Про природно-заповідний фонд України

Тип: Закон України Видавник: Верховна Рада України Номер: 2456-XII Прийнято: 1992-06-16 Чинна редакція від: 2026-03-11 Стан: in_force Rada ID: 2456-12

---

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про природно-заповідний фонд України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 34, ст.502)

_Вводиться в дію Постановою ВР

№ 2457-XII від 16.06.92, ВВР, 1992, № 34, ст.503_

_Із змінами, внесеними згідно з Декретом

№ 12-92 від 26.12.92, ВВР, 1993, № 10, ст. 76

Законами України

№ 3180-XII від 05.05.93, ВВР, 1993, № 26, ст.277

№ 1287-XIV від 14.12.99, ВВР, 2000, № 4, ст. 26

№ 1377-IV від 11.12.2003, ВВР, 2004, № 15, ст.228

№ 1826-VI від 21.01.2010, ВВР, 2010, № 11, ст.112

№ 2856-VI від 23.12.2010, ВВР, 2011, № 29, ст.272

№ 3530-VI від 16.06.2011, ВВР, 2012, № 2-3, ст.3

№ 1193-VII від 09.04.2014, ВВР, 2014, № 23, ст.873

№ 322-VIII від 09.04.2015, ВВР, 2015, № 25, ст.194

№ 323-VIII від 09.04.2015, ВВР, 2015, № 25, ст.195

№ 1472-VIII від 14.07.2016, ВВР, 2016, № 34, ст.592

№ 1829-VIII від 07.02.2017, ВВР, 2017, № 11, ст.99

№ 1832-VIII від 07.02.2017, ВВР, 2017, № 12, ст.131

№ 2059-VIII від 23.05.2017, ВВР, 2017, № 29, ст.315

№ 2063-VIII від 23.05.2017, ВВР, 2017, № 37, ст.379

№ 2362-VIII від 22.03.2018, ВВР, 2018, № 17, ст.152

№ 249-IX від 30.10.2019, ВВР, 2019, № 51, ст.383

№ 554-IX від 13.04.2020, ВВР, 2020, № 37, ст.277 - вводиться в дію з 1 січня 2021 року

№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408

№ 1423-IX від 28.04.2021, ВВР, 2023, № 9-10, ст.25

№ 1684-IX від 15.07.2021, ВВР, 2021, № 47, ст.382 - вводиться в дію з 08.11.2021

№ 1909-IX від 18.11.2021, ВВР, 2023, №№ 12-13, ст.28

№ 2952-IX від 24.02.2023, ВВР, 2023, № 61, ст.199

№ 3264-IX від 14.07.2023, ВВР, 2023, № 87, ст.320

№ 4017-IX від 10.10.2024, ВВР, 2025, №№ 11-14, ст.35

№ 4158-IX від 18.12.2024, ВВР, 2025, № 27, ст.85

№ 4188-IX від 08.01.2025, ВВР, 2025, № 28, ст.92

№ 4777-IX від 10.02.2026_

У тексті Закону слова "Міністерство охорони навколишнього природного середовища України", "Республіка Крим", "Академія наук України", "Республіканський бюджет Республіки Крим" у всіх відмінках замінено відповідно словами "центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища", "Автономна Республіка Крим", "Національна академія наук України", "бюджет Автономної Республіки Крим" у відповідних відмінках згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

Цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об’єктів.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв’язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою охороною.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1 — Завдання законодавства України про природно-заповідний фонд України

Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Стаття 2 — Законодавство України про природно-заповідний фонд

Відносини в галузі охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Стаття 3 — Класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду України

До природно-заповідного фонду України належать:

природні території та об’єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;

штучно створені об’єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам’ятки природи, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Абзац третій частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 322-VIII від 09.04.2015

Заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об’єктів, що оголошуються заказниками чи пам’ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, мікологічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

Абзац другий частини третьої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4188-IX від 08.01.2025

пам’ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, мікологічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Пам’ятки природи можуть розташовуватися на території інших об’єктів природно-заповідного фонду.

Абзац третій частини третьої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 322-VIII від 09.04.2015, № 2063-VIII від 23.05.2017, № 4188-IX від 08.01.2025

Законодавством Автономної Республіки Крим може бути встановлено додаткові категорії територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 4 — Форми власності на території та об’єкти природно-заповідного фонду

Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, створені до прийняття цього Закону, не підлягають приватизації.

У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов’язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов’язання.

Стаття 5 — Правові засади функціонування територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються:

Абзац перший частини першої статті 5 в редакції Закону № 1826-VI від 21.01.2010

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

Абзац другий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Абзац третій частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3530-VI від 16.06.2011, № 2362-VIII від 22.03.2018

Завдання, особливості природоохоронного режиму пам’яток природи та заповідних урочищ визначаються на основі цього Закону безпосередньо в їх первинних облікових документах.

Завдання, особливий природоохоронний режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду, які створюються на територіях зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються у положеннях про них, що затверджуються відповідно до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтю 5 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1472-VIII від 14.07.2016

Природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення, а також регіональні ландшафтні парки є юридичними особами.

Частина статті 5 в редакції Закону № 1826-VI від 21.01.2010

Ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки місцевого значення та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва відповідно до законодавства України можуть бути визнані юридичними особами.

Стаття 6 — Охорона територій та об’єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність

Території та об’єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об’єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам’яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері культури.

Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1287-XIV від 14.12.99, № 2362-VIII від 22.03.2018

Стаття 7 — Землі природно-заповідного фонду

Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об’єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об’єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об’єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Частина третя статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1826-VI від 21.01.2010, № 1472-VIII від 14.07.2016

Межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористуванні втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина шоста статті 7 в редакції Закону № 1826-VI від 21.01.2010

Стаття 7 в редакції Закону № 1377-IV від 11.12.2003

Стаття 8 — Основні засоби збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

встановлення заповідного режиму;

організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об’єктів;

проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;

додержання вимог щодо охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля;

Абзац п’ятий статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2059-VIII від 23.05.2017

запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;

встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об’єктів;

проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;

проведення інших заходів з метою збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

Стаття 9 — Види використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Території та об’єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися:

у природоохоронних цілях;

у науково-дослідних цілях;

в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

в освітньо-виховних цілях;

для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об’єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об’єктів.

