Zakon.local
← До пошуку
ЧиннийЗакон

Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо збереження пам'яток культурної спадщини, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Номер
2457-VIII
Видавник
Верховна Рада України
Прийнято
19 черв. 2018 р.
Редакція
19 черв. 2018 р.
Markdown Текст JSON (метадані) На rada.gov.ua

Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо збереження пам'яток культурної спадщини, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Тип: Закон України Видавник: Верховна Рада України Номер: 2457-VIII Прийнято: 2018-06-19 Чинна редакція від: 2018-06-19 Стан: in_force Rada ID: 2457-19

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо збереження пам’яток культурної спадщини, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 34, ст.256)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 39, ст. 333 із наступними змінами) такі зміни:

1. Статтю 1 доповнити абзацами двадцять четвертим - двадцять сьомим такого змісту:

"об’єкт всесвітньої спадщини - об’єкт культурної спадщини, включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО відповідно до Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (далі - Конвенція);

видатна універсальна цінність - цінність об’єкта всесвітньої спадщини, яка є настільки унікальною, що виходить за межі національних кордонів та становить загальну цінність для нинішніх і майбутніх поколінь, збереження та охорона якої є першочерговим завданням для всього людства;

номінування об’єкта культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (далі - номінування) - підготовка та подання документів, на підставі яких Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО розглядає питання про включення об’єкта культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;

буферна зона - територія навколо об’єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об’єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання".

2. У статті 4:

абзац четвертий виключити;

доповнити абзацом дев’ятим такого змісту:

"затвердження порядку створення наглядових рад об’єктів всесвітньої спадщини, формування їх складу та затвердження типового положення про наглядову раду об’єкта всесвітньої спадщини".

3. У статті 5:

частину першу доповнити пунктами 2-1, 5-1-5-3 та 7-1 такого змісту:

"2-1) затвердження порядку інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про намір здійснення містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об’єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні";

"5-1) затвердження режиму використання об’єктів всесвітньої спадщини, їх територій, буферних зон;

5-2) затвердження планів управління об’єктами всесвітньої спадщини та здійснення моніторингу їх виконання;

5-3) визначення рекомендацій щодо формування плану управління об’єктами всесвітньої спадщини";

"7-1) утворення чи визначення органів управління об’єктами всесвітньої спадщини";

у частині другій:

доповнити пунктом 12-1 такого змісту:

"12-1) затвердження меж територій об’єктів всесвітньої спадщини та їх буферних зон";

пункти 13 і 15-18 викласти в такій редакції:

"13) здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування та музеєфікації пам’яток, об’єктів всесвітньої спадщини та інших робіт на них";

"15) призначення відповідних охоронних заходів щодо пам’яток національного значення, об’єктів всесвітньої спадщини, їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження зазначених об’єктів внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;

  • 16) заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об’єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об’єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини;

  • 17) надання дозволів на проведення робіт на пам’ятках національного значення, об’єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;

  • 18) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам’яток національного значення, об’єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них";

частину третю доповнити словами "а також подають Кабінету Міністрів України та Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щорічний звіт про стан збереження об’єктів всесвітньої спадщини, виконання Конвенції та рішень Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО".

4. Статтю 24 доповнити частиною шостою такого змісту:

"6. Розміщення реклами на об’єктах всесвітньої спадщини забороняється.

Розміщення реклами в буферних зонах об’єктів всесвітньої спадщини здійснюється за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Вимоги щодо розміщення реклами в буферних зонах об’єктів всесвітньої спадщини затверджуються Кабінетом Міністрів України".

5. У статті 32:

назву викласти в такій редакції:

"Стаття 32. Зони охорони пам’яток, буферні зони об’єктів всесвітньої спадщини, історичні ареали населених місць";

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"2. З метою забезпечення збереження видатної універсальної цінності об’єктів всесвітньої спадщини навколо них встановлюються буферні зони, про затвердження яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в установленому порядку інформує Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Межі та режими використання буферних зон об’єктів всесвітньої спадщини визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини".

У зв’язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою.

6. Доповнити розділом VI-1 такого змісту:

"Розділ VI-1

ОСОБЛИВОСТІ ОХОРОНИ ОБ’ЄКТІВ ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 37-1 — Державна політика у сфері охорони об’єктів всесвітньої спадщини

1. Об’єкти всесвітньої спадщини, що розташовані на території України, є предметом особливої охорони.

