапах реалізації цього Закону, зокрема щодо:

  • 1) визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;

  • 2) розроблення та виконання програм надання соціальних послуг, розроблених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;

  • 3) організації, фінансування та надання соціальних послуг;

  • 4) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості та контролю за дотриманням вимог, встановлених законодавством про соціальні послуги.

Порядок взаємодії суб’єктів системи надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 9 — Основні напрями державної політики у сфері надання соціальних послуг

1. Основними напрямами державної політики у сфері надання соціальних послуг є:

  • 1) визначення правових засад профілактики потрапляння осіб/сімей у складні життєві обставини, подолання або мінімізації негативних наслідків таких обставин;

  • 2) управління системою надання соціальних послуг;

  • 3) створення умов для формування та розвитку ринку соціальних послуг;

  • 4) розроблення та виконання державних та місцевих цільових програм;

  • 5) визначення переліку соціальних послуг;

  • 6) організація надання соціальних послуг;

  • 7) здійснення науково-методичного, інформаційного, кадрового забезпечення системи надання соціальних послуг;

  • 8) забезпечення дотримання державних стандартів соціальних послуг;

  • 9) залучення громадських об’єднань, благодійних та релігійних організацій до участі в реалізації цього Закону;

  • 10) закупівля соціальних послуг загальнонаціонального значення за рахунок коштів державного бюджету через спеціально уповноважену організацію для закупівлі соціальних послуг.

Частину першу статті 9 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 3728-IX від 22.05.2024

Стаття 10 — Основні засади функціонування системи надання соціальних послуг

1. Основними засадами функціонування системи надання соціальних послуг є:

  • 1) профілактичний характер;

  • 2) відповідність соціальних послуг потребам осіб/сімей, які належать до вразливих груп населення або перебувають у складних життєвих обставинах;

  • 3) безперервність, послідовність надання соціальних послуг та їх різноманітність, що забезпечуються шляхом взаємодії суб’єктів системи надання соціальних послуг;

  • 4) забезпечення державних гарантій у сфері надання соціальних послуг та демонополізації на ринку соціальних послуг;

  • 5) рівність прав, обов’язків та відповідальності надавачів соціальних послуг державної, комунальної та приватної власності.

Пункт 5 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

Стаття 11 — Уповноважені органи системи надання соціальних послуг

1. До уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:

  • 1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;

  • 2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальних послуг і соціальної підтримки;

Частину першу статті 11 доповнено новим пунктом згідно із Законом № 3728-IX від 22.05.2024

  • 3) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

Пункт 3 частини першої статті 11 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

  • 4) районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Пункт 4 частини першої статті 11 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

2. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, належать:

  • 1) забезпечення формування державної політики у сфері надання соціальних послуг та здійснення управління системою надання соціальних послуг;

  • 2) нормативно-правове, організаційно-методичне та інформаційне забезпечення надання соціальних послуг;

  • 3) організація та координація підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги;

  • 4) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості та оприлюднення відповідних результатів;

  • 5) контроль за додержанням вимог цього Закону у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

  • 6) забезпечення створення та функціонування Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;

  • 7) координація діяльності місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та надавачів соціальних послуг щодо реалізації державної політики у сфері надання соціальних послуг;

  • 8) збір, аналіз та поширення відповідно до законодавства інформації щодо надання соціальних послуг, кращого національного та міжнародного досвіду надання соціальних послуг;

  • 9) затвердження державних стандартів соціальних послуг;

  • 10) здійснення міжнародного співробітництва з питань надання соціальних послуг;

  • 11) вирішення інших питань щодо надання соціальних послуг відповідно до закону.

3. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальних послуг і соціальної підтримки, належать здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства щодо реалізації права на соціальні послуги, забезпечення якості їх надання, соціальну підтримку та інші повноваження, визначені Кабінетом Міністрів України.

Статтю 11 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3728-IX від 22.05.2024

4. До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій належать:

  • 1) забезпечення реалізації державної політики у сфері надання соціальних послуг на регіональному рівні;

  • 2) узагальнення визначених районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад потреб у соціальних послугах, оприлюднення відповідних результатів;

Пункт 2 частини четвертої статті 11 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

  • 3) інформування населення регіону про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я;

  • 4) забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на регіональному рівні;

  • 5) затвердження, забезпечення фінансування та виконання регіональних програм в частині забезпечення потреб осіб/сімей у соціальних послугах, розроблених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;

  • 6) здійснення контролю за додержанням вимог цього Закону у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

  • 7) здійснення на регіональному рівні моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості та оприлюднення відповідних результатів;

  • 8) координація діяльності суб’єктів системи надання соціальних послуг на регіональному рівні;

  • 9) забезпечення взаємодії надавачів соціальних послуг та органів, установ, закладів, фізичних осіб - підприємців, які в межах своєї компетенції надають на регіональному рівні допомогу вразливим групам населення та особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, та/або здійснюють їх захист;

  • 10) збір, аналіз та поширення відповідно до законодавства інформації щодо надання соціальних послуг, сприяння впровадженню кращого досвіду надання соціальних послуг;

  • 11) організація та забезпечення підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги;

  • 12) забезпечення надання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці соціальних послуг особам/сім’ям відповідно до їхніх потреб;

12-1) визначення особливостей порядку організації надання соціальних послуг на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (або на регіональному рівні) у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях;

Частину статті 11 доповнено пунктом 12-1 згідно із Законом № 2193-IX від 14.04.2022

  • 13) здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, спрямованих на фінансування соціальних послуг;

  • 14) забезпечення дотримання прав отримувачів соціальних послуг;

  • 15) призначення керівників утворених ними надавачів соціальних послуг, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету;

  • 16) вирішення інших питань щодо надання соціальних послуг відповідно до закону.

До повноважень Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій належать також повноваження, передбачені пунктом 4 частини п’ятої цієї статті.

Абзац дев’ятнадцятий частини четвертої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3728-IX від 22.05.2024

5. До повноважень районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад належать:

Абзац перший частини п'ятої статті 11 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

  • 1) визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг приватної власності, оприлюднення відповідних результатів;

Пункт 1 частини п'ятої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

  • 2) інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я;

  • 3) здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

  • 4) забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї надання базових соціальних послуг особам/сім’ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім’ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державної/комунальної власності та/або залучення надавачів соціальних послуг приватної власності (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті, та/або направлення у порядку взаємодії суб’єктів системи надання соціальних послуг до надавачів соціальних послуг для надання послуг за рахунок отримувача або третіх осіб;

Пункт 4 частини п’ятої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3728-IX від 22.05.2024, № 4332-IX від 26.03.2025

  • 5) затвердження, забезпечення фінансування та виконання регіональних програм в частині забезпечення потреб осіб/сімей у соціальних послугах, розроблених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;

5-1) визначення особливостей надання соціальних послуг на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях;

Частину статті 11 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом № 2193-IX від 14.04.2022

  • 6) забезпечення підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників надавачів соціальних послуг, утворених ними;

  • 7) координація діяльності суб’єктів системи надання соціальних послуг на місцевому рівні, забезпечення діяльності осіб, відповідальних за організацію та ведення випадку, відповідно до цього Закону;

Пункт 7 частини п'ятої статті 11 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

  • 8) забезпечення взаємодії надавачів соціальних послуг та органів, установ, закладів, фізичних осіб - підприємців, які в межах своєї компетенції надають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади допомогу вразливим групам населення та особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, та/або здійснюють їх захист;

  • 9) збір, аналіз та поширення відповідно до законодавства інформації щодо надання соціальних послуг, сприяння впровадженню кращого досвіду надання соціальних послуг;

  • 10) забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні;

  • 11) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості, оприлюднення відповідних результатів;

  • 12) здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, спрямованих на фінансування соціальних послуг;

  • 13) здійснення контролю за додержанням вимог цього Закону у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

  • 14) забезпечення дотримання прав отримувачів соціальних послуг;

  • 15) призначення керівників утворених ними надавачів соціальних послуг, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів;

  • 16) вирішення інших питань щодо надання соціальних послуг відповідно до закону.

