# Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів“, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“, абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“»

**Тип:** Рішення Конституційного суду України
**Видавник:** Конституційний Суд України
**Номер:** v010p710-20
**Прийнято:** 2020-08-28
**Чинна редакція від:** 2020-08-28
**Стан:** in_force
**Rada ID:** `v010p710-20`

---

> ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
> 
> РІШЕННЯ
> 
> КОНСТИТУЦІЙНОГО  СУДУ  УКРАЇНИ
> 
> у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів“, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“, абзацу дев’ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“»
> 
> м. Київ
> 
> 28 серпня 2020 року
> 
> № 10-р/2020
> 
> Справа № 1-14/2020(230/20)
> 
> Велика палата Конституційного Суду України у складі суддів:
> 
> Тупицького Олександра Миколайовича - головуючого,
> 
> Головатого Сергія Петровича,
> 
> Городовенка Віктора Валентиновича,
> 
> Завгородньої Ірини Миколаївни,
> 
> Касмініна Олександра Володимировича,
> 
> Колісника Віктора Павловича,
> 
> Кривенка Віктора Васильовича,
> 
> Лемака Василя Васильовича,
> 
> Литвинова Олександра Миколайовича,
> 
> Мойсика Володимира Романовича,
> 
> Первомайського Олега Олексійовича,
> 
> Саса Сергія Володимировича,
> 
> Сліденка Ігоря Дмитровича,
> 
> Філюка Петра Тодосьовича - доповідача,
> 
> Юровської Галини Валентинівни,
> 
> розглянула на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності [Конституції України](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів“ від 20 травня 2020 року [№ 392](rada:392-2020-%D0%BF) (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 118), положень частин [першої](rada:294-20), [третьої](rada:294-20) статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“ від 14 листопада 2019 року № 294-IX (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 5, ст. 31) зі змінами, [абзацу дев’ятого](rada:553-20) пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“» від 13 квітня 2020 року № 553-IX (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 19, ст. 126).
> 
> Заслухавши суддю-доповідача Філюка П.Т. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
> 
> установив:
> 
> **1.** Суб’єкт права на конституційне подання - Верховний Суд - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають [Конституції України](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) (є неконституційними), положення [підпунктів 5](rada:392-2020-%D0%BF), [6](rada:392-2020-%D0%BF), [7](rada:392-2020-%D0%BF), [14](rada:392-2020-%D0%BF) пункту 3, [абзацу шостого](rada:392-2020-%D0%BF) пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів“ від 20 травня 2020 року № 392 (далі - Постанова № 392), [пунктів 10](rada:392-2020-%D0%BF),[17](rada:392-2020-%D0%BF) Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією, затвердженого Постановою № 392 (далі - Порядок), частин [першої](rada:294-20), [третьої](rada:294-20) статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“ від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами (далі - Закон № 294), [абзацу дев’ятого](rada:553-20) пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“» від 13 квітня 2020 року № 553-IX (далі - Закон № 553).
> 
> Верховний Суд просить перевірити положення Постанови [№ 392](rada:392-2020-%D0%BF), Закону [№ 294](rada:294-20), Закону [№ 553](rada:553-20) на відповідність частинам [першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [другій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 8, частинам [першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [другій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 24, [частині першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 33, [статті 39](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), частинам [першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [третій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 42, частинам [першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [третій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 49, [статті 64](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [пункту 14](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) частини першої статті 92, [частині першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 126, частинам [першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [другій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 129-1 Конституції України.
> 
> **2.** Конституційний Суд України, вирішуючи порушені в конституційному поданні питання, виходить із того, що відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави ([частина друга](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 3); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України ([частина друга](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини [перша](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [друга](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 8); правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ([стаття 19](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80)).
> 
> **3.** Оспорюваними положеннями [пункту 3](rada:392-2020-%D0%BF) Постанови № 392 на період дії карантину заборонялося, зокрема:
> 
> - проведення масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів з кількістю учасників більше ніж 10 осіб ([підпункт 5](rada:392-2020-%D0%BF));
> 
> - робота закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів (крім розміщених у них магазинів), діяльність закладів, що надають послуги з розміщення, закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури ([підпункт 6](rada:392-2020-%D0%BF));
> 
> - здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі ([підпункт 7](rada:392-2020-%D0%BF));
> 
> - закладам охорони здоров’я проведення планових заходів з госпіталізації ([підпункт 14](rada:392-2020-%D0%BF)).