2. Завданнями державної політики у сфері охорони об’єктів всесвітньої спадщини є:

  • 1) забезпечення виявлення, номінування, охорони, популяризації та передачі майбутнім поколінням об’єктів всесвітньої спадщини, що розташовані на території України, а також надання допомоги у виконанні завдань Конвенції іншим державам - сторонам Конвенції відповідно до їх запитів;

  • 2) включення питань охорони об’єктів всесвітньої спадщини до загальних програм соціально-економічного розвитку держави;

  • 3) здійснення постійного моніторингу стану збереження об’єктів всесвітньої спадщини;

  • 4) забезпечення дотримання міжнародних стандартів у сфері охорони об’єктів всесвітньої спадщини, поєднання національних традицій і досягнень із світовим досвідом у зазначеній сфері;

  • 5) участь у системі міжнародного співробітництва і допомоги для надання державам - сторонам Конвенції допомоги в зусиллях, спрямованих на збереження і виявлення об’єктів всесвітньої спадщини, що мають видатну універсальну цінність.

3. Виконання завдань державної політики у сфері охорони об’єктів всесвітньої спадщини покладається на центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Стаття 37-2 — Правовий статус об’єкта всесвітньої спадщини

1. Об’єкт всесвітньої спадщини має правовий статус пам’ятки національного значення з урахуванням особливостей, встановлених Конвенцією, цим Законом і планом управління об’єктом всесвітньої спадщини.

2. Межі території об’єкта всесвітньої спадщини і його буферної зони позначаються відповідними знаками, форма та порядок встановлення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

3. Проведенню містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об’єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні передує інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Рекомендації Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об’єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні є обов’язковими для виконання при проведенні таких робіт.

Стаття 37-3 — Управління об’єктом всесвітньої спадщини

1. Управління об’єктом всесвітньої спадщини забезпечує орган управління, утворений або визначений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Управління об’єктом всесвітньої спадщини здійснюється на основі плану управління, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

3. План управління об’єктом всесвітньої спадщини визначає основні напрями та програми щодо захисту, збереження, інтеграції такого об’єкта в суспільне життя відповідно до положень Конвенції та інших міжнародних договорів України і, зокрема, включає:

  • 1) визначення об’єкта всесвітньої спадщини;

  • 2) топографічні показники;

  • 3) визначення буферної зони об’єкта всесвітньої спадщини;

  • 4) короткий опис видатної універсальної цінності об’єкта всесвітньої спадщини;

  • 5) цілі, стратегію та завдання зі збереження, підтримання та представлення видатної універсальної цінності об’єкта всесвітньої спадщини;

  • 6) методи управління об’єктом всесвітньої спадщини;

  • 7) опис умов, обмежень і заборон щодо об’єкта всесвітньої спадщини, його території та буферної зони.

4. План управління об’єктом всесвітньої спадщини, включеним до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, переглядається відповідно до рекомендацій Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО або за необхідності, але не менше одного разу на п’ять років.

Стаття 37-4 — Повноваження органу управління об’єктом всесвітньої спадщини

1. До повноважень органу управління об’єктом всесвітньої спадщини належать:

  • 1) здійснення заходів, передбачених планом управління об’єктом всесвітньої спадщини, та інших заходів, необхідних для збереження та охорони видатної універсальної цінності об’єкта всесвітньої спадщини;

  • 2) здійснення заходів для недопущення пошкодження, руйнування об’єкта всесвітньої спадщини, а також для усунення загрози або можливої загрози видатній універсальній цінності об’єкта всесвітньої спадщини;

  • 3) здійснення нагляду за виконанням будь-яких робіт на об’єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні та інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про загрозу видатній універсальній цінності об’єкта всесвітньої спадщини в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини;

  • 4) здійснення моніторингу стану збереження об’єкта всесвітньої спадщини;

  • 5) здійснення моніторингу виконання рішень Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;

  • 6) забезпечення проведення наукових досліджень видатної універсальної цінності об’єкта всесвітньої спадщини, а також розроблення критеріїв її використання;

  • 7) розроблення та подання на затвердження до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, змін до плану управління об’єктом всесвітньої спадщини;

  • 8) формування заявки про надання міжнародної допомоги об’єкту всесвітньої спадщини;