Моніторинг надання соціальних послуг та оцінка їх якості здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 12 — Отримувачі соціальних послуг

1. Отримувач соціальних послуг має право на:

  • 1) отримання соціальних послуг відповідно до умов та порядку їх надання, визначених законодавством про соціальні послуги та договором про надання соціальних послуг;

  • 2) повагу до честі і гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів системи надання соціальних послуг;

  • 3) отримання від суб’єктів системи надання соціальних послуг повної та вичерпної інформації про свої права, обов’язки, порядок і умови надання соціальних послуг у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я;

  • 4) індивідуальний підхід, що враховує потреби кожної особи/сім’ї;

  • 5) вільний вибір надавачів соціальних послуг;

  • 6) відмову від соціальних послуг, крім випадків обов’язкового надання соціальних послуг, визначених законом;

  • 7) конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відома суб’єктам системи надання соціальних послуг під час реалізації цього Закону;

  • 8) доступ до інформації, що міститься в його особовій справі як отримувача соціальних послуг;

  • 9) повагу до приватного життя, на свободу думки та висловлювань;

  • 10) захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку;

  • 11) отримання від надавачів соціальних послуг у письмовому вигляді обґрунтування відмови у наданні соціальних послуг;

  • 12) участь в оцінюванні його потреб у соціальних послугах;

  • 13) спілкування зі своїми рідними, близькими та іншими особами;

  • 14) одночасне одержання кількох соціальних послуг;

  • 15) інші права, передбачені законодавством про соціальні послуги.

Реалізація прав отримувачів соціальних послуг здійснюється з урахуванням необхідності забезпечення найкращих інтересів отримувачів соціальних послуг.

2. Отримувачі соціальних послуг, їхні законні представники зобов’язані:

  • 1) надавати повну і достовірну інформацію, необхідну для визначення їхніх потреб у соціальних послугах, права на отримання соціальних послуг та визначення умов договору про надання соціальних послуг;

  • 2) виконувати умови договору про надання соціальних послуг;

  • 3) дотримуватися правил внутрішнього розпорядку роботи надавачів соціальних послуг;

  • 4) своєчасно інформувати надавачів соціальних послуг про всі обставини, що впливають на надання або припинення надання соціальних послуг;

  • 5) ставитися з повагою до надавачів соціальних послуг та їх працівників;

  • 6) не перешкоджати наданню соціальних послуг, у тому числі іншим особам;

  • 7) дбайливо ставитися до майна надавачів соціальних послуг, що використовується під час надання соціальних послуг.

Стаття 13 — Надавачі соціальних послуг

1. Надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Надавачем соціальних послуг може бути фізична особа або юридична особа незалежно від форми власності.

Абзац другий частини першої статті 13 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

2. До надавачів соціальних послуг державної/комунальної власності належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у пунктах 1, 3, 4 частини першої статті 11 цього Закону, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Надавачі соціальних послуг державної/комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати в організаційно-правових формах, встановлених законом.

Надавачі соціальних послуг державної/комунальної власності, що діють в організаційно-правовій формі установи, можуть бути реорганізовані, у тому числі шляхом перетворення, за рішенням власника.

Керівник надавача соціальних послуг державної/комунальної власності призначається на посаду на конкурсній основі за контрактом. Положення про конкурсну комісію, умови та порядок проведення конкурсу на посаду керівника надавача соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Типове положення про установи/заклади, що надають соціальні послуги, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Типові положення: Постанови КМ № 177 від 03.03.2020, № 479 від 01.06.2020

Соціальні послуги можуть надаватися у центрах зайнятості, закладах охорони здоров’я, освіти, культури тощо.

Частина друга статті 13 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

3. До надавачів соціальних послуг приватної власності належать юридичні особи, крім передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.

Частина третя статті 13 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

4. Працівники надавачів соціальних послуг та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, забезпечують надання соціальних послуг на професійній основі відповідно до вимог цього Закону.

До працівників надавачів соціальних послуг належать працівники, які мають відповідну професійну кваліфікацію у сфері надання соціальних послуг та здійснюють професійну діяльність у сфері надання соціальних послуг, інших сферах діяльності відповідно до законодавства.

Вимоги до компетентностей, обов’язків та професійних кваліфікацій працівників надавачів соціальних послуг визначаються професійними стандартами за професіями у сфері надання соціальних послуг, затвердженими і введеними в дію у встановленому порядку, а за їх відсутності - кваліфікаційними характеристиками, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення.

Атестація працівників надавачів соціальних послуг з метою оцінювання виконання ними вимог до відповідної професійної кваліфікації або рівня професійної кваліфікації проводиться в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, та погодженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки.

Підготовку та підвищення кваліфікації професіоналів і фахівців у сфері надання соціальних послуг здійснюють заклади освіти (у тому числі заклади післядипломної освіти), що мають відповідну ліцензію, видану у встановленому порядку. До підвищення кваліфікації таких працівників можуть залучатися громадські об’єднання, міжнародні організації, благодійні, релігійні та неурядові організації, установи, що мають досвід роботи з відповідними вразливими групами населення. Програми підготовки та підвищення кваліфікації професіоналів і фахівців у сфері надання соціальних послуг затверджуються відповідними закладами освіти відповідно до законодавства.

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації соціальних робітників здійснюються шляхом формального або неформального професійного навчання відповідно до законодавства.

Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, проходять підготовку та перепідготовку у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Уповноважені органи у системі надання соціальних послуг можуть проводити семінари, тренінги тощо для працівників, які надають соціальні послуги, та фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.

Частина четверта статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025; в редакції Закону № 4246-IX від 12.02.2025

5. Оплата праці працівників надавачів соціальних послуг має забезпечувати належні матеріально-побутові умови для ефективної діяльності працівників, підвищувати престижність професії, сприяти підвищенню кваліфікації працівників.

Умови оплати праці працівників надавачів соціальних послуг державної/комунальної власності визначаються Кабінетом Міністрів України. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть встановлювати додаткові стимулюючі виплати працівникам надавачів соціальних послуг.

Абзац другий частини п'ятої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

6. Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:

  • 1) особами з інвалідністю I групи;

  • 2) дітьми з інвалідністю;

  • 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;

  • 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;

  • 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

7. Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи - надавача соціальної послуги за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи - надавача соціальної послуги визначається шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Абзац другий частини сьомої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2193-IX від 14.04.2022, № 4332-IX від 26.03.2025

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку 70 відсотків мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але не більше 360 годин на місяць.

Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні.

Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Абзац п'ятий частини сьомої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд, передбачена цією частиною, особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частину сьому статті 13 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2193-IX від 14.04.2022

Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.

8. Надавачі соціальних послуг зобов’язані:

  • 1) забезпечувати найкращі інтереси отримувачів соціальних послуг під час надання таких послуг;

  • 2) забезпечувати навчання та підвищення кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги;

  • 3) проводити оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;

  • 4) взаємодіяти з іншими суб’єктами системи надання соціальних послуг, а також з органами, установами, закладами, фізичними особами - підприємцями, які в межах своєї компетенції надають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або територіальної громади допомогу вразливим групам населення та особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, та/або здійснюють їх захист;

  • 5) інформувати населення та кожного отримувача соціальних послуг про перелік соціальних послуг, які вони надають, зміст та обсяги таких послуг, умови і порядок їх отримання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я;

  • 6) надавати допомогу отримувачам соціальних послуг у вирішенні їхніх соціально-побутових питань, у тому числі шляхом представлення їхніх інтересів;

  • 7) вносити відомості про отримувачів соціальних послуг до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;

  • 8) дотримуватися принципів надання соціальних послуг;

  • 9) надавати соціальні послуги відповідно до державних стандартів соціальних послуг;

  • 10) не розголошувати інформацію особистого характеру, що стала їм відома під час надання отримувачам соціальних послуг;

  • 11) сприяти здійсненню моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості уповноваженими органами у системі надання соціальних послуг;

11-1) формувати та вести справи отримувачів соціальних послуг;

Частину восьму статті 13 доповнено пунктом 11-1 згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

  • 12) додержуватися інших вимог законодавства про соціальні послуги.