Стаття 9-1 — Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

Частина третя статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Частина четверта статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також на підставі дозволів.

Частина п’ята статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Частина шоста статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі.

Видача дозволів здійснюється на підставі заяви природокористувача, погодженої із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.

Частина восьма статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Дія дозволу на спеціальне використання природних ресурсів може бути припинена органом, що його видав, у разі: різкого погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок природокористування, ліквідації підприємства, установи або організації, яка отримала дозвіл; порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду; втрати чи пошкодження дозволу, що не дає можливості визначити зміст дозволу.

Частина дев’ята статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Здійснення господарської та іншої діяльності за декларативним принципом заборонено.

Дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку ліміту, порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду.

Рішення про відмову у видачі дозволу може бути оскаржено до центральнoго органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або до суду.

Частина дванадцята статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється у місячний строк.

Заява про оскарження рішення про відмову у видачі дозволу подається до центральнoго органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, протягом строку, що не перевищує десять днів з дня одержання відповідного рішення. Заява розглядається у десятиденний строк. Про результати розгляду заявник повідомляється у письмовій формі.

Частина чотирнадцята статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів.

Cтаттю 9-1 доповнено частиною п’ятнадцятою згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Закон доповнено статтею 9-1 згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Стаття 10 — Права громадян з питань охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Громадяни України з питань охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду мають право на:

участь в обговоренні проектів законодавчих актів з питань розвитку заповідної справи, формування природно-заповідного фонду;

участь у розробці та реалізації заходів щодо їх охорони та ефективного використання, запобігання негативного впливу на них господарської діяльності;

внесення пропозицій про включення до складу природно-заповідного фонду найбільш цінних природних територій та об’єктів;

ознайомлення з територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, здійснення інших видів користувань з додержанням встановлених вимог щодо заповідного режиму;

участь у здійсненні громадського контролю за охороною заповідних територій та об’єктів, внесення пропозицій про притягнення до відповідальності винних у порушенні вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Законодавством України можуть бути визначені й інші права громадян з питань охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Розділ II. УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Стаття 11 — Уповноважені органи державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду

Уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Для забезпечення державного управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду можуть утворюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3530-VI від 16.06.2011; в редакції Закону № 2362-VIII від 22.03.2018

Стаття 12 — Управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду

Управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частина перша статті 12 в редакції Закону № 1826-VI від 21.01.2010; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3530-VI від 16.06.2011, № 1832-VIII від 07.02.2017, № 2362-VIII від 22.03.2018

Спеціальні адміністрації можуть створюватися також для управління ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками місцевого значення та парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва за рішенням органів, у віданні яких вони перебувають.

До складу спеціальної адміністрації по управлінню територіями та об’єктами природно-заповідного фонду входять відповідні наукові підрозділи, служби охорони, екологічної освіти, господарського та іншого обслуговування.

Частина третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 323-VIII від 09.04.2015

Спеціальні адміністрації здійснюють управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду відповідно до положень про території та об’єкти природно-заповідного фонду і проектів організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Статтю 12 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об’єкти.

Стаття 13 — Участь об’єднань громадян в управлінні територіями та об’єктами природно-заповідного фонду

Об’єднання громадян, статутами яких передбачена діяльність у галузі охорони навколишнього природного середовища, мають право на участь в управлінні територіями та об’єктами природно-заповідного фонду шляхом:

внесення пропозицій щодо організації нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду, забезпечення їх охорони, ефективного використання і відтворення природних комплексів та об’єктів;

сприяння державним органам в їх діяльності у цій сфері;

участі у встановленому порядку у здійсненні оцінки впливу на довкілля об’єктів, що негативно впливають чи можуть негативно вплинути на стан територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

Абзац четвертий статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2059-VIII від 23.05.2017

участі у контролі за додержанням режиму таких територій та об’єктів;

здійснення відповідно до законодавства України інших заходів, передбачених їх статутами.

Розділ III. РЕЖИМ ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Стаття 14 — Визначення режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об’єктів, характер допустимої діяльності на таких територіях та об’єктах, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення.

З метою визначення та обґрунтування заходів щодо здійснення природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської та інших видів діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об’єктів, які передбачається здійснити протягом п’яти років, а також стратегії розвитку об’єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об’єкта природно-заповідного фонду відповідно до законодавства та з дотриманням вимог міжнародних договорів.

Цим Законом встановлюються обмеження та заборони щодо здійснення господарської та інших видів діяльності у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема забороняється проїзд механічних транспортних засобів, крім доріг загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, автомобільних доріг на приватних територіях, крім транспортних засобів:

посадових осіб установ природно-заповідного фонду, спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів;

посадових осіб виконавчих органів селищних, сільських, міських рад, які здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також правоохоронних органів, аварійно-рятувальних служб, органів та закладів охорони здоров’я, з’єднань військових частин, підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, операторів протимінної діяльності під час виконання службових обов’язків;

працівників підприємств, установ та організацій, які здійснюють обслуговування об’єктів інфраструктури, розташованих у межах цих територій та об’єктів.

Землекористувачі та землевласники, на земельних ділянках яких розташовані такі території та об’єкти, та особи, які постійно або тимчасово проживають у межах господарських зон національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, буферних зон і зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників, мають право на проїзд механічними транспортними засобами за межами доріг загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, автомобільних доріг на приватних територіях, крім територій, визначених проектом організації території об’єкта природно-заповідного фонду.

Положеннями про території та об’єкти природно-заповідного фонду можуть встановлюватися й інші обмеження та заборони щодо здійснення господарської та інших видів діяльності.

Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010; в редакції Закону № 4188-IX від 08.01.2025

ГЛАВА 1. ПРИРОДНІ ЗАПОВІДНИКИ

Стаття 15 — Статус та завдання природних заповідників

Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, підтримання природних спонтанних процесів і явищ, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 322-VIII від 09.04.2015

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об’єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ у регіоні.

Стаття 16 — Вимоги щодо охорони природних комплексів та об’єктів природних заповідників

На території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об’єкти, а саме:

будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об’єктів транспорту і зв’язку, не пов’язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, проїзд механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар’єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

Абзац другий частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4188-IX від 08.01.2025

геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення грунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;

мисливство, рибальство, лісокультурні роботи, рубка дуплястих дерев, всі види екскурсій, крім пішохідних, біотехнічні заходи, сінокосіння механізованими засобами, туризм, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, крім матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

Абзац четвертий частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010; в редакції Закону № 1832-VIII від 07.02.2017

Частина перша статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

Для збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань у природному заповіднику відповідно до проекту організації його території та охорони природних комплексів допускається:

виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу - відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;

здійснення протипожежних заходів та вибіркового діагностичного відстрілу диких тварин для ветеринарно-санітарної експертизи, що не порушують режиму заповідника; спорудження у встановленому порядку будівель та інших об’єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповідником завдань; збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Абзац третій частини другої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1829-VIII від 07.02.2017

Проектом організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів може бути передбачено виділення земельних ділянок для задоволення господарських потреб заповідника та його працівників у сінокосах, випасах, городах та паливі відповідно до встановлених нормативів.

Проекти організації території природних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними організаціями і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частина четверта статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

В разі термінової необхідності за рішенням науково-технічної ради природного заповідника на території природного заповідника можуть проводитися заходи, спрямовані на охорону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха, не передбачені Проектом організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів.

Частина п’ята статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1193-VII від 09.04.2014

Для ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, в результаті яких виникає пряма загроза життю людей чи знищення заповідних природних комплексів, особливо термінові заходи здійснюються за рішенням дирекції природного заповідника.

ГЛАВА 2. БІОСФЕРНІ ЗАПОВІДНИКИ

Стаття 17 — Статус і завдання біосферних заповідників

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що утворюються з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Біосферні заповідники включаються в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" та набувають міжнародного статусу.

Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010; в редакції Закону № 1472-VIII від 14.07.2016

Стаття 18 — Структура території та особливості управління біосферними заповідниками

Для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона - включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;

зона антропогенних ландшафтів - включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності; в ній забороняється мисливство.

Абзац четвертий частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Частина перша статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

У межах території біосферних заповідників можуть виділятися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених цим Законом.

Зонування території біосферних заповідників проводиться відповідно до проекту організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів.

Статтю 18 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

У проекті організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів визначаються та обґрунтовуються заходи щодо провадження природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності відповідно до законодавства і міжнародних договорів.

Статтю 18 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Проекти організації території біосферних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними організаціями і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Статтю 18 доповнено частиною згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні біосферних заповідників.

Статтю 18 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 323-VIII від 09.04.2015

Стаття 19 — Особливості діяльності біосферних заповідників

Наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього природного середовища та інша діяльність біосферних заповідників здійснюються з урахуванням міжнародних програм.

ГЛАВА 3. НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ

Стаття 20 — Статус і завдання національних природних парків

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об’єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:

збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів;

створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об’єктів;

проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;

проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Стаття 21 — Структура території та вимоги щодо охорони природних комплексів та об’єктів національних природних парків

На території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об’єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам’ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об’єктів заповідної зони;

Абзац третій частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об’єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов’язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об’єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

Абзац четвертий частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

господарська зона - у її межах забороняються рубки головного користування і проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об’єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

Абзац п’ятий частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1826-VI від 21.01.2010, № 249-IX від 30.10.2019

Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, при цьому діяльність національного природного парку спрямовується на доведення площі заповідної зони національного природного парку до рівня не менше 20 відсотків загальної площі.

Частина третя статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1287-XIV від 14.12.99, № 2362-VIII від 22.03.2018, № 1684-IX від 15.07.2021 - вводиться в дію з 08.11.2021

Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків.

Статтю 21 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 323-VIII від 09.04.2015

Зменшення заповідної зони не допускається, на межах заповідної зони встановлюються спеціальні знаки, а дороги, що ведуть у заповідну зону, перекриваються шлагбаумами.

Статтю 21 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1684-IX від 15.07.2021 - вводиться в дію з 08.11.2021

Стаття 22 — Рекреаційна діяльність на території національних природних парків

Рекреаційна діяльність на території національних природних парків організовується спеціальними підрозділами адміністрації парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі угод з адміністрацією парку.

ГЛАВА 4. РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ

Стаття 23 — Статус і завдання регіональних ландшафтних парків

Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.

Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

В разі необхідності вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів для потреб регіональних ландшафтних парків провадиться в порядку, встановленому законодавством України.

На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань:

збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об’єктів;

створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об’єктів;

сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Стаття 24 — Структура території та вимоги щодо охорони природних комплексів та об’єктів регіональних ландшафтних парків

На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об’єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.

Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об’єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.

ГЛАВА 5. ЗАКАЗНИКИ

Стаття 25 — Статус і завдання заказників

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.

Стаття 26 — Основні вимоги щодо режиму заказників

На територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010; в редакції Закону № 2063-VIII від 23.05.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 249-IX від 30.10.2019

Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

ГЛАВА 6. ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ

Стаття 27 — Статус та завдання пам’яток природи

Пам’ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Частина перша статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Оголошення пам’яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.

Стаття 28 — Основні вимоги щодо режиму пам’яток природи

На території пам’яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

На території пралісових пам’яток природи забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів та видалення захаращеності (крім догляду за лінійними об’єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об’єктів транспорту і зв’язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів.

