Деякі питання віднесення речовин або предметів до побічних продуктів
Тип: Постанова Кабінету Міністрів України; Порядок, Форма типового документа, Звіт, Критерії
Видавник: Кабінет Міністрів України
Номер: 1214-2023-п
Прийнято: 2023-11-17
Чинна редакція від: 2024-08-29
Стан: in_force
Rada ID: 1214-2023-%D0%BF
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 17 листопада 2023 р. № 1214
Київ
Деякі питання віднесення речовин або предметів до побічних продуктів
_Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
Відповідно до частини другої статті 9 та пункту 4 частини першої статті 19 Закону України “Про управління відходами” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити такі, що додаються:
Порядок віднесення речовин або предметів до побічних продуктів;
критерії віднесення речовин або предметів до побічних продуктів.
2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування.
Пункт 2 в редакції Постанови КМ № 964 від 23.08.2024
Прем'єр-міністр України
Д. ШМИГАЛЬ
Інд. 75
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 17 листопада 2023 р. № 1214
ПОРЯДОК
віднесення речовин або предметів до побічних продуктів
1. Цей Порядок визначає процедуру віднесення речовин або предметів, що утворюються під час виробничого процесу, до побічних продуктів з метою ефективного використання їх як сировини в іншому виробництві чи як готової продукції, та забезпечення запобігання і мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людей.
2. Дія цього Порядку поширюється на суб’єктів господарювання, у яких під час виробничого процесу утворюються речовини або предмети, які можуть бути використані як сировина в іншому виробництві чи як готова продукція.
3. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
1) виробничий залишок - це речовина або предмет, який є результатом виробничого процесу, але не створений цілеспрямовано в результаті виробничого процесу;
2) виробничий процес - це сукупність необхідних операцій і процесів, які виконуються планово і послідовно для здійснення виробництва продукції, під час яких може бути створений один або більше виробничих залишків;
3) кінцевий споживач - особа, яка придбає чи замовляє або має намір придбати чи замовити побічний продукт для використання в особистих потребах та/або у своїй господарській діяльності, за виключенням подальшої реалізації такого побічного продукту іншим особам.
4) нормальна виробнича практика - виробничий процес, передбачений галузевими стандартами, який застосовується як стандартна процедура під час виробництва продукції;
5) побічний продукт - це речовина або предмет, який утворився як виробничий залишок у виробничому процесі та відповідає вимогам, визначеним цим Порядком;
6) утворювач виробничих залишків - суб’єкт господарювання, у якого під час виробництва продукції утворюються виробничі залишки, які можуть бути використані як сировина в іншому виробництві чи як готова продукція;
6) суб’єкт господарювання, що здійснює реалізацію побічного продукту, - суб’єкт господарювання, який купує чи замовляє або має намір купити чи замовити побічний продукт в утворювача побічного продукту з метою його подальшої реалізації кінцевим споживачам (зокрема в режимі експорту), іншим суб’єктам господарювання, які реалізують побічний продукт, за умови, що вантажоодержувачем побічного продукту є виключно кінцевий споживач;
Пункт 3 доповнено підпунктом 6 згідно з Постановою КМ № 964 від 23.08.2024
- 7) утворювач побічних продуктів - утворювач виробничих залишків, який виконав процедури, визначені цим Порядком, для віднесення виробничих залишків до побічних продуктів.
Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про управління відходами”, “Про технічні регламенти та оцінку відповідності”, “Про стандартизацію”.
4. Для віднесення виробничих залишків до побічних продуктів утворювач виробничих залишків:
1) приймає рішення про доцільність віднесення виробничих залишків до побічних продуктів;
2) запроваджує систему управління якістю або систему екологічного управління, яка повинна відповідати вимогам цього Порядку та забезпечує сертифікацію системи управління якістю за національним стандартом ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) “Системи управління якістю. Вимоги” або ДСТУ EN ISO 9001:2018 (EN ISO 9001:2015, IDT; ISO 9001:2015, IDT) “Системи управління якістю. Вимоги” або системи екологічного управління за національним стандартом ДСТУ ISO 14001:2015 (ISO 14001:2015, IDT) “Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосовування”;
3) забезпечує відповідність виробничих залишків сукупності умов, визначених статтею 9 Закону України “Про управління відходами”, та сукупності критеріїв віднесення речовин або предметів до побічних продуктів, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі - критерії).