  • 9) участь у виконанні освітніх програм для популяризації об’єкта всесвітньої спадщини;

  • 10) співпраця з фізичними та юридичними особами, міжнародними міжурядовими та неурядовими організаціями у сфері охорони об’єктів всесвітньої спадщини;

  • 11) щорічне звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про стан збереження об’єкта всесвітньої спадщини, стан виконання плану управління об’єктом всесвітньої спадщини, про забезпечення виконання Конвенції та рішень Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;

  • 12) надання висновків до науково-проектної документації робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування на об’єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні щодо впливу таких робіт на видатну універсальну цінність об’єкта всесвітньої спадщини;

  • 13) надання висновків до науково-проектної документації містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об’єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні щодо їх впливу на видатну універсальну цінність об’єкта всесвітньої спадщини;

  • 14) надання висновків щодо можливості проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території об’єкта всесвітньої спадщини, в його буферній зоні.

2. Висновки органу управління об’єктом всесвітньої спадщини, визначені пунктами 12, 13, 14 частини першої цієї статті, є обов’язковими при проведенні відповідних робіт.

Стаття 37-5 — Наглядова рада об’єкта всесвітньої спадщини

1. З метою здійснення нагляду за станом збереження об’єкта всесвітньої спадщини центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, утворює наглядову раду, порядок формування якої визначається Кабінетом Міністрів України. Типове положення про наглядову раду об’єкта всесвітньої спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Наглядова рада об’єкта всесвітньої спадщини є колегіальним органом, склад якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

3. Основними завданнями наглядової ради об’єкта всесвітньої спадщини є:

  • 1) здійснення моніторингу виконання плану управління об’єктом всесвітньої спадщини;

  • 2) перегляд плану управління об’єктом всесвітньої спадщини та внесення органу управління таким об’єктом пропозицій щодо змін до нього;

  • 3) погодження щорічного звіту про стан збереження об’єкта всесвітньої спадщини та звіту про стан виконання плану управління об’єктом всесвітньої спадщини;

  • 4) надання рекомендацій щодо організаційних, кадрових, проектних та фінансових заходів з метою збереження об’єкта всесвітньої спадщини;

  • 5) розв’язання суперечностей щодо потреб розвитку та потреб збереження об’єкта всесвітньої спадщини.

Стаття 37-6 — Включення об’єктів культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що перебуває під загрозою

1. Об’єкт культурної спадщини, що може мати видатну універсальну цінність та відповідає критеріям, визначеним Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, номінується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за рекомендацією Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток та визначних місць (IKOMOS), до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

2. Об’єкт всесвітньої спадщини, якому загрожує небезпека, зокрема загроза зникнення внаслідок прогресуючого руйнування, проведення великих громадських чи приватних робіт, швидкого розвитку міст і туризму, загроза руйнування у зв’язку із зміною призначення або права власності на землю, загроза серйозного пошкодження внаслідок невстановленої причини, занедбаності з будь-яких причин, загроза стихійного лиха чи інших природних або техногенних катаклізмів, небезпека збройних конфліктів, виникнення пожежі, землетрусу, зсуву, вулканічного виверження, загроза зміни рівня води, повені, припливу, пропонується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, для включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що перебуває під загрозою.

3. Порядок включення об’єктів культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що перебуває під загрозою, визначається Конвенцією, правилами та процедурами Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО".

7. У частині першій статті 44:

після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:

"за вчинення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, щодо об’єкта всесвітньої спадщини, його території, буферної зони - у розмірі від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

У зв’язку з цим абзаци четвертий і п’ятий вважати відповідно абзацами п’ятим і шостим;

доповнити абзацом сьомим такого змісту:

"за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

8. Статтю 49 виключити.

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

2. Протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом утворити або визначити органи управління об’єктами всесвітньої спадщини.

3. На об’єктах всесвітньої спадщини, щодо яких до дня набрання чинності цим Законом не затверджені плани управління та буферні зони, плани управління та буферні зони затверджуються протягом року з дня набрання чинності цим Законом.

4. Кабінету Міністрів України:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

подати на розгляд Верховної Ради України законодавчі пропозиції, що випливають із цього Закону.

Президент України

П.ПОРОШЕНКО

м. Київ

19 червня 2018 року

№ 2457-VIII