9. Надавачі соціальних послуг мають право:

  • 1) запитувати та отримувати в органах державної влади та органах місцевого самоврядування інформацію, необхідну для організації надання соціальних послуг;

  • 2) залучати на договірній основі підприємства, установи, організації до надання соціальних послуг;

  • 3) залучати грошові кошти та інші ресурси (людські, матеріальні, інформаційні тощо), необхідні для надання соціальних послуг;

  • 4) утворювати мультидисциплінарні команди для забезпечення комплексного підходу до надання соціальних послуг та забезпечення найкращих інтересів отримувачів соціальних послуг.

Частину дев'яту статті 13 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

10. Надавачі соціальних послуг за рахунок власних коштів гарантують працівникам, які надають соціальні послуги:

  • 1) створення належних умов для професійної діяльності;

  • 2) проведення профілактичного медичного огляду;

  • 3) захист професійної честі, гідності та ділової репутації, у тому числі в судовому порядку;

  • 4) підвищення кваліфікації у встановленому порядку;

  • 5) забезпечення спеціальним одягом, взуттям, інвентарем, велосипедами, проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання;

  • 6) створення безпечних умов праці;

  • 7) забезпечення супервізії.

11. До надання соціальних послуг можуть залучатися волонтери відповідно до закону.

Стаття 14 — Об’єднання працівників системи надання соціальних послуг, об’єднання надавачів та отримувачів соціальних послуг

1. Уповноважені органи системи надання соціальних послуг у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, можуть залучати на платній або безоплатній основі об’єднання працівників системи надання соціальних послуг, об’єднання надавачів та отримувачів соціальних послуг до:

  • 1) визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;

  • 2) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості, аналізу відповідності соціальних послуг визначеним потребам у соціальних послугах;

  • 3) інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст та порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я;

  • 4) підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги;

  • 5) розроблення та/або вдосконалення нормативно-правових актів з питань надання соціальних послуг, з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги, та фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності;

  • 6) вивчення та впровадження кращого досвіду надання соціальних послуг;

  • 7) здійснення моніторингу взаємодії суб’єктів системи надання соціальних послуг;

  • 8) надання допомоги особам у реалізації права на отримання соціальних послуг;

  • 9) розроблення місцевих програм, що передбачають надання соціальних послуг.

2. Об’єднання працівників системи надання соціальних послуг, об’єднання надавачів та отримувачів соціальних послуг мають право здійснювати інші заходи з питань надання соціальних послуг відповідно до законодавства про соціальні послуги та статуту таких об’єднань.

Стаття 15 — Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг

1. Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг (далі - Реєстр) створюється для забезпечення:

  • 1) реалізації права особи/сім’ї на соціальні послуги;

  • 2) профілактики складних життєвих обставин;

  • 3) подолання складних життєвих обставин;

  • 4) мінімізації негативних наслідків складних життєвих обставин;

  • 5) обліку надавачів, отримувачів соціальних послуг та послуг, що їм надаються;

  • 6) координації діяльності у системі надання соціальних послуг.

2. Реєстр складається з розділів про надавачів соціальних послуг, окремо - про фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, та про отримувачів соціальних послуг.

3. До розділу про надавачів соціальних послуг (крім фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності) вносяться такі відомості:

  • 1) найменування (для фізичних осіб - підприємців - прізвище, ім’я, по батькові), у тому числі скорочене (за наявності);

  • 2) ідентифікаційний код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України чи реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

  • 3) організаційно-правова форма, вид громадського об’єднання, благодійної чи релігійної організації;

  • 4) місцезнаходження (для юридичної особи) та місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (для фізичної особи - підприємця), контактні телефони;

  • 5) перелік соціальних послуг, які має право надавати надавач соціальних послуг, їх зміст та обсяг, умови і порядок отримання;

  • 6) дата та результати здійснення уповноваженими органами контролю за дотриманням надавачем соціальних послуг вимог, встановлених законодавством про соціальні послуги.

4. До розділу про надавачів соціальних послуг - фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, вносяться такі відомості:

  • 1) прізвище, ім’я, по батькові;

  • 2) реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

  • 3) число, місяць, рік народження;

  • 4) стать;

  • 5) громадянство;

  • 6) місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (перебування);

  • 7) номер контактного телефону;

  • 8) місце (адреса) надання соціальних послуг з догляду, прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) отримувача соціальних послуг.

5. До розділу про отримувачів соціальних послуг вносяться такі відомості:

  • 1) прізвище, ім’я, по батькові;

  • 2) реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

  • 3) число, місяць, рік народження;

  • 4) стать;

  • 5) громадянство;

  • 6) місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (перебування);

  • 7) місце навчання та/або місце роботи;

  • 8) номер контактного телефону;

  • 9) дата звернення про надання соціальних послуг;

  • 10) дата та найменування юридичної особи, прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, яка повідомила про особу/сім’ю, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю та здоров’ю особи/сім’ї. Згода на внесення персональних даних про фізичну особу, яка повідомила про особу/сім’ю, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю та здоров’ю особи/сім’ї, надається цією особою з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних";

  • 11) відомості про уповноважений орган системи надання соціальних послуг та/або надавача соціальних послуг, який розглянув заяву/повідомлення про надання соціальних послуг;

  • 12) дата та результати здійснення оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах (чинники, що зумовили складні життєві обставини, короткий опис складних життєвих обставин, перелік та обсяг соціальних послуг, яких потребує особа);

  • 13) дата прийняття рішення про надання/відмову у наданні соціальних послуг;

  • 14) підстави відмови у наданні соціальних послуг;

  • 15) відомості про надавачів соціальних послуг;

  • 16) дата укладення договору про надання соціальних послуг;

  • 17) місце (адреса) надання соціальних послуг;

  • 18) вичерпний перелік заходів з реалізації індивідуального плану надання соціальних послуг;

  • 19) дата та результати здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінка їх якості.

6. Формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг та надавачами соціальних послуг (крім фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності), а також шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації.

Внесення відомостей до Реєстру здійснюється протягом однієї доби з моменту настання відповідної події (надходження звернення/повідомлення про надання соціальних послуг, здійснення оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах, прийняття рішення про надання/відмову у наданні соціальних послуг, надання соціальних послуг, у тому числі тих, що надаються одноразово, екстрено (кризово) тощо), а також здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про соціальні послуги.

Частина шоста статті 15 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

7. Доступ до Реєстру надається:

  • 1) працівникам надавача соціальних послуг, до посадових обов’язків яких належить внесення інформації до Реєстру, фізичним особам - підприємцям, які не використовують найману працю, - в частині внесення до Реєстру інформації, визначеної цим Законом, а також перегляду внесеної ними інформації;

  • 2) працівникам уповноважених органів системи надання соціальних послуг, до посадових обов’язків яких належать формування/реалізація державної політики у сфері надання соціальних послуг, а також здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про соціальні послуги, - у частині внесення до Реєстру інформації, визначеної цим Законом, а також перегляду всієї інформації, що міститься в Реєстрі.