> 
> [Абзацом шостим](rada:392-2020-%D0%BF) пункту 6 Постанови № 392 передбачалося, що обов’язковій самоізоляції підлягають особи, які досягли 60-річного віку.
> 
> [Пунктами 10](rada:392-2020-%D0%BF), [17](rada:392-2020-%D0%BF) Порядку стосовно осіб, які потребують самоізоляції, встановлено вимогу постійного перебування у визначеному ними місці самоізоляції, утримання їх від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають, передбачено окремі послаблення щодо режиму самоізоляції.
> 
> **3.1.** Відповідно до положень [розділу II](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) „Права, свободи та обов’язки людини і громадянина“ Основного Закону України, зокрема:
> 
> - громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (частини [перша](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [друга](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 24);
> 
> - кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом ([частина перша](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 33);
> 
> - громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону ([стаття 39](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80));
> 
> - кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом ([частина перша](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 42);
> 
> - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (частини [перша](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [друга](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 43);
> 
> - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом ([частина перша](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 46);
> 
> - кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло ([стаття 48](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80));
> 
> - кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування ([частина перша](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 49);
> 
> - кожен має право на освіту ([частина перша](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 53);
> 
> - кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень ([стаття 56](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80)).
> 
> **3.2.** Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі [статтею 64](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені [статтями 24](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [25](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [27](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [28](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [29](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [40](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [47](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [51](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [52](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [55](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [56](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [57](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [58](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [59](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [60](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [61](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [62](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [63](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) Конституції України.
> 
> Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить [статтям 1](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [3](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80),[6](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [8](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [19](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [64](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) Конституції України.
> 
> **3.3.** Під час розгляду Конституційним Судом України цієї справи Кабінет Міністрів України постановою „Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України“ від 17 червня 2020 року [№ 500](rada:500-2020-%D0%BF) вніс зміни до [назви](rada:392-2020-%D0%BF) Постанови № 392, [пункту 3](rada:392-2020-%D0%BF) Постанови № 392, виклавши його в новій редакції, [абзац шостий](rada:392-2020-%D0%BF) пункту 6 Постанови № 392 виключив.
> 
> Крім того, згідно з [пунктом 2](rada:641-2020-%D0%BF) переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою  Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2“ від 22 липня 2020 року № 641, [пункти 2-8](rada:392-2020-%D0%BF), [11](rada:392-2020-%D0%BF), [12](rada:392-2020-%D0%BF), [12](rada:392-2020-%D0%BF)[-1](rada:392-2020-%D0%BF)[-12](rada:392-2020-%D0%BF)[-3](rada:392-2020-%D0%BF), [13-16](rada:392-2020-%D0%BF) Постанови № 392 визнано такими, що втратили чинність. Оскільки [пункт 6](rada:392-2020-%D0%BF) Постанови № 392, яким було затверджено Порядок, втратив чинність, то [Порядок](rada:392-2020-%D0%BF) також втратив чинність.
> 
> Законом України „Про Конституційний Суд України“ передбачено, що Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) чинних актів (їх окремих положень) ([частина перша](rada:2136-19) статті 8); Велика палата Конституційного Суду України закриває конституційне провадження у справі, якщо під час пленарного засідання будуть виявлені підстави для відмови у відкритті конституційного провадження, передбачені [статтею 62](rada:2136-19) цього закону ([частина четверта](rada:2136-19) статті 63).
> 
> Отже, є підстави для закриття конституційного провадження у цій справі в частині відповідності [Конституції України](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) (конституційності) положень [підпунктів 5](rada:392-2020-%D0%BF), [6](rada:392-2020-%D0%BF), [7](rada:392-2020-%D0%BF), [14](rada:392-2020-%D0%BF) пункту 3, [абзацу шостого](rada:392-2020-%D0%BF) пункту 6 Постанови № 392, [пунктів 10](rada:392-2020-%D0%BF), [17](rada:392-2020-%D0%BF) Порядку згідно з [пунктом 5](rada:2136-19) статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ - втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України.