Частина друга статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4188-IX від 08.01.2025

Навколо пралісових пам’яток природи установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а також поступові рубки.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених пам’ятками природи, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Визначення належності територій до пралісових пам’яток природи здійснюється за спеціальною методикою, яка розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 28 в редакції Закону № 2063-VIII від 23.05.2017

ГЛАВА 7. ЗАПОВІДНІ УРОЧИЩА

Стаття 29 — Статус і завдання заповідних урочищ

Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.

Стаття 30 — Основні вимоги щодо режиму заповідних урочищ

На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.

Частина перша статті 30 в редакції Закону № 2063-VIII від 23.05.2017

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

ГЛАВА 8. БОТАНІЧНІ САДИ

Стаття 31 — Статус і завдання ботанічних садів

Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

Ботанічні сади загальнодержавного значення є науково-дослідними природоохоронними установами.

Ботанічним садам місцевого значення у встановленому порядку може бути надано статус науково-дослідної установи.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються ботанічним садам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Стаття 32 — Структура території та основні вимоги щодо режиму ботанічних садів

На території ботанічних садів забороняється будь-яка діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню колекцій флори.

У межах ботанічних садів для забезпечення необхідного режиму охорони та ефективного використання можуть бути виділені зони:

експозиційна - її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією ботанічного саду;

наукова - до складу зони входять колекції, експериментальні ділянки тощо, на відвідування її мають право лише співробітники ботанічного саду у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, а також спеціалісти інших установ з дозволу адміністрації саду;

заповідна - відвідування її забороняється, крім випадків, коли воно пов’язано з проведенням наукових спостережень;

адміністративно-господарська.

Зонування території ботанічних садів проводиться відповідно до Положення про ботанічний сад та Проекту організації території ботанічного саду, що розробляється спеціалізованими науковими та проектними установами і затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває ботанічний сад, за погодженням з:

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо ботанічних садів загальнодержавного значення;

Абзац другий частини третьої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо ботанічних садів місцевого значення.

Абзац третій частини третьої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3530-VI від 16.06.2011, № 2362-VIII від 22.03.2018

ГЛАВА 9. ДЕНДРОЛОГІЧНІ ПАРКИ

Стаття 33 — Статус і завдання дендрологічних парків

Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Дендрологічні парки загальнодержавного значення є науково-дослідними природоохоронними установами.

Дендрологічним паркам місцевого значення у встановленому порядку може бути надано статус науково-дослідної установи.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Стаття 34 — Основні вимоги щодо режиму дендрологічних парків

На території дендрологічних парків забороняється діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню дендрологічних колекцій.

На території дендрологічних парків може бути проведено зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.

Проект організації території дендрологічного парку розробляється спеціалізованими науковими та проектними установами і затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває дендрологічний парк, за погодженням з:

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо дендрологічних парків загальнодержавного значення;

Абзац другий частини третьої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо дендрологічних парків місцевого значення.

Абзац третій частини третьої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3530-VI від 16.06.2011, № 2362-VIII від 22.03.2018

ГЛАВА 10. ЗООЛОГІЧНІ ПАРКИ

Стаття 35 — Статус і завдання зоологічних парків

Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.

Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми та науково-дослідними установами.

Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються зоологічним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Стаття 36 — Структура території та основні вимоги щодо режиму зоологічних парків

На території зоологічних парків забороняється діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цих парків.

На території зоологічних парків з метою забезпечення виконання поставлених перед ними завдань виділяються зони:

експозиційна - призначена для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях;

наукова - у її межах проводиться науково-дослідна робота; відвідування зони дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією парку;

рекреаційна - призначена для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку;

господарська - зона, де розміщуються допоміжні господарські об’єкти.

Проект організації території зоологічного парку розробляється спеціалізованими науковими та проектними організаціями і затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває зоологічний парк, за погодженням з:

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо зоологічних парків загальнодержавного значення;

Абзац другий частини третьої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо зоологічних парків місцевого значення.

Абзац третій частини третьої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3530-VI від 16.06.2011, № 2362-VIII від 22.03.2018

Зоологічні парки можуть організовувати пересувні експозиції тварин, мати у своєму складі підсобні господарства, які створюються для забезпечення тварин кормами.

ГЛАВА 11. ПАРКИ-ПАМ’ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА

Стаття 37 — Статус і завдання парків-пам’яток садово-паркового мистецтва

Парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами.

Оголошення парків-пам’яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.

На території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження.

Стаття 38 — Основні вимоги щодо режиму парків-пам’яток садово-паркового мистецтва

На території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.

На території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав’яних газонів.

На території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва може проводитися зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.

Утримання та реконструкція парків-пам’яток садово-паркового мистецтва провадиться за проектами, що розробляються спеціалізованими науковими та проектними установами і затверджуються органами, у підпорядкуванні яких перебувають ці парки, за погодженням з:

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

Абзац другий частини четвертої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Абзац третій частини четвертої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3530-VI від 16.06.2011, № 2362-VIII від 22.03.2018

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Розділ IV. ОХОРОННІ ЗОНИ ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Стаття 39 — Завдання охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об’єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

В разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях.

Стаття 40 — Основні вимоги щодо режиму охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Режим охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на довкілля.

Частина перша статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2059-VIII від 23.05.2017

В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об’єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Частина друга статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1826-VI від 21.01.2010, № 2059-VIII від 23.05.2017

Положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення.

Охоронні зони територій та об’єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації.

Частина четверта статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

Розділ V. НАУКОВО-ДОСЛІДНІ РОБОТИ НА ТЕРИТОРІЯХ ТА ОБ’ЄКТАХ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Стаття 41 — Мета наукових досліджень на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду

Науково-дослідна робота на територіях природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду проводиться з метою вивчення природних процесів, забезпечення постійного спостереження за їх змінами, екологічного прогнозування, розробки наукових основ охорони, відтворення і використання природних ресурсів та особливо цінних об’єктів.