Абзац третій частини сьомої статті 15 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

Доступ зазначених працівників до Реєстру здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації, що мають середній або високий рівень довіри відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Абзац четвертий частини сьомої статті 15 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022

8. Держателем Реєстру є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

9. Адміністратором Реєстру є державне підприємство, визначене центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, що належить до сфери його управління.

Адміністратор Реєстру здійснює заходи із створення, впровадження і супроводження програмного забезпечення Реєстру, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних Реєстру, здійснює технічні і технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Реєстру, організовує та проводить навчання щодо роботи з Реєстром.

10. Дані про отримувачів соціальних послуг зберігаються у Реєстрі протягом трьох років після завершення отримання ними соціальних послуг, про надавачів соціальних послуг - фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, - протягом трьох років після завершення надання ними соціальних послуг, про інших надавачів соціальних послуг - протягом трьох років після припинення їхньої діяльності з надання соціальних послуг відповідно до закону.

11. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру затверджує Кабінет Міністрів України.

Сукупність відомостей про фізичних осіб (персональні дані), що містяться в Реєстрі, є інформацією з обмеженим доступом. Оброблення таких відомостей здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

Інформація з Реєстру використовується з додержанням вимог законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних" виключно для потреб, визначених законодавством про соціальні послуги.

Розділ III. ПОРЯДОК НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Назва розділу III в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

Стаття 16 — Класифікація соціальних послуг

1. Соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:

  • 1) соціальну профілактику - запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;

  • 2) соціальну підтримку - сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин;

  • 3) соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.

2. Соціальні послуги за типами поділяються на:

  • 1) прості соціальні послуги, що складаються з одного/декількох заходів, які необхідно здійснити для надання таких послуг, та не передбачають постійної та систематичної взаємодії фахівців з отримувачем соціальних послуг. Прості соціальні послуги можуть бути складовою комплексної (складної) послуги;

  • 2) комплексні (складні) соціальні послуги, що складаються з сукупності заходів, об’єднаних єдиною метою, у межах яких формується індивідуальний набір таких заходів залежно від потреб отримувача соціальної послуги, який передбачає постійну та систематичну взаємодію фахівців з отримувачем соціальних послуг;

  • 3) комплексні спеціалізовані соціальні послуги, що надаються певній категорії отримувачів соціальних послуг (ВІЛ-інфікованим особам, особам із залежністю від психотропних речовин, іншими видами залежності та проявами залежної (адиктивної) поведінки, особам, які постраждали від торгівлі людьми, біженцям, особам із психічними розладами та іншим).

Пункт 3 частини другої статті 16 в редакції Закону № 4223-IX від 15.01.2025

Частина друга статті 16 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

3. Соціальні послуги залежно від місця надання поділяються на послуги, що надаються:

  • 1) за місцем проживання/перебування отримувача соціальних послуг (вдома);

  • 2) у приміщенні надавача соціальних послуг:

стаціонарно - в умовах цілодобового перебування (проживання) отримувача соціальної послуги із забезпеченням харчуванням та умовами для проживання;

напівстаціонарно - протягом визначеного часу доби з умовами для нічного або денного перебування;

  • 3) за місцем перебування отримувача соціальних послуг поза межами місця проживання та приміщення надавача соціальних послуг, у тому числі на вулиці та дистанційно (онлайн);

Пункт 3 частини третьої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

  • 4) за місцем роботи отримувача соціальних послуг, у тому числі під час працевлаштування на новому місці роботи.

Частину третю статті 16 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 4219-IX від 15.01.2025

4. Соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на послуги, що надаються:

  • 1) екстрено (кризово) - невідкладно (протягом доби) у зв’язку з обставинами, що загрожують життю та/або здоров’ю отримувача соціальних послуг;

  • 2) постійно - не менше одного разу на місяць протягом більше одного року;

  • 3) тимчасово - не менше одного разу на місяць протягом до одного року;

  • 4) одноразово.

5. Перелік соціальних послуг, що надаються відповідно до цього Закону, визначається класифікатором соціальних послуг, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, з урахуванням соціальних послуг загальнонаціонального значення згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Частина п’ята статті 16 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

6. Базовими є такі соціальні послуги:

  • 1) догляд вдома, денний догляд;

  • 2) підтримане проживання;

  • 3) соціальна адаптація;

  • 4) соціальна інтеграція та реінтеграція;

  • 5) надання притулку;

  • 6) екстрене (кризове) втручання;

  • 7) консультування;

  • 8) соціальний супровід;

  • 9) представництво інтересів;

  • 10) посередництво;

Пункт 10 частини шостої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1875-IX від 16.11.2021

  • 11) соціальна профілактика;

  • 12) натуральна допомога;

  • 13) фізичний супровід осіб, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, з інтелектуальними, сенсорними, фізичними, моторними, психічними та поведінковими порушеннями;

Пункт 13 частини шостої статті 16 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

  • 14) переклад жестовою мовою;

  • 15) догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних;

  • 16) супровід під час інклюзивного навчання;

Пункт 17 частини шостої статті 16 виключено на підставі Закону № 4332-IX від 26.03.2025

  • 18) медіація.

Частину шосту статті 16 доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 1875-IX від 16.11.2021

7. Перелік та порядок надання соціальних послуг за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

8. Принципи медіації та статус медіатора регулюються Законом України "Про медіацію". Надання соціальної послуги з медіації регулюється цим Законом.

Статтю 16 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1875-IX від 16.11.2021

Стаття 17 — Державний стандарт соціальних послуг

1. Соціальні послуги надаються надавачами соціальних послуг державної, комунальної та приватної власності відповідно до державних стандартів соціальних послуг.

Частина перша статті 17 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

2. У державному стандарті соціальних послуг:

  • 1) встановлюються вимоги щодо забезпечення необхідного рівня доступності соціальних послуг, зокрема на кожному етапі їх надання;

  • 2) визначаються зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальних послуг, показники їх якості.

3. Державні стандарти соціальних послуг та порядок їх розроблення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

У разі відсутності державного стандарту соціальної послуги надання такої послуги здійснюється відповідно до специфікації соціальної послуги, яка визначає зміст та обсяг соціальної послуги і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, або встановлюється уповноваженими органами системи надання соціальних послуг, визначеними пунктами 3 і 4 частини першої статті 11 цього Закону, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частину третю статті 17 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

Стаття 18 — Ведення випадку

1. Надання соціальних послуг здійснюється шляхом ведення випадку, що включає такі етапи:

  • 1) аналіз заяви/звернення про надання соціальних послуг, повідомлення про осіб/сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю чи здоров’ю особи;

  • 2) оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;

  • 3) прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб особи/сім’ї;

  • 4) розроблення індивідуального плану надання соціальних послуг;

  • 5) укладення договору про надання соціальних послуг;

  • 6) виконання договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг;

  • 7) здійснення моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості.

2. Ведення випадку не застосовується у разі надання соціальних послуг одноразово, екстрено (кризово).

3. Ведення випадку забезпечує соціальний менеджер районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради. За відсутності соціального менеджера районна у містах Києві та Севастополі державна адміністрація, виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у містах (у разі її утворення) ради визначає уповноважену особу для забезпечення ведення випадку. Порядок ведення випадку та визначення чисельності соціальних менеджерів, відповідальних за забезпечення та ведення випадку, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтю 18 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

Стаття 19 — Звернення про надання соціальних послуг

1. Підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, за місцем проживання/перебування особи:

Абзац перший частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

  • 1) заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг;

  • 2) звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

У разі звернення особи або її законного представника безпосередньо до надавача соціальних послуг такий надавач зобов’язаний надати їм допомогу в поданні заяви про надання соціальних послуг до уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, не пізніше наступного робочого дня.

Абзац четвертий частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

2. Підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг надавачами соціальних послуг приватної власності (крім соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів) є подані їм заява, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг, передбачені частиною першою цієї статті.

Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

3. У разі виявлення особи, яка за станом здоров’я не спроможна самостійно прийняти рішення про необхідність надання їй соціальних послуг, заяву про надання соціальних послуг зобов’язані подати законний представник такої особи, орган опіки та піклування або уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону.

Частина третя статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

4. Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.

Стаття 20 — Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах

1. Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюється шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з особою/сім’єю та їхнім найближчим оточенням, а також отриманих від юридичних та фізичних осіб у встановленому порядку.

2. Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюють фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник, соціальний менеджер. У разі необхідності до оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах залучаються медичні, педагогічні працівники, інші фахівці, в тому числі у сфері психічного здоров’я.

Частина друга статті 20 в редакції Законів № 4246-IX від 12.02.2025, № 4223-IX від 15.01.2025

3. Порядок оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 21 — Прийняття рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг

1. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, або уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 3 частини першої статті 11 цього Закону, на підставі повідомлення уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону.

Уповноважені органи системи надання соціальних послуг, визначені пунктами 3 і 4 частини першої статті 11 цього Закону, можуть надати право надавачам соціальних послуг приймати рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачами соціальних послуг приватної власності приймає відповідний надавач.

Про прийняте рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачі соціальних послуг повідомляють відповідний уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, для здійснення ним моніторингу надання соціальних послуг, внесення відповідної інформації до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, організації та забезпечення підготовки, перепідготовки, підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників - надавачів соціальних послуг та інших повноважень, визначених цим Законом.

Надання соціальних послуг одноразово здійснюється без прийняття рішення про надання соціальних послуг.

Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2193-IX від 14.04.2022, № 3728-IX від 22.05.2024; в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

2. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг екстрено (кризово) приймається невідкладно, не пізніше однієї доби з моменту одержання відповідної заяви, звернення, повідомлення.

3. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг не пізніше трьох робочих днів після його прийняття видається або надсилається заявнику. У рішенні про надання соціальних послуг обов’язково зазначаються результати оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах та надавач соціальних послуг. Рішення про відмову у наданні соціальних послуг має бути вмотивованим.

4. Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або до адміністративного суду.

Частина четверта статті 21 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024

5. Рішення про обов’язкове надання соціальних послуг (проходження індивідуальних корекційних програм) приймається стосовно:

  • 1) батьків, які не виконують батьківських обов’язків;

  • 2) осіб, які вчинили насильство за ознакою статі, домашнє насильство чи жорстоке поводження з дітьми;

  • 3) осіб, до яких застосовуються заходи пробації відповідно до закону;

  • 4) осіб, яких судом направлено на проходження програми для кривдників;

  • 5) в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 22 — Договір про надання соціальних послуг

1. Договір про надання соціальних послуг укладається письмово (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів) між надавачем та отримувачем соціальних послуг чи його законним представником.

Типовий договір про надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

2. Істотними умовами договору про надання соціальних послуг є назва соціальних послуг, умови їх надання та вартість, права, обов’язки та відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови, які сторони визнають істотними.

3. Невід’ємною частиною договору про надання соціальних послуг є індивідуальний план надання соціальних послуг.

В індивідуальному плані надання соціальних послуг, крім заходів, передбачених у державному стандарті соціальних послуг, зазначаються інші заходи, які потрібно здійснити для надання таких послуг, а також відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки здійснення заходів, відповідальні виконавці.

4. Надання соціальних послуг, що надаються одноразово, екстрено (кризово) або на підставі рішення про обов’язкове надання соціальних послуг (проходження індивідуальних корекційних програм), або в інших випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, здійснюється без укладення договору.

5. У разі якщо надавач соціальних послуг надає особі одночасно кілька соціальних послуг, укладається один договір про надання соціальних послуг та складається один індивідуальний план надання соціальних послуг.

6. Продовження строку дії договору про надання соціальних послуг здійснюється за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюється не менш як за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, якщо інше не передбачено таким договором.

Стаття 23 — Послуги, що надаються екстрено (кризово)

1. Соціальні послуги надаються екстрено (кризово) у разі наявності загрози життю чи здоров’ю особи або у разі введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

2. Підтвердженням надання соціальних послуг екстрено (кризово) є акт про надання соціальних послуг, що містить відомості про отримувача та надавача таких послуг, надані соціальні послуги, строки, дати їх надання.

Форма акта про надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

У разі прийняття рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) підтвердний акт про надання соціальних послуг, передбачений абзацом першим цієї частини, надсилається надавачами соціальних послуг до відповідного уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктами 3 і 4 частини першої статті 11 цього Закону, протягом одного місяця з дня надання соціальної послуги.

Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2193-IX від 14.04.2022, № 3728-IX від 22.05.2024; текст статті 23 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

Стаття 23-1 — Мультидисциплінарна команда

1. До складу мультидисциплінарної команди включаються фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник, соціальний менеджер, психолог, медичний, педагогічний працівник, фахівець з реабілітації, ерготерапевт. Відповідно до потреб та змісту соціальної послуги до складу мультидисциплінарної команди можуть включатися й інші фахівці.

2. Мультидисциплінарну команду очолює фахівець із соціальної роботи або соціальний працівник, або соціальний менеджер, який відповідає за організацію роботи команди, виконання індивідуального плану надання соціальних послуг та інших завдань, покладених на команду. Професійний та кількісний склад команди залежить від потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, та змісту наданих послуг.

3. Формою роботи мультидисциплінарної команди є збори, на яких за результатами оцінювання потреб розробляється індивідуальний план надання соціальних послуг, розглядаються результати моніторингу та оцінки виконання плану і здійснюється його коригування.

Збори можуть проводитися за особистої присутності членів команди або дистанційно з використанням інформаційних технологій, що забезпечують дотримання вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Процес надання соціальних послуг особі має бути зафіксований в електронній особовій справі особи/сім’ї шляхом використання автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи.

4. Основними завданнями мультидисциплінарної команди є:

  • 1) оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;

  • 2) визначення мети та завдань надання соціальних послуг, розроблення індивідуального плану надання соціальних послуг;

  • 3) забезпечення комплексного підходу до надання соціальних послуг та уникнення або зменшення негативних наслідків складних життєвих обставин;

  • 4) забезпечення послідовності та вчасності залучення до процесу надання соціальних послуг необхідних фахівців у необхідній кількості;

  • 5) внесення змін до індивідуального плану надання соціальних послуг та обговорення стану виконання такого плану.

5. Мультидисциплінарна команда може працювати в мобільному режимі.

6. Порядок утворення та роботи мультидисциплінарної команди визначається положенням про мультидисциплінарну команду, що затверджується надавачем соціальних послуг на основі Типового положення про мультидисциплінарну команду, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Стаття 24 — Відмова та припинення надання соціальних послуг

1. Підставою для відмови у наданні соціальних послуг є:

  • 1) відсутність потреби у соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї;

  • 2) ненадання надавачем соціальних послуг тих соціальних послуг, яких потребує особа.

Особі може бути відмовлено у наданні соціальних послуг у разі наявності у особи відповідно до медичного висновку медичних протипоказань, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Рішення про надання соціальних послуг приймається після усунення таких протипоказань.

Не може бути відмовлено у наданні соціальних послуг у разі наявної загрози життю чи здоров’ю особи, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, або жорстокого поводження з дитиною.

Абзац п’ятий частини першої статті 24 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

2. Підставою для припинення надання соціальних послуг є:

  • 1) відсутність потреби у соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї;

  • 2) закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг, крім випадків, передбачених частиною шостою статті 22 цього Закону;

  • 3) зміна місця проживання/перебування отримувача соціальних послуг, що унеможливлює надання соціальних послуг;

  • 4) невиконання без поважних причин отримувачем соціальних послуг вимог, визначених договором про надання соціальних послуг;

  • 5) виявлення/встановлення недостовірності поданих отримувачем соціальних послуг інформації/документів при зверненні за їх наданням, що унеможливлює подальше надання таких соціальних послуг;

  • 6) смерть отримувача соціальних послуг;

  • 7) дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативи отримувача соціальних послуг;

  • 8) ліквідація (припинення діяльності) надавача соціальних послуг або припинення надання ним відповідних соціальних послуг.