> 
> **4.** Вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону [№ 294](rada:294-20), Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у [Конституції України](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України ([абзац восьмий](rada:v0a6p710-07) пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).
> 
> Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання [Бюджетного кодексу України](rada:2456-17) (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями [пункту 1](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України ([абзац восьмий](rada:v003p710-20) підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
> 
> Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить [статті 6](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [частині другій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 19, [статті 130](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) Конституції України.
> 
> **4.1.** Одним із складових елементів конституційного принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності.
> 
> Конституційний Суд України зазначав, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) ([абзац п’ятий](rada:v001p710-20) підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020).
> 
> Установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (частини [перша](rada:294-20), [третя](rada:294-20) статті 29 Закону № 294), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права.
> 
> Згідно з [частиною першою](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 113 Конституції України, [частиною першою](rada:794-18) статті 1 Закону України „Про Кабінет Міністрів України“ Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
> 
> Тобто оспорюваними положеннями [статті 29](rada:294-20) Закону № 294 заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади.
> 
> **4.2.** Конституцією України встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів ([пункт 14](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) частини першої статті 92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частини [перша](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [друга](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення [частини першої](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [частина друга](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 130).
> 
> Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської  винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24 червня 1999 року [№ 6-рп/99](rada:v006p710-99), від 20 березня 2002 року [№ 5-рп/2002](rada:v005p710-02), від 1 грудня 2004 року [№ 19-рп/2004](rada:v019p710-04), від 11 жовтня 2005 року [№ 8-рп/2005](rada:v008p710-05), від 18 червня 2007 року [№ 4-рп/2007](rada:v004p710-07), від 22 травня 2008 року [№ 10-рп/2008](rada:v010p710-08), від 3 червня 2013 року [№ 3-рп/2013](rada:v003p710-13), від 19 листопада 2013 року [№ 10-рп/2013](rada:v010p710-13), від 8 червня 2016 року [№ 4-рп/2016](rada:v004p710-16), від 4 грудня 2018 року [№ 11-р/2018](rada:v011p710-18), від 18 лютого 2020 року [№ 2-р/2020](rada:v002p710-20), від 11 березня 2020 року [№ 4-р/2020](rada:v004p710-20)).
> 
> Проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци [сьомий](rada:v004p710-20), [восьмий](rada:v004p710-20) підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).
> 
> Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.
> 
> Таким чином, положення частин [першої](rada:294-20), [третьої](rada:294-20) статті 29 Закону № 294 суперечать [статтям 1](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [6](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), частинам [першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [другій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 8, [частині другій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 19, частинам [першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [другій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 55, частинам [першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [другій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 126, [статті 130](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) Конституції України.
> 
> **4.3.** Конституційний Суд України вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до [Конституції](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) та законів України.
> 
> Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв’язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного [Конституцією України](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80).
> 
> **5.** Положенням [абзацу дев’ятого](rada:553-20) пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону № 553 передбачено, що з дня набрання чинності Законом № 553 (18 квітня 2020 року) і до 1 січня 2021 року тимчасово не застосовується [частина перша](rada:2456-17) статті 25 Кодексу, згідно з якою „Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду“.
> 
> Верховний Суд вважає, що вказане положення Закону [№ 553](rada:553-20) суперечить частинам [першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [другій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 129-1 Конституції України.
> 
> **5.1.** У Конституції України визначено основні засади судочинства, зокрема й обов’язковість судового рішення; судове рішення є обов’язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку ([пункт 9](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) частини другої статті 129, частини [перша](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [друга](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 129-1).
> 
> Відповідно до частин [першої](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [другої](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
> 
> Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід’ємним складовим елементом права кожного на судовий захист; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом; держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов’язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ([абзац третій](rada:v018p710-12) пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, перше речення [абзацу другого](rada:v011p710-12) пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, перше речення [абзацу восьмого](rada:v002p710-19) підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення  від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).