Стаття 42 — Основні засади забезпечення організації наукових досліджень на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду

Основні напрями наукових досліджень на територіях природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків визначаються з урахуванням програм і планів науково-дослідних робіт, які затверджуються Національною академією наук України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частина перша статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Для ведення наукових досліджень у складі адміністрації природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків загальнодержавного значення створюються відповідні наукові підрозділи, структура, штати, кошторис витрат яких затверджуються органами, у підпорядкуванні яких перебувають зазначені об’єкти природно-заповідного фонду.

В разі необхідності наукові підрозділи можуть створюватися також у складі адміністрації регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків місцевого значення, а також парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

Наукові дослідження на території природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва можуть здійснюватись іншими науково-дослідними установами та організаціями на основі єдиних програм і планів науково-дослідних робіт чи спеціальних угод між цими установами та організаціями і адміністраціями державних заповідників й інших територій та об’єктів природно-заповідного фонду. В разі відсутності адміністрацій ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків місцевого значення та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва такі угоди укладаються заінтересованими науковими установами та організаціями з органами, в підпорядкуванні яких перебувають зазначені об’єкти природно-заповідного фонду.

На території заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ та інших територіях і об’єктах природно-заповідного фонду, де не створені спеціальні наукові підрозділи, дослідження організовуються природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами та дендрологічними парками загальнодержавного значення, розташованими у цих регіонах.

Координацію наукових досліджень на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду України здійснює Національна академія наук України разом з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частина шоста статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Для вирішення наукових і науково-технічних проблем у природних заповідниках, біосферних заповідниках, національних природних парках, ботанічних садах створюються наукові або науково-технічні ради, до складу яких включаються провідні науковці та фахівці. Склад таких рад, їх завдання та порядок діяльності визначаються органами, у підпорядкуванні яких перебувають об’єкти природно-заповідного фонду зазначених категорій.

Відповідні наукові та науково-технічні ради можуть створюватися також при дендрологічних і зоологічних парках. Навчально-виховна робота учбових закладів на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду проводиться на основі угод, укладених з їх адміністраціями чи підприємствами, установами та організаціями, у підпорядкуванні яких перебувають вказані території та об’єкти.

Стаття 43 — Літопис природи територій та об’єктів природно-заповідного фонду України

Основною формою узагальнення результатів наукових досліджень та спостережень за станом і змінами природних комплексів, виконаних у природних заповідниках, біосферних заповідниках, національних природних парках, є їх літописи природи, матеріали яких використовуються для оцінки стану навколишнього природного середовища, розроблення заходів щодо охорони та ефективного використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Порядок підготовки та програма Літопису природи затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, разом із Національною академією наук України.

Частина друга статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Стаття 43 в редакції Закону № 1287-XIV від 14.12.99

Розділ VI. ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Стаття 44 — Економічні засоби забезпечення організації і функціонування природно-заповідного фонду

Ефективна організація і функціонування природно-заповідного фонду забезпечуються на основі використання таких економічних засобів:

економічного обгрунтування організації та розвитку природно-заповідного фонду;

економічної оцінки територій та об’єктів природно-заповідного фонду, ведення їх кадастру;

диференційованого визначення джерел і нормативів фінансування організації та функціонування природно-заповідного фонду;

надання відповідним підприємствам, установам та організаціям, що забезпечують функціонування природно-заповідного фонду, податкових та інших пільг;

компенсації у встановленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про природно-заповідний фонд.

Стаття 45 — Економічне обгрунтування та оцінка територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Економічне обгрунтування розвитку природно-заповідного фонду, а також економічна оцінка природних комплексів та об’єктів, що входять до його складу, здійснюються відповідно до кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду на основі спеціальних методик, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Стаття 46 — Фінансування заходів, пов’язаних із функціонуванням територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Назва статті 46 в редакції Закону № 1826-VI від 21.01.2010

Фінансування заходів щодо природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків загальнодержавного значення здійснюється за рахунок державного бюджету України. Для цієї мети можуть також залучатися кошти бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, позабюджетних і благодійних фондів, кошти підприємств, установ, організацій та громадян.

Фінансування заходів щодо регіональних ландшафтних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків місцевого значення здійснюється за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Для цієї мети можуть також залучатися кошти позабюджетних і благодійних фондів, кошти підприємств, установ, організацій та громадян.

Витрати, пов’язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться.

У разі необхідності проведення спеціальних заходів, спрямованих на запобігання знищенню чи пошкодженню природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного фонду зазначених категорій, можуть виділятися кошти:

державного бюджету - для територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

місцевих бюджетів - для територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Абзац третій частини четвертої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Викуп земельних ділянок, що перебувають у приватній та комунальній власності, для суспільних потреб під території та об’єкти природно-заповідного фонду здійснюється в порядку, визначеному законом, за рахунок:

Державного бюджету України - для територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

місцевих бюджетів - для територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Статтю 46 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Стаття 47 — Власні кошти об’єктів природно-заповідного фонду

Кошти (в тому числі в іноземній валюті), одержані природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, регіональними ландшафтними парками, ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками, а також підприємствами, установами та організаціями, у підпорядкуванні яких перебувають території та об’єкти природно-заповідного фонду інших категорій, від наукової, природоохоронної, туристсько-екскурсійної, рекламно-видавничої та іншої діяльності в межах заповідних територій та об’єктів, що не суперечать їх цільовому призначенню, є їх власними коштами. Ці кошти не підлягають вилученню і використовуються для здійснення заходів щодо охорони відповідних територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

За відвідування територій та об’єктів природно-заповідного фонду їх адміністрації, а також підприємства, установи, організації і громадяни, у підпорядкуванні яких перебувають ці території та об’єкти, можуть встановлювати плату та визначати категорії осіб, які звільняються від неї. Установи природно-заповідного фонду загальнодержавного значення встановлюють розмір такої плати за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, установи природно-заповідного фонду, створені у зоні відчуження, зоні безумовного (обов’язкового) відселення, - за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення, установи природно-заповідного фонду місцевого значення - за рішенням органів, у віданні яких вони перебувають.