У разі виявлення в отримувача соціальних послуг відповідно до медичного висновку медичних протипоказань, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, надання соціальних послуг тимчасово припиняється на строк до усунення таких протипоказань без розірвання договору про надання соціальних послуг.

Не може бути припинено надання соціальних послуг у разі наявної загрози життю чи здоров’ю особи, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, або жорстокого поводження з дитиною.

Абзац одинадцятий частини другої статті 24 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

3. Рішення про відмову у наданні соціальних послуг та припинення надання соціальних послуг надається особі, яка звернулася із заявою про надання соціальних послуг, отримувачу соціальних послуг (або їхнім законним представникам) у письмовій формі (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів) із зазначенням причини відмови або припинення.

Абзац перший частини третьої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

У разі відмови у наданні соціальних послуг з підстави, зазначеної у пункті 2 частини першої цієї статті, та у разі припинення надання соціальних послуг з підстави, зазначеної у пункті 8 частини другої цієї статті, додатково зазначається інформація про надавачів соціальних послуг, які здійснюють надання відповідних соціальних послуг.

4. Надавач соціальних послуг надсилає Київській та Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад інформацію про факти відмови/припинення надання соціальних послуг з підстав, передбачених абзацом другим частини третьої цієї статті, не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення для врахування під час визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах та організації їх надання.

Частина четверта статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

5. У разі якщо отримувач соціальних послуг без поважних причин не виконує вимоги, визначені договором про надання соціальних послуг, надавач соціальних послуг надсилає отримувачу соціальних послуг або його законному представнику письмове повідомлення (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів) про дату, з якої буде припинено надання соціальних послуг у разі подальшого невиконання умов договору. У такому разі надання соціальних послуг припиняється не менше ніж через 15 календарних днів з дня надсилання відповідного повідомлення отримувачу соціальних послуг або його законному представнику.

Частина п'ята статті 24 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

6. Особи/сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або належать до вразливих груп населення, отримувачі соціальних послуг (або їхні законні представники) мають право відмовитися від отримання соціальних послуг, крім випадків, передбачених законом.

Заява про відмову від отримання соціальних послуг оформлюється письмово (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів).

Абзац другий частини шостої статті 24 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

Розділ IV. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФІНАНСУВАННЯ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 25 — Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах

1. Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах здійснюється щороку шляхом збирання, узагальнення та аналізу інформації, у тому числі з урахуванням статі, віку, місця проживання відповідних категорій осіб/сімей.

2. Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах здійснюється на підставі, але не виключно:

  • 1) соціально-демографічних даних про вразливі групи населення та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;

  • 2) результатів оцінювання потреб особи/ сім’ї у соціальних послугах;

  • 3) інформації про надавачів соціальних послуг та їхні можливості.

3. Порядок визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 26 — Соціальне замовлення

1. Надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

2. Соціальні послуги надаються шляхом соціального замовлення відповідно до державного стандарту соціальних послуг.

3. Залучення надавачів соціальних послуг до надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється через оголошення уповноваженими органами системи надання соціальних послуг, визначеними пунктами 3 і 4 частини першої статті 11 цього Закону, конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Абзац перший частини третьої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

Рішення про проведення конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймається не пізніше 1 березня відповідного бюджетного періоду або не пізніше 30 календарних днів після внесення змін до відповідного бюджету.

4. Забезпечення надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється шляхом компенсації надавачам соціальних послуг вартості наданих ними соціальних послуг.

5. Порядок надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення та компенсації надавачам вартості соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України. Форми відповідних документів та інструкція з їх заповнення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 27 — Фінансування надання соціальних послуг

1. Фінансування надання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та інших джерел, не заборонених законом.

Стаття 28 — Оплата соціальних послуг

1. Соціальні послуги надаються отримувачам:

  • 1) за рахунок бюджетних коштів;

  • 2) з установленням диференційованої плати залежно від доходу отримувача соціальних послуг;

  • 3) за рахунок отримувача соціальних послуг або третіх осіб.

2. Надавачі соціальних послуг державної/комунальної власності надають соціальні послуги:

Абзац перший частини другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

  • 1) за рахунок бюджетних коштів:

  • а) незалежно від доходу отримувача соціальних послуг:

особам, які постраждали від торгівлі людьми і отримують соціальну допомогу відповідно до законодавства у сфері протидії торгівлі людьми, особам, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, дітям з інвалідністю, особам з інвалідністю I групи, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа віком до 23 років, сім’ям опікунів, піклувальників, прийомним сім’ям, дитячим будинкам сімейного типу, сім’ям патронатних вихователів, дітям, визначеним пунктом 5 частини шостої статті 13 цього Закону, особам, яким завдано шкоди пожежею, стихійним лихом, катастрофою, воєнними (бойовими) діями, терористичним актом, збройним конфліктом, у тому числі тимчасовою окупацією, сексуальним насильством, пов’язаним із збройною агресією Російської Федерації проти України, примусовим переміщенням або депортацією, вимушеним внутрішнім переміщенням, позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, особам, яким соціальні послуги надаються обов’язково відповідно до частини п’ятої статті 21 цього Закону, - всі соціальні послуги;

Абзац другий підпункту "а" пункту 1 частини другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2193-IX від 14.04.2022; в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

іншим категоріям осіб - соціальні послуги з консультування, надання притулку, представництва інтересів, перекладу жестовою мовою, формування життєстійкості, а також соціальні послуги, що надаються екстрено (кризово);

Абзац третій підпункту "а" пункту 1 частини другої статті 28 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

  • б) отримувачам соціальних послуг, крім зазначених у пункті 1 цієї частини, середньомісячний сукупний дохід яких становить менше двох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб, - всі соціальні послуги.

3. З установленням диференційованої плати в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються соціальні послуги отримувачам соціальних послуг, середньомісячний сукупний дохід яких перевищує два прожиткові мінімуми, але не перевищує чотири прожиткові мінімуми для відповідної категорії осіб.

4. За рахунок отримувача соціальних послуг або третіх осіб надаються соціальні послуги:

  • 1) отримувачам соціальних послуг, середньомісячний сукупний дохід яких перевищує чотири прожиткові мінімуми для відповідної категорії осіб;

  • 2) понад обсяги, визначені державним стандартом соціальних послуг.

5. Середньомісячний сукупний дохід отримувача соціальних послуг для визначення права на отримання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів або з установленням диференційованої плати визначається шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу його сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частина п'ята статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2193-IX від 14.04.2022, № 4332-IX від 26.03.2025

6. У разі залучення до надання соціальних послуг надавачів соціальних послуг приватної власності (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо) оплата соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів, у тому числі із встановленням диференційованої плати, здійснюється шляхом компенсації надавачам соціальних послуг вартості таких послуг. Оплата соціальних послуг також може здійснюватися шляхом безготівкового перерахування коштів отримувачу соціальних послуг для оплати послуг обраному ним надавачу соціальних послуг, який зареєстрований у Реєстрі надавачів та отримувачів соціальних послуг та відповідає вимогам щодо надання відповідної соціальної послуги, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Залучені надавачі соціальних послуг приватної власності надають соціальні послуги відповідно до вимог частин другої, третьої і четвертої статті 28 цього Закону.

