Про схвалення Концепції Державної цільової науково-технічної програми розвитку авіаційної промисловості на 2021-2030 роки
Тип: Розпорядження Кабінету Міністрів України; Концепція
Видавник: Кабінет Міністрів України
Номер: 1412-2020-р
Прийнято: 2020-11-11
Чинна редакція від: 2020-11-11
Стан: in_force
Rada ID: 1412-2020-%D1%80
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 11 листопада 2020 р. № 1412-р
Київ
Про схвалення Концепції Державної цільової науково-технічної програми розвитку авіаційної промисловості на 2021-2030 роки
1. Схвалити Концепцію Державної цільової науково-технічної програми розвитку авіаційної промисловості на 2021-2030 роки, що додається.
Визначити Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості державним замовником Програми.
2. Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової науково-технічної програми розвитку авіаційної промисловості на 2021-2030 роки.
Прем'єр-міністр України
Д.ШМИГАЛЬ
Інд. 21
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 11 листопада 2020 р. № 1412-р
КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової науково-технічної програми розвитку авіаційної промисловості на 2021-2030 роки
Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма
Для високорозвинутих країн авіаційна галузь завжди була пріоритетною, оскільки має ряд незаперечних переваг: продаж авіаційної техніки, незважаючи на значні капіталовкладення під час створення, дає можливість отримувати найбільші прибутки; розвинута авіаційна промисловість потребує значної кількості висококваліфікованих робочих місць; власна авіаційна промисловість дозволяє державі оптимально вирішувати оборонні питання; напрацьовані в авіапромисловості високі технології дають значний економічний ефект під час використання в інших галузях, забезпечуючи створення конкурентоспроможної продукції.
Україна належить до небагатьох країн світу, що володіли повним циклом створення авіаційної техніки. Однак протягом 2005-2014 років в Україні не випущено жодного нового типу літака, з 2016 року - жодного серійного літака, складальне виробництво стало збитковим. Інфраструктура, технологічне обладнання, методи управління на серійних літакобудівних заводах не відповідають сучасним вимогам. Більшість вітчизняних авіаційних державних підприємств недостатньо забезпечені обіговими коштами, мають високий рівень зношеності основних фондів (більше 70 відсотків). Розробка літаків, підготовка виробництва до їх серійного випуску потребують довгострокового часового циклу (середній строк розробки нових літаків становить п’ять - сім років, підготовки та оснащення серійного виробництва - три - чотири роки) та залучення довгострокових фінансових ресурсів.
Компанії - лідери авіабудування США, ЄС, Бразилії, Канади досягли успіху на ринку авіаційної техніки завдяки наявності різноманітних державних преференцій та стимулів, що сприяли дослідженням і розробленню нових авіаційних технологій і матеріалів, розвитку прикладної науки для забезпечення зростання попиту на їх продукцію.
На цей час ЄС завершує вже восьму семирічну програму досліджень та інновацій Horizon-2020, зокрема за напрямом авіаційного транспорту, дослідницькі проекти якої фінансуються на 100 відсотків з бюджету, інноваційні дослідження і розроблення - на 70 відсотків і на 30 відсотків - за рахунок коштів виконавців таких проектів.
Світова практика свідчить, що 12-15 відсотків обсягу коштів, отриманих від реалізації авіаційної техніки, спрямовується (реінвестується) на розвиток авіаційного виробництва, створення нових авіаційних технологій і матеріалів, розроблення перспективних зразків такої техніки. В Україні цей показник за останні десять років становив менше ніж 3 відсотки.
З урахуванням зазначеного державна підтримка пріоритетної галузі національної економіки України літакобудування відповідно до Закону України “Про розвиток літакобудівної промисловості” потребує встановлення оптимального балансу між джерелами фінансування з державного бюджету та іншими джерелами (кошти інвестиційних та інноваційних фондів, власні кошти підприємств). За відсутності належної державної підтримки галузі програмним методом розробки конкурентоспроможної авіаційної техніки стануть неможливими, серійне виробництво літаків в Україні буде втрачено, внаслідок чого постраждають довгострокові соціально-економічні інтереси нашої держави.
Для виконання Угоди з ЄС Україна зобов’язана гармонізувати використання радіочастотного діапазону. Радіонавігаційне обладнання потребує оновлення як на старих літальних апаратах, так і на нових.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом
Основні причини виникнення проблем пов’язані з:
втратою традиційного ринку збуту існуючих серійних типів літаків та двигунів;
необхідністю імпортозаміщення матеріалів і покупних комплектувальних виробів за кошти підприємств та відсутністю імпортозаміщення як державної політики;
втратою (розривом) усталених коопераційних зв’язків щодо розроблення і виробництва авіаційної техніки;
відсутністю науково-прикладної бази для створення матеріалів;
технологічною відсталістю виробництва ряду продуктів;
неефективністю існуючої системи державних преференцій і стимулів у сфері авіабудування;
невключенням у світову (міжнародну) виробничу кооперацію авіаційної галузі;
відсутністю сертифікатів типів Європейського агентства з безпеки польотів (EASA);
незабезпеченістю достатніми фінансовими ресурсами;
відсутністю протягом багатьох років державних оборонних замовлень і державних консолідованих замовлень;
відсутністю більше 10 років Державної цільової науково-технічної програми розвитку авіаційної промисловості.