Частина друга статті 47 в редакції Закону № 2362-VIII від 22.03.2018

Стаття 48 — Екологічні фонди об’єктів природно-заповідного фонду

Для фінансування природоохоронних заходів можуть створюватися цільові екологічні фонди природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків.

До цих фондів надходять:

частина штрафів та грошових стягнень за шкоду, заподіяну їм у результаті порушення законодавства про природно-заповідний фонд, у розмірі 70 відсотків загальної суми штрафів та грошових стягнень;

кошти, одержані від реалізації конфіскованого або вилученого відповідно до законодавства майна, яке було знаряддям або предметом екологічного правопорушення на їх території;

частина платежів підприємств, установ та організацій за забруднення відповідних територій та об’єктів природно-заповідного фонду, що визначається на підставі еколого-економічної оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище;

цільові та інші добровільні внески підприємств, установ, організацій, у тому числі міжнародних і зарубіжних, та громадян.

Кошти вказаних екологічних фондів можуть використовуватися лише для цільового фінансування заходів, спрямованих на забезпечення охорони заповідних природних комплексів та об’єктів, розвиток наукових досліджень, міжнародного співробітництва, еколого-освітніх робіт. Їх розподіл здійснюється радою фонду, до складу якої включаються представники адміністрації відповідних природних заповідників, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, а також державних органів з охорони навколишнього природного середовища, громадських екологічних об’єднань, провідні науковці та фахівці. До складу таких рад біосферних заповідників можуть включатися представники відповідних міжнародних організацій, відомі зарубіжні вчені та спеціалісти.

Положення про екологічні фонди природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частина четверта статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Стаття 49 — Надання податкових та інших пільг

Надання податкових пільг регулюється Податковим кодексом України.

Частина перша статті 49 в редакції Закону № 2856-VI від 23.12.2010

Щодо зупинення дії частини першої статті 49 див. Декрет № 12-92 від 26.12.92

Частину другу статті 49 виключено на підставі Закону № 2856-VI від 23.12.2010

Частину третю статті 49 виключено на підставі Закону № 2856-VI від 23.12.2010

Природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки в разі розширення їх територій за рахунок земель сільськогосподарських, лісогосподарських та інших угідь, що є державною власністю, звільняються від відшкодування пов’язаних з цим втрат сільськогосподарського, лісогосподарського та іншого виробництва. У разі включення до складу їх територій земель, що перебувають у колективній чи приватній власності, відшкодування пов’язаних з цим виробничих витрат здійснюється за рахунок:

державного бюджету - для територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів - для територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва регулюється Земельним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Частина п’ята статті 49 в редакції Закону № 3180-12 від 05.05.93

Частину шосту статті 49 виключено на підставі Закону № 2856-VI від 23.12.2010

Частину сьому статті 49 виключено на підставі Закону № 2856-VI від 23.12.2010

Від відшкодування збитків звільняються природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки та ботанічні сади загальнодержавного значення, яким надано землі у постійне користування з вилученням у землекористувачів - підприємств, установ та організацій державної та комунальної форм власності.

Статтю 49 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1472-VIII від 14.07.2016; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021

Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3180-12 від 05.05.93

Стаття 50 — Страхування природно-заповідного фонду

Для компенсації шкоди, заподіяної заінтересованими підприємствами, установами та організаціями на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, за рахунок коштів таких підприємств, установ та організацій укладаються договори страхування відповідальності за шкоду, заподіяну пожежами та аваріями території та об’єктам природно-заповідного фонду. Порядок та умови такого страхування затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національним банком України.

Стаття 50 в редакції Закону № 1909-IX від 18.11.2021

Розділ VII. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ Й ОГОЛОШЕННЯ ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Стаття 51 — Підготовка і подання клопотань про організацію чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися: обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; науковими установами, природоохоронними громадськими об’єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами - щодо територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд.

Частина перша статті 51 в редакції Закону № 2362-VIII від 22.03.2018

Клопотання має містити обгрунтування необхідності створення чи оголошення території або об’єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об’єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

До клопотань додаються документи, що підтверджують та доповнюють обгрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об’єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 52 — Попередній розгляд клопотань про створення чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк:

щодо територій та об’єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;

Абзац другий частини першої статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

щодо територій та об’єктів місцевого значення - обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Абзац третій частини першої статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3530-VI від 16.06.2011, № 2362-VIII від 22.03.2018

Частина перша статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання. Створення, оголошення, розширення територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також резервування цінних для заповідання територій та об’єктів у межах земель, переданих у комунальну власність територіальних громад відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, які на момент передачі не були передані у користування фізичних, юридичних осіб, погодження не потребують.

Частина друга статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3530-VI від 16.06.2011, № 2362-VIII від 22.03.2018, № 1423-IX від 28.04.2021

На підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам’яток природи, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Частина третя статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам’яток природи та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Частина четверта статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3530-VI від 16.06.2011, № 2362-VIII від 22.03.2018

Забезпечення розробки проектів створення ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків може бути доручено заінтересованим державним органам чи установам.

Частину шосту статті 52 виключено на підставі Закону № 1287-XIV від 14.12.99

Проекти створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду передаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Частина статті 52 в редакції Закону № 1287-XIV від 14.12.99; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3530-VI від 16.06.2011, № 2362-VIII від 22.03.2018

Стаття 53 — Прийняття рішень про створення чи оголошення територій, об’єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон

Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Межигір’я" створюється законом України.

Частина перша статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3180-12 від 05.05.93, № 3264-IX від 14.07.2023

Рішення про створення біосферних заповідників приймається з додержанням вимог міжнародних договорів та міжнародних програм, учасником яких є Україна.

Частина друга статті 53 в редакції Закону № 1287-XIV від 14.12.99

Рішення про організацію чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а також про встановлення, скасування та зміну охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Частина третя статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1287-XIV від 14.12.99, № 1826-VI від 21.01.2010; в редакції Закону № 4188-IX від 08.01.2025

Скасування та зміна охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюються за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Статтю 53 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4188-IX від 08.01.2025

Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України.