> 
> Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, Конституційний Суд України узагальнив, що визначене [статтею 6](rada:995_004) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право на суд було б ілюзорним, якби юридична система держави допускала, щоб остаточне обов’язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов’язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них ([абзац одинадцятий](rada:v002p710-19) підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).
> 
> Згідно зі статтею 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України (перше речення [частини другої](rada:1402-19)); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть ухвалювати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання ([абзац другий](rada:1402-19) частини сьомої).
> 
> Європейський суд з прав людини в рішенні у справі „Осовська та інші проти України“ від 28 червня 2018 року (заява № 2075/13 та інші) зазначив, що юридична визначеність передбачає дотримання принципу остаточності судових рішень ([§ 26](rada:974_c80)). Крім того, у пілотних рішеннях у справах [„Юрій Миколайович Іванов проти України“](rada:974_479) від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) та „Бурмич та інші проти України“ від 12 жовтня 2017 року (заява № 46852/13 та інші) цей суд вказав на системне невиконання остаточних судових рішень в Україні.
> 
> Конституційний Суд України вважає, що принцип поділу влади ([стаття 6](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) Конституції України) очевидно зазнає порушення, якщо законодавчий орган своїм актом тимчасово зупиняє виконання остаточних судових рішень.
> 
> Отже, забезпечення виконання остаточного судового рішення є позитивним обов’язком держави, проте оспорюваним положенням Закону [№ 553](rada:553-20) унеможливлене здійснення Державною казначейською службою України безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду до 1 січня 2021 року, що обмежує конституційне право особи на судовий захист.
> 
> Таким чином, положення [абзацу дев’ятого](rada:553-20) пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону № 553 суперечить [статтям 1](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [6](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [8](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [частині другій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 19, частинам [першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [другій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 55, [пункту 9](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) частини другої статті 129, частинам [першій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [другій](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) статті 129-1 Конституції України.
> 
> Ураховуючи викладене та керуючись [статтями 147](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [150](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [151](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80)[-2](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [152](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), [153](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) Конституції України, на підставі [статей 7](rada:2136-19), [32](rada:2136-19), [35](rada:2136-19), [62](rada:2136-19), [63](rada:2136-19), [65](rada:2136-19), [66](rada:2136-19), [74](rada:2136-19), [84](rada:2136-19), [88](rada:2136-19), [89](rada:2136-19), [91](rada:2136-19), [92](rada:2136-19), [94](rada:2136-19) Закону України „Про Конституційний Суд України“ Конституційний Суд України
> 
> вирішив:
> 
> **1.** Визнати такими, що не відповідають [Конституції України](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) (є неконституційними), положення:
> 
> - частин [першої](rada:294-20), [третьої](rada:294-20) статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“ від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами;
> 
> - [абзацу дев’ятого](rada:553-20) пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“» від 13 квітня 2020 року № 553-IX.
> 
> **2.** Положення Закону України „Про Державний бюджет України на  2020 рік“ від 14 листопада 2019 року [№ 294-IX](rada:294-20) зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“» від 13 квітня 2020 року [№ 553-IX](rada:553-20), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
> 
> **3.** Закрити конституційне провадження у справі щодо перевірки на відповідність [Конституції України](rada:254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80) (конституційність) положень [підпунктів 5](rada:392-2020-%D0%BF), [6](rada:392-2020-%D0%BF), [7](rada:392-2020-%D0%BF), [14](rada:392-2020-%D0%BF) пункту 3, [абзацу шостого](rada:392-2020-%D0%BF) пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів“ від 20 травня 2020 року № 392, [пунктів 10](rada:392-2020-%D0%BF), [17](rada:392-2020-%D0%BF) Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією, затвердженого цією постановою, на підставі [пункту 5](rada:2136-19) статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ - втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України.
> 
> **4.** Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
> 
> Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у „Віснику Конституційного Суду України“.
> 
> КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
> 
> > _[Окрема думка судді Сліденка І.Д. стосовно Рішення](rada:nc10d710-20)_
> 
> > _[Окрема думка судді Первомайського О.О. стосовно Рішення](rada:na10d710-20)_
> 
> > _[Окрема думка судді Лемака В.В. стосовно Рішення](rada:nb10d710-20)_