4) здійснює звітування про виробничі залишки, віднесені до побічних продуктів, як визначено цим Порядком.
5. Рішення про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів приймає виключно утворювач виробничих залишків, шляхом занесення відповідних даних до облікового запису інформаційної системи управління відходами та проходження відповідного тесту на сукупність критеріїв та сукупність умов, встановлених цим Порядком.
6. Після прийняття рішення про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів утворювач виробничих залишків автоматично засобами інформаційної системи управління відходами відноситься до реєстру побічних продуктів та повинен забезпечити наявність:
опису у довільній формі виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу, які підтверджують, що виробничий залишок використовується у власному виробництві (забезпечує тільки утворювач виробничого залишку, який є кінцевим споживачем побічного продукту);
Пункт 6 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ № 964 від 23.08.2024
опису у довільній формі виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу із зазначенням кожної з його стадій, які підтверджують, що виробничий залишок утворився як невід’ємна складова виробничого процесу;
інформації про те, що виробничі залишки можуть бути використані в тому вигляді, в якому вони утворилися, без подальшого оброблення, або обґрунтування, що додаткові операції з виробничими залишками є нормальною виробничою практикою, у довільній формі;
сертифікованої системи управління якістю або системи екологічного управління;
декларації про відповідність матеріалу або предмета вимогам технічних регламентів (у разі коли дія відповідного технічного регламенту поширюється на такий матеріал або предмет, і такий технічний регламент передбачає складення декларації про відповідність);
кінцевих споживачів, з якими укладено договори, або договори з суб’єктами господарювання, які здійснюють реалізацію побічного продукту;
Абзац сьомий пункту 6 в редакції Постанови КМ № 964 від 23.08.2024
кваліфікованого персоналу.
7. Система управління якістю або система екологічного управління повинна включати сукупність задокументованих процедур щодо:
1) моніторингу процесів нормальної виробничої практики, що застосовуються до побічних продуктів;
2) моніторингу відповідності утворених побічних продуктів (включаючи відбір та аналіз проб) встановленим вимогам до продукції, вимогам щодо безпечності їх використання для здоров’я людей та навколишнього природного середовища;
3) моніторингу відгуків кінцевих споживачів;
4) ведення обліку результатів моніторингу, зазначених у підпунктах 1-3 цього пункту;
5) окремого зберігання виробничих залишків, віднесених до побічних продуктів, від виробничих залишків, які вважаються відходами;
6) проведення аналізу результатів моніторингу для вжиття заходів з метою покращення системи управління якістю або системи екологічного управління;
7) навчання персоналу;
8) інших процедур, що потребують запровадження системи управління якістю або системи екологічного управління відповідно до стандартів, згідно з якими вони запроваджуються, у разі потреби.
8. Відповідність системи управління якістю національному стандарту ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) “Системи управління якістю. Вимоги” або ДСТУ EN ISO 9001:2018 (EN ISO 9001:2015, IDT; ISO 9001:2015, IDT) “Системи управління якістю. Вимоги” або системи екологічного управління національному стандарту ДСТУ ISO 14001:2015 (ISO 14001:2015, IDT) “Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосовування” та вимогам цього Порядку повинен підтвердити орган з оцінки відповідності, акредитований Національним агентством з акредитації, або орган з акредитації іншої держави, з яким укладено договір про співробітництво та взаємне визнання акредитації органів з оцінки відповідності.
Відповідність системи управління якістю або системи екологічного управління, як зазначено в абзаці першому цього пункту, повинна підтверджуватись кожні три роки.