Частина статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3180-12 від 05.05.93

Території та об’єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов’язання.

Частина статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1826-VI від 21.01.2010, № 2362-VIII від 22.03.2018

Стаття 54 — Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Стаття 54 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1826-VI від 21.01.2010, № 2362-VIII від 22.03.2018

Стаття 55 — Резервування цінних для заповідання територій та об’єктів

З метою недопущення знищення або руйнування в результаті господарської діяльності цінних для заповідання територій та об’єктів до прийняття у встановленому порядку рішень про організацію чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду і виділення необхідних для цього коштів проводиться їх резервування на період до п’яти років.

Резервуванню підлягають території, що включають землі державної та комунальної власності.

Території, що резервуються з метою наступного заповідання, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і використовуються за цільовим призначенням із додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища та обмежень, що визначаються рішенням про резервування. Здійснення на таких територіях діяльності, що призводить до зміни угідь, на земельних ділянках усіх категорій земель (боліт, степів, сіножатей, пасовищ, земельних лісових ділянок) забороняється.

Частина третя статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4188-IX від 08.01.2025

Рішення про резервування приймає орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, на підставі технічної документації із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурний підрозділ обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, наукова установа, природоохоронне громадське об’єднання звертаються до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів.

Частина п’ята статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування цінних для заповідання територій та об’єктів, обґрунтування необхідності їх заповідання.

Частина шоста статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

Орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування у межах своїх повноважень у десятиденний строк розглядає зазначену заяву і надає дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів або мотивовану відмову в його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування цінних для заповідання територій та об’єктів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Частина сьома статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024

У разі надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття такого рішення відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування цінних для заповідання територій та об’єктів, а також дату та номер відповідного рішення. Зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на безоплатній основі.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів приймає рішення про її затвердження та резервування цінних для заповідання територій та об’єктів.

Стаття 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99; в редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021

Розділ VIII. ДЕРЖАВНИЙ КАДАСТР ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Стаття 56 — Визначення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду є системою необхідних і достовірних відомостей про природні, наукові, правові та інші характеристики територій та об’єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду.

Державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних".

Статтю 56 доповнено частиною другою згідно із Законом № 554-IX від 13.04.2020 - вводиться в дію з 1 січня 2021 року

Стаття 57 — Призначення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду ведеться з метою оцінки складу та перспектив розвитку природно-заповідного фонду, стану територій та об’єктів, що входять до нього, організації їх охорони й ефективного використання, планування наукових досліджень, а також забезпечення державних органів, заінтересованих підприємств, установ та організацій відповідною інформацією, необхідною для вирішення питань соціально-економічного розвитку, розміщення продуктивних сил та в інших цілях, передбачених законодавством України.

Стаття 58 — Зміст державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду містить відомості про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні і якісні характеристики цих територій та об’єктів, їх природоохоронну, наукову, освітню, виховну, рекреаційну й іншу цінність.

Стаття 59 — Порядок ведення кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за рахунок державного бюджету.

Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018

Для ведення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду можуть використовуватися також кошти Державного, республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища.

Частина друга статті 59 в редакції Закону № 1287-XIV від 14.12.99

Первинний облік кадастрових відомостей щодо територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється адміністраціями природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення, а також підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають інші території та об’єкти природно-заповідного фонду, за їх рахунок.

Формами кадастрової документації є картки первинного обліку і державні кадастри територій та об’єктів природно-заповідного фонду міст, районів, областей, Автономної Республіки Крим та України.

Зміст кадастрової документації, порядок її складення та строки подання документів первинного обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частина п’ята статті 59 в редакції Закону № 2362-VIII від 22.03.2018

Розділ IX. ОХОРОНА ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ, КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЇХ РЕЖИМУ

Стаття 60 — Організація охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частина перша статті 60 в редакції Закону № 1287-XIV від 14.12.99; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Охорона територій та об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

Частина друга статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об’єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Частина третя статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

Стаття 61 — Склад і повноваження служби державної охорони природно-заповідного фонду України

Назва статті 61 в редакції Закону № 1826-VI від 21.01.2010

Служба державної охорони природно-заповідного фонду України має статус правоохоронного органу. Порядок діяльності служби державної охорони природно-заповідного фонду України, а також перелік підрозділів і посад працівників, які входять до її складу, визначаються Кабінетом Міністрів України. Служби державної охорони на місцях очолюють керівники адміністрацій територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Частина перша статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99; в редакції Закону № 1826-VI від 21.01.2010

Посадові особи служби державної охорони природно-заповідного фонду України мають право:

Абзац перший частини другої статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв’язку з порушенням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон;

перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та здійснення іншої діяльності в межах відповідних територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

доставляти порушників установленого режиму з метою з’ясування особи;

складати протоколи про порушення вимог законодавства, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних осіб до відповідальності;

вилучати у порушників предмети та знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, відповідні документи;

проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та перевірку знарядь і продукції одержаної в результаті природокористування;

безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації, судна та інші транспортні засоби в межах відповідних територій, об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон для перевірки додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідний фонд;

вносити пропозиції до відповідних державних органів про припинення, зупинення чи обмеження будь-якої діяльності, що порушує вимоги законодавства про природно-заповідний фонд, давати обов’язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Частина друга статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1287-XIV від 14.12.99

Посадові особи служби державної охорони природно-заповідного фонду України під час виконання службових обов’язків мають право на носіння форми встановленого зразка, табельної зброї та інших спеціальних засобів відповідно до законодавства України.

Частина третя статті 61 в редакції Закону № 1287-XIV від 14.12.99; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Законодавством України забезпечується правовий і соціальний захист посадових осіб служби державної охорони та інших служб, що здійснюють охорону територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Частина четверта статті 61 в редакції Закону № 1287-XIV від 14.12.99; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Стаття 61-1 — Соціально-правовий захист посадових осіб служби державної охорони природно-заповідного фонду України

Держава гарантує захист честі, гідності, здоров’я, життя, майна посадових осіб служби державної охорони природно-заповідного фонду України і членів їхніх сімей від кримінальних та інших протиправних дій.