Частина шоста статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3728-IX від 22.05.2024; в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

7. Уповноважені органи системи надання соціальних послуг, визначені пунктами 3 і 4 частини першої статті 11 цього Закону, мають право приймати рішення, у тому числі у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, про надання за рахунок бюджетних коштів інших соціальних послуг та/або іншим категоріям осіб, ніж передбачені частиною другою цієї статті.

Абзац перший частини сьомої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3728-IX від 22.05.2024

Надані соціальні послуги під час дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях надавачами соціальних послуг державної/комунальної власності (надання притулку, догляд, підтримане проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо) особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану воєнними (бойовими) діями, терористичним актом, збройним конфліктом, у тому числі тимчасовою окупацією, сексуальним насильством, пов’язаним із збройною агресією Російської Федерації проти України, примусовим переміщенням або депортацією, вимушеним внутрішнім переміщенням, позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фінансуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частину сьому статті 28 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2193-IX від 14.04.2022; в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

Частина сьома статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2193-IX від 14.04.2022

8. Рішення про звільнення отримувача соціальних послуг від плати за соціальні послуги, що надаються надавачами соціальних послуг приватної власності, приймається такими надавачами самостійно.

Частина восьма статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

9. Розмір плати за соціальні послуги визначає надавач соціальних послуг залежно від змісту та обсягу послуг, що надаються. Методика розрахунку тарифів і коригувальних коефіцієнтів плати за соціальні послуги затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частина дев'ята статті 28 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

Розділ V. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ

Стаття 29 — Відповідальність за порушення вимог законодавства про соціальні послуги

1. Посадові особи системи надання соціальних послуг, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом у таких випадках:

  • 1) умисне невжиття посадовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, працівником надавача соціальних послуг заходів щодо організації та надання соціальних послуг особі, яка перебуває у складних життєвих обставинах, інше умисне невиконання такою посадовою особою/працівником покладених на неї/нього обов’язків з надання соціальних послуг;

  • 2) надання соціальних послуг без включення до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;

  • 3) надання юридичною особою/фізичною особою - підприємцем недостовірних відомостей про відповідність критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, визначених Кабінетом Міністрів України;

  • 4) надання соціальних послуг без дотримання критеріїв діяльності надавачів соціальних послуг, визначених Кабінетом Міністрів України;

  • 5) перешкоджання надавачем соціальних послуг органам державного нагляду (контролю) у здійсненні державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про соціальні послуги;

  • 6) невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальних послуг і соціальної підтримки.

Cтаття 29 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025

Розділ VI. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З ПИТАНЬ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 30 — Участь України у міжнародному співробітництві з питань надання соціальних послуг

1. Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань надання соціальних послуг відповідно до національного та міжнародного законодавства.

Розділ VI-1

ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. З метою оптимізації надання соціальних та реабілітаційних послуг населенню України, у тому числі проведення соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю, установити, що до 31 грудня 2025 року реорганізація (перетворення) надавачів соціальних послуг державної/комунальної власності, реабілітаційних закладів, що діють в організаційно-правовій формі установи (далі - установи/заклади), в державні/комунальні некомерційні підприємства здійснюється у спрощеному порядку та передбачає такі особливості:

  • 1) кредитори установ/закладів, що реорганізуються, не вправі вимагати від цих установ/закладів виконання незабезпечених зобов’язань, припинення або дострокового виконання зобов’язання або забезпечення виконання зобов’язання. Згода кредитора на заміну боржника у зобов’язанні у такому разі не вимагається;

  • 2) обов’язкова оцінка майна, передбачена Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", для установ/закладів, що реорганізуються, не застосовується;

  • 3) звільнення працівників установ/закладів, що реорганізуються, допускається лише у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу;

  • 4) передача нерухомого майна від установ/закладів, що реорганізуються, до державних/комунальних некомерційних підприємств, що утворюються внаслідок реорганізації, здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку відповідних установ/закладів щодо такого майна та результатів обов’язкової його інвентаризації.

Закон доповнено розділом VI-1 згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025

Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2020 року.

2. З дня введення в дію цього Закону визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про соціальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 45, ст. 358; 2004 р., № 50, ст. 537; 2009 р., № 38, ст. 535; 2010 р., № 9, ст. 76; 2011 р., № 42, ст. 435; 2012 р., № 19-20, ст. 173; 2013 р., № 3, ст. 22, № 27, ст. 282, № 41, ст. 549; 2016 р., № 10, ст. 99; 2018 р., № 5, ст. 35).

3. Внести зміни до таких законів України:

  • 1) у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами):

  • а) перше речення пункту 21 частини першої статті 12 викласти в такій редакції:

"21) позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду";

  • б) перше речення пункту 25 частини першої статті 13 викласти в такій редакції:

"25) позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду";

  • в) перше речення пункту 20 частини першої статті 14 викласти в такій редакції:

"20) позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду";

  • г) перше речення пункту 22 частини першої статті 15 викласти в такій редакції:

"22) позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду";

  • 2) у Законі України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 4, ст. 18 із наступними змінами):

  • а) абзац шостий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:

"забезпечення реалізації права на соціальні послуги, створення мережі установ та закладів, що надають соціальні послуги, забезпечення зміцнення і розвитку їх матеріально-технічної бази";

  • б) у статті 24 слова "надається соціально-побутове обслуговування вдома державними установами" виключити;

  • в) статтю 35 викласти в такій редакції:

"Стаття 35. Соціальні послуги громадянам похилого віку

Громадянам похилого віку надаються соціальні послуги відповідно до Закону України "Про соціальні послуги";

  • г) статті 36, 37 і 38 виключити;

  • 3) статтю 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами) доповнити частиною четвертою такого змісту:

"4. До відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та рад об’єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом "а" частини першої цієї статті, належить забезпечення надання соціальних послуг відповідно до закону";

  • 4) у частині першій статті 23 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20-21, ст. 190; 2006 р., № 12, ст. 104; 2011 р., № 44, ст. 461; 2014 р., № 20-21, ст. 731; 2016 р., № 10, ст. 99):

пункт 2 після слів "розвиток матеріально-технічної бази" доповнити словами "установ та закладів, що надають соціальні послуги";

доповнити пунктом 12 такого змісту:

"12) реалізує державну політику у сфері надання соціальних послуг відповідно до закону";

  • 5) пункт 8 частини першої статті 14 Закону України "Про органи самоорганізації населення" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 48, ст. 254; 2018 р., № 46, ст. 371) після слів "позбавленим батьківського піклування" доповнити словами "іншим вразливим групам населення";

  • 6) у Законі України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 2-3, ст. 36 із наступними змінами):

  • а) в абзаці двадцятому статті 1 слова "соціального обслуговування" виключити;

  • б) у статті 9:

в абзаці п’ятому слова "соціальним обслуговуванням" виключити;

в абзаці шостому слова "закладів соціального обслуговування" виключити;

  • в) абзац одинадцятий частини другої статті 12 викласти в такій редакції:

"заклади та установи незалежно від типу та форми власності, що надають соціальні послуги";

  • г) в абзаці сьомому статті 24 слова "соціальне обслуговування" виключити;

  • ґ) у частині другій статті 37 слова "соціально-побутове влаштування та обслуговування" виключити;

  • 7) у Законі України "Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю" (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 23, ст. 284 із наступними змінами):

  • а) у статті 1:

абзаци третій і четвертий викласти в такій редакції:

"оцінювання потреб у соціальних послугах сімей, дітей та молоді - аналіз належності сімей, дітей та молоді до вразливих груп населення, перебування у складних життєвих обставинах та визначення індивідуальних потреб сімей, дітей та молоді, переліку та обсягу необхідних соціальних послуг, інших видів соціальної підтримки, соціальної допомоги;

соціальна робота з сім’ями, дітьми та молоддю - професійна діяльність, спрямована на запобігання, мінімізацію негативних наслідків та подолання складних життєвих обставин сімей, дітей та молоді, посилення їхньої здатності до реалізації власного життєвого потенціалу";

абзаци п’ятий - десятий виключити;

абзац одинадцятий викласти в такій редакції:

"фахівець із соціальної роботи - особа, яка має відповідну освіту та кваліфікацію, відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення";

"вразливі групи населення, з якими здійснюється соціальна робота";

  • в) розділ II доповнити статтею 6-1 такого змісту:

"Стаття 6-1. Зміст соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю

Соціальна робота передбачає оцінювання потреб у соціальних послугах сімей, дітей та молоді, планування, організацію, координацію та надання їм соціальних послуг, державних соціальних допомог, пільг, компенсаційних виплат та іншої соціальної підтримки, а також здійснення моніторингу надання соціальних послуг.