9. У разі змін у виробничому процесі утворювач побічних продуктів повинен оновити систему управління якістю або систему екологічного управління відповідно до цих змін та забезпечити її сертифікацію протягом трьох місяців з дня запровадження таких змін.
10. Утворювач побічних продуктів щоквартально подає звіт про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів (далі - звіт) за формою, наведеною у додатку до інформаційної системи управління відходами.
11. Утворювач побічних продуктів, у якого під час виробництва продукції утворюються виробничі залишки на декількох об’єктах, подає звіт щодо кожного об’єкта.
12. Звіт подається до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
13. Під час подання першого звіту утворювач побічних продуктів додає до нього копії документів, що підтверджують відповідності сукупності критеріїв та сукупності умов, визначених статтею 9 Закону України “Про управління відходами”.
14. У разі отримання нового сертифіката про відповідність системи управління якістю або системи екологічного управління у випадках, передбачених пунктами 8-9 цього Порядку, утворювач побічних продуктів додає до звіту копії таких документів:
сертифіката про відповідність системи управління якістю або системи екологічного управління;
опису виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу, із зазначенням кожної стадії виробничого процесу;
обґрунтування, що додаткові операції з виробничими залишками є нормальною виробничою практикою або інформацію про те, що виробничі залишки можуть бути використані в тому вигляді, в якому вони утворилися, без подальшого оброблення.
15. Копії документів, які не зазначені в пункті 14 цього Порядку, утворювач побічних продуктів додає до звіту за звітний період, у якому вони оформлені.
Додаток
до Порядку
ЗВІТ
про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 17 листопада 2023 р. № 1214
КРИТЕРІЇ
віднесення речовин або предметів до побічних продуктів
Критерії
Підтвердження відповідності критеріям
1. Визначено подальше використання виробничого залишку
Подальше використання виробничого залишку, віднесеного до побічного продукту, є визначеним, якщо:
утворювач побічного продукту є кінцевим споживачем побічного продукту;
існує договір (договори) між утворювачем побічного продукту та суб’єктом господарювання, що здійснює реалізацію побічного продукту, який (які) передбачає (передбачають):
подальшу реалізацію побічного продукту виключно кінцевим споживачам;
обов’язок отримання від кінцевих споживачів запевнень (гарантійного листа) в електронній чи паперовій формі, що кінцевий споживач зобов’язується використати побічний продукт у строк, який не перевищує трьох років з дня його придбання;
обов’язок надання утворювачу побічного продукту запевнень (гарантійних листів) від кінцевих споживачів;
перехід права власності на побічні продукти;
оплату за побічний продукт;
існує договір (договори) між утворювачем побічного продукту та кінцевим споживачем, з якого (яких) випливає, що подальше використання побічного продукту забезпечується; та договір (договори) між утворювачем побічного продукту та кінцевим споживачем є відплатним (відплатними).
Виробничий залишок, віднесений до побічного продукту, повинен бути реалізований кінцевому споживачу у повному обсязі протягом трьох років з дати подання звіту про віднесення такого виробничого залишку до побічних продуктів, а у разі неподання - з дати, до якої звіт мав бути поданий, відповідно до Порядку віднесення речовин або предметів до побічних продуктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.