Частина перша статті 61-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020

Частину другу статті 61-1 виключено на підставі Закону № 1909-IX від 18.11.2021

Посадові особи служби державної охорони природно-заповідного фонду України підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

До статті 61-1 включено частину другу згідно із Законом № 4158-IX від 18.12.2024

Частину третю статті 61-1 виключено на підставі Закону № 1909-IX від 18.11.2021

Посадові особи служби державної охорони природно-заповідного фонду України забезпечуються службовими жилими приміщеннями відповідно до законодавства.

Шкода, заподіяна знищенням чи пошкодженням майна посадової особи служби державної охорони природно-заповідного фонду України або членів її сім’ї у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків, компенсується в повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Частину шосту статті 61-1 виключено на підставі Закону № 4158-IX від 18.12.2024

Частину сьому статті 61-1 виключено на підставі Закону № 4158-IX від 18.12.2024

Частину восьму статті 61-1 виключено на підставі Закону № 4158-IX від 18.12.2024

Частину дев'яту статті 61-1 виключено на підставі Закону № 4158-IX від 18.12.2024

Частину десяту статті 61-1 виключено на підставі Закону № 4158-IX від 18.12.2024

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної майну, визначається Кабінетом Міністрів України.

Частина одинадцята статті 61-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4158-IX від 18.12.2024

Закон доповнено статтею 61-1 згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Стаття 62 — Державний контроль за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Державний контроль за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами.

Частина перша статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1826-VI від 21.01.2010, № 3530-VI від 16.06.2011; редакції Закону № 2362-VIII від 22.03.2018

Порядок здійснення державного контролю за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду визначається Кабінетом Міністрів України.

Частина друга статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010

Стаття 63 — Громадський контроль за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Громадський контроль за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, які проводять свою діяльність відповідно до Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД

Стаття 64 — Види відповідальності за порушення законодавства про природно-заповідний фонд

Порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у:

• а) нецільовому використанні територій та об’єктів природно-заповідного фонду, порушенні режимів територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також проектів створення та організації територій об’єктів природно-заповідного фонду;

Пункт "а" частини другої статті 64 в редакції Закону № 4188-IX від 08.01.2025

• б) здійсненні в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон заборонених господарської та інших видів діяльності;

Пункт "б" частини другої статті 64 в редакції Закону № 4188-IX від 08.01.2025

• в) організації на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попереднього здійснення оцінки впливу на довкілля або з порушенням оцінці впливу на довкілля;

Пункт "в" частини другої статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2059-VIII від 23.05.2017

• г) невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду;

• д) порушенні строків і порядку розгляду клопотань про створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

• е) порушенні вимог щодо використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

• є) перевищенні допустимих хімічних, фізичних, біотичних та інших впливів і антропогенних навантажень, порушенні вимог наданих дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

Пункт "є" частини другої статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1193-VII від 09.04.2014

• ж) псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу;

• з) самочинній зміні меж, відведенні територій та об’єктів природно-заповідного фонду для інших потреб.

Законодавством України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення законодавства про природно-заповідний фонд.

Стаття 65 — Особливості застосування цивільної відповідальності

Розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об’єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розділ XI. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ І ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Стаття 66 — Основні форми міжнародного співробітництва в галузі охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Україна бере участь у міжнародному співробітництві в галузі охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду на основі багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угод. З цієї метою розробляються і реалізуються міжнародні наукові та науково-технічні програми, забезпечується обмін одержаною науковою інформацією, створюються на суміжних територіях заповідники, національні природні парки і інші території та об’єкти природно-заповідного фонду, організуються спільна підготовка науковців і фахівців, еколого-виховна та видавнича діяльність.

Стаття 67 — Міжнародні договори у галузі охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Якщо міжнародним договором, укладеним Україною, встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про природно-заповідний фонд, то застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ XII. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Установити, що на період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та протягом одного року з дня його припинення чи скасування зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду з метою будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій у межах прикордонної смуги проводяться органом, уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду відповідно до статті 53 цього Закону, на підставі клопотання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.

Клопотання, передбачене абзацом першим цього пункту, має містити обґрунтування необхідності зміни меж, категорії та скасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів. Разом з клопотанням не вимагається подання експертного висновку, передбаченого статтею 54 цього Закону.

До клопотання додається картографічний матеріал, на якому відображено існуючу та проектну межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України, протягом 10 робочих днів з дня прийняття уповноваженим органом рішення про зміну меж, категорії або скасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду подає копію клопотання та відповідний картографічний матеріал:

щодо територій та об’єктів загальнодержавного значення - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;

щодо територій та об’єктів місцевого значення - до обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

2. Установити, що на період дії воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а також протягом одного року з дня його припинення чи скасування здійснення у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, розташованих у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення, будівництва, реконструкції, облаштування ліній електропередачі системи передачі, шириною, передбаченою проектною документацією, за інвестиційним проектом у сфері енергетики, що визначений пріоритетним для держави відповідно до розпорядчих актів Кабінету Міністрів України, є підставою для зміни функціонального зонування території, зміни меж, категорії, а також скасування статусу відповідних територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Клопотання щодо необхідності зміни меж, категорії та скасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду в такому випадку подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, оператором системи передачі за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов’язкового) відселення.

Клопотання, передбачене абзацом другим цього пункту, має містити обґрунтування щодо необхідності зміни меж, категорії та скасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, картографічний матеріал, на якому відображено існуючу і проектну межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду, власників та користувачів природних ресурсів.

Подання експертного висновку, передбаченого статтею 54 цього Закону, не вимагається.

Розділ XII доповнено пунктом 2 згідно із Законом № 4777-IX від 10.02.2026

Закон доповнено розділом XII згідно із Законом № 2952-IX від 24.02.2023

Президент України

Л.КРАВЧУК

м. Київ

16 червня 1992 року

№ 2456-XII