Соціальні послуги надаються відповідно до законодавства.

До основних соціальних послуг, що надаються при здійсненні соціальної роботи сім’ям, дітям та молоді, належать соціальна профілактика, соціальна реабілітація, соціальний супровід, консультування.

Соціальна підтримка передбачає здійснення заходів, спрямованих на:

формування відповідального батьківства, навчання батьків навичкам, необхідним для всебічного розвитку та виховання дітей;

розвиток різних форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

запобігання негативним явищам та їх подолання.

Державні соціальні допомоги, пільги, компенсаційні виплати надаються відповідно до законодавства";

абзац четвертий виключити;

абзац шостий викласти в такій редакції:

"забезпечення дотримання державних стандартів соціальних послуг";

"Стаття 8. Соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді

Соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді здійснюється шляхом надання комплексу соціальних послуг. Соціальні послуги сім’ям, дітям та молоді надаються відповідно до законодавства";

"Стаття 10. Соціальна реабілітація сімей, дітей та молоді

Соціальна реабілітація сімей, дітей та молоді передбачає здійснення:

заходів, спрямованих на оптимізацію і коригування ставлення сімей, дітей та молоді до відповідального батьківства, формування у них навичок до самообслуговування, самостійного проживання та інтеграції в суспільство;

соціального патронажу дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі, та молодих людей, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Стаття 11 — Оцінювання потреб у соціальних послугах сімей, дітей та молоді

Оцінювання потреб у соціальних послугах сімей, дітей та молоді здійснюється відповідно до закону";

абзац третій викласти в такій редакції:

"надання соціальних послуг, соціальної допомоги, соціальної підтримки сім’ям, дітям та молоді з метою відновлення їхніх соціальних функцій, реалізації системи заходів щодо запобігання негативним явищам та їх подолання, запобігання потрапляння сімей, дітей та молоді у складні життєві обставини";

абзац п’ятий виключити;

абзац шостий викласти в такій редакції:

"впровадження державних стандартів соціальних послуг, нових форм, методів проведення соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю";

"Стаття 17. Центри соціальних служб

Здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг різним категоріям населення покладається на республіканський Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, міські, районні у містах, селищні та сільські центри соціальних служб.

Основними завданнями республіканського Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів соціальних служб є:

методична допомога громадам у здійсненні соціальної роботи, наданні соціальних послуг, організація навчання із соціальної роботи, надання соціальних послуг;

організація інформування громад щодо сімейних цінностей, профілактики соціального сирітства, недопущення насильства, жорстокого поводження з дітьми;

проведення навчальних заходів для надавачів соціальних послуг, спеціалістів виконавчих органів місцевого самоврядування, які здійснюють управління системою надання соціальних послуг сім’ям та дітям.

Для виконання своїх завдань республіканський Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб можуть утворювати тренінгові центри та мобільні консультаційні пункти.

Основними завданнями районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів соціальних служб є:

проведення соціально-профілактичної роботи, спрямованої на запобігання потраплянню у складні життєві обставини осіб та сімей з дітьми;

надання особам та сім’ям з дітьми комплексу соціальних послуг відповідно до їхніх потреб згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері сім’ї та дітей, з метою подолання складних життєвих обставин та мінімізації негативних наслідків таких обставин.

Для реалізації своїх повноважень районні, міські, районні у містах, селищні та сільські центри соціальних служб утворюють:

  • 1) стаціонарні служби (відділення), що здійснюють:

роботу із запобігання відмовам від новонароджених дітей;

соціально-психологічну реабілітацію дітей;

соціальну адаптацію осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

надання тимчасового притулку сім’ям з дітьми;

  • 2) денні служби (відділення), що здійснюють:

соціально-психологічну підтримку внутрішньо переміщених осіб, учасників антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та членів їхніх сімей;

соціальний супровід сімей, які потрапили у складні життєві обставини;

соціальний супровід прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, сімей опікунів та усиновителів;

соціальний патронаж дітей та молодих людей, які перебувають у конфлікті з законом;

денний догляд за дітьми з інвалідністю та дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України;

  • 3) мобільну бригаду екстреного реагування.

Стаття 18 — Повноваження працівників, що здійснюють соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю

До повноважень соціального менеджера належать:

планування, організація, координація, моніторинг здійснення соціальної роботи, надання соціальних послуг у територіальній громаді;

залучення ресурсів територіальної громади для здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг;

звітування місцевому органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг у територіальній громаді;

підготовка та подання до місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування пропозицій щодо удосконалення місцевих програм, що передбачають здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг;

проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо соціальної роботи та надання соціальних послуг;

здійснення оцінювання потреб у соціальних послугах сімей, дітей та молоді;

здійснення інших повноважень щодо соціальної роботи та надання соціальних послуг відповідно до закону.

Рекомендації соціального менеджера в межах виконання його повноважень є обов’язковими для розгляду місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та обов’язковими для виконання фахівцями із соціальної роботи, соціальними працівниками.

До повноважень фахівця із соціальної роботи належать:

проведення оцінювання потреб у соціальних послугах сімей, дітей та молоді;

планування соціальної роботи, надання соціальних послуг, соціальної допомоги, визначення методів соціальної роботи;

надання соціальних послуг;

представлення інтересів отримувача соціальних послуг в установах та організаціях;

здійснення інших повноважень щодо соціальної роботи та надання соціальних послуг відповідно до закону.

До повноважень соціального працівника належать:

надання соціальних послуг відповідно до результатів оцінювання потреб сімей, дітей та молоді;

формування знань, умінь, навичок отримувача соціальних послуг відповідно до індивідуального плану надання соціальних послуг;

здійснення інших повноважень щодо соціальної роботи та надання соціальних послуг відповідно до закону.

Кваліфікаційні вимоги до соціальних менеджерів, фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Підвищення кваліфікації та проведення атестації соціальних менеджерів, фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників здійснюються відповідно до законодавства.

До здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг можуть залучатися волонтери відповідно до законодавства";

"недотримання державних стандартів соціальних послуг";

  • и) у тексті Закону слова "центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді", "фахівці з соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю" в усіх відмінках і числах замінити відповідно словами "центри соціальних служб", "фахівці із соціальної роботи" у відповідному відмінку і числі;

  • 8) у частині першій статті 31 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 2-3, ст. 3; 2015 р., № 11, ст. 75; 2018 р., № 46, ст. 371):

доповнити пунктом 3-1 такого змісту:

"3-1) реалізація державної політики у сфері надання соціальних послуг відповідно до закону";

пункт 16 після слів "розвитку матеріально-технічної бази" доповнити словами "установ та закладів, що надають соціальні послуги".

4. Кабінету Міністрів України з метою створення належних умов для реалізації цього Закону вжити заходів щодо приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з введенням у дію цього Закону, шляхом:

  • 1) приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом та прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

  • 2) забезпечення приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом та прийняття ними нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

Президент України

П.ПОРОШЕНКО

м. Київ

17 січня 2019 року

№ 2671-VIII