Виконання пріоритетних завдань щодо розвитку науково-технічного потенціалу авіаційної промисловості, що дозволить відновити серійне виробництво конкурентоспроможних цивільних літаків та іншої авіаційної техніки, обумовлює необхідність розв’язання проблеми програмним методом із визначенням конкретних заходів і чітких строків реалізації кожного з них.
Мета Програми
Метою Програми є створення умов для реалізації інноваційних досліджень і розроблення нових конкурентоспроможних авіаційних технологій, матеріалів, виробничих процесів та обладнання, проведення випробувань, реалізація і впровадження яких дасть змогу забезпечити рентабельне серійне виробництво високотехнологічної авіаційної техніки в Україні, розробити зразки нових конкурентоспроможних моделей серійних, модернізованих пасажирських і вантажних літаків, вертольотів, двигунів, малошумних гвинтів, авіаційних тренажерів, іншої техніки, а також сприятиме її експорту на зовнішні ринки.
Передбачені дослідження та розробки спрямовуються насамперед на підвищення конкурентоспроможності вітчизняної авіаційної техніки, гармонізацію радіочастотного ресурсу з урахуванням положень про економічне та галузеве співробітництво Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також на зменшення негативного впливу авіаційного транспорту на навколишнє природне середовище, зокрема зменшення викидів в атмосферу окисів вуглецю, зниження рівня шуму.
Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
Проблему можливо розв’язати кількома варіантами.
Варіант “мінімальний” передбачає щорічне незначне фінансування з державного бюджету близько 1 млрд. гривень, що дасть можливість частково фінансувати розроблення авіаційних технологій і матеріалів, виробничих процесів і обладнання, проведення випробувань, результати яких будуть використовуватися для серійного виробництва окремих літальних апаратів, двигунів та іншої техніки, однак не стимулюватиме авіабудівні підприємства вкладати власні кошти в розроблення інноваційних технологій за всім спектром авіаційної техніки, що призводитиме до подальшого занепаду дослідницької і конструкторської школи вітчизняного авіабудування.
Серійний випуск літаків залишиться одиничним і здійснюватиметься головним чином за рахунок комерційних контрактів.
У найближчій перспективі авіаційні перевезення в Україні продовжуватимуть здійснюватися літаками іноземного виробництва.
Варіант “базовий” передбачає щорічне фінансування з державного бюджету близько 2 млрд. гривень. Держава як власник літакобудівних та інших авіаційних підприємств бере на себе управління процесом розроблення актуальних авіаційних технологій і матеріалів, виробничих процесів і обладнання, проведення випробувань, результати яких будуть використовуватися для серійного виробництва вітчизняних літальних апаратів, двигунів та іншої авіаційної техніки, що створить умови для відновлення повномасштабного серійного виробництва цивільних літаків в Україні, з виведенням їх на лінії авіаційних перевезень. При цьому впроваджуються цільові механізми стимулювання авіабудівних підприємств і організацій у вигляді прямого фінансування, здешевлення кредитів, забезпечення лізингових операцій тощо.
Варіант “базовий”, на відміну від “мінімального”, дозволить реанімувати, розвинути і не втратити науково-дослідні і дослідно-конструкторські проекти, що виконувалися і продовжують виконуватися власними силами і коштами авіаційних підприємств, з розроблення авіаційних технологій і матеріалів, виробничих процесів і обладнання, проведення випробувань з урахуванням усього потенціалу галузі.
У результаті застосування варіанта “базовий” буде відновлено повномасштабне серійне виробництво цивільних літаків в Україні, освоєно виробництво вертольотів, створено умови для збереження певної частки ринку авіаперевезень для вітчизняних виробників, забезпечено зростання обсягів збуту авіаційної техніки і відповідних надходжень до бюджетів та сприяння започаткуванню міжнародних проектів із створення кооперованого виробництва вітчизняної авіаційної техніки за кордоном.
З огляду на викладене оптимальним варіантом розв’язання проблеми є “базовий”.
Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми
Розв’язати проблему можливо шляхом поєднання зусиль і ресурсів держави та самих учасників і забезпечення функціонування механізмів державного управління процесами створення авіаційної техніки в інтересах суспільства, зокрема у вигляді Державної цільової науково-технічної програми розвитку авіаційної промисловості на 2021-2030 роки.
