Про соціальний захист дітей війни
Тип: Закон України
Видавник: Верховна Рада України
Номер: 2195-IV
Прийнято: 2004-11-18
Чинна редакція від: 2024-11-15
Стан: in_force
Rada ID: 2195-15
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про соціальний захист дітей війни
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 4, ст.94)
_Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96
№ 3367-IV від 19.01.2006, ВВР, 2006, № 19-20, ст.166
№ 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст.66_
Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007
_Із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року_
Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008
_Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1891-VI від 16.02.2010, ВВР, 2010, № 19, ст.150
№ 2856-VI від 23.12.2010, ВВР, 2011, № 29, ст.272
№ 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.40
Установити, що у 2011 році норми і положення статті 6, цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік згідно із Законом № 2857-VI від 23.12.2010
Цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1 — Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років;
державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.
Стаття 2 — Мета встановлення державної соціальної підтримки і пільг дітям війни
Державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою:
визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни;
надання дітям війни соціальної підтримки.
Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері соціального захисту дітей війни регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024
Стаття 3 — Законодавство про соціальний захист дітей війни
Законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України.
Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень установлювати додаткові гарантії соціального захисту дітей війни.
Стаття 4 — Соціальний захист дітей війни і загальнодержавні програми
Кабінет Міністрів України розробляє і включає до загальнодержавних програм відповідні положення щодо соціального захисту дітей війни і здійснює контроль за їх виконанням.
Положення про соціальний захист дітей війни повинні бути відображені в програмах діяльності Кабінету Міністрів України, які схвалюються Верховною Радою України.
Частину третю статті 4 виключено на підставі Закону № 2856-VI від 23.12.2010
Розділ II. ДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ДІТЯМ ВІЙНИ
Стаття 5 — Пільги дітям війни
Дітям війни надаються такі пільги:
право на переважне залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників;
використання чергової відпустки в зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва;
Абзац шостий статті 5 виключено на підставі Закону № 76-VIII від 28.12.2014
право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
Абзац сьомий статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014
діти війни, які є особами з інвалідністю, мають право на стаціонарну медичну допомогу в госпіталях ветеранів війни та у військово-медичних закладах охорони здоров'я (госпіталях). Госпіталізація проводиться при відповідних показаннях та наявності вільних місць.
Абзац восьмий статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017
Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; стаття 5 в редакції Закону № 1891-VI від 16.02.2010
Додатково див. Закони № 3235-IV від 20.12.2005, № 3367-IVвід 19.01.2006
Стаття 6 — Державна соціальна підтримка дітей війни
Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Текст статті 6 в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008
Щодо зупинення дії на 2006 рік статті 6 додатково див. Закон № 3235-IV від 20.12.2005; щодо відновлення дії статті 6 додатково див. Закон № 3367-IV від 19.01.2006
Щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 додатково див. Закон № 489-V від 19.12.2006, Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007
Стаття 7 — Фінансування витрат, пов'язаних із застосуванням цього Закону
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розділ III. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 8 — Громадські організації та інші об'єднання дітей війни
Діти війни можуть створювати громадські організації, які утворюються та діють відповідно до законодавства України про об'єднання громадян. Реєстрація та легалізація громадських об’єднань осіб з інвалідністю, громадських організацій дітей війни, а також місцевих осередків таких організацій відбувається безплатно.
Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017
Стаття 9 — Нагляд за виконанням цього Закону
Нагляд за додержанням і правильним застосуванням цього Закону всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами забезпечується місцевими державними адміністраціями.
Стаття 10 — Оскарження рішень підприємств, установ і організацій, які надають пільги
Рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до місцевого суду.
Стаття 11 — Відповідальність посадових осіб і громадян
Посадові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про соціальний захист дітей війни, несуть відповідальність згідно із законом.
Розділ IV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.
2. Особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.
3. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк із дня опублікування цього Закону:
подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
вжити заходів щодо приведення пенсій пенсіонерів, які вийшли на пенсію до 1992 року, у відповідність із встановленим законом прожитковим мінімумом.
Президент України
Л.КУЧМА
м. Київ
18 листопада 2004 року
№ 2195-IV