У разі зберігання побічного продукту більше зазначеного строку він вважається відходами
наявність:
облікової звітності утворювача відходів, що підтверджує використання побічного продукту у власному виробництві;
договору (договорів) між утворювачем побічного продукту та суб’єктом господарювання, що здійснює реалізацію побічного продукту, який (які) передбачає (передбачають):
подальшу реалізацію побічного продукту виключно кінцевим споживачам;
обов’язок отримання від кінцевих споживачів запевнень (гарантійного листа) в електронній чи паперовій формі, що кінцевий споживач зобов’язується використати побічний продукт у строк, який не перевищує трьох років з дня його придбання;
обов’язок надання утворювачу побічного продукту запевнень (гарантійних листів) від кінцевих споживачів;
перехід права власності на побічні продукти;
оплату за побічний продукт;
договору (договорів) між утворювачем побічного продукту та кінцевим споживачем, який (які) передбачає (передбачають):
забезпечення подальшого використання побічного продукту;
перехід права власності на побічні продукти;
акт приймання-передачі; або
запевнення (гарантійного листа) від кінцевого споживача в електронній чи паперовій формі, що він зобов’язується використати побічний продукт у строк, який не перевищує трьох років з моменту його придбання;
зовнішньоекономічного договору (договорів) між утворювачем побічного продукту та кінцевим споживачем або між утворювачем побічного продукту та суб’єктом господарювання, що здійснює реалізацію побічного продукту на експорт, який (які) передбачає (передбачають):
реалізацію побічних продуктів за межами території України;
перехід права власності на побічні продукти;
оплату за побічний продукт;
обов’язок надання копії митної декларації утворювачу побічного продукту протягом 30 календарних днів з дати перетину товару через митний кордон у режимі експорту
2. Виробничі залишки можуть бути використані у тому вигляді, в якому вони були утворені, без подальшого оброблення, крім нормальної виробничої практики
Цей критерій передбачає, що:
не потрібне подальше оброблення виробничих залишків перед їх використанням як побічного продукту і вони можуть бути використані в тому вигляді, в якому вони утворилися; або
під час виробничого процесу до залишків можливе застосування таких операцій, як фільтрація, промивання/ очищення, сушіння, зміна розміру та форми, просіювання, змішування з іншими матеріалами, здійснення контролю якості продукту тощо, як нормальної виробничої практики. Нормальна виробнича практика не включає процеси, які здійснюються для видалення небезпечних речовин із виробничих залишків
наявність:
опису виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу, із зазначенням кожної стадії виробничого процесу у довільній формі
інформації про те, що речовина, предмет можуть бути використані в тому вигляді, в якому вони утворилися, без подальшого оброблення, або обґрунтування, що додаткові операції з виробничими залишками є нормальною виробничою практикою, у довільній формі
3. Виробничі залишки утворюються як невід’ємна складова виробничого процесу
Для віднесення виробничих залишків до побічних продуктів вони повинні бути утворені як невід’ємна складова виробничого процесу, тобто виробничий процес не може здійснюватися без утворення цих виробничих залишків
наявність опису виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу, із зазначенням кожної стадії виробничого процесу, з яких видно, що виробничий залишок утворився як невід’ємна складова виробничого процесу
4. Виробничі залишки відповідають всім встановленим вимогам до продукції, а також вимогам щодо захисту здоров’я людей і охорони навколишнього природного середовища, їх використання не становить небезпеки для здоров’я людей та навколишнього природного середовища
Відповідність встановленим вимогам до продукції, а також вимогам щодо захисту здоров’я людей і охорони навколишнього природного середовища, їх використання не становить небезпеки для здоров’я людей та навколишнього природного середовища і передбачає, що виробничі залишки відповідають вимогам, встановленим відповідним технічним регламентом (у разі, коли дія відповідного технічного регламенту поширюється на такий матеріал або предмет)
наявність сертифіката про відповідність системи управління якістю національному стандарту ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) “Системи управління якістю. Вимоги” чи ДСТУ EN ISO 9001:2018 (EN ISO 9001:2015, IDT; ISO 9001:2015, IDT) “Системи управління якістю. Вимоги” або системи екологічного управління національному стандарту ДСТУ ISO 14001:2015 (ISO 14001:2015, IDT) “Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосовування” з урахуванням вимог Порядку віднесення речовин або предметів до побічних продуктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, та декларації про відповідність матеріалу або предмета вимогам, встановленим відповідним технічним регламентом (у разі, коли дія відповідного технічного регламенту поширюється на такий матеріал або предмет, і такий технічний регламент передбачає складення декларації про відповідність)
Критерії із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 964 від 23.08.2024