Розв’язанню проблеми сприятиме запровадження заходів щодо забезпечення інвестиційної привабливості авіабудівної сфери в результаті створення і ефективного функціонування сучасної, здатної до саморозвитку, конкурентоспроможної системи, що діятиме на всіх етапах життєвого циклу авіаційної техніки: маркетинг - проектування - виробництво - супроводження в експлуатації - ремонт - утилізація.
У Програмі передбачається виконання завдань і заходів законодавчого, економічного, фінансового, науково-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на подолання проблеми і перехід галузі до сталого розвитку, за такими напрямами:
розроблення і впровадження актів нормативно-правового характеру, спрямованих на надання преференцій і стимулювання підприємств авіабудування, здійснення структурної перебудови галузі;
проведення досліджень і розроблення нових конкурентоспроможних авіаційних технологій, матеріалів, виробничих процесів та обладнання, що впроваджуватимуться у серійному виробництві, сертифікації, міжнародних проектах кооперованого виробництва, супроводженні в експлуатації, технічному переоснащенні та модернізації виробничих потужностей нових та існуючих літальних апаратів;
проведення досліджень і розроблення нових конкурентоспроможних авіаційних технологій, матеріалів, виробничих процесів та обладнання, що впроваджуватимуться у серійному виробництві, сертифікації, міжнародних проектах кооперованого виробництва нових і модернізації існуючих авіаційних двигунів та малошумних гвинтів;
проведення досліджень і розроблення нових конкурентоспроможних авіаційних технологій, матеріалів, виробничих процесів та обладнання, що впроваджуватимуться у серійному виробництві, міжнародних проектах кооперованого виробництва нових і модернізації існуючих авіаційних систем і агрегатів;
розроблення і впровадження нормативних технічних документів, що регулюватимуть процеси і процедури життєвого циклу виробів авіаційної техніки, сертифікації, а також корпоративних нормативних документів в інтересах підприємств і організацій авіаційної промисловості відповідно до Закону України “Про стандартизацію”;
розроблення і впровадження системи професійної мотивації, моделей і механізмів щодо підвищення кваліфікації та професійного рівня основного та виробничого персоналу, підготовки резерву інженерно-технічних кадрів підприємств галузі, удосконалення навчально-лабораторної бази закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти в інтересах авіабудування.
Розроблення і виконання Програми здійснюватиметься з урахуванням інших діючих в державі програмних документів з метою виключення їх дублювання, в рамках реальних можливостей державного бюджету, з широким залученням власних коштів виконавців Програми, кредитів, а також шляхом розширення взаємодії держави і бізнесу та створення умов для залучення приватного капіталу в розвиток галузі.
Строк виконання Програми: 2021-2030 роки.
Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності
Реалізація оптимального варіанта Програми сприятиме:
створенню нових конкурентоспроможних авіаційних технологій, матеріалів, виробничих процесів та обладнання, які використовуватимуться у серійному виробництві літаків, двигунів та іншої авіаційної техніки, обсяг реалізованої продукції якого на період до 2030 року оцінюється на рівні 300-350 млрд. гривень, що дасть змогу спрямувати до бюджетів усіх рівнів близько 100-120 млрд. гривень і забезпечити підвищення заробітної плати зайнятих у галузі працівників у 1,6 раза;
розробленню нових транспортних літаків, вертольотів, безпілотних літальних апаратів, модернізації існуючих типів пасажирських і вантажних літаків, вертольотів, авіаційних тренажерів;
підвищенню якості виробництва авіаційної техніки до рівня вимог міжнародних стандартів якості та покращенню системи підтримки льотної придатності повітряних суден вітчизняного виробництва;
започаткуванню міжнародних проектів кооперованих розробки і виробництва літаків марки “Ан” з іноземними партнерами, зростанню обсягів експорту авіаційної техніки і послуг за період 2021-2030 років до 150-200 млрд. гривень;
збереженню не менш як 50000 та створенню не менше як 6000 робочих місць в авіаційній промисловості за період 2021-2030 років.
Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми
Фінансування Програми передбачається здійснювати за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідних рік з урахуванням його можливостей, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Орієнтовний обсяг фінансування Програми з державного бюджету на 2021-2030 роки становить близько 20 млрд. гривень для варіанта “базовий” як оптимального.
Також під час розв’язання проблеми будуть задіяні:
кредити (позики), у тому числі залучені державою під державні гарантії;
власні кошти підприємств;
вивільнені кошти підприємств - суб’єктів літакобудування, на які поширюється дія норм статті 2 Закону України “Про розвиток літакобудівної промисловості”.
Обсяг матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми, визначатиметься під час розроблення відповідних завдань і заходів.